22) сулії з кислотами можуть встановлюватися на стелажах не більше ніж у два яруси по висоті або зберігатися на підлозі групами не більше 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше 0,15 м заввишки;
23) забороняється:
проводити у складах роботи, не пов'язані із зберіганням хімічних речовин;
входити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;
застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів;
укладати тару з лужними металами на стелажах на висоті менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.
9.5. На складах лісопиломатеріалів необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
1) забороняється зменшувати нормовані протипожежні відстані від складів лісопиломатеріалів до сусідніх будинків, споруд, територій;
( підпункт 1 пункту 9.5 глави 9 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
2) відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до пожежних гідрантів повинна бути не менше 8 м;
3) перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені до ґрунту від трав'яного покриву, горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 0,15 м;
4) на кожний склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок, а також з урахуванням залучення працівників підприємства та техніки. План щороку перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду повинен практично відпрацьовуватися з усіма робочими змінами підприємства із залученням відповідних пожежно-рятувальних підрозділів;
5) на складах слід обладнувати пункти (пости) первинними засобами пожежогасіння та запасом протипожежного інвентарю у кількості, яка визначається планами організації гасіння пожеж;
6) лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше 15 м від штабелів круглого лісу. Площа навколо лебідки повинна бути вільною від відходів та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше однієї бочки (200 л) на відстані не менше 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля;
7) коли укладаються і розбираються штабелі лісопиломатеріалів, транспортні пакети необхідно встановлювати лише з одного боку проїзду, при цьому проїжджа частина, яка залишається вільною, повинна бути не менше 4 м завширшки;
8) обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі) повинно проводитись на спеціально відведених майданчиках;
9) у разі зберігання лісопиломатеріалів у будинках ширина проходу між штабелями та стіною будинку має бути не менше 0,8 м. Коли лісопиломатеріали укладаються усередині складів на стелажах, вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м;
10) для спостереження за температурою нагрівання трісок усередині бурту необхідно передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками;
11) склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі.
9.6. На складах вугілля і торфу необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
1) майданчики для зберігання вугілля та торфу треба очищати від рослинного шару, будівельного сміття та інших горючих матеріалів, вирівнювати й утрамбовувати. Вони не повинні заливатися паводковими та ґрунтовими водами;
2) вугілля різних марок, кожний вид торфу (у шматках або фрезерний) повинні зберігатися в окремих штабелях. Кожний штабель вугілля повинен мати табличку, на якій вказуються марка і дата його надходження на склад;
3) під час укладання вугілля та його зберігання необхідно стежити за тим, щоб до штабелів не потрапляли деревина, тканини, папір, сіно та інші горючі відходи;
4) на складі повинен бути забезпечений систематичний контроль за температурою у штабелях вугілля й торфу шляхом установлення в укосах контрольних залізних труб та термометрів. У разі підвищення температури вище 60° C необхідно здійснювати ущільнення штабеля в місцях підвищення температури, вибирання вугілля чи торфу, що розігрівся, або застосовувати інші безпечні методи для зниження температури. Штабелі, в яких відзначається підвищення температури, слід витрачати в першу чергу;
5) гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо у штабелях забороняється. Вугілля, що загорілося, слід гасити водою лише після вибирання із штабеля;
6) у разі загоряння торфу в шматках у штабелях необхідно осередки залити водою з додаванням змочувача або закидати сирою торфовою масою та здійснити розбирання ураженої частини штабеля. Фрезерний торф, який загорівся, необхідно видаляти, а місце вибирання заповнювати сирим торфом та утрамбовувати;
7) на складі повинен бути передбачений спеціальний майданчик для гасіння вугілля та торфу, що самозайнялися, та їх охолодження після видалення із штабеля;
8) за ліквідованими осередками горіння має вестися постійний контроль: на штабелях вугілля - протягом тижня, на штабелях торфу - протягом двох тижнів;
9) для виконання регламентних робіт із штабелями, а також проїзду механізмів та пожежних машин відстань від підошви штабелів до огороджувального паркану та фундаменту підкранових шляхів повинна бути не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки рейки або брівки автошляху - не менше 2 м;
10) забороняються:
укладати вугілля та торф на ґрунті, що містить органічні речовини, колчедани;
розміщувати штабелі над водостічними каналами, дренажними пристроями, джерелами тепла, окремими трубами й кабелями, а також теплофікаційними, кабельними та іншими тунелями;
зберігати вивантажене паливо насипом більше 2 діб;
видобувати із штабеля осередки палива, що самозайнялися, під час сильного вітру (більше 5 м/с);
знов укладати в штабелі вугілля, що самозайнялося, і торф після охолодження або гасіння (вони підлягають відвантаженню й витрачанню);
складувати вугілля свіжого видобутку на старі відвали вугілля, які пролежали понад місяць;
транспортувати вугілля або торф, що горить, транспортерними стрічками та відвантажувати його в транспорт;
приймати на склади вугілля і торф з явно вираженими осередками займання.
10. Автозаправні станції
10.1. До роботи на автозаправних станціях (далі - АЗС) допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це відповідне посвідчення. Забороняється зменшувати нормовані протипожежні відстані між суміжними будинками, спорудами на території АЗС.
( пункт 10.1 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.2. Розташування транспортних засобів в очікуванні заправки повинно забезпечувати можливість аварійної їх евакуації з території АЗС.
Автомобілі, що чекають черги на заправку, повинні розміщуватися не ближче ніж за 3 метри до автомобіля, що заправляється.
( пункт 10.2 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.3. На АЗС забороняється проводити постійні зварювальні та інші вогневі роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню як у будинках АЗС, так і на її території.
Тимчасові зварювальні та інші вогневі роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню під час технічної експлуатації АЗС, мають виконуватися відповідно до вимог глави 1 розділу VII цих Правил.
Курити дозволяється тільки в спеціально відведених та облаштованих для цього місцях.
( пункт 10.3 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.4. На АЗС мають бути вивішені на видимих місцях плакати, які містять обов'язки водія під час заправляння автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.
10.5. АЗС мають бути оснащені телефонним, гучномовним зв'язком. Для АЗС, які не обладнані провідним телефонним зв'язком, дозволяється для цих цілей використовувати засоби стільникового зв'язку.
( пункт 10.5 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.6. Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватися закритими.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах повинно здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).
10.7. Зливати нафтопродукти в резервуари необхідно закритим способом (трубопроводом). Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар необхідно заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання повинен контролюватися працівником АЗС та водієм автоцистерни, у тому числі для недопущення переповнення резервуара. Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, що виключає можливість іскроутворення в разі ударів об корпус резервуара, технологічного колодязя, зливного пристрою. Наконечники зливного пристрою повинні бути виготовлені з матеріалу, що виключає можливість іскроутворення, та мають бути заземлені до контуру, до якого виконується заземлення автоцистерни.
( пункт 10.7 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.8. Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаним до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднання до заземлювального пристрою. Кожна цистерна автопотяга повинна бути заземлена окремо до повного зливання з неї нафтопродуктів.
Для захисту від прямих ударів блискавки і заземлення високих потенціалів усі металоконструкції та електропровідні неметалеві частини технологічного обладнання мають бути приєднані до заземлювального пристрою.
10.9. За герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з'єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі повинен бути встановлений постійний нагляд; витікання, що виникло, слід негайно усунути.
10.10. Кришки оглядових і приймальних колодязів, а також колодязів очисних споруд повинні виготовлятися з негорючих матеріалів або матеріалів групи горючості Г1 та унеможливлювати іскроутворення під час ударів. Їх дозволяється відкривати лише для проведення технологічних операцій, профілактичних заходів, вимірів і добору проб.
10.11. Для відкривання і закривання пробок металевої тари, проведення робіт із обслуговування та ремонту технологічного обладнання у вибухонебезпечних зонах на АЗС повинен використовуватись інструмент з металу, що не утворює іскор.
( пункт 10.11 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.12. Під час заправлення на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
мотоцикли й моторолери подаються до паливороздавальних колонок з непрацюючими двигунами, пуск та вимкнення яких мають здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі - своїм ходом з подальшим вимкненням двигунів до початку процесу заправляння;
дозволяється відпускати нафтопродукти споживачам у металеві каністри, каністри з полімерних матеріалів, які призначені для зберігання нафтопродуктів і на яких нанесене відповідне маркування. Забороняється відпускати паливо в скляну тару та тару з полімерних матеріалів, яка не призначена для цих цілей;
( абзац третій пункту 10.12 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском або застосувати спеціальні хімічні речовини, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються і після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС;
( абзац четвертий пункту 10.12 глави 10 розділу VI із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
відстань між автомобілями повинна забезпечувати можливість маневрування та виїзду з території АЗС.
( абзац п'ятий пункту 10.12 глави 10 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
10.13. На АЗС забороняються:
заправляння транспортних засобів з працюючими двигунами;
робота в одязі та взутті, облитих бензином;
заправляння транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
заправляння автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами);
в'їзд на територію АЗС і заправляння тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
відпускання палива роздавальними колонками, які підключені до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);
приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;
використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією.
10.14. Під час експлуатації пересувних автозаправних станцій (далі - ПАЗС) необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
1) підпункт 1 пункту 10.14 глави 10 розділу VI виключено
( згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2020 р. № 830, у зв'язку з цим підпункти 2 - 5 уважати відповідно підпунктами 1 - 4 )
1) на кожній ПАЗС повинні бути нанесені фарбою написи "Пересувна АЗС", "Вогненебезпечно" та знак класифікації вантажу. Кожна ПАЗС має бути укомплектована первинними засобами пожежогасіння (не менше ніж двома вогнегасниками, протипожежним покривалом, ящиком з піском, лопатою);
2) кожна ПАЗС повинна мати інструкцію щодо заходів пожежної безпеки для водія-заправника;
3) перед початком відпускання нафтопродуктів водій-заправник зобов'язаний:
забезпечити надійне гальмування автомобіля й причепа на майданчику;
надійно заземлити ПАЗС (вертикальний заземлювач під час установлення забивають у землю на глибину 0,5 - 0,6 м);
підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;
надійно зафіксувати дверцята шафи паливороздавальних агрегатів під час відкривання, протерти підлогу шафи;
перевірити герметичність трубопроводів та паливороздавальних агрегатів, у разі необхідності негайно усунути несправності, що виникли;
4) ПАЗС необхідно оснащувати первинними засобами пожежогасіння відповідно до глави 3 розділу V цих Правил і розміщувати їх на території згідно зі схемою, затвердженою керівником підприємства.
( пункт 10.14 глави 10 розділу VI доповнено підпунктом 4 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
11. Житлові будинки
11.1. Сіно, солому та інші грубі корми необхідно складувати в найбільш віддаленому від житлового будинку і господарських будівель місці (на відстані не менше 10 м).
Дозволяється зберігання вказаних кормів у неопалюваних господарських будинках, у тому числі на горищах.
11.2. Випалювання сухої рослинності або її залишків здійснюється відповідно до Порядку випалювання сухої рослинності або її залишків, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12 серпня 2021 року № 541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1311/36933;
( пункт 11.2 глави 11 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2023 р. № 141, враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2023 р. № 218 )
11.3. У квартирах, житлових кімнатах індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків допускається зберігання не більше 10 л ЛЗР та ГР.
В індивідуальних гаражах допускається зберігання не більше 40 л запасу палива та 10 кг мастила. Таку саму кількість ЛЗР та ГР допускається зберігати в окремо розташованому господарському будинку на присадибній ділянці, якщо відстань від неї до житлового будинку становить не менше 7 м.
Тара, в якій зберігаються ЛЗР та ГР, повинна щільно зачинятися, бути небиткою, виготовленою з негорючих матеріалів.
11.4. Під час використання для побутових потреб балонів для транспортування, зберігання і використання стиснених і зріджених газів потрібно дотримуватися вимог НПАОП 0.00-1.76-15.
( абзац перший пункту 11.4 глави 11 розділу VI із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2020 р. № 830 )
У разі закриття індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків на сезонні перерви електромережа повинна бути знеструмлена на вводі (електрощиті), а вентилі цих балонів закриті.
11.5. У разі використання для освітлення житлових приміщень висячих гасових ламп або ліхтарів вони повинні надійно підвішуватися до стелі і мати металеві запобіжні ковпаки над склом. Відстань від ковпака над лампою або кришки ліхтаря до конструкцій стелі, виконаних з горючих матеріалів, має бути не менше 0,7 м, а від скла лампи (ліхтаря) до стін, виконаних з горючих матеріалів, не менше 0,2 м.
Настінні гасові лампи (ліхтарі) повинні мати металеві відбивачі світла та надійне кріплення. Настільні гасові лампи (ліхтарі) повинні мати стійкі основи. Лампи (ліхтарі) повинні заправлятися лише освітлювальним гасом. Заправка їх бензином не допускається. Гасові лампи (ліхтарі) не можна встановлювати біля горючих матеріалів та предметів.
11.6. За відсутності в охоронника дачного кооперативу (садівничого товариства) телефону має бути вивішена табличка із зазначенням місцезнаходження двох найближчих телефонів та найближчого пожежно-рятувального підрозділу.
11.7. Не допускається:
улаштовувати в житлових будинках приміщення, майстерні із застосуванням та зберіганням пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також здавати їх в оренду під приміщення подібного призначення;
зберігати ЛЗР та ГР, балони з горючим газом на балконах і лоджіях та їх захаращувати;
виводити з ладу та демонтувати системи протипожежного захисту, пожежні кран-комплекти, протипожежний водопровід житлового будинку.
12. Лазні сухого жару (сауни)
12.1. Не допускається розміщення лазень сухого жару (саун) вище другого поверху, у підвальних поверхах, під трибунами, у спальних корпусах оздоровчих таборів для дітей та підлітків, шкіл-інтернатів, дошкільних навчальних закладів, а також під приміщеннями та суміжно з приміщеннями, у яких перебуває понад 100 осіб.
( пункт 12.1 глави 12 розділу VI у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657 )
12.2. Необхідно утримувати у справному стані перфоровані сухотруби, підключені до внутрішнього водопроводу, ручний пуск яких можна здійснювати від пристроїв, встановлених за межами парильного відділення.
12.3. У верхній зоні парильного відділення, а також на найближчих до печі-кам'янки кромках дерев'яного оздоблення слід встановлювати датчики температури, зблоковані з пристроєм (терморегулятором), який відключає електроенергію від електронагрівачів у разі підвищення температури до 110° C.
12.4. Електричні проводи, використовувані для підключення печі до електромережі, а також світильники та електроарматура повинні бути розраховані на умови експлуатації у середовищі з підвищеною температурою. Підключення теплових електронагрівачів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.
12.5. Канал припливу свіжого повітря під піччю слід систематично очищати від пилу та інших сторонніх предметів.
12.6. У разі виявлення несправностей в устаткуванні або появи ознак горіння (диму, запаху горілого, обвуглювання дерев'яного обличкування) слід негайно повідомити про це адміністрацію закладу.
12.7. У приміщеннях саун забороняється:
експлуатувати піч з відключеним або несправним терморегулятором;
користуватися електронагрівальними побутовими приладами поза спеціально обладнаними місцями;
залишати без нагляду включені в електромережу електронагрівники, печі.
13. Установи з постійним та (або) тимчасовим перебуванням маломобільних осіб
13.1. До установ з постійним та (або) тимчасовим перебуванням маломобільних осіб належать реабілітаційні заклади, будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю (далі - установа).
13.2. Практичні тренування посадових осіб та обслуговуючого персоналу установи щодо дій у разі виникнення пожежі повинні проводитися в установі не рідше одного разу на півроку. За зверненням керівника установи до тренувань може залучатися представник ДСНС.
13.3. Уповноваженими посадовими особами, що визначені керівником установи, повинно проводитися навчання діям у разі виникнення пожежі з маломобільними особами разом із супроводжуючими особами при заїзді (зарахуванні) до установи.
13.4. В установах горючі гази, ЛЗР та ГР зберігаються в окремо розташованих будинках установи.
13.5. Розміщення крісел, які закріплюються стаціонарно в актових залах та в інших подібних приміщеннях установи, повинно відповідати вимогам, установленим ДБН В.2.2-16:2019 "Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади".
У зазначених приміщеннях крісла та стільці, які не закріплюються стаціонарно, установлюються з розрахунку не менше 1,0 м-2 на особу, а під час проведення танців, ігор та інших розважальних заходів - із розрахунку не менше 1,5 м-2 на одну особу (без урахування площі сцени).
13.6. За наявності маломобільних осіб у приміщеннях установи двері евакуаційних виходів забороняється зачиняти на будь-які запори.
13.7. Під час складання планів евакуації з приміщень установи забороняється передбачати евакуацію маломобільних осіб по зовнішніх відкритих сходах типу C3.
Шляхи евакуації в приміщеннях установ для маломобільних осіб повинні бути доступними для осіб з інвалідністю різних нозологій.
13.8. Коридори і сходові марші приміщень установи із житловими приміщеннями обладнуються евакуаційними фотолюмінісцентними системами, а також стіна навпроти кожного виходу із житлових приміщень для проживання маломобільних осіб повинна мати додатковий знак "стрілка напрямку до виходу на шляхах евакуації".
13.9. У житлових приміщеннях установи електророзетки повинні мати вмонтовані заглушки або заглушки з ключем.
13.10. Житлові приміщення установи повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання.
Черговий персонал, який забезпечує евакуацію людей, повинен бути забезпечений АЗІЗОД.
Засоби індивідуального захисту органів дихання та АЗІЗОД повинні зберігатися в шафах, які вбудовані (у стіну, перегородку) або є навісними (кріпляться до стіни, перегородки), мають отвори для провітрювання та розміщуються на висоті від 0,5 м до 1,0 м (від низу шафи до рівня підлоги). Кількість таких засобів визначається залежно від кількості чергового персоналу, який забезпечує евакуацію людей.
13.11. У разі наявності в установі систем опалення на твердому паливі складування та зберігання твердого палива здійснюється на відкритих майданчиках, під навісами або в закритих складах на відстані не менше 15 м від будинків, де проживають маломобільні особи.
13.12. У приміщенні установи, де експлуатуються газові прилади, кватирки та вентиляційні канали повинні бути постійно відкриті.
13.13. У разі виявлення несправності систем протипожежного захисту керівник установи або відповідальна за спостереження за протипожежним станом об'єкта особа повинна негайно повідомити організацію, яка здійснює технічне обслуговування цих систем відповідно до укладеного договору.
Відповідальні посадові особи за утримання систем протипожежного захисту повинні щодня візуально проводити зовнішній огляд таких систем, а також контролювати строки їх технічного обслуговування.
13.14. Установа повинна бути обладнана системою передавання тривожних сповіщень, яка забезпечує передавання сигналів пожежної тривоги та несправності протипожежних контрольних приладів до системи централізованого пожежного спостерігання в будь-який час доби.
13.15. Утримання пожежних гідрантів, природних та штучних пожежних водоймищ, водонапірних веж на території установи необхідно здійснювати відповідно до глави 2 розділу V цих Правил та Інструкції про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2015 року № 696, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 780/27225.
13.16. Під час проведення комплексу заходів з професійної та трудової реабілітації, зокрема в майстернях установи, для осіб з інвалідністю із стійкими фізичними, інтелектуальними, психічними, сенсорними порушеннями уповноваженим посадовим особам забороняється залишати таких осіб без нагляду.
Кількість пожежонебезпечних речовин, матеріалів, сировини в майстерні повинна бути не більше добової потреби.
Виготовлену пожежонебезпечну продукцію необхідно видаляти з майстерень у спеціально пристосовані для цього приміщення (комори, склади).
13.17. Після закінчення робіт у майстернях необхідно:
відключити все електрообладнання;
здійснити прибирання робочих місць;
видалити з приміщення майстерень залишки пожежонебезпечних речовин та матеріалів у спеціально відведені місця.
13.18. Майстерні, у яких виготовляють повсть, повинні бути обладнані металевими ящиками з кришкою для зберігання вовни.
Для сушки готової повсті та виробів із неї забороняється використовувати електросушарки незаводського виготовлення. Сушіння необхідно проводити відповідно до інструкції заводу-виробника цих сушарок.
13.19. В одному приміщенні майстерні дозволяється поєднання виробництва декількох видів продукції (свічок, виробів із вовни, виробів із деревини тощо) за таких умов:
організації роботи з кожного виду виробництва в різний час;
забезпечення виконання вимог пункту 13.17 цієї глави після закінчення кожного виду виробництва.
13.20. Робоче місце з виготовлення свічок повинно бути обладнане місцевою витяжною вентиляцією.
Стіл, на якому виконують роботи з виготовлення свічок, має бути обшитим металевим листом.
Робота з розігріву парафіну або воску повинна проводитися на паровій бані з використанням електричної плити.
У разі проливу парафіну або воску на гарячу поверхню електроплити необхідно терміново вимкнути електроживлення плити. Якщо виникло загоряння, необхідно застосовувати первинні засоби пожежогасіння, а саме накрити кошмою джерело загоряння або скористатися вогнегасником.
13.21. Майстерні, в яких проводяться роботи з деревообробки із застосуванням електричних деревообробних верстатів, повинні бути обладнані витяжною вентиляцією відповідно до вимог цих Правил.
13.22. Посадові особи та обслуговуючий персонал установи повинні бути згідно з функціональними обов'язками закріплені за маломобільними особами та відповідати за них у разі виникнення пожежі. Обов'язок з надання допомоги з евакуації покладається також на супроводжуючих осіб.
13.23. Під час розміщення кількох маломобільних осіб в одному приміщенні для проживання необхідно враховувати те, що одна з таких осіб повинна бути більш адаптованою в соціумі для надання допомоги за потреби (надзвичайна ситуація чи пожежа) іншій особі під час їх евакуації.
13.24. Відповідальна за пожежну безпеку установи особа має враховувати фізичні та інтелектуальні можливості маломобільних осіб під час складання плану евакуації, а саме:
наявність допоміжних поручнів на маршрутах евакуації;
максимальну відстань від місця можливого перебування до найближчого місця безпеки;
місцезнаходження крісел колісних (за потреби);
можливість самостійного пересування без сторонньої допомоги вниз по сходах;
відстань, а також кількість прольотів сходів, яку можна проходити без сторонньої допомоги;
можливість самостійно продовжити та закінчити евакуацію, якщо допомога буде надана тільки на складному відрізку шляху;
кількість людей, необхідна для допомоги маломобільним особам;
кількість зупинок, які потрібно зробити, щоб відпочити для продовження евакуації;
необхідність користування поручнями під час евакуації;
вид керування кріслом колісним (з електроприводом чи ручне).
13.25. Посадові особи та обслуговуючий персонал установи повинні бути ознайомлені з усіма місцями перебування маломобільних осіб та знати, який вид допомоги потрібно надати в разі виявлення пожежі відповідно до нозологічних особливостей людини.
13.26. Посадові особи та обслуговуючий персонал установи в разі виявлення ознак пожежі повинні надати пожежно-рятувальним підрозділам (за потреби - поліцейським та бригадам екстреної (швидкої) медичної допомоги) інформацію про місця перебування маломобільних осіб та про те, який вид допомоги потрібно надати в разі виявлення пожежі відповідно до нозологічних особливостей людини.
( розділ VI доповнено главою 13 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2023 р. № 141, враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2023 р. № 218 )
14. Місця розміщення евакуйованого населення
14.1. Вимоги цієї глави поширюються на місця розміщення евакуйованого населення, будинки (споруди), малоповерхові (до двох поверхів) швидкомонтовані споруди з полегшених конструкцій (мобільні (інвентарні), збірно-розбірні, контейнерного або комбінованого типу тощо), які розміщуються на земельній ділянці (можуть бути тимчасово пов'язані із землею), відповідають мінімально необхідним вимогам для життєзабезпечення населення та в разі потреби можуть бути демонтовані і переміщені з подальшим повторним використанням або без такого використання, судна (кораблі) та інші плавучі споруди, пасажирські вагони залізничного транспорту.
14.2. При забезпеченні пожежної безпеки об'єктів необхідно керуватися вимогами цих Правил та Порядку розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, її складу та змісту, вимог до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення та демонтажу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2023 року № 904.
14.3. Розміщення та експлуатація електрогенеруючого обладнання повинні здійснюватися з дотриманням вимог глави 5 розділу IV цих Правил.
14.4. Забороняється влаштовувати місця розміщення евакуйованого населення на торфових ґрунтах.
14.5. Намети встановлюють групами, загальна місткість яких не більше ніж 50 осіб, із дотриманням вимог розділу III цих Правил.
14.6. Оповіщення людей про пожежу в місцях розміщення евакуйованого населення здійснюють через систему гучномовного зв'язку.
14.7. У разі розміщення евакуйованого населення в пасажирських вагонах залізничного транспорту, при забезпеченні пожежної безпеки необхідно керуватися вимогами Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21 грудня 2009 року № 1322, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 року за № 230/17525.
14.8. У разі розміщення евакуйованого населення на морських суднах України, у тому числі плавкранах, плавдоках та інших плавучих спорудах, а також на суднах змішаного плавання (ріка-море), які здійснюють плавання морськими шляхами, при забезпеченні пожежної безпеки необхідно керуватися вимогами Правил пожежної безпеки на морських суднах України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 лютого 2007 року № 159, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 липня 2007 року за № 806/14073.
( розділ VI доповнено главою 14 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.01.2026 р. № 67 )
VII. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих, фарбувальних та будівельно-монтажних робіт
1. Зварювальні та інші вогневі роботи
1.1. Під час підготовки до проведення вогневих робіт необхідно дотримуватися таких загальних вимог:
місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов'язаних з нагріванням деталей до температур, спроможних викликати займання матеріалів та конструкцій, можуть бути:
постійними, які організовуються у спеціально обладнаних для цієї мети цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках;
тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будинках, які зводяться або експлуатуються, спорудах та на території об'єктів при проведенні монтажних робіт;
постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказами, розпорядженнями, інструкціями власника підприємства. Обгороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлоги) повинні бути з негорючих матеріалів;
керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків та приватних домоволодінь), зобов'язаний оформити наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт, форма якого наведена у додатку 2 до цих Правил. За наявності на підприємстві відомчої пожежної охорони або державної пожежної охорони, яка обслуговує підприємство на договірних засадах, наряди-допуски на виконання тимчасових вогневих робіт повинні бути погоджені з ними напередодні виконання робіт з установленням відповідного контролю;
( абзац шостий пункту 1.1 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2017 р. № 657, від 11.07.2024 р. № 474 )
проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням вимог щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння (глава 3 розділу V цих Правил) і вказуються в наряді-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт;
після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі;
посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку місць, де проводилися вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж двох годин після їх закінчення. Про приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна за пожежну безпеку посадова особа роблять відповідні позначки у наряді-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт;
технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, повинно бути приведене у вибухопожежобезпечний стан до початку цих робіт;
місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин та матеріалів у радіусі, вказаному у таблиці:
| Висота точки зварювання над рівнем підлоги чи прилеглої території, м | 0 - 2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 | Понад 10 |
| Мінімальний радіус зони, м | 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
;
розміщені в межах указаних радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4, а також горючі частини обладнання та ізоляція мають бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи в інші способи і в разі необхідності политі водою;
з метою виключення потрапляння розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами;
приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт повинні бути провентильовані;
двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, повинні бути зачинені;
місце для проведення зварювальних та різальних робіт у будинках і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, має бути обгороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна бути не менше 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою - не більше 50 мм. Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор повинен бути обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше 1,0 х 1,0 мм;
під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних місцях має бути встановлений контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів;
під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а у паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений. Після закінчення робіт уся апаратура й устаткування мають бути прибрані в спеціально відведені приміщення (місця);
якщо організовуються постійні місця проведення вогневих робіт більше ніж на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні), має бути передбачене централізоване електро- та газопостачання;
у зварювальній майстерні за наявності не більше 10 зварювальних постів для кожного з них дозволяється мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони повинні бути обгороджені щитами з негорючих матеріалів або зберігатися у спеціальних прибудовах до майстерні;
вогневі роботи дозволяється проводити на відстані не ближче 15 м від відчинених отворів фарбувальних та сушильних камер. Місце зварювання слід обгороджувати захисним екраном;
забороняються:
приступати до роботи при несправній апаратурі;
розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;
проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;
виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу й інших ГР;
зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;
допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими й розчиненими газами;
виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря або під електричною напругою;
проводити вогневі роботи на елементах будинків, виготовлених із металевих конструкцій з горючими й важкогорючими утеплювачами.
1.2. Під час проведення газозварювальних (газорізальних) робіт та різання металів із використанням ГР необхідно дотримуватися таких вимог:
пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід встановлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори необхідно обгороджувати й розміщувати на відстані не ближче 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше 5 м від балонів з киснем та горючими газами.
У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) з написами: "Стороннім вхід заборонений: вогненебезпечно", "Не проходити з вогнем";
після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, котрий видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.
Відкриті мулові ями повинні бути обгороджені бильцями, а закриті - мати негорючі перекриття і бути обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.
Куріння і застосування джерел відкритого вогню в радіусі менше 10 м від місць зберігання мулу забороняються, про що повинні повідомляти відповідні таблички чи знаки заборони;
закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків та редукторів повинно бути надійним. З цією метою треба застосовувати спеціальні хомутики.
Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним) дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно, але не закріплюватися;
розкриті барабани з карбідом кальцію слід захищати від води та вологи герметичними кришками з відігнутими краями, які щільно охоплюють барабан. Висота борта кришки має бути не менше 50 мм;
у місцях зберігання й розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняються куріння, використання відкритого вогню та застосування інструмента, який під час роботи утворює іскри;
у приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється зберігання його одночасно не більше 200 кг, у тому числі у відкритому вигляді - не більше одного барабана;
відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок має бути не менше 10 м, а до окремих балонів з киснем та горючими газами - не менше 5 м;
до місця зварювальних робіт балони з газами доставляються на спеціальних візках, ношах;
під час роботи з порожніми балонами з-під кисню і горючих газів та їх транспортування слід дотримуватися тих самих заходів безпеки, що і з наповненими балонами;
під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:
відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом та шматтям;
працювати від одного водяного затвору двом і більше зварювальникам;
завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або вштовхувати його в лійку апарата за допомогою залізних палиць та дроту, а також працювати на карбідному пилові;
завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або за наявності води у газозбірнику, а також завантажувати кошики карбідом кальцію більше ніж наполовину їх об'єму під час роботи генераторів "вода на карбід";
здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга - горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;
користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів довжиною більше 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу посадової особи, яка видала наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт);
перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги;
переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;
застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом;
під час роботи на бензо- та гасорізах робоче місце організовується так само, як і для зварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню та правильність зберігання пального, дотримання режиму різання;
зберігання запасу пального на місці проведення бензо- та гасорізальних робіт дозволяється в кількості не більше змінної потреби. Пальне слід зберігати у справній, негорючій, спеціальній тарі, що не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше 10 м від місця проведення вогневих робіт;
бачок для пального повинен бути справним та герметичним. Бачки, які не випробувані (щорічно) водою на тиск 1 МПа, мають витікання горючої суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються;
перед початком робіт необхідно пильно перевіряти справність усієї арматури бензо- та гасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках;
бачок з пальним повинен знаходитись на відстані не ближче ніж 5 м від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і не ближче 5 м від робочого місця різальника. При цьому бачок повинен бути розміщений так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи;
під час проведення бензо- та гасорізальних робіт забороняється:
проводити різання, коли тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;
перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати різак під час роботи вертикально, головкою вгору;
затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;
використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака;
застосовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;
заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об'єму;
розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР або ГР;
перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.
1.3. Під час проведення електрозварювальних робіт необхідно дотримуватися таких вимог:
установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі.
Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення;
з'єднування зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключення електропроводів до електродотримача, зварюваного виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.
Забороняється використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники;
проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та в необхідних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних впливів.
У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватися міцні кабелі;
кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщуватися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менше 1 м;
зворотним провідником, який з'єднує зварюваний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювана конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за умовами нагрівання протікання струму.
