4) гравійна засипка, яка розміщується в маслоприймальних чашах, має утримуватися в чистоті й не рідше ніж один раз на рік промиватися;
5) у разі значної забрудненості гравійної засипки або появи на ній рослинності вона повинна бути замінена;
6) одночасно з промиванням гравійної засипки слід випробовувати пропускну здатність мастиловідводів і стаціонарну систему пожежогасіння (за її наявності);
7) у разі виявлення протікання мастила потрібно негайно вжити заходів щодо виявлення та усунення причини, запобігання новим проявам (підтяжка болтових з’єднань, заварювання тріщин) ;
8) незаглиблений мастилоприймач потрібно виконувати у вигляді бортових огорож мастилонаповненого електроустаткування на довжину усього периметра гравійної засипки без розривів. Висота бортових огорож має бути не менше ніж 0,25 м і не більше ніж 0,5 м над рівнем навколишнього планування землі згідно з вимогами пункту 4.2.67 глави 4.2 ПУЕ-2014 "Розподільчі установки та підстанції напругою понад 1 кВ", затверджених наказом Міненерговугілля від 22 серпня 2014 року за № 598.
У місцях викочування трансформаторів і реакторів бортові огородження мають перешкоджати розтіканню мастила і виготовлятися з матеріалу, який легко демонтується в разі ремонту, а потім встановлюється на своє місце;
9) забороняється використовувати (пристосовувати) стінки кабельних каналів як бортове огородження мастилоприймачів трансформаторів і реакторів;
10) вводи кабельних ліній у шафи управління, захисту й автоматики, а також розгалужувальні (з’єднувальні) коробки на трансформаторах і реакторах старанно ущільнюються негорючими матеріалами;
11) аварійні ємності для приймання мастила від трансформаторів і мастильних реакторів слід перевіряти не рідше ніж двічі на рік, а також після сильних дощів, розтавання снігу або гасіння пожежі;
12) у мастилоприймачах без відведення мастила необхідно передбачати пристрої для відкачування і контролю наявності мастила та води.
За наявності води проводиться її відкачування, про що слід внести запис до оперативного журналу. Стаціонарні рівнеміри повинні утримуватися у справному стані;
13) перевірка роботи стаціонарної установки пожежогасіння і повноти зрошення проводиться під час планових вимкнень на 8 годин і більше, а також ремонтів.
Результати випробувань записуються в оперативний журнал, дефекти - у журнал дефектів.
Система трубопроводів стаціонарної установки пожежогасіння фарбується в червоний колір;
14) Горловина вихлопної труби трансформатора не має бути скерована на обладнання, встановлене ближче ніж за 30 м, а також місця проходу персоналу. За потреби встановлюються відбійні щити.
Матеріал і влаштування мембрани на вихлопній трубі мають відповідати технічним вимогам.
Забороняється використовувати для цього матеріали, які не передбачені заводом-виробником.
Під час огляду трансформатора потрібно контролювати цілісність мембрани;
15) у разі виникнення пожежі на заземленому трансформаторі (реакторі) його слід негайно вимкнути із мережі усіх напруг, якщо не вимкнувся через дію релейного захисту. Персонал повинен проконтролювати включення стаціонарної установки пожежогасіння (за її наявності), викликати підрозділ ОРСЦЗ й далі діяти за оперативним планом пожежогасіння (карткою);
16) забороняється в разі пожежі на трасформаторі (реакторі) зливати мастило з корпусу, оскільки це може призвести до поширення вогню на обмотки, а також ускладнить гасіння пожежі;
17) гасіння пожеж на трансформаторах проводиться згідно з інструкцією на цей об’єкт;
18) у місцях встановлення пожежної техніки слід обладнати й позначити місця її заземлення.
Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами, які обслуговують об’єкт, разом із представниками ОРСЦЗ та позначаються знаком заземлення;
19) забороняється введення в експлуатацію трансформаторів і мастильних реакторів на електростанціях і підстанціях, якщо не забезпечена повна готовість до роботи установок автоматичного пожежогасіння.
5. Вимоги до дизельних генераторів:
1) окремо встановлені ДГ повинні мати справне огородження за всім периметром, а також автодороги для під’їзду пожежної техніки.
Розміщуючи пересувні ДГ, потрібно дотримуватися протипожежних розривів між будівлями і спорудами;
2) приймання і зберігання рідкого палива для ДГ має відбуватись згідно з вимогами розділу IX цих Правил;
3) подавання палива з резервуарів у витратні баки проводиться тільки за допомогою ручних помп або помп з електроприводом.
Забороняється подавання палива за допомогою відер і переносних бачків.
Ємності з паливом мають бути обладнані запірною арматурою та герметичними кришками;
4) персонал зобов’язаний контролювати наповнення витратних баків, обладнаних переливними трубами діаметром більшим, ніж діаметр наповнювальної труби. Переливна труба повинна мати надійне з’єднання з аварійним приймальним резервуаром.
Забороняється встановлювати запірні засувки (вентилі) на переливних трубах;
5) ручні засувки аварійного зливу палива з витратних баків слід розміщувати в безпечному місці, зручному для персоналу (поблизу виходів, у сусідньому приміщенні або коридорі тощо). Вони фарбуються в червоний колір з написом "Аварійний злив палива".
Аварійний злив палива з витратних баків мають спрямовувати в запасний резервуар самопливом;
6) заходи пожежної безпеки в кабельних спорудах дизельних генераторів мають відповідати вимогам пункту 2 розділу XIII цих Правил;
7) забороняється в разі проведення ремонту з’єднувати вихлопні труби декількох двигунів у загальну відвідну трубу. Дозволяється використовувати багатоствольну трубу з одним кожухом.
Вихлопні трубопроводи від колектора до глушника повинні мати мінімальне число колін і згинів;
8) цілісність і справність теплової ізоляції вихлопних трубопроводів (у межах машинного залу) мають регулярно контролюватися. На вихлопних трубопроводах, які охолоджуються водою, теплова ізоляція не обов’язкова;
9) у місцях дотикання займистих будівельних конструкцій будівлі до вихлопних труб слід вживати таких протипожежних заходів:
на горищі й стінах навколо прохідної вихлопної труби незалежно від наявності теплоізоляції слід передбачати протипожежні переділки та відступки;
вихлопна труба повинна мати висоту над дахом не менше ніж 2 м;
у разі горизонтального розміщення вихлопної труби її кінець слід вивести в бетонний або цегляний глушник (приямок), розташований за межами будинку, глушник треба періодично очищати від осадів;
10) експлуатуючи ДГ, слід встановити регулярний контроль за кріпленням та ущільненням колектора біля блока агрегату та вихлопної труби;
11) експлуатуючи ДГ забороняється:
вливати в циліндри й клапани легкозаймисті рідини для полегшення пуску двигунів;
заправляти паливний бак під час роботи агрегату, а також за гарячого двигуна й вихлопної труби;
розігрівати в приміщенні трубопроводи, арматуру та обладнання за допомогою відкритого вогню (паяльних ламп, факелів та ін.);
сушити спецодяг на нагрітих частинах обладнання;
захаращувати проходи виробничих приміщень і виходи з будинку, а також зберігати обладнання та інші матеріали поза спеціальними приміщеннями електростанції;
12) ДГ має бути негайно зупинений у таких випадках:
поява прогресувальних стуків і шумів у циліндрах або підшипниках;
поява диму з підшипників або картера, а також запаху горілого мастила;
припинення живлення водою системи охолодження або поява пари з вихлопної труби;
вихід з ладу регулятора частоти обертання і поява помпажу;
поява хлопків у глушнику;
виліт іскор з глушника;
відсутність або неякісне змащення частин, що труться;
розрив паливопроводів або маслопроводів агрегата;
пожежа в приміщенні, яка загрожує виведенням з ладу агрегата й життю персоналу;
13) особливої уваги потребує щільність з’єднань системи живлення і змащування агрегата. За потреби слід терміново вживати заходів щодо усунення дефектів ущільнення;
14) приміщення електростанції слід підтримувати в чистоті. Розлиті пально-мастильні матеріали необхідно негайно прибирати. Використані ганчірки слід зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше ніж 0,5 м-3 і наприкінці робочої зміни виносити у спеціально відведене місце. Забороняється зберігати в приміщеннях порожні бочки з-під нафтопродуктів.
XI. Розподільчі пристрої
1. Вимоги до розподільчих пристроїв електричних станцій і підстанцій:
1) на відкритих і закритих розподільчих пристроях слід вживати заходів, визначених НАПБ В.01.056-2013/111 "Правила будови електроустановок. Пожежна безпека електроустановок. Інструкція";
2) кабельні споруди і конструкції, на які укладають кабелі, мають виготовлятися з негорючих матеріалів;
3) усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління) необхідно занулити або заземлити відповідно до вимог ПУЕ;
4) захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямого потрапляння блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку потрібно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008;
5) приміщення ЗРП слід підтримувати в чистоті;
6) забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні споруди, що не належать до розподільної установки, а також зберігати електротехнічне обладнання, матеріали, запасні частини, ємності з горючими рідинами та балони з різноманітними газами;
7) для очищення електротехнічного обладнання від бруду й осадів слід використовувати пожежобезпечні мийні сполуки й препарати. У виняткових випадках у разі неможливості з технічних причин використовувати спеціальні мийні засоби дозволяється застосування горючих рідин (розчинники, бензин тощо) у кількостях, що не перевищують разове використання, але не більше ніж 1 літра;
8) зварювальні й інші вогненебезпечні роботи в ЗРП дозволяється проводити тільки на обладнанні, яке не можна виносити, попередньо вживши протипожежних заходів згідно з пунктом 2 розділу XIV цих Правил;
9) кабельні канали ЗРП і наземні кабельні лотки ВРП мають бути завжди закриті негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП та інших споруд повинні мати негорюче ущільнення вогнестійкістю не менше ніж EI 45;
10) наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнестійке ущільнення в місцях проходу кабелів з кабельних споруд у ці лотки, а також на місцях розгалуження на території ВРП.
Негорючі ущільнення слід виконувати у кабельних каналах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в друге, а також на місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м за всією довжиною.
Місця ущільнення кабельних лотків і каналів позначаються червоними смугами, нанесеними на лотки. За потреби робляться пояснювальні написи;
11) у кабельних лотках і каналах дозволяється використання поясів із піску або іншого негорючого матеріалу завдовжки не менше ніж 0,3 м. Атмосферні опади не мають впливати на цілісність цих поясів;
12) на території ВРП потрібно періодично скошувати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об’єкта та прилеглої до огорожі території;
13) дозволяється на окремих ділянках території ВРУ мати декоративний чагарник або низькорослі дерева листяних порід, у тому числі фруктові, якщо вони не заважають загальному огляду території, а відстань між деревами і струмопровідними частинами унеможливлює електричне перекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами необхідно організувати агрономічний догляд.
14) на електричних станціях і підстанціях із постійним персоналом первинні засоби пожежогасіння у приміщеннях ЗРП слід розміщувати біля входу. Розподіляючи ЗРП на секції, пости пожежогасіння слід розміщувати в тамбурах або на площадках сходових майданчиків.
У розподільних установках мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для пожежних підрозділів під час ліквідації пожежі. Застосування цих засобів з іншою метою заборонено;
15) на території ВРП первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних постах у зручному для персоналу місці (у приміщеннях щитів, тамбурах камер тощо).
Пояснювальні знаки й написи, що позначають місцезнаходження засобів пожежогасіння, повинні мати місце на стежках обходу території ВРУ;
16) місця розміщення на території ВРП пересувної пожежної техніки (відповідно до плану пожежогасіння) визначаються, обладнуються та позначаються відповідними знаками у місцях заземлення;
17) компресорні приміщення слід підтримувати в чистоті. Матеріал для витирання обладнання має зберігатись у спеціальних металевих ящиках, що закриваються, ємністю не більше ніж 0,5 м-3.
Дозволяється безпосередньо в приміщенні зберігати добовий запас мастила для змащування обладнання у закритій тарі, що не б’ється (металевій, пластиковій);
18) проїзні дороги на території підстанцій і до вододжерел мають утримуватися в справному стані, а в зимовий період регулярно очищуватись від снігу й льоду.
2. Вимоги до кабельного господарства:
1) до кабельного господарства електричних станцій і підстанцій належать усі кабельні споруди (поверхи, тунелі, шахти, канали, галереї, естакади), а також кабельні лінії, закриті в спеціальні металеві короби або відкрито прокладені на спеціальних кабельних конструкціях.
Наказом керівника енергетичного підприємства кабельне господарство цілком або на окремих дільницях потрібно закріпити за відповідними цехами для забезпечення надійної експлуатації кабельних ліній і проведення потрібних будівельно-монтажних, ремонтних робіт і протипожежних заходів;
2) усі кабельні споруди слід регулярно оглядати згідно з графіком, затвердженим начальником відповідного цеху (підрозділу).
Результати огляду та виявлені недоліки обов’язково заносяться до оперативного журналу, журналу дефектів чи неполадок устаткування.
У разі виявлення порушень ущільнення кабельних ліній, що проходять через перегородки, перекриття, інші будівельні конструкції, слід негайно вжити заходів для їх відновлення;
3) кабельні споруди мають підтримуватись в чистоті.
Забороняється влаштування будь-яких комор, майстерень, а також зберігання матеріалів й обладнання, у тому числі невикористаних кабельних виробів;
4) у разі виявлення потрапляння в кабельні споруди води і пари, пилу з твердого палива, мастила, мазуту або інших горючих рідин, а також їх водяних емульсій слід негайно вжити заходів щодо запобігання їх подальшому надходженню.
Для вилучення з кабельних споруд води, мастила, мазуту, інших горючих рідин і пилу слід організувати аварійні роботи;
5) у кабельних спорудах не ближче ніж через кожні 50 м мають бути установлені світлові покажчики напрямку руху до найближчого виходу.
На дверях секційних перегородок необхідно нанести покажчики (схему) руху до найближчого виходу. Біля вихідних люків із кабельних споруд слід установити сходи так, щоб вони не заважали проходу тунелем (поверхом).
6) системи протипожежного захисту кабельних споруд експлуатуються зважаючи на вимоги розділу XV цих Правил.
На період перебування в кабельних спорудах персоналу (під час обходу, ремонтних робіт тощо) запуск АСПГ з конкретного напрямку необхідно переводити на дистанційне управління, а після виходу персоналу знову встановлювати на автоматичний режим. Про зміни режиму роботи АСПГ слід робити запис в оперативному журналі.
Ремонт автоматичних стаціонарних установок пожежогасіння кабельних споруд повинен проводитись у найкоротший строк;
7) гідроізоляція й дренажне устаткування кабельних споруд, що забезпечують відвід або автоматичне відкачування води, завжди мають бути в справному стані.
Робота дренажних пристроїв має перевірятись не менше ніж один раз на квартал із відповідним записом в оперативному журналі начальника зміни цеху. Виявлені недоліки фіксуються в журналі дефектів обладнання;
8) забороняється прокладання броньованих кабелів усередині приміщень і в кабельних спорудах без зняття горючого шару;
9) у разі виявлення пошкодження зовнішньої пластикової оболонки (шлангів) кабелів слід ужити термінових заходів для їх ремонту або заміни пошкодженої ділянки;
10) двері секційних перегородок кабельних споруд мають бути самозакривними, відчинятися в бік найближчого виходу й мати щільний притвір.
Під час експлуатації кабельних споруд вони перебувають і фіксуються у закритому положенні.
Дозволяється для вентиляції кабельних приміщень у відповідному відсіку споруди тримати двері відчиненими, проте вони мають автоматично зачинятись від імпульсу пожежної автоматики у відповідному відсіку споруди. Самозакривні дверей треба підтримувати у технічно справному стані;
11) у місцях проходу кабелів через стіни, перегородки і перекриття межа вогнестійкості проходок має бути не менше ніж нормована межа вогнестійкості цієї конструкції або протипожежної перешкоди за ознакою EI.
Вогнезахисне заповнення проходок слід виконувати відповідно до регламентів робіт з вогнезахисту, розроблених та затверджених виробником або представником виробника вогнезахисного засобу, що відповідає сфері застосування та умовам експлуатації;
12) у разі заміни або прокладання нових кабелів відновлення вогнестійкого ущільнення кабельних трас проводиться безпосередньо після прокладання нового кабелю і до закриття наряду на роботи, що виконуються;
13) виходи кабелів із прохідних металевих кабельних коробів, а також коробів подібних типів повинні виконуватись із застосуванням штуцерів, металевих рукавів або труб;
14) у коробах кабельні лінії слід розділяти протипожежними перегородками 1 типу з улаштуванням відповідного вогнезахисного заповнення у таких місцях:
при вході в інші кабельні споруди;
на горизонтальних ділянках кабельних коробів через кожні 30 м, а також біля розгалужень у інші короби головних потоків кабелів;
на вертикальних ділянках у разі проходження через перекриття, але не рідше ніж через кожні 20 м.
Місця ущільнення кабельних ліній, що прокладені в кабельних коробах, позначаються червоними смугами на зовнішніх стінах коробів, за потреби робляться пояснювальні написи;
15) під час експлуатації кабельних ліній не дозволяється їх перегрівання вище за допустимі норми від обладнання і джерел нагрівання. Водночас слід захищати кабелі від заливання гарячими рідинами в місцях встановлення засувок та фланцевих з’єднань на трубах з гарячими рідинами.
16) кабельні короби різних типів мають закриватися швидкознімними кришками, а запірні пристрої мають відчинятися без використання ключів та інших пристосувань;
17) пил від твердого палива, що осів на кабельних трасах і в коробах (особливо в котельних і на трактах паливоподання), слід прибирати за затвердженим графіком, але не менше ніж один раз на квартал залежно від здатності пилу до самозаймання;
18) металеві оболонки кабелів і металеві поверхні, якими вони прокладаються, мають бути захищені негорючими антикорозійними покриттями;
19) у приміщеннях пристроїв підживлення мастилонаповнених кабелів забороняється зберігати горючі та інші матеріали, що не належать до цієї установки;
20) кабельні канали й фальшпідлоги в розподільних установках та інших приміщеннях слід перекривати негорючими плитами, що знімаються. У приміщеннях автоматизованих систем управління трансформаторних підстанцій, щитів управління й інших приміщеннях з паркетними підлогами дерев’яні щити мають бути знизу захищені листовим негорючим матеріалом чи іншим вогнезахисним матеріалом. Ці плити й щити повинні мати засоби для швидкого їх підіймання вручну;
21) прокладати силові кабелі в конструкціях, каналах і лотках слід тільки однорядно, контрольні кабелі - пошарово або пучками (відповідно до вимог ПУЕ) з максимальним розміром у діаметрі не більше ніж 100 мм або в окремих комірках спеціальних кабельних конструкцій розміром 100 x 100 мм;
22) під час ремонту забороняється прокладання через кабельні споруди будь-яких транзитних комунікацій і шинопроводів, а також використання металевих лотків із суцільним дном та коробів;
23) не дозволяється прокладання пучків кабелів діаметром понад 100 мм. У разі проходження пучків кабелів через перегородки, стіни й перекриття для ущільнення кабелів їх необхідно розкладати в один шар, відокремлюючи один ряд від іншого негорючими матеріалами завтовшки не менше ніж 20 мм;
24) не дозволяється експлуатація кабелів з пошкодженою або такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості, ізоляцією;
25) не дозволяється залишати під напругою кабелі з неізольованими струмопровідними жилами.
26) відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито у конструкціях на ізоляторах, трасах, в лотках, до місць відкритого зберігання горючих матеріалів має бути не менше ніж 1 м;
27) прокладати кабельні лінії просто неба слід з урахуванням нагрівання кабелів безпосередньо від сонячного випромінювання і застосовувати кабелі з оболонкою, стійкою до ультрафіолетового випромінювання.
3. Вимоги до приміщень акумуляторних батарей:
1) на дверях приміщень акумуляторних батарей мають бути відповідні написи, а також знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007;
2) у разі заміни та під час ремонту нагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів, вентиляції та електропроводки в основних і допоміжних приміщеннях слід ураховувати вимоги до їх монтажу, установки й експлуатації у вибухонебезпечних зонах відповідно до ПУЕ;
3) у приміщеннях акумуляторних батарей слід регулярно перевіряти стан припливно-витяжної вентиляції, яка має блокуватись із зарядним пристроєм і забезпечувати нормальний режим роботи;
4) підлоги й стелажі для влаштування стаціонарних акумуляторів мають відповідати вимогам ПУЕ і технічним умовам;
5) у разі реконструкції акумуляторної батареї її приміщення може опалюватись калориферним пристроєм, що розміщується поза цим приміщенням, з використанням пристрою проти занесення іскри через вентиляційні канали.
Трубопроводи парового або водяного опалення акумуляторних приміщень слід з’єднувати зварюванням.
Забороняється використання фланцевих з’єднань і установлення вентилів;
6) ремонт та зберігання кислотних і лужних акумуляторів слід здійснювати у різних приміщеннях;
7) в акумуляторному приміщенні відбір повітрогазового середовища для вентиляції необхідно виконувати як з верхньої, так і з нижньої його частини.
Якщо стеля має конструкції чи схил, що виступають, слід передбачити витяжку повітря відповідно з кожного відсіку або найвищої частини стелі;
8) за умови природного освітлення приміщень акумуляторних батарей скло вікон має бути матовим або покритим білою фарбою, стійкою до агресивного середовища.
9) робота з використанням відкритого вогню у приміщеннях акумуляторних батарей має виконуватись тільки після припинення зарядки батареї та за умови ретельного провітрювання й аналізу повітряного середовища.
10) забороняється безпосередньо в приміщеннях акумуляторних батарей палити, зберігати кислоти й луги в кількості, що перевищує однозмінну потребу, залишати спецодяг, горючі матеріали.
XII. Ремонт і реконструкція обладнання
1. Вимоги пожежної безпеки під час організації ремонту й реконструкції технологічного обладнання:
1) установлений протипожежний режим на енергетичному підприємстві є обов’язковим для персоналу підрядних, ремонтних, будівельно-монтажних і налагоджувальних організацій і має суворо виконуватися;
2) заходи й контроль за пожежною безпекою на ремонтних і будівельних майданчиках, а також під час монтажних і налагоджувальних робіт визначаються керівництвом енергетичного підприємства (цеху) разом з організацією, яка проводить ці роботи. Майданчики мають бути огороджені, на них слід встановити знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007;
3) під час ремонтних робіт для обмивки і обезжирювання деталей технологічного обладнання, обмоток генераторів та електродвигунів застосовуються пожежобезпечні мийні засоби;
4) під час проведення ремонтних робіт слід вжити таких заходів:
забезпечити вільні проходи та проїзди, шляхи евакуації, а також проходи до засобів пожежогасіння;
зварювальні й інші вогневі роботи проводити тільки на обладнанні, яке не можна винести на постійний зварювальний пост;
пролите мастило й інші горючі речовини слід негайно прибирати;
промаслене ганчір’я для обтирання потрібно зберігати в закритому металевому ящику, а після закінчення роботи виносити (вивозити) з приміщення для утилізації;
5) на трактах паливоподання (приводних і натяжних станціях, у галереях конвеєрів, вузлах пересипання палива, дробильних установках, бункерних галереях, бункерах сирого вугілля і пилу тощо) до початку ремонтних робіт слід прибрати просипане вугілля, вугільний пил, інші горючі предмети;
6) вулканізаційні роботи на конвеєрних стрічках необхідно проводити на виділених дільницях завдовжки не менше ніж 10 м уздовж конвеєрів з установкою на цих дільницях переносних негорючих щитів для огородження розташованого поруч обладнання. До початку робіт будівельні конструкції та обладнання мають бути очищені від палива й пилу;
7) розчинники і клей для склеювання конвеєрних стрічок використовуються у такій кількості, яка потрібна для проведення разових робіт. Забороняється використовувати скляну тару для зберігання розчинників;
8) до початку ремонтних робіт на млинах, млинових і дуттьових вентиляторах і їхніх двигунах потрібно прибрати пролите мастило і вугільний пил із підлоги та обладнання;
9) під час ремонту обладнання деталі й матеріали слід розміщувати на ремонтних майданчиках, щоб не захаращувати основні проходи й проїзди транспорту всередині приміщень і під’їзди до них;
10) на котлах зводять інвентарні риштування, дерев’яний настил просочують антипіренами. До початку розпалювання котлів усі риштування мають бути розібрані й прибрані;
11) у разі регенерації мастила на стаціонарно установлених або пересувних центрифугах слід організувати постійний нагляд чергового персоналу за їх роботою і температурою мастила, яка має підвищуватися в межах, зазначених у технічних умовах. Розлите в процесі очистки мастило потрібно, не зволікаючи, прибрати.
Установку слід негайно вимикати в разі протікання мастила або наявності інших неполадок, які можуть призвести до пожежі чи виходу з ладу. Місце проведення робіт під час робіт на пересувній центрифузі має бути забезпечене первинними засобами пожежогасіння, якщо в радіусі 20 м відсутній постійний пост;
12) злив мастила з трансформаторів і реакторів (або їх заповнення) на ремонтному майданчику в трансформаторній майстерні, на спеціальному або монтажному майданчику в головному корпусі електростанцій має здійснюватися шляхом під’єднання переносних шлангів до централізованого розведення мастилопроводів мастилогосподарства. З цією метою використовуються спеціальні баки;
13) у разі сушіння трансформатора (реактора) методом індукційного підігрівання з додатковим обігрівом днища бака слід:
для утеплення бака застосовувати негорючі матеріали;
нагрівальні печі для встановлення під баком трансформатора (реактора) мають бути тільки закритого типу і встановлювати їх необхідно лише на негорючій основі;
шланги для циркуляції мастила використовувати тільки мастилостійкі, забезпечити міцне з’єднання циркуляційних шлангів для запобігання протіканню мастила;
якщо в радіусі 20 м відсутній постійний пост із засобами пожежогасіння, місце проведення робіт слід забезпечити первинними засобами пожежогасіння;
на весь період проведення робіт установити чергування персоналу, попередньо проінструктованого щодо заходів, які необхідно вживати в разі виникнення пожежі.
2. Вимоги пожежної безпеки під час проведення зварювальних та інших вогневих робіт:
1) до вогневих робіт належать усі види електрозварювальних, газозварювальних (газорізальних), бензогазорізальних і паяльних робіт, розігрівання (варіння) бітумів та смол, а також інші роботи з використанням відкритого вогню або нагрівання деталей до температури займання матеріалів і конструкцій;
2) на кожному енергетичному підприємстві наказом має бути встановлений порядок підготовки й проведення всіх вогневих робіт у цехах, приміщеннях і на території об’єкта;
3) місця проведення вогневих робіт поділяються на:
постійні, що організовуються у спеціально обладнаних з цією метою цехах, майстернях чи на території об’єкта (майданчиках);
тимчасові, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в приміщеннях, на обладнанні під час ремонтів або аварійно відновлюваних робіт, спорудах та на території об’єкта, якщо немає можливості винести деталі чи конструкції на постійні місця проведення вогневих робіт;
4) проведення вогневих робіт на тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі:
вимкнення обладнання;
очищення робочого місця від горючих матеріалів;
захист горючих конструкцій та обладнання;
забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, вид та кількість визначаються відповідно до вимог).
Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце проведення тимчасових вогневих робіт, зазначаються в наряді-допуску та наряді на вогневі роботи.
Якщо поблизу розміщується пожежний кран, до місця проведення робіт у тимчасових місцях необхідно прокласти рукав зі стволом;
5) до проведення вогневих робіт допускаються особи, яким виповнилось 18 років і які пройшли навчання та перевірку знань, відповідну підготовку та мають посвідчення з відміткою на право проведення вогневих робіт.
3. Вимоги до проведення вогневих робіт у постійних місцях:
1) постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказом за підприємством, а після обладнання приймаються комісією за участю СПБ та представника підрозділу ОРСЦЗ, що охороняє об’єкт на договірній основі (за наявності), і з оформленням відповідного акта. Акт складається на всі постійні місця або окремо на кожне. Акт приймання затверджується керівником енергетичного підприємства;
2) вогневі роботи на постійних місцях проводяться без оформлення наряду-допуску на вогневі роботи;
3) обладнання постійних місць для проведення вогневих робіт має відповідати таким вимогам:
якщо місце для проведення вогневих робіт виділено не в окремому приміщенні, а в цеху чи іншому приміщенні, воно має бути відгороджене негорючими щитами заввишки не менше ніж 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою - не більше ніж 50 мм. Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор слід обгородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше ніж 1 x 1 мм;
наявність витяжної вентиляції;
наявність металевої шафи або стелажа для інструменту;
ввідний щиток електроживлення, електрозварювальний трансформатор, рампи, пристрої для встановлення газових балонів добової потреби та інші пристрої мають бути у справному стані;
наявність окремого контура заземлення;
добова потреба горючих рідин, потрібних для виконання паяльних робіт, має зберігатися в ємності, яка не б’ється, і в металевій шафі;
пожежні щити комплектуються двома або більше пінними чи вуглекислотними і одним порошковим вогнегасниками, азбестовим полотном, кошмою, ємністю з водою або ящиком із піском;
не дозволяється розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
4) у постійних місцях проведення вогневих робіт мають бути в наявності:
затверджений керівником енергетичного підприємства перелік видів дозволених вогневих робіт;
інструкція з пожежної безпеки;
необхідні плакати з технології проведення вогневих робіт;
5) у постійних місцях проведення вогневих робіт, де є не більше ніж 10 зварювальних постів, для кожного з них дозволяється мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони потрібно огородити щитами з негорючих матеріалів або зберігати у спеціальних прибудовах до майстерні. Балони слід розміщувати на відстані 1 м від опалювальних приладів і 5 м - від відкритого вогню;
6) якщо у постійних місцях проведення вогневих робіт є більше ніж 10 постів (зварювальних, різальних), їх необхідно забезпечити централізованим електро- та газопостачанням;
7) під час перерв у роботі, а також наприкінці робочої зміни зварювальну апаратуру слід вимикати з електромережі, шланги від’єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а у паяльних ламп тиск має бути повністю знижений.
Після закінчення робіт уся апаратура й устаткування мають бути вимкнені й прибрані;
8) не дозволяється постійне зберігання балонів із газом у місцях проведення вогневих робіт. Балони мають бути захищені від сонячних променів та інших джерел тепла. Запасні й пусті балони мають зберігатися в негорючих провітрюваних прибудовах або під спеціальним навісом;
9) балони з киснем і ацетиленом для подавання газу у зварювальну майстерню мають встановлюватися в окремих, ізольованих один від одного, приміщеннях. Стіна цих приміщень з боку зварювальної майстерні має бути протипожежною;
10) для запобігання розлітанню іскор кожний пост необхідно огородити постійними або переносними огорожами з негорючих матеріалів;
11) забороняється зберігати разом у приміщеннях балони з киснем, горючі гази, карбід кальцію, фарби, мастила і жири;
12) у разі встановлення у зварювальній майстерні автоматичних зварювальних установок проходи з усіх сторін мають бути не менше ніж 2 м.
4. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт у тимчасових місцях:
1) відповідальність щодо забезпечення заходів пожежної безпеки під час виконання тимчасових вогневих робіт покладається на керівників структурних підрозділів, у приміщеннях або на території яких проводяться ці роботи;
2) керівник структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків та приватних домоволодінь), зобов’язаний оформити наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт (далі - наряд-допуск), форма якого наведена у додатку 8 до цих Правил. Наряди-допуски погоджуються з СПБ енергетичного підприємства або ДПД об’єкта чи фахівцем з пожежної безпеки, а у разі їх відсутності - зі службою охорони праці.
Перевірка впорядкування робочого місця до пожежобезпечного стану здійснюється особою, відповідальною за пожежну безпеку, за місцем проведення тимчасових вогневих робіт.
У разі аварій тимчасові вогневі роботи виконуються під наглядом відповідальної особи. За таких умов мають бути виконані протипожежні заходи, які унеможливлюють виникнення пожежі.
Дозволяється виконання тимчасових вогневих робіт, які виконуються під час ремонту та експлуатації енергетичного обладнання за єдиними нарядами, передбаченими Правилами безпечної експлуатації електроустановок та Правилами техніки безпеки при експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій та теплових сітей з обов’язковим урахуванням в них заходів з пожежної безпеки, відображених в окремих вказівках наряду;
3) під час виконання тимчасових вогневих робіт на пожежонебезпечному обладнанні (мазутні ємності, газопроводи і газорозподільні пункти, мастилопроводи і мастилогосподарство паротурбінних установок, генераторів і синхронних компенсаторів, бункери з паливом) і у вибухопожежонебезпечних місцях, якщо ці роботи неможливо виконувати у постійних місцях, наряд-допуск має право видавати уповноважена посадова особа. Наряд-допуск обов’язково погоджується з СПБ або керівником об’єкта (підрозділу), а також представником підрозділу ОРСЦЗ, що охороняє об’єкт на договірній основі (за наявності);
4) на інші тимчасові вогневі роботи наряд-допуск видають особи, які мають право видачі нарядів;
5) перед виконанням вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях (місцях), в ємностях, колодязях та інших небезпечних спорудах треба посилити природну або штучну вентиляцію за допомогою відкривання додаткових вікон, люків й інших отворів або встановлення вентиляторів, потрібно також взяти аналіз повітря на загазованість за допомогою газоаналізатора. Під час виконання вогневих робіт слід вести контроль за станом повітряного середовища;
6) технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, має бути приведене в пожежовибухобезпечний стан до початку цих робіт (видалення пожежовибухонебезпечних речовин та відкладень, вимкнення робочої комунікації, зниження тиску, спорожнення, промивання, прошпарення тощо);
7) якщо вогневі роботи проводитимуться на висоті, місце проведення цих робіт має бути огороджене й очищене від горючих матеріалів у радіусі, зазначеному у таблиці 3 додатка 9 до цих Правил;
8) розміщені в межах зазначених радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення та обладнання, виконані з горючих матеріалів, потрібно захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи іншими засобами, за потреби - полити водою;
9) з метою унеможливлення випадків потрапляння розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, мають бути закриті негорючими матеріалами. Двері до суміжних приміщень слід зачинити;
10) електрозварювальні та газорізальні роботи, що проводяться в місцях проходу (проїзду) людей, слід обов’язково огородити щитами заввишки не менше ніж 1,8 м з негорючого матеріалу;
11) після закінчення вогневих робіт виконавець зобов’язаний ретельно оглянути місце їх проведення, усунути можливі причини виникнення пожежі, за потреби місце полити водою, а черговий персонал має забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж 2 годин після закінчення.
Якщо вогневі роботи проводились на трактах паливоподання, в кабельних спорудах, на складах з горючими матеріалами та в інших пожежовибухонебезпечних місцях, нагляд за місцем проведення вогневих робіт після їх закінчення збільшується до 3 годин.
5. Вимоги пожежної безпеки під час проведення електрозварювальних робіт:
1) установка для ручного зварювання має бути забезпечена вимикачем чи контактором (для увімкнення джерела зварювального струму в розподільну цехову мережу), покажчиком величини зварювального струму та захисним пристроєм у первинному ланцюзі.
Окремо встановлені зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення;
2) з’єднання зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів з наступним ізолюванням їх за допомогою гумового шланга. Під’єднання електропроводів до електротримача зварювального виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтовими з’єднаннями.
Забороняється використовувати оголені або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні запобіжники;
3) проводи, під’єднанні до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.
У разі проведення електрозварювальних робіт, пов’язаних із частими переміщеннями зварювальних установок, мають використовуватись механічно міцні кабелі;
4) кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менше ніж за 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менше ніж 1 м;
5) зворотним провідником, який з’єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювальна конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за правилами нагрівання проходження струму.
З’єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний провідник, потрібно виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів;
6) використовувати як зворотний провідник внутрішні залізничні шляхи, мережі заземлення чи занулення, а також металеві конструкції будівель, комунікацій та технологічного устаткування заборонено;
7) у разі проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не має поступатися прямому провідникові, приєднуваному до електродотримача;
8) конструкція електродотримача для ручного зварювання має забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електротримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу;
9) електроди, які використовуються під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.
У разі заміни електродів їхні залишки (недогарки) слід класти у спеціальний металевий ящик, встановлений біля місця зварювальних робіт;
10) електрозварювальна установка на весь час роботи має бути заземлена. Крім заземлення основного зварювального обладнання, у зварювальних установках необхідно заземлювати затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник);
11) над переносними і пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, слід спорудити навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.
Технічне обслуговування та планово-запобіжний ремонт зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів та пускової апаратури;
12) температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата не повинна перевищувати 75 °С;
13) опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола має бути не нижче ніж 0,5 МОм.
Ізоляцію слід перевіряти не рідше ніж 1 раз на 3 місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - 1 раз на місяць), вона має витримувати напругу 2 кВ протягом 0,12 год.
6. Вимоги пожежної безпеки під час проведення газозварювальних (газорізальних) робіт. Різання металів із використанням ГР.
1) пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розташовувати на відстані не ближче ніж за 10 метрів від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрівальних предметів, місць забирання повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше ніж 5 м від балонів з киснем та горючими газами.
У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) з написами "Стороннім вхід заборонено", "Вогненебезпечно", "Не проходити з вогнем".
2) закріплення газопідвідних шлангів, що приєднуються до ніпелів апаратури, пальників, різаків та редукторів, має бути надійним. З цією метою необхідно використовувати спеціальні хомути.
Дозволяється замість хомутів закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м’яким в’язальним дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги мають надягатися щільно, але не закріплюватися;
3) після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі має бути використаний повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.
Відкриті мулові ями необхідно огороджувати, а закриті ями повинні мати негорючі перекриття і бути обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.
Куріння і застосування джерел відкритого вогню в радіусі 10 м від місць зберігання мулу забороняється, про що мають повідомляти відповідні написи чи заборонні знаки.
Закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків та редукторів має бути надійним. З цією метою слід застосовувати спеціальні хомутики.
Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м’яким відпаленим (в’язальним) дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги мають надягатися щільно, але не закріплюватися;
розкриті барабани з карбідом кальцію слід захищати від води та вологи герметичними кришками з відігнутими краями, які щільно охоплюють барабан. Висота борта кришки має бути не менше ніж 50 мм;
4) у місцях зберігання і розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняється куріння, використання відкритого вогню та використання інструменту, який під час роботи утворює іскри.
У приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється зберігання його одночасно не більше ніж 200 кг, у тому числі у відкритому вигляді - не більше одного барабана.
Відстань від пальників (за горизонталлю) до перепускних рампових (групових) установок має бути не менше ніж 10 м, до окремих балонів з киснем та горючими газами - не менше ніж 5 м;
5) балони з газом під час їхнього зберігання, транспортування та експлуатації мають бути захищені від сонячних променів та інших джерел тепла.
Балони, що встановлюються у приміщеннях, розташовуються від приладів опалення та печей не менше ніж за 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше ніж за 5 м.
Зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, мастил, жирів забороняється;
6) до місця зварювальних робіт балони з газом доставляються на спеціальних візках, ношах, санчатах.
До порожніх балонів з-під кисню і горючих газів вимоги під час транспортуванні такі самі, як і до наповнених;
7) під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:
відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними мастилами, а також забрудненим мастилом одягом та шматтям;
переносити балони на плечах та руках;
зберігати й транспортувати балони з газом без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;
працювати від одного водяного затвора двом і більше ніж зварювальникам;
завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або вштовхувати його в лійку апарата за допомогою залізних предметів, а також працювати на карбідному пилові;
завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або за наявності води у газозбірнику, а також завантажувати кошики карбідом кальцію більше ніж наполовину їх об’єму під час роботи генераторів "вода на карбід";
здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;
користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів завдовжки більше 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу особи, яка видала наряд-допуск на виконання робіт);
перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги;
переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;
використовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом;
8) під час роботи на бензогасорізах робоче місце організовується як і для зварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню та правильність зберігання пального, дотримання режиму різання;
9) зберігання запасу пального на місці проведення бензогасорізальних робіт дозволяється у кількості не більше ніж змінна потреба. Пальне необхідно зберігати у справній, негорючій, спеціальній тарі, що не б’ється та щільно закривається, на відстані не менше ніж 10 м від місця проведення вогневих робіт;
10) бачок для пального має бути справним та герметичним. Бачки, не випробувані (щороку) водою на тиск 1 МПа, які мають витікання горючої суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються;
11) перед початком робіт слід пильно перевіряти справність усієї арматури бензогасоріза, щільність з’єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках;
