Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки

Пріоритетними напрямами розвитку сектору є:

освоєння виробництва нових конструкційних і функціональних матеріалів;

реконструкція підприємств та впровадження ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій.

У секторі передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій", "переслідування", використання природних ресурсів.

У металургійному комплексі необхідно забезпечити зростання обсягу виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 4 відсотки, 2006 - на 12,8 відсотка, у 2011 році - в 1,3 раза.

У секторі чорної та кольорової металургії зараз виконуються три програми, в тому числі Комплексна програма розвитку кольорової металургії України на період до 2010 року.

Передбачено доопрацювання Національної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України з метою виконання таких основних завдань:

розвиток мінерально-сировинної бази та забезпечення якості сировини;

технічне переоснащення 1, 2 та 3 металургійних переділів на базі ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій, зокрема для збагачувальних агломераційних виробництв нових видів підготовленої сировини (локальні спеки, металізовані котуни та інші); удосконалення установок позапічної обробки сталі типу "піч - ківш" та машини безперервного розливу сталі; використання нових видів енергоносіїв у доменному виробництві;

забезпечення умов для диверсифікації виробництва та оптимізації його структури, збільшення номенклатури нових сортаментів, у тому числі розширення електроплавильного виробництва сталі, збільшення обсягу виробництва спеціальних сталей і сплавів, розвиток виробництва титанових зливків та сплавів, організація виробництва алюмінієвої фольги, створення нових видів цирконової продукції підвищеного попиту, зокрема для енергоустановок з прямим перетворенням енергії палива в електричну, розширення випуску економічних видів прокату і труб з антикорозійним покриттям, каліброваного металу, гнутих профілів тощо;

створення умов для впровадження малотоннажних гнучких металургійних виробництв кінцевої продукції;

пріоритетна підтримка виробництва нових видів конструкційних та функціональних матеріалів, у тому числі з високими характеристиками міцності та точності.

Пріоритетними напрямами розвитку сектору є:

освоєння виробництва нових конструкційних та функціональних матеріалів;

відновлення та розвиток виробництва малотоннажної і тонкої хімії;

реконструкція підприємств та впровадження ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій.

У секторі передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій", "переслідування", використання природних ресурсів.

У хімічній та нафтохімічній промисловості необхідно забезпечити зростання обсягу виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 10,9 відсотка, 2006 - в 1,4 раза, у 2011 році - в 2 рази.

Зараз виконуються дві програми, в тому числі "Нові хімічні речовини і матеріали малотоннажного виробництва для заміни імпортованих".

Передбачено розроблення програми розвитку сектору в цілому, а також програм його галузевих складових з метою виконання таких основних завдань:

технічне переоснащення хімічного виробництва на базі ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій, в першу чергу виробництв основної хімії і мінеральних добрив, пластмас та виробів із них;

створення умов для диверсифікації виробництва та оптимізації його структури, в тому числі збільшення обсягу випуску товарів побутової хімії, матеріалів для легкої промисловості, виробництва товарів широкого вжитку, електротехнічної промисловості;

забезпечення збільшення глибини і комплексності переробки сировини;

розвиток малотоннажного гнучкого виробництва, в тому числі тонкої хімії;

освоєння виробництва нових видів конструкційних та функціональних матеріалів для задоволення потреб високотехнологічних виробництв (каталізатори, електроізоляційні матеріали, композиційні матеріали, кремнієорганічні сполуки).

Пріоритетами у секторі є:

домінування на внутрішньому ринку в умовах його відкритості;

впорядкування сировинного забезпечення;

відхід від давальницьких схем виробництва;

розвиток зовнішнього ринку.

У секторі передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій" та "переслідування".

У легкій промисловості необхідно забезпечити зростання обсягу виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 5 відсотків, 2006 - в 1,4 раза, у 2011 році - в 2,4 раза.

Розвиток сектору здійснюється на основі Державної програми розвитку легкої промисловості, яку передбачено доопрацювати з урахуванням засад Концепції державної промислової політики і з метою виконання таких основних завдань:

розвиток сировинної бази, поліпшення якості сировини та збільшення глибини її переробки;

проведення реконструкції і технічного переоснащення підприємств, у першу чергу заготівельних, швейних та взуттєвих;

створення умов для вертикальної інтеграції виробництва, у тому числі із залученням іноземних інвестицій;

оптимізація структури великих і малих підприємств з метою посилення конкурентоспроможності та гнучкості виробництва;

розвиток мережі просування товарів на ринки;

розроблення та запровадження системи захисту внутрішнього ринку (в тому числі від контрабандного ввезення товарів) та стимулювання вітчизняного виробника;

створення умов для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій;

запровадження механізмів здорової конкуренції, витіснення тіньового сектору виробництва та відхід від давальницьких схем виробництва.

Пріоритетними напрямами розвитку сектору є:

забезпечення конкурентоспроможності основних конструкційних матеріалів та готових виробів;

розширення мережі малих підприємств;

удосконалення структури експорту.

Передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій", "переслідування".

У секторі виробництва деревини та виробів з неї необхідно забезпечити зростання обсягу виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 26,1 відсотка, 2006 - в 1,8 раза, у 2011 році - в 3,1 раза.

Передбачено розроблення і виконання програми розвитку сектору з метою розв'язання таких основних завдань:

проведення реструктуризації та технічного переоснащення підприємств плитного, деревообробного та меблевого виробництв;

розвиток виробництва деревоволокнистих плит середньої щільності - прогресивного конструкційного матеріалу для виготовлення меблів;

створення умов для вертикальної інтеграції виробництва, у тому числі із залученням іноземних інвестицій;

розроблення та запровадження системи захисту внутрішнього ринку і стимулювання вітчизняного виробника кінцевої продукції поглибленої переробки;

створення умов для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій, в першу чергу для сушіння пиломатеріалів, зрощування кускових відходів в щитові деталі, переробки відходів деревообробних та меблевих підприємств;

запровадження механізмів для здорової конкуренції та поступової ліквідації тіньового сектору.

Пріоритетами комплексу є:

модернізація основного енергетичного обладнання підприємств галузі з одночасним нарощуванням генеруючих потужностей;

збільшення видобутку енергоносіїв;

розвиток та розширення використання відновлюваних джерел енергії;

створення умов для розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, електричної енергії та інших енергоносіїв.

Передбачено переважне використання стратегій "передових рубежів" та "переслідування".

У паливно-енергетичному комплексі необхідно забезпечити зростання обсягів виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 4,2 відсотка, 2006 - в 1,2 раза, у 2011 році - в 1,4 раза.

Зараз у паливно-енергетичному комплексі виконуються вісім програм, найважливіші з них: Національна програма "Нафта і газ України до 2010", Програма забезпечення розвитку ядерної енергетики, Програма реконструкції теплових електростанцій України до 2010 року.

Передбачена оптимізація програм з продовженням строку їх виконання та розв'язанням таких основних завдань:

збільшення обсягу власного видобутку енергоносіїв;

реконструкція і технічне переоснащення підприємств;

впровадження сучасних енергоефективних технологій і обладнання;

створення умов для розвитку децентралізованого енергозабезпечення.

Пріоритетами у секторі є:

інституційний розвиток сектору;

розроблення і впровадження інтегрованих автоматизованих систем управління та проектування;

створення систем підтримки прийняття рішень, штучного інтелекту і мережевих технологій.

Передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій", "переслідування" та "проривної".

У секторі інформаційних технологій необхідно забезпечити зростання обсягів виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 12 відсотків, 2006 - в 2,7 раза, у 2011 році - в 6,4 раза.

Зараз у секторі інформаційних технологій виконуються вісім програм, найважливіші з них: Державна науково-технічна програма "Образний комп'ютер" та Національна програма інформатизації.

Передбачено розроблення програми "Електронна Україна", яка визначить завдання розвитку сектору в цілому і оптимізує складові програми, з виконанням таких основних завдань:

утворення в Мінпромполітики підрозділу формування і реалізації державної політики в цій сфері;

розроблення нормативно-правового забезпечення для формування сектору, структуризація та відпрацювання механізмів діяльності;

створення умов для розвитку компаній виробників програмного забезпечення;

сприяння поширенню експорту програмного забезпечення. Перехід від системи розроблення програмного забезпечення на замовлення до системи надання комплексних інтелектуально насичених консультаційних послуг, продажу об'єктів авторського права;

стимулювання внутрішнього ринку інформаційних технологій та послуг, а також забезпечення зростання їх експорту не менше ніж на 25 відсотків на рік;

створення і широке впровадження нових видів кінцевих програмних продуктів;

сприяння входженню підприємств різних форм власності до мережі інформаційно-маркетингових центрів країн СНД та національних електронних торговельних майданчиків;

організація випуску вітчизняної комп'ютерної та комунікаційної техніки з поступовим збільшенням комплектуючих власного виробництва.

Пріоритетами у секторі є:

забезпечення конкурентоспроможності будівельних матеріалів на внутрішньому та зовнішньому ринку;

технічне переоснащення підприємств на основі ресурсозберігаючих технологій.

Передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій", "переслідування".

У секторі будівельних матеріалів необхідно забезпечити зростання обсягів виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 5,9 відсотка, 2006 - на 24,3 відсотка, у 2011 році - в 1,7 раза.

З цією метою передбачено розробити і виконати програму розвитку сектору з розв'язанням таких основних завдань:

розвиток сировинної бази та запровадження технологій глибокої і комплексної переробки сировини;

створення умов для вертикальної інтеграції виробництв, у тому числі із залученням іноземних інвестицій;

розвиток виробництв сучасних будівельних і оздоблювальних матеріалів, у першу чергу високоякісного скла, тонких облицювальних плиток з граніту та бруківки сучасного дизайну, великоформатних керамічних облицювальних плит та плиток для підлоги євростандарту, теплоізоляційних базальтових матеріалів та виробів, теплоефективних виробів із пористих бетонів;

розроблення та впровадження системи захисту внутрішнього ринку та стимулювання вітчизняного виробництва кінцевої продукції поглибленої переробки;

створення умов для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій;

запровадження механізмів для здорової конкуренції та поступової ліквідації тіньового сектору.

Пріоритетами у секторі є:

підтримка конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку;

подальша диверсифікація виробництва;

впровадження сертифікованих за європейськими стандартами виробництв та ресурсозберігаючих технологій.

У секторі передбачено переважне використання стратегій "лідерних технологій" та "переслідування".

У харчовій промисловості необхідно забезпечити зростання обсягів виробництва порівняно з 2002 роком: у 2003 році - на 6 відсотків, 2006 - на 26 відсотків, у 2011 році - в 1,7 раза.

З цією метою передбачено розробити і виконати програму розвитку сектору з розв'язанням таких основних завдань:

створення умов для впровадження виробництв, сертифікованих відповідно до європейських стандартів;

розроблення та впровадження системи контролю за якістю і безпекою сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів;

розширення експорту продовольчих товарів глибокої переробки;

розроблення та впровадження системи захисту внутрішнього ринку та стимулювання вітчизняного виробника кінцевої продукції поглибленої переробки;

забезпечення виробництва харчових продуктів в обсязі та асортименті, достатніх для харчування населення за науково обґрунтованими нормами;

створення умов для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій;

запровадження механізмів здорової конкуренції та поступової ліквідації тіньового сектору.

Реалізація Програми потребує надійного інвестиційного забезпечення. Щорічні темпи зростання інвестицій у розвиток промисловості мають підтримуватися на рівні 12-13 відсотків. Це дасть змогу збільшити річні обсяги інвестування з 7,1 млрд гривень у 2002 році до 10-11 млрд гривень у 2006 і до 20-21 млрд гривень у 2011 році.

Джерелами фінансування заходів Програми мають стати: власні кошти підприємств і організацій - 67 відсотків, державні інвестиційні ресурси - 10, ресурси фінансово-кредитної сфери - 7, іноземний капітал - 8, кошти населення - 3, інші джерела - 5 відсотків. Запропонована структура враховує сучасні тенденції вкладення інвестицій в основний капітал.

Для стимулювання залучення коштів по кожному з цих джерел передбачається здійснювати:

а) власні кошти підприємств і організацій:

заохочення активної інвестиційної поведінки суб'єктів підприємницької діяльності, підвищення ефективності застосування амортизації як джерела інвестицій, в тому числі за рахунок прискореної амортизації;

сприяння створенню промислово-фінансових груп з метою концентрації фінансових ресурсів підприємств і наступного їх спрямування на реалізацію довгострокових капіталоємних інвестиційних проектів;

удосконалення механізмів оподаткування малого підприємництва з метою підвищення інвестиційних можливостей;

б) державні інвестиційні ресурси:

запровадження нових підходів у проведенні політики капітальних видатків, впровадження якісно нових форм спільного інвестування, зокрема корпоративних та пайових інвестиційних фондів;

здійснення переходу від безповоротного бюджетного фінансування до кредитування інвестиційних та інноваційних проектів у промисловості на пільгових умовах та умовах майнового забезпечення їх повернення;

в) ресурси фінансово-кредитної сфери:

створення умов для зниження рівня відсоткових ставок за користування кредитами, подальшої реструктуризації банківської системи та підвищення рівня її капіталізації із запровадженням жорсткої дисципліни у платіжних відносинах;

розширення цільового банківського кредитування за пріоритетними напрямами промислового розвитку з наданням переваги підприємствам із швидким оборотом капіталу та гарантованим збутом продукції;

сприяння подальшому розвитку ринку капіталів, забезпеченню його спроможності до перерозподілу інвестиційних потоків, акумулюванню капіталів та інвестиційного кредитування;

г) іноземний капітал:

розроблення гнучкої системи стимулювання притоку іноземних інвестицій у промисловості;

сприяння діяльності іноземних інвесторів за довгостроковими інвестиційними проектами, розрахованими на подальше реінвестування частини одержаного прибутку і спрямованими на розвиток пріоритетних напрямів промислової політики;

забезпечення розповсюдження об'єктивної інформації про інвестиційні перспективи окремих підприємств, галузей та регіонів, умови діяльності іноземних інвесторів на території України з наданням їм правової та консультаційної підтримки;

ґ) кошти населення:

забезпечення систематичного і прогнозованого підвищення рівня реальних доходів населення, стимулювання заощаджень, відновлення довіри до національної грошової одиниці та вітчизняних фінансово-кредитних установ;

стимулювання індивідуальної підприємницької діяльності через спрощення систем реєстрації, бухгалтерського обліку та оподаткування малих підприємств.

Реалізація заходів, визначених у Програмі, сприятиме створенню сучасного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу, який має забезпечити міцні підвалини утвердження України як високорозвинутої, соціально орієнтованої держави ринкового типу.

Будуть забезпечені прогресивні зрушення в галузевій структурі промислового виробництва (мал. 1).

Малюнок 1. Зміни в структурі виробництва за видами промислової діяльності

За рахунок випереджаючих темпів розвитку зросте питома вага машинобудування, легкої та харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів. Уповільняться темпи розвитку галузей добувної промисловості, металургії, виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, що дасть змогу значно підвищити в структурі промислового виробництва частку галузей обробної промисловості.

Підвищиться рівень продуктивного використання науково-технологічного потенціалу промисловості, що сприятиме збільшенню частки виробництв високотехнологічної, наукоємної продукції для потреб внутрішнього ринку і нарощуванню експортного потенціалу, диверсифікації та розширенню ринків збуту вітчизняних товарів, послабленню залежності від впливу світової кон'юнктури.

Зусиллями промислового комплексу будуть створені умови для технологічного переоснащення пріоритетних галузей економіки.

Вдосконалений інституційний склад промисловості, структурні зрушення та перехід на інноваційний тип розвитку забезпечать промисловості стійку конкурентоспроможність в умовах глобалізації.

Виконання Програми дасть змогу досягти таких соціально-економічних зрушень:

середньорічні темпи приросту промислового виробництва за 2003-2006 роки становитимуть 7,6 відсотка, в тому числі у 2004 - 9,5 відсотка, у 2007-2011 - 6,6 відсотка, що дасть можливість скоротити розрив у рівнях промислового розвитку України та держав Європейського Союзу;

обсяг промислового виробництва зросте порівняно з 2002 роком у 2006 році більше ніж в 1,3 раза, а у 2011 році - в 1,8 раза, що сприятиме розвитку внутрішнього ринку промислової продукції та активізації зовнішньоекономічних зв'язків;

основний приріст промислового виробництва (майже 80 відсотків) буде отримано за рахунок зростання продуктивності праці, що дасть можливість істотно наблизитися за ефективністю праці до провідних країн світу;

поліпшаться економічні показники роботи промисловості. Кількість збиткових підприємств на період до 2006 року скоротиться більш як удвічі, а до 2011 року залишаться лише ефективно працюючі підприємства. Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств зросте з 4,5 відсотка у 2003 році до 9,2 відсотка у 2006 і до 15 відсотків у 2011 році, що створить умови для самодостатнього розвитку промисловості;

за рахунок зростання обсягів виробництва промислової продукції та підвищення рентабельності операційної діяльності промислових підприємств прибуток промисловості збільшиться з 8,4 млрд гривень у 2002 році (оцінка) до 24,7 млрд у 2006 та 55,5 млрд гривень у 2011 році. Внаслідок цього доходи Зведеного бюджету України за рахунок податку на прибуток промислових підприємств підвищаться з 2,5 млрд гривень у 2002 році до 6,2 млрд у 2006 та до 13,9 млрд гривень у 2011 році;

чисельність населення, зайнятого видами промислової діяльності, зросте на 0,3-0,4 млн чоловік за рахунок заповнення вільних і новостворених робочих місць, що дасть змогу значною мірою послабити соціальну напруженість у суспільстві;

підвищиться рівень соціальної спрямованості промисловості. За рахунок перерозподілу балансу витрат промислових підприємств на користь працівників темпи зростання реальної заробітної плати в промисловості становитимуть близько 10-12 відсотків, що відповідатиме європейському вибору України.

Мінпромполітики здійснює контроль за виконанням Програми шляхом розгляду інформації про хід здійснення заходів Програми, яку подають відповідні органи виконавчої влади - відповідальні виконавці заходів.

Заходи з виконання Програми наведено в додатку.

Мінпромполітики здійснює в межах своїх повноважень координацію дій, пов'язаних із здійсненням заходів з виконання цієї Програми, їх відповідальних виконавців.

Мінпромполітики та інші органи виконавчої влади - відповідальні виконавці заходів з виконання цієї Програми мають право залучати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності (за їх згодою) до здійснення зазначених заходів.