Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Державна фіскальна служба України Індивідуальна податкова консультація від 30.11.2018 №5040/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Остання редакція від 30.11.2018. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна фіскальна служба України

Тип Індивідуальна податкова консультація

Дата 30.11.2018

Номер 5040/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
30.11.2018 N 5040/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.
Щодо обліку у контролюючих органах нерезидентів - інвесторів та обов’язку банку повідомляти про відкриття / закриття рахунку умовного зберігання (ескроу)
Відповідно до ст. 3 Закону України від 16.04.1991 р. N 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність"суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.
Згідно із пп. 14.1.193. п. 14.1. ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Статтею 15 Кодексу встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 64.5. ст. 64 Кодексу передбачено, що підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом.
Пунктом 69.1. ст. 69 Кодексу встановлено, що банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно- правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з ЄДР чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.
Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Згідно зі ст. - 1076-1 Цивільного кодексу України за договором рахунка умовного зберігання (ескроу) банк зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий клієнту (володільцю рахунка), грошові кошти, отримані від володільця рахунка та/або від третіх осіб, та перераховувати такі кошти особі (особам), вказаній володільцем рахунка (бенефіціару або бенефіціарам), або повернути такі кошти володільцю рахунка за настання підстав, передбачених договором рахунка умовного зберігання (ескроу).
Порядок обов’язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій визначено ст. - 65-2 Закону України від 17 вересня 2008 року N 514-VI "Про акціонерні товариства" (далі - Закон N 514).
Разом з тим відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, регулюються Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", відповідно до частини восьмої ст. 17 якого правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участі або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків, визначених цією частиною.
Щодо оподаткування доходів фізичних осіб - нерезидентів, які виплачуються банком - резидентом України через рахунки умовного зберігання (ескроу)
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.
Згідно з пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною ст. 167 Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.
Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу при застосуванні платником податку норм пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Отже, у разі якщо клієнт банку - юридична особа - нерезидент, який є власником домінуючого пакета акцій, здійснює через ескроу-рахунки виплату доходу фізичним особам - резидентам за придбані у таких осіб акції, то банк як професійний торговець цінними паперами при виплаті інвестиційного прибутку таким платникам зобов’язаний, з урахуванням норм п. 170.2 ст. 170 Кодексу, виконати функції податкового агента.
Разом з тим, об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).
Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст. 170 Кодексу.
Згідно з пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
При цьому відповідно до пп. 170.10.2 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом, то вони мають зараховуватися на рахунок, відкритий таким нерезидентом у банку - резиденті, режим якого встановлюється Національним банком України. При цьому такий банк - резидент вважається податковим агентом під час проведення будь-яких видаткових операцій з такого рахунка.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу.
Таким чином, у разі якщо клієнт банку - юридична особа - нерезидент, який є власником домінуючого пакета акцій, здійснює через ескроу-рахунки виплату доходу фізичним особам - нерезидентам за придбані у таких осіб акції, то банк - резидент з урахуванням положень пп. 170.10.2 п. 170.10 ст. 170 Кодексу має виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.
Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податок (військовий збір) сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку (військового збору) до бюджету.
Водночас відповідно до пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент.
Щодо оподаткування податком на прибуток доходів нерезидента, які виплачуються банком - резидентом через рахунки умовного зберігання (ескроу)
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу ( пп. "е" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Відповідно до частин 4 та 9 ст. 652 Закону N 514 у разі обов’язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій заявник вимоги відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у банківській установі не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.
Заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).
Абзацом другим ч. 13 ст. 652 Закону N 514 встановлено, що перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев’ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов’язання щодо оплати акцій, що придбаваються.
Крім цього, абзацом сьомим ч. 13 ст. 652 Закону N 514 передбачено, що усі витрати, пов’язані з відкриттям та обслуговуванням рахунка умовного зберігання (ескроу), несе заявник вимоги. Банк не має права здійснювати будь-які утримання з коштів, що виплачуються акціонерам (їхнім спадкоємцям або правонаступникам, або іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).
Таким чином, якщо клієнт банку, який є власником домінуючого пакету акцій, здійснює виплату доходу на користь акціонерів - нерезидентів (юридичних осіб) за операціями з придбання акцій через ескроу-рахунки, то утримання податку на прибуток з таких доходів нерезидента та його подальшу сплату до бюджету відповідно до вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу повинен здійснювати власник такого рахунку (заявник вимоги).
При цьому, при здійсненні виплат нерезидентам слід враховувати вимоги ст. 103 Кодексу, якою встановлений Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення,від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Право на використання переваг міжнародного договору надається нерезиденту за умови надання ним довідки про підтвердження його резидентства відповідно до положень ст. 103 Кодексу.
Так, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
30.11.2018 N 5040/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.
Щодо обліку у контролюючих органах нерезидентів - інвесторів та обов’язку банку повідомляти про відкриття / закриття рахунку умовного зберігання (ескроу)
Відповідно до ст. 3 Закону України від 16.04.1991 р. N 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність"суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.
Згідно із пп. 14.1.193. п. 14.1. ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Статтею 15 Кодексу встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.