9. Контроль за ходом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.
10. Заряджання акумуляторних батарей повинне проводитися з відкритими пробками.
11. У зарядному приміщенні забороняється:
1) палити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником тощо);
2) користуватись електронагрівальними приладами;
3) зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
4) перебувати стороннім особам;
5) користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру під час удару;
6) зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;
7) залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;
8) зберігати продукти харчування та вживати їжу.
4. Роботи з пневматичними шинами
1. Під час ремонту шин роботи з приготування та нанесення гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому приміщенні з негорючими огороджувальними конструкціями біля зовнішньої стіни.
2. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.
3. Інструмент для приготування та нанесення клею має бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.
4. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами, заземлені і обладнані місцевими відсмоктувачами.
5. У виробничих приміщеннях допускається зберігання бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, і тільки в закритому посуді, відкриваючи його в міру потреби.
6. Забороняється зберігати бензин, клей та інші легкозаймисті і горючі матеріали поблизу вулканізаційних установок.
7. Електрообладнання установок та арматура електричних світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і заземлені.
8. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією.
5. Столярні і теслярські роботи
1. Деревообробні цехи (дільниці) повинні бути розміщені в приміщеннях із негорючих матеріалів, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Деревообробні станки та інше обладнання, які в роботі виділяють пил, пари і гази, повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
2. Технологічне електрообладнання, прилади опалення слід очищати від деревного пилу, стружок та інших горючих матеріалів не рідше одного разу за зміну.
3. Робота верстатів одночасно з виключеними системами вентиляції забороняється.
4. Пилозбиральні камери і "циклони" повинні бути постійно закриті. Відходи деревини, що збираються в них, слід своєчасно видаляти. Не можна допускати перевантаження "циклонів" і забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.
5. Стружку і тирсу, а також рештки деревини слід прибирати на робочому місці в міру їх накопичення, а також наприкінці зміни.
6. Слід дотримуватись строків змащення частин і деталей, які труться. Слід постійно перевіряти їх температуру нагріву і вживати заходів з ліквідування причин перегрівання.
7. Клей необхідно розігрівати тільки за допомогою пари.
8. У деревообробних цехах (на дільницях) забороняється:
робота станків з відключеними системами вентиляції;
залишати після закінчення роботи на робочих місцях відходи матеріалів, лаків, фарб та іншого, а також станки під напругою.
6. Фарбувальні роботи
1. На кожний фарбувальний цех (відділення, дільницю) слід мати проектну документацію, затверджену в установленому порядку.
2. Фарбувальні цехи (дільниці) з розміщенням у загальних виробничих корпусах слід ізолювати від інших виробничих цехів протипожежними перешкодами. Цехи (відділення, дільниці) повинні бути обладнані верхнім освітленням у вибухобезпечному виконанні та ефективними засобами пожежогасіння і шляхами евакуації.
3. У багатоповерхових будівлях фарбувальні цехи слід розміщувати на верхньому поверсі.
4. Розміщення фарбувальних цехів у підвальних або цокольних приміщеннях є неприпустимим.
5. В окремих випадках, якщо це потрібно за умовами технологічного процесу, при загальній площі фарбувальних камер не більше 200 м-2 або 10 % площі приміщення фарбувальне обладнання можливо встановлювати в загальному потоці виробництва, не відгороджуючи його стінами. Такі приміщення слід вважати вибухопожежонебезпечними в радіусі 5 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер в усі боки, а середовище поза радіусом понад 5 м умовно вважається нормальним. Вогневі роботи (зварювальні та інші) із застосуванням відкритого вогню допускається вести не ближче 15 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер, при цьому місця зварювання слід обгороджувати захисними екранами.
6. Відділення сухого очищення поверхонь (дробоструминного, піскоструминного тощо) слід розміщувати у спеціальних приміщеннях, ізольованих від загального фарбувального цеху.
7. Відділення, де готується фарба, слід розміщувати в ізольованому приміщенні з неспалимими огороджувальними конструкціями з межею вогнестійкості не менш як 1,5 години, обов'язково біля зовнішньої стіни одноповерхової будівлі з віконними прорізами і самостійним виходом назовні. Неприпустимим є ведення будь-яких інших робіт у відділенні для приготування фарби.
8. Фарбування деталей КТЗ, для яких неможливо передбачити постійні місця фарбування, можна здійснювати на відкритих ділянках (без камер), обладнаних витяжкою через решітки в підлозі (під виробом). Під час фарбування таких виробів робочі місця обгороджуються негорючими перегородками полегшеного типу, що встановлюються на відстані 0,5 м від виробу.
9. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, пов'язаних з фарбувальними роботами, необхідно вкрити негорючим матеріалом.
10. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння, вентиляції та шляхами евакуації.
11. Заборонено експлуатувати без фільтрів та інших ефективних пристроїв для вловлювання частинок горючих лаків і фарб витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін.
12. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих відкладів у міру потреби, вентиляція повинна працювати.
13. У фарбувальних цехах та відділеннях для приготування фарби не допускаються роботи, пов'язані з іскроутворенням.
14. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон тощо) і мати схил для стікання води.
15. Розлиті на підлогу лакофарбові матеріали і розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших допоміжних матеріалів.
16. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно закрита і зберігатись на спеціальних площадках подалі від виробничих приміщень.
17. Усі приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги) незалежно від справності штучної вентиляції.
18. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер і кабін.
19. Щоб полегшити очищення камер від осадів фарб і лаків, стінки необхідно вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути іскроутворення, скребки слід виготовляти з кольорового металу.
20. Для миття і знежирювання виробів і деталей необхідно застосовувати негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні щодо виникнення пожежі установки.
21. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому приміщенні або на відкритій площадці.
22. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого графіка. Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції. На витяжних повітроводах необхідно встановлювати щільні люки для зручності очищення їх внутрішньої поверхні.
23. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі необхідно постійно тримати у справному робочому стані.
24. Вибір електрообладнання, світильників і електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (у разі реконструкції або переозброєння) здійснюється відповідно до законодавства і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами спільно з енергетиками.
7. Вогневі та зварювальні роботи
1. Місця проведення вогневих та зварювальних робіт можуть бути:
постійними, у спеціально обладнаних для цього цехах, на дільницях або відкритих площадках;
тимчасовими, коли роботи проводяться безпосередньо в спорудах, а також на території суб'єкта господарювання.
2. Постійні місця проведення вогневих та зварювальних робіт визначає керівник суб'єкта господарювання. Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлога) повинні бути зроблені з негорючих матеріалів.
3. Зварювальні пости слід розташовувати в кабінах із негорючих матеріалів площею не менш як 3 м-2 кожна.
4. Керівник суб'єкта господарювання (керівник структурного підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск на проведення всіх видів вогневих та зварювальних робіт, у тому числі й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у зварювальника.
5. За наявності у суб'єкта господарювання пожежно-рятувальних підрозділів добровільної пожежної охорони наряди-допуски необхідно узгоджувати з нею напередодні проведення робіт із встановленням з боку пожежно-рятувальних підрозділів добровільної пожежної охорони відповідного контролю.
6. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає керівник суб'єкта господарювання і вказує в наряді-допуску.
7. Виконавець після закінчення вогневих та зварювальних робіт повинен старанно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.
8. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом двох годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку особа роблять відповідні помітки в наряді-допуску.
9. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих та зварювальних робіт, має бути приведене в пожежобезпечний стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечені вентиляція і контроль за повітряним середовищем тощо).
10. Місце проведення вогневих та зварювальних робіт має бути очищене від горючих речовин і матеріалів.
11. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі і зварювальні роботи, із суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.
12. Приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт необхідно старанно провітрити.
13. Під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід установити контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.
14. Конструкції приміщень, настили підлоги, оздоблення, а також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами і за потреби полити водою.
15. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, усі оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.
16. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт під час проведення ремонтних робіт у приміщеннях, у конструкції яких використані горючі матеріали, має бути обгородженим суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна становити не менш як 1,8 м, а просвіт між перегородкою і підлогою - не більш як 0,5 м. Щоб не допустити розлітання розжарених частинок, цей просвіт слід обгородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 x 1,0 мм.
17. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим повітрям за режимом, згідно із затвердженим технологічним процесом, до повного видалення слідів ЛЗР і ГР. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і пробках.
18. Можливо виконувати зварювання або паяння баків, попередньо заповнивши їх ємкість гарячою водою або інертним газом, що безперервно подається в бак, або азотом, газовими викидами бензинових двигунів.
19. Для заповнення ємкості (паливних баків) спалинами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих частотах обертання колінчастого вала.
20. Зварювання слід виконувати з безперервною подачею спалин. Для видалення газу зі зварюваної ємності можна використовувати: у паливному баку зливний отвір; у цистерні газовідвідну трубку.
21. З організацією постійних місць проведення вогневих робіт більш як на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні) слід передбачити централізовані електро- і газопостачання.
22. У зварювальних цехах за наявності не більш як 10 зварювальних постів на кожному посту можливо мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони необхідно обгородити щитами з негорючих матеріалів або зберігати у спеціальних прибудовах до цеху.
23. Під час перерви в роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальну апаратуру необхідно відключати від електромережі, шланги від'єднувати і звільняти від горючих рідин і газів.
24. Після закінчення робіт усю апаратуру та обладнання необхідно прибрати у спеціально призначені приміщення (місця).
25. Заборонено:
1) розміщувати постійні місця для проведення вогневих та зварювальних робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
2) допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення;
3) зварювати, різати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби;
4) допускати дотик електричних проводів до балонів зі стисненими, скрапленими і розчиненими газами;
5) проводити вогневі та зварювальні роботи на елементах конструкцій КТЗ з вантажем із горючих матеріалів, а також з вантажем, який перебуває під тиском негорючих рідин, газів, парів і повітря або під електричною напругою;
6) виконуючи вогневі та зварювальні роботи, користуватись одягом і рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;
7) зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети та матеріали.
8. Газозварювальні роботи
1. Газозварювальні роботи повинні відповідати таким вимогам:
1) у місцях встановлення ацетиленових генераторів слід вивішувати попереджувальні таблички (плакати);
2) пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих площадках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях;
3) ацетиленові генератори слід обгороджувати і розміщувати не ближче як за 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами і на відстані не менш як 5 м від балонів з киснем і горючими газами;
4) закріплювати газопідвідні шланги на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів необхідно надійно, застосовуючи спеціальне кріплення;
5) на ніпелі водяних затворів шланги необхідно щільно надягати, але не закріплювати;
6) у приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, водночас зберігають не більш як 200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому вигляді може бути не більше одного барабана;
7) відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок повинна бути не меншою як 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами - не меншою як 5 м;
8) до місця зварювальних робіт балони з газами доставляють спеціальними візками, носилками, саньми.
2. Виконуючи газозварювальні та газорізальні роботи забороняється:
1) відігрівати замерзлі (обмерзлі) ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
2) допускати контакт кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом і клоччям;
3) переносити балони на плечах і руках;
4) зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;
5) працювати від одного водяного затвора двом зварникам;
6) завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата з допомогою залізних прутів і дроту, а також працювати на карбідному пилу;
7) завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або за наявності води в газозбірнику;
8) завантажувати корзини карбідом більш як на половину їх місткості у разі роботи генераторів "вода на карбід";
9) продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг горючими газами, а також взаємозаміняти шланги, виконуючи роботу;
10) користуватись шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час ведення монтажних робіт - 40 м;
11) перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні шланги;
12) переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
13) форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом умисного збільшення тиску газу в них або збільшення одночасного завантаження карбіду кальцію;
14) застосовувати мідний інструмент для розкривання барабанів з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової апаратури та в інших випадках, коли можливий контакт з ацетиленом;
15) після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер;
16) потрапляння масла на шланги та пальник;
17) палити і застосовувати джерела вогню в радіусі менш як 10 м від місць зберігання мулу. Інформація про це уміщується на відповідних табличках або заборонних знаках.
Відкриті мулові ями слід обгороджувати поручнями, а закриті - негорючими перекриттями і обладнувати витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.
9. Електрозварювальні роботи
1. Електрозварювальні роботи повинні відповідати таким вимогам:
1) проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів;
2) електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена;
3) електроди, що застосовуються під час зварювання, мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму. Покриття електродів повинно бути однорідне, щільне, без здуттів, напливів і тріщин;
4) у разі заміни електродів їх залишки (недогарки) слід складати у спеціальний металевий ящик, що встановлюють біля місця зварювальних робіт;
5) над переносними і пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, мають бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів;
6) ізоляцію необхідно перевіряти не рідше 1 разу на 3 місяці (під час автоматичного зварювання під шаром флюсу - 1 раз на місяць);
7) технічне обслуговування і планово-попереджувальний ремонт зварювального обладнання слід проводити відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи - проводити очищення агрегатів і пускової апаратури;
8) заборонено працювати з оголеними, з поганою ізоляцією або неізольованими в місцях з'єднання зварювальними провідниками, а також якщо їх переріз не забезпечує протікання допустимого номінального зварювального струму.
2. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менш як 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менш як 1 м.
3. Як зворотний провідник, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом зварювального струму, можуть бути застосовані стальні або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі і сама зварювана конструкція, якщо їх переріз гарантує безпечне за умовами нагріву протікання струму.
З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, слід виконувати за допомогою болтів, струбцин і затискачів.
4. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних колій, мереж заземлення або занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій і технологічного обладнання забороняється.
5. Під час проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварювального виробу до джерела струму повинен бути тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не може поступатися прямому провіднику, приєднуваному до електродотримача.
6. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів та виключати можливість короткого замикання його корпусу на зварювану деталь. Держак електродотримача має бути зроблений з негорючих діелектричного і теплоізолювального матеріалів.
7. Температура нагріву окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга та інших) не повинна перевищувати 75 -°C.
10. Паяльні роботи
1. Паяльні роботи повинні відповідати таким вимогам:
виконуючи ремонтні роботи з КТЗ потрібно, щоб робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно захищені металевими екранами від займання;
паяльні лампи слід тримати справними, не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та герметичність, із занесенням результатів і дати перевірки у спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування тиском;
кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю три літри і більше - манометрами;
заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. Під час заправки не допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.
2. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи, забороняється:
1) застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
2) підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
3) підігрівати пальник рідиною з лампи, що накачується насосом;
4) відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не вихолонула;
5) розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи палити разом з цим.
IX. Вимоги пожежної безпеки щодо утримання територій, будівель, приміщень
1. Утримання територій
1. На території суб'єкта господарювання має бути встановлена і доведена до всіх працівників схема евакуації людей і техніки на випадок виникнення пожежі.
2. Відповідно до вимог технічної документації слід передбачити не менше двох воріт для в'їзду (виїзду) на територію суб'єкта господарювання, де передбачено 10 і більше постів технічного обслуговування та ремонту або зберігання 50 і більше автомобілів.
До будівель і споруд по всій їх довжині має бути забезпечений під'їзд пожежних автомобілів: з одного боку - при ширині будівлі або споруди до 18 м, і з двох боків - при ширині понад 18 м.
До будівель з площею забудови понад 10 га або завширшки понад 100 м під'їзд пожежних автомобілів має бути забезпечений з усіх боків. Між будівлями і спорудами повинні бути пожежні розриви відповідно до вимог будівельних норм та нормативних документів.
У хмарну погоду, під час туману та вночі територія суб'єкта господарювання має бути належним чином освітлена.
3. Територія суб'єкта повинна відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, для чого слід:
систематично очищати територію від сміття;
відходи пально-мастильних матеріалів, обтиральне шмаття наприкінці кожної зміни прибирати у спеціально відведені місця, додержуючись заходів пожежної безпеки.
4. Заборонено палити на території, крім спеціально відведених місць, де є напис "Місце для паління", обладнаних бочками з водою або ящиками з піском. Порядок паління на території визначається розпорядчим документом та інструкціями про заходи пожежної безпеки.
5. Забороняється залишати на території на відкритих площадках тару з ЛЗР і ГР, а також балони зі стисненими і зрідженими газами, ацетиленові генератори із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу.
6. Забороняється стоянка КТЗ у наскрізних проїздах будівель, на відстані менш як 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, менш як за 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв водних джерел, пожежного обладнання та інвентарю, на площадках для розвертання транспортних засобів, тупикових (сліпих) проїздів.
7. Забороняється користуватись відкритим вогнем на території, крім спеціально відведених місць, для чого слід вивісити на видних місцях відповідні попереджувальні та вказівні знаки.
8. Проїзди на території повинні бути зручними, найоптимальнішими за часом проїзду між технологічними цехами, спорудами, складами та вантажно-розвантажувальними пунктами.
9. Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води мають забезпечувати за будь-якої пори року безперебійний і безпечний рух автомобільного транспорту.
10. Відповідальні особи повинні постійно наглядати за технічним станом проїздів та під'їздів до будівель, споруд, джерел води і своєчасно підвищувати їх технічний рівень та експлуатаційні якості.
11. За справність доріг та під'їздів до джерел води відповідають особи, призначені розпорядчим документом.
12. Ворота для в'їзду на територію, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), за допомогою яких ворота можливо відчиняти вручну.
2. Утримання будівель та приміщень
1. В'їзд КТЗ на територію пожежонебезпечних цехів припустимий тільки за згодою керівників цих цехів із зазначенням можливих стоянок та маршрутів їх пересування з дотриманням заходів безпеки і за наявності іскрогасників.
2. Будівництво будівель, споруд, їх комплексів або частин на території виробничої зони здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки.
3. Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні мати електричне освітлення за темної пори доби.
4. З метою гарантування пожежної безпеки забороняється:
складати в смузі протипожежних розривів будь-які, а особливо пожежовибухонебезпечні, речовини і матеріали;
зливати пожежовибухонебезпечні та горючі речовини в каналізаційну мережу;
утримувати з відкритими люками оглядові колодязі;
утримувати в несправному стані гідрозатвори.
5. Тупикові (сліпі) проїзди, під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні закінчуватись площадками для розвертання транспортних засобів розміром не менш як 12 х 12 м, що уможливлює безперешкодне розвертання пожежних та інших спеціальних машин.
6. Усі приміщення повинні мати евакуаційні шляхи і виходи для безпечної евакуації людей у випадку пожежі.
7. Висота евакуаційних шляхів і виходів повинна становити не менш як 2 м.
8. Двері евакуаційних виходів повинні відчинятися в напрямку виходу з будівлі. На евакуаційних шляхах влаштовувати розсувні, підйомні та обертові двері забороняється.
9. Забороняється захаращувати евакуаційні проходи і виходи різними предметами, матеріалами та обладнанням.
10. Підлога виробничих приміщень має бути справною, пошкодження в ній слід негайно усувати. Прибирати підлогу необхідно в міру потреби, але не рідше 1 разу за зміну.
11. Усі виробничі та підсобні приміщення слід тримати чистими. У випадку розливу ЛЗР чи ГР її слід негайно прибрати.
12. Усі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будівлі повинні мати на вхідних дверях напис із зазначенням категорії приміщення (чи будівлі) щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки.
13. У разі перетинання протипожежних перешкод різними комунікаціями щілини (отвори) між ними і конструкціями перешкод (на всю їх товщину) повинні бути зашпаровані наглухо вогнестійким матеріалом, який забезпечує потрібну межу вогнестійкості та димогазонепроникність.
14. У сходових клітках будівель є неприпустимим прокладення промислових газопроводів, трубопроводів з ЛЗР та ГР, відкритих електричних кабелів, а також установлення устаткування, що перешкоджає евакуації людей.
15. Кожне приміщення площею понад 300 м-2, розташоване в підвальному або в напівпідвальному (цокольному) поверсі, повинно мати не менш як два евакуаційних виходи.
16. У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих цехів, майстерень, складів та інших будівель забороняється застосування і зберігання вибухонебезпечних речовин, балонів з газом під тиском, а також речовин з підвищеним рівнем пожежної небезпеки.
У підвалах з виходами на загальні сходові клітки будівель є неприпустимим зберігання горючих речовин і матеріалів.
17. Забороняється використовувати горищні приміщення з виробничою метою або для зберігання матеріальних цінностей. Горищні приміщення мають бути постійно зачинені на замок. Місце зберігання ключів від замків повинно позначатись написами на дверях (люках) входів на горище.
18. Дерев'яні конструкції горищних приміщень підлягають вогнезахисній обробці. Якість обробки щороку контролюється і за потреби обробка повторюється. За результатами контролю складається акт.
19. У разі перепланування приміщень та зміни їх призначення, впровадження нових технологічних ліній чи обладнання слід передбачати протипожежні вимоги не нижчі за наявні вимоги пожежної безпеки.
20. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, огородження на дахах будівель і споруд слід тримати справними, щороку перевіряти на міцність.
21. Забороняється встановлювати глухі грати на віконних прорізах будівель і приміщень, у яких перебувають люди (за винятком кас, складів та інших спеціальних приміщень, де встановлення глухих грат допускається нормами і правилами, затвердженими в установленому порядку).
У разі потреби встановлення на вікнах грат їх необхідно робити розсувними або знімними. На час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені.
22. Протипожежні системи, установки, пристрої (протидимового захисту, пожежної автоматики, протипожежного водопостачання; протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах та перекриттях) приміщень, будівель і споруд мають бути у справному робочому стані.
23. Усі виробничі та підсобні приміщення мають бути забезпечені первинними засобами гасіння пожежі. Пожежне обладнання та інвентар слід розміщувати на видних і легкодоступних місцях, тримати їх у робочому стані, готовими до негайного використання. Потрібно встановити постійний контроль за їх технічним станом, призначити відповідальних працівників.
24. На видних місцях слід вивісити таблички або розташувати написи, де зазначити номери телефонів пожежної частини, аварійної газової служби та служби електромереж, а також швидкої медичної допомоги.
25. Щоб не допустити поширення вогню в будівлях і спорудах, слід влаштовувати протипожежні перешкоди - стіни, перекриття, що огороджують конструкції (з вогнетривких матеріалів) відповідно до вимог чинних будівельних норм та нормативних документів.
26. Отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси тощо) проти поширення вогню та продуктів горіння.
У каналах димовідводу та подачі повітря забороняється прокладати будь-які комунікації.
27. Будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних та протидимних дверей, не встановлюють, а також не знімають пристрої для їх самозачинення. На дверях також повинні бути ущільнювальні прокладки у притворах.
28. Стан протипожежних перешкод слід контролювати щороку, разом з цим слід перевіряти:
технічний стан;
справність і герметичність протипожежних дверей, вікон, воріт, люків, тамбур-шлюзів;
наявність шпарин та порушень герметичності у вузлах, стиках і місцях перетинання перешкод різними комунікаціями;
справність і наявність автоматичних пристроїв, які у випадку пожежі не допускають поширення вогню та продуктів горіння каналами, шахтами, трубопроводами.
X. Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання
1. Електричне освітлення і електрообладнання
1. Електричні мережі та електрообладнання, які використовуються суб'єктами господарювання, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533, правил улаштування електроустановок та інших нормативних документів.
2. Особа, відповідальна за протипожежний стан електроустановок (головний енергетик, головний механік або інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), призначена розпорядчим документом, зобов'язана:
1) забезпечити організацію та своєчасне проведення профілактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів електрообладнання, апаратури та електромереж, а також своєчасно усувати порушення, які можуть призвести до пожежі;
2) забезпечити правильність вибору та застосування кабелів, електропроводів, двигунів, світильників та іншого електрообладнання залежно від класу зон щодо вибухо- та пожежної небезпеки і умов навколишнього середовища;
3) систематично контролювати справність апаратів захисту від струменів короткого замикання, перевантаження, внутрішньої та атмосферної перенапруги, а також від інших ненормальних режимів роботи;
4) контролювати справність спеціальних установок і засобів, призначених для ліквідації загоряння та пожежі в електроустановках і кабельних приміщеннях;
5) організувати навчання та інструктаж чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок;
6) брати участь у розслідуванні виникнення пожеж від електроустановок, розробляти і здійснювати заходи з їх недопущення.
У разі неможливості технічного обслуговування електроустановок працівниками суб'єкт господарювання повинен укласти договір зі спеціалізованою організацією на планове технічне обслуговування електроустановок.
3. Черговий електрик (змінний електромонтер) повинен проводити планові профілактичні огляди електрообладнання, перевіряти наявність та справність апаратів захисту і вживати негайних заходів з усунення порушень, які можуть призвести до пожежі. Результати оглядів електроустановок, виявлені несправності та вжиті заходи фіксуються в оперативному або змінному журналі за підписом виконавця.
4. Перевіряти ізоляцію кабелів, електропроводів, надійність з'єднань, захисного заземлення, режими роботи електродвигунів повинні електрики - як зовнішнім оглядом, так і за допомогою приладів. У встановлені строки необхідно заміряти опір ізоляції проводів.
5. З метою забезпечення (дотримання) пожежної безпеки всі електроустановки повинні бути захищені апаратами захисту від струмів короткого замикання, які можуть призвести до пожежі. Плавкі вставки запобіжників мають бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставить завод-виробник або електротехнічна лабораторія). Забороняється застосування саморобних вставок.
6. З'єднання, закінчення та відгалуження жил електропроводів і кабелів для уникнення пожежонебезпечних перехідних опорів слід проводити за допомогою опресовування, зварювання, паяння або спеціальних гвинтових та болтових затискачів.
7. Влаштування та експлуатація тимчасових електромереж не допускаються. Винятком можуть бути виконані відповідно до вимог правил улаштування електроустановок тимчасові ілюмінаційні установки та електропроводки, що живлять місця ведення будівельних і ремонтно-монтажних робіт.
8. Забороняється залишати на стінах чи підлозі неізольовані кінці проводів та кабелів після демонтажу обладнання, електроустановок, освітлювальної апаратури.
9. У місцях, де можливе утворення статичної електрики, мають бути встановлені заземлювальні пристрої.
10. Неприпустимим є прокладення повітряних ліній електропередавання та зовнішніх електропроводок над покрівлями, навісами, пально-заправними пунктами, складами пально-мастильних матеріалів та інших легкозаймистих матеріалів.
Забороняється прокладання електричних проводів і кабелів транзитом через складські, виробничі та іншого призначення приміщення.
11. Повітряні лінії електропередавання слід розміщувати на відстані не менш як півтори висоти опори від вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних виробничих і складських приміщень, установок, навісів і штабелів горючих матеріалів.
12. Встановлене в приміщеннях маслонаповнене електрообладнання (трансформатори, вимикачі, кабельні лінії тощо) має бути захищене стаціонарними або пересувними установками гасіння пожежі.
13. Електричні машини з частинами, які іскрять за умовами роботи, слід розміщувати на відстані не менш як 1 м від горючих матеріалів або відгороджувати від них екранами з негорючих матеріалів.
14. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, що прокладаються відкрито по конструкціях, на ізоляторах, тросах, у лотках тощо, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів має становити не менш як 1 м.
15. Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів) слід проводити з урахуванням припустимого (максимально можливого) струмового навантаження існуючої електромережі.
Шафи з електрощитами, які розташовані в коридорах, вестибюлях та в інших шляхах евакуації, слід розміщувати в нішах або на висоті не менш як 2,2 м від підлоги та тримати зачиненими.
16. Електрощити слід оснащувати схемою підключення споживачів з пояснювальними написами.
17. Кабельні споруди і конструкції, на яких укладаються кабелі, слід виконувати з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання матеріалів та обладнання.
18. Забороняється:
1) експлуатувати електрокабелі і проводи з пошкодженою або такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості, ізоляцією;
2) залишати під напругою кабелі і проводи з неізольованими струмопровідними жилами;
3) користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами, рубильниками та іншими електровиробами, а також лампами, на склі яких є сліди затемнення;
4) використовувати електроапаратуру і прилади в умовах, що не відповідають зазначеним рекомендаціям підприємств-виробників;
5) складувати горючі матеріали над і під електрощитами, впритул до електрообладнання;
6) застосовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу та інших предметів; заклеювати ділянки електропроводки папером, горючими тканинами;
7) застосовувати для електромереж радіо- і телефонні проводи;
8) використовувати електроустановки, поверхневе нагрівання яких при роботі перевищує температуру навколишнього повітря більш як на 40 -°C (якщо до цих електроустановок не ставляться інші вимоги).
19. У всіх приміщеннях (незалежно від призначення), які після закінчення робіт зачиняються і не контролюються черговим персоналом, усі електроустановки та електроприлади мають бути знеструмлені (за винятком тих, які працюють цілодобово за вимогами технології: чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок).
20. На кожному об'єкті має бути встановлений порядок знеструмлення електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі, із забезпеченням незалежного електроживлення систем пожежної автоматики та протипожежного водопостачання.
21. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню.
22. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть спричинити іскріння, коротке замикання, неприпустиме нагрівання горючої ізоляції кабелів і проводів, повинен негайно усувати черговий персонал. Несправну електромережу слід відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.
23. Будівлі, споруди і зовнішні установки слід захищати від прямих ударів блискавки та вторинних її проявів.
24. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані слід регулярно проводити їх ревізію: для будівель і споруд I і II категорій щодо блискавкозахисту - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, в якому зазначаються виявлені дефекти. Усі виявлені пошкодження і дефекти повинні бути негайно усунені.
25. Для живлення світильників загального освітлення в приміщеннях слід використовувати, як правило, напругу не вище 220 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки зазначена напруга допускається для всіх стаціонарних світильників, незалежно від висоти їх встановлення.
26. У вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах слід застосовувати світильники з відповідним рівнем вибухозахисту або ступенем захисту оболонки.
Конструкція світильників з дуговими ртутними лампами в пожежонебезпечних зонах повинна виключати випадіння з них ламп. Світильники з лампами розжарювання і з люмінесцентними лампами в пожежонебезпечних зонах повинні мати суцільне силікатне скло, що захищає лампу, і не мати відбивачів та розсіювачів із горючих матеріалів.
27. У приміщеннях з підвищеною пожежонебезпекою напруга для живлення світильників, як правило, не повинна бути вищою ніж 42 В. При встановленні світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання на висоті менш як 2,5 м слід застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до лампи без інструменту. Електропроводка, що прокладається до світильника, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або захисних оболонках. Кабелі та незахищені проводи можна використовувати тільки для живлення світильників з лампами розжарювання напругою не вище 42 В.
28. Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127 В та 220 В допустимо встановлювати на висоті не менш як 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх струмопровідних частин для дотику.
29. У приміщеннях вологих, особливо вологих і з жарким середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення можливо лише в арматурі спеціальної конструкції.
30. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками для захисту від механічних пошкоджень та виконані у вибухозахисному варіанті. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.
31. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) визначається будівельними нормами та нормативними документами.
32. За наявності у виробничих і складських приміщеннях горючих матеріалів (паперу, гуми, бавовни тощо, а також виробів в упаковці з горючих матеріалів) електричні світильники повинні бути у закритому або захищеному стані (зі скляними ковпаками).
33. Забороняється підвішування світильників безпосередньо на струмоведучі проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами).
34. Аварійне освітлення (у приміщеннях і на місцях ведення зовнішніх робіт) слід передбачати тоді, коли відсутність робочого освітлення може спричиняти порушення нормального обслуговування обладнання та механізмів, внаслідок чого може статись вибух або пожежа.
35. Світильники аварійного освітлення для продовження роботи, а також світильники евакуаційного освітлення повинні бути приєднаними до незалежного джерела живлення або автоматично на нього переключатись. Світильники аварійного освітлення для евакуації мають живитись від джерел, незалежних від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, або за наявності тільки одного вводу (у будівлю або в зоні робіт на відкритому просторі), починаючи від цього вводу.
36. Допускається живлення аварійного освітлення від мережі робочого освітлення з автоматичним перемиканням на зазначені вище джерела живлення при аварійних режимах.
37. У будівлях без природного освітлення робоче та аварійне освітлення як для продовження роботи, так і для евакуації повинні живитись від двох незалежних джерел енергії. Мережі робочого та аварійного освітлення повинні бути при цьому роздільними, а використання електросилових мереж для живлення робочого або аварійного освітлення є неприпустимим.
38. У виробничих будівлях без природного освітлення і в приміщеннях, де можуть водночас перебувати 100 і більше чоловік, незалежно від наявності аварійного освітлення має передбачатись евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, яке переключається при припиненні його живлення на незалежне зовнішнє або місцеве (акумуляторну батарею, дизель-генераторну установку) джерело, яке не використовується в нормальному режимі для живлення робочого, аварійного та евакуаційного освітлення.
39. Електродвигуни, світильники, проводи, розподільні пристрої слід очищати від пилу не рідше як два рази на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня.
2. Трансформаторні підстанції та розподільні пристрої
1. Щоб гарантувати пожежну безпеку, трансформаторні підстанції, перетворювальні підстанції і розподільні пристрої (за наявності у суб'єкта господарювання) повинні відповідати таким вимогам:
1) будівлі або приміщення мають бути захищені стаціонарними або пересувними установками пожежогасіння відповідно до вимог нормативних документів;
2) конструктивні елементи будівель або приміщень, де розміщене основне обладнання, з урахуванням ступеня їх вогнестійкості мають відповідати вимогам будівельних норм та нормативних документів;
3) розподільні пристрої і підстанції з встановленими в них апаратами та приладами повинні відповідати вимогам нормативних актів;
4) опалення, вентиляція, освітлення та мережі заземлення мають бути у справному стані;
5) системи аварійної сигналізації повинні бути справними і відповідати вимогам технічних умов та інструкцій з експлуатації;
6) розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих ланцюгів і панелей;
7) щити мають бути пофарбовані згідно з вимогами технічних умов з експлуатації електроустановок і постійно бути чистими;
8) корпуси трансформаторів, розподільчих щитів та щитів управління підлягають зануленню або заземленню.
2. Персонал, який обслуговує трансформаторні підстанції, перетворювальні підстанції і розподільні пристрої, повинен мати схеми і вказівки про допустимі режими роботи електрообладнання в нормальних та аварійних умовах.
