Про внесення змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна

2. Тимчасові збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій) споруди (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо) обміряють та включають до матеріалів інвентаризації.

3. Кожен будинок або прибудова підлягає обміру за своїм периметром поверхнею стін будинку із зняттям усіх необхідних розмірів для підрахунку площі забудови, площі будинку та прибудов.

4. Обміряючи об'єкт по периметру, слід враховувати окремі його частини (архітектурні деталі, рельєфну кладку стін тощо).

5. Обмір будинків проводиться вимірювальними інструментами, які пройшли повірку згідно з вимогами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

6. Округлення лінійних промірів виконується з точністю до 1 см.

7. Зовнішній обмір будинку проводиться вище цоколя, на рівні віконних прорізів.

8. Кінцевим пунктом обміру лінії (стіни) вважається:

1) ріг будинку;

2) прибудова, тамбур, веранда тощо;

3) злом горизонтальної лінії стіни.

9. Виступні частини стіни будинку (пілястри, розкріплення) завтовшки до 10 см і завширшки до 1 м не заміряються і на ескіз не наносяться. Решта виступів у будинках заміряються, наносяться на ескіз і враховуються в загальній кубатурі об'єкта. Після закінчення робіт з обміру об'єкта слід перевірити відповідність даних зовнішнього та внутрішнього розмірів будинку.

Для цього підраховується сума розмірів приміщень, товщина стін та перегородок.

10. У процесі обміру будинків непрямокутної форми (в плані) виконуються додаткові діагональні промірювання в трьох приміщеннях першого поверху, де виявлено непрямокутність, у разі можливості виконуються обмірювальні засічки зовні будинку.

11. Діагоналі заміряються у великих приміщеннях.

12. Під час обміру дерев'яних будинків, кути яких мають зруб "у чашку" й випущені назовні кінці колод, ці випуски з довжини та ширини необхідно вилучати.

13. Початковий пункт обміру об'єктів позначається в ескізі нулем.

14. Обмір приміщень слід здійснювати від оздоблених поверхонь стін та перегородок.

15. Обміряючи будинки, необхідно визначати товщину стін та перегородок. Товщина стін та перегородок, які не мають прорізів, визначається так: від зовнішнього розміру стіни між суміжними прорізами (найчастіше віконними) відраховують два внутрішні розміри, взяті від осі прорізу до стіни (перегородки), товщину якої треба визначити.

16. Круглі печі та колони заміряються і ув'язуються за паралельними дотичними до округленості, на ескізі вказують їх діаметри (довжину кола).

17. У процесі обміру багатоповерхових будинків з вікнами одного розміру за шириною, розміщеними на всіх поверхах по одних вертикальних осях, знімання розмірів щодо розміщення вікон здійснюється лише на першому поверсі. Вікна, розташовані не по одній осі, або вікна різних розмірів заміряються (прив'язуються) на кожному поверсі окремо всередині будинку.

18. Для будинків, збудованих за типовими проектами, проводяться обміри підвалу, технічного, цокольного, першого і наступних поверхів, якщо в них установлено невідповідність аналогічним (попередньо обміряним) приміщенням типового поверху.

19. Внутрішній обмір приміщень здійснюється з точністю до 1 см по всьому периметру між опорядженими поверхнями стін і перегородок на висоті 1,10-1,30 м від підлоги з одночасним обміром дверей, печей, виступів та інших елементів з дотриманням таких обов'язкових правил:

1) дверні та віконні прорізи заміряються на світлі (за завісами);

2) обмір печей здійснюється за їх горизонтальним перетином;

3) під час обміру сходових кліток, крім самого приміщення, заміряються майданчики і на ескізі вказується кількість сходинок та напрям підйому маршів;

4) санітарно-технічне обладнання - водопровідні крани (включно з пожежними), раковини, ванни, унітази, опалювальні колонки не обміряються, а лише "прив'язуються" їх розміщення для подальшого нанесення умовними позначками на план;

5) усі виступи печей, димарів, вентиляційних коробів, стін, перегородок, ніш тощо, розміром понад 10 см, підлягають обміру та нанесенню на ескіз.

20. У разі якщо зовнішню огороджувальну конструкцію виконано у вигляді металевого каркасу (металопластик) з його заскленням, під час підрахунку внутрішньої площі приміщень слід використовувати розміри цих приміщень, виміряних до внутрішніх конструкцій каркасу, що виступають.

21. Здійснюються обміри вентиляційних шахт та повітрозаборів (за умови можливості доступу до них), а також захищених входів та виходів (в'їздів). У разі неможливості здійснення їх обмірів ці елементи наносяться на план об'єкта схематично.

22. Питому вагу конструктивних елементів захисних споруд, збудованих за типовими проектами з уніфікованих серійних конструкцій, наведено у додатку 20 до цієї Інструкції.

23. Наявні основні елементи інженерно-технічного та спеціального обладнання захисної споруди наносяться на план за допомогою основних умовних позначень санітарно-технічних систем та спеціального інженерного обладнання захисних споруд цивільного захисту (додаток 21) відповідно до наданого замовником акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (додаток 11 до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту , затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року за № 879/32331).

Акт, зазначений у абзаці першому цього пункту, має бути додано до матеріалів інвентаризаційної справи захисної споруди.

24. Для захисних споруд, які вбудовані в підвальні та цокольні приміщення, а також у приміщення наземних поверхів будівель (споруд), але не займають усієї площі вищезазначених приміщень, на плані обов'язково вказуються межі приміщень захисної споруди. Межа наноситься по всьому периметру захисної споруди суцільною лінією червоного кольору товщиною 0,5 мм.

25. За заявою замовника об'єкта будівництва для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів суб'єкт господарювання, крім технічного паспорта, виготовляє довідку щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди (додаток 22).

1. Під час проведення технічної інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт, здійснюється огляд наявних конструктивних елементів, проводяться проміри зовнішніх конструкцій та робиться ескіз з технічним описом. Матеріали технічної інвентаризації підшиваються до інвентаризаційної справи та на підставі них складається технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва, в якому зазначається місцезнаходження (адреса) об'єкта, дата проведення інвентаризації, опис наявних конструктивних елементів.

2. Відсоток готовності конструктивного елемента - показник наявної кількості конструктивного елемента збудованого об'єкта нерухомого майна відносно кількості цього конструктивного елемента за проектом, відображений у відсотках (наприклад, передбачено будівництво триповерхового будинку. Фактично збудовано стіни лише першого поверху, тобто третину від усіх стін. Отож відсоток готовності стін складатиме 33 %. Аналогічно визначається відсоток готовності й інших конструктивних елементів). Відсоток готовності конструктивних елементів визначається за бажанням замовника.

3. Відсутність на об'єкті внутрішніх опоряджувальних робіт, передбачених Переліком внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11 січня 2014 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 січня 2014 року за № 160/24937, не є ознакою об'єкта незавершеного будівництва.

1. Будинок садибного типу може бути поділено на два або більше блокованих будинків шляхом реконструкції.

2. За результатами поділу новоствореним будинкам з відповідними господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами присвоюються поштові адреси.

3. У разі поділу будинку садибного типу на окремі квартири внаслідок реконструкції він переходить у статус житлового будинку квартирного типу.

4. Виділення часток співвласників та проведення реконструкції будинку проводяться відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Поділ земельної ділянки здійснюється відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про землеустрій" з виготовленням технічної документації із землеустрою.

6. Технічний паспорт на блокований будинок як на окремий об'єкт нерухомого майна виготовляється після припинення права спільної часткової та сумісної власності на земельну ділянку та оформлення окремих документів (присвоєння кадастрових номерів) на кожну земельну ділянку.

1. Після виконання зовнішнього обміру будинків проводиться обмір внутрішніх приміщень.

2. Ескіз починають складати з нанесення зовнішніх та внутрішніх капітальних стін, перегородок, печей, а потім інших елементів - дверей, сходів, арок, ніш, санітарно-технічного обладнання тощо.

3. Для полегшення робіт із складання ескізів можна використовувати типові проекти (копії поверхових планів) будинків. Ескіз плану виконується на аркуші встановленого формату.

4. У разі, якщо ескіз плану об'єкта складно розмістити на аркуші встановленого формату, дозволяється використовувати аркуші більшого формату, але неодмінно кратних форматові 210 х 297 мм. З лівого боку ескізу слід залишити поле завширшки 2 - 3 см для підшивання, у заголовку записується місцезнаходження (адреса) будинку.

5. Ескіз будинку виконується чіткими лініями, безмасштабно. В ескізі кресляться всі частини будинку відповідно до плану і в ході обміру проставляються їх розміри. У тих випадках, коли в ескізі не можна відобразити всі частини будинку та чітко записати всі проміри, дозволяється збоку на чистому полі аркуша зробити виноску і накреслити в більшому масштабі бажану частину плану, проставити необхідні розміри.

6. На багатоповерхові будинки ескіз складається окремо на кожен поверх.

7. Складання ескізів та планів захисної споруди здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції. Нанесенню підлягають усі основні та допоміжні приміщення, вентиляційні шахти, повітрозабори, а також захищені входи та виходи (в'їзди).

8. Усі цифри в ескізі слід проставляти перпендикулярно до стіни будинку (споруди) у двох напрямках, щоб можна було читати по горизонталі зліва направо, по вертикалі - знизу вгору.

9. Цифри та умовні позначення на ескізі наносяться чітким дрібним почерком, а за потреби - з винесенням на поля ескізу.

10. Після закінчення робіт необхідно перевірити відповідність зовнішнього та внутрішнього розмірів будинку. Для цього підраховується сума розмірів приміщень, товщина стін і перегородок.

11. Щоб уникнути помилки, виконавець зобов'язаний провести контроль обмірів зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок (у тому числі наскрізних промірів приміщень), після чого виправити позначення на ескізі.

1. Плани поверхів будинку складаються на основні будинки та будівлі на основі ескізів, виконаних згідно з вимогами, зазначеними у главі 1 цього розділу. На допоміжні (господарські) будівлі поверхові плани (журнали внутрішніх обмірів, експлікації приміщень) складаються за бажанням замовника, при цьому застосовуються форми бланків такі самі, як і для основних будівель, а площа приміщень відноситься до загальної площі.

2. Для будинків, споруджених за типовими проектами, виготовляються копії планів технічного, першого, типового поверхів та кожного наступного поверху з врахуванням змін, якщо вони мали місце. У цих копіях проставляються лінійні розміри, нумерацію квартир (приміщень) та кімнат, а також площі внутрішніх приміщень.

3. Плани поверхів будинку складаються на креслярському аркуші встановленого формату. Найменший розмір формату - 210 х 297 мм.

4. Якщо план поверхів будинку не можна розмістити на аркуші найменшого формату (210 х 297 мм), форма аркуша збільшується до розмірів стандартного креслярського аркуша.

5. Плани поверхів будинку розміщуються на креслярському аркуші один під одним, починаючи з підвального.

6. Розміщувати план слід симетрично щодо країв креслярського аркуша. Сторону головного фасаду має бути розміщено внизу, паралельно до нижнього краю креслярського аркуша.

7. Відстань між накресленим планом і краями аркуша не має бути меншою: лівий край - 3 см, правий край, верх, низ - 1,5 см. Плани поверхів будинку складаються в масштабі 1:100; 1:200.

8. Креслення плану поверхів будинку виконуються за допомогою комп'ютерної техніки або вручну.

9. Складання плану поверхів будинку в масштабі 1:100 слід здійснювати з точністю до + 0,5 мм.

10. Відповідно до ескізу на план поверху наносяться (у зазначеному масштабі):

1) стіни і перегородки;

2) вікна і двері;

3) печі, кухонні грубки, газові плити;

4) сходи, ґанки, балкони;

5) внутрішні виступи стін та перегородок;

6) зовнішні колони, пілястри та інші деталі, які виступають понад 10 см;

7) ніші в стінах, за винятком ніш, призначених для приладів опалення;

8) арки та окремо розташовані стовпи і колони;

9) приямки, завантажувальні люки, лази підвалів;

10) котли центрального опалення тощо.

11. Санітарно-технічне та протипожежне обладнання (водопровідні крани, раковини, ванни, унітази тощо) наносяться на план поверхів будинку за прив'язками ескізу відповідно до встановлених умовних позначень.

12. Трубопроводи холодної та гарячої води, каналізації, центрального опалення, газу тощо, а також прилади центрального опалення на планах поверхів будинку не позначають.

13. План поверхів будинку прямокутної форми креслиться у такій послідовності:

1) контури капітальних стін будинку та їх товщини;

2) віконні та дверні прорізи в зовнішніх стінах;

3) внутрішні капітальні стіни та перегородки;

4) печі, внутрішні дверні та віконні прорізи і фрамуги;

5) інші деталі будинку та прибудов.

14. План підвалу під невеликою частиною будинку можна креслити без нанесення контуру всього будинку, розміщуючи його на аркуші навпроти відповідного плану поверху, під яким безпосередньо розташовано підвал. При цьому необхідно показати найближчі до підвалу капітальні стіни (з прив'язкою).

15. Перед кресленням плану поверху необхідно перевірити проміри ескізу арифметично і переконатися, що проміри стін, виконані зовні, збігаються із сумою промірів, виконаних у середині будинку, з урахуванням товщини стін. Якщо розбіжностей немає, накреслюється фасадна лінія і поруч з нею - внутрішня лінія стіни відповідно до промірів, виконаних у кутових кімнатах.

16. Після цього послідовно наносяться капітальні стіни (з дотриманням діагональних промірів) з урахуванням контрольних промірів між капітальними стінами, водночас перевіряється правильність розміщення їх на кресленні.

17. Креслення слід починати з плану першого поверху, залишивши вище місце для підвального поверху. Конфігурація накресленого будинку повинна точно відповідати конфігурації будинку в натурі. Після накреслення внутрішніх ліній капітальних стін кресляться перегородки, прорізи, сходи, опалювальні прилади (печі, каміни), вентиляційні канали (якщо їх влаштовано у стінах), ванни, унітази, раковини, вмивальники тощо згідно з прив'язками та встановленими умовними позначеннями.

18. Сходи, ніші, стінні шафи за розміром та розміщенням наносяться на план у масштабі та згідно з умовними позначеннями.

19. Перегородки, обшивні з двох боків, позначаються двома лініями; перегородки одношарової конструкції, а також виконані зі щитів, позначаються однією лінією. Перегородки не на повну висоту приміщень позначаються пунктирною лінією.

20. Після накреслення першого поверху виконуються креслення решти поверхів відповідно до розміщення капітальних стін першого поверху, який вважається контрольним.

21. Лінійні проміри з ескізу переносяться на плани паралельно до напрямку відповідних стін та перегородок. У допоміжних приміщеннях розміри наносяться так, щоб не затемнювати креслення. Закриті веранди, галереї, тамбури, коридори обміряються усередині і кресляться на планах поверхів; відкриті веранди, галереї, балкони, лоджії, тераси позначаються на плані у вигляді контуру.

22. Якщо стіни мають виступи (обрізи) у профілі, слід показувати пунктиром проекцію виступів (обрізів) з усіма горизонтальними розмірами.

23. Усі цифри на плані слід виконувати однаковим шрифтом та розміром, зручним для читання. Своєю нижньою частиною вони мають бути звернені до нижнього або до правого обрізу креслярського аркуша (щодо креслення) і розміщені перпендикулярно до лінії проміру.

24. Літерування будинків на планах поверхів має відповідати літеруванню на кадастровому плані земельної ділянки або схематичному плані території; номери приміщень позначаються дробом у центрі плану кожного приміщення: у чисельнику зазначають номер цього приміщення (кімнати), у знаменнику - його площу. За наявності вільного місця на поверховому плані допускається позначати приміщення дробом у центрі плану кожного приміщення: у чисельнику - номер групи приміщень (квартири) і через тире - номер кімнати, у знаменнику - площа кімнати.

25. Допоміжні (спільного користування) приміщення будинку (сходові клітки, ліфтові, бойлерні тощо) та неопалювані приміщення позначаються римськими цифрами.

26. На планах поверхів позначається висота приміщень (на планах тих приміщень, де було виконано ці проміри). За умов різної висоти приміщень висоти проставляються на плані кожного приміщення.

27. У разі різної висоти приміщень проміри висот виконуються у найнижчій та найвищій частинах цих приміщень.

28. Збільшення або зменшення товщини стін для усунення розбіжностей не допускається.

29. За технічної інвентаризації плани поверхів кресляться (друкуються) чорним кольором (товщину ліній зазначено в альбомі умовних позначень).

30. На плані виконуються такі написи:

1) поверх;

2) площа у квадратних метрах з одним десятковим знаком;

3) нумерація квартир та окремих приміщень;

4) розмір приміщень (довжина, ширина);

5) висота поверху;

6) розміщення санітарно-технічного обладнання.

31. Решта інформації заноситься у штампи, відмітки та інші форми (журнали, експлікації тощо).

32. Усі написи на планах виконуються чорним кольором встановленим креслярським шрифтом.

33. Завершений план поверху після перевірки та виправлення можливих помилок підписує контролер.

Розміри печей, ніш, арок, колон, виступів, дверей, сходів тощо на планах поверхів не проставляються. Поверхові плани на допоміжні (господарські) будівлі складаються за бажанням замовника.

1. У разі відсутності кадастрового плану земельної ділянки складається абрис території із нанесенням усіх наявних будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд, меж та угідь (двору, саду, городу тощо).

У разі якщо земельна ділянка сформована, використовується кадастровий план земельної ділянки, який міститься в документації із землеустрою, відповідно до якої здійснено формування земельної ділянки.

2. В абрисі зазначаються місцезнаходження (адреса) (назва вулиці, номер будинку тощо), дата контролю та підпис виконавця.

3. В абрисі скорочено вказуються поверховість та призначення будинків, матеріал стін, літерування будинків і господарських будівель, угіддя (город, сад тощо).

4. Цифри та умовні позначення на абрисі робляться дрібним, чітким почерком, за потреби - з примітками на полях креслення.

5. Абриси складаються на території, які входять до складу кварталу (району) (переважно), або на кожну територію окремо.

6. Зняті контури ситуації наносяться на абрис у довільному масштабі. Лінії викреслюються від руки.

7. У процесі виконання абрису застосовуються умовні позначення, прийняті для складання планів відповідних масштабів.

8. За потреби контури будинків та споруд забезпечуються пояснювальними написами. Якщо виконавець не знає призначення об'єктів, дає їх короткий опис.

9. Для окремо розташованих захисних споруд (обвалованих, заглиблених) визначається максимальна висота обвалування (над спорудою та з боків), на кадастровому плані земельної ділянки або схематичному плані території вказуються межі обвалування.

10. Лінії, якими позначаються в абрисі межі територій, прокреслюються виразніше або ж виділяються іншим способом (стрілками, подвійними лініями тощо).

11. Унесення поточних змін, перемальовування абрису, підчищання і нанесення одних цифр на інші заборонено.

12. Неправильні розміри в абрисі перекреслюються, а правильні проставляються над ними.

13. Кожна земельна ділянка або територія має межі - закриті (огорожі, мури, паркани тощо) і відкриті (канави, рови, вішки, межеві знаки тощо).

14. Усі межі території обміряються по всій довжині. Якщо межі забудовано і не має можливості цього зробити, необхідно виконувати додаткові проміри частин або вести обміри паралельно межам.

15. Обміри території виконуються осьовими лініями меж, розташованих між ділянками, та зовнішньою стороною огорож (за наявності), які виходять на вулиці, проїзди, майданчики тощо.

16. Якщо немає межевих знаків (відкритих меж), без яких важко встановити точно межі садибних ділянок, рекомендується керуватися усією сукупністю обставин, а також опитуванням власників обстежуваної ділянки та суміжних ділянок, визначаючи межі умовно (про що робиться відповідна примітка в абрисі).

1. На схему розташування будівель та споруд наносяться такі позначення з абрису:

1) по межах земельної ділянки або території проставляються лінійні розміри (без розмірних стрілок посередині промірних ліній) (за можливості);

2) зовнішні розміри будинків (проставляються поза їх контуром);

3) наносяться усі будинки з прибудовами, тамбурами, галереями, сходами, ґанками, приямками та іншими деталями, господарські будівлі, а також альтанки, криниці, паркани, замощення та різні угіддя;

4) підвали позначаються на плані пунктиром;

5) мезоніни та мансарди позначаються дрібним пунктиром.

2. На схемі розташування будівель та споруд окремі частини будинків та прибудови до них літеруються відповідними літерами з цифровим позначенням: основна частина будинку та житлові прибудови (кімнати) - великими літерами з відповідним цифровим позначенням; прибудови допоміжного призначення до будинку та прибудови до допоміжних (господарських) будівель - малими літерами з відповідним цифровим позначенням, при цьому цифрове позначення не повторюється.

Наприклад, кожен А1, А2 - основна частина, житлова прибудова; "а3", "а4", "а5", "а6" - тамбури, веранди; сходи, ґанки тощо; "В1", "Г1"... - господарські будівлі (сарай, гараж, літня кухня тощо); № 1, № 2 - споруди (огорожі, хвіртки, ворота тощо); I.II - замощення, вимощення.

3. Під час проведення первинної технічної інвентаризації господарські будівлі літеруються слідом за основними. Паркани, огорожі та інші господарські споруди (колодязь, зливна яма, септик, естакади, паливні колонки тощо) нумеруються арабськими цифрами, тротуари та замощення - римськими.

4. Якщо будинок, господарські будівлі, що мали присвоєні літери, знесено, у подальшому така літера більше не присвоюється.

5. Підрахунок площі території здійснюється за даними вимірів, розбиваючи її на нескладні геометричні фігури. За умов складної конфігурації території підрахунок площ можна здійснювати планіметром або за допомогою комп'ютерних креслярських програм.

6. Підрахунки площ територій (зокрема забудованої частини, замощень), що виконані за формулами, заноситься до журналу розрахунку площі територій.

7. Площі, зайняті накривками та ґратками для водостічних, водогінних, каналізаційних та інших колодязів, з площі замощень не вилучаються.

8. Після проведення польового контролю та усунення всіх недоліків складаються схеми розташування будівель та споруд.

9. На копіях схем розташування будівель та споруд проставляються розміри будинків, меж.

10. Підрахунок площ основ (забудов) (S) господарських будівель здійснюється множенням лінійних промірів ширини на довжину будівлі по зовнішньому обміру та показання заносяться до журналу зовнішніх обмірів у графи 1 - 3, 6, 8, 9.

1. Підрахунок площ приміщень будинків здійснюється у журналах внутрішніх обмірів. Під час підрахунків слід користуватися величинами, визначеними у процесі безпосередніх обмірів, підрахунки виконувати з точністю до одного десяткового знака.

2. Площа приміщення підраховується за формулами, що застосовуються для підрахунку площ геометричних фігур. Площа приміщень, які мають неправильну форму, підраховується за відповідними формулами, що застосовуються для підрахунку площ окремих геометричних фігур, на які умовно поділяється план приміщення неправильної форми.

3. Підрахунок площі приміщень будинку здійснюється за сумою площ приміщень його поверхів.

4. Площа приміщень будинків визначається за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні 1,10 м - 1,30 м від підлоги (без урахування плінтусів).

5. У разі якщо зовнішню огороджувальну конструкцію виконано з металевого каркасу з його заскленням, під час підрахування внутрішньої площі приміщень слід використовувати розміри цих приміщень, виміряних до внутрішніх конструкцій каркасу, що виступають.

6. До загальної площі приміщень зараховується площа антресолей з висотою 1,60 м і більше від підлоги антресолі до низу конструкцій, що виступають.

7. Частина приміщень з висотою менше ніж 1,60 м не враховується під час визначення площі цього приміщення, за винятком випадку, передбаченого у пункті 8 цього розділу.

8. Якщо приміщення (заввишки понад 1,60 м) в результаті влаштування антресолі розділяється на частини, кожна з яких має висоту меншу ніж 1,60 м, до загальної площі приміщення зараховується частина приміщення з більшою висотою.

9. Площа сходових кліток, у тому числі площі прорізів сходових кліток на останньому поверсі, включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні цього поверху.

Площа ліфтових та інших шахт включається до площі нижнього поверху будинку.

10. У разі застосування гвинтової сходової клітки її площа (площа її горизонтальної проекції) розподіляється порівну між площами поверхів будинку.

11. Площа, зайнята печами (камінами), до площі приміщень, у яких вони розташовані, не включається.

12. Якщо у стінах є ніші, завглибшки понад 10 см, завширшки не менше ніж 100 см, заввишки від підлоги 1,8 м і більше (за винятком ніш для приладів опалення), їхня площа уключається до площі приміщення, в якому вони розміщені.

Підраховуючи площі лоджій, балконів, терас загального користування в багатоквартирному будинку, слід застосовувати ті самі коефіцієнти, що й для підрахунку площ приміщень у квартирах.

Приклади лоджій і балконів (основні типові) наведено у додатку 23 до цієї Інструкції.

Підрахунок площі експлуатованої покрівлі проводиться за фактичними розмірами з урахуванням коефіцієнтів відповідно до проекту.

У разі використання площі даху як тераси окремої квартири (наприклад, тераса на даху сьомого поверху до квартири на восьмому поверсі) підрахунок площ проводиться з коефіцієнтом 0,3.

13. Площа, зайнята внутрішньоквартирними сходами у багаторівневій квартирі на першому рівні, не виключається з площі приміщень, у яких вони розташовані. Площа прорізів внутрішньоквартирних сходів (у межах отвору) на наступних рівнях квартири до площі приміщень, у яких вони розташовані, не зараховується.

14. У разі якщо внутрішньоквартирні сходи виконано у вигляді приміщення (огороджено стінами та перегородками), площа зазначеного приміщення зараховується до загальної площі квартири.

15. Площа підлоги між приміщеннями квартири в межах отворів дверей (незалежно від наявності під час обмірів та товщини стіни) не зараховується. Площу підлоги між приміщеннями квартири в межах арок (отворів без дверей) слід зараховувати до загальної площі квартири, якщо отвір завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки не менше ніж 1,9 м від рівня підлоги (при цьому площа підлоги, розташованої в межах арок, між житловими приміщеннями розподіляється між ними порівну, а між житловими і нежитловими приміщеннями зараховується до нежитлової площі, в громадських та виробничих приміщеннях - до допоміжних).

Площа підлоги між відкосами панорамного вікна (заввишки від рівня підлоги до перекриття) зараховується до площі приміщення.

16. Суміжні частини приміщень, з'єднані прорізами без дверей (арками), необхідно вважати одним приміщенням, якщо ширина прорізу між ними більше половини розміру меншого приміщення по спільній стіні (за винятком коридорних шлюзів). Площа прорізу при цьому включається до площі приміщення.

17. Площа допоміжних приміщень будинку (сходових кліток, загальнобудинкових коридорів, холів тощо) до площ квартир не включається. Площа квартирних шлюзів не включається до житлової площі квартир.

Під час розширення сфери використання житлових та допоміжних приміщень відповідно до сучасних вимог щодо підвищеного рівня комфорту у житлових будинках створюються приміщення нового призначення - вітальні, їдальні, бібліотеки, дитячі ігрові кімнати, більярдні, тренажерні, молебні кімнати тощо, вимоги до яких аналогічні вимогам, що висувають до житлових, і тому ці приміщення належать до категорії житлових. До допоміжних приміщень житлових будинків (квартир) належать передпокій, кухня-їдальня, хол, зимовий сад, пральня, гардеробна та інші приміщення допоміжного призначення.

Кабінет як приміщення квартири / садибного будинку - робоча кімната. Площу кабінету зараховують до допоміжної площі квартири / садибного будинку.

18. Загальна площа приміщень гуртожитків і спеціалізованих житлових будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю визначається як сума площ житлових кімнат, підсобних приміщень (у тому числі вбудованих шаф), приміщень громадського призначення, а також літніх приміщень із знижувальними коефіцієнтами, що застосовуються під час визначення загальної площі квартири.

19. Житлова площа будинків і гуртожитків визначається як сума площ житлових кімнат без урахування вбудованих шаф.

20. У квартирах та гуртожитках можуть влаштовуватись згідно з проектом кухні-ніші.

21. Кухня-ніша - приміщення (або його частина) без обідньої зони, що призначається для приготування їжі, обладнується електричною плитою та забезпечується примусовою витяжною вентиляцією.

22. У разі знесення перегородки між житловою кімнатою та кухнею утворюється кухня-їдальня, площа якої належить до допоміжної площі квартири (будинку).

У разі знесення в однокімнатній квартирі перегородки між житловою кімнатою та кухнею (з електроплитою) та улаштування кухні-ніші до допоміжної площі слід відносити площу, передбачену проектом перепланування, а у разі його відсутності - 5 квадратних метрів утвореного приміщення.

23. Під час визначення площі мансардного приміщення житлового будинку, враховується площа цього приміщення з похилою стелею заввишки не менше ніж 1,5 м за нахилу 30° до горизонту; 1,1 м - 45°; 0,5 м - 60° і більше. За проміжних значень висота визначається за інтерполяцією. Площа приміщення з меншою висотою враховується у загальній площі з коефіцієнтом 0,7, при цьому мінімальна висота стіни має бути 1,2 м за нахилу стелі 30°; 0,8 м - від 45° до 60°; не обмежується за нахилу 60° і більше.

24. Під час заповнення журналу розрахунку площі підсумовується загальна площа квартир та будинку в цілому, підраховується кількість квартир (приміщень), житлових кімнат.

25. Загальна площа квартир, будинку квартирного типу та гуртожитків визначається як сума площ приміщень, а також площ балконів і лоджій із такими знижувальними коефіцієнтами:

1) для балконів і терас - 0,3;

2) для лоджій - 0,5;

3) для засклених балконів - 0,8;

4) для веранд, засклених лоджій і холодних комор - 1,0.

26. Площа технічних поверхів та підвалів будинку квартирного типу включається до загальної площі будинку.

27. Загальна площа будинку садибного типу, дачного та садового будинків визначається як сума площ приміщень без урахування площ балконів, лоджій, терас, прибудованих альтанок (відкритих веранд), технічних підпіль, неопалюваних горищ і відкритих паркувальних місць із навісами. До загальної площі таких будинків включаються площі приміщень усіх поверхів, враховуючи мансардний, цокольний і підвальний.

Під час підрахування загальної площі будинку садибного типу:

1) площа, яку займають піч або камін, до площі приміщень не включається;

2) площа технічних поверхів (технічного підпілля або підвалу заввишки 1,9 м і менше), холодних (неопалюваних) горищ незалежно від висоти, в тому числі технічного горища, до площі будинку не включається. Площа прибудованих ґанків (портиків), не засипаних пустот під ґанками, зовнішніх відкритих сходів та пандусів, відкритих та критих терас (мощення) до загальної площі будинку не включається.

28. Загальна площа приміщень громадського призначення, вбудованих у житлові будинки або прибудованих до них, підраховується окремо відповідно до розрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об'єму, площі забудови та поверховості громадських будинків, наведеного у ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будинки та споруди. Основні положення".

29. Загальна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх приміщень поверхів (включаючи технічні, мансардний, цокольний та підвальні). Площа антресолей, переходів до інших будинків, засклених веранд, галерей і балконів залів для глядачів та інших залів уключається до загальної площі будинку. Площу багатосвітлових приміщень слід уключати до загальної площі будинку в межах тільки одного поверху.

30. До загальної площі приміщень у громадських будинках і спорудах, а також у приміщеннях громадського призначення, вбудованих чи вбудовано-прибудованих до будинків іншого призначення (у тому числі житлових), включаються площі лоджій, балконів, веранд, терас із знижувальними коефіцієнтами, наведеними у пункті 25 цього розділу.

31. Площі горища (технічного горища), технічного підпілля, якщо висота від підлоги до низу конструкцій, що виступають, менше ніж 1,9 м, портиків, ґанків, зовнішніх відкритих сходів до загальної, корисної та розрахункової площі громадського будинку не включаються.

32. Площі засклених веранд, галерей та балконів у залах для глядачів уключаються до загальної площі громадського будинку. Площа атріумів уключається до загальної площі тільки одного поверху.

33. Вітрини з експозиційними майданчиками завглибшки від 1,2 м включаються до площі торгових залів магазинів, у яких вони розташовані.

34. Площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу зовнішнім обводом будинку, включаючи частини, що виступають. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

35. Загальна площа багатофункціональних будинків для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів) визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічні, мансардний, цокольний та підвальні). Площа антресолей, переходів до інших будинків, засклених веранд, галерей і балконів залів для глядачів та інших залів уключається до загальної площі будинку.

36. Жила площа у будинках для тримання засуджених блочного, казарменого та камерного типу для засуджених визначається як сума площ усіх основних за функціональною ознакою приміщень.

37. Жила площа відділень лікувальних закладів, у будинках тримання засуджених визначається як сума площ палат без урахування площ санітарних вузлів.

38. Жила площа камер у будинках для тримання засуджених та осіб, узятих під варту, визначається за розмірами, виміряними між опорядженими поверхнями стін та перегородок на рівні 1,10-1,30 м від підлоги без урахування площі санітарного вузла.

1. Будівельний об'єм житлового будинку визначається сумою будівельних об'ємів вище позначення ±0,000 (надземна частина) та нижче цього позначення (підземна частина).

2. Будівельний об'єм надземної та підземної частин будинку визначається у межах граничних поверхонь з урахуванням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів тощо, починаючи з позначення рівня чистої підлоги кожної з частин будинку, без врахування архітектурних деталей (які не збільшують загального об'єму будинку), підпільних каналів, портиків, терас, відкритих балконів, об'єму проїздів і простору під будинком на опорах, горищ, які використовуються з технічною метою.

3. Об'єм будинку визначається множенням його площі на висоту, причому висота будинку рахується від рівня спланованої поверхні землі (вимощення, тротуару) до верхньої лінії карниза. За наявності мансард висотою будівлі вважається відстань від рівня спланованої поверхні землі (вимощення, тротуару) до підлоги мансарди (об'єм мансарди, мезоніну підраховується окремо). У разі розміщення будинку на рельєфі висота його надземної частини визначається за середнім показанням промірів.

4. Якщо будинок складається з частин, які різко відрізняються одна від одної за окресленням, конфігурацією чи за їх конструктивним рішенням, об'єм будинку слід підраховувати окремо за цими частинами.

5. Якщо об'єм будинку підраховується за його частинами, стіна, що розділяє частини будинку, відноситься до тієї частини, в якої конструкція чи висота стін відповідає конструкції чи висоті стіни, що їх розділяє.

6. Прибудови одного і того самого призначення та з одного і того самого матеріалу, що й основний будинок, уключаються до основного об'єму будинку. Прибудови, які не відповідають цим вимогам, обміряються і враховуються окремо та до основного об'єму будинку не включаються.

7. Об'єм підвалу визначається множенням площі горизонтального перерізу будинку на рівні першого поверху вище цоколя будинку на висоту, проміряну від рівня чистої підлоги підвалу до рівня чистої підлоги першого поверху.

8. Об'єм мансард, мезонінів визначається множенням площ їх горизонтального перерізу зовнішнім обводом стін на рівні підлоги на висоту від підлоги мансарди (мезоніну) до верху засипки горищного перекриття.

9. У разі криволінійного окреслення перекриття мансарди (мезоніну) приймається середня висота.

10. Еркери (закриті балкони) та переходи включаються до об'єму будинку.

11. Висота еркерів (закритих балконів) визначається як різниця висот від землі до верху перекриття еркера (або переходу) і до нижньої площини еркера (переходу).

12. Лоджії та ніші в зовнішніх стінах не вилучаються з об'єму будинку.

13. У процесі визначення будівельного об'єму житлових будинків і гуртожитків технічні поверхи (котельні, майстерні тощо) включаються до об'єму будинку.

14. Об'єми господарських будівель визначаються аналогічно до підрахунку об'ємів основних будинків.

15. Будівельний об'єм окремих частин житлового будинку (квартир, кімнат, жилих блоків, секцій, вбудованих нежитлових приміщень) визначається як добуток висоти поверху, що складається з висоти приміщень і товщини перекриття над поверхом, на якому знаходяться ці частини будинку, та площі окремих частин будинку в межах обмежувальних поверхонь по зовнішньому обводом зовнішніх стін та осями внутрішніх обмежувальних стін.

16. Корисний об'єм квартири визначається як добуток загальної площі квартири і висоти поверху.

1. На планах поверхів, складених під час технічної інвентаризації, потрібно проставляти номери квартир (кімнат).

2. Номери квартир (кімнат) на планах поверхів мають відповідати нумерації квартир (кімнат) на місцях. У разі невідповідності нумерації квартир (кімнат у гуртожитках) та за потреби впорядкування нумерації квартир (кімнат у гуртожитках) рішення щодо них приймає орган місцевого самоврядування (його виконавчий орган) за місцем розташування об'єкта.

3. На планах поверхів номери квартир (приміщень) проставляються так:

1) для невеликих будинків (до трьох квартир) - на плані біля головного входу в квартиру;

2) на планах поверхів будинків квартирного типу - на майданчику сходової клітки біля вхідних дверей квартири.

4. Номери квартир (кімнат у гуртожитках, груп приміщень) обводяться колом.

5. На планах поверхів проставляються номери всіх (житлових або основних і допоміжних) приміщень.

6. Нумерація вбудованих (прибудованих) нежитлових приміщень (груп нежитлових приміщень) здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир.

7. Житлові та допоміжні приміщення нумеруються арабськими цифрами - окремо кожна квартира (група нежитлових приміщень, машино-місць) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалюваних приміщень позначається римськими цифрами.

8. Нумерація приміщень у багатоповерхових громадських будинках встановлюється, як правило, відповідно до номера поверху (наприклад, перший поверх - 101, 102, другий - 201, 202 тощо).

1. Інвентаризаційні роботи виконуються у випадках, передбачених пунктом 6 розділу I цієї Інструкції. Ці роботи виконуються у присутності замовника та після їх завершення абрис (ескіз) скріплюється його підписом.

2. У разі відсутності у замовника відповідної документації матеріали конструктивних елементів та рік спорудження будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд зазначає замовник, що відображається в абрисі (ескізі) та засвідчується його підписом.

3. Результати огляду вносяться до відповідних форм бланків із зазначенням дати та прізвища виконавця робіт.

1. Проведення технічної інвентаризації зупиняється:

у разі незабезпечення доступу виконавцям до всіх приміщень об'єкта нерухомого майна або перешкоджання їх роботі іншим чином;

у разі незабезпечення виконавцям безпечних умов праці замовником безпосередньо на об'єкті нерухомого майна;

за заявою замовника або його довіреної особи про зупинення здійснення технічної інвентаризації на об'єкті нерухомого майна;

за ініціативою суб'єкта господарювання у разі невиконання замовником умов договору в порядку та згідно з умовами зазначеного договору.

Проведення технічної інвентаризації може бути зупинено також з інших підстав, передбачених законом або договором.

Про зупинення проведення технічної інвентаризації суб'єкт господарювання невідкладно або в інший строк, передбачений у договорі, повідомляє замовника або його довірену особу.

Проведення технічної інвентаризації зупиняється на період до усунення обставин, які стали підставою для зупинення, або до надходження заяви замовника або його довіреної особи про відновлення робіт з технічної інвентаризації, якщо зупинення відбулося з його ініціативи.

2. Технічна інвентаризація не проводиться:

якщо із заявою про проведення технічної інвентаризації звернулася неналежна особа;

якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

у разі повторного незабезпечення доступу фахівцям з технічної інвентаризації до всіх приміщень об'єкта нерухомого майна або неодноразового перешкоджання їх роботі іншим чином;

з інших правових підстав, передбачених законодавством або договором.

1. Внесення змін до інвентаризаційних справ проводиться зберігачем.

2. Всі виправлення, доповнення в технічних паспортах скріплюються підписом керівника суб'єкта господарювання (для юридичних осіб).

3. За наявності змін у складі, плануванні та технічному стані об'єкта виготовляється новий технічний паспорт.

4. Усі матеріали мають бути пронумерованими за порядком їх розміщення в інвентаризаційній справі та внесеними до опису інвентаризаційної справи.

5. Зміни у схематичних планах територій, основних будинках, допоміжних (господарських) будівлях і спорудах установлюються шляхом зіставлення даних, відображених у наявних планах та описах, зі справжнім станом об'єктів під час безпосереднього обстеження на місці.

6. Виявлені зміни заносяться до нових абрисів (ескізів) з подальшим виготовленням нових планових і текстових матеріалів (інвентаризаційні плани, журнали, експлікації тощо).

7. Надання достовірної інформації з матеріалів технічної інвентаризації та зняття копій з них на запити фізичних та юридичних осіб проводяться безпосередньо працівниками зберігача.

1. Контроль за якістю виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів здійснюється контролером, призначеним керівником суб'єкта господарювання, який пройшов професійну атестацію та отримав кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

2. Допускається одноосібне виконання робіт відповідальним виконавцем окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури, який пройшов професійну атестацію та отримав кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна суб'єкта господарювання або є фізичною особою - підприємцем.

3. Контролю підлягає не менше ніж 20 % виконаних робіт.