1.35. Перед спуском на глибини до 60 м під час інструктажу необхідно проводити опитування про самопочуття водолазів, на підставі якого приймати рішення про їх допуск до спуску під воду.
1.36. Особи, що не знають своїх обов’язків, водолазне спорядження, обладнання, заходи безпеки і дії в аварійних ситуаціях або не готові до виконання своїх обов’язків, відстороняються від водолазних спусків.
Про проведення інструктажу і виявлені при цьому зауваження командир спуску доповідає керівнику водолазних робіт.
1.37. Водолазний пост повинен мати вільне місце для розміщення водолазного спорядження, інструменту, видаткових матеріалів і для вдягання водолазів. Довжина і ширина трапа повинні забезпечувати зручний схід водолаза. Занурена частина трапа необхідна для перевірки водолазного спорядження на герметичність під час перебування водолаза на трапі.
У спеціалізованих надводних кораблях (суднах та катерах) використовуються штатні трапи. У підводних човнах повинні встановлюватися розбірні або складні трапи. У період плавання трап розміщується в надбудові або огородженні рубки підводного човна. Під час спусків з берега (пірса) можуть бути використані трапи іншої конструкції, але які відповідають вимогам.
Конструкція водолазних трапів повинна забезпечувати:
горизонтальне положення щаблів під час установлення трапа в робоче положення;
відстань щаблів трапа від борту корабля не менше ніж на 20-25 см;
установлення трапа під кутом 20-30° до вертикалі (для спусків у плавальному спорядженні з ножними ластами +10-15° );
кріплення трапа на майданчику або борту корабля, що запобігає можливості мимовільного зсуву або падіння трапа;
можливість утримання руками за поручні або тятиву трапа під час сходження з трапа (входу на трап).
По всій довжині трапа хоча б з однієї сторони повинні бути поручні, а під час спусків у спорядженні з ножними ластами допускається одна тверда тятива в центрі, зручна для захвата руками під час руху по трапу і сходженні з трапа (входу на трап).
За потреби повинні бути заведені робочі кінці (спусковий, ходовий або підкільний).
1.38. Перед спуском під воду проводиться робоча перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення, а також дихальних апаратів для кисневої декомпресії. Робочу перевірку спорядження перед кожним спуском роблять особисто водолази, що спускаються і страхують.
Якщо водолаз, що страхує, протягом дня не замінюється, робоча перевірка його спорядження може бути проведена один раз на початку робочого дня.
Результати робочої перевірки водолазних дихальних апаратів і апаратів для кисневої декомпресії заносяться до Журналу водолазних робіт (додаток 1), підписуються особами, що перевіряли, і доповідаються командиру спуску.
Спуски водолазів без перевірки водолазного спорядження та засобів забезпечення забороняються.
Робоча перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків проводиться відповідно до їх описів та інструкцій з експлуатації. Під час перевірки водолазного спорядження повинні бути підготовлені та перевірені інструменти, матеріали, запаси повітря, наявність дихальних газових сумішей у балонах і правильність їх підключення.
1.39. Під час робочих спусків допускається мати тиск у балонах дихальних апаратів на 10% менше робочого.
Під час навчальних і тренувальних спусків тиск у балонах повинен бути не менше 10 мПа (100 кг/см-2), при цьому час перебування водолаза під водою повинен обмежуватися з урахуванням запасу газу для дихання за фактичним тиском у балонах.
1.40. Робоча перевірка водолазних дихальних апаратів з напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання здійснюється відповідно до технічного опису та інструкції з їх експлуатації, при цьому особлива увага приділяється правильному заряджанню балонів і регенеративних патронів. Балони заповнюються дихальною газовою сумішшю строго відповідно до глибини занурення, а регенеративні патрони споряджаються з урахуванням вимог цієї Інструкції.
1.41. Для заряджання киснем балонів дихальних апаратів із замкнутою схемою дихання застосовується медичний газоподібний кисень Користуватися технічним киснем для дихання водолазам забороняється. Балони з медичним киснем і гелієм повинні мати заводський паспорт (сертифікат) з результатами лабораторних аналізів. Працюючи з медичним киснем, необхідно дотримуватись Правил безпеки під час роботи з медичним киснем (додаток 14).
1.42. Регенеративні речовини, що використовуються для водолазних спусків, повинні задовольняти такі вимоги: вміст кисню - не менше 130 л/кг, двоокису вуглецю - не більше 15 л/кг. Хімічний поглинач допускається до використання із вмістом двоокису вуглецю не більше 20 л/кг.
Висновок про придатність регенеративних речовин і хімічного поглинача дає особа, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків. Під час роботи з регенеративними речовинами і хімічним поглиначем необхідно дотримуватися Правил безпеки під час роботи з регенеративними і поглинальними речовинами (додаток 15).
1.43. Іноземна водолазна техніка допускається до експлуатації тільки за наявності інструкцій для експлуатації на українській або російській мовах та сертифіковані в установленому законодавством порядку.
Використовувати вироби водолазної техніки, які некомплектні, несправні або не пройшли встановлені огляди і технічне обслуговування, забороняється.
Впровадження різних удосконалень, раціоналізаторських пропозицій і винаходів щодо водолазної техніки та проведення водолазних спусків і робіт не повинне погіршувати умов життєзабезпечення і праці водолазів, суперечити вимогам цієї Інструкції.
1.44. Несправності водолазного спорядження, виявлені під час робочої перевірки, повинні бути усунуті до початку водолазних спусків. Про виявлені несправності водолазного спорядження і вжиття заходів щодо їх усунення здійснюється запис у формулярі спорядження (дихального апарата). Спуски в спорядженні (дихальному апараті), що має несправності, забороняються.
Головна мета робочої перевірки - переконатися в справності всіх вузлів спорядження.
1.45. Під час робочої перевірки вентильованого водолазного спорядження (спорядження з подачею повітря з поверхні) виконати (перевірити):
водолазні сорочки: підібрати по зросту водолазну сорочку; перевірити зовнішнім оглядомстан прогумованої тканини сорочки, рукавиць, гумових манжетів і фланців, сполучних швів на відсутність пошкоджень, потертостей, проколів; перевірити справність дії випускаючо-запобіжних клапанів, їх герметичність шляхом занурення у воду зовнішньою частиною і відсутність слідів окису на металевих деталях; встановити два випускаючо-запобіжних клапани (задній і передній); продезінфікувати фланці сорочки;
водолазні шоломи: перевірити комплектність; зробити зовнішній і внутрішній огляд шолома, переконатися у відсутності видимих пошкоджень, перевірити кріплення щитка, що направляє повітря, і мікрофона; перевірити цілість скла ілюмінаторів, чистоту різьблення переднього ілюмінатора і надійність його закріплення в шоломі (люфт скла переднього ілюмінатора в обоймі не допускається); перевірити справність дії головного клапана, що випускає повітря, дво- або трикратним натисканням на ґудзичок штока (після припинення натиску на ґудзичок шток повинен швидко повертатись у первинне положення); перевірити справність дії запобіжного (зворотного) клапана повітряно-телефонного вводу шляхом від’єднання шланга та видиху в штуцер повітряного вводу, при цьому повітря повинно вільно проходити в шолом, а під час вдиху повітря не повинно надходити з шолома (пропуск повітря з шолома через запобіжний клапан указує на його несправність); продути шланг і приєднати до штуцера повітряно-телефонного вводу, загвинтивши накидну гайку до кінця; продезінфікувати внутрішню поверхню шолома;
водолазні вантажі: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан плечових і брасових ременів, міцну пайку петель кілець і вушок, переконатися у відсутності зовнішніх пошкоджень, особливу увагу звернути на надійність їх закладення; перевірити міцність кріплення вантажів шляхом струшування;
водолазні калоші: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан калош та їх кріплення. Особливу увагу звернути на стан кріплення підошви і носка; перевірити міцність кріплення калош шляхом струшування;
водолазний ніж із ременем: перевірити зовнішнім оглядом стан леза ножа та якість заточення; переконатися в надійності утримання в піхвах (ніж не повинен випадати під дією власної маси з піхов і в той самий повинен легко вийматися); перевірити зовнішнім оглядом стан ременя і замків-пряжок на відсутність надривів на ремені, а також цілість кріплення; перевірити легкість і швидкість застібання замків-пряжок;
сигнальний кінець, кабель-сигнал: перевірити зовнішнім оглядом стан сигнального кінця, переконатися у відсутності вузлів, сплетінь, потертостей, надривів прядок, цвілі, наявність маркування; перевірити зовнішнім оглядом стан кабель-сигналу, міцність прядив’яних бензелів на зв’язуванні, переконатися у відсутності потертостей і пошкоджень зовнішньої гумової оболонки, наявність маркування;
водолазні шланги: перевірити зовнішнім оглядом відсутність пошкоджень зовнішньої оболонки шлангів і якість армування (бензелів); перевірити герметичність шлангів внутрішнім робочим тиском (шланг вважається герметичним за умови відсутності падіння тиску (за манометром)); перевірити правильність укладання шлангів на барабанах, у бухтах або кошиках з дерев’яною підлогою. Не допускається різких вигинів, заломів і закручувань;
засоби зв’язку: перевірити комплектність; перевірити зв’язок;
засоби забезпечення спусків: перевірити водолазні трапи, спусковий та ходовий кінці; перевірити водолазну білизну і теплоізоляційний одяг (утеплювачі); перевірити механічні засоби спуску і підйому водолазів;
перевірити підводний водолазний інструмент; перевірити засоби освітлення, транспортування та інше обладнання та майно, що буде застосовуватись під час проведення водолазних робіт.
1.46. Під час робочої перевірки водолазного спорядження з відкритою схемою дихання виконати (перевірити):
гідрокомбінезони і гідрокостюми: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан тканини (матеріалу) гідрокомбінезона (гідрокостюма), жилетів спливання, шолома (маски), напівмаски, манжет, рукавиць, сполучних швів на відсутність пошкоджень, потертостей, проколів; перевірити справність і кріплення телефонно-мікрофонної гарнітури; перевірити справність дії випускаючо-запобіжних клапанів; перевірити тиск газу в балонах (батареї балонів) гідрокомбінезона і переконатися в герметичності вентилів балонів (на гідрокомбінезонах, де вони є); перевірити наявність і стан гумових прокладок притискних пристроїв дихальних напівмасок, надійність кріплення окулярів і маски на шоломі гідрокомбінезона;
водолазні дихальні апарати: перевірити комплектність апарата; перевірити зовнішнім оглядом стан апарата; перевірити зовнішнім оглядом стан манометрів (на апаратах, де вони встановлені) і наявність клейма про щорічну перевірку; перевірити зовнішнім оглядом міцність закріплення балонів, плечових, поясного і брасового ременів на хомутах; за потреби підігнати довжину плечових, брасового і поясного ременів; замірити величину тиску повітря в балонах апарата і за потреби додатково зарядити, звернувши особливу увагу перед перезарядженням і додатковим заряджанням на таврування біля горловини на сферичній поверхні балонів, де зазначено, крім наявності інших даних, робочий тиск у кгс/см-2 і рік наступного повного огляду (місце на балонах, де вибите таврування, повинно бути покрите безбарвним лаком і обведене фарбою, що відмічають у вигляді рамки); перевірити тиск повітря на виході з редуктора; перевірити герметичність апарата з відкритими і закритими вентилями балонів шляхом занурення його у воду (при цьому не повинне спостерігатися виділення пухирців повітря); перевірити герметичність порожнини легеневого автомата і клапанів видиху; перевірити опір апарата вдиху і видиху;
водолазні вантажі: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан плечових або поясних ременів, переконатися у відсутності зовнішніх пошкоджень, особливу увагу звернути на надійність замків;
ласти, водолазні боти: зробити зовнішній огляд, переконатися у відсутності видимих пошкоджень, перевірити стан вузлів кріплення; зробити регулювання ременів кріплення ластів на ногах водолаза; перевірити зовнішнім оглядом стан ботів та їх кріплення;
водолазний ніж із ременем: перевірити зовнішнім оглядом стан леза ножа і якість заточення; переконатися в надійності утримання в піхвах (ніж не повинен випадати під дією власної маси з піхов і в той самий час повинен легко вийматися); перевірити зовнішнім оглядом стан ременя і замків-пряжок на відсутність надривів на ремені, а також цілість кріплення; перевірити легкість і швидкість застібання замків-пряжок;
сигнальний кінець: перевірити зовнішнім оглядом стан сигнального кінця, переконатися у відсутності вузлів, сплетінь, потертостей, надривів прядок, цвілі, наявність маркування; перевірити його на розрив двома-чотирма водолазами;
водолазні шланги: перевірити зовнішнім оглядом відсутність пошкоджень зовнішньої оболонки шлангів і якість армування (бензелів); перевірити герметичність шлангів внутрішнім робочим тиском (шланг вважається герметичним за умови відсутності падіння тиску (за манометром)); перевірити правильність укладання шлангів на барабанах, у бухтах або кошиках з дерев’яною підлогою (не допускається різких вигинів, заломів і закручувань);
засоби зв’язку: перевірити комплектність; перевірити зв’язок;
засоби забезпечення спусків: перевірити водолазні трапи, спусковий та ходовий кінці; перевірити водолазну білизну і теплоізоляційний одяг (утеплювачі); перевірити механічні засоби спуску і підйому водолазів; перевірити підводний водолазний інструмент; перевірити засоби освітлення, транспортування та інше обладнання та майно, що буде застосовуватись під час проведення водолазних робіт; перевірити компас, глибиномір і водолазні наручні годинники, зробивши зовнішній огляд приладів, переконатися в справності та відсутності видимих пошкоджень, перевірити стан ремінців; зробити контрольну перевірку на точність показань у порядку, викладеному в інструкціях з експлуатації цих приладів.
1.47. Під час робочої перевірки водолазного спорядження із закритою схемою дихання виконати (перевірити):
гідрокомбінезони і гідрокостюми: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан тканини (матеріалу) гідрокомбінезона (гідрокостюма), жилетів спливання, шолома (маски), напівмаски, манжет, рукавиць, з’єднувальних швів на відсутність пошкоджень, потертостей, проколів; перевірити справність і кріплення телефонно-мікрофонної гарнітури; перевірити справність дії випускаючо-запобіжних клапанів; перевірити тиск газу в балонах (батареї балонів) гідрокомбінезона і переконатися в герметичності вентилів балонів (на гідрокомбінезонах, де вони є); перевірити наявність і стан гумових прокладок притискних пристроїв дихальних напівмасок, надійність кріплення окулярів і маски на шоломі гідрокомбінезона;
регенеративні дихальні апарати: перевірити зовнішнім оглядом наявність і стан всіх вузлів і деталей; перевірити наявність регенеративної речовини в патронах та її якість; перевірити наявність кисню в кисневому балоні; перевірити наявність і стан клапанів вдиху і видиху, їх герметичність; перевірити клапанну коробку на легкість переключення; перевірити на герметичність лінії видиху; перевірити роботу легеневого автомата; перевірити опір апарата вдиху і видиху; перевірити роботу запобіжного клапана дихального мішка; перевірити апарат на герметичність;
водолазні вантажі: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан плечових або поясних ременів, переконатися у відсутності зовнішніх пошкоджень, особливу увагу звернути на надійність замків;
ласти, водолазні боти: зробити зовнішній огляд, переконатися у відсутності видимих пошкоджень, перевірити стан вузлів кріплення; зробити регулювання ременів кріплення ластів на ногах водолаза; перевірити зовнішнім оглядом стан ботів та їх кріплення;
водолазний ніж з ременем: перевірити зовнішнім оглядом стан леза ножа і якість заточення; переконатися в надійності утримання в піхвах (ніж не повинен випадати під дією власної маси з піхов і в той самий час повинен легко вийматися); перевірити зовнішнім оглядом стан ременя і замків-пряжок на відсутність надривів на ремені, а також цілість кріплення; перевірити легкість і швидкість застібання замків-пряжок;
сигнальний кінець: перевірити зовнішнім оглядом стан сигнального кінця, переконатися у відсутності вузлів, сплетінь, потертостей, надривів прядок, цвілі, наявність маркування; перевірити його на розрив двома - чотирма водолазами;
засоби зв’язку: перевірити комплектність; перевірити зв’язок;
засоби забезпечення спусків: перевірити водолазні трапи, спусковий та ходовий кінці; перевірити водолазну білизну і теплоізоляційний одяг (утеплювачі); перевірити механічні засоби спуску і підйому водолазів; перевірити підводний водолазний інструмент; перевірити засоби освітлення, транспортування та інше обладнання та майно, що буде застосовуватись під час проведення водолазних робіт; перевірити компас, глибиномір і годинники водолазні наручні, зробивши зовнішній огляд приладів, переконатися в справності та відсутності видимих пошкоджень, перевірити стан ременів; зробити контрольну перевірку на точність показань у порядку, викладеному в інструкціях з експлуатації цих приладів.
1.48. Повітря, що використовується для дихання водолазів, не повинно містити шкідливих речовин вище гранично допустимих концентрацій (відповідно до вимог III цієї Інструкції).
Результати аналізу повітря на вміст шкідливих речовин заносять у формуляр компресора, Журнал водолазних робіт (додаток 1) і в Журнал обліку і аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин (додаток 16).
Якщо в пробі повітря виявлені шкідливі речовини, концентрації яких вище гранично допустимих, варто виявити та усунути причину забруднення, змінити стиснене повітря в секціях балонів і зробити повторний аналіз.
Забороняється використовувати стиснене повітря для дихання водолазів і готування дихальних газових сумішей до усунення причин забруднення повітря та зниження вмісту шкідливих речовин у стисненому повітрі секцій балонів до концентрацій не вище гранично допустимих.
1.49. Під час використання водолазного спорядження з подачею повітря по шлангу з поверхні для спусків на глибини до 12 м дозволяється застосовувати водолазні помпи (електричні).
1.50. Під час водолазних спусків на глибини більше 12 м подача повітря здійснюється компресорами.
Забір повітря компресорами здійснюється з атмосфери, не забрудненої шкідливими газами. Якщо це неможливо зробити на стоянці на базі, балони наповнюються під час переходу корабля до місця робіт у морі.
З’єднання всмоктувальної магістралі компресорів повинні бути герметичними. Використання водолазної повітряної системи для подачі повітря в загальні корабельні системи дозволяється тільки в аварійних випадках.
Під час підготовки до спусків необхідно:
зробити обстеження компресора і переконатися в його робочому стані; перевірити кількість палива;
проконтролювати стан повітряних фільтрів;
переконатися в герметичності всмоктувальної магістралі, щоб виключити засмоктування вихлопних газів не тільки з вхідного повітряного фільтра, але і з машинного відділення;
перевірити запаси повітря в балонах і правильність їх підключення.
1.51. Подавати повітря водолазам треба від компресора через систему повітропостачання або від транспортних балонів через редуктор, забезпечуючи такі параметри:
для вентильованого спорядження: тиск у водолазному шлангу повинен бути рівним тиску на глибині занурення з урахуванням підпору; об’ємна витрата повітря в межах 80-100 л/хв на кожні 1 кгс/см-2 повітря, що подається;
для спорядження з відкритою схемою дихання в шланговому варіанті: тиск у водолазному шлангу повинен відповідати величині, що зазначена в експлуатаційній документації для цього спорядження.
1.52. Під час спусків водолазів у вентильованому спорядженні з відкритою схемою дихання в шланговому варіанті необхідно підтримувати незнижуваний запас повітря в балонах-зберігачах, що забезпечує вихід водолаза з води у випадку, якщо вийде з ладу компресор, з дотриманням режиму декомпресії для глибини даного спуску і часу перебування водолаза на глибині.
1.53. Водолазні спуски із застосуванням для дихання водолазами стисненого повітря допускаються до глибин не більше 60 м.
Спуски в барокамері із застосуванням для дихання стисненого повітря допускаються до глибин не більше 100 м.
1.54. Проведення аналізів повітря на вміст шкідливих речовин, перевірка складу газових сумішей по кисню, перевірка якості регенеративних речовин і хімічного поглинача здійснюються в строки та в обсязі вимог методики з проведення аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин (додаток 17).
Висновок про придатність повітря для дихання водолазів незалежно від місця виконання аналізів (на кораблі або в хімічній лабораторії) дає лікар спеціальної фізіології (лікар) корабля, організації або особа, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків.
1.55. У разі відсутності спеціальних вимог стиснене повітря, призначене для забезпечення водолазних спусків, декомпресії або лікувальної рекомпресії, не допускається використовувати для виконання завдань, не пов’язаних із забезпеченням водолазних спусків.
1.56. Підготовка і перевірка декомпресійних барокамер проводяться один раз на добу перед спуском першого водолаза (першої пари, трійки водолазів). При цьому необхідно перевірити:
балони зі стисненим повітрям. Балони (повітрозберігачі) зі стисненим повітрям повинні бути заряджені до тиску не менше 90% робочого тиску;
герметичність магістралей, клапанів на магістралях і барокамерах під робочим тиском шляхом подачі в них повітря і витримки протягом 5 хвилин (при закритих клапанах балонів-зберігачів і клапанів на барокамері). Магістралі і клапани вважаються герметичними, якщо падіння тиску за цей час не відбувається;
зовнішнім оглядом якість гумових ущільнень на кришках вхідних люків і шлюзів. Гумові ущільнення люків, дверей і шлюзів не повинні мати руйнувань (порізів, вм’ятин тощо). Фарбування ущільнень не допускається. Для збереження гуми допускається покривати її тальком. Використання з цією метою крейди забороняється;
перед кожним використанням притиснення кришок люків барокамери (шлюзових пристроїв) перевіряти тиском повітря до 0,02 мПа (0,2 кгс/см-2);
у відкидних болтів чистоту різьблення і наявність змащення;
комплектність барокамери;
провести зовнішній огляд;
виявляти відсутність сторонніх предметів, ідеальність чистоти відсіків барокамери (звернути увагу на чистоту простору під настилом);
справність манометрів (правильне положення стрілки, строк щорічної перевірки, наявність пломб). На циферблаті кожного манометра повинна бути нанесена червона риска на розподілі, що відповідає дозволеному до експлуатації робочому тиску у відсіку барокамери. Дозволяється використовувати з цією метою покажчики у вигляді металевих пластин, пофарбованих у червоний колір і припасованих до скла манометрів;
справність телефонного зв’язку, якість заземлення і цілість електричних кабелів;
роботу електроосвітлення шляхом вмикання і вимикання світильників;
роботу електрогрілки шляхом вмикання її до легкого нагрівання кожуха;
наявність пломби на запобіжному клапані кожного відсіку;
наявність у кожному відсіку і зовні барокамери дерев’яного мушкеля, Таблиці перестукування в барокамері (додаток 18), графину з водою без пробки, відра з кришкою, ковдри, теплого одягу;
наявність, кількість газових сумішей у балонах і правильність підключення балонів до системи газопостачання барокамер;
герметичність відсіків шляхом створення в них тиску повітрям 0,2-0,3 мПа (2,0-3,0 кгс/см-2);
наявність системи напівзамкнутої вентиляції у відсіку барокамери СПВ-ВБ, можливість її експлуатації;
наявність поблизу барокамери дихальних апаратів декомпресії (як правило, в кількості двох одиниць).
Результати перевірки барокамери заносяться до Журналу водолазних робіт (додаток 1).
Використання декомпресійних барокамер, в яких минув строк чергового огляду, забороняється.
1.57. Під час використання барокамери слід суворо дотримуватися інструкції з її експлуатації. Забороняється:
входити в барокамеру, маючи при собі тютюнові вироби, сірники або запальнички;
запалювати вогонь і курити;
передавати сигнали ударами сталевих предметів об корпус барокамери;
використовувати взуття з металевими набійками (щоб уникнути утворення іскри під час тертя об металеві частини барокамери);
зберігати використані вату і марлю, просочені легкозаймистими речовинами або речовинами, що пахнуть (спиртом, медикаментами тощо);
використовувати для дихання в декомпресійній камері кисень із застосуванням медичних інгаляційних приладів без дозволу водолазного спеціаліста або лікаря спеціальної фізіології;
зберігати в барокамері медикаменти для надання допомоги у разі захворювань. Медикаменти повинні постійно перебувати поза барокамерою і подаватися всередину тільки за потреби. Флакони з медикаментами повинні подаватися в барокамеру з відкритими пробками.
1.58. Після закінчення роботи барокамери необхідно здійснити такі дії:
закрити вентиль подачі повітря на пульт керування барокамерою;
відкрити всі вентилі впуску, випуску і перепуску повітря у відсіках барокамери;
відкрити кришки люків, закріпити їх по-похідному;
очистити і прибрати всі відсіки барокамери і її зовнішнє обладнання;
винести постільну білизну і дихальні апарати декомпресії, якщо вони використовувалися в барокамері;
вимкнути освітлення та електрогрілки;
закрити кришки люків, шлюзів, ілюмінаторів, закрити пульти керування барокамерою.
1.59. Після закінчення водолазних спусків необхідно провести огляд барокамери, закрити на замок та опечатати вхідні люки (закрити та опечатати приміщення, в якому знаходиться барокамера), здати ключі під підпис і охорону черговій службі.
Недотримання хоча б до однієї з вищевикладених вимог щодо барокамери може призвести до важких нещасних випадків.
1.60. Під час підготовки засобів зв’язку необхідно:
перевірити комплектність;
переконатися у відсутності механічних пошкоджень на зовнішніх частинах (органах керування і регулювання, штепсельних роз’ємах, кабелях зв’язку, амортизаторах тощо);
видалити із зовнішніх частин пил, мастило і вологу;
переконатися у тому, що немає роз’єднаних кабелів зв’язку та живлення, що заземлення корпусів апаратури справні;
перевірити надійність приєднання кабелів зв’язку до мікрофонів і телефонів у шоломах і гідрокомбінезонах;
перевірити стан і надійність контактів штепсельних роз’ємів;
перевірити і переконатися у відсутності механічних пошкоджень кабелю;
перевірити працездатність станції у разі підключення живлення шляхом переговорів (до початку водолазних спусків).
1.61. Під час підготовки підводних освітлювальних приладів необхідно:
перевірити комплектність;
провести зовнішній огляд і переконатися у відсутності механічних пошкоджень окремих деталей і вузлів (лампи накалювання, відбивачі, захисні стекла, штепсельні роз’єми, вимикачі, кабелі, запобіжники, акумуляторні батареї тощо). Всі стаціонарні і переносні світильники повинні бути забезпечені штатними ковпаками та запобіжними сітками, знімати їх забороняється. Всі світильники повинні бути забезпечені лампами такої потужності, що передбачена технічним описом. Ставити лампи з напаяними або пошкодженими цоколями забороняється;
перевірити правильність підключення світлових приладів до мережі. Під час використання переносних світильників необхідно стежити за тим, щоб складання та установка проходили строго за наявною схемою, не можна вмикати їх у мережу до повного складання та установки;
перевірити опір ізоляції, який повинен бути не нижче 1 Ом;
перевірити стан захисних антикорозійних покриттів світлових приладів;
перевірити справність кріплень для світлових приладів (якщо вони є);
перевірити правильність укладання кабелів на котушках. Не допускається різких вигинів, заломів і закручувань;
увімкнути світловий прилад у мережу на час не більше 10 с і випробувати його в роботі на повітрі відповідно до інструкції з експлуатації. Вмикати освітлювальні установки в роботу треба лише тоді, коли лампа попередньо опущена у воду. Опускати у воду гарячу лампу забороняється;
зарядити або замінити акумулятори автономних світлових приладів після закінчення водолазних спусків.
1.62. Під час підготовки водолазних, кисневих і технічних манометрів необхідно:
провести зовнішній огляд, переконатися у відсутності видимих пошкоджень;
перевірити наявність пломби (клейма) і сполучення стрілки з нульовою позначкою;
переконатися, що не прострочено строки перевірки.
1.63. Всі манометри, встановлені на магістралях, повинні бути перевірені та справні. Перевірка та опломбування манометрів повинні проводитися не рідше одного разу на рік, а звірення робочих манометрів, установлених на декомпресійних барокамерах і водолазних дихальних апаратах, з контрольними - не рідше одного разу у квартал із занесенням результатів цих звірень до Журналу водолазних робіт (додаток 1).
Манометри, отримані зі складу, перед установкою на штатне місце повинні бути продезінфіковані.
1.64. Під час підготовки водолазних трапів необхідно:
перевірити зовнішнім оглядом стан кріпильних деталей, щаблів і леєрів, переконатися в надійності кріплення трапа;
очистити від бруду, снігу, льоду і мастил ступені та леєри трапа.
1.65. Під час підготовки водолазних кінців необхідно:
перевірити зовнішнім оглядом стан кінців і наявність маркування, міцність кріплення баласту на спусковому кінці;
перевірити кріплення ходового кінця і наявність огинання для зручності утримання його в руці.
1.66. Одягання водолаза починається після доповіді командиру спуску про результати робочої перевірки спорядження, розпису водолаза в Журналі водолазних робіт (додаток 1) і дозволу командира спуску на одягання відповідно до Команд, які подаються та приймаються командиром спуску під час спусків на малі і середні глибини (додаток 19) і доповіді осіб, що забезпечують водолазні спуски.
1.67. Одягання водолаза повинне проходити безпосередньо у місці спуску на підготовленому з цією метою майданчику або в приміщенні. Одягати водолаза в теплу пору року треба під тентом, а в холодну пору року в опалюваному приміщенні. Порядок одягання водолаза залежить від типу спорядження, що використовується. Однак, у всіх випадках після одягання водолазної сорочки або гідрокомбінезона на водолазі повинен бути закріплений сигнальний кінець або кабель-сигнал, призначений для передачі умовних сигналів відповідно до Умовних сигналів зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінців (додаток 20) у разі відсутності або виходу з ладу телефонного зв’язку.
1.68. Під час використання спорядження в плавальному варіанті, якщо водолаз буде плавати на далекій відстані від місця спуску (обстеження акваторії, пошук предметів тощо), замість сигнального дозволяється закріплювати контрольний кінець, який вказує на місцезнаходження водолаза. Використовувати як буй надувні засоби забороняється. Плавання з контрольним кінцем дозволяється в районах із глибинами до 20 м. Довжина контрольного кінця повинна перевищувати глибину в районі плавання на 20%. Спорядження для плавання повинно бути підігнане з таким розрахунком, щоб водолаз у воді мав плавучість близьку до нульової. Поясні вантажі повинні одягатися поверх нижнього брасу апарата з метою швидкого зняття в аварійному випадку. Ласти для плавання повинні бути підібрані по нозі і міцно закріплені.
1.69. Вентильоване водолазне спорядження повинне одягатися на водолаза в такому порядку: водолазна білизна (засоби активного або пасивного теплозахисту), водолазна сорочка (за потреби для полегшення одягання літньої сорочки манжети її рукавів змочують мильною водою), поясний ремінь із водолазним ножем (закріплюється сигнальний кінець або кабель-сигнал), водолазні калоші. Після цього, загорнувши всередину передню частину фланця водолазної сорочки, одягається манишка, розправляється фланець на гумову прокладку манишки, одягається шолом без переднього ілюмінатора, вантажі і закріплюється нижній брас.
Під час одягання водолаза для спусків у вентильованому водолазному спорядженні необхідно дотримуватися таких вимог:
під час одягання водолазної білизни варто уникати утворення складок;
під час одягання манишки не допускати нещільності прилягання до неї фланця сорочки;
під час закріплення водолазного шолома водолаз, що забезпечує, повинен стежити за рівномірним затисканням фланця сорочки і гумової прокладки;
до кільця переднього вантажу необхідно підв’язати водолазний шланг і сигнальний кінець (кабель-сигнал);
сильний натяг нижнього брасу буде стискати рух водолаза, а слабкий може призвести до підйому шолома над головою водолаза у воді.
Після подачі повітря водолазу та доповіді про надходження повітря і нормальну роботу зв’язку, загвинчується вручну до відмови передній ілюмінатор шолома, попередньо змочений чистою, за можливості прісною водою.
Загвинчування переднього ілюмінатора на шоломі водолаза, що перебуває безпосередньо на водолазному трапі, допускається тільки в разі хвилювання моря не більше 2 балів. Водолаза, що стоїть на трапі, необхідно втримувати сигнальним кінцем (за кабель-сигнал).
1.70. Водолазне спорядження з відкритою схемою дихання, із замкнутою і напівзамкнутою схемами дихання повинне одягатися на водолаза відповідно до інструкцій з його експлуатації. Однак, у загальному випадку порядок вдягання передбачає спочатку надягання засобів пасивного теплозахисту або одягу обігріву, потім одягання гідрокомбінезона. Якщо спуски проводяться в гідрокостюмах і гідрокомбінезонах мокрого типу, засоби пасивного теплового захисту не використовуються. Після цього зверху закріплюють сигнальний кінець. Поверх гідрокомбінезона на спину навішують дихальний апарат і застібають підвісні ремені. Приєднують шланги та кабелі. Одягають і закріплюють водолазні вантажі. За температури води +18° С і вище водолазні спуски можуть проводитися без гідрокомбінезона. У всіх випадках водолаз, що спускається під воду, повинен бути забезпечений гостро відточеним водолазним ножем у чохлі. Ніж може кріпитися в найбільш доступному і зручному місці, як правило, на поясі або нозі водолаза. Потім закріплюють світловий прилад, надягають на руку компас, глибиномір, а на ноги боти або ласти. Клапанну коробку або дихальний автомат приєднують до ніпеля шолома гідрокомбінезона або маски.
У разі використання водолазних апаратів у шланговому варіанті шланг і кабель повинні бути закріплені у місцях, передбачених конструкцією спорядження.
Перед зануренням у водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання працюючий водолаз повинен повністю відкрити вентиль основної подачі повітря з балонів, підключитися до апарата на подих для перевірки подачі повітря дихальним автоматом. Водолаз, що забезпечує, повинен перевірити положення рукоятки дистанційного керування, а також положення вентиля резервної подачі повітря.
1.71. Після закінчення вдягання водолаза в будь-який тип водолазного спорядження водолаз, що забезпечує, повинен доповісти командиру спуску про готовність водолаза, що спускається, і одержати дозвіл на його занурення.
1.72. Перед спуском водолаза під воду командир спуску особисто оглядає його, перевіряючи при цьому повноту комплекту і підгонку одягнутого водолазного спорядження.
У разі готовності до спуску потрібно допомогти водолазу підійти до трапа так, щоб він не спіткнувся; бути готовими підтримати його в будь-який момент.
Командир спуску, переконавшись особисто в готовності до спуску працюючого водолаза, запитує дозволу на спуск водолаза у керівника водолазних робіт.
Одержавши дозвіл від командира спуску, водолаз, що забезпечує, легким ударом руки по шолому або використовуючи телефонний зв’язок дає команду водолазу про початок спуску.
1.73. Перед зануренням водолаза необхідно замірити глибину та спустити до ґрунту баласт спускового кінця. Спусковий кінець, як правило, опускається у воду поблизу трапа. Глибина заміряється за допомогою ехолота, лотліня або за маркуваннями спускового кінця. Під час спуску спускового кінця до ґрунту разом із закріпленим на ньому ходовим кінцем, на огинанні ходового кінця закріплюють баласт у вигляді скоби або каменя, щоб уникнути заплутування ходового кінця навколо спускового.
1.74. Водолази повинні сходити у воду по водолазному трапу. У разі, коли висота надводного борту складає 3 м і більше, а також під час робіт з пірсів, причалів, гребель, інших споруд, що піднімаються над водою на висоту 3 м і більше, спуск водолазів до води проводиться, як правило, на альтанці. Біля місця робіт для цих випадків повинна знаходитись шлюпка.
Спускати водолаза в будь-якому типі водолазного спорядження до поверхні води в підвішеному стані на кабель-сигналі, сигнальному або будь-якому іншому кінці забороняється.
Як тільки водолаз ступить на трап, необхідно міцно тримати його за кабель-сигнал, майже без слабини, щоб підтримати водолаза, якщо він оступиться, але в той самий час не обмежуючи його рухів.
1.75. Перед зануренням на глибину проводиться перевірка водолазного спорядження на герметичність. Кожний водолаз, що спускається, одягнений у спорядження, не сходячи з трапа (альтанки), занурившись під воду, перевіряє герметичність свого спорядження. Коли верхня частина шолома покриється водою, водолаз робить зупинку для перевірки герметичності всього спорядження. Для цього, тримаючись на трапі, водолаз на якийсь час припиняє випускати повітря через головний випускаючий клапан (у вентильованому спорядженні), затримує дихання на кілька секунд та припиняє випускання повітря з легеневого автомата (у спорядженні з відкритою схемою дихання).
Командир спуску і водолаз, що забезпечує, уважно оглядають спорядження, переконуючись у його герметичності. Водолаз, не відходячи від трапа або альтанки, переконується у справності телефонного зв’язку, перевіряє свою плавучість і герметичність свого спорядження, після чого з дозволу командира спуску переходить на спусковий кінець, тримається за нього руками і пропускає між ніг. З негерметичним спорядженням спуск водолаза забороняється. Під час переходу на спусковий кінець водолаз, що забезпечує, утримує водолаза, що спускається, на поверхні води і підтягує його до спускового кінця для запобігання провалюванню (падінню) на глибину. Провалювання на глибину завжди небезпечно. Необхідно зробити все можливе, щоб уникнути обтиску.
1.76. Швидкість спуску по спусковому кінцю або на альтанці обирається залежно від самопочуття водолаза та його натренованості. Швидкість занурення водолазів, які тільки починають навчання, та малодосвідчених водолазів не повинна перевищувати 5 м/хв. У всіх інших випадках швидкість спуску на глибинах до 10 м не повинна перевищувати 10 м/хв, при більших глибинах - 20 м/хв. У разі відчуття тиску на вуха і на області придаткових порожнин носа під час занурення водолаз повинен призупинити спуск і зробити кілька ковтальних або позіхальних рухів, а також напружити передні м’язи шиї, щоб розкрити гирло євстахієвих труб, або продутися будь-яким доступним способом. Якщо при цьому почуття закладення не зникне, варто піднятися на 1-2 м і знову повторити ці дії. Якщо після цього відчуття тиску на вуха і на область придаткових порожнин носа не пройде, водолаз повинен припинити спуск, доповісти командиру спуску та з його дозволу вийти на поверхню.
1.77. У міру занурення водолаза і збільшення глибини варто збільшувати подачу повітря (газової суміші). Якщо в ході занурення водолаз відчує обтиснення грудної клітки і труднощі під час дихання від нестачі повітря в скафандрі, він повинен затриматися на спусковому кінці (зупинити занурення альтанки) і попросити збільшити подачу повітря. Продовжувати занурення треба тільки після відновлення вільного подиху.
1.78. У разі використання спорядження в плавальному варіанті до початку занурення водолаза плавучість спорядження повинна бути близькою до нульової. Необхідна плавучість водолаза досягається регулюванням за допомогою компенсатора плавучості або зміною маси вантажів і визначається пробним зануренням водолаза. Плавучість водолаза, що страхує, визначається перед початком водолазних спусків. Із не- відрегульованою плавучістю спуск водолаза під воду забороняється. Під час занурення в гідрокомбінезонах із напівмаскою об’єм підшоломного простору заповнюється через напівмаску шляхом її періодичного відтягування. У разі спусків у гідрокомбінезонах із загубником це здійснюється шляхом видиху через ніс.
1.79. Під час спуску по спусковому кінцю водолаз повинен увесь час стежити за чистотою сигнального кінця (кабель-сигналу), щоб він не заплутався за спусковий кінець. Для цього необхідно періодично поглядати нагору. Помітивши, що сигнальний кінець (кабель-сигнал) заплутався, водолаз доповідає на поверхню та намагається його розплутати на ходу, а якщо це не вдається, він зупиняє спуск для розплутування, навіть виходить для цього на поверхню, якщо це буде потрібно. Не доходячи до ґрунту на 1-2 м, водолаз повинен стежити за ґрунтом, якщо є видимість, щоб не зачепитися за предмети на ґрунті.
1.80. Дійшовши до ґрунту, водолаз зобов’язаний оглядітися, переконатися в нормальній роботі водолазного спорядження, чистоті сигнального кінця або кабель-сигналу і доповісти на поверхню, повідомити про самопочуття.
1.81. Водолаз, що забезпечує, повинен уважно стежити за спуском водолаза, вільно попускати сигнальний кінець (кабель-сигнал) руками (у жодному разі не викидати його шлагами), тримати його з невеликою слабиною, що дозволить водолазу спускатися. Тримати сигнальний кінець (шланг-сигнал) треба так, щоб відчувати рух водолаза. На кожне прохання водолаза "Попусти сигнальний кінець (кабель-сигнал)" водолаз, що забезпечує, попускає сигнальний кінець (кабель-сигнал) не більше 0,5-1 м. Щоб уникнути заплутування зі спусковим кінцем водолаз, що забезпечує, повинен перебувати не ближче 2-3 м від спускового кінця.
1.82. Після досягнення заданої глибини, ґрунту або об’єкта роботи, переконавшись у нормальній роботі спорядження, у чистоті кабель-сигналу (сигнального кінця), у доброму самопочутті, водолаз доповідає командиру спуску про готовність виконати завдання і, одержавши дозвіл, приступає до роботи. Для цього водолаз приймає зручне для роботи положення, розташовує кабель-сигнал (сигнальний кінець) так, щоб він не заважав роботі і не заплутався. Під час роботи водолаза під водою весь необхідний для роботи інструмент повинен подаватися на кінці або альтанках. Кидати водолазу інструмент або будь-які предмети забороняється.
1.83. Дії водолаза у воді повинні бути неквапливими, послідовними і точними. Під час виконання завдання водолаз повинен постійно контролювати своє самопочуття, стежити за навколишнім оточенням і роботою спорядження. Дихання водолаза повинно бути вільним і не прискореним, не повинно бути відчуття жару.
1.84. У разі частого дихання і серцебиття, появи пітливості, нудоти або відчуття утруднення дихання водолаз у вентильованому спорядженні повинен негайно припинити роботу, дати сигнал "Більше повітря" і добре провентилювати об’єм підшоломного простору. У випадку відчуття утруднення дихання та коли поліпшення самопочуття не настане, доповісти про це командиру спуску і почати вихід на поверхню. При цьому необхідно вжити всіх заходів щодо запобігання мимовільному спливанню: випустити надлишок повітря і зменшити подачу повітря по шлангу.
З появою цих самих симптомів, а також у разі почуття ознобу або головного болю під час спусків у водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання водолаз повинен негайно вийти на поверхню.
1.85. Під час спусків у водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання перебування водолаза під водою допускається тільки до моменту переходу на резервний запас повітря. Після включення резервної подачі повітря водолаз повинен сповістити про це на поверхню і негайно почати підйом.
1.86. У всіх випадках появи збоїв у роботі спорядження або поганого самопочуття водолазу варто припинити роботу, доповісти про це командиру спусків і діяти в строго відповідно до його команд.
1.87. Під час пересування у воді для зменшення опору йти необхідно боком, нахиливши корпус уперед, робити допоміжні плавальні рухи руками, а у разі плавання з ластами займати майже горизонтальне положення. Періодично необхідно перевіряти напрямок переміщення, підтримувати зв’язок з водолазом, що забезпечує, і виконувати команди, передані засобами зв’язку або за допомогою умовних водолазних сигналів по сигнальному кінцю.
1.88. Водолаз, що забезпечує, повинен уважно стежити за переміщенням працюючого водолаза, вчасно попускати або підбирати його сигнальний кінець (кабель-сигнал), не допускаючи великої слабини. У разі одержання сигналу тривоги, а також, якщо працюючий водолаз двічі не відповів на поданий сигнал, водолаз, що забезпечує, повинен негайно почати його підйом на поверхню (у разі спусків на малі глибини). Одночасно за командою командира спуску одягається і за потреби спускається водолаз, що страхує, для надання допомоги у ліквідації аварійної ситуації.
1.89. Будь-які зміни в обстановці (спуск або підйом вантажів, інструменту, зміна довжини швартових або якірних ланцюгів, ввімкнення окремих систем, зміна режиму подачі повітря та інші дії, що впливають на безпеку водолаза) повинні проводитися тільки з дозволу командира спуску, за умови одержання згоди працюючого водолаза і після його доповіді про готовність до змін умов роботи.
1.90. Під час подачі повітря водолазу тиск (підпір) у водолазному шлангу повинен підтримуватися відповідно до вимог інструкції з експлуатації спорядження цього типу.
1.91. У разі спусків водолазів у вентильованому спорядженні або спорядженні з відкритою схемою дихання в шланговому варіанті слід підтримувати незнижуваний запас повітря в балонах, що зберігають повітря, для забезпечення виходу водолаза з води у випадку поломки компресора з дотриманням режиму декомпресії для глибини даного спуску і часу його перебування на глибині.
У разі виходу компресора (компресорів) з ладу робота повинна бути припинена і водолаз повинен бути піднятий на поверхню з дотриманням режиму декомпресії.
1.92. Час перебування водолазів на ґрунті обирають із урахуванням обсягу і складності виконуваної роботи, стану погоди, самопочуття водолаза та інших конкретних умов. У жодному разі час перебування водолазів на ґрунті не повинен перевищувати припустимого для будь-якого обраного режиму декомпресії.
1.93. Під час проведення водолазних робіт з обстеження великих ділянок акваторії на глибинах до 20 м у плавальному комплекті водолазного спорядження, а також із застосуванням підводних засобів руху (далі - ПЗР), допускається застосування контрольного кінця з буєм тільки в нормальних умовах і за умови можливості візуального контролю на поверхні води за буєм з відповідним забезпеченням на шлюпці.
1.94. Водолази повинні знати напам’ять Умовні сигнали зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінців (додаток 20), а також сигнали візуального зв’язку з водолазами (додаток 21).
Для передачі умовних сигналів необхідно попередньо вибрати слабину сигнального кінця, а потім енергійними рухами чітко передати сигнали. При цьому варто пам’ятати, що умовні сигнали на течії помітно спотворюються від постійної вібрації сигнального кінця і його великого прогину.
Кожний сигнал повинен бути повторений тим, кому він переданий, за винятком сигналу тривоги, у разі якого водолаза необхідно негайно піднімати на поверхню.
У разі одержання від водолаза сигналів "Більше повітря", "Менше повітря" вони спочатку повинні виконуватися, а потім повторюватися.
1.95. Не одержавши відповіді від працюючого водолаза на двічі повторений запит засобами підводного зв’язку, а потім по сигнальному кінцю (кабель-сигналу), водолази, що страхують і забезпечують, за командою командира спуску відразу ж повинні приступити до підйому водолаза на поверхню.
Під час підйому аварійного водолаза водолази, що страхують і забезпечують, повинні намагатися відновити з ним зв’язок засобами підводного зв’язку або по сигнальному кінцю (кабель-сигналу).
У разі одержання сигналів від працюючого водолаза про те, що він почуває себе добре, і після з’ясування та усунення причин порушення зв’язку за наказом командира спуску водолаза знову спускають для продовження робіт або піднімають на поверхню за обраним режимом декомпресії.
За неможливості відновлення зв’язку з аварійним водолазом під час підйому його піднімають без зупинок незалежно від глибини занурення, і одночасно готуються до надання йому допомоги.
Підйом аварійного водолаза повинен здійснюватися тільки за умови його вільного переміщення під водою, у протилежному випадку необхідно негайно спустити під воду водолаза, що страхує, для надання допомоги.
1.96. Передавати команди і розпорядження працюючому під водою водолазу необхідно короткими фразами, спокійним, рівним голосом, виразно та неквапливо, за підтримки постійного зв’язку по телефону.
1.97. Зв’язок з водолазами, що знаходяться в барокамері, повинен підтримуватися по телефону і за допомогою умовних сигналів. У разі виходу з ладу телефону зв’язок з водолазами, що знаходяться в барокамері, здійснюється перестукуванням дерев’яним молотком умовними сигналами відповідно до Таблиці перестукування в барокамері (додаток 18).
1.98. Про початок підйому залежно від обстановки на місці робіт командир спуску попереджає працюючого водолаза не менше, ніж за 2 хвилини. Відповівши на сигнал, водолаз припиняє роботу, укладає на робочому місці або подає наверх інструмент, перевіряє чистоту свого сигнального кінця (кабель-сигналу), підходить до спускового кінця (альтанки), вентилюється, дає сигнал на поверхню про початок підйому і виходить по спусковому кінцю на поверхню (розміщується на альтанці для підйому). Підйом водолаза на альтанці починається після його доповіді про готовність.
1.99. Водолаз, що забезпечує, після одержання від працюючого водолаза сигналу про підйом зобов’язаний вибрати слабину сигнального кінця (кабель-сигналу) і, як тільки водолаз почне підніматися, позначити час початку підйому, доповівши про це командиру спуску.
1.100. Підйом водолаза на сигнальному кінці (кабель-сигналі) або шлангу не допускається (крім випадків, коли водолаз не в змозі піднятися самостійно).
1.101. Підйом водолаза на поверхню повинен здійснюватися зі швидкістю не більше 8 м/хв, при цьому сигнальний кінець (кабель-сигнал) і шланг повинні вибиратися водолазом, що забезпечує, так, щоб вони не мали слабини. З глибини до 12 м включно водолаз виходить на поверхню без зупинок, а з глибини більше 12 м із зупинками відповідно до таблиць режимів декомпресії водолазів. У цьому випадку поруч зі спусковим кінцем, як правило, опускають декомпресійну альтанку з пронумерованими балясинами. Кількість балясин повинна відповідати числу зупинок за режимом декомпресії. Піднявшись на глибину першої зупинки, водолаз переходить зі спускового кінця на декомпресійну альтанку і, переходячи за командою на наступні балясини, продовжує декомпресію. Командир спуску стежить за глибиною занурення альтанки, за часом витримок на зупинках.
1.102. Після закінчення декомпресії у разі спусків на малі глибини водолаз повинен знаходитися біля барокамери не менше 2 годин, а у разі спусків на середні глибини - не менше 6 годин.