Про затвердження Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України

Відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Кодексу законів про працю України, з метою впорядкування організації заходів соціального і правового захисту у Збройних Силах України

1. Затвердити Інструкцію про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, що додається.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція визначає порядок організації у Збройних Силах України (далі – ЗСУ) роботи щодо реалізації державної політики з питань здійснення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей (далі – військовослужбовці та члени їхніх сімей), працівників Збройних Сил України (далі – працівники), а також створення сприятливих матеріально-побутових та соціально-правових умов для реалізації військовослужбовцями їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни.

2. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників здійснюється відповідно до вимог Конституції України та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства оборони України та інших нормативно-правових актів.

3. Метою організації у ЗСУ соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників є забезпечення їхніх прав і свобод, пільг та соціальних гарантій, передбачених законодавством України (у тому числі у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших установлених законом випадках), задоволення матеріальних і духовних потреб особового складу органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі – військові частини), підтримання сприятливого соціального клімату та соціальної стабільності у військових колективах, забезпечення статусу військовослужбовців у суспільстві, сприяння зростанню продуктивності праці, всемірній охороні трудових прав працівників.

4. Терміни, що використовуються у цій Інструкції, вживаються у таких значеннях:

громадські інститути у ЗСУ - добровільні об’єднання військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників, збори особового складу, ради офіцерів, ради сержантів, ради сімей військовослужбовців військових частин, інші добровільні об’єднання громадян у ЗСУ, які створюються з метою реалізації і захисту їхніх соціальних прав та використання суспільного потенціалу в інтересах людини та колективу;

інформаційно-роз’яснювальна робота - оперативне та об’єктивне доведення і роз’яснення військовослужбовцям та членам їхніх сімей, працівникам державної політики в соціальній сфері, законів України та інших нормативно-правових актів з питань соціального і правового захисту, інформування про діяльність органів державної влади, військового управління, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення пільг та соціальних гарантій, передбачених законодавством України;

соціальний паспорт військової частини, підрозділу, гарнізону - документ, який містить дані про соціально-демографічні характеристики особового складу, стан дотримання соціальних гарантій, відомості, що відображають соціальні процеси у військовій частині (гарнізоні), а також іншу інформацію з питань організації та здійснення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників;

соціальні процеси у ЗСУ - зміни змісту, характеру чи масштабів групових явищ, масової поведінки та соціального становища військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників;

телефони довіри - телефонні номери, за якими надається фахова соціально-психологічна, правова допомога, здійснюється інформаційно-роз’яснювальна робота, а також приймається інформація публічного чи конфіденційного характеру з питань, які належать до компетенції відповідних військових частин.

5. Основні напрями здійснення у ЗСУ соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників:

удосконалення законодавства України з питань соціального і правового захисту;

організація моніторингу соціальних процесів у військових частинах та підрозділах, попередження виникнення та нейтралізація випадків соціальної напруги у військових колективах;

реалізація заходів правового і соціального захисту особового складу;

інформаційно-роз’яснювальна робота у військових частинах, гарнізонах, в тому числі через засоби масової інформації, соціальні мережі тощо, з питань пільг, прав та соціальних гарантій, механізмів та шляхів їх набуття й отримання;

співпраця посадових осіб військових частин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інститутами громадськості у ЗСУ, Громадською радою при Міністерстві оборони України та Регіональними громадськими приймальнями Міністра оборони України, об’єднаннями громадян, професійними спілками тощо;

адресна робота з військовослужбовцями та членами їхніх сімей, працівниками, які потребують посиленої допомоги та підтримки, у першу чергу з військовослужбовцями, які отримали тяжкі поранення, контузії, каліцтва, особами, що мають особливі потреби, та тяжкохворими;

забезпечення роботи телефонів довіри, своєчасний розгляд пропозицій, скарг і заяв громадян з питань соціального і правового захисту, їх оперативне вирішення;

організація і проведення цільових військово-соціологічних опитувань та досліджень;

сприяння соціальній та професійній адаптації військовослужбовців, які звільняються з військової служби, та членів їхніх сімей;

реалізація заходів щодо шефства у ЗСУ;

організація та контроль процесу оздоровлення і відпочинку дітей в оздоровчих таборах ЗСУ;

моніторинг дотримання у ЗСУ принципу гендерної рівності.

1. Робота щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників у ЗСУ здійснюється відповідно до визначених повноважень:

командирами та начальниками всіх рівнів;

військовими частинами;

районними (міськими, районними у містах, об’єднаними районними, об’єднаними міськими) військовими комісаріатами (далі – районні військові комісаріати);

Київським міським, обласними військовими комісаріатами;

органами військового управління ЗСУ;

начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗСУ та його заступниками;

структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України;

Міністром оборони України та його заступниками;

військовими службовими особами гарнізонів.

Загальне керівництво роботою щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників здійснюється заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов’язків) через Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України, а також заступником начальника Генерального штабу ЗСУ (згідно з розподілом обов’язків) через Головне управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ.

2. На командирів та начальників усіх рівнів покладаються завдання щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників, визначені чинним законодавством України.

3. На військові частини покладаються такі завдання:

забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців, працівників з реалізації їхніх прав на свободу світогляду і віросповідання;

додержання порядку і правил, пов’язаних з виконанням службових обов’язків та проходженням військової служби, – військовослужбовцями, а також служби у військовому резерві, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів, – військовозобов’язаними або резервістами, призваними на збори;

своєчасне та повне забезпечення військовослужбовців продовольчим, речовим, грошовим та іншими видами забезпечення, а також допомогами та виплатами, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців відповідно до чинного законодавства України;

ведення відповідного соціального паспорта військової частини та підрозділів;

забезпечення дотримання соціальної справедливості при розподілі службового навантаження та необхідного часу для відпочинку військовослужбовців, працівників, визначення та підтримання порядку надання часу (іншого дня) для відпочинку за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні;

забезпечення встановленого законодавством України порядку надання військовослужбовцям, працівникам відпусток та відкликання з них;

охорона здоров’я та праці у військовій частині, створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов праці та проходження військової служби, побуту військовослужбовців, проведення заходів щодо обмеження дії небезпечних факторів праці та військової служби з урахуванням їх специфіки та екологічної обстановки в місцях дислокації (виконання визначених завдань);

надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам, а також членам сімей військовослужбовців у військових частинах та підрозділах, у місцях дислокації яких відсутні державні або комунальні заклади охорони здоров’я;

аналіз стану здоров’я військовослужбовців і працівників, які отримали тяжкі поранення, контузії, каліцтва чи є тяжкохворими та перебувають на лікуванні за межами військової частини, їх періодичне відвідування, вирішення їх соціально-побутових потреб, сприяння в проходженні ними соціальної, психологічної реабілітації, інформування у разі потреби районних військових комісаріатів про необхідність надання адресної допомоги їхнім сім’ям;

сприяння військовослужбовцям і працівникам у своєчасному огляді в медико-соціальних експертних комісіях (далі – МСЕК), якщо їх право на допомогу або пільги пов’язане із встановленням інвалідності або визначенням ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності;

забезпечення черговості та справедливого розподілу серед військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників путівок, які надійшли до військової частини, на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, в інших закладах;

створення умов для участі у вирішенні соціально-психологічних, матеріально-побутових потреб та запитів військовослужбовців, працівників та членів їхніх сімей громадських інститутів у ЗСУ, профспілкових організацій;

додержання принципу гендерної рівності при створенні соціально-побутових умов у військовій частині, забезпечення пільг з питань праці, проходження військової служби та виконання службових обов’язків, передбачених законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства;

інформування та роз’яснення про можливості військової частини та гарнізону щодо забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників жилими приміщеннями, а також про права на пільги за користування житлом та плату за комунальні послуги;

забезпечення рівного та справедливого доступу військовослужбовців до реалізації права на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

забезпечення реалізації пільг військовослужбовців та членів їхніх сімей на безоплатний проїзд та перевезення особистого майна у випадках та порядку, передбачених законодавством України;

виготовлення документів, а також встановлення і перевірка фактів, які підтверджують проходження військовослужбовцями військової служби чи служби у військовому резерві резервістами, проходження навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов’язаними, виконання обов’язків військової служби, участь в бойових діях, обставини загибелі, поранення, втрати працездатності та інших ушкоджень здоров’я, організація та проведення у максимально стислі строки, виходячи з умов обстановки та у взаємодії з правоохоронними органами, службових розслідувань з цих питань та їх облік;

надання допомоги сім’ям і батькам військовослужбовців, які загинули чи померли в період проходження військової служби, у їх похованні, виплата одноразової грошової допомоги батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби;

виявлення і розв’язання соціально-правових проблем особового складу, розгляд звернень, які надходять до військової частини, з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників, а також ведення особистого прийому громадян, видача необхідних довідок та інших документів;

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, надання військовослужбовцям та членам їхніх сімей, працівникам правової допомоги, роз’яснення порядку оскарження неправомірних рішень та дій (бездіяльності) органів військового управління, командирів (начальників);

сприяння у захисті перед роботодавцями інтересів військовослужбовців, які мають відповідне право, щодо збереження основного місця роботи, посади, що були до призову на військову службу, і виплати середнього заробітку;

забезпечення взаємодії з військовими службовими особами гарнізону, районними військовими комісаріатами, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників.

В умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються такі завдання:

надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов’язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім’ї;

сприяння в проходженні соціально-психологічної адаптації військовослужбовцями і працівниками, які зазнали значних фізичних та психологічних навантажень внаслідок виконання службових обов'язків в умовах бойової обстановки або бойових дій, а також тривалий час (понад один місяць) були відірвані від сім’ї та звичного способу життя;

надання правової допомоги, забезпечення захисту цивільних, майнових, інших прав та інтересів військовослужбовців, можливість реалізації яких залежить від умов проходження військової служби та особливостей виконання завдань військовою частиною;

виплата членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості його отримання ними через участь у бойових діях та операціях.

Посадові особи, на яких покладається безпосереднє виконання зазначених вище завдань, зобов’язані не допускати у змісті документів, які видаються військовими частинами, випадків відхилення від передбачених законодавством України формулювань, необхідних за наявності підстав для отримання військовослужбовцями та членами їхніх сімей, працівниками відповідних пільг та соціальних гарантій.

4. На підрозділ військової частини, який розташований в іншому гарнізоні, покладаються такі завдання:

виділення необхідного часу, службового транспорту з метою реалізації військовослужбовцями, працівниками їх прав та пільг, надання яких здійснюється штабом військової частини;

своєчасне та повне отримання і видача військовослужбовцям передбачених для них продовольчого, речового, грошового та інших видів забезпечення у порядку, встановленому чинним законодавством України;

забезпечення долікарською медичною допомогою військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників у разі відсутності в місці дислокації підрозділу державних або комунальних закладів охорони здоров’я;

забезпечення транспортними послугами підрозділів, які розташовані у важкодоступних та віддалених від населених пунктів місцевостях, для доставки дітей військовослужбовців та працівників до навчальних закладів, а також хворих до місць надання кваліфікованої медичної допомоги;

ведення відповідного соціального паспорта підрозділу військової частини, який розташований в іншому гарнізоні;

надання своєчасних доповідей командиру військової частини щодо соціально-психологічних, матеріально-побутових потреб та запитів військовослужбовців та членів їх сімей, працівників, проблемних питань та шляхів їх вирішення;

створення умов для участі військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників у діяльності громадських інститутів у ЗСУ, профспілкових організацій;

забезпечення взаємодії з військовими службовими особами гарнізону, районним військовим комісаріатом, органами державної влади та місцевого самоврядування для повного і своєчасного вирішення питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників.

5. На районні військові комісаріати покладаються такі завдання:

організація роботи із соціального забезпечення членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби в резерві, відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2014 року № 937, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 січня 2015 року за № 73/26518;

надання допомоги сім’ям і батькам військовослужбовців, які загинули чи померли в період проходження військової служби (зборів), у їх похованні;

розгляд звернень, які надходять до районного військового комісаріату, з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також ведення особистого прийому громадян, видача необхідних довідок та інших документів;

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, надання членам сімей військовослужбовців правової допомоги, роз’яснення порядку оскарження неправомірних рішень та дій (бездіяльності) органів військового управління, командирів (начальників);

забезпечення взаємодії з військовими службовими особами гарнізонів, військових частин, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, громадськими, волонтерськими і благодійними організаціями щодо надання фінансової, матеріальної, правової та інших видів допомоги військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей;

своєчасне та всебічне реагування на звернення військових частин та членів сімей військовослужбовців, які отримали тяжкі поранення, контузії, каліцтва, осіб, що мають особливі потреби, та тяжкохворих щодо надання адресної допомоги за місцем їх лікування, реабілітації чи постійного проживання;

систематичне уточнення інформаційних та довідкових матеріалів з питань механізмів реалізації пільг та соціальних гарантій, передбачених законодавством України для військовослужбовців та членів їхніх сімей, у тому числі соціальної реклами, контактних даних (адрес, телефонів, прізвищ, імен та по батькові керівників) органів соціального захисту та соціальних служб, волонтерських та благодійних організацій;

ведення обліку військовослужбовців та членів їхніх сімей, які потребують посиленої соціальної допомоги та підтримки, а також результатів надання їм адресної допомоги (додаток 1).

6. На Київський міський, обласні військові комісаріати, органи військового управління ЗСУ, структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України покладаються такі завдання:

підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з питань соціального і правового захисту;

організація моніторингу соціальних процесів у підпорядкованих військових частинах, впливу на них рівня забезпечення прав і свобод військовослужбовців, їх соціального захисту з боку держави, попередження виникнення та нейтралізація випадків соціальної напруги у військових колективах;

планування, методичне забезпечення, координація та контроль проведення заходів соціального і правового захисту особового складу в районних військових комісаріатах, військових частинах;

систематична та цільова інформаційно-роз’яснювальна робота у військових частинах, гарнізонах, забезпечення своєчасного роз’яснення положень та вжиття управлінських рішень при прийнятті нових чи внесенні змін до діючих нормативно-правових актів;

організація співпраці інститутів громадськості у ЗСУ, Громадської ради при Міністерстві оборони України та Регіональних громадських приймалень Міністра оборони України з органами державної влади та місцевого самоврядування;

забезпечення роботи телефонів довіри, розгляд пропозицій, скарг і заяв громадян з питань соціального і правового захисту, визначення шляхів їх вирішення;

участь в організації та проведенні цільових військово-соціологічних досліджень;

взаємодія з органами державної влади, установами та закладами з метою сприяння соціальній та професійній адаптації військовослужбовців, які звільняються з військової служби, та членів їхніх сімей;

організація та контроль проведення заходів щодо шефства у ЗСУ;

забезпечення взаємодії з обласними державними адміністраціями, місцевими органами самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, соціальними службами, благодійними та волонтерськими організаціями з питань забезпечення моральної, соціальної та матеріальної підтримки військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників, які її потребують, у першу чергу з числа важкопоранених, скалічених військовослужбовців та осіб, які мають особливі потреби;

участь в організації та контролі процесу оздоровлення та відпочинку дітей військовослужбовців та працівників в оздоровчих таборах ЗСУ, інших санаторно-курортних закладах, закладах оздоровлення та відпочинку всіх форм власності;

систематичне інформування громадськості та засобів масової інформації (через прес-служби, прес-центри, медіа-центри Міністерства оборони України та ЗСУ) про заплановані, реалізовані та такі, що реалізуються, заходи соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей;

моніторинг дотримання у ЗСУ принципу гендерної рівності.

7. На військових службових осіб гарнізонів завдання щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників покладаються в обсягах обов’язків, визначених розділом 1 частини першої Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України .

Заступником начальника гарнізону з виховної роботи ведеться соціальний паспорт гарнізону на підставі відомостей соціальних паспортів всіх військових частин ЗСУ гарнізону.

Заступник начальника гарнізону з виховної роботи повинен щомісяця уточнювати в органах соціального захисту та соціальних службах обласних (районних, районних в містах) державних адміністрацій, виконавчих комітетах органів місцевого самоврядування інформацію про рішення та заходи, які здійснюються в інтересах військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників.

1. Моніторинг соціальних процесів у підрозділах, військових частинах, з’єднаннях, військах та ЗСУ в цілому здійснюється з метою узагальнення відомостей соціального характеру про особовий склад, об’єктивного аналізу соціальних явищ, що відбуваються серед військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників, вивчення факторів та чинників, які на це впливають, підготовки довідкових та інформаційних матеріалів щодо стану вирішення питань соціального і правового захисту для врахування в повсякденній діяльності та при прийнятті управлінських рішень Міністерством оборони України, ЗСУ, командуванням військових частин та військовими службовими особами гарнізонів.

2. Моніторинг соціальних процесів здійснюється шляхом ведення у військових частинах та гарнізонах соціальних паспортів, проведення військово-соціологічних досліджень, збору та узагальнення органами військового управління відповідно до компетенції статистичних даних щодо надання статусу учасника бойових дій, проходження служби військовослужбовцями, даних щодо заходів, необхідних для забезпечення пільг та соціальних гарантій при їх звільненні з військової служби, щодо трудових відносин з працівниками, виробничого травматизму, стану забезпечення особового складу відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , Кодексу законів про працю України, у тому числі щодо виплати грошових коштів, допомоги, забезпечення житлом, стану медичного та санаторно-курортного забезпечення.

Органи військового управління мають право збирати, обробляти та узагальнювати іншу інформацію з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників, щодо результатів проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, гендерної рівності, діяльності громадських інститутів у ЗСУ.

3. Cоціальний паспорт на мирний час військової частини, підрозділу, гарнізону ведеться відповідно до форми, наведеної у додатку 2 до цієї Інструкції.

4. Cоціальний паспорт на особливий період військової частини, підрозділу, гарнізону ведеться відповідно до форми, наведеної у додатку 3 до цієї Інструкції.

5. Соціальний паспорт у військовій частині А0515, військових частинах, підпорядкованих командиру військової частини А0515, ведеться відповідно до чинного законодавства України з урахуванням особливостей їх діяльності.

6. Правила ведення соціального паспорта:

1) якщо підрозділи військової частини дислокуються в різних населених пунктах, соціальний паспорт оформлюється для кожного підрозділу. В інших підрозділах військової частини соціальний паспорт ведеться за рішенням командування;

2) соціальний паспорт уточнюється:

періодично – станом на 01 січня та 01 липня;

у разі прибуття до військової частини (гарнізону) вищих посадових осіб держави, Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, під час підготовки до інспектувань та перевірок;

у разі значних якісних змін в організаційно-штатній структурі та укомплектованості особовим складом військової частини;

3) заступник начальника гарнізону з виховної роботи складає соціальний паспорт гарнізону:

на мирний час – згідно з розділами ІІІ–VI додатка 2 до цієї Інструкції;

на особливий період – згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІ додатка 3 до цієї Інструкції;

4) джерелами інформації, необхідної для заповнення соціального паспорта, є:

результати вивчення суспільно-політичної обстановки в районі розташування військової частини (підрозділу);

дані соціологічних досліджень (аналізів) та психологічних обстежень військовослужбовців;

висновки з оцінки морально-психологічного стану особового складу військової частини (підрозділу);

аналіз потреб та запитів військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників;

відомості з обліку особового складу військової частини (підрозділу);

інші передбачені законодавством України та документально оформлені відомості соціального характеру, які забезпечують здійснення моніторингу соціальних процесів у військових частинах та гарнізонах;

5) обробка персональних даних здійснюється за згодою суб’єкта персональних даних. Під час збору, обробки та збереження персональних даних військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників особи, яким надаються такі дані для заповнення соціального паспорта, повинні забезпечувати дотримання вимог Закону України "Про захист персональних даних" . Персональні дані військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників підлягають видаленню та знищенню у термін протягом п’яти робочих днів з дня уточнення соціального паспорта у разі, якщо суб’єкт персональних даних припинив правовідносини з військовою частиною;

6) складання та ведення соціального паспорта мають здійснюватися з урахуванням чинного законодавства України з питань охорони державної таємниці.

7. Ведення соціального паспорта покладається:

у військових частинах та підрозділах – на заступників командирів по роботі з особовим складом, а у разі відсутності в штаті військової частини (підрозділу) такої посади – на посадову особу, яку визначає командир військової частини (підрозділу);

у гарнізонах – на заступників начальників гарнізонів з виховної роботи.

__________

Примітки:

1. Джерелами інформації, необхідної для заповнення відомостей, є:

матеріали службових (спеціальних) розслідувань, висновки судмедекспертиз, військово-лікарських комісій;

службові листи (повідомлення) командирів військових частин;

особові справи військовослужбовців, облікові картки військовозобов’язаних;

облікові дані, ведення яких передбачено Інструкцією з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2014 року № 937, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 січня 2015 року за № 73/26518;

рішення житлових комісій військових частин (гарнізонів);

листи від органів державної влади та місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та виконавчих органів, волонтерських та благодійних організацій, фізичних чи юридичних осіб;

матеріали за результатами особистих прийомів та письмових звернень військовослужбовців та членів їхніх сімей.

2. Обробка персональних даних здійснюється за згодою. Під час збору, обробки та збереження персональних даних військовослужбовців та членів їхніх сімей особи, яким надаються такі дані для заповнення відомостей, повинні забезпечувати дотримання вимог Закону України "Про захист персональних даних" . Персональні дані військовослужбовців та членів їхніх сімей підлягають видаленню та знищенню у річний термін з дня зняття з обліку у військовому комісаріаті.

__________

Примітка.

У висновку має відображатися взаємозв'язок службового навантаження, рівня укомплектованості та плинності кадрів, а також вплив зазначених процесів на морально-психологічний стан особового складу військової частини в цілому та за категоріями.

__________