1. Під час організації польотів в умовах обмеженого використання засобів зв’язку та РТЗ польотів командир авіаційної частини з урахуванням запланованих вправ, метеорологічних умов і часу доби встановлює порядок обмеження радіообміну і визначає:
часові та просторові показники обмеження роботи радіозасобів;
дії екіпажу в особливих випадках (ситуаціях) та порядок відновлення радіообміну;
найменування засобів зв’язку та РТЗ польотів, які вимикаються;
найменування засобів зв’язку та РТЗ польотів, які використовуються лише для забезпечення контролю польотів без видачі інформації екіпажам ПС;
порядок виконання польотів за маршрутами;
порядок заходу ПС на посадку та їх посадки.
2. На аеродромах, не обладнаних засобами радіолокаційного контролю, польоти ПС з максимальною швидкістю польоту до 300 км/год дозволяється проводити без радіолокаційного контролю, але за наявності стійкого двостороннього радіозв’язку та забезпечення постійного візуального контролю за польотами даних ПС.
3. У результаті підготовки до польотів в умовах обмеженого використання (без використання) засобів зв’язку та РТЗ польотів екіпажі ПС, ГКрП, ІТС (для регулювання рухом ПС на землі) зобов’язані знати Сигнали (команди), які подаються еволюціями ПС під час управління групою (додаток 10 ).
4. Засоби зв’язку та РТЗ польотів, необхідні КрП на аеродромі (особам ГКрП) для контролю за положенням ПС та забезпечення їх БзП в умовах обмеженого використання засобів зв’язку і РТЗ, вимикати забороняється.
5. Вимкнені або обмежені у використанні засоби зв’язку та РТЗ польотів негайно вмикаються:
за запитом екіпажів ПС;
на вимогу КрП на аеродромі (осіб ГКрП);
під час надходження сигналу "Лихо" від екіпажу ПС;
у разі погіршення метеорологічної обстановки в районі аеродрому посадки;
під час виникнення особливих випадків (ситуацій) у польоті.
8. Особливості виконання демонстраційних польотів
1. Демонстраційні польоти ПС виконуються у встановленому порядку відповідно до вимог Положення про організацію та виконання демонстраційних польотів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 08 квітня 2003 року № 269, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 2003 року за № 479/7800, та цих Правил.
2. Демонстраційні польоти ПС виконуються за межами населених пунктів над аеродромами, полігонами, водною поверхнею. Забороняється виконувати такі польоти над глядачами.
3. Рішенням керівників ЦОВВ та видів ЗСУ для проведення заходів щодо підготовки і проведення демонстраційних польотів, а також для організації і здійснення взаємодії між авіаційними частинами та підрозділами ДА (інших видів авіації) призначається керівник заходу, якому підпорядковуються усі посадові особи, які беруть участь у підготовці і проведенні демонстраційних польотів.
4. Демонстраційні польоти проводяться за відпрацьованими екіпажами польотними завданнями відповідно до плану (Планової таблиці польотів). Змінювати польотне завдання дозволяється тільки у бік спрощення (залежно від умов обстановки, яка складається) з дозволу керівника заходу.
5. Під час виконання демонстраційних польотів польоти інших ПС у районі проведення демонстраційних польотів обмежуються. Льотні екіпажі, які виконують демонстраційні польоти, інформуються про всі переміщення інших ПС у районі польотів.
6. Заборонено перебувати на борту ПС, яке виконує демонстраційний політ, особам, які не входять до складу екіпажу (крім осіб, які беруть безпосередню участь у польоті, - парашутисти, рятувальники та інші особи згідно із завданням на політ).
9. Особливості виконання параду військ за участю авіації та повітряного показу повітряних суден
1. Участь ПС у парадах військ на відзнаку державних свят, а також важливих подій державного та військового значення здійснюється за окремим наказом Міністра оборони України.
2. До участі в параді військ за участю авіації допускаються:
екіпажі ПС, які пройшли курс навчання за спеціальними програмами, успішно склали відповідні іспити та заліки, а також виконали не менше ніж 5 практичних тренувань протягом місяця;
технічно справні ПС, які за своїми характеристиками відповідають встановленим до них вимогам, випробувані під час практичної експлуатації, пройшли не менше ніж 2 огляди і 2 перевірки спеціальних комісій із складанням відповідних актів (перший - під час прийняття рішення про використання їх у параді, другий - напередодні проведення параду після проведення генеральної репетиції) та мають документи, які засвідчують їх придатність до польотів.
3. Перед парадом військ за участю авіації проводиться не менше ніж три практичних тренування безпосередньо на місці (в районі) його проведення.
4. Під час проведення параду військ з використанням ПС у межах населених пунктів проліт та маневрування ПС здійснюються на безпечних висотах, зменшення яких забороняється.
5. Повітряний показ технічних можливостей зразків ПС з демонстрацією десантування військ здійснюється без демонстрації застосування АЗУ, проводиться за межами населених пунктів над аеродромами, полігонами, водною поверхнею.
6. До проведення повітряного показу (демонстрації) ПС залучаються спеціально підготовлені екіпажі, які мають практичний досвід їх експлуатації, пройшли курс навчання за спеціальними програмами, успішно склали необхідні іспити і заліки та виконали не менше ніж 3 практичних тренування на місці (в районі) його проведення.
7. Міністр оборони України або керівники інших ЦОВВ для підготовки і проведення заходу (параду військ або показу озброєння і військової техніки) призначають керівника заходу, визначають склад військ, озброєння і військової техніки, місце та умови його проведення.
10. Особливості виконання пошуково-рятувальних робіт і спеціальних завдань
1. До ПРР на ПС належать:
1) пошук та виявлення тих, хто зазнав лиха;
2) наведення наземних пошуково-рятувальних сил на об’єкти пошуку;
3) десантування рятувальних груп та вантажів парашутним, безпарашутним і посадковим способами;
4) евакуація потерпілих з районів (об’єктів) лиха на суші та з водної поверхні.
2. До спеціальних завдань належать:
1) гасіння пожеж;
2) ведення повітряної, інженерної, радіаційної, хімічної, пожежної розвідки та моніторингу місцевості;
3) обробка заданих об’єктів хімічними і біологічними препаратами;
4) авіаційно-монтажні та демонтажні роботи;
5) ліквідація льодових заторів у природних і штучних водоймах.
3. До проведення ПРР і спеціальних завдань допускаються ПС, які оснащені спеціальним обладнанням та мають документи, які засвідчують їх придатність до польотів, а також льотні екіпажі, які пройшли спеціальну підготовку та мають допуск і посвідчення на виконання вказаних видів завдань.
4. ПРР і спеціальні завдання проводяться за ПВП і правилами польотів за приладами (далі - ППП) при мінімумах, встановлених для командирів екіпажів. Перед виконанням ПРР і спеціальних завдань командир ПС зобов’язаний отримати інформацію про фактичну погоду, прогноз на період виконання завдання та прийняти рішення на виліт.
5. Після прийняття рішення на застосування авіації під час ПРР і спеціальних завдань командир авіаційної частини (старший авіаційний начальник) організовує підготовку екіпажів до виконання завдання.
6. Для підготовки екіпажу і ПС до польоту на проведення ПРР і спеціальних завдань надається необхідний час незалежно від терміновості вильоту.
7. При проведенні ПРР і спеціальних завдань у відриві від аеродрому базування призначається керівник авіаційної групи, який організовує застосування авіації в районі робіт.
8. У разі якщо до проведення ПРР і спеціальних завдань залучаються сили і засоби різної відомчої належності, для координації їх дій призначається Координатор завдань, а при необхідності створюється робоча група з авіаційних фахівців, яка включається до штабу з ліквідації надзвичайної ситуації.
9. Під час підготовки до проведення ПРР і спеціальних завдань опрацьовуються:
умови, порядок та особливості виконання польоту;
порядок взаємодії членів льотного екіпажу і рятувальників;
порядок управління екіпажем;
порядок передачі інформації з борту ПС на наземні ПУ та терміни надання донесень після посадки;
заходи безпеки під час виконання польотного завдання.
10. Перед проведенням ПРР і спеціальних завдань визначаються та узгоджуються основні і запасні аеродроми, майданчики для тимчасового базування і посадки ПС. Під час роботи вертольотів ці майданчики звільняються від наземної техніки і вантажів. Майданчик тимчасового базування вертольота (групи вертольотів) обладнується засобами зв’язку та за необхідності засобами РТЗ польотів.
11. Під час підготовки до проведення ПРР і спеціальних завдань екіпажам ПС, які беруть в них участь, ОУА доводять:
оперативну обстановку в районі надзвичайної ситуації;
результати рекогносцировки;
дані про наявність сил і засобів, задіяних для гасіння пожежі або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;
дані про рельєф місцевості в районах спалахів пожеж (забруднення і зараження місцевості);
наявність джерел водопостачання (рідин, що заправляються), засобів заправки та обробки ПС після виконання завдання;
результати виконання технологічних розрахунків;
аеродроми і посадкові майданчики в районах пожеж (забруднення і зараження місцевості);
порядок зв’язку та управління;
місцезнаходження чергових пошуково-рятувальних сил і засобів, тип ПС, позивні командирів екіпажів, порядок їх виклику (при польотах над водною поверхнею додатково доводяться відомості про чергові пошуково-рятувальні кораблі (судна);
заходи безпеки.
12. Під час проведення ПРР і спеціальних завдань в умовах радіаційного, хімічного і біологічного заражень, а також забруднення нафтопродуктами розгортаються пункти прискореної спеціальної обробки АТ, обладнані закритими ємностями для збору відпрацьованої рідини, укомплектовані необхідною технікою і персоналом.
13. Під час проведення спеціальних завдань з ліквідації льодових заторів підготовка (спорядження) спеціального обладнання та ПС проводиться на спеціальному майданчику з дотриманням заходів безпеки, передбачених під час роботи з вибуховими речовинами (боєприпасами).
14. Командиру ПС, який виконує ПРР і спеціальні завдання, дозволяється змінювати маршрут польоту та місце посадки в межах району виконання завдання із завчасним повідомленням про це органу УПР (ОПР). Ешелони польотів (висоти), зайняті ПС, які проводять ПРР і спеціальні завдання в заданому районі (зоні), звільняються від інших ПС.
15. У разі необхідності в районі ПРР і спеціальних завдань встановлюється тимчасовий або місцевий режим використання повітряного простору.
16. Командиру екіпажу ПС під час проведення ПРР і спеціальних завдань перевищувати норми нальоту, граничного завантаження, злітних і посадкових мас ПС забороняється.
11. Особливості виконання спеціальних завдань під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки
1. До спеціальних завдань під час участі в міжнародних операціях належать:
польоти з патрулювання місцевості, спостереження, ведення повітряної розвідки об’єктів, районів зосередження та маршрутів переміщення озброєних угруповань ворогуючих сторін;
повітряні перевезення особового складу національного контингенту та національного персоналу, гуманітарних вантажів;
дії у складі підрозділів військових формувань високої готовності;
пошук та евакуація поранених, потерпілих від стихійного лиха, біженців;
супроводження колон з гуманітарними вантажами;
демонстраційні польоти над районами зосередження незаконних збройних угруповань;
інші завдання, які виконуються в інтересах міжнародної операції.
2. Підготовка екіпажів до виконання спеціальних завдань під час участі в міжнародній операції здійснюється відповідно до вимог цих Правил.
3. В авіаційній частині відпрацьовується ІВП у районі місця дислокації національного контингенту, яку підписує командир авіаційної частини та затверджує його безпосередній начальник.
4. У разі базування авіаційної частини на території аеропорту командир авіаційної частини узгоджує з місцевою авіаційною адміністрацією порядок організації керівництва польотами в районі аеродрому та порядок взаємодії.
5. Командир авіаційної частини приймає рішення на виконання спеціального завдання під час участі в міжнародній операції залежно від метеорологічних умов, повітряної та орнітологічної обстановок у районі польотів, рівня підготовки екіпажу(ів), готовності ПС.
6. Командир авіаційної частини визначає завдання екіпажам особисто у присутності своїх заступників, начальників служб, осіб ГКрП, при цьому він доводить до льотних екіпажів особливості завдання та послідовність його виконання, особливості маршрутів польотів і аеродромів (майданчиків) посадок, заходи БзП, порядок дій в особливих випадках (ситуаціях) у польоті.
7. Постановка завдань на виконання польотів в інтересах міжнародної операції, підготовка до польотів та контроль готовності екіпажів ПС здійснюються відповідно до вимог цих Правил.
8. Під час підготовки екіпажів головна увага приділяється вивченню:
району виконання завдань, рельєфу місцевості, природних та штучних перешкод;
організації та порядку руху по повітряних трасах та поза ними;
заходу на основні (запасні) аеродроми (майданчики) посадки і виходу з них;
безпечних висот на етапах маршруту, особливо в умовах високогір’я;
можливостей протидії ворогуючих сторін;
порядку використання пошуково-рятувальних сил і засобів;
заходів безпеки.
Ці питання ретельно перевіряються під час контролю готовності екіпажу.
9. Підставою для виконання спеціальних завдань екіпажем є Польотний лист, який командир авіаційної частини підписує після контролю готовності екіпажу до виконання польоту.
10. Використання повітряного простору здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів держави, на території якої здійснюється міжнародна операція.
11. Під час виконання польотів поза межами зони контролю ПУ аеропорту екіпажі доповідають про своє місцезнаходження через встановлений керівництвом міжнародної операції проміжок часу до центру контролю повітряного руху авіації міжнародної операції та на КП авіаційної частини.
12. Під час виконання польотів у неконтрольованому повітряному просторі екіпажі на визначеному для даного району польотів каналі взаємодії через встановлений керівництвом міжнародної операції проміжок часу передають в ефір польотну інформацію (місцезнаходження, курс, висоту і швидкість польоту). У випадку перебування декількох ПС в одному районі польотів екіпажі на визначеному каналі взаємодії узгоджують між собою порядок ешелонування з метою дотримання заходів БзП.
13. Розбір польотів після виконання спеціальних завдань проводиться в обсязі, який визначає командир авіаційної частини, із залученням керівного складу та усіх льотних екіпажів авіаційної частини.
14. ПС, які залучаються до виконання спеціальних завдань, повинні бути обладнані згідно з вимогами ІКАО, мати на борту засоби супутникового зв’язку та за необхідності розширений перелік майна носимого аварійного запасу (далі - НАЗ) індивідуального та групового користування залежно від регіону виконання місії.
12. Особливості виконання польотів у хмарах та з використанням шторки (системи імітації видимості)
1. Польоти з використанням шторки (СІВ) виконуються в пілотажних зонах за визначеними схемами і маршрутами на заданих ешелонах з метою виключення небезпечного зближення ПС.
2. Зниження під хмари в зоні (на маршруті), якщо це передбачено завданням, дозволяється, але не нижче безпечної висоти польоту в зоні (на даному етапі маршруту) за ППП. Якщо після зайняття безпечної висоти польоту за ППП ПС не вийшло під хмари або політ за ПВП неможливий, подальше зниження забороняється.
3. Збір групи ПС в зімкнутий бойовий (польотний) порядок, який витримується візуально, та його розпуск виконуються за хмарами або під ними. За наявності на борту ПС апаратури міжлітакової навігації збір групи може виконуватися і в хмарах.
4. Політ у хмарах в зімкнутому бойовому (польотному) порядку дозволяється виконувати на ПС тільки парою, коли екіпажами відпрацьована групова злітаність і видимість у хмарах забезпечує добре спостереження за ПС, яке летить попереду.
5. Вхід у хмари строєм, якщо це не передбачено завданням, а також без знання фактичних умов польоту в них забороняється.
6. Зниження під хмари для заходу на посадку із застосуванням посадкових систем у складі пари дозволяється при висоті нижньої межі хмар, встановленій КБП для виконання польотного завдання, та при радіолокаційному контролі особами ГКрП.
7. Висота нижньої межі хмар для заходу на посадку в складі пари при лідируванні ПС з несправним пілотажно-навігаційним обладнанням встановлюється ІВП у районі аеродрому для всіх типів ПС, які базуються на ньому.
8. Польоти з використанням шторки (СІВ) виконуються з дотриманням заходів безпеки, передбачених для польотів за ППП. Висота закриття і відкриття шторки встановлюється КБП (командиром авіаційної чатини). Польоти під шторкою (із застосуванням СІВ) у хмарах забороняються.
13. Особливості виконання польотів вночі
1. Нічні польоти дозволяється виконувати на аеродромах і ПС, які мають спеціальне обладнання для польотів вночі.
2. Руління вночі здійснюється з увімкненими аеронавігаційними вогнями (далі - АНВ) і руліжними фарами.
3. У разі засліплення командира екіпажу руління припиняється і продовжується після адаптації зору.
4. Посадка вночі виконується на позначену вогнями ЗПС з використанням посадкових прожекторів (крім випадків, коли вимкнення прожекторів передбачено завданням), посадкових фар або інших джерел світла, які освітлюють поверхню приземлення (приводнення) ПС.
5. Під час польотів літаків ввімкнення посадкових прожекторів проводиться не пізніше виходу ПС з четвертого розвороту, а у випадку заходу на посадку з використанням інструментальних систем посадки - не пізніше доповіді екіпажу про прохід ДРПМ.
6. При польотах вертольотів ввімкнення посадкових прожекторів здійснюється не пізніше проходу ПС висоти 100 м.
7. Вимкнення прожекторів проводиться в другій половині пробігу ПС (після посадки вертольота). При відході на друге коло (для виключення втрати екіпажем просторового орієнтування) посадкові прожектори вимикаються після переходу ПС у набір висоти.
8. Під час виконання посадки з посадковими фарами ввімкнення фар здійснюється на посадковій прямій після проходу ДПРМ (БПРМ) відповідно до КЛЕ ПС, а за наявності хмар - після виходу з них. Вимкнення посадкових фар здійснюється після закінчення пробігу ПС (посадки вертольота).
9. Користуватися посадковими фарами при інтенсивних опадах, тумані і густому серпанку забороняється.
14. Особливості виконання групових польотів
1. Груповим вважається політ, який виконується за єдиним завданням або планом на встановлених інтервалах і дистанціях між ПС, при яких їм не потрібно відносно один одного дотримуватися встановлених норм вертикального, поздовжнього та бокового ешелонування.
2. Перехід від одиночного польоту до групового, якщо це не передбачено завданням на політ, забороняється.
3. Групові польоти виконуються в бойових (польотних) порядках. Для забезпечення БзП груп ПС за необхідності виділяється діапазон ешелонів (висот), вільний від інших ПС.
4. Параметри бойового (польотного) порядку визначає командир, який організовує польоти, або старший начальник залежно від характеру поставленої задачі з урахуванням рівня підготовки екіпажів, загальної дальності польоту, кількості поворотних пунктів на маршруті, швидкості польоту, наявних засобів навігації (бортових і наземних) та способів контролю за польотами ПС.
5. У груповому польоті один із командирів ПС є старшим.
6. З метою підвищення надійності управління групою у польоті призначається заступник командира групи. Він зобов’язаний прийняти управління групою на себе у випадку неможливості продовження управління групою командиром (ведучим).
7. Командир (ведучий) групи відповідає за безпечне виконання групового польоту, за дотримання всіма ПС групи визначеного завдання польоту. Він веде радіообмін з органами УПР (ОПР) від моменту збору групи після зльоту і до її розпуску перед посадкою.
8. За дотримання безпечних дистанції та інтервалу між ПС при груповому польоті відповідають як ведучий групи, так і інші командири ПС групи на усіх етапах польоту.
9. У випадку, якщо виконання польотного завдання здійснюється у складі двох або більше груп ПС з дистанцією між ними менше мінімального інтервалу ешелонування, встановленого для ППП, ведучі цих груп повинні витримувати безпечну дистанцію ешелонування між окремими польотними групами.
10. Шикування (збір) групи ПС здійснюється під управлінням органу УПР із застосуванням ешелонування між окремими ПС, визначеного КБП, або стандартних критеріїв доти, поки ведучий групи не прийме на себе відповідальність за дотримання безпечних дистанцій та інтервалів між ПС.
11. Груповий політ виконується аналогічно польоту одиночного ПС щодо ведення повітряної навігації, доповідей при радіообміні з органами УПР (ОПР) про своє місцезнаходження та отримання від них вказівок.
12. Кожного разу при встановленні радіообміну з органом УПР (ОПР) (на новій частоті) ведучий групи повідомляє, що даний політ виконується у складі групи, та кількість ПС у групі.
13. При польоті в бойовому (польотному) порядку інтервал і дистанція відносно ведучого ПС (ПС, яке летить попереду) встановлюються такими, щоб ведені не потрапляли в супутній слід (струмінь) та мали сприятливі умови для спостереження за ведучим.
14. На малих і гранично малих висотах ведені ПС повинні рухатися з перевищенням відносно ведучого групи (ПС, яке летить попереду). При виборі перевищення необхідно враховувати сектор огляду з кабіни ПС веденого.
15. Ведучий забезпечує можливість безпечного маневрування групи.
16. На середніх, великих та близьких до стелі ПС (крім вертольотів) висотах ведені ПС виконують політ з приниженням відносно ведучого групи (ПС, яке летить попереду). Приниження збільшується із збільшенням висоти польоту групи.
17. Розпуск групи здійснюється після проведення всіх попередньо спланованих та скоординованих дій та отримання відповідного дозволу від органу УПР.
18. Перед запланованим розпуском бойового (польотного) порядку ведучий групи повідомляє орган УПР про спосіб розпуску (на одиночні ПС або пари, ланки тощо), послідовність розпуску, позивні екіпажів групи та положення ПС відносно ведучого.
19. При отриманні ведучим групи від органу УПР команди на розпуск ПС (пари, ланки) перестають бути складовою частиною бойового (польотного) порядку і повинні самостійно керуватись подальшими вказівками органу УПР.
20. Політ у бойовому (польотному) порядку, під час якого у одного з екіпажів групи повністю відмовляє радіозв’язок, виконується за процедурою, яка визначена для цього випадку у КЛЕ ПС.
21. Якщо дії, визначені при відмові радіозв’язку, вимагають відхилення від виконання запланованого завдання (отриманих вказівок), то ведучий групи або командир іншого ПС групи зі справним радіообладнанням повідомляє про це орган УПР (ОПР) та здійснює запит на інший дозвіл.
22. У разі відмови радіозв’язку на всіх ПС групи ведучий групи забезпечує дотримання основних процедур ІКАО та цих Правил при відмові радіозв’язку.
23. Під час розпуску бойового (польотного) порядку для виконання безпечного заходу на посадку екіпажі всіх ПС або ведучі пар, ланок встановлюють (за наявності) прийомовідповідачі в режим 3, код 7600, одразу після початку виконання маневру розпуску по команді ведучого з подальшим дотриманням усіх передбачених процедур ІКАО та цих Правил при втраті радіозв’язку.
24. У разі обмеження радіообміну, а також відмови радіозв’язку використовуються Сигнали (команди), які подаються еволюціями повітряного судна при управлінні групою.
25. Кожен екіпаж веденого ПС у всіх випадках втрати візуального контакту (контролю) за ведучим групи або нездатності витримувати своє місцеположення в строю з різних причин негайними діями встановлює безпечні дистанції та інтервали між ПС для уникнення їх можливих зіткнень у повітрі та здійснює перехід на самостійну навігацію.
26. У разі втрати з виду ПС ведучого (ПС, що летить попереду) внаслідок різкого погіршення видимості (або в хмарах) ведений зобов’язаний негайно доповісти про це ведучому по радіо і вказати свій курс, висоту польоту та одночасно виконати:
1) в горизонтальному польоті - витримуючи встановлений режим, підсилити обачність, відвернути на 15 градусів у зовнішню сторону строю, пройти 1 хвилину, потім узяти колишній курс, за командою ведучого змінити висоту на 300 м;
2) на розвороті - підсилити обачність, зовнішньому веденому - зменшити крен, а внутрішньому веденому - збільшити його, а потім вийти з бойового (польотного) порядку;
3) при наборі висоти - посилити обачність, плавним збільшенням інтервалу відійти від строю у зовнішню (вільну) сторону, а потім припинити набір;
4) на зниженні - посилити обачність, припинити зниження, не змінюючи напрямку польоту, а потім відійти від строю у зовнішню (вільну) сторону.
27. Після виконання маневру доповісти ведучому курс і висоту польоту свого ПС, надалі діяти за його вказівкою.
28. У разі втрати з виду ПС ведучого (ПС, яке летить попереду) за інших причин (через відволікання уваги, різкий маневр ведучого тощо) ведений зобов’язаний:
доповісти про це ведучому по радіо;
одночасно з доповіддю відвернути у вільну зону повітряного простору, яка добре проглядається;
доповісти курс і висоту польоту свого ПС та діяти за вказівкою ведучого.
29. Втрата веденим ведучого може призвести до порушення мінімального встановленого ешелонування за ППП відносно інших ПС, які перебувають у повітрі, та створення надзвичайної ситуації для органу УПР (ОПР).
30. З метою негайного попередження органу УПР (ОПР) та безпечного усунення потенційної конфліктної ситуації без надмірної затримки у часі додатково проводяться такі дії:
1) ведучий групи передає сигнал "Лихо" та якнайшвидше повідомляє про це відповідний орган УПР (ОПР);
2) кожний командир екіпажу, який виконує дії, пов’язані з втратою веденим ведучого, встановлює код бортового прийомовідповідача (за наявності) згідно з вказівкою відповідного органу УПР (ОПР).
31. Ведучий групи у польоті зобов’язаний:
управляти групою по радіо або еволюціями ПС відповідно до Сигналів (команд), які подаються еволюціями повітряного судна при управлінні групою, від початку запуску двигуна(ів) до зарулювання на стоянку після посадки;
знати положення ПС у бойовому (польотному) порядку, а при візуальному контакті контролювати дії своїх ведених у процесі всього польоту;
дотримуватись режиму польоту, який забезпечує веденим збереження свого місця в бойовому (польотному) порядку та безпечне маневрування;
попереджати (у разі необхідності) ведених про характер майбутнього маневру, не допускати різких змін швидкості, напрямку і висоти польоту, особливо при польоті на малій (гранично малій) висоті, в стратосфері і на надзвукових швидкостях;
під час введення в розворот і на розвороті більше уваги приділяти веденим, які знаходяться з внутрішньої сторони розвороту, а при виведенні з розвороту - веденим із зовнішньої сторони розвороту;
вести обачність, зберігати орієнтування, приймати рішення відповідно до повітряної і метеорологічної обстановок, які склалися;
підвищувати обачність під час польоту на гранично малій і малій висотах, а також при прольотах аеродромів та районів з інтенсивним повітряним рухом;
у разі необхідності контролювати запитом по радіо наявність пального на ПС ведених екіпажів;
призначати (за необхідності) екіпаж для супроводу ПС, яке вийшло з бойового (польотного) порядку;
при відмові радіостанції еволюціями ПС передати управління групою своєму заступнику.
32. Ведучому групи забороняється входити у хмари, попередньо не розімкнувши групу (якщо завданням не передбачений політ у хмарах), і виконувати політ у більш складних метеорологічних умовах, ніж дозволяє рівень підготовки ведених екіпажів.
33. Ведений екіпаж у польоті зобов’язаний:
постійно зберігати встановлені параметри бойового (польотного) порядку, безперервно стежити за ведучим ПС (ПС, яке летить попереду) і не втрачати його з виду;
пришикування до ведучого ПС (ПС, яке летить попереду) виконувати на прямій, спочатку встановивши задану дистанцію на збільшеному інтервалі, та з приниженням (на гранично малих і малих висотах - з перевищенням), а потім - заданий інтервал;
уважно стежити за командами (сигналами) ведучого і неухильно їх виконувати;
безперервно здійснювати обачність, щоб уникнути небезпечного зближення з іншими ПС та зіткнення з перешкодами під час польоту на гранично малих і малих висотах;
знати і враховувати маневрені можливості ПС на різних висотах;
доповідати командиру групи про всі несправності систем і обладнання ПС, а також у разі потреби зміни параметрів бойового (польотного) порядку;
зберігати орієнтування, доповідати командиру групи про відхилення від заданого маршруту та бути готовим у будь-який момент перейти на самостійну навігацію або зайняття місця ведучого.
34. Веденому екіпажу забороняється без дозволу ведучого пристроюватися і змінювати місце в бойовому (польотному) порядку, виходити з бойового (польотного) порядку, окрім випадків, що не дозволяють зберігати в ньому своє місце, а також вести без необхідності радіообмін.
15. Особливості виконання польотів на малих і гранично малих висотах
1. Польоти на малих і гранично малих висотах можуть виконуватися за ПВП і за ППП.
2. При польоті за ПВП у разі потрапляння в метеорологічні умови, які не забезпечують подальше пілотування за ПВП, необхідно перейти на пілотування за ППП, доповісти органу УПР (ОПР) і зайняти безпечну висоту польоту або нижній (безпечний) ешелон польоту.
16. Особливості виконання польотів на великих висотах та у стратосфері
1. Польоти на великих висотах та у стратосфері виконуються на ПС із загерметизованими кабінами у висотно-компенсуючому спорядженні в ПМУ і СМУ поодиноко та у складі групи.
2. Командир ПС зобов’язаний знати особливості пілотування, навігації та експлуатації силової установки, які забезпечують безпеку виконання польотів на великих висотах, у стратосфері і на надзвуковій швидкості.
3. Під час підготовки до польоту на великих висотах, у стратосфері та на надзвуковій швидкості екіпаж ПС зобов’язаний:
провести розрахунок потреби кисню на політ відповідно до інструкції з експлуатації кисневого обладнання, встановленого на ПС, та визначити відповідність запасу бортового кисню розрахунковій тривалості польоту;
переконатися в готовності ПС і спеціального обладнання до висотного польоту, перевірити надійність герметизації кабіни і справність комплекту кисневого обладнання;
перевірити підгонку і фіксацію висотно-рятувального спорядження.
4. Під час польотів на висотах більше 4000 м усі члени екіпажу незалежно від того, загерметизована кабіна чи ні, користуються киснем. Кисневі маски одягаються згідно з вимогами КЛЕ ПС, а якщо це не обумовлено КЛЕ, - на землі перед вирулюванням.
5. Знімати кисневі маски і відкривати оглядове скло гермошолому у польоті після перебування на великих висотах, у стратосфері та на надзвуковій швидкості дозволяється в загерметизованій кабіні на висоті не більше 4000 м, в розгерметизованій кабіні - на висоті не більше 2000 м.
6. Протягом усього польоту на великих висотах та у стратосфері всі члени екіпажу (екіпажів групи) постійно слідкують за справністю кисневого обладнання, герметичністю кабіни і негайно доповідають командиру екіпажу (групи) про підвищену або малу витрату кисню, припинення або зменшення надходження повітря у герметичну кабіну, порушення герметизації, погіршення самопочуття.
7. Командир екіпажу (групи) під час польоту на великих висотах та у стратосфері зобов’язаний періодично запитувати членів екіпажу (екіпажів групи) про їх самопочуття.
8. Екіпаж ПС зобов’язаний користуватися чистим киснем у таких випадках:
1) при "висоті" в кабіні більше 7000 м (у цьому випадку чистим киснем екіпаж повинен починати користуватися не менше ніж за 5 хвилин до набору "висоти" 7000 м);
2) за наявності диму в кабіні;
3) під час ведення повітряного бою;
4) під час зльоту із зараженого аеродрому;
5) під час польоту в зоні радіоактивних повітряних мас;
6) під час польотів у районах застосування пасивних завад.
9. При поганому самопочутті або затрудненому диханні будь-якого члена екіпажу негайно ввімкнути безперервну подачу кисню і здійснити зниження ПС до висоти менше 4000 м.
10. У разі розгерметизації кабіни екіпаж ПС зобов’язаний знизитися на висоту менше 7000 м. Час перебування на висоті менше 7000 м в розгерметизованій кабіні з використанням чистого кисню не обмежується.
11. Тривалість польоту в розгерметизованій кабіні на висотах більше 7000 м визначається КЛЕ ПС.
12. У разі відмови основного кисневого приладу негайно перейти на користування переносними або парашутними кисневими приладами та знизитися на висоту менше 4000 м.
17. Особливості виконання польотів на надзвукових швидкостях
1. Надзвукові польоти виконуються тільки після отримання від відповідного державного повноважного органу дозволу, який наданий за попереднім індивідуальним запитом у відповідності з діючими нормативними актами.
2. Під час виконання бойового завдання з охорони державного кордону та протиповітряної оборони України обмеження щодо встановленого мінімального інтервалу вертикального ешелонування (1200 м) між ПС, яке виконує політ на надзвуковій швидкості, та іншим ПС не застосовуються.
18. Особливості виконання польотів при небезпечних явищах погоди
1. До НЯП належать: гроза, град, сильна бовтанка, сильне обмерзання, смерч, сильна пилова буря. Під час зльоту і посадки небезпечними метеорологічними явищами є: сильний зсув вітру, ожеледь, ураган, сильний зливовий дощ, сніг, хуртовина, серпанок, імла, а також дим, який викликає погіршення видимості нижче мінімуму, встановленого для екіпажу ПС.
2. У разі неможливості обходу зони з НЯП командир екіпажу ПС зобов’язаний прийняти рішення про повернення на аеродром вильоту або виконання посадки на найближчому запасному аеродромі. Командиру вертольота в цьому випадку дозволяється виконати посадку на непозначений злітно-посадковий майданчик, підібраний з повітря.
3. У разі потрапляння в метеорологічні умови, до польотів у яких екіпаж не підготовлений, командир екіпажу ПС зобов’язаний вжити всіх можливих заходів щодо виходу з них, завчасно доповівши про те, що трапилося, органу УПР (ОПР), і залежно від обстановки прийняти рішення про продовження або припинення польотного завдання.
4. Якщо при зниженні на посадковій прямій не був встановлений необхідний візуальний контакт з орієнтирами для продовження заходу на посадку або якщо положення ПС у просторі відносно заданої траєкторії польоту не забезпечує безпечної посадки, командир екіпажу ПС після досягнення висоти свого мінімуму для посадки зобов’язаний:
припинити подальше зниження;
перевести ПС у набір висоти;
доповісти керівнику польотами та діяти за його вказівками.
5. Орган УПР (ОПР), враховуючи повітряну обстановку, метеорологічні умови і запас пального на ПС, зобов’язаний вивести його в район з метеорологічними умовами, які відповідають рівню підготовки екіпажу, або на запасний аеродром (посадковий майданчик).
6. Якщо на аеродромі призначення висота нижньої межі хмар і польотна видимість будуть нижче мінімуму командира екіпажу або мінімуму аеродрому, а направити ПС на запасний аеродром неможливо (малий залишок пального, закриті запасні аеродроми), КрП (диспетчер) даного аеродрому зобов’язаний вжити всіх можливих заходів для забезпечення посадки ПС, а саме:
включити всі засоби РТЗ та РЛЗ польотів;
визначити екіпажу і особам ГКрП порядок заходу ПС на посадку;
подати команду особам ГКрП на посилення контролю за польотом ПС під час заходу на посадку і зниження на посадковому курсі, особливо після прольоту ДПРМ;
визначити екіпажу мінімальну висоту зниження на посадковому курсі залежно від мінімуму командира екіпажу та його дії у разі невиявлення ЗПС після виходу на цю висоту. КрП на аеродромі може дозволити екіпажу зниження для виходу під хмари після прольоту ДПРМ до висоти прольоту БПРМ. Якщо мінімум ПС нижче висоти прольоту БПРМ, дозволяється зниження ПС до висоти нижньої межі хмар, встановленої цим мінімумом;
дати команду на ввімкнення світлотехнічного обладнання аеродрому і посадкових прожекторів (вдень прожектори виставляються на початку ЗПС зі знятими розсіювачами під кутом, близьким до кута напряму глісади зниження на даному аеродромі);
привести в готовність № 1 чергові пошуково-рятувальні сили і засоби, команду технічної допомоги;
вислати (за необхідності) ПКрП на аеродромі з радіостанцією в район БПРМ для надання допомоги екіпажу в заході на посадку;
доповісти про своє рішення старшому авіаційному начальнику;
контролювати за допомогою засобів РТЗ польотів правильність виходу ПС на посадковий курс та зниження за цим курсом;
при візуальному виявленні ПС командами по радіо допомагати екіпажу у виході на ЗПС з посадковим курсом і виконанні посадки.
7. Рішення на виконання посадки приймає командир екіпажу ПС.
8. У разі неможливості забезпечення безпечної для життя екіпажу посадки ПС на аеродром або на придатний для посадки майданчик командиром екіпажу приймається рішення на залишення екіпажем ПС, при цьому не допускати повного вироблення пального.
Х. Особливості виконання польотів при виникненні особливих випадків (ситуацій) у польоті
1. Втрата просторового орієнтування
1. Командир екіпажу, який втратив уявлення про фактичне положення ПС у просторі, зобов’язаний вжити заходів щодо відновлення просторового орієнтування у порядку, встановленому КЛЕ ПС даного типу.
2. Після виведення ПС у горизонтальний політ необхідно припинити виконання завдання, доповісти органу УПР (ОПР) і прямувати на аеродром посадки.
3. Якщо командиру екіпажу не вдалося відновити просторове орієнтування до висоти, яка забезпечує безпечне покидання ПС, він повинен покинути ПС, завчасно подавши команду екіпажу на його покидання. Мінімальна висота покидання ПС визначається КЛЕ ПС даного типу.
2. Вимушена посадка повітряного судна за межами аеродрому
1. Вимушена посадка за межами аеродрому виконується у разі крайньої необхідності, коли:
неможливо продовжувати політ;
продовження польоту загрожує життю екіпажу;
неможливо покинути ПС через обставини, що виникли;
на борту ПС перебувають пасажири без індивідуальних засобів рятування (рятувальних парашутних систем).
2. Вимушена посадка за межами аеродрому виконується відповідно до вимог КЛЕ ПС, а дії екіпажу після посадки - відповідно до вимог керівних документів з авіційного пошуку і рятування та ПРЗ польотів.
3. Командир ПС, який прийняв рішення про вимушену посадку, попереджає про це членів екіпажу і інформує пасажирів, повідомляє орган УПР (ОПР) про місце і час передбачуваної посадки, передає (вмикає) сигнал "Лихо", а за наявності відповідача вторинної радіолокації встановлює код 7700.
4. Штурман екіпажу (другий пілот) повідомляє членів екіпажу про місцезнаходження ПС, напрямок і відстань до найближчого аеродрому або населеного пункту, а над водною поверхнею - напрямок і відстань до берега.
5. Командиру екіпажу вертольота дозволяється виконувати вимушену посадку на обраний непозначений злітно-посадковий майданчик при зустрічі із НЯП або у разі втрати орієнтування, коли всіма способами відновити його не вдалося, а залишок пального обмежений.
6. Вимушена посадка на воду виконується якнайближче до берега або до корабля (судна).
7. При спокійному стані водної поверхні посадка виконується проти вітру, при хвилюванні водної поверхні - вздовж гребеня хвилі (накату) незалежно від напрямку вітру. Посадка на воду виконується відповідно до вимог КЛЕ ПС даного типу. Перед посадкою гвинти ПС переводяться у флюгерне положення.
8. Вимушена посадка на водну поверхню вночі, коли неможливо визначити стан водної поверхні, напрямок і швидкість вітру, проводиться, якщо можливо, по місячній доріжці із застосуванням бортового світлотехнічного обладнання.
9. Після вимушеної посадки на водну поверхню екіпаж та пасажири покидають ПС, приводять у готовність і використовують індивідуальні та групові плавзасоби, засоби життєзабезпечення, аварійні радіозасоби і засоби візуальної сигналізації (застосовують їх у разі потреби), визначають напрямок до берега і прямують до нього.
10. У разі вимушеної посадки ПС командир екіпажу керує діями всіх осіб, які перебувають на борту ПС.
11. Після вимушеної посадки за межами аеродрому екіпаж ПС надає необхідну допомогу пасажирам і, користуючись засобами зв’язку, повідомляє на найближчий аеродром або місцевим органам влади про час, місце вимушеної посадки, стан членів екіпажу ПС, пасажирів, стан ПС та про необхідну допомогу.
12. Орган УПР (ОПР) при отриманні повідомлення про вимушену посадку ПС зобов’язаний:
визначити місцезнаходження ПС;
негайно оповістити авіаційний допоміжний координаційний центр пошуку і рятування єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування.
13. Зліт з місця вимушеної посадки за межами аеродрому без дозволу органу УПР (ОПР) забороняється, крім зльоту гідролітака, який виконав посадку на водну поверхню (після усунення несправностей), або вертольота, який виконав посадку під час потрапляння в НЯП та з інших причин, не пов’язаних з відмовами його систем і обладнання.
14. Виліт з місця вимушеної посадки допускається у разі виконання таких умов:
після виконання всіх встановлених формальностей під час розслідування;
є дозвіл органу ОПР (УПР);
після усунення несправностей на ПС (якщо вони мали місце);
у разі відповідності всіх умов для зльоту.
15. За відсутності зв’язку з органом УПР (ОПР) та у невідкладних випадках (стихійне лихо, необхідність надання допомоги пораненим тощо) командир ПС приймає рішення на виліт самостійно.
16. Перед вильотом з місця вимушеної посадки командир ПС оглядає місцевість (акваторію) і визначає її придатність для безпечного зльоту. За необхідності командир ПС вживає заходів щодо усунення перешкод. Для виконання безпечного зльоту дозволяється з борту ПС зняти вантаж цілком або його частину, а також злити частину пального.
3. Вимушене покидання повітряного судна
1. Вимушене покидання ПС у випадках, визначених КЛЕ ПС, є обов’язковим. Рішення на покидання ПС приймає командир екіпажу самостійно або за командою КрП (ПКрП).
2. Порядок подачі команд на покидання ПС та покидання ПС членами екіпажу, а також дії членів екіпажу під час і після покидання ПС, під час приземлення і приводнення визначаються КЛЕ ПС.
3. Під час виконання польотів на десантування парашутистів або скидання вантажів, а також якщо це передбачено відповідною інструкцією для навчальних польотів, ряду випробувальних чи дослідницьких польотів, члени екіпажу ПС та інші особи, які беруть участь у польоті, мають парашути зі встановленими страхувальними приладами.
4. Підвісні системи парашутів одягнуті протягом усього польоту. У разі неможливості виконання обов’язків з експлуатації ПС та його обладнання з одягнутими підвісними системами парашутів дозволяється їх зняття у польоті.
5. У разі вимушеного покидання ПС з парашутами екіпаж за можливості інформує орган УПР (ОПР) про своє місцезнаходження і ситуацію, яка склалася, рішення на покидання ПС та курс ПС. Командир ПС передає по радіо (вмикає) сигнал "Лихо".
6. У випадку, якщо це можливо, екіпаж за командою командира ПС:
вибирає і встановлює курс польоту в напрямку малонаселеного району із зниженням за пологою глісадою;
знищує (стирає) кодовий пристрій (ключову інформацію) апаратури розпізнання;
у разі необхідності (за можливості) вимикає двигун(и).
7. Під час зниження під куполом парашута члени екіпажу ПС за можливості спостерігають за іншими членами екіпажу та пасажирами, оглядають місцевість, звертаючи увагу на розташування населених пунктів, доріг, стежок, річок, озер, ущелин, островів, на наявність кораблів, а також визначають напрямок на берег.
8. Перед приводненням члени екіпажу та пасажири ПС приводять у готовність рятувальні плавзасоби.
9. Орган УПР (ОПР), отримавши повідомлення про вимушене покидання ПС, зобов’язаний:
визначити місце аварійного покидання екіпажем ПС;
негайно оповістити авіаційний допоміжний координаційний центр пошуку і рятування.
XI. Керівництво польотами
1. Керівництво аеродромними польотами здійснюється з КДП або стартового командного пункту (далі - СКП).
Конструкція та обладнання КДП (СКП) забезпечують безперервне управління і контроль за рухом ПС на землі та в повітрі.
2. Встановлені на КДП (СКП) засоби зв’язку забезпечують:
1) постійно діючий радіозв’язок для управління рухом ПС;
2) прямий радіо-, гучномовний та телефонний зв’язок із ПУА (КП, СКП, РСП);
3) прямий радіо- та телефонний зв’язок із зонами розосередження (МС) ПС, наземною пошуково-рятувальною групою (далі - НПРГ) та пожежним постом;
4) прямий радіозв’язок з керівником АРК;
5) прямий гучномовний або телефонний зв’язок (радіозв’язок) з об’єктами (засобами) РТЗ польотів, метеорологічним підрозділом, авіаційною диспетчерською службою (далі - АДС) аеродрому, ПУ ІАС, місцем розташування льотних екіпажів, черговими екіпажами пошуково-рятувальних ПС (у разі їх чергування на даному аеродромі), технічними позиціями, групою ОК та адміністрацією (командуванням) авіаційної частини;
6) зв’язок із органом ОПР, взаємодіючими ПУА, сусідніми та запасними аеродромами, полігоном.
3. Обладнання, яке знаходиться на КДП (СКП):
пристрій дистанційного управління і контролю роботи радіонавігаційних та світлотехнічних засобів аеродрому (для категорованих аеродромів);
виносний пристрій АРП;
пристрій для подання команд екіпажам ПС каналом ДПРМ (БПРМ) - автоматичний радіокомпас;
пристрій автоматичного вмикання електроживлення аварійної радіостанції та магнітофона від хімічних джерел електроживлення (акумуляторів);
засоби (прилади) ОК;
прилад дистанційного управління авіаційною аварійною гальмівною установкою (далі - ААГУ).
4. Запис радіообміну, гучномовного і телефонного зв’язку на носії інформації здійснюється з початку передпольотної перевірки засобів зв’язку до закінчення польотів.
5. Відповідно до класу аеродрому, ступеня технічного оснащення на КДП (СКП) можуть бути встановлені виносні індикатори РЛС різного призначення, телевізійні пристрої та інше обладнання.
6. Під час керівництва польотами на КДП (на робочих місцях осіб ГКрП) знаходиться така документація:
Планова таблиця польотів на льотну зміну;
журнали відповідних осіб ГКрП;
ІВП у районі аеродрому;
КЛЕ ПС, які літають у дану льотну зміну;
Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401;
ці Правила;
документи АНІ;
пам’ятки особам ГКрП (розрахункам КП) щодо дій у разі отримання сигналу "Лихо";
пам’ятки КрП на аеродромі щодо дій в особливих випадках (ситуаціях) у польоті;
витяги з ІВП у районі аеродрому щодо попередження несанкціонованого зльоту та посадки повітряних суден;
витяги з Інструкції щодо первинних дій посадових осіб у разі виникнення авіаційної події;