Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади

методичні настанови щодо застосування законодавства про корми, які розроблені об’єднаннями операторів ринку;

перелік матеріалів, реалізація та використання яких для потреб годівлі тварин є обмеженими чи забороненими;

перелік речовин, наявність яких у кормах є обмеженою або забороненою, та порядок здійснення операторами ринку періодичних досліджень (випробувань) на предмет вмісту таких речовин у кормах;

методики розрахунку вартості послуг з наукової оцінки (експертизи) кормових добавок та послуг референс-лабораторії;

порядок здійснення операторами ринку, які реалізують корми, періодичних досліджень (випробувань) кормів в акредитованих лабораторіях на предмет вмісту речовин, наявність яких у кормах є обмеженою або забороненою;

порядок формування реєстраційного досьє;

дозволені відхилення між наведеними у маркуванні значеннями складу кормового матеріалу та/або кормової суміші та значеннями, встановленими під час здійснення державного контролю;

порядок ведення реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;

порядок внесення змін до реєстраційних посвідчень, виданих на готові корми, премікси або кормові добавки;

порядок ведення реєстру потужностей (об’єктів) з оброблення, переробки та місць видалення побічних продуктів тваринного походження;

технічні умови, технологічні інструкції щодо оброблення, переробки, утилізації та видалення побічних продуктів тваринного походження;

за погодженням з Міндовкіллям порядок поводження з побічними продуктами тваринного походження, що належать до категорій I-III;

форму протоколу про порушення законодавства про побічні продукти тваринного походження;

правила застосування спрощеного підходу до розроблення, запровадження та використання постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР) у сфері виробництва та обігу кормів;

гігієнічні вимоги до виробництва та обігу харчових продуктів;

порядок затвердження експортних потужностей, ведення їх реєстру та внесення змін до нього;

перелік регульованих шкідливих організмів;

програму навчання працівників, робота яких пов’язана з організацією та безпосередньо проведенням робіт із транспортування, зберігання, застосування, торгівлі пестицидами і агрохімікатами;

порядок застосування пестицидів і агрохімікатів на території, що зазнала радіоактивного забруднення, а також у зоні надзвичайної екологічної ситуації;

методичні настанови щодо виконання загальних гігієнічних вимог, а також інших вимог, що визначені законодавством про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, розроблені об’єднаннями операторів ринку, та розміщує їх на своєму офіційному веб-сайті наступного дня після затвердження;

вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих;

90-6) встановлює:

порядок ведення реєстру операторів ринку та потужностей, на які видано експлуатаційний дозвіл;

вимоги до підготовки помічників державних ветеринарних інспекторів;

порядок здійснення компетентним органом України державного контролю потужностей, розташованих у країнах-експортерах;

порядок визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера;

порядок знищення, утилізації кормів, повернення їх в обіг для годівлі тварин або для інших, ніж годівля тварин, цілей, за рахунок операторів ринку;

методичні настанови щодо належної практики для первинного виробництва кормів, маркування кормів, розроблені об’єднаннями операторів ринку;

форму декларації про відповідність кормів вимогам законодавства про корми для операторів ринку, які діють виключно як продавці та здійснюють лише реалізацію кормів, без зберігання кормів на належних їм потужностях, про відповідність кормів вимогам законодавства про корми;

порядок маркування кормів, призначених для тварин, які утримуються для наукових та експериментальних цілей;

вимоги щодо маркування кормових добавок у кормових матеріалах та кормових сумішах для продуктивних та непродуктивних тварин, а також вимоги щодо зазначення у маркуванні вмісту вологи у кормах;

додаткові вимоги щодо маркування кормових добавок та преміксів;

вимоги до годівлі тварин побічними продуктами тваринного походження;

ветеринарно-санітарні вимоги під час поводження з побічними продуктами тваринного походження;

ветеринарно-санітарні вимоги до потужностей (об’єктів) з оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження;

порядок знищення об’єктів санітарних заходів або умови, які повинні виконуватися оператором ринку для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших цілей;

вимоги до позначки придатності, ідентифікаційної позначки та порядок їх нанесення;

порядок, спеціальні вимоги до маркування та перелік харчових продуктів, для яких обов’язковим є зазначення країни походження або місця походження;

спеціальні умови імпорту кормів;

90-7) визначає додаткові категорії та функціональні групи кормових добавок;

90-8) приймає рішення про визнання вимог іноземних держав або міжнародних організацій (інтеграційних об’єднань держав) еквівалентними вимогам щодо державної реєстрації кормових добавок, встановленим законодавством України про корми;

90-9) формує, веде та вносить зміни до Державного каталогу кормових матеріалів;

90-10) забезпечує відкритий та безоплатний доступ до Державного каталогу кормових матеріалів шляхом його розміщення на своєму офіційному веб-сайті;

90-11) формує, веде, вносить зміни та забезпечує відкритий та безоплатний доступ до Державного реєстру тверджень про властивості кормів для особливих поживних цілей;

90-12) за погодженням з Мінфіном подає пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету на організацію і здійснення заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію епізоотії особливо небезпечних хвороб тварин, що загрожує перерости в панзоотію чи спричиняє значні економічні втрати;

90-13) подає на затвердження Кабінету Міністрів України Порядок отримання, призупинення, скасування та поновлення, форму та умови отримання експлуатаційного дозволу;

90-14) розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України Положення про державну реєстрацію кормових добавок;

90-15) розробляє, переглядає та затверджує відповідні санітарні заходи в межах своїх повноважень;

90-16) затверджує разом з Мінфіном розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку;

90-17) бере участь у реалізації державної політики у сфері виробництва продуктів дитячого харчування;

90-18) здійснює державне управління та регулювання у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;

90-19) розробляє та затверджує державний логотип для органічної продукції;

90-20) забезпечує:

сприяння розвитку ринку органічної продукції;

ведення Державного реєстру операторів, що здійснюють виробництво продукції відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, Державного реєстру органічного насіння і садивного матеріалу та Державного реєстру органів сертифікації у сфері органічного виробництва та обігу органічної продукції, а також відкритість та загальнодоступність зазначених реєстрів;

90-21) звертається до національного органу України з акредитації щодо встановлених фактів порушень органом сертифікації з метою вжиття цим органом відповідних заходів, передбачених законодавством України у сфері акредитації;

90-22) забезпечує підготовку та підвищення кваліфікації інспекторів з органічного виробництва та/або обігу органічної продукції відповідно до закону;

90-23) встановлює порядок підтвердження спеціальних знань інспектора з органічного виробництва та/або обігу органічної продукції у сфері органічного виробництва;

90-24) визначає вимоги до матеріально-технічної бази та інших об’єктів інфраструктури, необхідних для виконання функцій із сертифікації органічного виробництва та/або обігу органічної продукції;

90-25) забезпечує скасування сертифікатів, виданих органом сертифікації, виключеним із Державного реєстру органів сертифікації у сфері органічного виробництва та обігу органічної продукції;

90-26) встановлює форму заявки на внесення до Державного реєстру органів сертифікації у сфері органічного виробництва та обігу органічної продукції;

90-27) встановлює порядок ведення переліку органів іноземної сертифікації;

90-28) визначає порядок розгляду апеляцій на рішення органів сертифікації;

90-29) визначає порядок, періодичність декларування та подання органами сертифікації зведених матеріалів щодо обсягів органічної продукції, що вводиться в обіг;

90-30) встановлює порядок звітування органів сертифікації про видані сертифікати;

90-31) розробляє та затверджує перелік речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях;

90-32) здійснює нормативно-правове забезпечення у сфері захисту та карантину рослин;

90-33) організовує впровадження екологічно безпечних для людини і навколишнього природного середовища методів та заходів щодо захисту рослин;

90-34) бере участь у розробленні загальнодержавних і міждержавних цільових програм захисту рослин;

90-35) організовує розроблення регіональних цільових програм захисту рослин;

90-36) визначає:

пріоритетні напрями, стратегії та механізми розвитку у сфері карантину рослин;

відповідно до закону порядок ввезення, вивезення та використання рослин і рослинних продуктів, зокрема за погодженням із карантинними службами інших держав відповідно до міжнародних договорів України;

90-37) вносить до Кабінету Міністрів України подання про запровадження або скасування карантинного режиму та особливого режиму захисту рослин;

91) здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

5. Мінагрополітики з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Мінагрополітики, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

2) здійснює добір кадрів в апарат Мінагрополітики та керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Мінагрополітики;

3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Мінагрополітики, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення порядку ведення бухгалтерського обліку;

4) забезпечує у межах повноважень, передбачених законом:

реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням в апараті Мінагрополітики, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, захист інформації з обмеженим доступом, а також технічний захист інформації, здійснення контролю за її збереженням в установленому законодавством порядку;

виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

залучення громадян до участі в управлінні державними справами, ефективну взаємодію з інститутами громадянського суспільства, здійснення громадського контролю за діяльністю Мінагрополітики, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінагрополітики;

5) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів;

6) організовує ведення діловодства та архівне зберігання документів відповідно до встановлених правил.

6. Мінагрополітики для виконання покладених на нього завдань має право:

1) залучати в установленому порядку спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до компетенції Мінагрополітики;

2) отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані;

3) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами;

4) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до компетенції Мінагрополітики.

7. Мінагрополітики під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами і організаціями.

8. Мінагрополітики у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Мінагрополітики, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Мінагрополітики підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мінагрополітики, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов’язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

9. Мінагрополітики очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Міністр має першого заступника та заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.

10. Міністр:

1) очолює Мінагрополітики, здійснює керівництво його діяльністю;

2) визначає пріоритети роботи Міністерства та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Міністерства, звіти про їх виконання;

3) в межах компетенції організовує та контролює виконання Міністерством Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

4) забезпечує виконання зобов’язань, узятих за міжнародними договорами України;

5) вносить Прем’єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посади першого заступника Міністра, заступників Міністра;

6) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Міністерства;

7) вносить Кабінету Міністрів України подання про утворення в межах граничної чисельності державних службовців та працівників апарату Міністерства і коштів, передбачених на утримання Міністерства, ліквідацію, реорганізацію територіальних органів Міністерства як юридичних осіб публічного права, затверджує положення про них;

8) затверджує структуру апарату Міністерства;

9) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції у разі вмотивованої відмови Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної держадміністрації (підтримки головою обласної держадміністрації вмотивованої відмови голови районної держадміністрації) погодити призначення керівника територіального органу Міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Міністром, керівника підприємства, установи, організації, що належить до сфери управління цього Міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Міністром, щодо надання Кабінетом Міністрів України згоди на призначення такого керівника;

10) утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Міністерства, затверджує їх положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об’єктами державної власності;

11) призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

12) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника, заступників Міністра та державного секретаря Міністерства;

13) порушує в установленому порядку питання щодо присвоєння рангу державного службовця державному секретарю Міністерства;

14) представляє Міністерство у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

15) визначає обов’язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра та заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності;

16) залучає державних службовців та працівників, а за згодою керівників - державних службовців та працівників Міністерства, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до розгляду питань, що належать до компетенції Міністерства;

17) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство;

18) утворює комісії, робочі та експертні групи;

19) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;

20) підписує накази Міністерства;

21) дає обов’язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату Міністерства доручення;

22) спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема:

забезпечує формування державної політики у відповідних сферах та контролює її реалізацію центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

визначає пріоритетні напрями роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани їх роботи;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, повністю чи в окремій частині;

заслуховує звіти про виконання покладених на центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, завдань та планів їх роботи;

погоджує структуру апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром;

погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

погоджує пропозиції керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, щодо утворення, реорганізації, ліквідації їх територіальних органів як юридичних осіб публічного права та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України відповідне подання;

погоджує утворення, реорганізацію, ліквідацію територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, як структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади;

видає обов’язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, накази та доручення з питань, що належать до сфери їх діяльності;

погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром;

доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині;

ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, їх територіальних органів та заступників керівників, а також керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, та їх заступників;

ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, їх заступників, інших державних службовців і працівників апарату центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;

визначає структурний підрозділ апарату Мінагрополітики, що відповідає за взаємодію з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

визначає посадових осіб Мінагрополітики, які включаються до складу колегій центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

визначає порядок обміну інформацією між Мінагрополітики та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, періодичність її подання;

вирішує інші питання, пов’язані із спрямуванням та координацією діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром;

23) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів України.

11. Державний секретар Мінагрополітики:

1) організовує роботу апарату Мінагрополітики;

2) забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань Мінагрополітики та подає їх на розгляд Міністру;

3) організовує і контролює виконання апаратом Мінагрополітики Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінагрополітики і доручень Міністра, його першого заступника та заступників, звітує про їх виконання;

4) готує та подає Міністрові для затвердження плани роботи Мінагрополітики, звітує про їх виконання;

5) забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Мінагрополітики;

6) у межах своїх повноважень запитує та одержує в установленому порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в Україні та за її межами безоплатно інформацію, документи і матеріали, а від органів державної статистики - статистичну інформацію, необхідну для виконання покладених на Мінагрополітики завдань;

7) за погодженням із Мінфіном затверджує штатний розпис та кошторис Міністерства;

8) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Міністерства, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

9) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату Мінагрополітики, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

10) призначає на посаду та звільняє з посади працівників патронатної служби Міністра за його поданням;

11) погоджує у передбачених законом випадках призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

12) представляє Мінагрополітики як юридичну особу в цивільно-правових відносинах;

13) у межах повноважень, передбачених законом, дає обов’язкові для виконання державними службовцями та іншими працівниками Мінагрополітики доручення;

14) забезпечує в установленому порядку організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та інших працівників Мінагрополітики;

15) видає накази організаційно-розпорядчого характеру, що належать до його повноважень, та контролює їх виконання;

16) вносить подання щодо представлення в установленому порядку державних службовців, інших працівників апарату Мінагрополітики до відзначення державними нагородами.

Державний секретар Мінагрополітики здійснює інші повноваження, визначені Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

На час відсутності державного секретаря Мінагрополітики чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мінагрополітики відповідно до наказу державного секретаря Мінагрополітики.

12. Для підготовки рекомендацій щодо виконання завдань, що належать до компетенції Мінагрополітики, може утворюватися колегія Міністерства як консультативно-дорадчий орган.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання наказу Мінагрополітики.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Мінагрополітики можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Міністром.

13. Гранична чисельність державних службовців та працівників Мінагрополітики затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структура апарату Мінагрополітики затверджується Міністром.

Штатний розпис і кошторис Мінагрополітики затверджуються державним секретарем Мінагрополітики за погодженням з Мінфіном.

14. Мінагрополітики є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

1. У схемі спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 74, ст. 2105; 2019 р., № 86, ст. 2898; 2020 р., № 45, ст. 1449):

1) розділ I доповнити абзацом такого змісту:

"Міністерство аграрної політики та продовольства України";

2) у розділі III:

абзац шостий пункту 5 виключити;

абзац третій пункту 14 виключити;

доповнити розділ пунктом 16 такого змісту:

"16) через Міністра аграрної політики та продовольства України:

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру

Державне агентство рибного господарства України.".

2. Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 "Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 77, ст. 2183; 2019 р., № 74, ст. 2588; 2020 р., № 2, ст. 65, № 17, ст. 674, № 18, ст. 696, № 75, ст. 2381; 2021 р., № 3, ст. 160), викласти в такій редакції:

1. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:

формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну цінову політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об’єктами державної власності, реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, зокрема електронних, та здійснення контролю за її реалізацією, інтелектуальної власності, публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;

формування та реалізує державну інвестиційну політику, державну інноваційну політику в реальному секторі економіки, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, зокрема з метою розвитку сільського господарства;

формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу;

формування та реалізує державну політику у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;

формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин;

формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини;

формування та реалізацію державної політики у сфері державного матеріального резерву, державного експортного контролю;

формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності;

формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

2. Мінекономіки у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

3. Основними завданнями Мінекономіки є:

1) забезпечення формування та реалізація:

державної політики економічного і соціального розвитку;

державної цінової політики;

державної політики у сфері розвитку підприємництва;

державної політики у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;

державної політики у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності;

державної політики у сфері публічних закупівель;

державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;

державної політики у сфері управління об’єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави;

державної політики у сфері державно-приватного партнерства;

державної інвестиційної політики, зокрема з управління державними інвестиціями;

державної політики щодо створення і функціонування індустріальних парків;

державної політики у сфері державного ринкового нагляду;

державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг;

державної політики з питань співробітництва України з ЄС у сфері економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства;

єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки у світову економіку, співробітництва із СОТ, захисту національного виробника на внутрішньому та зовнішніх ринках;

державної політики у сфері інтелектуальної власності;

державної інноваційної політики в реальному секторі економіки;

державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу;

державної політики у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, зокрема електронних, та контролю за її реалізацією;

2) забезпечення формування та реалізації державної політики:

у сфері державного експортного контролю;

у сфері державного матеріального резерву;

у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення;

у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин;

у сфері ветеринарної медицини;

у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції, соціального діалогу;

3) забезпечення формування:

державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

державної політики у сфері захисту прав споживачів;

державної політики з контролю за цінами;

4) участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання адміністративних послуг;

5) реалізація державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності;

6) здійснення управління об’єктами державної власності, зокрема у сферах технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, інтелектуальної власності, сільського господарства.

4. Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

2) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

3) здійснює нормативно-правове регулювання питань, що належать до його компетенції;

4) проводить аналіз стану та тенденцій економічного і соціального розвитку України, секторів та галузей економіки, розробляє пропозиції щодо основних напрямів розвитку та реформування економіки, досягнення Цілей сталого розвитку, забезпечує підготовку відповідних планів і програм, здійснює державне прогнозування економічного і соціального розвитку України, складає прогнозні зведені національні рахунки для економіки в цілому, зокрема таблицю "витрати - випуск" (міжгалузевий баланс), забезпечує координацію роботи органів виконавчої влади із зазначених питань, розробляє структуру прогнозних документів економічного і соціального розвитку, методичні рекомендації щодо їх підготовки, відповідає за впровадження в практику сучасних технологій прогнозування соціально-економічних процесів;

5) готує разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також Національним банком прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

6) визначає економічні засади демографічного і соціального розвитку, розробляє прогнози чисельності населення України за статево-віковою структурою, заробітної плати та ринку праці;

7) здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію роботи з підготовки прогнозів та програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на середньо- та короткостроковий періоди;

8) проводить аналіз стану конкурентоспроможності національної економіки, визначає напрями діяльності і розробляє заходи щодо підвищення її рівня;

9) проводить аналіз впливу інструментів валютно-курсової, грошово-кредитної політики на розвиток економіки, розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності їх використання для досягнення економічного зростання;

10) розробляє в межах повноважень, передбачених законом, пропозиції щодо вдосконалення бюджетного та податкового законодавства;

11) бере участь у формуванні та реалізації в межах повноважень, передбачених законом, державної фінансової, бюджетної та податкової політики, складенні Бюджетної декларації;

12) проводить економічну оцінку проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період та аналіз економічних факторів, що впливають на його виконання;

13) проводить аналіз впливу ринку банківських послуг, валютного, фондового, страхового та інших ринків фінансових послуг на економічний розвиток держави;

14) реалізує державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням бланків цінних паперів, документів суворої звітності, здійснює державний контроль і координацію діяльності державних органів у зазначеній сфері;

15) проводить економічний аналіз ефективності пенсійної системи;

16) здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію роботи, пов’язаної з розробленням і виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади державних цільових програм, веде їх облік, готує висновки стосовно доцільності їх затвердження та дострокового припинення їх виконання, проводить моніторинг виконання зазначених програм, бере участь у проведенні оцінки ефективності використання бюджетних коштів;

17) формує державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, здійснює координацію робіт державних замовників щодо його розміщення та виконання;

18) бере участь у:

координації та розвитку транскордонного співробітництва з питань, що належать до його компетенції;

розробленні стратегії та механізму реалізації державної науково-технічної політики;

підготовці пропозицій щодо визначення обсягів і цільового спрямування бюджетного фінансування інноваційної, наукової та науково-технічної діяльності;

розробленні механізму забезпечення економічної безпеки держави, детінізації економіки та відповідних заходів;

розробленні та здійсненні заходів з формування та реалізації державної політики стосовно доходів населення;

розробленні пропозицій щодо розмірів соціальних гарантій, стандартів і нормативів;

визначенні економічних засад державної політики та проведенні аналізу економічної ситуації в соціально-гуманітарній сфері та оцінки впливу заходів державної політики у зазначеній сфері на економічний розвиток;

проведенні аналізу економічної складової державної міграційної політики;

формуванні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції і обмеження монополізму, сприяє розвитку конкурентних відносин;

19) розробляє в межах повноважень, передбачених законом, проекти нормативно-правових актів у сфері інвестиційної діяльності, зокрема з управління державними інвестиційними проектами;

20) виконує функції національного контактного пункту з питань сприяння наданню рекомендацій (керівних принципів) для багатонаціональних підприємств у рамках Декларації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства;

21) здійснює державну реєстрацію інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки;

22) формує перелік державних інвестиційних проектів, відібраних Міжвідомчою комісією з питань державних інвестиційних проектів, та розміщує його на офіційному веб-сайті Мінекономіки;

23) готує пропозиції щодо розподілу загального обсягу державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів між головними розпорядниками бюджетних коштів за результатами відбору державних інвестиційних проектів, а також щодо їх перерозподілу за результатами моніторингу стану розроблення (реалізації) державних інвестиційних проектів;

24) встановлює порядок проведення моніторингу стану розроблення та реалізації державних інвестиційних проектів;

25) проводить моніторинг, узагальнення та оприлюднення інформації щодо стану розроблення та реалізації державних інвестиційних проектів в установленому порядку;

26) веде Державний реєстр інвестиційних проектів і Державний реєстр інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки;

27) проводить моніторинг та аналіз ефективності використання державної підтримки інвестиційної діяльності;

28) готує пропозиції на підставі даних Державного реєстру інвестиційних проектів щодо обсягів державних інвестицій для врахування їх під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік;

29) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, проведення оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, експертизи та відбору інвестиційних проектів, що потребують державної підтримки;