Про затвердження Інструкції з організації участі національних контингентів (персоналу) Збройних Сил України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки

9.1. Вивчення та впровадження досвіду підготовки та застосування національних контингентів (національного персоналу) проводяться постійно з метою підвищення якості їх підготовки до виконання завдань за призначенням та впровадження передового досвіду в практику навчання та виховання особового складу.

Вивчення та впровадження досвіду підготовки та участі національних контингентів (персоналу) у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки включає такі етапи:

збір інформації - складання у національних контингентах (персоналі) звітів, підсумкових зведень і донесень щодо виконання миротворчих завдань та подання їх до відповідних органів військового управління та Національного університету оборони України;

вивчення досвіду - обробка отриманої інформації, її аналіз і розповсюдження у структурних підрозділах Міністерства оборони України, у Збройних Силах України та військових навчальних закладах;

впровадження досвіду - коригування існуючої нормативно-правової бази з питань підготовки та виконання завдань національними контингентами (персоналом), урахування досвіду їх участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у теорії й практиці підготовки та ведення миротворчих дій національними контингентами (персоналом) Збройних Сил України.

9.2. Загальне керівництво вивченням і впровадженням досвіду підготовки та участі національних контингентів (персоналу) в операціях з підтримання миру і безпеки покладається на Генеральний штаб Збройних Сил України.

Безпосереднє керівництво вивченням і впровадженням досвіду участі Збройних Сил України в операціях з підтримання миру і безпеки здійснюється:

видами Збройних Сил України - у частині, що стосується підготовки національних контингентів;

Головним командним центром Збройних Сил України - у частині, що стосується виконання завдань з підтримання миру і безпеки національними контингентами;

Головним управлінням військового співробітництва та операцій з підтримання миру і безпеки Генерального штабу Збройних Сил України - у частині, що стосується виконання завдань з підтримання миру і безпеки національним персоналом;

Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського - у частині, що стосується підготовки національного персоналу.

9.3. Збір інформації, отриманої під час підготовки та участі в операціях з підтримання миру і безпеки, покладається на командирів національних контингентів (персоналу) та здійснюється:

постійно - окремими посадовими особами, які визначені для узагальнення досвіду у складі національних контингентів; старшими національного персоналу (посадовими особами з числа національного персоналу) - під час підготовки та участі в операціях з підтримання миру і безпеки;

за окремим планом (окремим дорученням) - дослідними групами (окремими дослідниками) під час перевірок готовності, інспекційних перевірок, ротацій та виконання завдань національними контингентами (персоналом).

Інформація надсилається за встановленим порядком від національних контингентів - через Головний командний центр Збройних Сил України, а від національного персоналу - через Головне управління військового співробітництва та операцій з підтримання миру і безпеки Генерального штабу Збройних Сил України. Зазначені органи військового управління здійснюють первинну обробку отриманих звітів, підсумкових зведень і донесень щодо виконання завдань з підтримання миру і безпеки та надають для подальшого вивчення узагальнену інформацію до Національного університету оборони України, Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України та командування виду Збройних Сил України, від якого направляється контингент.

9.4. Вивчення досвіду участі Збройних Сил України у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки проводиться у Національному університеті оборони України, Центральному науково-дослідному інституті Збройних Сил України, науково-дослідних установах видів Збройних Сил України. За потреби до вивчення окремих специфічних питань миротворчої діяльності (соціальних, відбору та комплектування, всебічного забезпечення, ведення миротворчих дій тощо) залучаються інші вищі військові навчальні заклади, науково-дослідні установи Збройних Сил України. За результатами вивчення досвіду видаються інформаційно-аналітичні, тематичні збірники, бюлетені, посібники, які розповсюджуються у Збройних Силах України, а також розробляються рекомендації щодо подальшого упровадження досвіду.

9.5. Упровадження досвіду участі Збройних Сил України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки здійснюється у структурних підрозділах Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, а також у Національному університеті оборони України, вищих військових навчальних закладах і науково-дослідних установах Збройних Сил України, навчальних центрах та військових частинах, де проходить підготовка, відповідно до їх компетенції, функцій та завдань у миротворчій діяльності на основі відпрацьованих на етапі вивчення рекомендацій, що надходять від науково-дослідних установ та власного аналізу набутого досвіду.

10.1. Організація перевірок готовності національних контингентів здійснюється комплексними комісіями Генерального штабу Збройних Сил України та завершується за 45 діб до початку направлення (ротації).

10.2. До складу цих комісій залучаються представники заінтересованих структурних підрозділів Міністерства оборони України та інших органів військового управління.

1. Організація Об'єднаних Націй:

структура ООН та перелік поточних операцій з підтримання миру і безпеки;

типова структура миротворчої місії ООН;

правові основи операцій з підтримання миру і безпеки ООН.

2. Підготовка миротворців:

управління стресом;

культура країни перебування;

правила поведінки миротворців;

міни та вибухонебезпечні предмети;

порядок роботи на засобах зв'язку;

персональна безпека і пильність;

діти у збройних конфліктах;

деякі аспекти статевої належності та миротворчості;

протидія сексуальній експлуатації та знущанням.

3. Основні питання, над якими працює ООН:

права людини;

гуманітарна допомога;

цивільно-військове співробітництво;

взаємодія та проведення переговорів;

роззброєння, демобілізація та реінтеграція;

робота із засобами масової інформації.

4. Забезпечення ООН:

адміністративні питання щодо особового складу;

система тилового забезпечення ООН;

медичне забезпечення (захист від ВІЛ/СНІД та малярії, поради щодо забезпечення життєздатності, гігієна);

надання медичної допомоги.

5. Умови проведення конкретної операції з підтримання миру і безпеки:

мандат (угода) на проведення операції з підтримання миру і безпеки;

воєнно-політична обстановка в районі проведення операції з підтримання миру і безпеки;

завдання українського національного контингенту чи персоналу.

Перелік тем до програми підготовки офіцерів

1. Основні вимоги до виконання завдань операції з підтримання миру і безпеки:

знання основних видів озброєння та військової техніки сторін конфлікту;

керування автомобілем у складних дорожніх умовах (тільки для кандидатів, які готуються на посади національного персоналу, за відповідними фаховими (кваліфікаційними) вимогами);

мовна підготовка;

орієнтування за картою та на місцевості, використання приладу GPS (тільки для кандидатів, які готуються на посади національного персоналу, за відповідними фаховими (кваліфікаційними) вимогами).

2. Персональна безпека:

використання захисного обладнання, екіпірування та місцевості;

дії при нападах з боку збройних формувань та снайперів;

техніка виживання;

діти у збройних конфліктах;

міни та вибухонебезпечні предмети;

протидія терористичним загрозам.

3. Переговори та посередництво (тільки для кандидатів, які готуються на посади національного персоналу, за відповідними фаховими (кваліфікаційними) вимогами):

правила ведення переговорів і посередництва;

використання перекладачів;

урегулювання кризових ситуацій.

4. Зв'язок (у частині, що стосується, відповідно до фахових (кваліфікаційних) вимог):

процедура радіообміну;

використання засобів зв'язку та інформаційних (автоматизованих) систем;

організація роботи офісу.

5. Підготовка керівного складу:

керівні документи ООН про міжнародні операції з підтримання миру і безпеки;

правила поведінки миротворців та дисциплінарні питання;

догляд за постраждалими;

протидія сексуальній експлуатації та знущанням;

культура керівного складу;

статева належність в ООН та гендерна політика;

права людини в операціях з підтримання миру і безпеки.

6. Основні процедури роботи штабів (у частині, що стосується, відповідно до фахових (кваліфікаційних) вимог):

взаємосумісність національних контингентів у операціях з підтримання миру і безпеки;

організація та проведення брифінгів;

формати доповідей та донесень (основні правила та стиль написання);

процедура надання доповідей;

основні правила аналізу ситуації в операціях з підтримання миру і безпеки;

процес прийняття рішення.

7. Правові основи операцій з підтримання миру і безпеки ООН:

правила застосування зброї;

правовий статус та договори щодо національного персоналу ООН.

8. Умови проведення конкретної операції з підтримання миру і безпеки:

мандат (угода) на проведення операції з підтримання миру і безпеки;

воєнно-політична обстановка в районі проведення операції з підтримання миру і безпеки;

завдання українського національного контингенту чи персоналу.

9. Цивільно-військове співробітництво в районі конфлікту.

10. Основи логістики під час міжнародної операції з підтримання миру і безпеки.

11. Робота з пресою.

Примітка. Матеріали до проведення занять з особовим складом національних контингентів і персоналу містяться на Інтернет-сайті ООН:

http://www.un.org/depts/dpko/training/sgtm/sgtm.htm.

1. Виконання завдань операції з підтримання миру і безпеки:

проведення інспекцій озброєння та військової техніки;

керування автомобілем у складних дорожніх умовах;

орієнтування за картою та на місцевості, використання приладу GPS;

поводження на небезпечній (замінованій) місцевості;

проведення переговорів з використанням перекладача;

урегулювання кризових ситуацій;

проведення патрулювання.

2. Персональна безпека:

поводження у разі збройних нападів та захоплення в заручники;

техніка виживання;

надання першої медичної допомоги пораненим і хворим;

протидія терористичним загрозам.

3. Зв'язок:

процедури радіообміну;

використання засобів зв'язку та інформаційних (автоматизованих) систем.

4. Доповіді та донесення:

формати доповідей та донесень про обстановку;

організація та проведення брифінгів.

5. Робота в складі команди військових спостерігачів.

1. Міжнародні організації безпеки. Основні функції та повноваження.

2. Протидія кризовим ситуаціям.

3. Правила застосування сили в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - ММО).

4. Боротьба з міжнародним тероризмом.

5. Інформаційна боротьба та психологічні операції.

6. Структура НАТО. Аспекти політики та стратегія Альянсу.

7. Відомості про країну перебування (операцію).

8. Військова термінологія НАТО.

9. Медична підготовка.

10. Мінна безпека.

11. Робота з картами НАТО.

12. Робота із засобами супутникової навігації (GPS).

13. Організація зв'язку в багатонаціональному формуванні.

14. Структура та організація роботи штабу багатонаціонального формування (дивізія/бригада).

15. Цивільно-військове співробітництво в ММО.

16. Основи логістики НАТО.

17. Робота з пресою під час ММО.

18. Процес оперативного планування НАТО.

19. Управління та організація взаємодії між підрозділами багатонаціонального формування.

20. Тактика підрозділів під час ММО.

21. Організація розвідки.

22. Підготовка та проведення брифінгів (нарад).

23. Робота командира та штабу багатонаціонального формування по плануванню участі в ММО.

24. Робота командира і штабу багатонаціонального формування відповідно до процедур НАТО під час управління підрозділами.

1. Одягатися, думати, говорити, діяти та поводитися так, як личить дисциплінованому, старанному, витриманому, зрілому військовослужбовцю, який користується повагою і довірою, демонструє високий ступінь сумлінності та неупередженості. Пишатися званням миротворця, не перевищувати своїх повноважень і не зловживати ними.

2. Поважати закони, які діють на території країни, що приймає, а також культуру, традиції, звичаї та порядки місцевого населення.

3. Виявляти повагу, ввічливість та уважність у ставленні до місцевих жителів країни. Усвідомлювати себе гостем для надання допомоги. Не домагатися та не приймати ніякої матеріальної винагороди, нагород і подарунків.

4. Не вчиняти аморальних актів, пов'язаних із сексуальним, фізичним чи психологічним примусом або експлуатацією місцевого населення чи співробітників Місії (Операції), особливо жінок і дітей.

5. Поважати та дотримуватися прав людини щодо місцевого населення. Надавати підтримку та допомогу інвалідам, хворим і немічним. Не піддаватися почуттю помсти або злоби, особливо під час поводження з полоненими.

6. Приділяти належну увагу стосовно переданих під особисту відповідальність коштів, транспортних засобів, обладнання та майна Місії

(Операції) і не перетворювати їх на предмет купівлі-продажу або обміну з метою отримання власної вигоди.

7. Демонструвати військову ввічливість та з належною повагою ставитися до всіх співробітників місії, уключаючи персонал інших контингентів Місії (Операції), незалежно від їхніх переконань, статі, звання.

8. Виявляти повагу та турботу про навколишнє середовище, включаючи флору і фауну країни, що приймає.

9. Не зловживати алкоголем і не займатися торгівлею наркотиками.

10. Проявляти максимальну обачливість до секретної інформації та службових питань, розголошення яких може поставити під загрозу життя людей або підірвати авторитет Місії (Операції).