Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

Якщо засуджені переводяться у заклад охорони здоров’я з ДІЗО, ПКТ (ОК), карцерів у зв’язку з членоушкодженням або симуляцією хвороби, то час їхнього перебування у закладі охорони здоров’я в строк відбування стягнення не зараховується.

У закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, які мають у своїй структурі психіатричні або інфекційні відділення (палати), установлюється режим, що забезпечує ізоляцію хворих, а також посилений нагляд за поведінкою усіх категорій засуджених.

6. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, та тих, які не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього, адміністрацією установи виконання покарань застосовується призначене судом примусове лікування.

Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація установи виконання покарань вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування.

7. У закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України адміністрація передбачає у розпорядку дня години для проведення лікування, виховних, культурно-масових, фізкультурно-оздоровчих та інших заходів. Організовує перевірки наявності засуджених у приміщеннях відділень або палатах.

У випадках, коли засуджений бажає використовувати аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування, вони можуть бути отримані від родичів з дозволу медичної частини установи виконання покарань у порядку, визначеному пунктом 1 розділу Х цих Правил. Такі лікарські засоби зберігаються в медичних частинах, видача їх хворим на руки забороняється, за винятком лікарських засобів, необхідних для підтримання життєдіяльності організму. Вживання лікарських засобів засудженими здійснюється в присутності медичного працівника.

Тривалі побачення надаються за нормами, установленими статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України. Засудженим, хворим на активну форму туберкульозу, тривалі побачення надаються за умови відсутності виділення мікобактерій туберкульозу. Неповнолітні діти засуджених на тривалі побачення допускаються у разі відсутності медичних протипоказань у хворих.

Засуджені забезпечуються постільними речами, одягом, взуттям за сезоном, необхідним лікуванням, харчуванням за встановленими нормами за рахунок кошторису на утримання місць позбавлення волі.

На осіб, які хворі на активну форму туберкульозу, вимоги цих Правил повністю поширюються, як на засуджених у закладах охорони здоров’я.

На засуджених, хворих на активну форму туберкульозу, які відмовляються від лікування, поширюються вимоги пункту 7 розділу ХХV цих Правил.

1. Особи, засуджені до арешту, до створення арештних домів відбувають покарання у виправних колоніях (крім виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання) та слідчих ізоляторах.

На засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством і цими Правилами для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному домі.

Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.

Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, установленими статтями 53, 115 Кримінально-виконавчого кодексу України , та тримаються в окремих камерах по 3 - 10 осіб в одній камері. Розміщення засуджених у камерах здійснюється з дотриманням вимог роздільного тримання.

Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.

Гучність радіопередач не має бути надмірною. За бажанням засуджені можуть відмовитись прослуховувати певні радіопередачі, і на час їх трансляції гучномовці в певних приміщеннях, де тримаються засуджені, можуть вимикатися.

Особи, засуджені до арешту, відповідно до частини першої статті 52 Кримінально-виконавчого кодексу України можуть залучатися лише до робіт з господарського обслуговування установи виконання покарань, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством без оплати їхньої праці, як правило, у порядку черговості і не більше ніж на дві години на день.

Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна година, неповнолітнім - дві години.

Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання в цивільному одязі.

2. Засуджені до арешту мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інваліди I групи - до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати. У випадках, коли дозволені кошти не витрачено протягом місяця, засуджені можуть купувати продукти харчування і предмети першої необхідності на невитрачену суму в наступні місяці;

мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

отримувати грошові перекази;

без обмежень одержувати посилки (передачі) та бандеролі.

Листування та направлення пропозицій, заяв і скарг здійснюються у порядку, встановленому пунктом 1 розділу XII, пунктом 1 розділу XIII цих Правил.

1. Засуджені, які відбувають покарання у виправних центрах, несуть обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України і цими Правилами для відбування покарання даного виду.

Усім засудженим, які відбувають покарання у виправному центрі, видаються посвідчення особи, яка відбуває покарання у виправному центрі, за зразком згідно з додатком 42 до цих Правил.

У кожному виправному центрі визначається межа установи виконання покарань, самовільне залишення якої засудженим заборонено.

Межа виправного центру встановлюється наказом начальника територіального органу управління ДПтС за погодженням з органами місцевого самоврядування з урахуванням особливостей установи виконання покарань та проходить по межі населеного пункту, але в радіусі не більше 5 кілометрів від території виправного центру.

Межа місця відбування покарання для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у державних або комунальних закладах охорони здоров’я, встановлюється по території цього закладу.

Межа виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

Засуджені після відбуття шести місяців строку покарання в установі виконання покарань за умови, що вони не допускали порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, з дозволу адміністрації виправного центру можуть мешкати зі своїми сім’ями в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи.

У разі проживання зі своїми сім’ями засуджені зобов’язані до чотирьох разів на тиждень у встановлений розпорядком дня час з’являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань (додаток 43). У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватись за місцем проживання.

Працевлаштування засуджених до обмеження волі за межами виправного центру можливе після всебічного вивчення їх особистостей після перебування ними в установі виконання покарань не менше шести місяців.

Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім’ями, проводяться лише за рішенням суду.

2. Порядок надання засудженим до обмеження волі дозволу на короткочасний виїзд за межі виправного центру визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).

1. Засуджені до позбавлення волі, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та дільницях соціальної адаптації, мають обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України і цими Правилами.

Межі виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниці соціальної реабілітації встановлюються і проходять уздовж її огорожі, про які засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

Після відбуття шести місяців покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання або дільниці соціальної реабілітації в разі відсутності порушень режиму відбування покарання засуджені можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована виправна колонія, зі своїми сім’ями.

Працевлаштування за межами установи виконання покарань засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, можливе після фактичного перебування ними у цій виправній колонії (дільниці) не менше трьох місяців.

Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниці соціальної реабілітації у зв’язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають зі своїми сім’ями, видаються посвідчення за зразком згідно з додатком 42 до цих Правил.

У разі проживання зі своїми сім’ями засуджені зобов’язані щодня у встановлений розпорядком дня час з’являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань (додаток 43). У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватися за місцем проживання.

Порядок надання засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, дозволу на короткочасний виїзд за межі установи визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).

2. У дільниці соціальної адаптації виховної колонії тримаються засуджені, які не порушують режим відбування покарання, сумлінно ставляться до праці і яким до закінчення встановленого строку відбування покарання або до дати можливого застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залишається не більше шести місяців.

Засуджені в дільниці соціальної адаптації проживають у межах виховної колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

Приймання їжі, миття засуджених, відвідування бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.

Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з установленими нормами.

Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об’єктах виховної колонії або за межами виховної колонії на інших об’єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

1. Адміністрація виправних колоній направляє засуджених жінок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправну колонію, при якій утворено будинок дитини.

Засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дитину до трьох років, може надаватися дозвіл на проживання за межами виправної колонії, який оформляється постановою про надання засудженій жінці права проживання за межами установи виконання покарань (додаток 44) та узгоджується із спостережною комісією.

Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення особи, яка проживає із сім’єю, за зразком згідно з додатком 42 до цих Правил.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі. Користування засудженими жінками, які проживають за межами виправної колонії, мобільними телефонами здійснюється у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV цих Правил.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, зі складу відділень соціально-психологічної служби не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким розглядаються адміністрацією виправної колонії на загальних підставах.

2. Не пізніше ніж за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація виправної колонії зобов’язана розглянути питання щодо можливості представлення засудженої жінки до умовно-дострокового звільнення або розгляду клопотання про її помилування.

3. Засуджені жінки, які мешкають за межами виправних колоній у період звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дитину до трьох років, повинні не менше одного разу на день у встановлений час з’являтися до ЧПНУ або чатового КПП для реєстрації в журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань (додаток 43).

1. У дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.

У виправних колоніях для тримання жінок дільниці посиленого контролю не створюються.

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.

Миття цих засуджених здійснюється за окремим графіком.

2. У дільниці посиленого контролю установлюється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць установи виконання покарань.

1. Відповідно до статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки та відповідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених та осіб, узятих під варту, в окремих камерах залежно від жилої площі, психологічної сумісності проживання за визначенням адміністрації установи виконання покарань. Особи, яким вироком суду призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, забезпечуються одягом спеціального зразка. Переміщення таких осіб на території установи виконання покарань та за її межами (крім участі в судовому засіданні) в іншому одязі заборонено.

Особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають обов’язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов’язки засуджених до позбавлення волі, що визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, а також цими Правилами.

Порядок та умови тримання засуджених до довічного позбавлення волі жінок встановлюються, як для осіб, які відбувають покарання у виправній колонії (секторі) середнього рівня безпеки, із забезпеченням ізоляції від інших категорій засуджених.

Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються.

Для засуджених до довічного позбавлення волі, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

Після відбуття п’яти років строку покарання засуджені до довічного позбавлення волі можуть брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені статтями 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXV цих Правил.

Засуджені до довічного позбавлення волі у визначений розпорядком дня час можуть користуватися телевізорами, придбаними за власний рахунок або за рахунок родичів, за наявності можливості розміщення їх у камері.

Користуватися релігійною літературою та відправляти релігійні обряди засуджені до довічного позбавлення волі можуть тільки в межах камери або окремого приміщення, розташованого на території сектору максимального рівня безпеки, у вільний час та якщо це не порушує права інших засуджених.

Засудженим, які з не залежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.

У необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника установи виконання покарань його можуть тримати в одиночній камері.

З метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку злочинів засуджені до довічного позбавлення волі, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію установи виконання покарань та захоплення заручників, можуть переводитися до інших камер з обов’язковим врахуванням психологічної сумісності засуджених.

Чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, розміщують у камерах з дотриманням вимог роздільного тримання, передбачених статтею 92 Кримінально-виконавчого кодексу України .

До осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу установи виконання покарань, виявляють буйство або здійснюють інші насильницькі дії, з метою запобігання заподіянню ними шкоди оточуючим або самим собі застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя у порядку, передбаченому пунктами 1-5 розділу ХХ цих Правил, відповідно до статті 106 Кримінально-виконавчого кодексу України .

2. При виведенні з камер або конвоюванні на території установи виконання покарань засуджених до довічного позбавлення волі, які схильні до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, до них застосовуються наручники з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров’я. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються наручники. При застосуванні наручників руки засуджений тримає за спиною.

Конвоювання засуджених до довічного позбавлення волі на території установи виконання покарань здійснюється по одному в супроводі не менше двох представників адміністрації установи виконання покарань та кінолога зі службовим собакою.

При конвоюванні засуджених до довічного позбавлення волі в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки кінолог зі службовим собакою не залучається.

У разі виведення засуджених до довічного позбавлення волі жінок із камер та конвоювання на території установи виконання покарань наручники до них не застосовуються. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються наручники. Конвоювання цих засуджених здійснюється по одному в супроводі трьох представників адміністрації установи виконання покарань без залучення кінолога зі службовим собакою.

1. Відвідування установ виконання покарань - це проходження осіб до зони, що охороняється, з метою ознайомлення з умовами тримання та праці засуджених, проведення концертів, виступів, богослужінь тощо, спілкування (побачення) із засудженими, їх фото- і відеозйомки, а також ознайомлення з умовами праці персоналу та функціонуванням об’єктів установ виконання покарань.

2. Без спеціального дозволу безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок мають право особи, визначені частиною першою статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України .

Зазначених осіб можуть супроводжувати до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації.

При відвідуванні установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок в одній установі не може одночасно перебувати більше десяти осіб.

Права осіб, які відвідують установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок, визначені частиною третьою статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України .

3. Для всебічного і об’єктивного висвітлення діяльності установ виконання покарань та отримання інтерв’ю у посадових осіб та засуджених представники засобів масової інформації можуть самостійно відвідувати територію установ за наявності спеціального дозволу.

Відвідування представниками засобів масової інформації засуджених здійснюється шляхом надання їм короткострокового побачення.

4. Оформлення спеціальних дозволів представникам засобів масової інформації для відвідування установ виконання покарань та взаємодію з ними здійснює ДПтС.

Допуск представників засобів масової інформації на територію установ виконання покарань здійснюють начальники цих установ, начальники територіальних органів управління ДПтС на підставі виданого спеціального дозволу, паспорта та редакційного посвідчення або іншого документа, що засвідчує належність до засобу масової інформації.

Крім того, для отримання дозволу на відвідування певної установи виконання покарань представники засобів масової інформації можуть звернутися безпосередньо до керівництва цієї установи.

5. Для отримання спеціального дозволу на відвідування установ виконання покарань представники засобів масової інформації подають не пізніше ніж за п’ять робочих днів до запланованого відвідування до ДПтС або керівництву відповідної установи подання із зазначенням:

повного найменування засобу масової інформації, дати і номера реєстрації, місцезнаходження, номера телефону (факсу);

найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні подання до ДПтС);

мети, дати та часу відвідування установи виконання покарань;

прізвища, імені та по батькові представника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання, серії та номера паспорта, коли і ким виданий;

номера редакційного посвідчення або інших документів, що засвідчують належність до засобу масової інформації;

особи, з якою планується записати інтерв’ю (коментар), та орієнтовної тематики.

Подання, що не містить зазначеної інформації, не розглядається, про що у триденний строк з дати реєстрації подання письмово повідомляється засіб масової інформації.

6. За результатами розгляду подання протягом трьох робочих днів ДПтС (адміністрація установи виконання покарань) готує спеціальний дозвіл на відвідування установи виконання покарань або лист про відмову в його наданні та направляє представнику засобу масової інформації, який направив подання.

За рішенням уповноваженої посадової особи встановлюються обмеження щодо доступу до окремих об’єктів установи виконання покарань та проведення відеозйомки.

7. Відмова в наданні спеціального дозволу на відвідування установи виконання покарань надсилається представникам засобів масової інформації у разі, якщо:

засуджений відмовляється від зустрічі або не бажає використовувати короткострокове побачення на її проведення;

слідчий або суд, які здійснюють кримінальне провадження, не дають письмового дозволу на зустріч із засудженим;

в установі виконання покарань запроваджено особливий режим або карантин, у районі розташування установи виконання покарань введено режим надзвичайного чи воєнного стану.

8. Представники об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, які на підставі статті 25 Кримінально-виконавчого кодексу України бажають надавати допомогу у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи, можуть відвідувати установи виконання покарань за наявності відповідного дозволу.

Надання дозволу представникам об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій на відвідування установи виконання покарань та взаємодію з ними здійснює ДПтС або керівництво установи виконання покарань.

Для отримання такого дозволу об’єднання громадян, релігійні або благодійні організації не пізніше ніж за п’ять робочих днів до запланованого відвідування подають до ДПтС або керівництву установи виконання покарань заяву, в якій зазначають:

повне найменування об’єднання громадян, релігійної чи благодійної організації, місцезнаходження, номер телефону (факсу);

найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні заяви до ДПтС);

дату та час відвідування установи виконання покарань;

прізвище, ім’я та по батькові представників об’єднання громадян, релігійної чи благодійної організації, які планують відвідати установу виконання покарань, серію та номер паспорта, коли і ким виданий.

До заяви додаються копії свідоцтва про державну реєстрацію та статуту.

Крім того, священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних релігійних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, повинні надати копію офіційного погодження Міністерством культури України можливості зайняття проповідницькою чи іншою канонічною діяльністю та виконання релігійних обрядів.

9. За результатами розгляду заяви протягом трьох робочих днів ДПтС надає дозвіл на відвідування установи виконання покарань, про що повідомляє об’єднання громадян, релігійну або благодійну організацію.

У разі відсутності у заяві інформації або копій документів, зазначених у пункті 8 цього розділу, об’єднання громадян, релігійна або благодійна організація у триденний строк з дати реєстрації заяви письмово повідомляються про відмову у дозволі на відвідування установи виконання покарань.

10. Представники об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, які на постійній основі беруть участь у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи, можуть відвідувати установи виконання покарань за спрощеною процедурою.

Для цього зазначеним особам видається перепустка на певний період (місяць, квартал) та на цей період складається графік візитів, який затверджується начальником установи виконання покарань.

11. У випадках порушення представниками засобів масової інформації, об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій вимог встановленого режиму за рішенням адміністрації установи виконання покарань відвідування може бути припинено на будь-якій його стадії.

Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення, не в скляній або металевій тарі, з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися при кімнатній температурі, свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква та зелень), а також чай та тютюнові вироби фабричного розфасування.

Одяг, головні убори, взуття та постільні речі встановленого зразка за встановленими нормами;

натільна білизна (тепла і проста) - не більше трьох комплектів;

панчохи, шкарпетки та рукавиці - не більше трьох комплектів;

поясні ремені, кашне, носові хустинки, нитки та вироби з них;

тапочки кімнатні, спортивне взуття (кеди, напівкеди, тапочки) - по одній парі;

годинники ручні або кишенькові з некоштовних металів (1 шт.);

дзеркало, бритви електричні або механічні, а також безпечні з касетними головками;

сірники - не більше 10 коробок, запальнички одноразового використання - не більше 5 штук;

предмети першої потреби та засоби особистої гігієни (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, шампунь, манікюрні ножиці), спеціальні засоби гігієни для жінок;

підручники і навчальне приладдя, література та періодичні видання, у тому числі релігійного змісту (до 10 примірників), письмовий папір, зошити, олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки, листівки;

шашки, шахи, доміно, нарди (по одному комплекту);

портативні електронні ігри (1 шт.);

щітки для одягу та взуття, крем для взуття;

поліетиленовий посуд, кухоль, ложка, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток;

натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені з некоштовних матеріалів;

спортивні костюми (один);

для жінок, крім того, халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук.

За наявності відповідного медичного висновку засуджені можуть зберігати при собі протези, інвалідні візки, окуляри та лікарські засоби, необхідні для підтримання життєдіяльності організму.

Примітки:

1. Вироби і речовини понад встановлену кількість здаються на склад установи виконання покарань для зберігання.

2. Засудженим дозволяється зберігати копії вироків та ухвал судів, а також кореспонденцію, яка надходить від осіб, органів і організацій, зазначених у пункті 1 розділу ХІI та пункті 1 розділу ХІIІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

3. У бандеролях з продуктів харчування дозволяється отримувати сухі кондитерські вироби, предмети першої потреби, зберігання яких не заборонено.

4. Загальна вага предметів і речей, які належать засудженому, у всіх випадках не повинна перевищувати 50 кг (з урахуванням тих, що містяться на складі).

5. За умови забезпечення безпеки персоналу установи виконання покарань та засуджених на період проведення засудженим до довічного позбавлення волі санітарно-гігієнічних заходів дозволяється видавати їм для власного користування (за потреби) безпечні бритви для гоління з касетними головками, а також у визначений розпорядком дня час - голки та ножиці з обов’язковим поверненням їх після використання у комори для зберігання особистих речей засуджених.

6. Дозволяється обладнувати камери для тримання засуджених до довічного позбавлення волі дзеркалом (одне на камеру), умурованим у стіну, розміром не більше 20 х 20 см.

відповідно до вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засуджені мають право:

одержувати інформацію і роз’яснення про умови відбування і порядок виконання покарання, а також про їхні права і обов’язки, у тому числі у друкованому вигляді;

на повагу гідності, на ввічливе ставлення з боку персоналу установи виконання покарань;

на особисту безпеку;

на соціальне забезпечення відповідно до законодавства;

користуватися послугами, які надаються в установах виконання покарань, у тому числі додатковими оплачуваними (підстригання, ремонт одягу, взуття, годинників тощо);

отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких;

розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами, за винятком тих, використання яких заборонено;

здійснювати листування, вести телефонні розмови у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі в порядку, установленому пунктами 1-3 розділу Х, пунктом 2 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

зустрічатися з родичами та іншими особами з урахуванням обмежень, передбачених для різних категорій засуджених;

подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені;

надавати пояснення та вести листування рідною мовою, а також отримувати відповіді мовою звернення;

брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості (крім осіб, засуджених до арешту), займатися фізичною культурою і спортом, користуватися бібліотекою, настільними іграми;

носити спортивний одяг та взуття під час проведення спортивних заходів та у вільний час відповідно до розпорядку дня (до засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, це обмеження не застосовується);

придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування;

розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому встановленого порядку відбування покарання;

на щоденну прогулянку під час відбування покарання в камерах;

брати участь у трудовій діяльності;

одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;

на свободу сповідувати будь-яку релігію;

користуватися послугами адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

відповідно до статті 539 Кримінального процесуального кодексу України подавати клопотання до суду для вирішення питань, визначених статтею 537 цього Кодексу ;

користуватися у приміщеннях для вживання їжі та зберігання продуктів харчування електричними чайниками потужністю не більше 2 КВт та мікрохвильовими пічками з розрахунку: три чайники - на відділення соціально-психологічної служби (один - на камеру), дві мікрохвильові печі - на відділення соціально-психологічної служби;

придбавати для загального користування за власний рахунок або рахунок родичів телевізори, DVD-програвачі, холодильники з розрахунку: телевізор та DVD-програвач - по одному на відділення соціально-психологічної служби або жилу секцію (камеру); холодильник - один на відділення соціально-психологічної служби (у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки холодильник встановлюється у приміщеннях для зберігання продуктів харчування).

Засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання.

При забезпеченні прав засуджених не повинні порушуватися встановлений порядок та умови відбування покарання, а також права і законні інтереси інших осіб.

Відповідно до вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 2 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засуджені зобов’язані:

дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами;

утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна установи виконання покарань і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;

носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених;

засуджені, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, засуджені жінки, звільнені від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дітей до трьох років, можуть носити цивільний одяг;

виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань;

виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою установи виконання покарань;

дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;

дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Відповідно до вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим забороняється:

самовільно залишати установу виконання покарань, порушувати лінію охорони;

спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;

придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії;

продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;

заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров’ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов’язків;

завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;

вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;

чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших засуджених;

грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;

вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;

самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об’єктах, на яких вони не працюють;

завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;

готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії;

мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені Міністерством юстиції України;

курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях;

надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому Міністерством юстиції України;

наносити собі або іншим особам татуювання;

тримати тварин;

виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними;

самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об’єктах різні об’єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).

Cтаття 10 Кримінально-виконавчого кодексу України . Право засуджених на особисту безпеку

Засуджені мають право на особисту безпеку.

У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.

Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.

У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання;

переведення в іншу установу виконання покарань.

Cтаття 103 Кримінально-виконавчого кодексу України . Технічні засоби нагляду і контролю

Адміністрація виправної колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.

Cтаття 110 Кримінально-виконавчого кодексу України . Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.

Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватись і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їхніми родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженим надається право на телефонні розмови без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, заборонені.

Засудженим на їхнє прохання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.

Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Cтаття 113 Кримінально-виконавчого кодексу України . Листування засуджених до позбавлення волі

Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.