Про затвердження Інструкції про поводження з вибуховими матеріалами в органах і підрозділах Національної поліції України та підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України

7) зовнішній огляд малознайомих, незнайомих та саморобних об’єктів або таких, що мають явні деформації чи ушкодження, проводиться з мінімальною кількістю маніпуляцій з ними;

8) у разі виявлення невідповідності дійсної категорії вибухонебезпечності об’єкта дослідження, стан якого потребує негайного знешкодження відповідно до Розподілу вибухонебезпечності, у тому числі під час надходження вибухових пристроїв у нерозрядженому стані (засіб підриву не від’єднаний від заряду вибухової речовини), про цей факт терміново повідомляються керівник експертної установи та оперативний черговий підрозділу поліції, на території обслуговування якого виникла зазначена ситуація, з метою виклику СОГ і спеціалістів-вибухотехніків НПУ для виконання спеціальних вибухотехнічних робіт та їх відповідного процесуального оформлення. Також невідкладно письмово інформуються ініціатор і сторона кримінального провадження, яка звернулась із клопотанням про проведення експертизи до слідчого судді або до суду.

Під час проведення зазначених дій судові експерти-вибухотехніки й спеціалісти-вибухотехніки НПУ у довільній формі складають акт про стан вибухового матеріалу (матеріалів) та ознаки належності його (їх) до категорії "надзвичайно небезпечний". Ці ознаки фотографують. До акта обов’язково додають кольорові зображення ознак належності об’єкта до категорії "надзвичайно небезпечний".

У боєприпасів, у яких від’єднання засобу підриву технічно неможливе, проте конструкційно передбачений його транспортний (або запобіжний) стан, засіб підриву переводиться в умовно безпечний стан.

В інших випадках виявлення невідповідності (якщо дійсний стан об’єкта не потребує негайного знищення відповідно до Розподілу вибухонебезпечності) ця обставина відображається у вступній частині висновку експерта;

9) після виконання заходів безпеки, пов’язаних із перевіркою дійсного стану наданих на дослідження об’єктів, об’єкти приймаються на зберігання. Судовий експерт-вибухотехнік, який проводив огляд об’єктів, визначає категорію вибухонебезпечності кожного з наданих об’єктів відповідно до Розподілу вибухонебезпечності, а також доцільність їх зберігання в кімнаті зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження чи у відповідних кімнатах, що призначені для зберігання об’єктів дослідження, але не вибухонебезпечних. Об’єкти, що надійшли на дослідження, обліковуються у відповідних журналах обліку об’єктів, які знаходяться на зберіганні в зазначених лабораторіях (відділах, секторах).

Вибухонебезпечні об’єкти дослідження незалежно від експертної спеціальності, за якою призначено експертизу, приймаються на зберігання до відповідно обладнаної кімнати (або сховища) зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження лабораторій (відділів, секторів) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

Під час призначення комплексної експертизи, якщо однією з експертних спеціальностей, за якими призначено цю експертизу, є спеціальність "Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху", об’єкти дослідження приймаються на зберігання (навіть якщо вони є безпечними) до відповідно обладнаних кімнат зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження лабораторій (відділів, секторів) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

Під час призначення експертизи лише за експертною спеціальністю "Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу" проби вибухових речовин у кількості, що є умовно безпечною (масою до 5 г), приймаються на зберігання до кімнат зберігання об’єктів дослідження в приміщеннях лабораторій (відділів, секторів) дослідження матеріалів, речовин та виробів підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. При цьому у відповідному журналі обліку об’єктів, які знаходяться на зберіганні в зазначеному підрозділі, судовий експерт-вибухотехнік, який проводив огляд об’єктів дослідження, робить відмітку, де зазначає свою посаду, прізвище, ініціали та ставить підпис.

Під час призначення молекулярно-генетичних, дактилоскопічних експертиз, експертиз вибухових речовин чи продуктів вибуху (або інших видів експертиз, якщо при цьому в комплексі не призначено експертизу за експертною спеціальністю "Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху") за частинами (або фрагментами) вибухових матеріалів, які не містять зарядів вибухових речовин і є безпечними, об’єкти дослідження приймаються на зберігання до кімнат зберігання об’єктів дослідження лабораторій (відділів, секторів), судовим експертам яких доручено виконання експертизи. До кімнат зберігання об’єктів дослідження зазначених лабораторій (відділів, секторів) приймаються об’єкти, вилучені на місці вибуху або на місці знешкодження (знищення) вибухових матеріалів, а саме:

проби ґрунту (у тому числі контрольних проб ґрунту);

змиви, вилучені із метою виявлення слідів вибухової речовини (у тому числі контрольних зразків);

змиви, вилучені із метою виявлення слідів біологічного походження;

сліди рук, вилучених на дактилоскопічну плівку;

частини одягу та взуття постраждалих від вибуху (або трупів), якщо їх було вилучено не на місці вибуху, а в закладі охорони здоров’я, де постраждалим надавалася медична допомога (або установі Міністерства охорони здоров’я України, де проводилася судово-медична експертиза трупа), а також осколки з тіла постраждалого або трупа.

При цьому у відповідному журналі обліку об’єктів, які знаходяться на зберіганні в зазначених лабораторіях (відділах, секторах), судовий експерт-вибухотехнік, який проводив огляд об’єктів дослідження, робить відмітку, де зазначає посаду, прізвище, ініціали та ставить підпис;

10) вибухові матеріали (об’єкти дослідження) зберігаються в експертних підрозділах виключно протягом строку проведення експертизи, до отримання цих об’єктів та матеріалів, пов’язаних із ними, ініціатором. Після закінчення експертизи вибухові матеріали в стані, що дозволяє подальше поводження з ними (перевезення, зберігання, дослідження), повертаються ініціатору або особі, за клопотанням якої призначена експертиза. Місце для подальшого зберігання вибухових матеріалів (об’єктів дослідження) визначається відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’ язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (зі змінами);

11) після закінчення проведення вибухотехнічної експертизи та інших видів судових експертиз за вибухонебезпечними предметами забороняється надавати об’єкти дослідження для зберігання до відділів документального забезпечення підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. Такі об’єкти дослідження до моменту отримання ініціатором або особою, за клопотанням якої призначена експертиза лишаються в кімнатах зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження;

12) судовий експерт, який проводить експертизу, у дослідницькій частині висновку експерта зазначає наявність та зміст Довідки про категорію вибухонебезпечності або тієї частини протоколу огляду, де зазначається, що об’єкти, які надійшли для дослідження, є безпечними, або написів на впакуваннях про їх безпечний вміст (напис "Безпечно" та підпис, прізвище, ініціали, номер спеціального жетона спеціаліста-вибухотехніка НПУ);

13) судовий експерт-вибухотехнік під час оформлення висновку експерта складає Довідку про категорію вибухонебезпечності щодо об’єктів, які він досліджував і впаковував. Довідки про категорію вибухонебезпечності, з якими об’єкти надійшли на дослідження, залишаються в матеріалах експертного провадження в підрозділі Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

Під час проведення інших видів досліджень (молекулярно-генетичних, дактилоскопічних, вибухових речовин тощо) за вибухонебезпечними об’єктами Довідку про категорію вибухонебезпечності складає судовий експерт-вибухотехнік, у присутності якого впаковувалися об’єкти дослідження.

На зовнішній поверхні спеціальних пакетів (або на бирках із пояснювальними написами, у разі вміщення об’єктів до інших видів упакування), що надаються ініціатору і містять вибухонебезпечні об’єкти, судовий експерт або судовий експерт-вибухотехнік, який упаковує ці об’єкти, повинен нанести великими літерами червоного кольору напис "ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНО!".

Копії документів, з якими об’єкти дослідження надійшли на експертизу і які містять інформацію про категорію вибухонебезпечності об’єктів (довідки про категорію вибухонебезпечності, протоколи огляду чи акти знищення), оригінали яких повертаються ініціатору, залишаються в матеріалах відповідного експертного провадження в підрозділі Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

14) упакування з об’єктами дослідження передаються безпосередньо ініціатору (або особі, за клопотанням якої призначена експертиза) судовим експертом-вибухотехніком, який відповідає за зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, або працівником, який виконує його обов’язки; судовий експерт-вибухотехнік ознайомлює ініціатора чи особу, за клопотанням якої призначена експертиза з вимогами заходів безпеки під час поводження із цими об’єктами під підпис у Довідці про категорію вибухонебезпечності.

У разі якщо матеріали повертаються ініціатору чи особі, за клопотанням якої призначена експертиза без виконання, а впакування об’єктів дослідження вже порушено, об’єкти дослідження разом з первинним упакуванням вміщуються до іншого впакування, на поверхні якого обов’язково зазначається номер спеціального пакета первинного впакування (або зміст тексту паперової бирки первинного впакування);

15) забороняється надання висновку експерта ініціатору чи особі, за клопотанням якої призначена експертиза без об’єктів дослідження або їх залишків (у разі їх збереження на момент закінчення експертизи);

16) організація перевезення вибухонебезпечних об’єктів після отримання висновку експерта з об’єктами дослідження покладається на ініціатора чи особу, за клопотанням якої призначена експертиза.

7. Під час проведення вибухотехнічних експертиз слід дотримуватися таких заходів безпеки та рекомендацій щодо організації роботи:

1) виконання судової вибухотехнічної експертизи доручається судовим експертам-вибухотехнікам. Спеціалісти-вибухотехніки НПУ не можуть виступати судовими експертами;

2) кожен судовий експерт-вибухотехнік повинен пройти підготовку з надання домедичної допомоги і мати індивідуальну переносну аптечку для надання домедичної допомоги;

3) перед проведенням комплексної судової експертизи вибухових матеріалів судовий експерт-вибухотехнік детально інформує інших судових експертів про вибухонебезпечність конкретного об’єкта (об’єктів) дослідження, інформує щодо заходів безпеки під час поводження з ним (ними) та оптимального алгоритму дій із цим об’єктом (об’єктами) під час дослідження. Дослідження вибухових матеріалів судовими експертами проводиться в стаціонарній вибухотехнічній лабораторії за участю або в присутності судового експерта-вибухотехніка (крім проб вибухових речовин масою до 5 г);

4) під час з’ясування ініціатором лише питання щодо типу вибухової речовини (за експертною спеціальністю "Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу") потрібно до призначення експертизи за участю спеціалістів-вибухотехніків НПУ відібрати пробу вибухової речовини (масою до 5 г) і надати її на дослідження;

5) під час проведення комплексних експертиз (за спеціальностями "Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу" та "Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху") у разі відкритого розміщення заряду в конструкції вибухового матеріалу (наявності відкритого доступу до заряду вибухової речовини) судовому експерту-вибухотехніку дозволяється самостійний відбір проби вибухової речовини для проведення її хімічного дослідження (у випадках, коли для цього не потрібно проводити демонтажу вибухонебезпечного предмета);

6) під час дослідження вибухонебезпечних об’єктів за будь-якими експертними спеціальностями (крім випадків дослідження проб вибухових речовин масою до 5 г) таке дослідження проводиться в лабораторному приміщенні лабораторії (відділу, сектору) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень за участю судового експерта-вибухотехніка. Перед вилученням слідів рук, слідів біологічного походження, змивів з метою встановлення типу вибухової речовини тощо судовий експерт-вибухотехнік детально інформує інших судових експертів про вибухонебезпечність конкретного об’єкта (об’єктів) дослідження, інформує щодо заходів безпеки під час поводження з ним та оптимального алгоритму дій із цим об’єктом (об’єктами) під час дослідження. За потреби застосування в процесі дослідження великогабаритних лабораторних приладів дослідження вибухонебезпечного об’єкта може проводитися в приміщенні, де знаходиться цей прилад. Умови застосування приладу та його вплив на вибухонебезпечний об’єкт узгоджуються із судовим експертом-вибухотехніком. У процесі дослідження судовий експерт-вибухотехнік не повинен залишати в приміщенні інших судових експертів з вибухонебезпечним об’єктом дослідження. Після проведення всіх потрібних дій вибухонебезпечний об’єкт повертається на зберігання до кімнати (або сховища) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження;

7) під час переміщення вибухонебезпечних об’єктів у процесі досліджень потрібно дотримуватися принципу мінімізації маршрутів переміщень таких об’єктів приміщеннями підрозділу Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

8) під час проведення судової експертизи вибухових матеріалів у приміщенні лабораторії має проводитися безперервна відеофіксація (з двох протилежних ракурсів) дій щодо поводження з вибуховими матеріалами;

9) вибухові пристрої та їх складові частини, що мають округлу (циліндричну, еліпсоїдну, конусну або кульову) геометричну форму, під час їх дослідження мають розміщуватися на спеціальних ложементах;

10) для визначення внутрішньої конструкції об’єктів дослідження також може проводитися рентгенографування. Рентгенографування має здійснюватися з дотриманням заходів безпеки з метою уникнення опромінювання судових експертів-вибухотехніків і оточуючих;

11) з метою недопущення небезпечного перегріву вибухових матеріалів підсвітлення під час фотозйомки потрібно здійснювати впродовж мінімально потрібної кількості часу та з урахуванням властивостей вибухових речовин.

У лабораторних умовах одночасна фотозйомка в одному кадрі зарядів вибухових речовин та засобів підриву забороняється;

12) інструмент, що безпосередньо контактує з вибухонебезпечними об’єктами, має бути виготовлено з іскробезпечних матеріалів або зі спеціальним покриттям, що не утворює іскор (бронза, латунь, хромоване або нікельоване покриття);

13) прилади та інструменти, які використовуються на робочому місці, мають розміщуватися відповідно до конкретних умов здійснення типових операцій з проведення вибухотехнічних досліджень, обслуговування та зручності евакуації працюючих під час аварійних ситуацій;

14) з метою забезпечення вибухобезпеки під час дослідження вибухонебезпечних об’єктів, на випадок непередбачуваних ситуацій у лабораторному приміщенні має бути переносний (або пересувний) вибухозахисний контейнер, який здатен витримати вибух потужністю до 0,2 кг у тротиловому еквіваленті;

15) якщо конструкція пристрою дозволяє, справність датчиків цілі та механізму приведення в дію вибухового пристрою визначається без засобу ініціювання та заряду вибухової речовини (якщо можливо здійснити демонтаж пристрою) шляхом під’єднання до схеми пристрою замість електродетонатора електровимірювального приладу, або електрозапалювача, або лампи розжарювання відповідних електричних параметрів;

16) механічний, тепловий, електричний (крім випадків вимірювання електричних характеристик), хімічний та інші впливи під час дослідження засобів підриву і засобів ініціювання забороняються;

17) забороняються подрібнення та висушування зарядів ініціюючих вибухових речовин, а також піддавання їх впливу хімічних речовин, які можуть призвести до вибуху заряду ініціюючої вибухової речовини;

18) вивідні дроти електродетонаторів і електрозапалювачів мають бути з’єднані між собою, а місце з’єднання - заізольоване. Дозволяється роз’єднання вивідних дротів електродетонаторів і електрозапалювачів (за умови їх розміщення у вибухозахисному контейнері закритого типу) на час дослідження їх електричних характеристик;

19) інструмент і частини приладів, які контактували з вибуховими речовинами під час проведення досліджень та експертних експериментів, потрібно промивати ацетоном і водою та протирати марлевою серветкою, змоченою спиртом, безпосередньо після завершення контакту;

20) забороняється викидати залишки вибухових та піротехнічних речовин до централізованої каналізації.

8. Під час підготовки та проведення спеціальних вибухотехнічних робіт, у тому числі участі спеціалістів-вибухотехніків НПУ в здійсненні експериментальних вибухів, експериментальних випробувань або експертних експериментів, слід дотримуватися таких заходів безпеки та рекомендацій щодо організації роботи:

1) у вибухотехнічних підрозділах Національної поліції України, окрім штатних вибухових матеріалів, можуть тимчасово зберігатися вилучені, добровільно здані або знайдені вибухові матеріали (до вирішення питання щодо подальшого проведення експертизи або знищення вилучених вибухонебезпечних об’єктів, а також таких, що надійшли на знищення, але не більше двох місяців);

2) кількість спеціалістів-вибухотехніків НПУ, що залучаються до проведення спеціальних вибухотехнічних робіт, у тому числі експериментальних вибухів, експериментальних випробувань або експертних експериментів визначає керівник (старший) вибухових робіт, ураховуючи обсяг робіт;

3) під час підготовки та проведення спеціальних вибухотехнічних робіт особи, у тому числі спеціалісти-вибухотехніки НПУ, які безпосередньо не задіяні до будь-якого етапу їх проведення, повинні перебувати на безпечній відстані або в укритті;

4) вимоги спеціаліста-вибухотехніка НПУ щодо безпечного поводження з вибуховими матеріалами під час здійснення експериментальних вибухів, експериментальних випробувань або експертних експериментів є обов’язковими до виконання для всіх учасників зазначених дій;

5) експериментальні вибухи, пов’язані з визначенням здатності вибухових матеріалів до вибуху, мають проводитися в спеціально пристосованих для цього місцях (вибухозахисних контейнерах закритого типу, на підривних майданчиках або полігонах) з обов’язковим залученням спеціалістів-вибухотехніків НПУ;

6) для визначення внутрішньої конструкції вибухового пристрою дозволяється проведення його рентгенографування. Рентгенографування має виконуватися з дотриманням заходів безпеки, що унеможливлює опромінення спеціалістів-вибухотехніків і оточуючих;

7) забороняється здійснення демонтажу вибухових пристроїв та їх складових частин за відсутності спеціального інструменту, устаткування, засобів індивідуального чи колективного захисту від вибуху;

8) забороняється здійснювати демонтаж частин та вузлів промислових і саморобних вибухових пристроїв, вилучення (від’єднання, переведення в "транспортне" положення) засобів ініціювання, якщо цього не передбачено конструкцією вибухового пристрою, правилами поводження з ним або якщо це може призвести до порушення заходів безпеки;

9) забороняється розбирання засобів ініціювання, а їх внутрішня будова та спорядження можуть визначатися за допомогою рентгенівського обладнання та реконструкції після їх знищення чи приведення в дію;

10) для проведення експериментальних вибухів, експериментальних випробувань та експертних експериментів використовується електричний спосіб підриву. У разі якщо конструкцією пристрою передбачено вогневий спосіб підриву, передання початкового імпульсу здійснюється за допомогою електрозапалювача. Якщо конструкцією вибухового пристрою передбачено механічний спосіб підриву, приведення в дію здійснюється дистанційним способом;

11) забороняється розміщувати вогнепровідний шнур або інші предмети в гільзах капсуль-детонаторів, що мають ознаки пошкоджень чи несправностей;

12) під час проведення експериментальних вибухів, експериментальних випробувань та експертних експериментів з боєприпасами, вибуховими пристроями, піротехнічними виробами незалежно від способу їх виготовлення приведення їх у дію здійснюється дистанційним способом з безпечної відстані з урахуванням потужності заряду вибухової речовини;

13) під час проведення експериментальних вибухів, експериментальних випробувань та експертних експериментів з вибуховими матеріалами, у конструкції яких є електронні або електромеханічні механізми приведення їх у дію (електронні й електромеханічні таймери, радіолінії управління тощо), механізм приєднання елементів живлення (механізм дистанційного переведення вибухового пристрою в бойове положення) має складатися з ланцюгів, довжина яких забезпечує безпечну відстань від пристрою та достатність електричного струму для роботи, з урахуванням потужності заряду вибухової речовини;

14) проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів, експериментальних випробувань або знищення вибухових матеріалів обов’язково супроводжується фотозйомкою та відеозаписом.

Фотозйомка та відеозапис перед вибухом, а також у процесі вибуху (за потреби) здійснюються судовим експертом-вибухотехніком, який проводить експертизу за цими об’єктами, за умови забезпечення вибухобезпеки спеціалістами-вибухотехніками НПУ.

За потреби фотозйомку або відеозапис установленого та підготовленого до вибуху вибухового пристрою проводять спеціалісти-вибухотехніки НПУ;

15) для проведення експериментальних вибухів спеціаліст-вибухотехнік НПУ може використовувати штатні вибухові матеріали, якщо це не суперечить вимогам методики проведення експертизи та умовам проведення експериментального вибуху, визначених судовим експертом-вибухотехніком;

16) інструмент і частини приладів, які контактували з вибуховими речовинами, потрібно промивати ацетоном і водою та протирати марлевою серветкою, змоченою в спирті, безпосередньо після завершення контакту;

17) забороняється викидати залишки вибухових та піротехнічних речовин до централізованої каналізації;

18) після проведення експериментальних вибухів, експериментальних випробувань або експертних експериментів спеціалісти-вибухотехніки НПУ проводять оцінку рівня вибухонебезпеки залишків об’єкта. Рішення щодо подальшого поводження із залишками здійснюється відповідно до Розподілу вибухонебезпечності. Залишки після вибуху (крім надзвичайно небезпечних) забирає судовий експерт-вибухотехнік, який звертався з клопотанням щодо проведення експериментального вибуху, експериментального випробування або експертного експерименту. Спеціалісти­вибухотехніки НПУ складають Акт знищення, в якому обов’язково зазначаються результати знищення (знешкодження) об’єкта та стан його залишків.

1. Зберігання і облік вибухонебезпечних об’єктів дослідження здійснюються в спеціальних приміщеннях лабораторій (відділів, секторів) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України (крім проб вибухових речовин масою до 5 г, які можуть також зберігатися в кімнатах зберігання об’єктів дослідження в приміщеннях лабораторій (відділів, секторів) дослідження матеріалів, речовин та виробів підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України).

2. Із числа працівників лабораторій (відділів, секторів) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України призначається працівник, відповідальний за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік і зберігання, що зазначається в його посадовій інструкції. На час відсутності працівника, відповідального за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, його обов’язки виконує інший працівник, про що зазначається в його посадовій інструкції.

За відсутності працівника, відповідального за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік і зберігання, та працівників, які мають право доступу до кімнати відповідно до посадових інструкцій, за потреби кімнату для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження відкриває комісія у складі не менше ніж три особи з дозволу керівника лабораторії (відділу, сектору) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень, у зв’язку із чим у довільній формі складається акт про відкриття кімнати для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження вибухових матеріалів та вибухонебезпечних речових доказів у двох примірниках. У цьому акті зазначаються: дата, склад комісії і мета відкриття кімнати, які об’єкти дослідження вилучено (вміщено) і кому надано. Акт підписують особи, які відкрили кімнату. Один примірник акта зберігається в сейфі з вибуховими матеріалами, інший - надається до відділу документального забезпечення підрозділу Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. Після отримання об’єктів дослідження кімната закривається, опечатується особистою печаткою голови комісії, номер печатки зазначається в цьому акті. Після прибуття працівника, відповідального за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік та зберігання, або працівників, які мають право доступу до кімнати відповідно до посадових інструкцій, перевіряється наявність об’єктів дослідження в кімнаті (сховищі) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження.

3. Облік вибухонебезпечних об’єктів дослідження, що зберігаються в кімнаті зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження та інших об’єктів дослідження, які можуть зберігатися в цій кімнаті відповідно до підпункту 9 пункту 6 цього розділу, здійснюється в журналі обліку об’єктів дослідження, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження (додаток 5) (далі - Журнал).

Для оптимізації обліку об’єктів, які зберігаються в кімнаті зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, дозволяється вести облік у декількох Журналах (для поділу за видами експертних спеціальностей тощо).

4. Судовий експерт-вибухотехнік, якому доручено проведення експертизи (експертного дослідження), може отримувати всі або окремі вибухонебезпечні об’єкти відповідно до матеріалів, які надійшли з об’єктами, у працівника, відповідального за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік і зберігання, про що останній робить відповідні записи в Журналі.

Щодня вибухонебезпечні об’єкти повертаються працівнику, відповідальному за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік і зберігання, з відміткою про це в Журналі.

5. Для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження в лабораторіях (відділів, секторів) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України обладнуються окремі кімнати або сховища.

6. Кімнати (сховища) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження мають відповідати таким вимогам:

бути ізольовані від інших підсобних приміщень, мати капітальні стіни, міцні перекриття стелі та підлоги;

дверний отвір повинен мати двоє дверей з міцними замками;

бути обладнані охоронною та пожежною сигналізаціями.

Зовнішні двері мають бути залізними або дощаними, однопільними завтовшки не менше ніж 40 мм, оббиті з обох боків оцинкованим покрівельним залізом із загином країв листа на торець дверей. Вони мають замикатися на два внутрішні замки й опечатуватися. На двері також наноситься маркування щодо вибухонебезпечності приміщення відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.

Внутрішні двері мають бути залізними ґратчастими. Ґрати виготовляються із сталевого прута діаметром не менше ніж 15 мм і зварюються в місці кожного перехрестя, утворюючи вічка розміром не більше ніж 100 x 100 мм. Внутрішні двері замикаються на внутрішній або навісний замок.

Ключі від кімнати для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження зберігаються в опломбованому печаткою тубусі в сейфі працівника, відповідального за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік та зберігання, а на час його відсутності - у працівників, які виконують його обов’язки. Дублюючий комплект ключів зберігається в запечатаному тубусі в чергового адміністратора підрозділу Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

7. Кімната (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження обладнується надійною сигналізацією, конструкція якої має забезпечувати її спрацювання в разі несанкціонованого відкриття кімнати, пошкодження електромережі та вимкнення промислової мережі електропостачання.

Сигналізація має бути постійно ввімкнена, мати прихований вивід сигнального пристрою до приміщення чергового. Сигналізація також має бути виведена на пульт централізованої охорони територіального відділу поліції охорони. Справність охоронної сигналізації повинна перевірятися працівником, відповідальним за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік та зберігання, під час здавання (приймання) під охорону.

Прокладення проводів охоронної та пожежної сигналізацій до щитка електроживлення має бути приховане, з установленням датчиків на вікнах, дверях, люках, стінах, стелі. Допускається прокладення шлейфів охоронної сигналізації у трубах тільки всередині приміщення по залізобетонних і бетонних будівельних конструкціях.

У разі виявлення несправностей у роботі сигналізацій працівник, відповідальний за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік та зберігання, повинен негайно сповістити про це керівника лабораторії (відділу, сектору), чергового адміністратора та вжити заходів щодо усунення несправностей.

8. Кімнати (сховища) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження обладнуються спиртовими термометрами та приладами визначення відносної вологості повітря.

У кімнатах (сховищах) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження потрібно користуватися електричними ліхтарями чи обладнати їх електричним освітленням з напругою в мережі не більше ніж 36 В у вибухобезпечному виконанні.

Стеля, підлога та стіни кімнати (сховища) для зберігання вибухонебезпечних предметів мають бути міцними та виключати можливість проникнення в кімнату без їх руйнування. У разі їх руйнування мають спрацьовувати технічні засоби охорони.

У суміжних кімнатах під та над приміщеннями, призначеними для зберігання вибухонебезпечних предметів, не повинні знаходитися робочі місця з постійним перебуванням працівників.

9. Придатність кімнати (сховища) для зберігання вибухонебезпечних предметів визначається комісією, до складу якої входять працівники лабораторії (відділу, сектору) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень, підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Департаменту поліції охорони та Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України.

10. Зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження здійснюється в металевих шафах (сейфах).

Забороняється зберігати нерозкриті впакування з вибуховими матеріалами (в яких об’єкти надійшли на дослідження) в кімнатах (сховищах) і сейфах, призначених для зберігання вибухонебезпечних об’єктів (крім випадків, коли з урахуванням властивостей упакування можна перевірити візуально чи тактильно відповідність стану об’єктів інформації, зазначеній у супровідних документах). Перед поміщенням до сейфів для зберігання вибухові матеріали обов’язково мають бути оглянуті працівником, відповідальним за кімнату (сховище) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження, їх облік та зберігання, з метою перевірки відповідності ступеня їх небезпеки інформації, що міститься в Довідці про категорію вибухонебезпечності, або протоколі огляду, або написах на впакуваннях про їх безпечний уміст (напис "Безпечно" та підпис, прізвище, ініціали, номер спеціального жетона спеціаліста-вибухотехніка НПУ).

Забороняється зберігання вибухонебезпечних матеріалів у металевих шафах (сейфах) кімнат (сховищ) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження без Довідки про категорію вибухонебезпечності, або протоколів огляду, які містять інформацію про ступінь вибухонебезпечності цих об’єктів, або написів на впакуваннях про їх безпечний вміст (напис "Безпечно" та підпис, прізвище, ініціали, номер спеціального жетона спеціаліста-вибухотехніка НПУ).

Вибухові речовини та об’єкти, що їх містять, зберігаються окремо (в окремих металевих шафах (сейфах)) від засобів підриву, ураховуючи сумісність речовин та рівень їх небезпеки. Відстань між шафою (сейфом), в якому знаходяться засоби підриву, і шафою (сейфом), в якому знаходяться вибухові речовини (або об’єкти, що їх містять), має бути не менше ніж 2 м.

Піротехнічні вироби, які є об’єктом дослідження в експертизі чи експертному дослідженні, якщо вони містять в одній конструкції заряд піротехнічного, димового та іншого складу й механізм приведення цього виробу в дію, зберігаються в окремій металевій шафі (сейфі). Забороняється зберігання зазначених виробів разом із зарядами вибухових речовин або разом із засобами підриву. Відстань між шафами (сейфами) має бути не менше ніж 2 м.

11. Акредитована лабораторія підрозділу Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, яка проводить сертифікаційні випробування піротехнічних виробів, зберігає піротехнічну продукцію, що підлягає випробуванню (феєрверки, сценічні піротехнічні вироби тощо), в окремому від об’єктів дослідження приміщенні. Забороняється зберігання такої продукції в кімнаті (сховищі) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження.

12. Сейфи для зберігання засобів підриву зсередини повинні мати футерівку з деревини або м’якої резини, бути заземлені.

Вибухові речовини та об’єкти, що їх містять, засоби підриву, які надійшли на дослідження, зберігаються в сейфах відповідно до норми завантаження:

вибухових речовин - із сумарною масою до 10 кг у тротиловому еквіваленті;

детонаторів, підривачів - до 100 одиниць;

детонуючого та вогнепровідного шнурів - до 300 м кожного.

13. За тривалого зберігання вибухових матеріалів, які є об’єктами дослідження, унаслідок відмінностей умов, в яких вони знаходилися до вилучення, й умов, у яких вони зберігаються (параметри температурного режиму, вологості тощо), можливе погіршення їх стану (виникнення і поширення корозії, тріщин на полімерних частинах об’єктів тощо), що може призвести до зміни категорії вибухонебезпечності об’єктів.

У разі зміни стану об’єктів до такого, що належить до категорії вибухонебезпечності "надзвичайно небезпечний", невідкладно проводяться заходи, зазначені в підпункті 8 пункту 6 розділу III цієї Інструкції. Відсутність загрози життю та здоров’ю судових експертів-вибухотехніків є пріоритетним чинником під час прийняття рішення щодо порядку поводження із зазначеними об’єктами.

14. Проби вибухових речовин можуть зберігатися, крім кімнат (сховищ) для зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження лабораторій (відділів, секторів) вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, у кімнатах зберігання об’єктів дослідження в приміщеннях лабораторій (відділів, секторів) дослідження матеріалів, речовин та виробів підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

У кімнатах зберігання об’єктів дослідження в приміщеннях лабораторій (відділів, секторів) дослідження матеріалів, речовин та виробів підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України проби вибухових речовин зберігаються в металевих шафах або металевих сейфах.

Металеві шафи або металеві сейфи мають розміщуватися так, щоб виключити вплив на них нагрівальних приладів або радіаторів системи централізованого опалення кімнати.

У відповідному журналі з обліку об’єктів дослідження, які знаходяться на зберіганні лабораторій (відділів, секторів) дослідження матеріалів, речовин та виробів підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, обов’язково мають бути відмітки щодо посади, прізвища, ініціалів судового експерта-вибухотехніка, який проводив огляд проби вибухової речовини перед прийняттям цієї проби на облік. Відмітка засвідчується підписом зазначеного судового експерта-вибухотехніка.

Приймати на облік і зберігання проби вибухових речовин без Довідки про категорію вибухонебезпечності та відмітки, засвідченої підписом судового експерта-вибухотехніка, який проводив огляд цього об’єкта дослідження, забороняється.

У разі розміщення проб вибухових речовин усередині металевої шафи або металевого сейфа проби не повинні бути скупчені, відстань між ними не повинна бути менше ніж 30 мм.

Зберігання в зазначених металевих шафах або металевих сейфах будь-яких інших об’єктів дослідження, крім проб вибухових речовин, забороняється.

У разі якщо об’єкти під час дослідження не використані повністю і повертаються ініціатору або особі, за клопотанням якої призначена експертиза, судовий експерт повертає об’єкти дослідження з Довідкою про категорію вибухонебезпечності, складеною судовим експертом-вибухотехніком. Якщо об’єкти (проби вибухових речовин) під час дослідження використано повністю, довідки про категорію вибухонебезпечності, з якими проби надійшли на дослідження, залишаються в матеріалах відповідного експертного провадження підрозділу Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

Судові експерти лабораторій (відділів, секторів) дослідження матеріалів, речовин та виробів підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, які проводять дослідження проб вибухових речовин, повинні ознайомитись із вимогами цієї Інструкції в частині заходів безпеки під час поводження з вибуховими речовинами.

15. Об’єкти, які є безпечними частинами (фрагментами) вибухових пристроїв та боєприпасів, фрагментами, вилученими з місця вибуху, є частинами зруйнованих вибухом предметів, що знаходилися поруч з місцем вибуху, частинами автотранспорту, одягу тощо і не містять зарядів вибухових речовин, можуть зберігатися в кімнатах зберігання об’єктів дослідження тих лабораторій (відділів, секторів) підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, судовим експертам яких доручено виконання експертизи цих об’єктів.

У журналі обліку об’єктів дослідження (журнал оформлюється відповідно до вимог, визначених структурним підрозділом) зазначених лабораторій (відділів, секторів), обов’язково мають бути відмітки щодо посади, прізвища, ініціалів судового експерта-вибухотехніка, який проводив огляд цих об’єктів перед прийняттям їх на облік. Відмітка засвідчується підписом зазначеного судового експерта-вибухотехніка.

Приймати на облік і зберігання об’єкти, зазначені в абзаці першому цього пункту, без відмітки, засвідченої підписом судового експерта-вибухотехніка, який проводив огляд цих об’єктів, у відповідному журналі обліку об’єктів дослідження забороняється.

До всіх упакувань з об’єктами дослідження, які зазначено в абзаці першому цього пункту, мають бути оригінали Довідок про категорію вибухонебезпечності, або протокол огляду, який містить інформацію про безпечність цих об’єктів, або написи на впакуваннях про безпечність умісту (напис "Безпечно" та підпис, прізвище, ініціали, номер спеціального жетона спеціаліста-вибухотехніка НПУ).

Не вимагається наявність Довідки про категорію вибухонебезпечності, протоколу огляду, написах на впакуваннях про їх безпечний уміст (напис "Безпечно" та підпис, прізвище, ініціали, номер спеціального жетона спеціаліста-вибухотехніка НПУ) для вилучених на місці вибуху або на місці знешкодження (знищення) таких об’єктів:

проб ґрунту (у тому числі контрольних проб ґрунту);

змивів, вилучених із метою виявлення слідів вибухової речовини (у тому числі контрольних зразків);

змивів, вилучених із метою виявлення слідів біологічного походження;

слідів рук, вилучених на дактилоскопічну плівку;

частин одягу та взуття постраждалих від вибуху (або трупів), якщо їх було вилучено не на місці вибуху, а в закладі охорони здоров’я, де постраждалим надавалася медична допомога (або установі Міністерства охорони здоров’я України, де проводилася судово-медична експертиза трупа), а також осколки з тіла постраждалого або трупа.

Для цих об’єктів також не потрібно робити відмітку, засвідчену підписом судового експерта-вибухотехніка, який проводив огляд цих об’єктів, у відповідному журналі обліку об’єктів дослідження (журнал оформлюється відповідно до вимог, визначених структурним підрозділом).

Після оформлення висновку експерта об’єкти, які зазначені в абзаці першому цього пункту, повертаються ініціатору чи особі, за клопотанням якої призначено експертизу, з Довідкою про категорію вибухонебезпечності, складеною судовим експертом-вибухотехніком.

1. Ініціатор під час винесення ухвали про призначення вибухотехнічної експертизи в резолютивній частині може зазначити про залучення спеціалістів-вибухотехніків НПУ до проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів, експериментальних випробувань з метою надання технічної допомоги та забезпечення вибухобезпеки учасників зазначених дій або відбору проб вибухової речовини. Копію цієї ухвали ініціатор або особа, за клопотанням якої призначена експертиза надає (надсилає) керівнику відповідного підрозділу вибухотехнічної служби Національної поліції України.

2. Якщо ініціатор під час призначення експертизи зазначив у резолютивній частині ухвали про залучення спеціалістів-вибухотехніків НПУ для надання технічної допомоги та забезпечення вибухобезпеки або відбору проб вибухової речовини під час проведення вибухотехнічної експертизи, а судовий експерт-вибухотехнік не вбачає потреби в проведенні експертних експериментів, експериментальних вибухів, експериментальних випробувань або відборі проб вибухової речовини, у дослідницькій частині висновку експерта судовий експерт-вибухотехнік зазначає про відсутність потреби залучення спеціалістів-вибухотехніків НПУ.

3. Якщо в ухвалі про призначення вибухотехнічної експертизи ініціатором не зазначено про залучення спеціалістів-вибухотехніків НПУ до проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів, експериментальних випробувань з метою надання технічної допомоги та забезпечення вибухобезпеки учасників зазначених дій або відбору проб вибухової речовини, а судовий експерт-вибухотехнік убачає таку потребу, судовий експерт-вибухотехнік надає (надсилає) ініціатору або особі, за клопотанням якої призначена експертиза клопотання експерта про потребу такого залучення. Розглянувши клопотання експерта, ініціатор або особа, за клопотанням якої призначена експертиза ухвалою (або постановою) залучає спеціалістів-вибухотехніків НПУ до проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів, випробувань з метою надання технічної допомоги та забезпечення вибухобезпеки учасників зазначених дій або відбору проб вибухової речовини. Копія ухвали (або постанови) надається (надсилається) судовому експерту-вибухотехніку, який здійснює експертне провадження.

4. Забезпечення вибухобезпеки присутніх під час проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів і експериментальних випробувань, забезпечення потрібним обладнанням та штатними вибуховими матеріалами для спеціальних вибухотехнічних робіт і проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів, експериментальних випробувань, а також їх перевезення і доставлення судових експертів-вибухотехніків до місця проведення зазначених заходів здійснюються спеціалістами-вибухотехніками НПУ.

5. Планування конкретних умов проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів та випробувань здійснюється судовими експертами-вибухотехніками. У підготовчій частині експертного експерименту (відтворення відповідних умов навколишньої обстановки тощо) можуть брати участь як судові експерти-вибухотехніки, так і спеціалісти-вибухотехніки НПУ (з метою узгодження технічної реалізації умов проведення). Особиста присутність під час проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів та випробувань судового експерта-вибухотехніка, який виконує експертизу стосовно об’єктів, щодо яких проводиться експертний експеримент, експериментальний вибух або експериментальне випробування, є обов’язковою. Зазначені дії є частиною дослідження в межах проведення судової експертизи. Безпосереднє особисте сприйняття результатів проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів та випробувань судовим експертом є вимогою законодавства.

6. Усі роботи з безпосередньої підготовки вибухових матеріалів до вибуху спеціалісти-вибухотехніки НПУ проводять згідно з вимогами, які визначають судові експерти-вибухотехніки.

Фотозйомку та відеозапис перед вибухом, а також у процесі вибуху (за потреби) здійснює судовий експерт-вибухотехнік, який проводить експертизу за цими об’єктами, за умови забезпечення вибухобезпеки спеціалістами-вибухотехніками НПУ.

За потреби фотозйомку або відеозапис установленого та підготовленого до вибуху вибухового пристрою проводять спеціалісти-вибухотехніки НПУ.

7. Фотозйомка та відеозапис після вибуху, вилучення залишків вибухового пристрою, змивів, проб ґрунту покладаються на судових експертів-вибухотехніків і здійснюються лише після перевірки місця вибуху на наявність вибухонебезпечних фрагментів спеціалістами-вибухотехніками НПУ.

8. У разі якщо об’єкти дослідження під час проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів та експериментальних випробувань було знищено, спеціалісти-вибухотехніки НПУ складають Акт знищення. До складу комісії залучаються судові експерти-вибухотехніки. В Акті знищення обов’язково зазначається, що залишки вибухових матеріалів після знищення (руйнування) не становлять небезпеки.

Після закінчення проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів та експериментальних випробувань усі матеріали отримує судовий експерт-вибухотехнік, який здійснює експертне провадження.

9. У разі якщо для відбору проби вибухової речовини потрібно провести демонтаж корпусу вибухового пристрою або боєприпасу, судовий експерт-вибухотехнік із клопотанням звертається до ініціатора (або до особи, за клопотанням якої призначена експертиза). При цьому судовий експерт-вибухотехнік зазначає про потребу залучення до відбору проби вибухової речовини спеціалістів-вибухотехніків НПУ. У разі якщо спеціалісти-вибухотехніки НПУ визнають відбір проби вибухової речовини в конкретному випадку вкрай небезпечною операцією, здійснюються дії, зазначені в пунктах 5-9 цього розділу (проводиться підрив вибухонебезпечного об’єкта дослідження за алгоритмом, описаним для експертних експериментів, експериментальних вибухів та експериментальних випробувань). У цьому разі встановлення виду вибухової речовини здійснюється шляхом дослідження її слідів на залишках об’єкта дослідження.

10. У випадках, коли об’єктивні обставини не дозволяють для проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів та експериментальних випробувань залучити спеціалістів­вибухотехніків НПУ із цього самого територіального підрозділу, допускається залучення до проведення зазначених дій спеціалістів-вибухотехніків НПУ з інших територіальних підрозділів.

1. Усі вибухові матеріали поділяються на категорії відповідно до ступеня вибухонебезпечності та їх фактичного якісного стану.

2. Класифікація вибухових матеріалів за групами сумісності проводиться відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659.

3. Визначення категорії вибухонебезпечності промислових і саморобних вибухових матеріалів та їх компонентів у кримінальному провадженні визначається відповідно до Розподілу вибухонебезпечності.

1. Перевезення вибухових матеріалів до підривних майданчиків здійснюють працівники вибухотехнічних підрозділів Національної поліції України за допомогою пересувних вибухотехнічних комплексів у переносних та пересувних вибухозахисних контейнерах і спеціальних скриньках.

2. Перевезення вилучених вибухових матеріалів до місць їх тимчасового зберігання в органах (підрозділах) поліції або для проведення дослідження (експертизи) до підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України чи інших науково-дослідних установ незалежно від їх підпорядкування, а також після отримання висновку експерта можуть здійснювати як працівники вибухотехнічних підрозділів Національної поліції України, так і працівники поліції за дорученням слідчого, у провадженні якого перебувають відповідні матеріали, з урахуванням заходів безпеки, викладених у Довідці про категорію вибухонебезпечності, або протоколі огляду, або написах на впакуваннях про їх безпечний вміст (напис "Безпечно" та підпис, прізвище, ініціали, номер спеціального жетона спеціаліста-вибухотехніка НПУ).

3. Для перевезення вибухові речовини розміщують окремо від засобів підриву і засобів ініціювання.

4. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вибуховими матеріалами забороняється курити, використовувати відкритий вогонь поблизу, усередині транспортного засобу та поряд зі спеціальними скриньками і контейнерами.

5. Вибухові пристрої та їх компоненти, що мають циліндричну чи еліпсоїдну форму, мають надійно фіксуватися, щоб запобігти будь-якому їх самостійному переміщенню.

6. Забороняється кидати та піддавати ударам спеціальні скриньки і переносні вибухозахисні контейнери, що містять вибухові матеріали.

7. Під час перевезення вибухових матеріалів у пересувному вибухотехнічному комплексі забороняється перевезення сторонніх осіб, крім спеціалістів-вибухотехніків НПУ.

Дозволяється, як виняток, перевезення в пересувному вибухотехнічному комплексі судового експерта-вибухотехніка (судових експертів-вибухотехніків) у разі транспортування вибухонебезпечних об’єктів, які він (вони) досліджує(ють) у процесі проведення експертизи, на місце проведення експертних експериментів, експериментальних вибухів, експериментальних випробувань.

8. Під час перевезення вибухових матеріалів транспортні засоби, спеціальні скриньки та контейнери мають перебувати під постійним наглядом особи, яка визначена відповідальною на час їх перевезення керівником вибухотехнічної групи.

9. З метою безпечного перевезення надзвичайно небезпечних вибухових матеріалів спеціалісти­вибухотехніки НПУ можуть рекомендувати додаткове супроводження нарядами патрульної поліції на транспортних засобах з увімкненими проблисковими маячками до підривного майданчика (у тому числі тимчасового підривного майданчика).

10. Організація забезпечення супроводження патрульною поліцією під час перевезення вибухових матеріалів покладається на керівника підрозділу поліції, на території якого виявлено вибухові матеріали.

11. Маршрут руху під час перевезення вибухових матеріалів надзвичайно небезпечної категорії потрібно обирати з максимально можливим віддаленням від місць масових скупчень людей, житлових районів зі щільною забудовою та розміщення екологічно небезпечних споруд.

12. Під час перевезення вибухових матеріалів (окрім штатних) швидкість руху пересувного вибухотехнічного комплексу не повинна перевищувати 60 км/год на дорогах із твердим покриттям, 40 км/год - на ґрунтових дорогах, 20 км/год - на дорогах з нерівним покриттям (ямами, камінням тощо).

1. Стаціонарні вибухотехнічні лабораторії (далі - лабораторії) облаштовуються в приміщеннях підрозділів Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

2. Стаціонарні вибухотехнічні лабораторії складаються з таких приміщень:

1) робочі кабінети судових експертів-вибухотехніків;

2) кімнати зберігання вибухонебезпечних об’єктів дослідження;

3) кімнати для фізичних і технічних досліджень вибухових матеріалів і їх залишків, реконструкції вибухових пристроїв та підготовки до експертних експериментів і практичних випробувань;

4) кімнати з інформаційно-довідковою колекцією макетів вибухових пристроїв;