Кандидати на службу в ДКВС України, що проходять огляд за графами I, IV, визнаються непридатними до служби в ДКВС України за наявності короткозорості чи далекозорості більше 6,0 Д або астигматизму будь-якого виду з різницею рефракції у двох основних меридіанах більше 3,0 Д.
Кандидати на службу в ДКВС України, які проходять огляд за графами II, III, можуть мати короткозорість чи далекозорість не більше 3,0 Д або астигматизм будь-якого виду не більше 2,0 Д.
Вимоги до показників аномалії рефракції у кандидатів на навчання до закладів освіти ДКВС України:
у цивільних осіб, що вступають до закладів освіти і проходять медичний огляд за графами I, IV, особи рядового і начальницького складу ДКВС України, які вступають до закладів освіти ДКВС України і проходять огляд за графою IV, допускаються короткозорість чи далекозорість не вище 6,0 Д, астигматизм будь-якого виду не більше 3,0 Д;
особи рядового і начальницького складу ДКВС України та цивільні особи, які вступають до закладів освіти і проходять медичний огляд за графами II, III, визнаються придатними за наявності короткозорості або далекозорості не більше 3,0 Д або астигматизму будь-якого виду не більше 2,0 Д.
Стаття 31. Під час прийняття постанов ВЛК щодо кандидатів на службу в ДКВС України за графами I, IV та осіб рядового і начальницького складу ДКВС України при звільненні зі служби враховується гострота зору з корекцією; щодо кандидатів на службу в ДКВС України, осіб рядового і начальницького складу ДКВС України при визначенні придатності до служби в ДКВС України на посадах за графами II, III, кандидатів на навчання до закладів освіти ДКВС України - без корекції та з корекцією.
Вимоги до показників гостроти зору у осіб, що проходять медичний огляд ВЛК, кандидатів на службу в ДКВС України:
у кандидатів на службу в ДКВС України, що проходять огляд за графами I, IV, гострота зору з корекцією має бути не нижче 0,5 на кожне око або бінокулярно;
кандидати на службу в ДКВС України за графою II можуть мати гостроту зору кожного ока не нижче 0,5, з корекцією - 0,8 та вище на кожне око або бінокулярно;
кандидати на службу в ДКВС України, які проходять огляд за графою III, повинні мати гостроту зору кожного ока без корекції не нижче 0,6.
Вимоги до показників гостроти зору у кандидатів на навчання:
у цивільних осіб - вступників на навчання до закладів освіти ДКВС України, що проходять медичний огляд за графами I, IV, особи рядового і начальницького складу ДКВС України, які вступають на навчання до закладів освіти ДКВС України і проходять огляд за графою IV, гострота зору кожного ока з корекцією має бути не нижче 0,5;
у осіб рядового і начальницького складу ДКВС України та цивільних осіб, які вступають до закладів освіти ДКВС України, проходять медичний огляд за графами II, III, гострота зору без корекції має бути не нижче 0,6, з корекцією - 0,8–1,0 на одне око або бінокулярно.
Ураховується гострота зору з корекцією будь-якими лінзами. У разі корекції анізометропії звичайними сферичними лінзами гострота зору враховується з корекцією, що практично переноситься, з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 Д.
В осіб, які користуються контактними лінзами, гострота зору визначається з корекцією пробними окулярними лінзами. Такі особи повинні користуватися звичайними окулярами, гострота зору з якими дає змогу забезпечити виконання службових обов’язків.
При стійкому спазмі, парезі або паралічі акомодації необхідне обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, постанова приймається за основним захворюванням.
При спазмі, парезі або паралічі акомодації на одному або обох очах після невдалого стаціонарного лікування придатність оглянутих до служби в ДКВС України за всіма графами Переліку захворювань визначається індивідуально залежно від гостроти зору та ступеня аномалії рефракції з урахуванням вимог цієї статті та статті 30.
Під час діагностики видів і ступенів порушення кольоровідчуття слід керуватися методичними вказівками до поліхроматичних таблиць Рабкіна та за можливості даними аномалоскопії. Під час заповнення офтальмологічного розділу медико-експертної документації обов’язково вказуються номери таблиць, які досліджуваний не розпізнає.
Особи з аномальною трихромазією типу C визнаються придатними до служби в ДКВС України та навчання в закладах освіти ДКВС України, з дихромазією - непридатними за всіма графами.
За наявності аномальної трихромазії типів A та B придатність до служби в ДКВС України за графами I, IV визначається індивідуально з урахуванням специфіки служби в ДКВС України на посадах, не пов’язаних з необхідністю розрізняти кольори.
Постанова виноситься з таким формулюванням:
"Придатний до служби в ДКВС України на посаді
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
(посада) ,
що не потребує нормального кольоровідчуття".
При винесенні постанов щодо кандидатів на навчання до закладів освіти ДКВС України за графами I, IV слід зазначити:
"Придатний до навчання
_________________________________________________________________________
(найменування закладу освіти)
з подальшим використанням на посадах, які не потребують нормального кольоровідчуття".
Кандидати на службу в ДКВС на посадах водіїв-співробітників усіх типів автомобілів за наявності в них аномальної трихромазії типів A або B визнаються непридатними до служби в ДКВС України.
Кандидати на службу та навчання в ДКВС України, особи рядового і начальницького складу ДКВС України, які вступають на навчання до закладів освіти з подальшим використанням на посадах за графами II, III Переліку захворювань, за наявності аномальної трихромазії типів A або B визнаються непридатними до служби та навчання в ДКВС України.
Стаття 32. До цієї статті належать наслідки оптико-реконструктивних операцій з наявністю післяопераційних ускладнень або змін на очному дні.
Придатність до служби в ДКВС України осіб, що перенесли оптико-реконструктивні операції на роговій оболонці (за винятком кератопротезування, операції Lasic та кератотомії), визначається не раніше одного року після операції за відсутності післяопераційних ускладнень та дистрофічних змін на очному дні залежно від функції ока за відповідними статтями Переліку захворювань. Обов’язковим є надання під час медичного огляду виписки з лікувального закладу, де була проведена операція, з даними рефракції та гостроти зору до та після операції.
Кандидати на службу та на навчання до закладів освіти ДКВС України, яким рішення виноситься за графами II, III Переліку захворювань, визнаються непридатними до служби в ДКВС України або навчання незалежно від результатів оперативного лікування.
Експертна постанова щодо осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, які проходять медичний огляд за графами I, IV і перенесли оптико-реконструктивну операцію, виноситься залежно від післяопераційного стану очей, результату операції з урахуванням характеру служби в ДКВС України.
Придатність до служби та до навчання у закладах освіти ДКВС України осіб, які перенесли лазерну корекцію зору на рогівці, за всіма графами визначається через один рік після операції. Особи, що перенесли операції Lasic або кератотомію, визнаються непридатними до служби в ДКВС України за всіма графами незалежно від результатів операції.
При афакії, наявності інтраокулярної корекції (артифакії) навіть на одному оці кандидати на службу в ДКВС України за всіма графами, кандидати на навчання до закладів освіти ДКВС України визнаються непридатними до служби в ДКВС України незалежно від гостроти зору. Щодо осіб рядового і начальницького складу ДКВС України з односторонньою артифакією придатність до подальшого проходження служби в ДКВС України визначається індивідуально з урахуванням функцій ока, його стану та специфіки служби в ДКВС України.
Хвороби вуха та соскоподібного відростка
Стаття 33. Під дію статті підпадають такі хвороби зовнішнього вуха: зовнішній отит, перихондрит, набутий стеноз слухового проходу (постзапальний, травматичний) тощо при позитивному ефекті від проведеного лікування.
Особи, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної області, оглядаються за статтею 67 Переліку захворювань.
Стаття 34. Під дію статті підпадають такі хвороби середнього вуха та соскоподібного відростка: негнійний та гнійний середній отит, запалення або закупорка слухової труби, мастоїдит і споріднені стани, холестеатома, нетравматична перфорація барабанної перетинки, гострий та хронічний мірингіт, адгезивні процеси середнього вуха (тимпаносклероз), поліп середнього вуха тощо.
Кандидатам на службу в ДКВС України слід пропонувати лікування, медичний огляд проводити за результатами його проведення.
До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха за наявності таких ускладнень, як неповна епідермізація операційної порожнини з гноєм, грануляціями або холестеатомоподібними масами в ній, а також гнійні середні отити не тільки із зазначеними в цій статті ускладненнями, а й за несприятливого їх перебігу: загострення двічі на рік і більше, які супроводжуються втратою працездатності.
Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "в" цієї статті.
Кандидати на службу в ДКВС України із сухою перфорацією барабанної перетинки в мезотимпанумі визнаються непридатними до служби в ДКВС України на посадах, які потребують значної напруги слухового апарату, а також на посадах, які пов’язані з несенням служби на відкритому повітрі.
Особи рядового і начальницького складу ДКВС України із зазначеними в статті 34 Переліку захворювань формами хронічного гнійного отиту при незначних порушеннях слухової функції (підтверджених аудіологічним обстеженням) і відсутності уражень вестибулярного апарату в окремих випадках у порядку індивідуальної оцінки можуть визнаватися придатними до служби в ДКВС України.
Рубці на місці колишніх перфорацій і обвапнування барабанної перетинки без порушення барофункції та її рухомості, без зниження гостроти слуху не дають підстав для використання цієї статті.
Особи рядового і начальницького складу ДКВС України, які перенесли радикальну чи реконструктивну операцію на середньому вусі з позитивними результатами, медичний огляд проводиться за пунктом "б" статті 36 Переліку захворювань.
Стаття 35. Під дію статті підпадають хвороби внутрішнього вуха з порушенням вестибулярної функції: хвороба Меньєра, вестибулярний нейроніт, лабіринтит, отосклероз тощо.
До пункту "а" належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, напади яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.
До пункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких перебігають короткочасно, з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не впливають суттєво на виконання службових обов’язків.
До пункту "в" належать випадки підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів і захворювань інших органів, а також нестійкі, вестибулярно-вегетативні порушення, які проявляються рідкими (не частіше 2-3 разів на рік) нетривалими (декілька хвилин) нападоподібними запамороченнями з розладами рівноваги у спокої або русі, нудотою, незначним підвищенням потовиділення, поблідненням або почервонінням обличчя.
При медичному огляді кандидатів на службу до ДКВС України на посади, пов’язані з частими поїздками на автомототранспорті, авіатранспорті, а також усіх кандидатів на навчання до закладів освіти ДКВС України здійснюється обов’язкове дослідження вестибулярного апарату. При підозрі на тимчасовий характер вестибулярних розладів, що може бути при перевтомі, інтоксикації, гост-рих захворюваннях тощо, потрібне всебічне, іноді стаціонарне обстеження і лікування.
Постанова про придатність чи непридатність до служби в ДКВС України осіб, від яких за характером роботи вимагається хороший вестибулярний апарат, ґрунтується на результатах дослідження вестибулярно-вегетативної чутливості. Здійснюється глибоке всебічне обстеження такої особи, оскільки вегетативні розлади можуть спричинятись патологією не тільки вушного лабіринту, а й інших органів. Результати вестибулометрії слід оцінювати разом з невропатологом. При виявленні центральної вестибулярної дисфункції стаття 35 не застосовується.
Стаття 36. Під дію статті підпадають хвороби вуха, що супроводжуються стійким зниженням слуху або втратою слуху кондуктивного і сенсоневрального походження: вроджена глухота, ототоксична втрата слуху, дегенеративні і судинні хвороби вуха, хвороби слухового нерва тощо.
Для визначення зниження слуху необхідні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовами, камертонами і тональною пороговою аудіометрією з обов’язковим визначенням барофункції вух. Одноразове дослідження слуху особи, яку оглядають, недостатнє для порівняння правильності та однорідності показань.
Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи обидва вуха, використовують методи об’єктивного визначення глухоти. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота мають бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або закладами освіти для глухонімих.
При визначенні придатності кандидатів на службу в ДКВС України на посади, передбачені графами I, IV, за цією статтею шепітна мова має сприйматись на відстані не менше 3,0 м на обидва вуха або не менше 1,0 м на одне вухо та більше 4,0 м на друге. У цих випадках придатність до служби в ДКВС України визначається індивідуально.
Кандидати на службу за графами II, III визнаються непридатними за наявності стійкого зниження гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 4,0 м на обидва вуха або менше 5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.
Кандидати на навчання до закладів освіти ДКВС України із цивільної молоді та військовослужбовці строкової служби визнаються непридатними до вступу на навчання при зниженні гостроти слуху до ступеня сприйняття шепітної мови на відстані менше 6,0 м на обидва вуха. Для осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, що вступають до закладів освіти ДКВС України, гострота слуху має бути не менше 4,0 м на обидва вуха або5,0 м на одне та 3,0 м на друге вухо.
Під час індивідуальної оцінки придатності до служби осіб рядового і начальницького складу ДКВС України враховуються конкретні умови праці, характеристика керівництва та дані функціонального дослідження слуху.
Хвороби системи кровообігу
Стаття 37. До пункту "а", крім захворювань серцево-судинної системи ревматичного ґенезу із порушенням загального кровообігу - серцевою недостатністю (далі - СН) II-III стадії, належать:
комбіновані і поєднані набуті вади серця незалежно від ступеня розладу гемодинаміки;
набуті ізольовані пороки серця при помірних розладах гемодинаміки;
недостатність будь-якого клапана серця, яка супроводжується регургітацією 3-4 ступенів;
стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;
аортальні пороки серця;
ізольований стеноз атріовентрикулярного отвору;
коарктація аорти і стани після її оперативного лікування;
стани після мітральної комісуротомії, наслідки оперативних втручань на клапанному апараті серця, що знижують працездатність.
До пункту "б" належать:
активний ревматизм після завершення стаціонарного обстеження і лікування за сприятливого перебігу;
набуті ізольовані пороки серця при незначних розладах гемодинаміки і збереженні працездатності;
первинний пролапс мітрального та інших клапанів серця, які супроводжуються порушенням ритму серця і провідності, СН I стадії;
набута недостатність мітрального клапана або клапана легеневої артерії, яка супроводжується регургітацією 2 ступеня або за наявності легеневої гіпертензії.
Пункт "в" включає первинний пролапс мітрального й інших клапанів серця з регургітацією I ступеня та/або пролабуванням II ступеня.
За наявності гемодінамічнонезначущого пролапса мітрального клапана кандидат на службу в ДКВС України може бути визнаний придатним до служби в ДКВС України за умови відсутності у нього ознак інших аномалій серцево-судинної системи та протипоказань до значних фізичних навантажень.
Після операцій у зв’язку з набутими пороками серця навіть з позитивними віддаленими результатами кандидати на службу в ДКВС України визнаються непридатними згідно з пунктом "в".
До осіб із розладами ритму і провідності при різних хворобах серцево-судинної системи застосовуються пункт "а", "б", "в" чи "г" статті 38 Переліку захворювань залежно від стадії частоти виникнення порушень ритму, стадії СН.
У разі діагностування ревматичного ураження інших органів та систем застосовуються пункти відповідних статей Переліку захворювань.
Кандидати на службу в ДКВС України, які перенесли первинний активний ревматизм при відсутності клінічних і ЕКГ ознак уражень серця, а також інших органів, можуть бути визнані приданими до служби в ДКВС України не раніше ніж через 12 місяців після виписки з лікувального закладу.
Стаття 38. Під дію статті підпадають міокардити, ендокардити та інші захворювання серцево-судинної системи неревматоідного та некоронарогенного ґенезу, порушення серцевого ритму та провідності.
До пункту "а" належать зазначені захворювання з СН IIБ - III стадії, а також:
рецидивний ексудативний перикардит;
інфекційний ендокардит, стан після перенесеного інфекційного ендокардиту, зворотний ендокардит;
кардіоміопатія: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;
хронічний конструктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда;
значна за площею облітерація перикарда;
некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються резистентними до лікування порушеннями ритму серця;
будь-яке порушення ритму або провідності серця, які супроводжуються тромбоемболічними ускладненнями або емболічними захворюваннями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;
стани після тромбоемболії легеневої артерії або легенева гіпертензія внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань;
окремі стійкі, які не піддаються корегуванню, форми порушень ритму серця та провідності (повна AV-блокада, пароксизмальна тахікардія, пароксизми миготливої аритмії більше 2 разів на рік);
стійка політопна шлуночкова екстрасистолія з частотою 30 і більше ектопічних комплексів за одну годину.
За наслідками оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) застосовується пункт "а" або "б" залежно від ефективності проведеного лікування, наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності, стадії СН.
Пункт "б" передбачає захворювання серця із стабільною недостатністю кровообігу II стадії, частими декомпенсованими станами.
До пункту "в" належать захворювання серця і судин з СН I стадії, крім того до цього пункту відносяться:
екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова з частотою до 30 ектопічних комплексів за одну годину;
безсимтомна AV-блокада I-II ступня;
блокада ніжок пучка Гіса, що супроводжується незначним порушенням AV-провідності або клінічною симптоматикою, що не знижує працездатності.
Пункт "г" включає:
синдроми: WPW (Вольфа-Паркінсона-Уайта), скороченого інтервала P-Q (CLC-Клерка-Леві-Критеско, LGL-Лауна-Ганонга-Левіна);
стійко компенсовані наслідки захворювань м’язів серця, міокардіофіброз.
За відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму феномени передчасного збудження шлуночків та скороченого інтервалу P-Q не є протипоказанням до служби в ДКВС України.
Виявлена при ЕКГ-обстеженні неповна блокада правої ніжки пучка Гіса (за відсутності інших змін) не є перешкодою для служби і навчання в ДКВС України. У разі виявлення повної блокади ніжок пучка Гіса кандидати визнаються непридатними до служби та навчання в ДКВС України.
Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності здійснюється після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об’єктивних симптомів СН або об’єктивних доказів наявності дисфункції серця у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням. Остаточний експертний діагноз може бути встановлений лише за результатами даних інструментальних досліджень (ВЕМ, ЕХО-КГ тощо).
При застосуванні пунктів статті 38 щодо розладів ритму і провідності у осіб рядового і начальницького складу ДКВС України з хворобами серцево-судинної системи, крім зазначених критеріїв, ураховуються анамнестичні дані про частоту виникнення таких порушень.
Стаття 39. До пункту "а" належить гіпертонічна хвороба третьої стадії.
Під дію пункту "а" підпадає поєднання артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня з асоційованими клінічними станами, коли порушення функції органів і систем значно знижують працездатність особи. У таких випадках слід також застосовувати відповідні статті Переліку захворювань.
До пункту "б" належить гіпертонічна хвороба другої стадії за наявності частих гіпертензивних кризів (3 і більше разів на рік) з наданням медичної допомоги в умовах стаціонару, транзиторних ішемічних атак (2 і більше разів на рік) на тлі постійної патогенетично обумовленої медикаментозної терапії, що підтверджуються медичними документами; гіпертонічна хвороба другої стадії, що важко піддається лікуванню і характеризується стійким підвищенням артеріального тиску на фоні гіпотензивної терапії; гіпертонічна хвороба другої стадії з кризовим перебігом в анамнезі із підвищенням артеріального тиску, що не досягає нормальних цифр без здійснення постійної медикаментозної терапії.
До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба другої стадії за відсутності кризового перебігу (без кризовий перебіг або менше 2 кризів в анамнезі) та за успішного лікування.
До пункту "г" належить гіпертонічна хвороба першої стадії без ознак органічної патології з боку органів і систем.
При медичному огляді осіб рядового і начальницького складу ДКВС України з артеріальною гіпертензією діагноз повинен бути уточнений в стаціонарі або цілеспрямованим амбулаторним обстеженням. При медичному огляді осіб із симптоматичними гіпертензіями (нирковою, ендокринною тощо) необхідно застосовувати статті Переліку захворювань щодо основного захворювання, а за відсутності ефекту від лікування при стійкій і значній гіпертензії незалежно від ступеня порушення функції органу чи системи, яке зумовило її розвиток, необхідно застосовувати також пункт "б" цієї статті.
Під час медичного огляду осіб рядового і начальницького складу ДКВС України у зв’язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період проходження служби в ДКВС України.
Стаття 40. Наявність ішемічної хвороби серця повинна бути підтверджена інструментальними та лабораторними методами дослідження (ЕКГ, ЕХО-КГ, визначення ліпідного спектра, додаткові - ХМ ЕКГ, коронароангіографія тощо). Функціональні класи (далі - ФК) стенокардії напруги визначаються клінічно та підтверджуються за допомогою дозованого фізичного навантаження або фармакологічними пробами (ВЕМ). Для прогностичної оцінки перебігу ішемічної хвороби серця та встановлення експертного діагнозу щодо функціонального класу обов’язково вивчаються і враховуються задокументовані дані анамнезу.
До пункту "а" належать:
хронічна ішемічна хвороба серця із СН III-IV стадії;
стенокардія напруги III-IV ФК;
аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;
поєднання стенокардії напруги III ФК і стенокардії спокою та СН II стадії;
стани після аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН II стадії.
До пункту "б" належать:
поєднання стенокардії напруги III функціонального класу та СН I стадії;
поєднання постінфарктного кардіосклерозу та порушення загального кровообігу другої стадії;
стани після обмеженого інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої АВ-блокади I ступеня, повної блокади однієї із ніжок пучка Гіса;
стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності легких порушень серцевого ритму та провідності або СН I стадії.
До пункту "в" належать:
стенокардія напруги I та II ФК, атеросклеротичний кардіосклероз із СН I ступеня;
без больова форма ішемії.
СН I стадії повинна бути обґрунтована гемодинамічними показниками. При цьому слід ураховувати, що у здорових людей можливе виявлення прихованої СН, обумовленої недостатньою фізичною тренованістю і у зв’язку з цим низькою толерантністю до фізичних навантажень.
Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності у осіб рядового і начальницького складу ДКВС України проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Експертний діагноз щодо стадії СН встановлюється з урахуванням анамнестичних даних про перебіг патології серцево-судинної системи, стійкість результатів попереднього лікування.
Стаття 41. До пункту "а" належать:
повторні інсульти незалежно від ступеня порушень функцій;
тяжкі стійкі випадіння функції нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спинального кровообігу;
виражені неврологічні порушення при дисциркуляторній енцефалопатії 3 стадії (дискоординаторні, псевдобульбарні порушення, геміплегії, глибокі парези, розлади мови, пам’яті, мислення, явища паркінсонізму, епілептиформні припадки, порушення функцій тазових органів тощо);
минущі порушення мозкового кровообігу - транзиторні ішемічні напади, що підтверджуються медичними документами (більше 2 випадків);
множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу;
артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального видалення;
судинні ураження головного та спинного мозку з помірними вогнищевими випадіннями (навіть за сприятливого перебігу).
До пункту "б" належать:
явища дисциркуляторної енцефалопатії 2 стадії при церебральному атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, дисметаболічних порушеннях із зниженням працездатності, порушенням емоційно-вольової сфери за наявності окремих стійких органічних знаків з боку центральної нервової системи (пірамідні симптоми тощо), діагноз якої підтверджений даними КТ, УЗДГ головного мозку;
минущі порушення мозкового кровообігу (2 випадки), що підтверджуються медичними документами, у тому числі й стаціонарним лікуванням;
наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.
Під час медичного огляду осіб рядового і начальницького складу ДКВС України у зв’язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період проходження служби в ДКВС України.
До пункту "в" належать:
явища дисциркуляторної енцефалопатії 1 та 2 стадії у формі псевдоневротичного синдрому (емоційна нестійкість, подразливість, погіршення пам’яті, головний біль, запаморочення, розлад сну, шум у вухах тощо);
минуще порушення мозкового кровообігу з нестійкими осередковими симптомами з боку ЦНС, що утримуються не більше доби та проходять без порушення функції нервової системи;
вегетативно-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді синкопальних станів (до 2 випадків), які підтверджуються документально.
До пункту "г" належать:
початковий період атеросклерозу судин головного мозку;
вегетативно-судинні розлади із синкопальним станом в анамнезі.
Діагноз вегетативно-судинних розладів установлюється тільки в тих випадках, коли цілеспрямоване обстеження не виявило інших захворювань, що супроводжуються порушенням вегетативної нервової системи. За наявності симпатоадреналових кризів, минущих порушень ритму серця вегетативно-судинні розлади (вегето-судинна дистонія) підпадають під пункт "а" статті 44 Переліку захворювань.
Особи рядового і начальницького складу ДКВС України з непритомностями (незалежно від їх частоти) визнаються непридатними до керування транспортними засобами, до служби зі зброєю, на висоті, біля рухомих механізмів, вогню, води. Кандидати на службу в ДКВС України за наявності зафіксованих в медичній документації за останні 5 років випадків втрати свідомості та обстежень у зв’язку з цим визнаються непридатними до служби в ДКВС України.
Після перенесених первинних (нетравматичних) субарахноїдальних крововиливів при точно встановленому діагнозі придатність осіб рядового і начальницького складу ДКВС України до служби в ДКВС України визначається за пунктом "б", при повторних субарахноїдальних крововиливах (незалежно від етіології) до осіб рядового і начальницького складу ДКВС України застосовується пункт "а" цієї статті. Кандидати на навчання та курсанти закладів освіти ДКВС України (крім випускного курсу) в таких випадках визнаються непридатними до служби та навчання в ДКВС України.
Під час оцінювання придатності до служби в ДКВС України осіб, оперованих з приводу аневризм судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. У разі аневризм судин головного мозку, що є причиною порушення мозкового кровообігу, і за неможливості оперативного лікування або відмови від нього огляд осіб проводиться за пунктом "а".
При виявленні дисциркуляторної енцефалопатії з порушеннями у вертербро-базилярному басейні, підтвердженими даними УЗДГ, дуплексним дослідженням судин, медичний огляд проводиться за пунктами "б" або "в" з урахуванням ступеня порушення функції та даних обстеження шийного відділу хребта.
При виявленні у осіб ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів рішення за цією статтею виноситься після висновку психіатра.
Стаття 42. За показаннями особам рядового і начальницького складу ДКВС України пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до служби в ДКВС України визначається залежно від вираженості патологічного процесу із застосуванням методів, що дають об’єктивні показники (реовазографія, ультразвукова доплерографія, дуплексне сканування, ангіографія тощо).
До пункту "а" належать:
артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин;
атеросклероз черевної аорти з частковою або повною облітерацією отвору її вісцеральних відгалужень, здухвинних артерій з різким порушенням функцій органів та дистального кровообігу;
захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності III-IV ступенів; гангренозно-некротичні ознаки їх ураження;
тромбоз ворітної або порожнистої вени;
тромбофлебіт, флеботромбоз з частими рецидивами;
посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності III ступеня (стадія V-VI за CEAP);
слоновість (лімфадема) IV ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіоцефальна артерії, порожниста або воротна вена) та периферійних судинах із незадовільними результатами лікування за наявності вираженого порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання.
До пункту "б" належать:
захворювання артерій, артеріол, капілярів (облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт та атеросклероз артерій нижніх кінцівок) з хронічною артеріальною недостатністю II ступеня;
посттромбофлебітична або варикозна хвороба з наявністю хронічної венозної недостатності II ступеня, що проявляється стійкою набряклістю ступень та гомілок, свербінням, гіперпігментацією, витонченням шкіри (стадія III-IV за CEAP), за відсутності позитивного результату від повторного курсу лікування;
слоновість III ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферійних судинах з помірним порушенням функції;
варикозне розширення вен сім’яного канатика III стадії (виражене розширення вен, зменшення в розмірах та зміна консистенції яєчка).
До пункту "в" належать:
посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності I ступеня (синдром "важких ніг", минучий набряк) або стадії II за CEAP;
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок I стадії, інші захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності I ступеня;
варикозне розширення вен сім’яного канатика II та III ступенів.
До пункту "г" належать:
варикозна хвороба нижніх кінцівок без венозної недостатності - стадія I за CEAP;
варикозне розширення вен сім’яного канатика I ступеня.
Локальне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок у вигляді циліндричних або звивистих еластичних вип’ячувань без ознак венозної недостатності, що спричиняє лише косметичну ваду, не дає підстав для застосування цієї статті.
Під час медичного огляду осіб рядового і начальницького складу ДКВС України у зв’язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період проходження служби в ДКВС України.
Стаття 43. За наявності показань особам рядового і начальницького складу ДКВС України пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а" або "б" залежно від наявності вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2-3 рази на рік на лікуванні, з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II-III ступенів. Якщо консервативне або хірургічне лікування дає позитивні результати, такі форми геморою належать до пункту "б".
Стаття 44. Діагнози вегето-судинної та нейроциркуляторної дистоній є синдромальними, установлюються як виняток у випадках, коли при порушеннях функцій вегетативної нервової системи та судинної системи обстеженням за участю кардіолога, невропатолога, психіатра, інших лікарів-спеціалістів неможливо встановити нозологічний діагноз згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду. Такі діагнози мають бути підтверджені стаціонарним обстеженням.
До пункту "а" належать:
виражені вегето-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпато-адреналових кризів або синкопальних станів в анамнезі;
нейроциркуляторна дистонія з нестабільністю артеріального тиску за наявності постійних скарг на стан здоров’я та стійких виражених проявів вегето-судинного характеру з порушенням серцевого ритму та провідності (неорганічного походження), що важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;
нейроциркуляторна дистонія зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт. ст. за наявності постійних скарг і стійких виражених вегето-судинних розладів, які важко піддаються лікуванню та знижують працездатність.
При значно виражених вегето-судинних розладах з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпато-адреналових кризів або синкопальних станів, які підтверджуються медичними документами, застосовується також відповідний пункт статті 41 Переліку захворювань.
До пункту "б" належать:
безсимптомна (фізіологічна) гіпотонія, що не знижує працездатність;
нейроциркуляторна дистонія з проявами, що не знижують працездатність, у тому числі лабільністю артеріального тиску, минущими поодинокими порушеннями ритму серця функціонального характеру (без пароксизмальних порушень та органічних змін органів і систем).
У разі порушень серцевого ритму внаслідок органічних змін міокарда (запального, дистрофічного або іншого характеру) огляд проводиться за статтею 38 Переліку захворювань.
Стаття 45. До пункту "а" належать ангіотрофоневрози III-IV стадій (гангренозно-некротична форма), для яких характерна наявність фліктен, надзвичайно болючих поверхневих виразок на кінчиках пальців, акросклероз, склеродактилія, дистрофічні зміни нігтьових пластин, підвищена вразливість пальців, абсолютне не сприйняття низьких температур.
До пункту "б" належать ангіотрофоневрози II стадії, які проявляються неодноразовими епізодами тривалого (більше години) нападоподібного больового синдрому на тлі акроціанозу пальців, вираженого гіпергідрозу та незначного їх набряку і характеризуються відсутністю позитивного результату від повторного курсу лікування.
До пункту "в" належать ангіотрофоневрози I стадії (печія, біль, блідість, оніміння пальців протягом декількох хвилин), які виникають при переохолодженні та проходять самостійно.
Хвороби дихальної системи
Стаття 46. До пункту "б" належать гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без видимих ускладнень, які проходять з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.
Під час огляду осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та при незадовільному результаті лікування в стаціонарних умовах питання про придатність їх до служби в ДКВС України вирішується індивідуально.
Кандидати на службу до ДКВС України за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколо носових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визнаються придатними після хірургічного лікування з позитивними результатами.
Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того,- діагностичною пункцією.
До пункту "б" належать полінози у осіб рядового і начальницького складу ДКВС України з вираженим ринокон’юнктивальним синдромом, загостреннями більше 1-2 раз на рік, частими синуситами. Кандидати на службу в ДКВС України при зазначеному перебігу полінозу визнаються непридатними до служби в ДКВС України. Діагноз полінозу, хронічного вазомоторного алергічного риніту має бути підтверджений риноскопічними даними, рентгенографією навколо носових пазух, крім того, аналізом крові на Ig E (у сумнівних випадках).
До осіб, які страждають на алергічні риніти (у тому числі полінози), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовується пункт "в" цієї статті.
Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант форми бронхіальної астми. Огляд здійснюється за статтею 49 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функцій органів та систем.
До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов’язаних з втратою працездатності. Придатність кандидатів до служби в ДКВС України з цими захворюваннями визначається з урахуванням конкретних умов майбутньої служби в ДКВС України та її специфіки.
Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів не є перешкодою для прийняття на службу в ДКВС України і навчання в закладах освіти ДКВС України, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та якщо збережена прохідність верхньощелепної пазухи.
Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пахузи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби в ДКВС України.
Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти таку форму хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (не менше 2-3 разів на рік), запаленням навколо мигдаликової тканини, реґіонарних лімфовузлів, а також несприятливо впливає на діяльність інших органів та систем як хронічне вогнище інфекції та алергії. Об’єктивними ознаками хронічного декомпенсованого тонзиліту є наявність гною або казеозних пробок в лакунах мигдаликів, грубі рубці на мигдаликах, гіперемія та інфільтрація піднебінних дужок та зрощення їх з мигдаликами, наявність фолікулів, що нагноюються, збільшення лімфовузлів по передньому краю грудинно-ключично-соскоподібного м’яза. Діагноз має бути підтверджений наявністю трьох та більше об’єктивних ознак захворювання. Тільки така форма хронічного тонзиліту перешкоджає навчанню та службі в ДКВС України. Кандидати на службу та навчання в ДКВС України за графами I та IV направляються на лікування, а за графами II-III визнаються непридатними до служби в ДКВС України. За наявності ускладнень тонзиліту з боку інших органів і систем питання про придатність до служби в ДКВС України вирішується разом з терапевтом.
Компенсована форма хронічного тонзиліту не дає підстав для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню служби та навчанню в закладах освіти ДКВС України.
Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.
Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері).
Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.
При хронічному ларингіті огляд проводиться за статтею 47 Переліку захворювань.
Стаття 47. Захворювання, наслідки пошкоджень гортані або шийного відділу трахеї через незадовільні результати лікування або відмову від нього.
До пункту "а" належать стійка відсутність або утруднення голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи, порушення розподільної функції зі значним або помірним порушенням функції зовнішнього дихання.
До пункту "б" належать захворювання гортані з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.
Стаття 48. До пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату та плеври, нагноювальні захворювання легень зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності.
До пункту "б" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання, а також хронічні бронхіти, що супроводжуються емфіземою легень, обмеженим пневмосклерозом, циліндричними бронхоектазами.
Після гострих захворювань бронхолегеневого апарату і плеври, ускладнених масивними плевральними зрощеннями, дифузним пневмосклерозом, придатність до служби визначається на підставі цієї статті за пунктом "а" або "б" залежно від порушення функції зовнішнього дихання.
Кандидати на службу та особи рядового і начальницького складу ДКВС України, які страждають на саркоїдоз з ураженням легень, оглядаються за пунктами статей 13 та 48 залежно від стадії захворювання, ступеня вираженості порушення функції зовнішнього дихання. Діагноз захворювання має бути підтверджений результатами пункційної біопсії з гістологічним дослідженням, а за відмови від неї - сукупністю даних, отриманих за допомогою клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження.
При хронічних неспецифічних захворюваннях бронхолегеневого апарату, які рідко зустрічаються (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт Хаммена-Річа, альвеолярний протеїноз, гемосідероз та інші), придатність визначається за пунктом "а" або "б" залежно від стійкості і вираженості порушення функції зовнішнього дихання та інших органів.
Показники оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
Тяжкість перебігу захворювання та оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання встановлюються поза загостренням процесу (після курсу лікування) з урахуванням даних анамнезу та відповідної медичної документації.
Стаття 49. Діагноз бронхіальної астми має бути встановлений після комплексного обстеження з проведенням дослідження функції зовнішнього дихання з медикаментозними пробами.
До пункту "а" належить бронхіальна астма з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи (нерідко астматичний стан), із легенево-серцевою недостатністю 2-3 ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належать бронхіальна астма неконтрольована з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи, з трьома та більше ознаками часткового контролю, бронхіальна астма, яка потребує постійного приймання системних (пероральних) глюкокортикоїдів.
До пункту "б" належить бронхіальна астма персистуюча середнього ступеня тяжкості з нечастими нападами задухи, які купіруються введенням різноманітних бронхорозширювальних препаратів. У період між нападами зберігається порушення функції зовнішнього дихання 1-2 ступенів.
До пункту "в" належать форми бронхіальної астми легкого та середнього ступенів тяжкості, які не потребують стаціонарного лікування і поза нападом не супроводжуються порушенням функції зовнішнього дихання або супроводжуються незначним її порушенням, з короткотривалими нападами задухи не частіше 2-3 разів на рік, які легко купіруються бронхорозширювальними засобами.
До цього самого пункту належить передастма. Цей стан характеризується наявністю частих інфекційних захворювань дихальних шляхів, бронхітів, які супроводжуються пароксизмальним кашлем і порушенням бронхіальної провідності в осіб з алергічними реакціями на побутові, харчові алергени, медикаменти тощо, з полінозами, вазомоторними ринітами. Діагноз передастми має бути підтверджений алергологом та пульмонологом після спеціальних досліджень.
За відсутності нападів бронхіальної астми протягом 5 років і більше та порушень зовнішнього дихання на час медичного огляду придатність до служби в ДКВС України визначається з урахуванням даних з місця медичного обслуговування, висновків алерголога та пульмонолога.
Якщо бронхоспастичні синдроми (обтураційний, ендокринно-гуморальний, неврогенний, токсичний та інші) є ускладненням інших захворювань, придатність до служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.