12) бачок із пальним має бути на відстані не ближче ніж 5 м від балонів з киснем, від джерела відкритого вогню і від робочого місця різальника. Бачок слід розмістити так, щоб на нього не потрапляли полум’я та іскри під час роботи;
13) у разі бензогасорізальних робіт забороняється:
проводити різання, якщо тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;
перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати його вертикально (головкою вгору);
затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;
використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака і навпаки;
використовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;
заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об’єму;
розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР та ГР;
перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.
7. Вимоги пожежної безпеки під час проведення робіт з паяльними лампами:
1) робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп має бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше ніж 5 м, слід захистити екранами з негорючих матеріалів або полити водою;
2) паяльні лампи необхідно підтримувати справними та не менше ніж 1 раз на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не менше ніж 1 раз на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском;
3) кожна лампа повинна мати інвентарний номер та паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску;
4) заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях.
Для запобігання викидам полум’я з паяльної лампи пальне, яким заправляють лампи, має бути очищене від сторонніх домішок та води.
5) щоб уникнути вибуху паяльної лампи забороняється:
застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;
підвищувати тиск у бачку лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий, зазначений у паспорті;
заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об’єму бачка;
відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, якщо лампа горить або ще не охолола;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню;
6) щоб уникнути вибуху паяльної лампи, забороняється:
застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;
підвищувати тиск у бачку лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий, зазначений у паспорті;
заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об’єму бачка;
відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, якщо лампа горить або ще не охолола;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню;
8. Вимоги пожежної безпеки під час проведення робіт із розігрівання (варіння) бітумів та смол:
1) розігрівання (варіння) бітумів та смол слід здійснювати у спеціальних котлах, котрі мають бути справними і забезпеченими кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються, та не допускати наявності в котлах води чи льоду в разі їх завантаження.
Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх об’єму;
2) щоб уникнути виливання мастики в топку та її загорання, котел необхідно встановлювати під нахилом, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище ніж протилежний. Топковий отвір котла має бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Топки котлів після закінчення роботи необхідно погасити й залити водою;
3) місце розігрівання (варіння) бітумів та смол слід обваловувати або огороджувати суцільним бортиком з негорючого матеріалу заввишки не менше ніж 0,3 м;
4) місця розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками із сухим піском ємністю 0,5 м-3, лопатою та не менше ніж двома вогнегасниками;
5) під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше ніж два мають розміщуватися у замкнених вентильованих шафах з негорючих матеріалів на відстані не менше ніж 20 м котлів, що працюють;
6) у разі розміщення бітумного котла просто неба над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів;
7) котли допускається встановлювати групами, але не більше ніж по три.
Відстань між групами котлів - не менше ніж 9 м;
8) Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має бути на спеціально відведених майданчиках на відстані:
від будівель та споруд IV, IVа, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж 30 м;
від будівель та споруд III, IIIа,IIIб ступенів вогнестійкості - не менше ніж 20 м;
від будівель та споруд I, II ступенів вогнестійкості - не менше ніж 10 м;
9) категорично забороняється розміщувати бітумні котли на горючих покрівлях будинків та споруд;
10) підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється використовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем;
11) постачання гарячої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:
у спеціальних металевих бочках, що мають форму зрізаного конуса, спрямованого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не допускають відкривання у разі падіння бачка;
насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції, не допускаючи при цьому протікань;
на горизонтальних ділянках дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг. У місці з’єднання шланга зі сталевою трубою необхідно передбачати запобіжний футляр завдовжки 0,4-0,5 м (з брезенту або інших щільних матеріалів).
Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики слід провести відкачування мастики з трубопроводу;
12) забороняється:
залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
встановлювати котли в горищних приміщеннях та на покриттях будинків і споруд;
розігрівати бітумопровід і роздавальні крани відкритим вогнем;
продовжувати топити котли з бітумами (смолами) в разі витікання. У такому разі необхідно загасити котел та вжити заходи щодо ремонту або його заміни.
9. Вимоги пожежної безпеки під час проведення фарбувальних робіт:
1) до роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму;
2) у разі використання горючих речовин і матеріалів слід суворо дотримуватися вказівок та інструкцій, що додаються на виконання робіт. Забороняється використовувати речовини та матеріали, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт;
3) установки й пристосування для фарбування мають бути справними і забезпечувати необхідну герметичність обладнання за нормального тиску і режиму роботи;
4) наливання лаків і фарб виконується за допомогою засобів малої механізації. Розлиті фарбувальні матеріали слід негайно прибрати.
Ємності з лакофарбувальними матеріалами повинні мати об’єм, що забезпечує змінну потребу. Пусту тару з-під лакофарбувальних матеріалів треба прибирати за мірою її звільнення та після закінчення зміни;
5) фарбувальні роботи, які передбачено проводити у всьому приміщенні, слід починати з найвіддаленішої від основного евакуаційного виходу дільниці;
6) забороняється починати фарбувальні роботи, якщо в зоні ближче ніж 20 м виконуються ремонтні роботи з застосуванням відкритого вогню. За потреби проведення фарбування слід вимагати припинення вогненебезпечних робіт;
7) забороняється проводити фарбувальні роботи, якщо відсутні чи несправні засоби пожежогасіння.
Забороняється фарбування технологічного обладнання під час його гідравлічного випробування, у тому числі в зоні випробування трубопроводів цього обладнання;
8) у разі ручного фарбування внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) потрібно передбачати в них не менше ніж два отвори (люки) з протилежних боків: один - для витяжки, другий для усмоктування свіжого повітря. Фарбування слід починати з боку люка - для витяжки повітря;
9) доступ людей до закритих резервуарів або приміщень одразу ж після закінчення робіт з ґрунтування чи фарбування ГР не дозволяється, про що мають сповіщувати попереджувальні написи (плакати). На відновлення робіт у цих апаратах (приміщеннях) має бути дозвіл керівника робіт;
10) приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами (приготування суміші, нанесення її на вироби), які виділяють вибухонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт має визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунками. У цих приміщеннях не слід виконувати роботи, пов’язані з використанням вогню, або ті, що викликають іскроутворення. Не дозволяється перебування осіб, які не беруть участі в безпосередньому виконанні робіт;
11) внутрішні поверхні стін приміщень для постійних фарбувальних робіт мають бути облицьовані негорючим матеріалом заввишки не менше ніж 2 м для легкого очищення від забруднень.
Такі приміщення мають бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсмоктувачів з фарбувальних камер, ванн занурення, постів ручного фарбування сушильних камер тощо.
Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, якщо вимкнуті системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подавання матеріалів (або тисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову або світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи;
12) вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць фарбувального та сушильного обладнання слід використовувати у вибухобезпечному виконанні;
13) фарбувальні та сушильні камери, а також дільниці безкамерного фарбування на ґратах підлягають обладнанню СПЗ.
10. Вимоги пожежної безпеки під час проведення будівельно-монтажних робіт:
1) замовник спільно з генпідрядною (підрядною) організацією зобов’язаний призначити наказом осіб, відповідальних за пожежну безпеку об’єктів, що будуються, реконструюються, технічно переоснащуються від замовника і генпідрядної (підрядної) організації як за об’єктом, так і за окремими ділянками в цілому, а також відповідальних за виконання протипожежних заходів, забезпечення засобами первинного пожежогасіння, їх утримання та виконання передбачених проектом протипожежних заходів;
2) у разі реконструкції, розширення, технічного переоснащення та капітального ремонту об’єктів (приміщень, дільниць тощо) без зупинки технологічного процесу, а також у разі введення в експлуатацію об’єктів чергами керівники об’єктів, на території або у приміщеннях яких здійснюються зазначені роботи несуть відповідальність за забезпечення законодавства у сфері пожежної безпеки відповідно до Кодексу цивільного захисту;
3) Керівники робіт зобов’язані:
організувати вивчення та забезпечити контроль за виконанням на споруджуваних об’єктах цих Правил, а також протипожежних заходів, проектів організації та виконання робіт працівниками, зайнятими під час вогневих, фарбувальних та будівельно-монтажних робіт;
забезпечити проведення з працівниками на будівництві спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки;
встановити на об’єктах, що споруджуються, режим куріння, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;
організувати ознайомлення працівників будівництва з пожежонебезпекою кожного виду будівельно-монтажних робіт, а також речовин, матеріалів, конструкцій та обладнання, що застосовуються на цих роботах;
згідно з чинним порядком своєчасно організувати на будівництві пожежну охорону, здійснювати заходи щодо забезпечення об’єктів пожежною технікою та обладнанням, засобами зв’язку, протипожежним водопостачанням, наочною агітацією, знаками пожежної безпеки, а також первинними засобами пожежогасіння;
утримувати в справному стані та постійній готовності до застосування первинні засоби пожежогасіння, сигналізації та зв’язку;
не допускати ведення будівельно-монтажних робіт, якщо відсутні протипожежне водопостачання, дороги, під’їзди та зв’язок;
призначати осіб, відповідальних за протипожежний стан окремих ділянок будівництва, справність інженерних протипожежних систем та установок;
4) особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, зобов’язані:
забезпечити дотримання на підпорядкованих їм ділянках встановленого протипожежного режиму всіма працівниками;
знати пожежну небезпеку своєї ділянки;
своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектною документацією та цими Правилами;
забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів опалення, теплогенераційних установок, електромереж та електроустановок;
уживати негайних заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;
забезпечити справне утримання та постійну готовність засобів пожежогасіння, навчити працівників правилам застосування зазначених засобів;
щодня після закінчення роботи перевіряти протипожежний стан дільниці, вимкнення електромережі та обладнання, не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в побутових і допоміжних приміщеннях у вечірній та нічний час.
У разі реконструкції та капітального ремонту об’єкта (приміщень, ділянок) без зупинення технологічного процесу, а також у разі почергового введення в експлуатацію об’єкта відповідальним за забезпечення заходів пожежної безпеки є керівник об’єкта, на території або у приміщеннях якого здійснюються зазначені роботи;
5) на кожній тимчасовій будівлі та споруді необхідно вивішувати таблички, на яких зазначено її призначення, інвентарний номер, прізвище особи, відповідальної за її експлуатацію та протипожежний стан;
6) до всіх споруд, що будуються, та допоміжних споруд, у тому числі й тимчасових місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування, має бути забезпечений вільний під’їзд. Улаштування під’їздів та доріг до будівель, що зводяться, потрібно завершити до початку основних будівельних робіт;
7) площа, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські та допоміжні будівлі з горючих і важкогорючих матеріалів мають бути очищені від сухої трави, кори та трісок.
У разі зберігання на відкритих майданчиках горючих будівельних матеріалів, виробів, конструкцій з горючих матеріалів, а також обладнання в горючій упаковці вони мають розміщуватися у штабелях чи групами площею не більше ніж 100 м-2. Відстані від штабелів (груп) до будівель і споруд, що будуються, та підсобних будівель і споруд мають бути не менше ніж 25 м;
8) горючі будівельні відходи (обрізки лісоматеріалів, тріски, кора, стружка, тирса тощо) слід щодня прибирати з місць виконання робіт та територій будівництва у спеціально відведені місця;
9) забороняється розпалювати багаття на території будівництва, курити в місцях зберігання і застосування ГР та матеріалів, а також у тимчасових адміністративно-побутових приміщеннях та спорудах;
10) для евакуації людей з висотних споруд необхідно влаштовувати не менше ніж двоє сходів з негорючих матеріалів на весь період будівництва.
Усі роботи, пов’язані з підвищенням вогнестійкості будівельних конструкцій та вогнезахисту матеріалів, слід проводити під час зведення будинку, споруди одночасно з монтажем цих елементів конструкцій згідно з проектом виконання робіт.
У разі пошкодження шару вогнезахисної обробки вживаються заходи щодо негайного його відновлення;
11) виконання робіт всередині будівель і споруд із використанням горючих речовин і матеріалів одночасно з іншими будівельно-монтажними роботами, пов’язаними з використанням відкритого вогню (зварювання тощо), не дозволяється;
12) у разі виконання покрівельних робіт з площею покриття 1 тис. м-2 і більше із застосуванням утеплювача з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4 на покрівлі з метою пожежогасіння слід передбачати влаштування тимчасового протипожежного водогону. Відстань між пожежними кранами слід приймати з огляду на умови подавання в будь-яку точку не менше ніж двох струменів води з витратою 5 л/с кожна.
Усі роботи на покрівлі, пов’язані із застосуванням відкритого вогню, мають проводитися до початку використання горючих та важкогорючих матеріалів;
13) якщо на покрівлі використовуються агрегати для наплавлення рулонних матеріалів, заправлення паливом цих агрегатів слід здійснювати у спеціальному місці, забезпеченому вогнегасниками та ящиками з піском. Зберігання палива для заправлення агрегатів, а також порожньої тари з-під палива на покрівлі не дозволяється;
14) для опалення мобільних (інвентарних) будівель використовуються парові та водяні калорифери, а також ТЕН (теплоелектронагрівники) заводського виготовлення, а для опалення мобільних (інвентарних) приміщень можуть застосовуватися масляні радіатори, електроконвектори із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор;
15) сушіння одягу та взуття має проводитися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, будівлях чи спорудах з центральним водяним опаленням або з використанням водяних калориферів.
Улаштування сушарень у тамбурах та інших приміщеннях, розташованих біля виходів із будівель, забороняється;
16) не дозволяється використання для сушіння та обігрівання приміщень саморобних нагрівальних приладів, жаровень, мангалів, електроприладів з відкритими електронагрівними елементами;
17) освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика встановлюються на окремих опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в огороджувальних конструкціях.
XIII. Технічні засоби протипожежного захисту
1. Вимоги до систем протипожежного захисту, засобів зв’язку:
1) СПЗ мають бути справними, завжди підтримуватися в працездатному стані. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності, усуваються у передбачені регламентом терміни, також треба робити записи у відповідних журналах;
2) з метою підтримання експлуатаційної придатності СПЗ підлягають технічному обслуговуванню, яке має здійснюватися відповідно до вимог затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування, а також технічної документації підприємств-виробників на обладнання, що використовується;
3) керівник підприємства (об’єкта), що здійснює технічне обслуговування систем протипожежного захисту, має забезпечити:
працездатність систем;
розроблення для кожної системи експлуатаційної та технічної документації з технічного обслуговування, перелік та порядок ведення якої визначено вимогами технічної документації їх виробників;
своєчасне виконання робіт з технічного обслуговування систем;
роботи з технічного обслуговування (ремонту) систем лише за умови тимчасового зняття з пожежного спостерігання окремих її ділянок, на яких безпосередньо проводяться роботи (для чого своєчасно повідомляти суб’єкт господарювання, що здійснює спостерігання за цими системами, про початок та закінчення робіт);
надання протягом трьох робочих днів повідомлення (письмово або телефонограмою) суб’єкту господарювання, що здійснює спостерігання за СПЗ про закінчення або розірвання договору на технічне обслуговування цих систем;
у разі надходження повідомлень про спрацювання або несправність системи своєчасне прибуття обслуговувального персоналу для встановлення причини спрацювання та усунення несправностей (термін прибуття не має перевищувати 12 годин для міст обласних центрів і 24 годин для інших населених пунктів);
4) на період проведення ремонтних або профілактичних робіт на СПЗ з їх вимкненням адміністрація енергетичного підприємства зобов’язана вжити заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це службу пожежної безпеки, ДПД (службу охорони праці), відповідний підрозділ ОРСЦЗ;
5) енергетичні підприємства, розташовані за межами населених пунктів, необхідно забезпечувати засобами зв’язку, які дають можливість використання їх для передавання повідомлення про пожежу в будь-який час доби;
6) об’єкти з масовим перебуванням людей, потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки повинні мати телефонний зв’язок із найближчим підрозділом ОРСЦЗ або з центром прийняття тривожних оповіщень населеного пункту;
7) шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління та зв’язку мають контролюватися за режимом "Готовність", періодично випробовуватися на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком;
8) у приміщенні, де розташовані приймально-контрольні прилади СПС, має бути визначений порядок дій чергового персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в СПЗ.
Приміщення має бути обладнане переносним електричним ліхтарем, має бути сухим і добре вентильованим;
9) диспетчерські пункти, щити управління, пожежні пости і станції пожежогасіння мають бути забезпечені схемами СПЗ, а також інструкціями з управління ними;
10) біля щитів управління АСПГ мають бути таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.
В установках СПЗ на вузлах управління слід також надавати схеми обв’язки, на табличках зазначити типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв’язки. Такі самі схеми повинні бути і в насосних АСПГ.
2. Вимоги до систем зовнішнього протипожежного водопроводу:
1) утримання джерел зовнішнього протипожежного водопостачання зобов’язані здійснювати підприємства, яким вони належать на підставі права власності або іншого речового права відповідно до вимог НАПБ Б.05.026-2015 "Інструкція про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання". Мережі протипожежного водогону мають забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води;
2) мережі підземного протипожежного водогону на електростанціях та підстанціях мають бути стійкі до корозії (напірні пластмасові тощо) ;
3) до протипожежного водопостачання належать водойми (ставки, річки, озера, басейни, канали, градирні, резервуари), насосні станції, мережа трубопроводів на території об’єкта з гідрантами (зовнішній протипожежний водогін), а також мережа трубопроводів у будинках, спорудах з пожежними кранами (внутрішній протипожежний водогін) ;
4) перевірка справності пожежних гідрантів здійснюється особами, що відповідають за їх технічний стан, разом з пожежними частинами не менше ніж два рази на рік (навесні й восени) з випробуванням на тиск та витрату води, оформленням акта з записом у журнал контролю стану системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства (додаток 10 цих Правил). Випробування водогону має проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або увімкнення нових споживачів в мережу водогону;
5) до пожежних гідрантів, водойм мають бути під’їзди з твердим покриттям. За наявності на території об’єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел (річок, озер, басейнів, градирень тощо) - до них мають бути влаштовані під’їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше ніж 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Під’їзди мають бути оснащені покажчиками згідно з ДСТУ ISO 6309:2007;
6) у разі неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачити приймальні (мокрі) колодязі об’ємом не менше ніж 3 м-3, з’єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше ніж 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з’єднувальному трубопроводі слід розміщувати в окремому колодязі засувку з штурвалом, виведеним під кришку люка;
7) витрачений під час гасіння пожежі запас води з резервуарів має бути відновлений у термін не більше ніж 24 години. На енергетичних підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід передбачати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше ніж 77 мм із встановленням на них запірної арматури.
Пожежні резервуари мають бути захищені від замерзання води;
8) кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів мають бути очищені від бруду, льоду й снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір, а біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм мають бути встановлені покажчики (об’ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:
для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);
для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах;
9) забороняється використовувати воду з протипожежних вододжерел у будь-яких інших цілях (побутових, виробничих, господарських), не пов’язаних з перевіркою їх технічного стану, гасінням пожеж та пожежно-тактичними навчаннями (заняттями);
10) проведення перевірок технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, у тому числі випробувань пожежних гідрантів на водовіддачу, тих, що знаходяться на території об’єктів, покладається на керівників об’єктів або на відповідальних працівників цих об’єктів, визначених наказом керівника.
3. Вимоги до систем внутрішнього протипожежного водопроводу:
1) мережі внутрішнього протипожежного водогону енергетичних об’єктів мають забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води;
2) кожен пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з’єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними;
3) пожежний плоскоскладальний рукав утримується сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше ніж один раз на шість місяців розгортається та згортається наново, змінюючи подовжню складинку;
4) використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням, забороняється;
5) у вибухопожежонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани мають бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим;
6) пожежні кран-комплекти слід розміщувати у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Виготовляючи шафи, потрібно передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені знаки безпеки за ДСТУ ISO 6309:2007;
7) спосіб установлення пожежного кран-комплекту має забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрям вісі вихідного отвору патрубка пожежного крана має унеможливлювати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання;
8) на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку мають бути зазначені після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;
9) пожежні кран-комплекти не рідше ніж один раз на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на справність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі контролю стану системи протипожежного водопостачання енергетичного підприємства. Пожежні кран-комплекти мають постійно бути справними і доступними для використання;
10) зовнішні патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани для приєднання рукавів пожежних машин слід підтримувати у справному стані;
11) у неопалюваних приміщеннях узимку воду з внутрішнього протипожежного водопроводу необхідно зливати. При цьому біля пожежних кранів-комплектів мають бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса потрібно ознайомити всіх працівників цього об’єкта;
12) за наявності в неопалюваному приміщенні (будинку) трьох і більше пожежних кранів-комплектів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водопроводу в утепленому місці на вводі треба встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених всередині шафок пожежних кран-комплектів;
13) технічне обслуговування пожежних кран-комплектів, а також облік всіх обстежень та випробувань треба здійснювати відповідно до ДСТУ EN 671-3:2005;
14) після технічного обслуговування суб’єкт господарювання, що здійснював такі роботи, повинен установити на пожежних кран-комплектах таблички, на яких зазначаються:
позначка "ПЕРЕВІРЕНО";
дата проведення технічного обслуговування;
найменування суб’єкта господарювання - виконавця робіт, його реквізити;
дані кваліфікованої особи, яка проводила технічне обслуговування;
15) насосні станції мають відповідати таким вимогам:
у приміщенні насосної станції слід вивісити загальну схему протипожежного водопостачання та схема обов’язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі має бути інформація про їх призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів визначається інструкцією;
у приміщеннях насосних станцій забороняється зберігання сторонніх предметів і устаткування;
трубопроводи й насоси треба фарбувати у відповідний колір;
електропостачання пожежних насосів має бути від двох незалежних джерел живлення;
електрифіковані засувки перевіряються не рідше ніж два рази на рік, пожежні насоси - щомісяця й утримуються у постійній експлуатаційній готовності. Не рідше ніж один раз на місяць має перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у Журналі контролю стану системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства;
розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах пожежних насосів має забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого насоса, зворотного клапана, запірної арматури без припинення подавання води в мережу протипожежного водопроводу;
біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі;
якщо на насосній станції немає постійного чергового персоналу, приміщення слід замикати на замок, на дверях має бути напис про місцезнаходження ключів і телефон особи, у якої вони зберігаються.
4. Вимоги до засобів пожежогасіння:
1) використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту для господарських, виробничих та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, забороняється;
2) пересувна пожежно-рятувальна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) має утримуватися у пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), температура повітря в яких має бути не нижче ніж 10 °C. Ці приміщення повинні мати освітлення, телефонний зв’язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, потрібні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи. Пожежна техніка має постійно бути у повній готовності;
3) пожежно-рятувальні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), мають бути у повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою, справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного оснащення, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин;
4) за кожним пожежним автомобілем, мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для пожежогасіння технікою, слід закріпляти водія (моториста), який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні автомобілі та мотопомпи мають бути визначені бойові обслуги.
Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування, слід організувати цілодобове чергування на ній особового складу (членів ДПД).
На об’єкті має бути відпрацьований порядок скерування і прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом виїзду, у тому числі й на поруч розташовані об’єкти житлового сектору. Підприємство, де організовано цілодобове чергування на виїзній пожежній техніці, зобов’язане щодня інформувати про її боєготовність найближчий підрозділ ОРСЦЗ;
5) перед уведенням в експлуатацію (установленням на бойове чергування) пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи слід випробовувати на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за участю представників ОРСЦЗ;
6) види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп та причепів мають відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна робиться запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка;
7) будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки забезпечуються первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, пожежними відрами, лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку за нормами.
Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами;
8) для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007. Знаки мають бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями;
9) розміщення та експлуатація вогнегасників мають здійснюватись згідно з вимогами НАПБ 03.007-2015/113 "Норми належності первинних засобів пожежогасіння для об’єктів і транспортних засобів підприємств Міненерговугілля України";
10) для розташування первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території енергетичного підприємства мають встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах розміщуються ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть використовуватися в цьому (цій) приміщенні, споруді, установці.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 x 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.
Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір та мати перелік всіх засобів пожежогасіння;
11) на пожежних щитах необхідно зазначити їхні порядкові номери та номер телефону для виклику підрозділу ОРСЦЗ.
Порядковий номер пожежного щита зазначають після літерного індексу "ПЩ".
Пожежні щити, встановлені на території, мають бути опломбовані й захищені від прямих сонячних променів.
Інвентар, розташований на пожежних щитах, має підтримуватись у справному стані, бути укомплектованим згідно з описом, своєчасно пофарбованим, вогнегасники - вчасно замінені після використання;
12) вогнегасники слід установлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. Крім того, необхідно забезпечити їх захист від прямих сонячних променів та безпосередньої дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не мають створювати перешкод під час евакуації людей;
13) переносні вогнегасники слід:
навішувати на вертикальні конструкції на висоті не більше ніж 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;
установлювати в пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди) ;
14) навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах має забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі;
15) експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників мають здійснюватися відповідно до вимог НАПБ 03.007-2015/113 "Норми належності первинних засобів пожежогасіння для об’єктів і транспортних засобів підприємств Міненерговугілля України", паспортів заводів-виготовлювачів та затверджених у встановленому порядку регламентів технічного обслуговування;
16) вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки та маркувальні написи на корпусі;
червоне сигнальне фарбування згідно зі стандартами;
17) заряджання і перезаряджання вогнегасників усіх типів слід виконувати відповідно до інструкцій з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше ніж номінальні значення на 5 % (за температури 20±2 °С), підлягають дозаряджанню (перезаряджанню);
18) відповідальними особами за своєчасне і повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правил користування вогнегасниками є власники цих об’єктів;
19) використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно відправити на технічне обслуговування або замінити їх.
На технічне обслуговування з об’єкта одночасно дозволяється відправити не більше ніж 50 % вогнегасників від їх загальної кількості;
20) вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, слід знімати на холодний період. У такому разі на пожежних щитах та стендах надається інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.
XIV. Порядок дій у разі пожежі
1. Загальні вимоги до порядку дій у разі пожежі:
1) у разі виявлення ознак пожежі (горіння) на енергетичному об’єкті перша особа, яка виявила загоряння, зобов’язана негайно повідомити про це за телефоном 101, а також начальнику зміни станції (диспетчеру або черговому підстанції). У такому разі необхідно назвати місцезнаходження об’єкта, зазначити кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, обстановку на пожежі, а також повідомити своє прізвище. Після повідомлення про пожежу слід вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі первинними засобами пожежогасіння та збереження матеріальних цінностей, дотримуючись правил безпеки.
Зі свого боку начальник зміни станції (диспетчер або черговий підстанції) зобов’язаний перевірити, чи викликані підрозділи ОРСЦЗ (за потреби продублювати повідомлення), повідомити про це керівника енергетичного підприємства або особу, яка виконує його обов’язки, за потреби - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медично-санітарні, газорятувальні, пошуково-рятувальні тощо) ;
2) старший зміни особисто або за допомогою чергового персоналу зобов’язаний визначити місце осередку пожежі, можливі шляхи його поширення, загрозу робочому енергообладнанню, яке опинилося в зоні пожежі, організувати збір ДПД;
3) після визначення місця осередку пожежі старший зміни зобов’язаний:
особисто або за допомогою чергового персоналу перевірити ввімкнення СПЗ (за їх наявності);
вжити заходів щодо створення безпечних умов для персоналу і підрозділів ОРСЦЗ під час гасіння пожежі, у разі загрози життю людей - негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;
провести можливі операції на технологічних установках (вимкнення або перемикання на обладнанні, витіснення водню з генератора, зняття напруги з електроустановок, зливання мастила з мастилобака турбогенератора та інші дії, передбачені оперативними картками та планами пожежогасіння);
розпочати гасіння пожежі силами й засобами енергетичного об’єкта;
призначити для зустрічі підрозділів ОРСЦЗ особу, яка добре знає розташування під’їзних шляхів і джерел зовнішнього водопостачання;
за потреби - вжити заходів для охолодження водою металевих ферм і колон будівлі від пожежних гідрантів і кран-комплектів або АСПГ з дотриманням вимог заходів безпеки;
4) вимкнення або перемикання приєднань у зоні пожежі може проводитись за оперативною карткою начальником зміни станції (диспетчером або черговим підстанції) або оперативно-виїзною бригадою з подальшим повідомленням вищого оперативного керівництва (диспетчера) після закінчення операції вимкнення;
5) до прибуття першого підрозділу ОРСЦЗ керівником КГП є старший зміни енергетичного об’єкта (начальник зміни станції, начальник зміни цеху, черговий диспетчер) або керівник об’єкта. КГП зобов’язаний передусім вивести з місця пожежі всіх сторонніх осіб і забезпечити виконання вимог безпеки щодо запобігання ураженню електричним струмом, інших небезпек для осіб, які перебувають поблизу місця пожежі;
6) старший начальник підрозділу ОРСЦЗ, який прибув на місце пожежі, зобов’язаний негайно зв’язатися зі старшим зміни енергетичного об’єкта, отримати від нього дані про обставини пожежі й письмовий допуск на проведення гасіння пожежі (додаток 11) ;
7) підрозділи ОРСЦЗ приступають до гасіння пожежі на електроустановках після інструктажу старшим з присутніх інженерно-технічних працівників або ОВБ;
8) для керівництва гасінням пожежі відповідно до НАПБ В.05.027-2011/111 організовується оперативний штаб пожежогасіння. До складу штабу має входити старший з присутніх інженерно-технічних працівників об’єкта або ОВБ, який повинен мати на правому рукаві червону розпізнавальну пов’язку з нанесеним знаком електричної напруги;
9) під час гасіння пожежі робота пожежних підрозділів (розміщення сил і засобів пожежогасіння, зміна позицій, перехід від одних засобів пожежогасіння до інших тощо) проводиться з урахуванням вказівок старшої особи з присутніх інженерно-технічних працівників енергетичного об’єкта або ОВБ. Зі свого боку старший з присутніх інженерно-технічних працівників або ОВБ погоджує з КГП свою роботу і розпорядження, а також інформує під час гасіння пожежі про зміни в стані роботи електроустановок та іншого обладнання;
10) гасіння пожежі ручними засобами в надзвичайно задимлених приміщеннях енергетичних об’єктів (видимість менше ніж 5 і 10 м за діаметра сприску відповідно 13 і 19 мм (див. табл. 2)) з проникненням у них без зняття напруги з електроустановок і кабельних ліній не допускається (додаток 12).
Застосування морської і сильно забрудненої води не допускається.
Під час гасіння пожежі компактними і розпиленими водяними струменями без зняття напруги з електроустановок ствол має бути заземлений, а ствольщик має працювати в діелектричному взутті, діелектричних рукавицях і перебувати на відстані згідно з НАПБ В.05.027-2011/111;
11) гасіння пожежі у приміщеннях електроустановок, які перебувають під напругою до 10 кВ, усіма видами піни за допомогою ручних засобів забороняється, оскільки піна і розчин піноутворювання мають підвищену електропровідність порівняно з розпиленою водою.
За потреби гасіння пожежі повітряно-механічною піною з об’ємним заповненням приміщення (тунелю) піною проводиться попереднє закріплення піногенераторів, їх заземлення, а також заземлення насосів пожежних машин.
Водій пожежної машини повинен працювати в діелектричних рукавицях і взутті;
12) пристрої для заземлення пожежних стволів, піногенераторів і насосів пожежних машин комплектуються в необхідній кількості енергетичними об’єктами із гнучкого мідного голого проводу перерізом не менше ніж 25 мм-2. У всіх випадках довжина проводу не обмежується і визначається відповідно до потреби вільного маневрування особи, що працює пожежним стволом.
Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами енергетичних об’єктів разом з представниками підрозділу ОРСЦЗ і позначаються знаком заземлення;
13) необхідна кількість заземлень, діелектричного взуття, діелектричних рукавиць і місця їх зберігання визначаються керівниками енергетичних об’єктів, зважаючи на розрахунок подання вогнегасних засобів на електроустановки, які перебувають під напругою;
14) забороняється користуватися зазначеними заземлювальними пристроями, діелектричним взуттям і рукавицями, крім випадків пожежі або проведення сумісних з підрозділами ОРСЦЗ тренувань (навчань) на об’єкті;
15) особовому складу підрозділів ОРСЦЗ категорично забороняється виконувати будь-які вимкнення та інші операції з електротехнічним обладнанням на електростанції та підстанції.
Заходити в розподільні пристрої та інші приміщення електричних пристроїв з метою гасіння пожежі особовий склад підрозділів ОРСЦЗ має право тільки після отримання допуску та інструктажу персоналу, який обслуговує цей пристрій;
16) у разі виникнення пожежі на енергетичному об’єкті без постійного чергового персоналу гасіння пожежі підрозділами ОРСЦЗ до прибуття ОВБ або чергового може проводитись самостійно тільки за попередньо розробленим спільно працівниками ДСНС України і фахівцями енергетичного підприємства і затвердженим керівником енергетичного підприємства і територіальним органом ДСНС України оперативним планом (карткою) пожежогасіння. Водночас повинні бути ужиті негайні заходи для виклику експлуатаційного персоналу (ОВБ).
2. Загальні вимоги під час гасіння пожежі в кабельних спорудах:
1) за наявності в кабельних спорудах автоматичної системи пожежогасіння перевіряється її ввімкнення й ефективність роботи. Якщо вона не ввімкнулась автоматично, приводиться в дію дистанційним (ручним) управлінням. Перед пуском її в дію слід упевнитись у відсутності персоналу та працівників ОРСЦЗ у захищуваних приміщеннях;
2) у разі гасіння пожежі на відкритих кабельних трасах слід застосовувати розпилену воду від пожежних стволів;
3) для проходу в кабельні споруди (тунелі, поверхи, шахти) і подання від пересувних засобів пожежогасіння розпиленої води, повітряно-механічної піни, крім основних входів (дверних отворів), потрібно використовувати наявні люки;
4) з метою запобігання поширенню пожежі необхідно вживати заходів для створення водяних завіс або введення піногенераторів через люки для заповнення об’єму кабельного приміщення повітряно-механічною піною від пересувної пожежної техніки.
У разі подання піни в кабельні приміщення через дверні отвори піногенератори закріплюються у верхній частині дверної коробки або поблизу неї.
3. Загальні вимоги під час гасіння пожежі на генераторах і синхронних компенсаторах:
1) у разі загоряння обмоток генераторів або синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням машина має бути аварійно зупинена персоналом, вимкнена з мережі і введена в дію стаціонарна установка водяного пожежогасіння.
Забороняється застосування пінних і хімічних вогнегасників для гасіння пожежі всередині генераторів або синхронних компенсаторів;
2) у разі загорянь (вибухів) водню біля підшипників та в інших місцях генераторів і синхронних компенсаторів з водневим охолодженням потрібно аварійно зупинити турбогенератор (синхронний компенсатор) і вимкнути з мережі, від централізованої системи подати в корпус вуглекислий газ (азот) для витіснення водню, одночасно приступити до гасіння водню за допомогою вуглекислотних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння;
3) для гасіння розлитого мастила внаслідок порушень ущільнень підшипників, фланцевих з’єднань мастилосистеми і горіння кабельних трас біля турбогенераторів потрібно застосувати розпилену воду від пожежних кранів і пересувної пожежної техніки, дотримуючись правил безпеки;
4) у разі виникнення пожежі біля турбогенераторів ужити негайних заходів для охолодження металевих ферм перекриття машинного залу за допомогою водяних струменів від пожежних кранів або лафетних стволів;
5) у разі пожежі на мастилосистемі турбогенератора теплової або атомної електростанції з небезпекою її поширення на мастилобак ужити заходів для зливання мастила в аварійну ємність або ввімкнути стаціонарну установку зрошення мастилобака (за її наявності).
4. Загальні вимоги під час гасіння пожежі на трансформаторах і мастилонаповнених реакторах:
1) у разі аварії на трансформаторі (реакторі) з виникненням пожежі він повинен бути вимкнений з мережі з усіх боків і заземлений.
Після зняття напруги потрібно проводити гасіння пожежі будь-якими засобами пожежогасіння з використанням розпиленої води, повітряно-механічної піни та вогнегасниками;
