Про надання індивідуальної податкової консультації

Державна фіскальна служба України розглянула запит про надання індивідуальної податкової консультації, а також на доповнення до листа та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно зі ст. 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого пп. 5 п. 180.1 ст. 180 Кодексу), на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом.

На сьогодні Кодексом для договорів управління майном встановлено особливості оподаткування з податку на додану вартість (пп. 14.1.139 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу).

Враховуючи викладене, в органах ДФС обліковуються лише ті договори управління майном, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом.

Взяття на облік договору управління майном здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору управління майном, за умови прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ.

При взятті на облік договору управління майном управителю майна надається реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який є податковим номером.

Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, у всіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством, та не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах відповідного договору у тому числі в разі зміни місцезнаходження управителя майна та зміни контролюючого органу, у якому управитель майна перебуває на обліку.

Управителю майна за декількома договорами управління майнем податковий номер видається на кожному із договорів при взятті їх на облік.

Статтею 50 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493, визначено, що банк відкриває окремий поточний рахунок управителю за договором управління майном згідно з порядком, установленим для суб'єктів господарювання.

За результатами розгляду запиту встановлено, що на обліку в контролюючих органах перебувають 2 договори управління майном, управителем за якими є ТОВ:

Договір управління майном від 26.07.2018 р. N 2200 - управитель майна ТОВ;

Договір управління майном від 27.12.2018 р. N 3775 - управитель майна ТОВ.

ТОВ для кожного договору управління майном відкрито окремий рахунок у банку за реєстраційним (обліковим) номером платника податків, про що до ДФС банками надано повідомлення згідно зі ст. 69 Кодексу.

Враховуючи викладене, при проведенні безготівкових розрахунків за договором управління майном необхідно використовувати рахунок, відкритий управителю за договором управління майном, та в полі "код платника" в платіжному дорученні потрібно зазначати реєстраційний (обліковий) номер платника податків, наданий контролюючим органом при взятті на облік договору управління майном.

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюються ст. 1029 - 1045 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (п. 1 ст. 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ст. 1033 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (ст. 1030 ЦКУ).

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу до платників податку на прибуток належать суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових підприємств, установ, організацій та суб'єктів господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном.

Прибуток від кожного договору управління майном та винагорода за управління майном враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування установником управління та управителем майна згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій та подання фінансової звітності за договором управління майном повідомляємо, що відповідно до частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Для отримання ґрунтовної відповіді із зазначеного питання пропонуємо звернутися до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.