Вимірювання висоти першої нижньої царги, яке проводять усередині резервуара, починають від рівня контрольної плити до нижньої кромки шва з другим поясом. Висоту другої царги вимірюють від кромки шва з першим поясом до нижньої кромки шва з третім поясом і т.ін. Результати вимірювання окремих поясів округляють до цілих значень в сантиметрах, залишаючи загальну висоту резервуара постійною.
Усі порушення форми корпуса резервуара, тобто конусність поясів вище за горизонтальну лінію відміру, визначають за відхиленням точок на поясах резервуара від твірної циліндра. Лінії вертикальних відмірів слід розташовувати так, щоб вони не збігались з вертикальними зварними швами.
Число вертикальних ліній відміру конусності повинно бути парне і не менше ніж 16. У разі діаметра резервуара понад 15 м число ліній відміру збільшують на два на кожні 2 м діаметра понад 15 м.
Конусність заміряють в двох напрямках: під час руху каретки вгору, а потім - вниз. У таблицю записують середні значення відліків для кожної точки. На кожному поясі вибирають три точки відміру: нижню, середню і верхню. Розбіжність між відліками за шкалою під час руху каретки вгору і вниз у кожній точці не повинна перевищувати 5 мм.
За результатами обміру складають градуювальні таблиці, в які вносять висоту наливу від контрольної плити через 1 см і відповідний об'єм заповнення, дал, з точністю до десяткового знака.
У період експлуатації під час визначення всієї кількості спирту в резервуарі великої місткості висоту наливу встановлюють з урахуванням поправки на температурну деформацію сталевої стрічки, яку знаходять за таблицею 1 додатка 11.
За висотою наливу резервуара згідно з градуювальними таблицями знаходять відповідний їй об'єм спирту, до якого додають постійний об'єм придонної частини резервуара.
Для точнішого визначення об'єму спирту в резервуарі необхідно враховувати температурні деформації його корпуса.
Для вимірювання температури корпуса резервуара в п'яти спеціальних патронах встановлюють термометри: чотири з них - внизу за сторонами світу, п'ятий - на кромці шва першого і другого поясів, шостий - на верхньому поясі: на 300 - 350 мм нижче кришки резервуара.
Для введення поправки на температурні деформації корпуса резервуара визначають середню температуру корпуса за формулою (15), наведеною в підпункті 1.3 пункту 1 глави 1 розділу III Інструкції, з подальшим визначенням поправочного коефіцієнта за таблицею 2 додатка 11, на який множать значення об'єму заповнення, визначеного за градуювальною таблицею.
Вводять поправку на змінювання об'єму корпуса резервуара залежно від тиску рідини, яку знаходять за таблицею 3 додатка 11.
1.5. Після закінчення чотирирічного терміну експлуатації резервуарів для спирту місткістю більше ніж 300 куб.м, які вимірюють обмірним способом, проводять повторну перевірку конусності нижнього поясу резервуара малим виском і вище розміщених поясів за допомогою каретки.
У разі відхилу значень за шкалою більше ніж на +- 1 см в порівнянні з даними попередніх вимірювань резервуара проводять повторне його градуювання. Якщо ж відхил значень менший вищезгаданих, то повторне градуювання не проводять і під час вимірювань спирту використовують раніше складені таблиці градуювання.
2. Резервуари для зберігання спирту встановлюють на відкритій площадці або у приміщенні. Місткість резервуарів повинна забезпечувати зберігання передбаченого запасу спирту за сортами та кількістю.
Спирт можна зберігати в стальних бочках згідно з ГОСТ 13950 "Бочки стальные сварные и закатные с гофрами на корпусе. Технические условия", ГОСТ 6247 "Бочки стальные сварные с обручами катания на корпусе. Технические условия", металевих флягах згідно з ГОСТ 5037 "Фляги металлические для молока и молочных продуктов. Технические условия".
Спирт в невеликій кількості допустимо зберігати в бутлях згідно з ГОСТ 10117 "Бутылки стеклянные для пищевых жидкостей. Технические условия".
Бочки, фляги, бутлі повинні бути закупорені корками, опломбовані або опечатані підприємством-власником.
Зберігання спирту в стальній оцинкованій або алюмінієвій тарі, а також в тарі, властивості якої впливають на якість спирту, заборонено.
3. Відкриті площадки і закриті приміщення (спиртосховища) для зберігання спирту повинні відповідати вимогам, які встановлені чинним законодавством. Спиртосховища закритого типу будують з порогом, що забезпечує створення "басейну" вільним об'ємом більшим, ніж об'єм найбільшого резервуара, встановленого в даному спиртосховищі. Підлогу, поріг та стіни на висоту порога виконують з гідроізоляцією та з невеликим нахилом в бік, протилежний вхідним дверям, облагодженим приямком, насосом та комунікацією на випадок проливання спирту.
Площадка спиртосховища відкритого типу повинна мати тверде покриття, огорожу (обвалювання) земляним валом або суцільною стіною з негорючих матеріалів. Висота огорожі повинна бути на 0,2 м вищою, ніж розрахункова, для створення вільного об'єму всередині огорожі більшого, ніж об'єм найбільшого резервуара, встановленого на даній площадці.
4. У спиртосховищі повинен бути забезпечений вільний зі всіх боків доступ до кожного резервуара для його огляду з можливістю встановлення драбин і площадок для роботи на кришці резервуара (відбір проб, замір рівня спирту тощо).
Градуювання стаціонарних резервуарів і спиртоприймальників для зберігання спирту проводиться комісією, створеною наказом керівника підприємства за обов'язкової участі матеріально відповідальної особи, що працює з цими резервуарами, та виробничої лабораторії. Градуювання здійснюють не рідше одного разу на 5 років і негайно - у разі виявлення усадки, будь-якого виду деформації або після проведення ремонту резервуарів.
5. Для обчислення граничнодопустимих втрат спирту під час зберігання визначають поверхню (дзеркало) випаровування спирту в резервуарі.
У вертикальних циліндричних або прямокутних резервуарах для обчислення втрат приймають поверхню випаровування за нижнім поясом резервуара.
Поверхню випаровування, F, кв.м, вертикальних циліндричних резервуарів обчислюють за формулою:
2
F = 0,785 · Д , (16)
де Д - діаметр резервуара за нижнім поясом, м.
Для горизонтальних циліндричних або конічних резервуарів в обчисленні втрат спирту поверхню випаровування приймають залежно від ступеня фактичного наповнення резервуара у розмірі 0,94 і 0,8 можливої місткості.
Поверхню випаровування для циліндричних горизонтальних резервуарів обчислюють за формулами:
а) для короткочасного зберігання спирту:
F = 0,87 · Д · L ; (17)
б) для тривалого зберігання спирту:
F = 0,64 · Д · L , (18)
де: Д - діаметр резервуара, м;
L - довжина резервуара, м;
0,87 - коефіцієнт, що враховує заповнення резервуара на 0,8 його місткості при короткочасному зберіганні (до 10 днів);
0,64 - коефіцієнт, що враховує заповнення резервуара на 0,94 його місткості при тривалому зберіганні (понад 10 днів).
Для конічних горизонтальних резервуарів поверхню випаровування обчислюють за формулами:
F = 0,87 · ((Д+d)/2) · L (19)
та F = 0,64 · ((Д+d)/2) · L , (20)
де: Д - діаметр максимального перетину, м;
L - довжина резервуара, м;
d - діаметр мінімального перетину, м;
0,87 - коефіцієнт, що враховує заповнення резервуара на 0,8 його місткості у разі короткочасного зберігання (до 10 днів);
0,64 - коефіцієнт, що враховує заповнення резервуара на 0,94 його місткості у разі тривалого зберігання (понад 10 днів).
Поверхня випаровування для кожного резервуара є величиною постійною, її записують на резервуарі під написом, що вказує його місткість і дату вимірювання.
6. Резервуар для зберігання спирту повинен мати люки для його чистки і лючки для опускання рулетки з лотом (метрштока) і пробовідбірника, повітряний хідник для з'єднання з атмосферою через вогневий захисник і дихальний клапан.
Кришку люка і лючків резервуара слід встановлювати на гумовій прокладці і завжди щільно закривати.
Встановлення мірного скла і пробних кранів не допустиме.
Мірники та резервуари для зберігання одного виду спирту через повітряні хідники та вогневий запобіжник необхідно обладнати замкненою системою трубопроводів, яку з'єднують з атмосферою через дихальний клапан. Для резервуарів зберігання спирту зовнішнього розміщення перед дихальним клапаном додатково встановлюють спиртовловлювач з водяним охолодженням.
7. До першого наливу спирту резервуар повинен бути проградуйований, забезпечений металевою рулеткою з міліметровими поділками або лінійкою, або метрштоком. Рулетка повинна починатись наконечником з матеріалу, який виключає іскроутворення під час замірів. Рулетка повинна мати клеймо та свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки.
Після монтажу або капітального ремонту резервуара, зміни виду спиртопродукту, який зберігають в резервуарі, виконують пропарку та промивку резервуара, а після, за необхідності, промивку спиртом. Промивку виконують за письмовим розпорядженням керівника підприємства, витрати спирту на промивку визначає комісія, призначена керівником підприємства. Витрату спирту списують згідно з актом на промивання тари для транспортування спирту за формою П-28 (додаток 12) (далі-форма П-28).
8. Усі люки, повітряні хідники, фланцеві з'єднання і крани резервуарів, встановлених на відкритих площадках, повинні бути опломбовані матеріально відповідальною особою спиртосховища.
Від магістрального трубопроводу спирту до кожного резервуара повинні бути проведені відвідні трубопроводи з кранами на початку відводів. Для технічних спиртів та інших спиртовмісних продуктів технічного призначення монтуються окремі магістральні труби.
Під кришкою резервуара в наливному спиртопроводі роблять отвір діаметром від 8 до 12 мм для запобігання сифонуванню спирту під час зупинки насоса подачі спирту.
Наливна труба повинна не доходити до дна резервуара на 200 мм та мати відріз зі скосом 45 град.
9. Механік підприємства разом із матеріально відповідальною особою спиртосховища не рідше ніж один раз на місяць уважно оглядають резервуари, трубопроводи та арматуру спиртосховища та занотовують результати обстеження в спеціальний журнал огляду стану обладнання, трубопроводів і арматури спиртосховища (складу) (додаток 13) (далі - журнал огляду стану обладнання).
Аркуші зазначеного журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та завірені підписом керівника або головного інженера підприємства.
Матеріально відповідальна особа спиртосховища щоденно виконує огляд запірної арматури, комунікацій, резервуарів та іншого устаткування спиртосховища із занесенням виявлених несправностей в журнал огляду стану обладнання, трубопроводів і арматури спиртосховища (складу) (додаток 13) та письмово інформує про це керівника підприємства.
10. Резервуари, цистерни або бочки у весняно-літній період слід заповнювати спиртом не більше ніж на 95% місткості, а в осінньо-зимовий період - не більше ніж на 97% місткості.
11. Після закінчення робочого дня або у разі покидання території підприємства матеріально відповідальна особа повинна зачинити двері спиртосховища на замок, опломбувати їх і ввімкнути охоронну сигналізацію. Пломби передають на збереження службі охорони з відповідним записом в постовому журналі та, відповідно, приймають перед відкриванням складу.
12. Облік спирту в спиртосховищі здійснюють в декалітрах безводного спирту та занотовують в спеціальних журналах за формами П-20 та П-22.
Записи в журналах роблять чорнилами або кульковою ручкою після завершення операції з приймання (відпуску, переміщення) спирту на підставі оформлених первинних документів, на яких роблять помітку номера сторінки журналу, де записана дана операція. Підсумки про надходження, витрати, а також залишки спирту фіксують в журналах щоденно.
13. У разі зниження якості спирту в окремому резервуарі під час зберігання переоформлення сорту спирту на нижчий сорт (марку) здійснюють згідно з висновком про якість спирту лабораторії, акредитованої на виконання зазначених робіт, та письмовим розпорядженням керівника підприємства.
14. Щоденно дані журналу за формою П-22 звіряють з даними журналу за формою П-20.
15. Журнали обліку руху спирту за формами П-22 і П-20 повинні бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені печаткою та завірені підписом керівника і головного бухгалтера підприємства.
16. Зберігання водно-спиртової рідини, отриманої під час звільнення устаткування брагоректифікаційної установки для капітального ремонту, здійснюють в окремому резервуарі, розміщеному в спиртосховищі. Облік цієї водно-спиртової рідини ведеться за абсолютним алкоголем у спиртосховищі.
Після відновлювання виробництва спирту на підприємстві водно-спиртову рідину направляють на переробку.
Можна передавати водно-спиртові рідини для переробки на інше підприємство галузі за умови отримання наряду.
2. Порядок інвентаризації спирту
1. На перше число кожного місяця обов'язково проводять перевірку наявності спирту (інвентаризацію) в резервуарах шляхом вимірювання рівня спирту в резервуарі рулеткою з лотом згідно з ГОСТ 7502 або метрштоком, або мірною лінійкою та з подальшим розрахунком об'єму безводного спирту за градуювальними таблицями резервуара, фактичної температури спирту в резервуарі та міцності цього спирту за температури 20 град.С.
Під час вимірювання рівня спирту у резервуарі необхідно дотримуватись таких правил:
вимірювальну рулетку або метршток, або лінійку слід опускати у резервуар повільно, не допускаючи хвиль на поверхні спирту та ударів об поверхню контрольної плити;
стрічка рулетки повинна бути постійно натягнута, а метршток необхідно опускати чітко вертикально;
після того, як п'ята метрштока або лот металевої рулетки торкнеться поверхні контрольної плити, необхідно швидко підняти мірний пристрій і визначити лінію рівня рідини в резервуарі за змоченою частиною мірного пристрою;
два вимірювання рівня спирту не повинні різнитися більше ніж на +- 1 мм.
Результати перевірки (інвентаризації) оформляють актом інвентаризації спирту за формою П-27 (додаток 14) (далі - форма П-27) без відображення їх у бухгалтерському і складському обліку підприємства.
Для проведення інвентаризації (перевірки наявності спирту) керівник підприємства наказом призначає комісію у складі представника виробничої лабораторії, бухгалтерії та працівників, які мають відповідний досвід та повноваження.
Зазначена комісія складає акт за формою П-27 у всіх випадках, коли проводять інвентаризацію спирту (1-го числа кожного місяця, у разі заміни матеріально відповідальних осіб, у разі ревізії, перевірок та ін.).
Під час зняття залишків спирту присутність матеріально відповідальної особи за збереження спирту є обов'язковою.
Залишки спирту і продуктів брагоректифікації фіксує комісія за кожним цехом або спиртосховищем окремо.
В акті послідовно вказують кількість спирту за сортами і продуктів брагоректифікації, що знайдено в кожній окремій місткості. У кінці виводять підсумкові дані.
У відповідній графі акта вказується спосіб, за допомогою якого проведена інвентаризація спирту.
Окремі відміри спирту, загальний підсумок яких складає фактичну наявність спирту, встановлену інвентаризацією, обов'язково фіксують в журналі за формою П-23 із зазначенням кількості безводного спирту.
У розділі акта про результати інвентаризації спирту комісія відображає окремими рядками місткості, в яких виявлено спирт або продукти брагоректифікації, із записом всіх показників, на підставі яких обчислено кількість безводного спирту.
В акті за формою П-27 вказують усі резервуари, які є в наявності у спиртосховищі (спиртобазі), в тому числі і ті, які на момент інвентаризації були порожні.
Акт за формою П-27 повинен бути складений, підписаний усіма членами комісії і матеріально відповідальною особою в день проведення перевірки наявності спирту і переданий в бухгалтерію організації для звірки залишків спирту в книзі з фактичними. За результатами інвентаризації в акті наводять довідку бухгалтерії про фактичну наявність спирту, залишок його на день інвентаризації за даними бухгалтерського обліку та розрахунок природних втрат спирту згідно з чинними нормами. Розрахунок втрат спирту і довідку бухгалтерії про результати інвентаризації спирту та продуктів брагоректифікації підписує головний (старший) бухгалтер організації.
При виявленні недостачі спирту понад чинні норми або його надлишків матеріально відповідальна особа на зворотному боці акта за формою П-27 в останній графі Довідки бухгалтерії про результати інвентаризації спирту та продуктів брагоректифікації дає письмове пояснення, з урахуванням якого інвентаризаційна комісія надає висновок про недостачі і надлишки спирту і продуктів брагоректифікації.
Після оформлення акта за формою П-27 його передають керівнику організації на затвердження не пізніше дня, який наступає за днем закінчення інвентаризації.
Акт складають чорнилом: стирання, помарки і виправлення не допустимі.
Розходження між залишками спирту за даними бухгалтерського обліку (після розрахунку втрат під час зберігання та переміщення) і залишками спирту за результатами перевірки наявності спирту не повинно перевищувати +- 1,0% від кількості спирту за даними бухгалтерського обліку.
Якщо розходження перевищує названу величину з урахуванням природних втрат, то проводять інвентаризацію спирту одним із методів, наведених в пунктах 6-12 розділу I Інструкції.
2. Інвентаризацію спирту шляхом пропуску через мірники чи засіб електронного обліку або зважування на вагах проводять в усіх місцях зберігання спирту (спиртосховищі, цеху та інших підрозділах підприємства), комісійно, у присутності матеріально відповідальних осіб не менше ніж один раз на рік, здебільшого в період найменших залишків спирту.
3. Інвентаризацію спирту виконують згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.08.94 за N 202/412.
4. Результати інвентаризації спирту шляхом пропуску через мірники чи засіб електронного обліку або зважування на вагах оформлюють актом за формою П-27.
5. У результаті інвентаризації спирту визначають наявність фактичної кількості спирту на підприємстві в усіх резервуарах та порівнюють її з даними бухгалтерського обліку з метою визначення недостач чи надлишків у період між інвентаризаціями.
6. Якщо під час інвентаризації виявлено недостачу або надлишок спирту, керівник підприємства дає вказівку бухгалтерії про списання фактичних втрат спирту в межах норм природних втрат або оприбуткування надлишків.
За понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір у розмірі, визначеному законом.
Оприбуткування надлишків або списання недостач всіх сортів та видів спирту здійснюється тільки за результатами інвентаризації, проведеної шляхом пропуску через мірники чи засіб електронного обліку або зважування на вагах.
Забороняється списання недостач спирту до встановлення факту його недостачі.
Забороняється списання недостач спирту та оприбуткування надлишків за результатами інвентаризації окремих резервуарів.
7. Вартість фактично виявленої недостачі спирту під час зберігання та транспортування, що перевищує установлені граничнодопустимі норми втрат спирту, а також вартість збитків від псування продукції стягується з винних осіб згідно із законодавством.
IV. Порядок транспортування спирту
1. Загальні вимоги до транспортування спирту
1. Транспортування спирту здійснюють відповідно до вимог законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Транспортування спирту здійснюють за умови обов'язкового попереднього інформування органів державної податкової адміністрації та у супроводженні її представників у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 N 1266 "Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом".
2. Заборонено транспортування спирту без товарно-транспортних накладних встановленої форми.
3. Спирт дозволено перевозити всіма видами транспорту згідно з правилами перевезення небезпечних вантажів для даного виду транспорту. Відповідальність за збереження спирту під час його транспортування несе підприємство, яке здійснює перевезення спирту, згідно із законодавством. У разі транспортування спирту автомобільним транспортом та в присутності представника покупця з відповідною довіреністю під час відпуску та завантаження спирту в транспортну тару відповідальність за збереження спирту під час його транспортування несе покупець.
4. Відповідальність за підготовку тари до завантаження спирту несе постачальник. У разі транспортування спирту автомобільним транспортом покупця та за умови присутності представника покупця з відповідною довіреністю на отримання спирту (під час завантаження) відповідальність за підготовку тари несе покупець.
Якщо до відвантаження спирту в тару в ній попередньо перевозили спирт етиловий-сирець або продукти ректифікації, то постачальнику перед завантаженням спирту ректифікованого необхідно тару пропарити, промити водою, ополоснути та протерти спиртом ректифікованим. Залишки після ополіскування оприбутковують як спирт-сирець для подальшого переробляння, а втрати спирту списують за фактичною кількістю, але не більше розрахованих згідно з таблицею 3 Норм природних втрат.
Результати перевірки готовності тари до заповнення спиртом занотовують у журналі довільної форми.
5. Тара для перевезення спирту повинна бути справна та мати спеціальні пристрої для накладання пломб в місцях можливого доступу до спирту. Цистерни і автоцистерни повинні мати марковання згідно з ДСТУ 4500-5 "Вантажі небезпечні. Маркування" (далі - ДСТУ 4500-5).
6. Спирт може транспортуватися в стальних бочках або металевих флягах. На випадок збільшення об'єму спирту у разі підвищення температури довкілля бочки не доливають взимку на 0,5 дал, а влітку на 1 дал.
Спирт в невеликих кількостях можна транспортувати в скляних бутлях. Скляні бутлі поміщають в спеціальні ящики, дерев'яні латування або корзини.
Перевезення спирту в стальній оцинкованій або алюмінієвій тарі, а також в тарі, властивості якої впливають на якість спирту, заборонено.
7. Під час перевезення спирту автомобільним транспортом особи, які супроводжують спирт, повинні:
у разі поломки автомобіля повідомити особу, відповідальну за перевезення спирту (покупця), про виникнення відповідної поломки та час, необхідний для її усунення. Після усунення поломки автомобіль зі спиртом повинен продовжити рух з доставки спирту споживачу;
у разі настання дорожньо-транспортної пригоди необхідно виконати дії, регламентовані чинними законодавчими актами щодо організації дорожнього руху, та повідомити особу, відповідальну за перевезення спирту, після чого автомобіль зі спиртом повинен продовжити рух з доставки спирту споживачу.
У разі поломки автомобіля, який перевозить спирт, або настання дорожньо-транспортної пригоди, які унеможливлюють подальший рух автомобіля з доставки спирту споживачу, спирт підлягає перевантаженню в тару іншого автомобіля, яка призначена для перевезення спирту, в присутності комісії з представників постачальника, споживача, Державної автомобільної інспекції МВС та ДПА України.
2. Транспортування спирту залізницею
1. Транспортування спирту залізницею здійснюють згідно з Правилами перевезення наливних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 N 299, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.07.2003 за N 558/7879 (із змінами) (далі - Правила перевезення наливних вантажів).
2. Спирт перевозять залізницею в модернізованих чотиривісних власних чи орендованих цистернах з верхнім зливом (калібрування типу 62 або 66). У цистерні повинні бути заварені нижні зливні пристрої, приварені стандартні вушка на кришці і горловині люка для навішування двох ЗЗП, надійно закритий ковпак запобіжно-впускного клапана.
3. Перед завантаженням цистерни постачальник перевіряє її справність, особливу увагу приділяє справності і чистоті котла, надійності закриття ковпака запобіжно-впускного клапана, наявності прокладок, герметичності закриття люків, справності пристроїв для накладання пломб та навішування замків.
Забороняється подавати і використовувати для наливу спирту цистерни з несправними зливними пристроями, внутрішніми і зовнішніми сходами, кришками та запірними пристроями люків, з течею в котлах, без пристроїв для засобів пломбування люків, а також без ущільнюючих прокладок, якщо є спеціальні пази для їх укладки, та з несправними і неопломбованими дихальними клапанами.
4. Спирт у цистерну заливають через спеціальний рукав під безпосереднім наглядом матеріально відповідальної особи. На внутрішній поверхні наливного люка повинна бути нанесена лінія висоти наливу спирту або приварена планка. Налив спирту вище або нижче встановленої висоти дозволено не більше ніж на 5 см.
5. Відправник цистерни повинен надати станції відправлення комплект перевізних документів згідно із законодавством та Правилами перевезення наливних вантажів.
Оскільки спирт належить до небезпечних вантажів, відправник у графі накладної "Найменування вантажу" повинен зазначити номер ООН, точне найменування небезпечного вантажу згідно з Алфавітним покажчиком, клас (підклас) небезпеки вантажу, номер аварійної картки і відмітку про страхування відповідальності відправника. У верхній частині перевізних документів відправник проставляє штемпелі, передбачені в Алфавітному покажчику для даного вантажу.
6. На цистернах для перевезення спирту повинні бути нанесені знаки небезпеки вантажу згідно з ДСТУ 4500-5. Знаки небезпеки на цистернах наносять в правій нижній частині котла, з обох боків, між днищем і хомутом котла.
3. Транспортування спирту автомобільним транспортом
1. Транспортування спирту автомобільним транспортом здійснюють згідно з Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 N 822, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за N 1040/9639 (із змінами).
2. У разі транспортування спирту в залізних бочках їх розміщують на платформі автомобіля пробками вверх на підкладках, які виключають переміщення бочок по платформі під час руху автомобіля.
Перед наливом спирту в бочки перевіряють їх справність та чистоту. Бочки повинні мати металеві пробки з непошкодженою різьбою та вушка для пломбування, ключі для закривання пробок повинні бути обміднені.
3. Перед завантаженням автоцистерни перевіряють її справність і чистоту котла у всіх відсіках, наявність прокладок, герметичність закриття люків, справність зливних пристроїв, пристроїв для накладання пломб та навішування замків тощо.
4. Спирт у відсіки автоцистерни заливають через спеціальний рукав під безпосереднім наглядом матеріально відповідальної особи. На внутрішній поверхні наливного люка в кожній секції повинна бути нанесена лінія висоти наливу спирту. Налив спирту вище або нижче встановленої висоти дозволено не більше ніж на 5 см.
5. Постачальник після завантаження автомобіля партією спирту забезпечує цю партію комплектом супровідних документів: товарно-транспортною накладною за формою N 1 - ТН (спирт), актом за формою П-24, документом про якість, який видає виробнича лабораторія підприємства - виробника спирту.
6. На автоцистернах для перевезення спирту повинні бути нанесені знаки небезпеки вантажу згідно з ДСТУ 4500-5. Знаки небезпеки на автоцистернах наносять з обох боків та на задній стінці.
7. Транспортування спирту в автоцистернах до залізничної станції для подальшої відправки залізницею виконують тільки за наявності накладної за формою N 1-ТН (спирт). За наявності на станції своєї пристанційної бази з самостійним вимірюванням кількості спирту втрати спирту на переміщення, вимірювання, транспортування та приймання на пристанційну базу відносять на постачальника та списують за фактичними втратами, але не більше розрахованих згідно зі встановленими нормативами Норм природних втрат.
Якщо спирт безпосередньо з автоцистерни завантажують у залізничну цистерну або іншу транспортну тару для подальшого транспортування без додаткового вимірювання кількості спирту, доставленого автотранспортом, то розрахунок названих втрат вносять до акта за формою П-24 та списують за фактичними даними після приймання спирту у споживача.
8. Транспортування спирту іншими видами транспорту (водним, повітряним) здійснюють згідно із законодавством з питань перевезення небезпечних вантажів на даному виді транспорту.
V. Порядок приймання спирту
1. Загальні вимоги до приймання спирту
1. Спирт приймає комісія, призначена керівником підприємства-покупця, в складі матеріально відповідальної особи спиртосховища, представника виробничої лабораторії та компетентної особи незацікавленої організації, яка має при собі посвідчення на право брати участь в прийманні спирту (додаток 15).
2. Члени комісії обов'язково оглядають зовні стан тари та знаки забезпечення схоронності продукції, якщо вони були встановлені.
Якщо спирт доставлено в справній тарі та збережені знаки забезпечення схоронності продукції, то комісія здійснює приймання партії спирту. Приймання починають з відбирання середньої проби від партії згідно з ДСТУ 5043 і ДСТУ 4181 та випробування її на відповідність вимогам стандарту та супровідного документа про якість.
3. У разі одержання задовільних результатів випробування на відповідність партії спирту матеріально відповідальна особа здійснює приймання цієї партії спирту за кількістю. Вимірювання кількості спирту в партії виконують пропуском через мірники чи засоби електронного обліку або зважуванням на вагах. Порядок вимірювання викладено в розділі II Інструкції. Усі вимірювання заносять в журнал за формою П-23.
Спирт приймають в резервуар спиртосховища зі спиртом такого самого виду та сорту.
4. З метою списання втрат спирту при транспортуванні оформляється права сторона в акті за формою П-24, який надійшов із супровідними документами на партію спирту.
У цей самий день бухгалтерія підприємства звіряє відповідність прийнятої кількості спирту безводного з даними про кількість відвантаженого спирту згідно з формою N 1-ТН (спирт) та даними, занесеними в акт про відвантаження та приймання спирту, з урахуванням природних втрат спирту під час технологічних операцій відвантаження, транспортування та приймання.
5. Кількість фактично прийнятого спирту безводного в партії згідно з виконаними вимірюваннями оприбутковує підприємство-покупець та несе за нього відповідальність. Ця кількість повинна бути не менша, ніж кількість відвантаженого спирту безводного з урахуванням природних втрат спирту, розрахованих згідно з чинними нормативами Норм природних втрат.
Після оприбуткування спирту бухгалтерія підприємства-покупця не пізніше ніж через дві доби відправляє постачальнику один примірник заповненого акта за формою П-24.
6. Природні втрати спирту в межах норм, які розраховуються постачальником під час наповнення цистерни, зараховуються на постачальника, якщо інше не передбачено умовами договору. Підприємство-покупець тільки перевіряє правильність їх розрахунку.
Питання щодо віднесення природних втрат спирту під час транспортування та приймання партії спирту здійснюється відповідно до умов контракту (договору) між постачальником та покупцем. Віднесення понаднормативних втрат на постачальника або покупця здійснюється згідно із законодавством.
У разі коли підприємством-покупцем виявлені понаднормові втрати спирту при транспортуванні та прийманні спирту, претензії щодо втрати спирту понад норми подаються під час відправлення постачальнику одного примірника заповненого акта за формою П-24.
7. Спиртовмісні рідини (конфіскати), які надходять на підприємство - виробник спирту за письмовими розпорядженнями органів державної влади, приймає комісія, призначена керівником підприємства - виробника спирту, за участю представника підприємства, яке направило цю спиртовмісну рідину.
Виробнича лабораторія виконує дослідження одержаних рідин згідно з правилами технохімконтролю. За результатами приймання комісія складає акт довільної форми, в якому констатує об'ємну частку етилового спирту за температури 20 град.С та кількість безводного спирту в прийнятій партії спиртовмісної рідини. Прийняту кількість спиртовмісної рідини передають на зберігання матеріально відповідальній особі спиртосховища під розписку та зберігають окремо від спирту власного виробництва або спирту інших підприємств.
2. Порядок приймання спирту, який транспортували автотранспортом
1. У разі прибуття спирту в справній тарі його приймання здійснюють матеріально відповідальна особа підприємства разом із представником лабораторії в порядку, викладеному в пунктах 1 - 7 глави 1 розділу V Інструкції. Після закінчення заповнюють праву сторону акта за формою П-24. Спирт із транспортної тари повинен бути злитий повністю.
2. У разі надходження спирту у тарі з пошкодженими пломбами чи у несправній тарі спирт приймає комісія, призначена керівником підприємства-покупця. Комісія визначає наявність спирту у кожній одиниці тари (місці) та складає акт про недостачу спирту, який перевозили автотранспортом, за формою П-26 (додаток 16) (далі - форма П-26) у двох примірниках (для постачальника і одержувача).
В акті вказують характер пошкодження транспортної тари і/чи пломб і кількість спирту, знайденого комісією у цій тарі, в декалітрах безводного спирту.
У разі вимірювання кількості спирту об'ємним методом пункти 2 і 10 форми П-26 не заповнюють.
У разі вимірювання кількості спирту ваговим методом не заповнюють пункти 1, 3, 4 та 6 форми П-26.
У разі вимірювання кількості спирту засобами електронного обліку заповнюють пункти 1, 9 та 12 - 15 форми П-26.
У разі якщо спирт до станції (пристані) відправлення залізничним або водним транспортом постачальник перевозить автотранспортом, у розділі акта "Розмір недостачі безводного спирту" комісія заповнює пункт 1 у графі "Під час відправлення" і пункти 1 - 14 у графі "Під час приймання", а у разі відсутності спиртовимірювальних приладів встановлює тільки розмір недостачі спирту в декалітрах.
Один примірник акта залишають у працівника, що прийняв спирт на місці призначення, а другий передають у бухгалтерію підприємства-покупця, яка визначає розмір недостачі спирту і заповнює пункти 11 і 12 у графі "Під час відправлення", а також пункти 13 - 15.
У разі якщо спирт перевозить споживач або покупець автотранспортом безпосередньо зі складу постачальника, комісія заповнює у графі "Під час приймання" усі пункти відповідно до способу вимірювання кількості спирту, а у графі "Під час відправлення" - пункти 1, 3 - 9 та 11, 12 (при вимірюванні кількості спирту об'ємним способом) або 2, 5, 7 - 12 (при вимірюванні кількості спирту ваговим методом). Після цього обидва примірники акта передають у бухгалтерію.
Після визначення розміру недостачі в дал б.с. бухгалтерія представляє акт за формою П-26 керівнику підприємства, який дає розпорядження про списання спирту в межах норм та виносить рішення про відшкодування втрат у межах законодавства.
Керівник підприємства-покупця підписує розпорядження в акті за формою П-24 про списання фактично понесених природних втрат спирту в межах Норм природних втрат під час завантаження, транспортування та розвантаження партії спирту та вживає заходів щодо стягнення нанесених збитків через понаднормативні втрати (якщо вони мають місце) з особи (підприємства), відповідальної за зберігання спирту під час транспортування, згідно із законодавством.
3. Порядок приймання спирту, який транспортували залізницею
1. Приймання спирту, який транспортували залізницею, здійснює комісія, призначена керівником підприємства, в складі матеріально відповідальної особи та представника виробничої лабораторії.
2. Комісія в присутності представника залізничної станції прибуття перевіряє технічну справність цистерни, цілісність пломб та ЗЗП підприємства - постачальника спирту. За відсутності зауважень до названих пристроїв - знімає пломби і відкриває ЗЗП, вимірює висоту недоливу цистерни металевою лінійкою, визначає температуру спирту в цистерні і відбирає середню пробу згідно з ДСТУ 5043. Пробу відправляють в заводську лабораторію для проведення випробувань.
3. У разі невідповідності показника "об'ємна частка етилового спирту за температури 20 град.С", визначеного в середній пробі з цистерни, величині, яку вказано в залізничній накладній та в акті за формою П-24, або невідповідності спирту вимогам стандарту хоча б за одним із показників якості чи безпечності підприємство-покупець повинне негайно повідомити про це підприємство-постачальника. Рішення про приймання партії спирту виносять після переговорів постачальника та покупця за взаємною згодою, якщо інше не передбачено договором.
4. У разі прибуття спирту в несправній цистерні або з порушеними пломбами і запірно-запобіжними пристроями підприємства-постачальника передачу такої цистерни від залізниці підприємства-покупця здійснює комісія у складі представника покупця, начальника або заступника начальника станції і працівника станції. Під час передачі цистерни зі спиртом складають комерційний акт, в якому вказують тип цистерни, висоту недоливу, висоту наливного люка, об'ємну частку етилового спирту за температури 20 град.С (міцність) і температуру спирту в цистерні. Кількість спирту, який міститься в цистерні, в комерційному акті не вказують.
До комерційного акта може додаватись складений покупцем попередній розрахунок кількості одержаного спирту.
У процесі перевезення спирту в цистернах об'єм спирту в цистернах залежно від зміни температури збільшується або зменшується, у зв'язку з чим рівень наливу в цистернах відповідно підвищується або знижується.
Коефіцієнт об'ємного розширення спирту приймають 0,001 на 1 град.С, а розбіжність результатів визначення його кількості під час відправлення та видачі - 0,2%.
Кількість спирту в цистерні визначають за допомогою таблиці градуювання залізничних цистерн (таблиця 1 додатка 17).
Висоту налитого спирту визначають за табличним розміром діаметра котла цистерни, до якого додають фактичну висоту наливного люка і віднімають висоту недоливу.
Відповідно до висоти налитого спирту за градуювальними таблицями визначають фактичний об'єм спирту в цистерні в літрах.
Для визначення схоронності або недостачі спирту під час перевезення враховують таке: якщо температура його змінилася, то у разі підвищення температури до об'єму спирту, визначеного відправником, необхідно додати об'єм температурного розширення, а у разі зниження температури - відняти. Об'єм температурного розширення визначають як добуток від множення об'єму спирту, визначеного відправником, на коефіцієнт 0,001 і на кількість градусів зміни температури спирту під час перевезення. Крім того, від об'єму, визначеного відправником, необхідно відняти природну втрату спирту під час перевезення, яку розраховують згідно з нормами, які зазначені у таблиці 2 додатка 17.
Розрахований таким чином об'єм спирту порівнюють з фактичним, який визначено під час видачі за даними замірів і таблиць градуювання цистерн.
Для перерахунку природної втрати в декалітри спиртоводневої суміші необхідно природну втрату в декалітрах безводного спирту помножити на 100 і розділити на міцність спирту. (Приклад розрахунку недостачі спирту, на яку пред'явлено претензію, наведено у додатку 17).
Якщо під час передачі цистерни зі спиртом покупцю виявлено зниження міцності спирту, комісія відбирає згідно з ДСТУ 5043 з цистерни пробовідбірником дві проби спирту по 1 куб.дм кожна, які опломбовують пломбами станції та оформлюють актом відбору проби спирту із залізничної цистерни, що прибула (додаток 18). Одну пробу передають на аналіз у арбітражну лабораторію, яка акредитована на такі випробування, а другу зберігають у покупця спирту як контрольну пробу.
У цьому випадку в комерційному акті вказують міцність спирту згідно із супровідними документами і міцність, яку встановлено під час передачі. В акті вказують, що пробу спирту відібрано для випробовування на відповідність показника "об'ємна частка етилового спирту за температури 20 град.С" супровідним документам. Копію комерційного акта направляють в управління залізниці (станції) відправлення спирту для перевірки в лабораторних умовах міцності проби спирту, яку зберігає постачальник. Результати перевірки міцності висилають в управління залізниці призначення.
5. У разі відповідності показників якості вимогам чинного стандарту та супровідним документам про якість комісія приступає до приймання спирту в порядку, викладеному в пунктах 1-7 глави 1 розділу V Інструкції. Спирт із цистерни викачують через справний "спіральний рукав", який опускають у люк цистерни. Залишок спирту вибирають ручним способом через люк. Комунікація від залізничної цистерни повинна бути прокладена спочатку тільки до приладів вимірювання кількості спирту і тільки після них - до резервуарів спиртосховища. Нахил трубопроводів повинен забезпечувати повний злив спирту з цистерни та трубопроводів, за винятком спирту на ділянці трубопроводу, де встановлено вимірювальний пристрій. До місця максимальної висоти трубопроводу від цистерни трубопровід прокладають з підйомом, а на ділянці руху спирту вниз - тільки з нахилом.
Після закінчення зливання спирту із цистерни комісія повинна упевнитись в тому, що цистерна повністю злита, після чого покупець вкладає необхідні резинові прокладки, закриває люк цистерни та навішує ЗЗП (замки). Порожню цистерну повертають її власнику в такому самому порядку, як і під час перевезення спирту (небезпечного вантажу).
6. Якщо на станції призначення підприємство-покупець не має приймального відділення і спиртосховища, то спирт із залізничної цистерни в присутності комісії зливають в автоцистерни і перевозять на територію підприємства-покупця, де і проводять його вимірювання та приймання.
7. У випадках, вказаних у пунктах 2 і 3 глави 3 розділу V Інструкції, комісія відбирає середню пробу спирту з цистерни згідно з ДСТУ 5043 та приймає партію спирту в спиртосховище, а за необхідності - в окремий резервуар для зберігання до прийняття кінцевого рішення. Комісія виконує розрахунок кількості безводного спирту в цистерні з фіксацією надлишку або недостачі спирту, перевезеного в залізничній цистерні.
Підприємство-покупець подає претензії, які виникли за пунктом 3 глави 3 розділу V Інструкції, до підприємства-постачальника одночасно з відправкою одного екземпляра оформленого акта про відвантаження та приймання спирту, але не пізніше ніж через 5 діб після приймання спирту. До вирішення спірного питання покупець повинен зберігати пломби відправника, які знято із залізничної цистерни.
8. Схоронність спирту у цистерні або його недостачу за комерційним актом, складеним згідно з пунктом 4 глави 3 розділу V Інструкції, визначає управління залізниці призначення та задовольняє претензії підприємства-покупця згідно із законодавством.
VI. Порядок відбирання проб спирту, їх зберігання та облік
1. Відпуск та приймання спирту здійснюють партіями. Під час відпуску спирту від кожної партії відбирають середню пробу згідно з ДСТУ 5043. Об'єм середньої (об'єднаної) проби обумовлено в нормативно-технічних документах на вид та сорт продукції в даній партії, але він повинен бути не меншим ніж 2 куб.дм.
2. Середню пробу розділяють на три частини та розливають в сухі скляні пляшки, які попередньо ополіскують спиртом цієї проби. Пляшки з пробами закупорюють корками або гвинтовими кришками.
Горловину кожної закупореної пляшки з середньою пробою слід обгорнути поліетиленовою плівкою або шматком тканини, обв'язати ниткою (шпагатом). Обидва кінці нитки прошнуровують через етикетку та опломбовують або заливають сургучем на картонній або дерев'яній бирці та опечатують. Дозволено клеїти етикетку на пляшку поверх обох кінців нитки.
На етикетці вказується:
найменування підприємства-виробника та його адреса;
найменування продукції, сорт (марка), вид вихідної сировини;
номер партії, кількість спирту в партії, від якої відібрано пробу;
вид транспортної тари, кількість одиниць тари у партії, номер цистерни і т.ін.;
номер документа про якість продукції та номер акта про відвантаження та приймання спирту;
дата відбору проби та строк зберігання проби;
прізвища, посади та підписи осіб, які відібрали та опечатали пробу.
Акт відбирання проби спирту складають згідно з ДСТУ 5043.
3. Одну пляшку із середньою пробою передають у виробничу лабораторію для виконання випробування на відповідність чинному нормативному документу на дану продукцію та видачі документа про якість продукції даної партії. Пробу, яку передали в лабораторію, обліковують у складському та лабораторному журналах обліку спирту.
Дві інші пляшки із середньою пробою зберігають у спиртосховищі як арбітражні на випадок розбіжностей між постачальником та покупцем у результатах випробувань на відповідність якості продукції в партії. Арбітражні проби зберігають до отримання від споживача заповненого акта про відвантаження та приймання спирту, але не більше ніж 60 діб після відвантаження. У разі подання покупцем претензії до постачальника або підприємства, яке здійснює транспортування спирту, проби зберігаються до вирішення питання у судовому порядку. Протягом такого самого строку зберігають арбітражні проби від партії спирту, відвантаженої на експорт. Після закінчення строку зберігання арбітражні проби зливають у резервуар спиртосховища з такою самою продукцією та обліковують.
4. На вимогу покупця спирту, у разі присутності його представника під час відпуску спирту, відбирають середню пробу безпосередньо зі спирту споживача. Пробу розливають у дві пляшки об'ємом 0,5 куб.дм кожна та оформляють згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції. Етикетки на пляшках повинні бути скріплені підписами осіб, що відпускають та приймають спирт. Проби передають споживачу із занесенням інформації про відібрані та передані проби спирту в акт про відвантаження та прийняття спирту і в товарно-транспортну накладну.
5. Під час приймання спирту одразу після відкриття люка відбирають середню пробу згідно з ДСТУ 5043.
Об'єм середньої проби обумовлено в нормативно-технічних документах на вид та сорт продукції в даній партії, але він повинен бути не меншим ніж 2 куб.дм. Після цього складають акт про відбір проби.
Якщо тара, в якій прибув спирт, справна, пломби та ЗЗП не порушено, то частину проби передають у виробничу лабораторію покупця для виконання випробувань на відповідність вимогам нормативних та супровідних документів.
У разі коли результати аналізів підтвердили відповідність партії спирту вимогам нормативних документів, якщо інше не передбачено умовами контракту, відповідність за показником "об'ємна частка етилового спирту за температури 20 град.С" (міцність) величині, яку вказано в товарно-транспортній накладній та акті за формою П-24, залишок середньої проби зберіганню не підлягає, його зливають назад у тару та враховують в об'єм партії спирту, яку приймають.
6. У разі невідповідності спирту вимогам чинного стандарту і (або) невідповідності показника "об'ємна частка етилового спирту за температури 20 град.С" (міцність) величині, яку вказано в товарно-транспортній накладній та акті за формою П-24, повторно відбирають середню пробу спирту в кількості не менше ніж 2,5 куб.дм. Середню пробу розливають у п'ять чистих та сухих пляшок об'ємом 0,5 куб.дм кожна. Дві пляшки із середньою пробою передають у виробничу лабораторію покупця для проведення повторних випробувань, дві - на проведення випробувань у лабораторію, акредитовану на виконання зазначених робіт, за взаємною згодою між постачальником та покупцем. Дві пляшки (в тому числі одна пляшка повторного відбору проб) зберігають у спиртосховищі покупця до вирішення суперечностей з постачальником.
7. Якщо тара, в якій прибув спирт, несправна і /або порушені пломби і/або ЗЗП, комісія за участі представників підприємства, що транспортувало спирт, відбирає середню пробу від партії спирту в кількості не менше ніж 3 куб.дм, яку розливають в шість чистих та сухих пляшок об'ємом 0,5 куб.дм кожна. Дві пляшки середньої проби передають у виробничу лабораторію покупця для проведення випробувань на відповідність.
У разі відповідності спирту вимогам стандарту і відповідності показника "об'ємна частка етилового спирту за температури 20 град.С" (міцності) величині, яку вказано в товарно-транспортній накладній та акті про відвантаження та приймання спирту, чотири інші пляшки з (відібраною) пробою зберіганню не підлягають, їх вміст виливають назад у транспортну тару і враховують в об'ємі партії спирту, яка поступила.
8. У разі невідповідності спирту вимогам стандарту або умовам контракту і (або) невідповідності показника "об'ємна частка етилового спирту за температури 20 град.С" (міцність) величині, яку вказано в формі N 1 - ТН (спирт) і акті за формою П-24, дві пляшки із середньою пробою спирту передають для проведення випробувань у лабораторію, акредитовану на такі випробування, за взаємною згодою між постачальником та покупцем, а дві пляшки відібраної проби зберігають у спиртосховищі покупця до вирішення суперечностей із постачальником або підприємством, яке відповідало за транспортування спирту.
9. Проби спирту, які зберігають у спиртосховищі, оприбутковують за кількістю наявного в них безводного спирту та обліковують окремо в журналі за формою П-22 без відображення в журналі за формою П-20.
Після закінчення встановленого строку зберігання проб їх зливають у цистерни й оформляють акт про зливання проб згідно з ДСТУ 5043 та відображають дану операцію в журналі за формою П-22.
10. Проби спирту для проведення випробувань у виробничу лабораторію зі спиртосховища передають з оформленням акта згідно з ДСТУ 5043 та списують кількість спирту у переданих пробах на лабораторію в журналі обліку руху спирту в резервуарах за формою П-22 і в журналі за формою П-20.
Облік спирту у виробничій лабораторії ведуть у журналі обліку проб спирту, що надходять у лабораторію для випробувань (додаток 19), із зазначенням кількості спирту, яка використана на випробування (за встановленою нормою і фактично) та яка передана із залишками на виробництво.