Про затвердження Порядку проведення медичного огляду кандидатів на службу та осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у закладах охорони здоровя Міністерства внутрішніх справ України

Стаття 50. Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9 і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

Стаття 51. До пункту "а" належать дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами, дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються, захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-щелепних суглобів, анкілози скронево-нижньощелепних суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього. До цього самого пункту належить актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках залежно від фактичної працездатності, умов служби, характеристик керівництва особи рядового і начальницького складу ДКВС України з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б".

До пункту "б" належать аномалії прикусу 2-3 ступенів з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60 % за М. Г. Агаповим, хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями, актиномікоз щелепно-лицевої ділянки із задовільними результатами лікування, хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів. Особам, що проходять медичний огляд, пропонується лікування, після якого приймається рішення.

Стаття 52. Підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубо-щелепної системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань.

До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і вище, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2-3 ступенів.

Стаття 53. До пункту "а" належать:

набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;

рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, які потребують систематичного бужування або хірургічного лікування з приводу стравохідних кровотеч;

гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) IV стадії.

До пункту "б" належать:

дивертикули стравоходу з клінічними проявами, які не потребують хірургічного лікування;

рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

ГЕРХ з помірним порушенням функції.

До пункту "в" належать:

ГЕРХ з незначним порушенням функції (в тому числі з езофагітом);

дивертикули стравоходу без клінічних проявів.

У разі виявлення стравоходу Баррета кандидати на службу в ДКВС України за всіма графами визнаються непридатними до служби та навчання в ДКВС України незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень.

ГЕРХ має бути підтверджена ендоскопічним та (або) рентгенологічним дослідженням (обов’язково в горизонтальному положенні). Тяжкість перебігу ГЕРХ залежить від частоти загострень та стаціонарних лікувань.

Стаття 54. Наявність виразкової хвороби має бути підтверджена результатами інструментальних методів дослідження (рентгенологічним дослідженням в умовах штучної гіпотонії, ендоскопічним дослідженням). При виразковій хворобі та за наявності рентгенологічного підтвердження за останні 3-5 років експертні висновки щодо осіб рядового і начальницького складу ДКВС України можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.

До пункту "а" належать:

виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнилася пенетрацією, стенозом пілоруса при відмові від хірургічного лікування;

наслідки резекцій шлунка, накладення шлунково-кишкового сполучення, виконання стовбурової чи селективної ваготомії при порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси тощо) і зниженні живлення;

повторні масивні гастродуоденальні кровотечі, стани після оперативних втручань у зв’язку з масивними повторними гастродуоденальними кровотечами;

ускладнення після оперативних втручань на шлунку і дванадцятипалій кишці у зв’язку з виразкою при незадовільних результатах лікування (стійкі анастомозити, виразки анастомозів тощо);

безперервно рецидивна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки після гострої (початкової) або хронічної форми виразкової хвороби.

До пункту "б" належать виразкова хвороба шлунка і хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки з частими (2 і більше разів на рік) загостреннями, з позацибулинною виразкою, множинними виразками цибулини та поза нею, мігруючими кальозними чи виразками цибулини або позацибулинної зони, що довго не заживають.

До цього самого пункту належать перебіг виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнився перфорацією чи кровотечею або грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки, а також стани після виконання стовбурової чи селективної ваготомії у разі неефективності проведеного лікування протягом одного року, накладання шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (рідкі і незначні прояви демпінг-синдрому, нестійке випорожнення кишковика тощо).

Обов’язковим для діагностики грубої рубцевої деформації цибулини дванадцятипалої кишки є виконання повноцінної дуоденографії в умовах штучної гіпотонії.

До осіб рядового і начальницького складу ДКВС України з неускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і менше) загостреннями, наслідками ушивання перфоративної виразки чи органозберігаючих операцій при виразковій хворобі у разі стійкої ремісії протягом 3-5 років без розладів функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки застосовується пункт "в" цієї статті.

Рецидивний характер перебігу захворювання необхідно підтверджувати даними амбулаторного або стаціонарного обстеження і лікування. У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні та (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка - післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до служби в ДКВС України визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання із застосуванням відповідних статей.

Відсутність загострень виразкової хвороби протягом 5 років та більше за відсутності органічних змін шлунка та дванадцятипалої кишки не дає підстав для застосування цієї статті.

Стаття 55. До пункту "а" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічні гастрити, хронічні дуоденіти) зі значним або помірним порушенням функції з частими (3 та більше на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, або із занепадом живлення.

До пункту "б" належать хронічні гастрити з помірним порушенням секреторної кислотоутворювальної функції, хронічні запальні захворювання, які підлягають диспансерному нагляду і обмежують працездатність особи (у тому числі тимчасово).

До пункту "в" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями (хронічні гастрити, гастродуоденіти з незначним порушенням кислотоутворювальної функції та рідкими загостреннями, що не потребують медикаментозного лікування і не обмежують працездатність).

Особи з ерозивними або запальними змінами слизової шлунка, дванадцятипалої кишки підлягають лікуванню з подальшим повторним оглядом.

У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років підстав для застосування цієї статті немає.

Стаття 56. До пункту "а" належать токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки, тяжкі форми токсичного ураження печінки з хронічним активним гепатитом, тяжкі форми хронічних прогресуючих активних гепатитів, хронічних рецидивуючих панкреатитів зі значним або помірним порушенням функції, які супроводжуються частими (2 та більше на рік) загостреннями та потребують стаціонарного лікування, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці тощо).

До пункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з помірним порушенням функції, хронічні панкреатити, хронічні персистуючі гепатити, які потребують повторної госпіталізації хворого, хронічні калькульозні холецистити з печінковими коліками.

Кандидати на службу в ДКВС України за наявності хронічного калькульозного холециститу визнаються непридатними до служби в ДКВС України. За наявності жовчнокам’яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується загостреннями хронічного холециститу, особам рядового і начальницького складу ДКВС України пропонується оперативне лікування. Після проведення операції придатність до служби в ДКВС України визначається індивідуально залежно від її наслідків.

Через 1 рік після холецистектомії із сприятливим результатом перебігу хвороби (за відсутності ПХС, при нормальних лабораторних показниках функції печінки) рішення приймається за пунктом "в" цієї статті.

До пункту "в" належать хронічні некалькульозні холецистити та панкреатити з рідкими загостреннями, хронічний персистуючий гепатит з незначним порушенням або без порушення функції. У всіх випадках наявності токсичного ураження печінки в анамнезі мають бути представлені дані біохімічного обстеження, ультразвукового обстеження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та інші інструментальні дані з оглядом гастроентеролога.

У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років та відсутності об’єктивних даних на час огляду діагноз може бути встановлений анамнестично, але підстав для застосування статті 56 в таких випадках немає.

До пункту "в" може бути віднесена гіпербілірубінемія (функціональна, ферментативна) після всебічного обстеження особи з метою виключення порушення функції та хронічної патології печінки.

Стаття 57. До пункту "а" належать:

тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі хвороба Крона) зі значним порушенням функції;

наслідки резекції тонкої або товстої кишки із занепадом живлення та проявами демпінг-синдрому;

недостатність сфінктера заднього проходу II-III ступенів;

спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування;

хронічний парапроктит з частими загостреннями, що важко піддається лікуванню;

випадіння усіх шарів прямої кишки III стадії.

До пункту "б" належать:

хронічні виразкові коліти та ентерити, хвороба Крона з помірним порушенням функції та частими (2 та більше разів на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, що дає нестійкий позитивний ефект;

спайковий процес у черевній порожнині, що потребує неодноразового стаціонарного лікування;

випадіння прямої кишки II стадії;

хронічний парапроктит з рідкими загостреннями або нестійкими норицями, які рідко відкриваються (1-2 рази на рік).

До пункту "в" належать:

випадіння прямої кишки при дефекації (1 стадія), яка вправляється самостійно;

хронічний парапроктит, який перебігає у формі періодичного гострого запалення без утворення зовнішньої нориці.

У разі випадіння прямої кишки, кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, хронічного парапроктиту пропонується хірургічне лікування. Придатність до служби в ДКВС України визначається залежно від результатів лікування.

Стаття 58. За наявності гриж пропонується хірургічне лікування.

Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати лікування, протипоказання для його проведення або відмова від нього.

До пункту "а" належать:

рецидивні великих розмірів грижі, які утруднюють ходу або порушують функцію внутрішніх органів після неодноразового рецидиву захворювання з приводу гриж з вираженим занепадом живлення або порушенням функції травлення (стійкі проноси тощо);

діафрагмальні грижі (також набута релаксація діафрагми), що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються;

зовнішні грижі помірних розмірів, у тому числі при одноразовому рецидиві після хірургічного лікування, які утруднюють ходу, а також вентральні грижі, що потребують носіння бандажу.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а".

До пункту "б" належать:

грижі невеликих розмірів, що не супроводжуються ускладненнями і не порушують функцію;

грижі стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються порушенням функції, при задовільних результатах лікування.

Передчеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до служби та навчання в закладах освіти ДКВС України.

Стаття 59. Медичний огляд осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, кандидатів на службу в ДКВС України та навчання до закладів освіти ДКВС України із захворюваннями нирок здійснюється тільки після ретельного амбулаторного або стаціонарного обстеження і за необхідності лікування.

Для проведення військово-лікарської експертизи, крім терміна "хронічна ниркова недостатність" (ХНН), доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (ХХН). ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації протягом 1,5-2 місяців від початку захворювання.

Діагностичні критерії стадії ХХН наведено в таблиці 3.

Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та концентрацією креатиніну плазми наведено в таблиці 4.

До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (гломерулярні ураження нирок і нефрити, інші хвороби нирок і сечоводу), ускладнені ХНН 2 та 3 ступенів або ХХН IV-V стадій.

До пункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірним порушенням їх парціальних функцій з ХНН I стадії або без неї та ХХН III стадії. Помірним порушенням функції нирок вважається наявність сечового синдрому зі стійкими змінами в сечі, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30 % норми, поява контрасту на видільних урограмах пізніше 20 хвилин. За цим пунктом слід виносити рішення щодо осіб за наявності у них стійкої артеріальної гіпертензії, яка пов’язана з хронічним захворюванням нирок та потребує медикаментозної корекції.

До пункту "в" належать хронічні захворювання нирок з незначним порушенням їх функції або ХХН I-II стадій. Незначними порушеннями функції нирок вважаються наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, поява контрасту на екскреторних урограмах пізніше 10 хвилин.

Кандидати на службу в ДКВС України, що перенесли гострий гломерулонефрит та на час огляду не мають ознак хронічного процесу і ниркової недостатності, можуть бути визнані придатними до служби в ДКВС України лише через рік після хвороби.

За наявності патологічних змін у сечі впродовж 4 місяців і більше після перенесеного гострого запального захворювання нирок особи рядового і начальницького складу ДКВС України підлягають лікарському нагляду, а за потреби - медичному огляду за пунктом "б" цієї статті.

Стаття 60. До пункту "а" належать захворювання, які супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН II-III ступенів тяжкості:

сечокам’яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (каміння, гідронефроз, вторинний пієлонефрит, що не піддається лікуванню, тощо);

двобічний нефроптоз III стадії;

тазова дистопія нирок зі значними порушеннями функцій;

відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, за наявності порушень функції другої нирки будь-якого ступеня;

стани після резекції, пластики сечового міхура;

склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовим рефлюксом та вторинним двобічним хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;

стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування.

До пункту "б" належать:

сечокам’яна хвороба з частими нападами ниркової коліки (2 та більше на рік) та відходженням каміння з помірним порушенням функції нирок або ХНН I ступеня;

однобічний нефроптоз III стадії або двобічний II стадії з больовим синдромом, вторинним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією;

стани після літотрипсії, які супроводжуються больовим синдромом та вторинним хронічним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією, незалежно від того, порушена функція нирок чи ні;

склероз шийки сечового міхура при однобічних помірних змінах сечовивідної системи (однобічний гідроуретер, гідронефроз);

стриктура уретри, яка потребує бужування не більше 2 разів на рік у разі задовільних результатів лікування.

До пункту "в" належать:

не функціонуюча нирка, а також відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, у разі нормальної функції нирки, яка залишилася;

поодинокі камінці (до 0,5 см в діаметрі) нирок, сечоводів, які мають нахил до самостійного відходження із рідкими нападами ниркової коліки (1-2 рази на рік);

нефроптоз II стадії з незначними клінічними проявами та незначним порушенням функції нирок;

поодинокі камінці (0,5 см у діаметрі та більше) нирок, сечоводів без порушення видільної функції нирок;

хронічні запальні захворювання сечовивідної системи з рідкими (1-2 рази на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій;

стани (до 1 року) після інструментального видалення поодиноких камінців та літотрипсії з незначним порушенням функцій;

тазова дистопія нирок з незначними порушеннями функцій.

До пункту "г" належать:

стани (протягом 1 року) після інструментального видалення поодиноких камінців із сечовивідних шляхів та їх літотрипсії (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без порушення функцій та повторного каменеутворення;

однобічний нефроптоз II стадії або двобічний нефроптоз I стадії.

Стаття 61. До пункту "а" належать:

аденома простати II-III стадій;

хронічний простатит, який потребує стаціонарного лікування хворого 2-3 рази на рік;

рецидивна (після хірургічного лікування) водянка оболонок яєчок або сім’яного канатика, що утруднює ходу, сечовипускання.

До пункту "б" належать:

аденома простати I стадії при задовільних результатах лікування;

хронічний калькульозний простатит;

До пункту "в" належать:

стани після видалення одного яєчка через пухлину доброякісного характеру;

хвороби чоловічих статевих органів за наявності клінічних проявів без порушення функцій.

З приводу водянки оболонок яєчка або сім’яного канатика, фімозу, парафімозу, варикозного розширення вен сім’яного канатика пропонується хірургічне лікування. Медичний огляд за пунктами "б", "в" цієї статті проводиться у разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього.

Після хірургічного лікування водянки оболонки яєчка, сім’яного канатика або варикоцеле, що закінчується одужанням, придатність до служби в ДКВС України та навчання в закладах освіти ДКВС України не обмежується.

Відсутність одного яєчка після видалення через неспецифічне захворювання або пошкодження не є підставою для застосування цієї статті.

Стаття 62. До пункту "а" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів, які потребують лікування хворої 3 та більше разів на рік і супроводжуються стійкими тазовим болем, порушеннями менструальної функції. Діагноз має встановлюватися у стаціонарі.

До пункту "б" належать хронічні запальні захворювання з помірним порушенням функцій та із загостреннями 2 та більше разів на рік.

До пункту "в" належать хронічні запальні хвороби статевих органів з незначними проявами і незначними для служби порушеннями функцій (у тому числі жіночим безпліддям).

Стаття 63. До пункту "а" належать:

ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);

повне випадіння матки або піхви;

сечостатеві та кишково-статеві свищі при незадовільних результатах лікування.

До пункту "б" належать:

ендометріоз із помірними або незначними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;

рубцеві та спайкові процеси малого таза з больовим синдромом.

До пункту "в" належать ендометріоз без клінічних проявів, аденоміоз.

Під час визначення тяжкості захворювання на ендометріоз та ступеня порушення функцій уражених органів слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу має бути встановлений у стаціонарі.

Неправильне положення матки без порушення функцій не є підставою для обмеження придатності до служби в ДКВС України.

Наявність ерозії (із запальним типом мазка), дисплазії шийки матки, кісти бартолінової залози або поліпу цервікального каналу у кандидатів на службу в ДКВС України та навчання в закладах освіти ДКВС України передбачає прийняття рішення про непридатність до служби в ДКВС України, до вилікування з повторним оглядом за результатами лікування, у осіб рядового і начальницького складу ДКВС України - застосування пункту "в".

Стаття 64. До пункту "а" належать:

захворювання молочної залози з поширеним двостороннім процесом та частими загостреннями;

доброякісна дисплазія молочної залози із проліфірацією епітелію;

виражена гінекомастія.

Особи, оперовані з приводу вираженої гінекомастії із сприятливим результатом, визнаються придатними до служби в ДКВС України.

До пункту "б" належить незначно виражений односторонній процес у молочній залозі з нечастими загостреннями.

Стаття 65. До пункту "а" належать ювенільні та інші органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до анемії.

До пункту "б" належить порушення оваріально-менструальної функції, які проявляються олігоменореєю, аменореєю (не післяопераційною).

Стаття 66. Вагітні, незалежно від терміну вагітності, визнаються непридатними до служби в ДКВС України та навчання в закладах освіти ДКВС України.

Обсяг обстеження вагітних осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, періодичність оглядів та переривання вагітності проводяться у встановленому порядку.

При ускладненнях перебігу вагітності лікування проводиться в стаціонарі. При досягненні терміну вагітності 30 тижнів надається відпустка згідно з чинним законодавством України.

Стаття 67. Стаття передбачає бульозні дерматози, дерматити, екзему (справжню, мікробну, професійну), папулосквамозні порушення, інфекційні хвороби шкіри та підшкірної клітковини, кропивницю, еритеми, ураження шкіри та підшкірної клітковини, пов’язані з опроміненням.

Поширені форми хвороб характеризуються дисемінованими висипаннями на значній поверхні шкірного покриву (більше площі 2 долоней хворого) з ураженням двох та більше анатомічних ділянок.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють, як правило, поодинокі осередки ураження, що займають невелику площу однієї з анатомічних ділянок (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

Під пункт "а" підпадають випадки, коли псоріатична хвороба перебігає з частими загостреннями у вигляді еритродермії в поєднанні з артропатією при резистентності до лікування та зниженні працездатності. За наявності псоріатичної артропатії огляд проводять на підставі статей 67, 69 Переліку захворювань.

До пункту "б" належать обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Під дію цього пункту підпадають хворі на хронічну кропивницю з частими загостреннями, що можуть знижувати працездатність.

Придатність кандидатів до служби в ДКВС України за наявності у них ксеродермії - абортивного варіанту вульгарного іхтіозу - визначається індивідуально після всебічного обстеження іншими спеціалістами. При виявленні інших форм іхтіозу застосовується пункт "б" статті 67 або один з пунктів статті 82.

Щодо осіб з такими хронічними дерматозами, як червоний плоский лишай, хронічний фурункульоз, вульгарний сикоз, застосовують пункт "в" цієї статті. За пунктом "в" проводиться медичний огляд осіб з хронічним рецидивуючим перебігом парапсоріазу. Відсутність загострень цих захворювань протягом 3 років, відсутність загострень атопічного дерматиту (нейродерміту) протягом 5 років не дає підстав для застосування цієї статті.

Наявність волосяного лишаю (легкої форми папульозного фолікулярного кератозу) не є перешкодою для проходження служби в ДКВС України. Особи з іншими формами фолікулярних кератозів (червоний волосяний лишай, лишай Девержі, хвороба Дар’є тощо) проходять медичний огляд за пунктами "б" або "в" статті 67 залежно від важкості та особливостей перебігу.

При виявленні у кандидатів на службу в ДКВС України гострих захворювань шкіри (гострі піо-дермії, екзема, дерматити, короста, педикульоз, контагіозний молюск, оперізуючий лишай, рожевий лишай, багатоформна еритема, парапсоріаз) медичний огляд проводиться після лікування.

Стаття 68. Стаття передбачає гніздову алопецію, вугрі на тлі себореї, вітиліго, дискоїдний червоний вовчак, обмежену склеродермію.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею більше долоні хворого.

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5 % поверхні тіла.

Під дію пункту "а" підпадають випадки медичного огляду кандидатів на службу до ДКВС України, осіб рядового і начальницького складу ДКВС України при призначенні або переміщенні по службі на посади за графами II-III Переліку захворювань за наявності у них вогнищ вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

До пункту "в" цієї статті належить вперше виявлений васкуліт, що обмежений шкірою, з незначними клінічними проявами. При тривалому перебігу з порушенням функції доцільно застосовувати пункт "а". При шкірних проявах системних васкулітів огляд проводиться на підставі статті 69 Переліку захворювань.

Медичний огляд кандидатів на службу до ДКВС України з рожевими вуграми за наявності кліща Demodex (демодекоз) приводиться за участю гастроентеролога, ендокринолога, за необхідності інших спеціалістів і, як правило, після проведення курсу проти паразитарного лікування. Особи, що хворіють на себорейний дерматит, підлягають обстеженню суміжними спеціалістами та відповідному лікуванню. Неускладнена себорея, прояви себореї у вигляді вульгарних вугрів з наявністю лише незначного косметичного дефекту не є перешкодою для вступу на службу (навчання) в ДКВС України. Особи рядового і начальницького складу ДКВС України за наявності рожевих вугрів (розацеа) під дію статей 67, 68 не підпадають.

За наявності новоутворень шкіри медичний огляд здійснюється за статтями 8, 10 Переліку захворювань.

Стаття 69. До пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий періартеріїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини), незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень. До цього самого пункту належать ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний артрит та анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтерева), з вираженими змінами в суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До пункту "б" належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів за відсутності системних проявів та зі збереженою працездатністю. До цього самого пункту належать початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтерева за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу, усі форми системних васкулітів із рецидивним характером перебігу.

До пункту "в" належать хронічні захворювання суглобів та хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначним порушенням функцій. За цим самим пунктом оглядаються особи із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні ексудативно-проліферативних змін у суглобах та за наявності лабораторних ознак активності процесу.

При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов’язаних з інфекцією (реактивні артрити), а також псоріатичному артриті придатність до служби в ДКВС України визначається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від стану функцій суглобів, залучення інших органів та систем.

Після перенесених гострих запальних захворювань кістково-м’язової системи особи можуть бути визнані придатними до служби в ДКВС України та навчання в закладах освіти ДКВС України у разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців.

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті.

Стаття 70. Постанова щодо придатності до служби в ДКВС України у разі захворювань кісток та суглобів приймається після ретельного обстеження та лікування (за необхідності) особи. При цьому необхідно враховувати характер перебігу захворювання, частоту рецидивів, стійкість ремісії, ефективність лікування в минулому, ступінь порушення функції на період медичного огляду, особливості служби в ДКВС України тощо. При медичному огляді кандидатів на службу в ДКВС України особлива увага приділяється оцінці об’єму рухів у суглобах на час медичного огляду.

До пункту "а" належать:

анкілоз великого суглоба, значне обмеження рухів або патологічна рухливість в ньому;

виражений деформуючий остеоартроз великих суглобів зі стійким больовим синдромом та атрофією м’язів кінцівок;

остеомієліт з наявністю секвестральних порожнин, секвестрів, нориць, які довго не загоюються або часто (не рідше 1-2 рази на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної функціональної компенсації придатність до служби осіб рядового і начальницького складу ДКВС України на посадах за графою IV може визначатись за пунктом "б".

До пункту "б" належать:

часті (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, пов’язаних з виконанням звичайних службових обов’язків, із вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба з гіпотрофією м’язів кінцівки;

деформуючий артроз II стадії в одному з великих суглобів (ширина суглобової щілини на рентгенограмі 2-4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) із щорічними загостреннями.

До пункту "в" належать:

вивихи, що рідко виникають (менше 3 разів на рік), нестійкість та синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;

деформуючий артроз I стадії в одному з великих суглобів;

остеохондропатії із закінченим процесом та помірними клінічними проявами (при звичайних фізичних навантаженнях функція страждає незначно);

хондропатія з незакінченим процесом;

остеомієліт з рідкими (один раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестральних порожнин та секвестрів.

Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення, секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.

До цього самого пункту належать стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування), гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки та/або супроводжуються больовим синдромом.

Для оцінки об’єму рухів у суглобах слід керуватися показниками у градусах, що наведені у таблиці 5.

Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена лікувально-профілактичним закладом з обов’язковою рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху. Повторність вивиху колінного суглоба підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувної шухляди" з різницею у зміщенні гомілки порівняно зі здоровим суглобом не менше 10 мм.

З приводу нестійкості великих суглобів особам рядового і начальницького складу ДКВС України пропонується хірургічне лікування.

За наявності хибних суглобів особи рядового і начальницького складу ДКВС України підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). При кістозному переродженні кісток, стресових переломах, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі особам рядового і начальницького складу ДКВС України пропонується лікування, особливо в тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші".

Постанова щодо придатності до служби в ДКВС України приймається після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Стаття 71. Діагнози захворювань хребта мають бути підтверджені відповідними результатами досліджень та висновками спеціалістів. Характер патологічних змін хребта має бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними та іншими дослідженнями (комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія).

При медичному огляді осіб рядового і начальницького складу ДКВС України експертний діагноз хвороби хребта та її наслідків встановлюється хірургом-травматологом за участю невропатолога. При цьому необхідно враховувати характер перебігу захворювання, частоту загострень, стійкість ремісії, ефективність лікування в минулому, ступінь порушення функції на період медичного огляду, особливості служби в ДКВС України тощо. При медичному огляді кандидатів на службу до ДКВС України особлива увага приділяється оцінці об’єму рухів хребта на час медичного огляду.

До пункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими загостреннями;

спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше половини поперекового діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом і нестабільністю хребта;

остеохондроз, деформуючий спондильоз II-III стадій (наявність потужного утворення, що з’єднує тіла хребців між собою, яке блокує руховий сегмент) з вираженими корінцевими та провідниковими порушеннями, з приводу клінічних проявів яких зафіксовано часті звернення за медичною допомогою, повторні стаціонарні лікування без стійкого клінічного ефекту та (або) велика кількість днів непрацездатності;

деформуючий спондильоз II стадії та міжхребцевий остеохондроз із множинними масивними дзьобоподібними розростаннями в ділянках міжхребцевих сполучень з больовим синдромом;

викривлення хребта (кіфози, сколіози III-IV ступенів), що призводять до деформації грудної клітки та порушення функції зовнішнього дихання;

спондилолізний спондилолістез з постійним больовим синдромом.

До пункту "б" належать:

фіксовані набуті викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією не більше трьох хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 2-3 мм і більше);

деформуючий спондильоз I стадії при ураженні тіл не більше трьох хребців та міжхребцевий остеохондроз при ураженні трьох та більше міжхребцевих дисків з больовим синдромом при фізичних навантаженнях та чіткими анатомічними ознаками деформацій, що виявлені під час клінічного обстеження та на рентгенограмах.

До пункту "в" належать:

нефіксовані викривлення хребта I ступеня з кутом відхилення осі хребта більше 5 та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушення функцій.

Ознаками клінічного прояву хондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - порушення форми хребта (випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу). Больовий синдром при фізичних навантаженнях має підтверджуватися неодноразовими зверненнями за медичною допомогою, які записуються до медичних документів оглянутого. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак деформуючого спондильозу та/або міжхребцевого остеохондрозу дає підставу для застосування пунктів цієї статті.

Ступінь сколіозу визначається рентгенологом за рентгенограмами на підставі виміру кутів сколіозу.

Для оцінки об’єму рухів хребта слід керуватися таблицею 6.

Стаття 72. До пункту "а" належать:

відсутність першого пальця на рівні міжфалангового суглоба та другого - п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці;

відсутність другого - п’ятого пальців на рівні дистальних кінців основних фаланг на одній руці;

відсутність перших пальців на рівні п’ястково-фалангових суглобів на обох руках;

застарілі переломо-вивихи пальців руки зі значним та помірним порушеннями функції;

остеохондропатії кісток кистьового суглоба;

остеомієліт кісток кистьового суглоба;

застарілі вивихи трьох та більше п’ясткових кісток;

дефекти трьох та більше п’ясткових кісток;

руйнування та дефекти двох та більше п’ястково-фалангових суглобів;

застарілі пошкодження або дефекти сухожиль-згиначів двох або більше пальців проксимальніше рівня п’ясткових кісток;

сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, що призводять до стійкої контрактури або порушень трофіки (анестезія, гіперстезія та гіперпатія трьох пальців);

кінська, п’яткова, варусна, порожниста стопа та інші незворотні різко виражені викривлення стоп, що порушують функцію і унеможливлюють користування стандартним взуттям;

виражені деформації стопи із больовим синдромом та порушенням статики, за яких неможливе носіння стандартного взуття.

До пункту "б" належать:

застарілі вивихи пальців руки, анкілоз кистьового суглоба з незначним порушенням функції;