Про затвердження Авіаційних правил України, Частина 21 "Сертифікація повітряних суден, повязаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника" АПУ-21 (Part-21)

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 11 Повітряного кодексу України , Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" та з метою впровадження в Україні положень правил Європейського Союзу Part 21 - Додаток I до Регламенту Європейської комісії від 03 серпня 2012 року (EU) № 748/2012 з поправкою 1

1. Затвердити Авіаційні правила України, Частина 21 "Сертифікація повітряних суден, пов'язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника" АПУ-21 (Part-21) (далі - Правила), що додаються.

2. Глави 1-6 та 10-16 Правил сертифікації типу авіаційної техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки"), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 03 листопада 2000 року № 611, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за № 959/5180, виключити.

3. Підпункт 2.9.2 пункту 2.9 глави 2 Правил сертифікації виробництва авіаційної техніки (розділи F, G частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки"), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 грудня 2000 року № 703, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 січня 2001 року за № 10/5201, доповнити абзацом такого змісту:

"Висновок про відповідність екземпляра ПС схваленій типовій конструкції прирівнюється до заяви про відповідність повітряного судна - Форма 52 (EASA Form 52), виданої відповідно до Авіаційних правил України, Частина 21 "Сертифікація повітряних суден, пов'язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника" АПУ-21 (Part-21), затверджених в установленому порядку".

4. Державній авіаційній службі України забезпечити:

1) подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) оприлюднення цього наказу на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України.

5. Сертифікати типу, схвалення змін типової конструкції, схвалення комплектувальних виробів та додаткові сертифікати типу, що видані відповідно до Правил сертифікації типу авіаційної техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки"), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 03 листопада 2000 року № 611, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за № 959/5180, залишаються чинними і вважаються такими, що видані згідно з положеннями Глав A, D та E Розділу A цих Правил.

6. Сертифікати організацій розробників та виробників авіаційної техніки і схвальні листи, що видані відповідно до Правил сертифікації виробництва авіаційної техніки (розділи F, G частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки"), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 грудня 2000 року № 703, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 січня 2001 року за № 10/5201, залишаються чинними протягом встановленого в них строку дії.

7. Сертифікати льотної придатності, сертифікати придатності щодо шуму на місцевості та дозволи на виконання польотів, що видані відповідно до Правил видачі сертифікатів льотної придатності цивільних повітряних суден України , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 07 вересня 1999 року № 435, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 вересня 1999 року за № 638/3931, Правил видачі Сертифікатів придатності щодо шуму на місцевості цивільних повітряних суден України , затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05 жовтня 2005 року № 740, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2005 року за № 1240/11520, та Правил видачі Сертифікатів придатності щодо шуму на місцевості цивільних повітряних суден України , затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 10 липня 2012 року № 401, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1306/21618, залишаються чинними протягом встановленого в них строку дії.

8. Визнати такими, що втратили чинність:

1) наказ Міністерства транспорту України від 07 вересня 1999 року № 435 "Про затвердження Правил видачі сертифікатів льотної придатності цивільних повітряних суден України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 вересня 1999 року № за 638/3931 (із змінами);

2) наказ Міністерства транспорту України від 03 листопада 2000 року № 610 "Про затвердження Директив льотної придатності - Авіаційні правила України, частина 39", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за № 958/5179;

3) наказ Міністерства транспорту України від 03 листопада 2000 року № 611 "Про затвердження Правил сертифікації типу авіаційної техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки")", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за № 959/5180 (із змінами);

4) наказ Міністерства транспорту України від 14 грудня 2000 року № 703 "Про затвердження Правил сертифікації виробництва авіаційної техніки (розділи F, G частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки")", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2001 року за № 10/5201 (із змінами);

5) наказ Міністерства транспорту України від 31 липня 2001 року № 498 "Про затвердження Порядку залучення представників Державної авіаційної служби України - Авіаційні правила України, частина 183", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2001 року за № 860/6051 (із змінами);

6) наказ Міністерства транспорту України від 07 червня 2004 року № 470 "Про затвердження Положення про сертифікацію типу надлегких та дуже легких повітряних суден, планерів, мотопланерів, мотопарапланів і пілотованих вільних аеростатів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1039/9638 (із змінами);

7) наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 15 лютого 2006 року № 119 "Про застосування в цивільній авіації України Спільних Авіаційних Вимог JAR-21", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 березня 2006 року за № 214/12088;

8) наказ Міністерства інфраструктури України від 10 липня 2012 року № 401 "Про затвердження Правил видачі Сертифікатів придатності щодо шуму на місцевості цивільних повітряних суден України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1306/21618.

9. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім:

пункту 2, підпунктів 1, 2 та 8 пункту 8, які набирають чинності з 15 березня 2014 року, але не раніше дня його офіційного опублікування;

підпунктів 4 та 5 пункту 8, які набирають чинності з 01 жовтня 2014 року, але не раніше дня його офіційного опублікування;

підпункту 3 пункту 8, який набирає чинності з 01 березня 2015 року, але не раніше дня його офіційного опублікування.

10. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Єфименка К.О.

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги та процедури при сертифікації повітряних суден, пов'язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також підприємств та організацій (далі - організації) розробника та виробника, зокрема:

(a) видання сертифікатів типу, обмежених сертифікатів типу, додаткових сертифікатів типу та змін до цих сертифікатів;

(b) видання сертифікатів льотної придатності, обмежених сертифікатів льотної придатності, дозволів на виконання польотів та сертифікатів дозволеної передачі;

(c) видання схвалень проектів ремонту;

(d) доведення відповідності вимогам захисту довкілля;

(e) видання сертифікатів щодо шуму на місцевості;

(f) ідентифікація виробів, компонентів та обладнання;

(g) сертифікація певних компонентів та обладнання;

(h) сертифікація організацій розробників та виробників;

(i) видання директив льотної придатності;

(j) видання експортних сертифікатів льотної придатності;

(k) схвалення типової конструкції виробів, компонентів та обладнання, що імпортуються в Україну.

1.2. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

(a) держава виробника - держава, яка володіє юрисдикцією відносно організації, що відповідає за остаточне складання повітряного судна;

(b) держава розробника - держава, яка володіє юрисдикцією відносно організації, що відповідає за типову конструкцію;

(c) ETSO - Європейський технічний стандарт (European Technical Standard Order) - детальні норми льотної придатності, що видані Європейським Авіаційним Агентством з Безпеки Польотів (European Aviation Safety Agency- EASA) для забезпечення відповідності вимогам цих Правил як мінімальні стандартні характеристики для визначених комплектувальних виробів;

(d) Комплектувальний виріб - будь-який компонент та обладнання для використання на цивільному повітряному судні;

(e) повітряне судно складної конструкції - оснащене двигуном повітряне судно, до якого відносяться:

літак:

з максимальною сертифікованою злітною масою понад 5700 кг; або

сертифікований для максимальної пасажировмісності понад дев'ятнадцять осіб; або

сертифікований для експлуатації мінімальним льотним екіпажем з двох пілотів; або

обладнаний турбореактивним двигуном (двигунами) або більше ніж одним турбогвинтовим двигуном; або

вертоліт:

з максимальною сертифікованою злітною масою понад 3175 кг; або

сертифікований для максимальної пасажировмісності понад дев'ять осіб; або

сертифікований для експлуатації мінімальним льотним екіпажем з двох пілотів; або

повітряне судно з поворотними гвинтами;

(f) повітряне судно ELA1 - таке пілотоване Європейське Легке Повітряне Судно (European Light Aircraft), до якого відносяться:

літак з максимальною злітною масою (Maximum Take-off Mass, далі - MTOM) 1200 кг чи менше, яке не класифіковане як моторне повітряне судно складної конструкції;

планер чи мотопланер, MTOM якого складає 1200 кг чи менше;

аеростат з максимальним проектним об'ємом підйомного газу або гарячого повітря не більше ніж 3400 м-3 для теплового аеростата, 1050 м-3 для газового аеростата, 300 м-3 для прив'язного газового аеростата;

дирижабль, спроектований для перевезення не більше ніж 4 осіб та з максимальним проектним об'ємом підйомного газу не більше ніж 3400 м-3 для теплового дирижабля і 1000 м-3 для газового дирижабля;

(g) повітряне судно ELA2 - таке пілотоване Європейське Легке Повітряне Судно (European Light Aircraft), до якого відносяться:

літак з MTOM 2000 кг чи менше, яке не класифіковане як моторне повітряне судно складної конструкції;

планер чи мотопланер, MTOM якого складає 2000 кг чи менше;

аеростат;

тепловий дирижабль;

газовий дирижабль з такими властивостями:

максимальна різниця між максимальною вагою та статичною підйомною силою не перевищує 3 %;

незмінний напрям тяги (за виключенням реверсу);

звичайні та прості: конструкція, система керування та система балонетів;

система управління без підсилювачів;

(h) дуже легкий гвинтокрил.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються у значеннях, які наведені у Повітряному кодексі України .

1.3. Ці Правила поширюються на юридичних та фізичних осіб, які здійснюють діяльність у галузі створення та експлуатації авіаційної техніки.

1.4. Організації, які відповідають за типову конструкцію виробів, компонентів та обладнання авіаційної техніки або за їх зміни і ремонти, а також організації, які відповідають за серійне виробництво авіаційної техніки схваленої конструкції, повинні отримати відповідний сертифікат на відповідність вимогам цих Правил. Для організацій, які розташовані за межами України, у разі імпортування їхньої продукції в Україну компетентним органом визнаються схвалення організацій, що видані компетентними органами у сфері цивільної авіації чи компетентними організаціями інших держав, якщо:

ця держава є відповідно державою розробника або виробника та

це передбачено міжнародним договором України та відповідними нормативно-правовими актами або

компетентний орган визнав, що система нагляду за проектуванням та виробництвом у державі забезпечує такий же незалежний рівень перевірки відповідності, який передбачений цими Правилами, або через еквівалентну систему схвалення організацій, або через безпосереднє залучення компетентного органу з льотної придатності цієї держави.

1.5. Схвалення типової конструкції виробів, компонентів та обладнання, що імпортуються в Україну, може проводитися шляхом визнання (валідації) компетентним органом відповідного сертифіката, який виданий компетентним органом держави розробника за умови наявності двосторонньої угоди з цього питання між Україною та державою розробника або меморандуму про розуміння та/або робочих домовленостей між компетентним органом та компетентним органом з льотної придатності держави розробника. Така угода чи меморандум визначають загальні умови визнання (валідації) сертифікатів, що видані за результатами первинної сертифікації. Робочі домовленості містять детальні процедури проведення визнання (валідації).

1.6. Дозвіл на виконання польотів, що видається для цілей, які визначені в підпункті 21.A.701(a)(15), може видаватися для повітряного судна, яке підпадає під одну з категорій, що зазначені нижче:

(a) історичні повітряні судна, які відповідають наведеним нижче критеріям:

повітряне судно нескладної конструкції, для якого:

первісна конструкція була визначена до 01 січня 1955 року;

виробництво було зупинено до 01 січня 1975 року, або

повітряне судно, яке має певну історичну цінність, що пов'язана з:

участю у визначній історичній події, або

визначним кроком у розвитку авіації, або

визначною роллю в збройних силах;

(b) повітряне судно, щонайменше 51 % якого побудовано аматором або некомерційною асоціацією аматорів для їхніх власних потреб без будь-якої комерційної мети;

(c) повітряне судно, яке було в експлуатації в збройних силах і типова конструкція якого не має аналога, що схвалений компетентним органом для експлуатації в цивільній авіації;

(d) точні копії повітряних суден, які відповідають критеріям, що наведені у підпунктах (a) або (c), та у яких конструкція подібна оригіналу.

1.7. Суб'єкти авіаційної діяльності повинні дотримуватись форм, наведених у додатках до цих Правил (далі - Форми). Компетентний орган та організації, що видають Форми, забезпечують їх упізнаваність та друк. Форми видаються та заповнюються українською мовою з дублюванням англійською.

21.1. Загальні положення

Для цілей цих Правил "компетентним органом" є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації України.

(a) (зарезервовано)

(b) (зарезервовано)

21.A.1. Сфера застосування

Цей Розділ визначає загальні положення, які визначають права та обов'язки заявника на отримання та утримувача сертифіката, виданого або який буде виданий відповідно до вимог цього Розділу.

21.A.2. Подання документів для отримання сертифіката особою іншою, ніж заявник на отримання або утримувач

Право на подання документів для отримання сертифіката виробу, компонента або обладнання, що видаються відповідно до умов цього Розділу, має фізична або юридична особа за умови укладення відповідного договору з утримувачем або заявником на отримання сертифіката. У цьому випадку така особа забезпечує виконання обов'язків, які має виконувати утримувач або заявник на отримання сертифіката.

21.A.3A. Відмови, несправності та дефекти

(a) Система збирання, дослідження та аналізу даних

Утримувач сертифіката типу, обмеженого сертифіката типу, додаткового сертифіката типу, схвалення за Європейським Технічним Стандартом (далі - ETSO схвалення (ETSO authorization)), схвалення проекту значного ремонту або будь-якого іншого застосовного схвалення, виданого відповідно до вимог цих Правил, повинен мати систему збирання, дослідження та аналізу звітів та інформації, що пов'язана з відмовами, несправностями та дефектами або іншими випадками, які призводять або могли б призвести до негативного впливу на підтримання льотної придатності виробу, компонента або обладнання, для яких виданий сертифікат типу, обмежений сертифікат типу, додатковий сертифікат типу, ETSO схвалення, схвалення проекту значного ремонту або будь-яке інше застосовне схвалення, видане відповідно до вимог цих Правил. Інформація про таку систему повинна бути доступною для усіх відомих експлуатантів виробу, компонента або обладнання та за запитом для будь-якої особи, яка має повноваження на такий запит відповідно до положень інших пов'язаних авіаційних правил.

(b) Звітність перед компетентним органом

1. Утримувач сертифіката типу, обмеженого сертифіката типу, додаткового сертифіката типу, ETSO схвалення, схвалення проекту значного ремонту або будь-якого іншого застосовного схвалення, виданого відповідно до вимог цих Правил, повинен звітувати перед компетентним органом про будь-яку відмову, несправність та дефект або інший випадок, котрий, як він впевнений, пов'язаний з виробом, компонентом або обладнанням, для якого виданий сертифікат типу, обмежений сертифікат типу, додатковий сертифікат типу, ETSO схвалення, схвалення проекту значного ремонту або будь-яке інше застосовне схвалення, що може призвести до виникнення небезпечного стану.

2. Форма та порядок складання таких звітів встановлюються компетентним органом. Звіти повинні складатися терміново і надсилатися не пізніше 72 годин після визначення можливого небезпечного стану, якщо цьому не стануть на заваді обставини непереборної сили.

(c) Дослідження звітних випадків

1. Коли випадок, який потрапив у звіт відповідно до пункту (b) або підпунктів 21.A.129(f)(2) чи 21.A.165(f)(2), виникає в результаті недоліків у конструкції або в результаті виробничого браку, утримувач сертифіката типу, обмеженого сертифіката типу, додаткового сертифіката типу, ETSO схвалення, схвалення проекту значного ремонту або будь-якого іншого застосовного схвалення, виданого відповідно до вимог цих Правил, або виробник залежно від того, що застосовується, повинен дослідити причину виникнення недоліків та доповісти компетентному органу про результати своїх досліджень та про будь-які заходи, що спрямовані на усунення вищезазначених недоліків, до яких вони вдаються або пропонують удатися.

2. Якщо компетентний орган вважає, що для усунення недоліків слід удатися до коригувальних заходів, то утримувач сертифіката типу, обмеженого сертифіката типу, додаткового сертифіката типу, ETSO схвалення, схвалення проекту значного ремонту або будь-якого іншого застосовного схвалення, виданого відповідно до вимог цих Правил, або виробник залежно від того, що застосовується, повинен надати компетентному органу відповідні дані.

21.A.3B. Директиви льотної придатності

(a) Директива льотної придатності означає документ, виданий або прийнятий компетентним органом, в якому визначені дії, обов'язкові для виконання на повітряному судні, для поновлення прийнятного рівня безпеки, у випадку, коли є підстави вважати, що рівень безпеки цього повітряного судна може опинитися під загрозою при невиконанні цих дій.

(b) Компетентний орган повинен видати директиву льотної придатності, якщо:

1) компетентним органом визначено, що існує небезпечний стан повітряного судна, який є результатом недоліку повітряного судна або двигуна, повітряного гвинта, компонента чи обладнання, що встановлені на цьому повітряному судні; та

2) цей стан, ймовірно, існує або може виникнути на іншому повітряному судні.

(c) Коли директива льотної придатності має бути видана компетентним органом для усунення небезпечного стану, про який йдеться у пункті (b), або для проведення необхідної перевірки, то утримувач сертифіката типу, обмеженого сертифіката типу, додаткового сертифіката типу, ETSO схвалення, схвалення проекту значного ремонту або будь-якого іншого застосовного схвалення, виданого відповідно до вимог цих Правил, повинен:

1) запропонувати відповідну коригувальну дію та/або необхідні перевірки і надати детальну інформацію про ці пропозиції компетентному органу для схвалення;

2) після схвалення компетентним органом пропозицій, про які йдеться у підпункті (1), зробити доступними усім відомим експлуатантам або власникам виробу, компонента або обладнання та за запитом будь-якій особі, якій необхідно дотримуватися директиви льотної придатності, відповідні описові дані та інструкції для виконання.

(d) Директива льотної придатності повинна містити принаймні таку інформацію:

1) визначення небезпечного стану;

2) визначення повітряного судна, якого вона стосується;

3) необхідну дію (дії);

4) визначений строк виконання необхідної дії (дій);

5) дату набрання чинності директивою.

21.A.4. Взаємодія між проектуванням та виробництвом

Кожен утримувач сертифіката типу, обмеженого сертифіката типу, додаткового сертифіката типу, ETSO схвалення, схвалення зміни типової конструкції або схвалення проекту ремонту повинен співпрацювати з організацією виробника так, як це необхідно для забезпечення:

(a) задовільної узгодженості між проектуванням та виробництвом, як це вимагається в параграфі 21.A.122, підпунктах 21A.130(b)(3) та (4), параграфі 21.A.133 та підпункті 21.A.165(c)(2) залежно від того, що застосовується, та

(b) відповідного супроводження підтримання льотної придатності виробу, компонента або обладнання.

21.A.11. Сфера застосування

Ця Глава визначає процедуру видання сертифікатів типу для виробів та обмежених сертифікатів типу для повітряних суден, а також права і обов'язки заявників на отримання, а також утримувачів таких сертифікатів.

21.A.13. Прийнятність заявника

Будь-яка фізична або юридична особа, котра довела або доводить свою здатність згідно з параграфом 21.A.14, вважається прийнятною як заявник на отримання сертифіката типу або обмеженого сертифіката типу на умовах, що визначені в цій Главі.

21.A.14. Доведення здатності

(a) Будь-яка організація, що подає заявку на отримання сертифіката типу або обмеженого сертифіката типу, повинна довести свою здатність шляхом отримання схвалення організації розробника, яке видається компетентним органом згідно з Главою J.

(b) Незважаючи на пункт (a), заявник може запропонувати компетентному органу як альтернативну процедуру підтвердження своєї здатності угоду про застосування процедур, що встановлюють особливу практику проектування, використання ресурсів та послідовності дій, які необхідні для доведення відповідності цим Правилам, якщо виробом є одне з наведеного нижче: