Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками

Відповідно до статей 106, 107 Земельного кодексу України, статей 14, 55 Закону України "Про землеустрій" та з метою визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками

1. Затвердити Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що додається.

2. Установити, що межові знаки, які встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) до набрання чинності цим наказом, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки.

3. Заступнику Голови Держкомзему - Голові Державної служби геодезії, картографії та кадастру, Голові Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь Держкомзему в областях, містах Києві та Севастополі, генеральному директору - керівнику технічних програм Центру ДЗК забезпечити неухильне виконання цього наказу.

4. Юридичному департаменту (Юрець О.І.) і Департаменту земель несільськогосподарського призначення та землеустрою територій (Краснолуцький О.В.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Петрука В.І.

6. Цей наказ набирає чинності з 1 січня 2011 року.

1.1. Ця Інструкція визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

1.2. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

1.3. У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт;

замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення;

межа земельної ділянки - умовна замкнена лінія, що розмежовує земельні ділянки;

межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

2.1. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України:

технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;

технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

2.2. Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

2.3. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

2.4. Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

2.5. Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 N 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.98 за N 393/2833 (із змінами).

2.6. Виконавці для спрощення створення зйомочної основи, необхідної для виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), можуть отримувати у встановленому законодавством порядку:

відомості про наявні пункти державної геодезичної мережі та геодезичних мереж згущення з Державного картографо-геодезичного фонду у відповідній системі координат;

каталоги координат та викопіювання з кадастрового плану з бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК).

2.7. Камеральні роботи виконуються для опрацювання даних, отриманих в результаті проведених топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

2.8. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, стислий опис виконаних робіт;

технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);

копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку;

матеріали топографо-геодезичних робіт;

план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

3.1. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками таких видів:

вид I (додаток 3) - металева марка (сірий чавун, чавун з антикорозійним покриттям або сталь) у формі кола діаметром 80 мм та товщиною 12 мм з хвостовою частиною довжиною 135 мм та діаметром 30 мм, яка має дві конічні проточки до діаметру 20 мм, що ускладнюють видалення марки. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. За периметром кола угорі виконується напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Межовий знак виду І призначений для закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні;

вид II (додаток 4) - конструкція, що складається з опори (бетонного моноліту у формі усіченої чотиригранної піраміди (призми)) з розмірами нижньої основи - 200х200 мм, верхньої основи - 120х120 мм і висотою 700 мм та металевої марки, що цементується при виготовленні межового знака у верхню основу бетонного моноліту. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. За периметром кола угорі виконується напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Межовий знак виду II призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві або асфальтованій поверхні;

вид III (додаток 5) - непластифікований полівінілхлоридний стовпчик діаметром 90 мм та висотою 1200 мм. У центрі верхнього торцю розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказується номер межового знака. За периметром кола угорі виконаний напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Межовий знак виду III призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.

3.2. Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів, з яких:

перші три - арабські цифри;

четвертий - літера українського алфавіту;

останні шість - арабські цифри.

3.3. Вибір виду межового знака здійснюється власником (користувачем) земельної ділянки з урахуванням місцевих кліматичних та фізико-геологічних умов.

3.4. Глибина закладки межового знака при закріпленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ґрунтовій поверхні визначається виконавцем з урахуванням місцевих кліматичних та фізико-геологічних умов і складає від 0,5 до 0,8 м.

3.5. Межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

3.6. Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо.

Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву.

3.7. Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.

У місцях, де встановлення межових знаків може створювати незручності у використанні земель сільськогосподарського призначення, межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м від поверхні землі (ґрунту).

3.8. З метою забезпечення схоронності підземних кабельних ліній зв'язку, електромереж, водопроводів, каналізації, газових мереж тощо перед початком виконання робіт із закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками, встановлення яких вимагає проведення земляних робіт на глибині більше ніж 0,3 м, необхідно узгодити можливість їх виконання з відповідними підприємствами, установами, організаціями - власниками (балансоутримувачами) зазначених інженерних мереж.

3.9. Межові знаки не встановлюються:

у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки. У такому випадку раніше встановлений межовий знак використовується для опису кожної суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою;

у місцях, де їх установка неможлива (у зв'язку зі створенням перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів, на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт тощо). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

3.10. Місцезнаходження межових знаків підлягає прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі.

3.11. Середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати:

у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м;

в інших містах та селищах - 0,2 м;

у селах - 0,3 м;

за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

3.12. Межові знаки можуть додатково прив'язуватися шляхом проведення лінійних промірів до кутів будинків і споруд, центрів люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі й зв'язку.

3.13. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

3.14. Межі вкраплених у земельну ділянку інших земельних ділянок встановлюються та закріплюються межовими знаками в тому самому порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки.

3.15. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

3.16. Фінансування робіт із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.

3.17. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

3.18. Власник (користувач) земельної ділянки попереджається та несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно до пункту "е" частини першої статті 211 Земельного кодексу України, статті 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4.1. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

4.2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

4.3. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

4.4. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

4.5. Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції.

5.1. Організацію постачання та обліку межових знаків забезпечує Держкомзем.

5.2. Постачальником межових знаків (далі - постачальник) є визначене Держкомземом на конкурсних засадах державне підприємство що належить до сфери його управління.

5.3. Замовниками межових знаків є виконавці.

5.4. Передача межових знаків виконавцю здійснюється постачальником протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заявки за умови пред'явлення документа, що підтверджує внесення плати за межові знаки.

5.5. Передача межових знаків між виконавцями не дозволяється.

5.6. Відомості про постачання та використання межових знаків підлягають обліку.

5.7. Облік межових знаків здійснюється із зазначенням таких даних:

5.7.1. Про постачання межових знаків:

номери переданих межових знаків;

відомості про виконавця, якому передані межові знаки;

дата передачі межових знаків.

5.7.2. Про використання межового знака:

кадастровий номер земельної ділянки, межі якої закріплено межовими знаками;

номер межового знака;

вид межового знака;

координати межового знака;

опис місцезнаходження межового знака;

дата та номер акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання;

відомості про особу, якій переданий межовий знак на зберігання: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи.

5.7.3. Про внесені зміни до облікових даних щодо межового знака: суть змін, дата та підстави їх внесення.

5.7.4. Дата внесення облікових даних (змін до облікових даних).

5.7.5. Прізвище та ініціали особи, яка внесла облікові дані (зміни до облікових даних).

5.8. Виконавець протягом трьох робочих днів з дня підписання акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання подає до територіального органу Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки копію відповідної документації із землеустрою, на підставі якої встановлені (відновлені) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), для здійснення обліку межових знаків.

5.9. Територіальний орган Держкомзему протягом п'яти робочих днів з дня надходження документів, передбачених пунктом 5.8 цієї Інструкції, робить відмітку на поданій копії документації із землеустрою про облік межових знаків і забезпечує її зберігання в Державному фонді документації із землеустрою.

5.10. У разі виявлення факту втрати або крадіжки межових знаків виконавець зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня виявлення втрати або крадіжки повідомити про це територіальний орган Держкомзему, зазначивши дату втрати (крадіжки), номери втрачених чи вкрадених межових знаків.