Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України “Про зайнятість населення”

Відповідно до статті 26 та частини другої статті 27 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва.

2. Пенсійному фонду України привести у місячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 223 "Деякі питання надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 23, ст. 697);

постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 р. № 577 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 223” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 53, ст. 1772);

пункт 47 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 35 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 7, ст. 249).

1. Цей Порядок визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця.

2. У цьому Порядку термін "компенсація" означає відшкодування роботодавцю фактичних витрат нарахованого відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованого за направленням територіального органу Державної служби зайнятості (далі - територіальний орган) на нове робоче місце зареєстрованого безробітного за місяць, за який такий внесок сплачений.

Терміни "зареєстрований безробітний", "нове робоче місце", "молодь", "перше робоче місце", "роботодавець", "суб’єкти малого підприємництва" вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про зайнятість населення" , "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та Господарському кодексі України .

3. Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням територіального органу зареєстрованих безробітних з таких категорій громадян:

1) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

2) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

3) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

4) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

5) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ;

6) один з батьків або особа, яка їх замінює, і:

має на утриманні дітей віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності).

4. Право на компенсацію має роботодавець, який є суб’єктом малого підприємництва та який працевлаштовує зареєстрованих безробітних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності строком не менше ніж на два роки за направленням територіального органу.

5. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

6. Компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

має заборгованість із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

7. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктами 3 і 4 цього Порядку. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно.

Роботодавець інформує протягом п’яти робочих днів територіальний орган про звільнення працівника.

У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації.

8. Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування територіальному органу заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі наданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє територіальний орган, та за даними Пенсійного фонду України, в тому числі щодо працевлаштування особи на нове робоче місце, відсутності у такого роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також даних державного реєстратора щодо порушеної справи про банкрутство та визнання роботодавця банкрутом, територіальний орган приймає протягом п’яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю.

9. Територіальний орган перераховує до 30 числа наступного за звітним місяця кошти на рахунок роботодавця.

Розмір компенсації розраховується на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за такою формулою:

де Рв - сума єдиного внеску, що підлягає компенсації;

ЗП - заробітна плата працівника, з якої сплачено єдиний внесок;

Рєв - відсоток єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва.

Якщо працівник працював у роботодавця повний місяць, а виплата компенсації здійснюється за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно шляхом ділення заробітної плати особи за місяць на кількість робочих днів місяця та множення на кількість робочих днів, за які надається компенсація.

10. У разі зміни місцезнаходження роботодавця - юридичної особи або місця проживання роботодавця - фізичної особи - підприємця компенсацію виплачує територіальний орган, який її розпочав.

11. У разі працевлаштування осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку (крім інвалідів, яким відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), компенсація роботодавцю виплачується за рахунок коштів, передбачених на зазначену мету у бюджеті Фонду.

12. У разі працевлаштування зареєстрованого безробітного інваліда, якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається, компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Територіальний орган формує щомісяця на підставі даних Пенсійного фонду України відомість про виплату компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів у порядку та за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і передає до 15 числа наступного за звітним місяця зазначену відомість територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

13. Для планування видатків Фондом соціального захисту інвалідів територіальні органи подають щороку до 1 червня та 1 листопада року, що передує плановому, територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів прогнозні показники щодо чисельності осіб, у разі працевлаштування яких буде виплачуватися компенсація, та суми компенсації.

14. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

15. Роботодавець відповідає за достовірність даних, що стосуються підтвердження факту створення нових робочих місць та працевлаштування на них відповідних осіб, які є підставою для виплати компенсації.