Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я

Відповідно до статті 18 Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити такі, що додаються:

Порядок організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я;

Типове положення про реабілітаційне відділення, підрозділ;

Типове положення про мультидисциплінарну реабілітаційну команду.

1. Цей Порядок визначає завдання, зміст і встановлює вимоги до організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я (далі - реабілітаційна допомога) особам з обмеженнями повсякденного функціонування, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю (далі - особи, які потребують реабілітації).

2. Дія цього Порядку поширюється на надавачів реабілітаційної допомоги незалежно від форми власності та організаційно-правової форми протягом гострого, післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів, зокрема суб’єктів господарювання, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я.

3. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

амбулаторне відділення післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності, закладах освіти у сфері охорони здоров’я, спеціальних закладах загальної середньої освіти (далі - амбулаторне відділення післягострої та довготривалої реабілітації) - структурний підрозділ закладу, що надає реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах особам, які потребують реабілітації;

амбулаторний реабілітаційний заклад - юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або структурний підрозділ такої юридичної особи, що надає реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я за однією або кількома з професій фахівців з реабілітації: фізична та реабілітаційна медицина, фізична терапія, ерготерапія, терапія мови та мовлення тощо протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів;

година реабілітації - одиниця виміру обсягу надання реабілітаційної допомоги, яка має якісні (види та форми реабілітаційних заходів) та кількісні (строки їх виконання) характеристики та затверджується МОЗ;

домашня реабілітація - реабілітаційна допомога, що надається за місцем проживання (перебування) особи, яка потребує реабілітації, протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів поза реабілітаційним закладом або закладом охорони здоров’я;

кабінет асистивних технологій - структурна одиниця реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, в якому здійснюється підбір, налаштування, виготовлення та навчання користуванню технічними та іншими засобами реабілітації;

мобільний режим надання реабілітаційної допомоги (далі - мобільний режим) - модель роботи мультидисциплінарної реабілітаційної команди або окремих фахівців з реабілітації стаціонарних або амбулаторних відділень післягострої та довготривалої реабілітації, що полягає у наданні реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду за місцем перебування пацієнта в нереабілітаційних відділеннях закладів охорони здоров’я або в інших закладах охорони здоров’я, у закладах освіти у сфері охорони здоров’я, у спеціальних закладах загальної середньої освіти, в структурі яких немає жодних реабілітаційних відділень, підрозділів;

палата гострої реабілітації у закладах охорони здоров’я - структурна одиниця нереабілітаційного відділення, підрозділу для надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду мультидисциплінарними реабілітаційними командами або окремими фахівцями з реабілітації особам, які потребують реабілітації, та перебувають на спеціально облаштованих ліжках у складі такого відділення або підрозділу закладу охорони здоров’я, яке надає спеціалізовану медичну допомогу одночасно із продовженням надання цим особам медичної допомоги;

періодична підтримуюча реабілітаційна допомога - реабілітаційна допомога, що може надаватися протягом довготривалого реабілітаційного періоду з метою запобігання втраті, уповільнення втрати, покращення або підтримки функціонування особи, яка потребує реабілітації;

програма терапії - комплекс узгоджених видів, форм, змісту, обсягів та строків реабілітаційних заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації особі, яка потребує реабілітації, які спрямовані на вирішення реабілітаційних завдань з визначенням порядку і місця їх проведення з урахуванням аналізу зовнішнього середовища;

реабілітаційна сесія - година реабілітації або її частина, протягом якої фахівець з реабілітації або група фахівців з реабілітації надають реабілітаційну допомогу особі, яка потребує реабілітації, у безпосередньому контакті з цією особою;

реабілітаційний маршрут - послідовність етапів надання реабілітаційної допомоги особі, яка потребує реабілітації, протягом різних реабілітаційних періодів, у різних реабілітаційних закладах, відділеннях та підрозділах та на різних рівнях медичної допомоги, що зазначено в індивідуальному реабілітаційному плані та забезпечує досягнення особою оптимального рівня повсякденного функціонування в її середовищі;

реабілітаційний цикл - одиниця організації надання реабілітаційної допомоги, яка включає проведення первинного реабілітаційного обстеження, встановлення мети та завдань реабілітації, призначення, планування та реалізацію програм терапії фахівцями з реабілітації та проведення заключного реабілітаційного обстеження з оцінкою результативності наданої реабілітаційної допомоги;

реабілітація у територіальній громаді - стратегія в рамках загального розвитку територіальних громад щодо реабілітації, подолання бідності, вирівнювання можливостей та соціальної інтеграції всіх осіб, які потребують реабілітації, яка забезпечується спільними зусиллями самих осіб, які потребують реабілітації, їх сімей, організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сферах охорони здоров’я, освіти, соціального захисту тощо;

стаціонарне відділення післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я, закладах освіти у сфері охорони здоров’я, спеціальних закладах загальної середньої освіти або стаціонарне відділення післягострої та довготривалої реабілітації, створене на базі санаторно-курортних закладів незалежно від підпорядкування, типу і форми власності (далі - стаціонарне відділення післягострої та довготривалої реабілітації), - відділення цілодобового перебування або перебування в умовах денного стаціонару осіб, які потребують реабілітації та яким за умови відсутності протипоказань надається реабілітаційна допомога високого обсягу мультидисциплінарною реабілітаційною командою протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я", Основах законодавства України про охорону здоров’я, інших законодавчих актах у сфері охорони здоров’я та реабілітації.

4. Надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я базується на застосуванні принципів доказової реабілітації, додержанні протоколів надання реабілітаційної допомоги.

5. Обсяги реабілітаційної допомоги визначаються кількістю годин роботи фахівців з реабілітації (кількістю реабілітаційних сесій) з особою, яка потребує реабілітації, за добу:

високий - кількість годин реабілітації особи, яка потребує реабілітації, на добу становить три та більше годин або 15 годин реабілітації на тиждень та більше;

середній - кількість годин реабілітації особи, яка потребує реабілітації, на добу становить від однієї до двох;

низький - кількість годин реабілітації особи, яка потребує реабілітації, становить одну годину на добу та менше.

У разі надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів в стаціонарних умовах її обсяг повинен бути високим з метою забезпечення мінімальної кількості щоденних реабілітаційних сесій, необхідних для швидкого досягнення особою, яка потребує реабілітації, завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані.

6. Інформація про результати реабілітаційного обстеження, мету та завдання реабілітації з визначенням орієнтовних строків їх досягнення, перелік необхідних реабілітаційних заходів, потреби щодо професійного складу мультидисциплінарної реабілітаційної команди та щодо необхідної кількості фахівців з реабілітації для ефективної та безпечної реалізації програм терапії, реабілітаційного та іншого обладнання, потреби у технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах, програми терапії відповідних фахівців з реабілітації, поточні показники функціонального стану особи, яка потребує реабілітації, та їх зміни, відомості про надані реабілітаційні втручання та їх результативність вносяться фахівцями з реабілітації до медичних записів відповідно до Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров’я" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 46, ст. 1604), до реєстрів центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я згідно з порядками їх ведення із урахуванням технічної можливості електронної системи охорони здоров’я та до медичних інформаційних систем закладів охорони здоров’я та реабілітаційних закладів.

Медичні записи, що не підлягають внесенню в електронну систему охорони здоров’я та до медичних інформаційних систем, але які є необхідними для надання реабілітаційної допомоги, ведуться в паперовій формі відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

7. Реабілітаційна допомога може надаватися із застосуванням телереабілітації шляхом телереабілітаційного консультування разом з обстеженням, телереабілітаційних зборів мультидисциплінарної реабілітаційної команди, телеметрії, контролю, домашнього телеконсультування та освіти пацієнта, дистанційної супервізії та в інших формах, що не суперечать законодавству у разі технічної можливості.

8. Надання реабілітаційної допомоги на первинному рівні медичної допомоги забезпечується:

фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, зокрема у вигляді домашньої реабілітації;

фахівцями з реабілітації, які працюють у територіальних громадах (реабілітація у територіальній громаді);

фахівцями з реабілітації, які працюють в амбулаторних реабілітаційних закладах за однією або кількома професіями фахівців з реабілітації або у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд;

фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно та/або амбулаторними реабілітаційними закладами, що працюють разом з практиками (груповими практиками) первинної медичної допомоги.

Лікарі, які надають первинну медичну допомогу, направляють осіб, які потребують реабілітації, для надання реабілітаційної допомоги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та за потреби взаємодіють між собою.

9. Надання реабілітаційної допомоги на спеціалізованому рівні медичної допомоги забезпечується в порядку, визначеному галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я, в амбулаторних або стаціонарних умовах:

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу в палатах гострої реабілітації у закладах охорони здоров’я;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу особам, які потребують реабілітації, за місцем їх перебування в мобільному режимі;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу у стаціонарних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я або стаціонарних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації, утворених на базі санаторно-курортних закладів незалежно від підпорядкування, типу і форми власності;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу в амбулаторних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу в стаціонарних та амбулаторних реабілітаційних закладах.

11. Реабілітаційні заклади надають стаціонарну та/або амбулаторну реабілітаційну допомогу протягом післягострого та довготривалого реабілітаційного періодів.

12. У стаціонарних реабілітаційних закладах та стаціонарних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я надається реабілітаційна допомога високого обсягу.

В амбулаторних реабілітаційних закладах, амбулаторних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації закладів охорони здоров’я, у разі проходження домашньої реабілітації або реабілітації у територіальній громаді обсяг реабілітаційної допомоги визначається відповідно до загальних мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані особи, яка потребує реабілітації.

13. У стаціонарних реабілітаційних закладах та стаціонарних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я реабілітаційна допомога надається мультидисциплінарними реабілітаційними командами.

Спосіб надання амбулаторної реабілітаційної допомоги, домашньої реабілітації або реабілітації у територіальній громаді залежить від загальної мети, зазначеної в індивідуальному реабілітаційному плані, та може потребувати як залучення мультидисциплінарної реабілітаційної команди, так і окремих фахівців з реабілітації, що надають реабілітаційну допомогу згідно із законодавством.

14. Заклади охорони здоров’я, які надають спеціалізовану медичну допомогу, під час надання медичної допомоги при станах здоров’я з гострим початком повинні забезпечити можливість надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною реабілітаційною командою протягом гострого та післягострого реабілітаційних періодів згідно з пунктами 24 та 25 цього Порядку і відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Реабілітаційні заклади, у складі яких функціонує мультидисциплінарна реабілітаційна команда, та реабілітаційні відділення, підрозділи, що функціонують у складі багатопрофільних закладів охорони здоров’я, зобов’язані мати кабінет асистивних технологій.

15. Реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи:

розміщуються в будівлях та приміщеннях, що відповідають вимогам державних будівельних норм В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд". Відповідність будівель та приміщень вимогам безбар’єрності підтверджується документом, виданим фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;

забезпечують надання домедичної допомоги та організацію надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги у разі виникнення невідкладного стану в осіб під час надання реабілітаційної допомоги або під час їх перебування на території відповідного закладу, відділення, підрозділу;

зобов’язані організувати та забезпечити підбір та налаштування та/або виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, забезпечення медичними виробами протягом надання реабілітаційної допомоги особам, які потребують реабілітації;

співпрацюють з питань освітньої діяльності із закладами вищої та фахової передвищої освіти, іншими суб’єктами освітньої діяльності, які мають ліцензію на надання освітніх послуг з фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти та/або здійснюють безперервний професійний розвиток фахівців з реабілітації згідно із законодавством. Це включає, але не обмежується забезпеченням проведення у реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі клінічних практик фахівців з реабілітації, які навчаються у закладах вищої та фахової передвищої освіти, із залученням до клінічних супервізій фахівців з реабілітації, що працюють у цих закладах, відділеннях, підрозділах;

співпрацюють з питань обмежень життєдіяльності та реабілітації з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами соціального захисту населення, медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями, громадськими об’єднаннями фахівців з реабілітації осіб, які потребують реабілітації, уповноваженими органами професійного самоврядування.

16. Оснащення реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу медичним та реабілітаційним обладнанням, технічними та іншими засобами реабілітації для тривалого використання, засобами зв’язку, комп’ютерною технікою, транспортними засобами здійснюється відповідно до табеля матеріально-технічного оснащення, який затверджується МОЗ.

17. Державні реабілітаційні заклади, які діють в організаційно-правовій формі установи, мають бути реорганізовані, зокрема шляхом перетворення, відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" до 1 квітня 2022 року.

18. Фінансування реабілітаційної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

19. Під час надання реабілітаційної допомоги застрахованій особі у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, відшкодовуються витрати на проїзд до місця проведення реабілітації і у зворотному напрямку, витрати на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка її супроводжує.

20. Фінансування реабілітаційної допомоги, що надається під час проведення реабілітаційних заходів із надання комплексних послуг з реабілітації (абілітації) особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, дітям віком до трьох років (включно), які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (з метою запобігання виникненню інвалідності), здійснюється відповідно до частини шостої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

21. До реабілітаційних маршрутів осіб, які потребують реабілітації, відносяться:

1) реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з гострим початком, який складається з:

етапу надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду;

етапу надання реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах протягом післягострого реабілітаційного періоду та/або етапу надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або домашньої реабілітації, або реабілітації в територіальній громаді протягом післягострого реабілітаційного періоду;

етапу надання реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду;

2) реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з хронічним перебігом.

22. Медичні записи розділу першого індивідуального реабілітаційного плану заповнюються протягом гострого періоду, розділу другого - післягострого періоду, розділу третього - довготривалого реабілітаційного періоду.

23. Кожен з етапів надання реабілітаційної допомоги включає застосування всіх компонентів не менш як одного реабілітаційного циклу. У разі тривалого надання реабілітаційної допомоги застосування компонентів одного реабілітаційного циклу передбачає досягнення конкретних короткострокових реабілітаційних завдань.

Початок та закінчення кожного з етапів надання реабілітаційної допомоги супроводжуються проведенням первинного та заключного реабілітаційного обстеження, що відповідає початку та закінченню реабілітаційного циклу. У разі коли протягом одного етапу надання реабілітаційної допомоги виконується декілька реабілітаційних циклів, кожен цикл закінчується етапним реабілітаційним обстеженням.

Подальший етап реабілітаційного маршруту особи, яка потребує реабілітації, залежить від стану функціонування цієї особи при закінченні попереднього (гострого або післягострого) реабілітаційного періоду.

У разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в медичних записах індивідуального реабілітаційного плану, особу з обмеженнями повсякденного функціонування може бути направлено для проходження експертизи стійкого обмеження життєдіяльності з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" та продовження надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я та інших видів реабілітації, визначених законодавством.

24. Реабілітаційна допомога розпочинається після направлення від лікуючого лікаря нереабілітаційного відділення та після отримання інформованої згоди особи, яка потребує реабілітації, відповідно до вимог законодавства. Реабілітаційна допомога надається в мобільному режимі або в палатах гострої реабілітації у закладах охорони здоров’я.

Реабілітаційна допомога розпочинається з проведення первинного реабілітаційного обстеження (первинного огляду) лікарем фізичної та реабілітаційної медицини та фахівцями з реабілітації - членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди реабілітаційного відділення або підрозділу.

Під час проведення первинного реабілітаційного обстеження лікуючий лікар зобов’язаний надати, а лікар фізичної та реабілітаційної медицини зобов’язаний отримати від лікуючого лікаря повний обсяг медичної інформації про стан здоров’я особи, яка потребує реабілітації, подальший перебіг діагностичного та лікувального процесу, наявні медичні обмеження та застереження щодо надання реабілітаційної допомоги цій особі. У разі потреби лікар фізичної та реабілітаційної медицини узгоджує з лікуючим лікарем обсяг додаткових діагностичних та лікувальних заходів, необхідних для надання реабілітаційної допомоги.

Результати первинного реабілітаційного обстеження, які включають визначені членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди завдання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду, необхідні реабілітаційні втручання, зокрема із кількісною потребою у фахівцях з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації та медичних виробів, мають бути внесені до медичних записів розділу першого індивідуального реабілітаційного плану.

Обсяг реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду є низьким. За потреби обсяг реабілітаційної допомоги може бути збільшений, що має бути зазначено в медичних записах розділу першого індивідуального реабілітаційного плану.

Графік проведення реабілітаційних сесій під час надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду має бути скоординований із наданням медичної допомоги для забезпечення фізичної доступності особи, яка потребує реабілітації, в зазначений час. У разі змін стану здоров’я особи або погіршення загального стану, або у разі переведення особи до іншого закладу/відділення медичні працівники відповідного відділення повідомляють про це лікарю фізичної та реабілітаційної медицини або іншому члену мультидисциплінарної реабілітаційної команди реабілітаційного відділення або підрозділу.

Після завершення гострого реабілітаційного періоду члени мультидисциплінарної реабілітаційної команди проводять заключне реабілітаційне обстеження особи, яка потребує реабілітації, з визначенням змін стану повсякденного функціонування, стану досягнення завдань, встановлених під час первинного реабілітаційного обстеження, визначенням реабілітаційного прогнозу та плануванням подальшої реабілітаційної допомоги. Етапне реабілітаційне обстеження проводиться у разі значної тривалості реабілітаційної допомоги не рідше одного разу у два тижні.

Подальший реабілітаційний маршрут особи, яка потребує реабілітації, після завершення гострого реабілітаційного періоду може бути таким:

якщо особа не потребує подальшої реабілітації у разі відсутності обмежень повсякденного функціонування, надання реабілітаційної допомоги завершується;

якщо особа потребує продовження реабілітаційної допомоги в амбулаторному відділенні післягострої та довготривалої реабілітації або амбулаторному реабілітаційному закладі, зокрема реабілітаційних сесій з фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної допомоги, або під час домашньої реабілітації у разі наявності незначних за вираженістю обмежень повсякденного функціонування, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або домашньої реабілітації, або реабілітації в територіальній громаді протягом післягострого реабілітаційного періоду;

якщо особа потребує продовження реабілітаційної допомоги високого обсягу в стаціонарному відділенні післягострої та довготривалої реабілітації у разі наявності помірних та значних за вираженістю обмежень повсякденного функціонування та функціональної можливості особи, яка потребує реабілітації, брати активну участь у реабілітаційній допомозі високого обсягу, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах протягом післягострого реабілітаційного періоду;

якщо особа, яка потребує реабілітації, не може брати участі у реабілітаційній допомозі високого обсягу та/або потребує догляду або паліативної допомоги у разі наявності виражених обмежень життєдіяльності та/або відсутності функціональної можливості особи брати участь у реабілітаційній допомозі високого обсягу та/або наявності захворювання (травми), що обмежує життя або загрожує життю, надання реабілітаційної допомоги продовжується у вигляді періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги та/або особу направляють для забезпечення медсестринського догляду, та/або особу направляють для проходження експертизи стійкого обмеження життєдіяльності з подальшим встановленням статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю", та/або особу направляють для надання паліативної допомоги.

25. Реабілітаційна допомога розпочинається одразу ж після закінчення гострого реабілітаційного періоду та відповідає принципам послідовності та безперервності.

Особу, яка потребує реабілітації, направляють для стаціонарної реабілітаційної допомоги у післягострому реабілітаційному періоді за результатами заключного реабілітаційного обстеження, проведеного мультидисциплінарною реабілітаційною командою наприкінці гострого реабілітаційного періоду.

У разі коли протягом гострого реабілітаційного періоду реабілітаційна допомога не надавалася або якщо після закінчення гострого реабілітаційного періоду особа була направлена для забезпечення медсестринського догляду, особа, яка потребує реабілітації, може бути направлена для стаціонарної реабілітаційної допомоги лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, проте рішення щодо початку стаціонарної реабілітаційної допомоги приймається лікарем фізичної та реабілітаційної медицини за результатами первинного реабілітаційного обстеження, до якого за потреби можуть бути залучені необхідні фахівці з реабілітації.

Стаціонарна реабілітаційна допомога починається з проведення первинного реабілітаційного обстеження лікарем фізичної та реабілітаційної медицини та фахівцями з реабілітації - членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

Під час здійснення первинного реабілітаційного обстеження на початку етапу надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах лікуючий лікар зобов’язаний надати, а лікар фізичної та реабілітаційної медицини зобов’язаний отримати від лікуючого лікаря, який направляє особу, яка потребує реабілітації, повний обсяг медичної інформації щодо цієї особи. На підставі зазначеної інформації лікар фізичної та реабілітаційної медицини визначає медичні обмеження та застереження щодо надання реабілітаційної допомоги, про що інформує інших членів мультидисциплінарної реабілітаційної команди. У разі необхідності лікар фізичної та реабілітаційної медицини може призначати додаткові діагностичні обстеження.

За результатами проведеного первинного реабілітаційного обстеження складається розділ другий індивідуального реабілітаційного плану, який містить загальні мету та завдання стаціонарної реабілітації з визначенням орієнтовних строків їх досягнення, перелік необхідних реабілітаційних заходів, потреби у кількості фахівців з реабілітації, реабілітаційному та іншому обладнанні. Після затвердження розділу другого індивідуального реабілітаційного плану кожен фахівець з реабілітації, залучений до надання реабілітаційної допомоги особі, яка потребує реабілітації, в рамках своїх професійних компетентностей за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає програму реабілітаційної терапії відповідно до професії, реалізує та оцінює досягнення особою реабілітаційних завдань, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Одночасно визначається потреба у технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах.

Стаціонарна реабілітаційна допомога високого обсягу надається фахівцями з реабілітації реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу протягом не менш як п’ять днів на тиждень відповідно до розділу другого індивідуального реабілітаційного плану.

Зміни до загальних мети та завдань, визначених за результатами первинного реабілітаційного обстеження, вносяться до медичних записів індивідуального реабілітаційного плану після загального обговорення та затвердження лікарем фізичної та реабілітаційної медицини на щотижневих зборах мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

Тривалість надання стаціонарної реабілітаційної допомоги залежить від визначених строків досягнення загальних мети та завдань стаціонарної реабілітації.

Перед закінченням етапу реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах члени мультидисциплінарної реабілітаційної команди проводять заключне реабілітаційне обстеження особи з визначенням змін стану її функціонування, стану досягнення завдань, визначених під час первинного реабілітаційного обстеження, визначенням поточного реабілітаційного прогнозу та плануванням подальших циклів реабілітаційної допомоги. Етапне реабілітаційне обстеження проводиться при значній тривалості реабілітаційної допомоги не рідше одного разу у два тижні.

Під час надання стаціонарної реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною реабілітаційною командою до роботи команди залучається соціальний працівник, який забезпечує взаємодію із службами соціального захисту з метою вчасної організації модифікації середовища, до якого особа, яка потребує реабілітації, повернеться після надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я та організації забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації після закінчення стаціонарної реабілітаційної допомоги.

Подальший реабілітаційний маршрут особи, яка потребує реабілітації, після завершення етапу надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах може бути таким:

якщо особа не потребує подальшої реабілітації у разі відсутності обмежень повсякденного функціонування, надання реабілітаційної допомоги завершується;

якщо особа потребує продовження реабілітаційної допомоги в амбулаторному відділенні післягострої та довготривалої реабілітації або амбулаторному реабілітаційному закладі, зокрема реабілітаційних сесій з фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної допомоги, або при домашній реабілітації, або реабілітації у територіальній громаді у разі наявності незначних за вираженістю обмежень життєдіяльності, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або домашньої реабілітації, або реабілітації в територіальній громаді протягом післягострого реабілітаційного періоду.

26. Початок надання реабілітаційної допомоги особі, яка потребує реабілітації, ґрунтується на результатах заключного реабілітаційного обстеження, проведеного мультидисциплінарною реабілітаційною командою наприкінці попереднього етапу надання реабілітаційної допомоги.

У разі коли протягом попередніх етапів реабілітаційна допомога не надавалась, особу, яка потребує реабілітації, може бути направлено для амбулаторної реабілітаційної допомоги лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, проте рішення щодо початку амбулаторної реабілітаційної допомоги приймається лікарем фізичної та реабілітаційної медицини за результатами первинного реабілітаційного обстеження, до якого за потреби можуть бути залучені необхідні фахівці з реабілітації.

Під час надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або домашньої реабілітації, або реабілітації в територіальній громаді комплекс реабілітаційних втручань спрямовується на досягнення загальної мети та завдань, визначених на попередньому етапі, та ґрунтується на інформації про фактичні зміни функціонального стану особи, якій надавалася реабілітаційна допомога протягом попередніх етапів.

Амбулаторна реабілітаційна допомога починається з проведення первинного реабілітаційного обстеження лікарем фізичної та реабілітаційної медицини (первинний огляд перед початком надання амбулаторної реабілітаційної допомоги) та фахівцями з реабілітації - членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди, кількісний та професійний склад яких залежить від особливостей обмеження повсякденного функціонування особи.

Під час здійснення первинного реабілітаційного обстеження лікуючий лікар зобов’язаний надати, а лікар фізичної та реабілітаційної медицини зобов’язаний отримати від лікуючого лікаря, який направляє особу, яка потребує реабілітації, повний обсяг медичної інформації про цю особу. На підставі зазначеної інформації лікар фізичної та реабілітаційної медицини визначає медичні обмеження та застереження щодо надання реабілітаційної допомоги, про що інформує інших членів мультидисциплінарної реабілітаційної команди. У разі необхідності лікар фізичної та реабілітаційної медицини може призначити додаткові діагностичні обстеження.

За результатами проведеного первинного реабілітаційного обстеження фахівцями з реабілітації доповнюється (складається) розділ другий індивідуального реабілітаційного плану, який містить загальну мету, що була визначена на попередніх етапах, та загальні завдання етапу амбулаторної реабілітаційної допомоги з визначенням орієнтовних строків їх досягнення, перелік необхідних реабілітаційних заходів, потреб у фахівцях з реабілітації, реабілітаційному та іншому обладнанні, технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах. Після внесення змін (затвердження) розділу другого індивідуального реабілітаційного плану кожен фахівець з реабілітації, залучений до надання реабілітаційної допомоги особі, яка потребує реабілітації, в рамках своїх професійних компетентностей за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає програму реабілітаційної терапії відповідно до професії, реалізує та оцінює досягнення особою реабілітаційних завдань, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Одночасно визначається (коригується) потреба у технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах.

Подальші зміни загальних мети та завдань вносяться до медичних записів індивідуального реабілітаційного плану після загального обговорення на зборах мультидисциплінарної реабілітаційної команди амбулаторного реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу та затверджуються лікарем фізичної та реабілітаційної медицини.

У разі надання реабілітаційної допомоги в амбулаторному реабілітаційному закладі або фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, або домашньої реабілітації, або реабілітації у територіальній громаді реалізується програма фізичної терапії або ерготерапії, або терапії мови та мовлення, або психологічної допомоги відповідно до загальної мети, зазначеної у розділі другому індивідуального реабілітаційного плану особи, яка потребує реабілітації, з урахуванням медичних обмежень та застережень щодо надання реабілітаційної допомоги.

Тривалість та обсяг надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або домашньої реабілітації, або реабілітації в територіальній громаді залежить від мети та завдань на цьому етапі реабілітації.

Під час надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах протягом післягострого реабілітаційного періоду фахівці з реабілітації проводять етапні (заключні у разі закінчення надання допомоги) реабілітаційні обстеження особи з визначенням змін стану її функціонування, стану досягнення завдань, визначенням поточного реабілітаційного прогнозу та плануванням подальших циклів реабілітаційної допомоги, що вносяться до медичних записів розділу другого індивідуального реабілітаційного плану.

Подальший реабілітаційний маршрут особи, яка потребує реабілітації, після завершення післягострого реабілітаційного періоду може бути таким:

якщо особа не потребує подальшої реабілітації у разі відсутності обмежень повсякденного функціонування, надання реабілітаційної допомоги завершується;

якщо особа потребує періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги, що надається в стаціонарних або амбулаторних умовах (зокрема в амбулаторних реабілітаційних закладах), або фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, або домашньої реабілітації (фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної допомоги тощо), або реабілітації у територіальній громаді з метою запобігання втраті та/або підтримки досягнутого рівня функціонування, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду.

27. Надається періодична підтримуюча реабілітаційна допомога, яка відповідає принципам послідовності та безперервності.

Періодична підтримуюча реабілітаційна допомога може надаватися в стаціонарних або амбулаторних реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, а також у вигляді домашньої реабілітації або реабілітації у територіальній громаді. У разі надання стаціонарної реабілітаційної допомоги її обсяг має бути високим.

Особу, яка потребує реабілітації, лікуючий лікар, або лікар, що надає первинну медичну допомогу, або медико-соціальна експертна комісія, або лікарсько-консультативна комісія, направляють для надання періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду за результатами заключного (етапного) реабілітаційного обстеження, проведеного наприкінці попереднього етапу. Рішення щодо початку, формату та обсягу підтримуючої реабілітаційної допомоги приймається за результатами реабілітаційного обстеження особи, яка потребує реабілітації.

Практична організація надання періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я в стаціонарних або амбулаторних умовах здійснюється згідно з пунктами 25 та 26 цього Порядку.

28. Особі, яка потребує реабілітаційної допомоги, за наявності стану здоров’я з хронічним перебігом надається періодична підтримуюча реабілітаційна допомога. Реабілітаційний період, протягом якого надається така допомога, є довготривалим.

Реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров’я при станах здоров’я з хронічним перебігом розпочинається після направлення для надання реабілітаційної допомоги лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, або медико-соціальною експертною комісією, або лікарсько-консультативною комісією.

Передумовою початку надання реабілітаційної допомоги є здійснення повного обсягу діагностичних заходів відповідно до клінічного протоколу, встановлення діагнозу захворювання (стану здоров’я) та надання лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, лікарю фізичної та реабілітаційної медицини цієї інформації з метою визначення ним медичних обмежень та застережень щодо надання реабілітаційної допомоги фахівцями з реабілітації.

Загальні мета та завдання реабілітаційної допомоги залежно від фази захворювання (загострення або ремісія тощо) мають бути спрямовані на запобігання втраті та/або уповільнення втрати, та/або підтримку, та/або компенсацію, та/або покращення, або відновлення функціонування особи, яка потребує реабілітації, та зазначаються у медичних записах розділу третього індивідуального реабілітаційного плану особи, яка потребує реабілітації.

У разі виникнення загострень стану здоров’я з хронічним перебігом організація надання реабілітаційної допомоги здійснюється згідно з пунктом 24 цього Порядку. Відповідна інформація про зміни функціонування особи, яка потребує реабілітації, вноситься до медичних записів частини третьої розділу третього індивідуального реабілітаційного плану.

Інші вимоги щодо практичної організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я при станах здоров’я з хронічним перебігом в стаціонарних або амбулаторних умовах забезпечуються згідно з пунктами 25 та 26 цього Порядку.

29. Година реабілітації може включати:

реабілітаційну сесію, під час якої проводиться реабілітаційне обстеження (консультації) лікарем фізичної та реабілітаційної медицини та/або реабілітаційне обстеження, та/або реабілітаційне втручання фізичним терапевтом/ерготерапевтом/асистентом фізичного терапевта/ асистентом ерготерапевта/психологом, психотерапевтом/терапевтом мови та мовлення з безпосереднім контактом фахівця з реабілітації з особою, яка потребує реабілітації;

проведення фахівцем з реабілітації роботи, безпосередньо пов’язаної з організацією та забезпеченням надання реабілітаційної допомоги (внесення інформації про результати реабілітаційного обстеження, динамічне спостереження за особою, яка потребує реабілітації, ведення щоденників реабілітаційних втручань, складення, внесення відповідної реабілітаційної інформації та змін до медичних записів індивідуального реабілітаційного плану фахівцями з реабілітації відповідно до Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров’я" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 46, ст. 1604), до реєстрів центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я та медичних інформаційних систем закладів охорони здоров’я та реабілітаційних закладів згідно з порядками їх ведення з урахуванням технічної можливості електронної системи охорони здоров’я).

У разі надання реабілітаційної допомоги особам, стан яких не дозволяє (швидка втомлюваність, порушення концентрації уваги тощо) або не вимагає реабілітаційної сесії протягом 60 хвилин, фактична тривалість реабілітаційної сесії є коротшою (15, 30 або 45 хвилин), про що зазначається в медичних записах індивідуального реабілітаційного плану. Під час підрахунку фактичного робочого навантаження фахівця з реабілітації в даних випадках використовуються коригувальні коефіцієнти із значенням 0,25, 0,5 або 0,75 відповідно.

До реабілітаційної сесії не входить час, витрачений на транспортування особи, яка потребує реабілітації та/або переміщення фахівця з реабілітації до місця проведення реабілітаційного обстеження/втручання. Відповідно під час планування реабілітаційної допомоги необхідно передбачити та забезпечити вчасне транспортування осіб, що потребують реабілітації, до місця проведення реабілітаційної сесії асистентами/молодшим медичним персоналом/особами, які здійснюють догляд за особою з обмеженнями повсякденного функціонування тощо за умови їх навчання принципам безпечного транспортування та інформування особи, яка транспортує, про фактори ризику (падіння, когнітивні розлади тощо), наявні в особи, яка потребує реабілітації. Процес транспортування може бути врахований до реабілітаційної сесії у випадках, коли цей процес використовується з терапевтичною метою та ця інформація вноситься до медичних записів відповідного розділу індивідуального реабілітаційного плану.

30. У разі надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, які перебувають у стаціонарному відділенні реабілітації, одна ставка навантаження лікаря фізичної та реабілітаційної медицини становить не більше дванадцяти таких осіб.

Тривалість первинного консультативного огляду лікаря фізичної та реабілітаційної медицини (стаціонарна та/або амбулаторна реабілітаційна допомога) дорівнює 60 хвилинам, тривалість повторного консультативного огляду лікаря фізичної та реабілітаційної медицини в амбулаторних умовах дорівнює 30 хвилинам. За наявності певних обставин може бути використаний коригувальний коефіцієнт із значенням 1,5, про що має бути наявне пояснення в медичних записах.

Реабілітаційна допомога у вигляді консультативних оглядів та/або участі у мобільному режимі надання реабілітаційної допомоги для лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, які надають стаціонарну реабілітаційну допомогу, є додатковим навантаженням.

Щодня не менше двох годин виділяється для складення, внесення відповідної реабілітаційної інформації та змін до медичних записів індивідуального реабілітаційного плану та до реєстрів центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я та медичних інформаційних систем закладів охорони здоров’я та реабілітаційних закладів згідно з порядками їх ведення з урахуванням технічної можливості електронної системи охорони здоров’я (інформація про результати реабілітаційного обстеження, щоденники реабілітаційних втручань, динамічного спостереження за особою, створення медичних висновків про тимчасову непрацездатність тощо), а також змін в призначеннях (діагностичні і лікувальні втручання) та координації роботи мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

31. Реабілітаційні сесії протягом робочого дня фізичного терапевта, ерготерапевта на повну ставку (під час надання реабілітаційної допомоги в стаціонарних та/або амбулаторних умовах) становлять не більше шести годин реабілітації.

Щодня не менше двох годин реабілітації виділяється для складення індивідуальних програм реабілітаційної терапії, виготовлення та підготовки матеріалів для реабілітаційних сесій, внесення відповідної реабілітаційної інформації до медичних записів індивідуального реабілітаційного плану та до реєстрів центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я та медичних інформаційних систем закладів охорони здоров’я та реабілітаційних закладів згідно з порядками їх ведення з урахуванням технічної можливості електронної системи охорони здоров’я (інформація про результати реабілітаційного обстеження, щоденники реабілітаційних втручань, динамічного спостереження за особою тощо) та проведення супервізій асистентів.

Реабілітаційні сесії протягом робочого дня асистента фізичного терапевта та асистента ерготерапевта на повну ставку (під час надання реабілітаційної допомоги в стаціонарних та/або амбулаторних умовах) становлять не менше семи годин реабілітації.

Щодня до однієї години реабілітації виділяється для внесення відповідної інформації до медичних записів у межах своїх професійних компетентностей, підготовки реабілітаційного інвентарю та матеріалів до реабілітаційних сесій.

Тривалість первинного реабілітаційного обстеження (стаціонарна та/або амбулаторна реабілітаційна допомога) фізичним терапевтом/ ерготерапевтом дорівнює 60 хвилинам. За наявності певних обставин може бути використаний коригувальний коефіцієнт із значенням 1,5, про що має бути наявне пояснення в медичних записах.

32. Реабілітаційні сесії протягом робочого дня терапевта мови та мовлення на повну ставку (під час надання реабілітаційної допомоги в стаціонарних та/або амбулаторних умовах) становлять не більше п’яти годин реабілітації.

Якнайменше дві години реабілітації протягом робочого дня виділяється для внесення відповідної реабілітаційної інформації до медичних записів індивідуального реабілітаційного плану (інформація про результати реабілітаційного оцінювання та обстеження, щоденники реабілітаційних втручань, динамічне спостереження за особою тощо) та розроблення завдань для проведення подальших реабілітаційних сесій.

Функціональні обов’язки терапевта мови та мовлення протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Порядком може виконувати логопед.

Тривалість первинного реабілітаційного обстеження (стаціонарна та/або амбулаторна реабілітаційна допомога) терапевтом мови та мовлення дорівнює 60 хвилинам. За наявності певних обставин може бути використаний коригувальний коефіцієнт із значенням 1,5, про що має бути наявне пояснення в медичних записах.

33. Нормативи навантаження інших фахівців з реабілітації визначаються відповідно до законодавства.

34. У разі надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною реабілітаційною командою кожного тижня обов’язково виділяють час для зборів такої команди.

35. Реабілітаційна допомога особам віком до 18 років (далі - діти), що потребують реабілітації, надається відповідно до положень пунктів 1-34 цього Порядку з урахуванням таких особливостей:

реабілітаційна допомога дитині, яка потребує реабілітації, включає реабілітацію у сфері охорони здоров’я, а також інші види реабілітації, визначені законодавством;

мережа реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів для надання реабілітаційної допомоги дітям створюється відповідно до визначених потреб, захворюваності, демографічних, географічних, інфраструктурних та інших особливостей адміністративно-територіальної одиниці, а також повноважень та потреб місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в реабілітаційній сфері;