• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про прокуратуру

Верховна Рада України  | Закон, Перелік від 14.10.2014 № 1697-VII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон, Перелік
  • Дата: 14.10.2014
  • Номер: 1697-VII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон, Перелік
  • Дата: 14.10.2014
  • Номер: 1697-VII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
2. Пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
3. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
4. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
5. Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п’ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 70 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;
56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.
6. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
7. До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.
8. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров’я, у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв’язку із скороченням кількості прокурорів, у зв’язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
9. Прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
10. У разі обрання прокурора, який має право на отримання пенсії за вислугу років або набуває таке право під час роботи на виборній посаді, народним депутатом України він має право на пенсію, що обчислюється із заробітку народного депутата України, або на пенсійне забезпечення за вислугу років на службі в органах прокуратури за його вибором.
11. Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
12. Прокурор, звільнений з посади у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким його визнано винним у вчиненні умисного злочину з використанням свого службового становища або іншого умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, втрачає право на призначення пенсії за вислугу років.
13. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
14. За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.
15. Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
16. Прокурорам у разі звільнення вперше з роботи у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю виплачується грошова допомога з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв’язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, про що робиться запис у трудовій книжці.
17. Особам, які отримали грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю на підставі цього чи інших законів України, у разі наступного звільнення з органів прокуратури грошова допомога виплачується з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем звільнення (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв’язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури після отримання зазначеної грошової допомоги.
18. Прокурорам, які не мають права на пенсійне забезпечення відповідно до цієї статті, грошова допомога виплачується в разі їх звільнення у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, а також у разі скорочення кількості прокурорів.
19. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім’ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім’ї. До непрацездатних членів сім’ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" .
20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв’язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Розділ X
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 87. Особливості забезпечення функціонування прокуратури
1. Держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування прокуратури і діяльності прокурорів.
2. Забезпечення функціонування системи прокуратури передбачає:
1) визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення її повноважень відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування прокуратури;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення прокурорів.
Стаття 88. Система забезпечення функціонування прокуратури
1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування прокуратури.
2. Органи прокуратури, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності прокуратури у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.
Стаття 89. Засади фінансування прокуратури
1. Фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
3. Визначені у Державному бюджеті України видатки на утримання органів прокуратури не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Стаття 90. Порядок фінансування прокуратури
1. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Стаття 91. Забезпечення потреб прокурора, пов’язаних з його професійною діяльністю
1. Прокурор забезпечується окремим робочим місцем та необхідними для роботи засобами.
2. Органи прокуратури забезпечуються транспортними і матеріально-технічними засобами у порядку, затвердженому Генеральним прокурором України, у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання органів прокуратури.
3. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.
Розділ XI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 92. Міжнародно-правове співробітництво з компетентними органами іноземних держав у сфері кримінального судочинства
1. Органи прокуратури згідно з міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та кримінальним процесуальним законодавством України здійснюють співробітництво з компетентними органами інших держав з питань проведення процесуальних дій при розслідуванні кримінальних правопорушень, видачі осіб, які їх вчинили, перейнятті кримінального провадження та з інших питань, передбачених такими договорами. У разі відсутності міжнародного договору України співробітництво у цій сфері здійснюється органами прокуратури України на підставі взаємних письмових гарантій.
Співробітництво органів прокуратури з компетентними органами інших держав не може здійснюватися всупереч конституційним гарантіям України та її договірним зобов’язанням щодо прав людини.
2. У випадках, передбачених законодавством, Генеральна прокуратура України є центральним органом, відповідальним за виконання міжнародних договорів України.
3. Якщо міжнародним договором України передбачено безпосередній порядок співробітництва під час кримінального провадження, регіональні прокуратури здійснюють таке співробітництво у межах своєї компетенції.
Стаття 93. Міжвідомчі міжнародні договори України, що укладаються Генеральною прокуратурою України
1. Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України" , бере участь у підготовці міжнародних договорів України щодо співробітництва у сфері кримінального судочинства, укладає міжвідомчі міжнародні договори України про співробітництво з питань діяльності прокуратури з відповідними державними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, до компетенції яких належать питання, що регулюються договорами.
Стаття 94. Порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних міжвідомчих договорів України, що укладаються Генеральною прокуратурою України
1. Пропозиції щодо укладення Генеральною прокуратурою України міжнародних договорів України міжвідомчого характеру погоджуються з Міністерством закордонних справ України.
2. Рішення про проведення переговорів і підписання міжвідомчих міжнародних договорів, що укладаються Генеральною прокуратурою України, у тому числі щодо надання повноважень на здійснення таких дій, приймається Генеральним прокурором України. Ведення переговорів щодо підготовки тексту міжвідомчого міжнародного договору України, його укладення, встановлення його автентичності або підписання такого міжвідомчого міжнародного договору України здійснюється лише уповноваженими на те особами.
3. Міжвідомчі міжнародні договори України, укладені Генеральною прокуратурою України, що набрали чинності для України, публікуються у Зібранні діючих міжнародних договорів України та інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України".
Міжвідомчі міжнародні договори України, укладені Генеральною прокуратурою України, реєструються у Міністерстві юстиції України відповідно до законодавства. Оригінали текстів міжнародних міжвідомчих договорів України зберігаються у Міністерстві закордонних справ України.
Контроль автентичності текстів міжвідомчих міжнародних договорів України, укладених Генеральною прокуратурою України, українською та іноземною мовами здійснюється Міністерством закордонних справ України.
4. Денонсація міжнародних міжвідомчих договорів України, укладених Генеральною прокуратурою України, здійснюється Генеральною прокуратурою України.
Розділ XII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. До затвердження всеукраїнською конференцією працівників прокуратури Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури застосовуються положення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123.
3. Визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом:
1) Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19-20, ст. 156; 2007 р., № 7-8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, №№ 41-45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст.132, № 17, ст. 593, № 20-21, ст. 745, № 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року № 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів;
3) Постанову Верховної Ради України від 5 листопада 1991 року "Про введення в дію Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 794);
4) Постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року "Про затвердження структури Генеральної прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 4, ст. 16; 1993 р., № 49, ст. 466).
4. Постанови Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 4, ст. 14) та "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 4, ст. 15; 2013 р., № 14, ст. 89; 2014 р., № 12, ст. 178) втрачають чинність одночасно з втратою чинності пунктом 8 частини першої статті 15, частиною четвертою статті 16, абзацом першим частини другої статті 46-2, статтею 47, частиною першою статті 49, частиною п’ятою статті 50, частинами третьою, четвертою, шостою та одинадцятою статті 50-1, частиною третьою статті 51-2, статтею 53 щодо класних чинів Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793 із наступними змінами).
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):
а) частину першу статті 43 доповнити словами "крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства";
б) у частині четвертій статті 136 слова "або за заявою прокурора" виключити;
в) пункт 2 статті 231 виключити;
г) у частині четвертій статті 233 слова "або прокурора" виключити;
ґ) статтю 252 доповнити частиною дев’ятою такого змісту:
"Положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства";
д) частину третю статті 259 виключити;
2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
а) у статті 7:
у частині четвертій слова "прокурорським наглядом" виключити;
доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян";
б) у частині першій статті 15 слова "чи окремої постанови судді або подання прокурора" виключити;
в) абзац перший статті 185-4 доповнити словами "під час досудового розслідування";
г) у статті 185-6:
у назві слова "чи окремої постанови судді або подання прокурора" виключити;
в абзаці першому частини першої слова "чи окремої постанови судді" та "чи окрему постанову судді" виключити, а слово "них" замінити словом "ній";
частину другу виключити;
ґ) частину другу статті 185-8 викласти в такій редакції:
"Ухилення від виконання законних вимог прокурора щодо прибуття в орган прокуратури, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
д) у статті 188-35:
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 188-35. Невиконання законних вимог Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або членів цих органів щодо надання інформації";
абзац перший частини першої після слів "члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" доповнити словами "Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів";
е) у частині першій статті 255:
у пункті 1:
в абзаці другому слова і цифри "частини перша і друга статті 127-1, стаття 130" замінити словом і цифрами "статті 127-1, 130";
абзац "секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40)" виключити;
пункт 8 викласти в такій редакції:
"8) слідчий (частина четверта статті 184, статті 185-4, 185-11)";
доповнити пунктами 8-1, 9-2-9-4 такого змісту:
"8-1) уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40, 212-3 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" )";
"9-2) голова, заступник голови Вищої ради юстиції (стаття 188-32);
9-3) голова, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 188-35 (у частині невиконання законних вимог Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або її члена);
9-4) голова, заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (стаття 188-35 (у частині невиконання законних вимог Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або її члена)";
пункт 11 викласти в такій редакції:
"11) прокурор (статті 172-4-172-9, 185-4, 185-8, 185-11)";
є) у частині четвертій статті 257 слово "прокурору" виключити;
ж) у статті 267:
у частині першій слово "прокуророві" виключити;
у частині другій слова "або внесення подання прокурора" виключити;
з) четверте речення частини другої статті 279 виключити;
и) у назві глави 24 слова "або внесення на неї подання прокурора" виключити;
і) у частині першій статті 287 слово "прокурором" замінити словами "прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 цього Кодексу";
ї) частину третю статті 288 виключити;
й) у статті 289 слово "прокурора" виключити;
к) статтю 290 виключити;
л) у статті 291 слова "(внесення подання прокурора)" виключити;
м) у статті 292:
у назві та тексті слова "і подання прокурора" виключити;
у тексті слово "розглядаються" замінити словом "розглядається", а слово "їх" - словом "її";
н) у статті 293:
у назві слова "і подання прокурора" виключити;
в абзаці першому та пункті 1 частини першої слова "або подання прокурора" виключити;
о) у частині другій статті 294 слова "або прокурором" виключити;
п) частину другу статті 295 виключити;
р) у частині другій статті 299 слова "або внесенні на неї подання прокурора" та "або подання" виключити;
с) у частині першій статті 303 слова "або внесення на неї подання прокурора" та "або подання прокурора" виключити;
т) у частині першій статті 307 слова "або внесення на неї подання прокурора" та "або подання" виключити;
3) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56):
а) частину другу статті 2 доповнити реченнями такого змісту: "Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу";
б) у статті 29:
частину першу доповнити реченнями такого змісту: "При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу";
частину третю викласти в такій редакції:
"Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву";
4) у пункті 14 частини першої статті 91 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170) слова "звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позовів до суду" замінити словами "подавати позови до суду";
5) статтю 381-1 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) виключити;
6) у частині першій статті 48 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135) слова "а також за заявою прокурора" виключити;
7) у Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3-4, ст. 21):
а) статтю 22 викласти в такій редакції:
"Стаття 22. Нагляд за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань
1. Прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
2. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню";
б) абзац одинадцятий частини першої статті 24 викласти в такій редакції:
"Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян";
8) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):
а) у статті 45:
у частині першій:
слова "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" виключити;
доповнити абзацом другим такого змісту:
"З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до суду з позовом (заявою), брати участь у розгляді справ за його позовними заявами (заявами), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу";
у частині другій:
друге речення абзацу першого виключити;
доповнити абзацом третім такого змісту:
"Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу";
б) частину п’яту статті 46 викласти в такій редакції:
"5. Прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без їх участі, вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи мають право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі";
9) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446):
а) у статті 60:
у частині першій:
слова "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" виключити;
доповнити абзацом другим такого змісту:
"З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адміністративного суду з адміністративним позовом (заявою), брати участь у розгляді справ за його адміністративним позовом (заявою), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за адміністративними позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адміністративному суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу";
у частині другій:
друге речення абзацу першого виключити;
доповнити абзацом третім такого змісту:
"Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу";
б) у статті 171-1:
назву, пункт 4 частини першої, частини другу та четверту, пункти 1 та 2 частини п’ятої статті після слів "Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" у всіх відмінках доповнити словами "Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів" у відповідному відмінку;
частину шосту та абзац перший частини сьомої після слів "Вищої ради юстиції" доповнити словами "рішення, дії чи бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів";
10) у Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 50-51, ст. 572):
а) статтю 34 доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів Конституційним Судом України, апаратами судів загальної юрисдикції, секретаріатами органів прокуратури не можуть запроваджувати фінансові обмеження, визначені в частині другій цієї статті";
б) статтю 36 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
"2. У разі якщо Міністерство фінансів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, апарату суду загальної юрисдикції, секретаріату органу прокуратури не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, воно включає їх до пропозиції проекту Державного бюджету України на відповідний рік і разом із проектом закону про Державний бюджет України подає на розгляд Кабінету Міністрів України аргументовані висновки із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей".
У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;
в) статтю 38 доповнити частиною другою такого змісту:
"2. У разі якщо Кабінет Міністрів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, апарату суду загальної юрисдикції, секретаріату органу прокуратури не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, він також подає до Верховної Ради України відповідний висновок із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей";
г) в абзаці п’ятому підпункту 10 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" слова "прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами" виключити;
11) у Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552):
а) у частині другій статті 486 слова "(внесенням подання прокурора)" виключити;
б) у частині п’ятій статті 529 слово "прокурором" виключити;
в) у частині першій статті 530 слова "внесенням подання прокурора" виключити;
г) у статті 532:
у назві слова "подання прокурора" виключити;
у частині першій слова "подання прокурора" виключити, а слово "розглядаються" замінити словом "розглядається";
ґ) у статті 533:
у назві слова "або внесення подання прокурора" виключити;
у частині першій слова "або внесення подання прокурора" та "або подання" виключити;
д) у частині першій статті 539 слова "або внесення на неї подання прокурора" та "або подання" виключити;
12) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):
а) пункти 9 та 15 частини першої статті 3 викласти в такій редакції:
"9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень";
"15) прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень";
б) у статті 36:
пункт 6 частини другої виключити;
у частині четвертій:
абзац перший викласти в такій редакції:
"4. Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники";
в абзаці другому слова "прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх" замінити словами "керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та", а слова "або прокурорами" - словами "керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур";
в абзаці третьому слова "службові особи органів" замінити словами "прокурори органу";
у частині п’ятій слова "його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори" замінити словами "керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники";
перше речення частини шостої викласти в такій редакції:
"6. Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу";
в) пункт 4 частини другої статті 40 виключити;
г) у статті 87:
пункт 6 частини другої виключити;
після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
"3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень".
У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
ґ) у частині третій статті 128:
слова "які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність" замінити словами "які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність";
доповнити абзацом другим такого змісту:
"Прокурор, який пред’являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва";