Про порядок здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків

Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункту 13 Статуту Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття правління Фонду

Затвердити такі, що додаються:

1.1. Порядок фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи .

1.2. Порядок фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва за умови збереження за працівниками місця роботи.

2. Виконавчій дирекції Фонду подати постанову правління на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

1.1. Порядок фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи (далі - Порядок), розроблений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та спрямований на профілактику настання страхових випадків.

1.2. Порядок визначає умови, механізм фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) частини витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (додатково створене робоче місце (місця)) за умови збереження за ними основного місця роботи, а також контроль за використанням коштів Фонду та гарантії зайнятості цих працівників.

1.3. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

основне місце роботи - робоче місце, визначене роботодавцем працівнику, на якому він працює на момент настання страхового ризику;

страховий ризик - обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребуватимуть матеріальної підтримки та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

додатково створене робоче місце (місця) - робоче місце, яке додатково, на строк до 6 місяців, створює роботодавець для тимчасового (до 6 місяців протягом року) переведення працівника за його згодою з метою запобігання його вивільненню;

регіональні центри зайнятості - Кримський республіканський, обласні, Київський та Севастопольський міські центри зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду;

базові центри зайнятості - районні, міськрайонні і районні у містах, міські центри зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду;

тимчасове припинення діяльності - це вимушене тимчасове скорочення нормальної чи встановленої у роботодавця відповідно до законодавства України тривалості робочого часу, що виникає з обставин, незалежних від роботодавця, не носить регулярний чи сезонний характер і є невідворотним.

1.4. Дія цього Порядку не поширюється на бюджетні, комунальні та неприбуткові організації.

2.1. Обсяги витрат на оплату праці роботодавцю визначаються правлінням Фонду на цю мету виходячи з фінансових можливостей Фонду.

2.2. Фінансуванням частини витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду забезпечуються роботодавці у разі охоплення тимчасовим припиненням діяльності понад:

50% працівників - при середньообліковій чисельності штатних працівників до 100 осіб;

30% працівників - при середньообліковій чисельності штатних працівників від 101 до 500 осіб;

20% працівників - при середньообліковій чисельності штатних працівників понад 501 особу.

2.3. Фінансування витрат на оплату праці не здійснюється роботодавцю для осіб, які:

працевлаштовані з наданням дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду;

отримують допомогу по частковому безробіттю або беруть участь в інших профілактичних заходах, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

працюють за сумісництвом;

проходять альтернативну (невійськову) службу;

відповідно до законодавства отримали дозвіл на працевлаштування.

2.4. Витрати на оплату праці фінансуються роботодавцю у разі виникнення у працівників страхового ризику через тимчасове припинення діяльності, що триває не менше одного місяця на дату подання відповідної заяви, що надається до базового центру зайнятості та охоплює чисельність працівників, визначених пунктом 2.2 цього Порядку.

2.5. Фінансування витрат на оплату праці роботодавцю забезпечується за рахунок коштів Фонду до шести місяців протягом поточного року за умови збереження за працівником, переведеним за його згодою на цей період на додатково створене робоче місце (місця), основного робочого місця.

2.6. Кошти Фонду надаються роботодавцю на оплату праці не більше 30 відсотків чисельності працівників, у яких через тимчасове припинення діяльності виникла загроза вивільнення.

2.7. Трудовий договір, що укладається між роботодавцем та працівником для виконання роботи на додатково створеному робочому місці, не може бути розірвано з ініціативи роботодавця, а також за угодою сторін (пункт 1 статті 40 та пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України) .

Трудовий договір за основним місцем роботи не може бути розірвано з підстав, зазначених у абзаці першому цього пункту, протягом року з дня переведення на основне місце роботи.

За рахунок коштів Фонду фінансується частина витрат роботодавця на заробітну плату одного працівника, переведеного на додатково створене робоче місце (місця), у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб.

Якщо працівник працював неповний місяць, розмір фінансування частини витрат здійснюється пропорційно за фактично відпрацьований час.

4.1. Розгляд питання про можливість фінансування роботодавцю витрат на оплату праці здійснюється комісією, створення якої ініціює регіональний центр зайнятості.

Склад комісії затверджується наказом директора регіонального центру зайнятості.

До складу комісії включаються представники регіонального центру зайнятості (один із яких є головою комісії), Міністерства економіки та Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь економіки, праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головного управління праці та зайнятості та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, територіальної державної інспекції праці Держнаглядпраці, а також по два делеговані представники соціальних партнерів регіонального координаційного комітету сприяння зайнятості (за згодою).

4.2. Засідання комісії проводиться не менше одного разу на місяць та залежно від кількості поданих роботодавцями заяв і є правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 членів комісії. Висновок комісії приймається більшістю голосів присутніх.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

Прийняте рішення оформляється наказом директора регіонального центру зайнятості.

4.3. Для розгляду питання щодо фінансування з Фонду витрат на оплату праці роботодавець подає до базового центру зайнятості за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:

заяву про виділення коштів для фінансування витрат на оплату праці (далі - заява) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку;

інформацію, підтверджену відповідними документами, щодо наявності тимчасового припинення діяльності тривалістю та обсягом, що визначені цим Порядком;

звіт про заплановане вивільнення працівників за формою N 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 N 420 "Про затвердження форм звітності та інструкції щодо їх заповнення", зареєстрованим Міністерством юстиції України 21.12.2005 за N 1534/11814.

4.4. На розгляд комісії до регіонального центру зайнятості роботодавець додатково подає:

довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

довідку про середньооблікову чисельність штатних працівників на дату подання заяви до базового центру зайнятості;

копію змін до штатного розпису роботодавця та список працівників, які будуть переведені на додатково створені робочі місця;

копію довідки органу статистики про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

орієнтовний розрахунок коштів щодо витрат на оплату праці.

4.5. На розгляд комісії до регіонального центру зайнятості базовий центр зайнятості подає разом з документами, зазначеними у пункті 4.3:

відомості про перебування на обліку роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не менше 24 місяців;

довідку про відсутність заборгованості щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 1 число місяця в якому звернувся роботодавець.

4.6. Комісія розглядає питання про виділення коштів для фінансування витрат на оплату праці роботодавцю протягом 5 робочих днів з дня надходження документів до регіонального центру зайнятості.

4.7. Під час розгляду заяв роботодавців про виділення коштів для фінансування витрат на оплату праці працівників перевага надається тим, державну реєстрацію яких проведено в малих, у тому числі монофункціональних містах, за умови, якщо наймані працівники працюють за місцем державної реєстрації роботодавця.

4.8. Рішення про відмову у виділенні коштів для фінансування витрат на оплату праці працівників приймається, якщо роботодавець:

перебуває у стані злиття, приєднання, поділу, перетворення, ліквідації або банкрутства;

перебуває на обліку як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування менше 24 місяців;

має на 1 число місяця, в якому звернувся, заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також заборгованість з податків та зборів (обов'язкових платежів).

4.9. Рішення щодо фінансування витрат на оплату праці роботодавцю з урахуванням висновків комісії, які мають рекомендаційний характер, приймається директором регіонального центру зайнятості та доводиться до базового центру зайнятості протягом 3 робочих днів.

4.10. Про прийняте рішення базовий центр зайнятості повідомляє роботодавця протягом 3 робочих днів.

4.11. Роботодавець протягом 5 робочих днів підписує договір щодо фінансування витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду та надає базовому центру зайнятості копії наказів або витяг з наказу про переведення працівників за їх згодою, які зазначені в формі 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників", на додатково створені робочі місця та копії трудових книжок (титульна сторінка та сторінка із записом про переведення на іншу роботу, засвідчені в установленому порядку).

4.12. У договорі про фінансування витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду сторони визначають предмет договору, свої права та обов'язки, гарантії зайнятості працівника, умови та порядок фінансування, взаємну відповідальність та підстави розірвання договору.

4.13. Перерахування коштів Фонду роботодавцю здійснюється щомісячно протягом 10 робочих днів базовим центром зайнятості на підставі укладеного договору про фінансування витрат на оплату праці після подання роботодавцем щомісячних розрахунків витрат роботодавця на оплату праці працівників, переведених на додатково створені робочі місця.

5.1. За достовірність наданих даних, що є підставою для перерахування коштів Фонду на витрати на оплату праці, відповідає роботодавець.

5.2. Базовий центр зайнятості не рідше ніж один раз у квартал або за письмовим зверненням фізичної чи юридичної особи про факти порушення роботодавцем умов фінансування витрат на оплату праці перевіряє достовірність відомостей, поданих роботодавцем, та дотримання цього Порядку.

Центр зайнятості має право під час перевірки отримувати від роботодавця необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки.

5.3. Результати перевірки оформлюються актом, що складається у 2 примірниках та підписується уповноваженою особою базового центру зайнятості, яка провела перевірку, та представником роботодавця. Один примірник залишається у роботодавця.

У разі відмови роботодавця підписати цей акт уповноважена особа, яка проводила перевірку, складає акт про відмову роботодавця від підписання акта перевірки.

5.4. Центр зайнятості зупиняє фінансування витрат на оплату праці у разі, якщо роботодавець несвоєчасно подав або не подав відомості для отримання фінансування, відмовляє або перешкоджає проведенню перевірки цих відомостей, у ході перевірки виявлено факти подання роботодавцем центру зайнятості недостовірних відомостей або порушення порядку використання коштів Фонду.

Відновлення фінансування здійснюється у разі, якщо за результатами перевірки не виявлено порушень умов цього Порядку або усунено ці порушення.

5.5. Кошти, використані роботодавцем не за цільовим призначенням або з порушенням законодавства, підлягають поверненню Фонду протягом 10 робочих днів після виявлення порушення.

5.6. У разі відмови роботодавця добровільно повернути кошти Фонду або неповернення їх у встановлені строки стягнення коштів здійснюється базовим центром зайнятості у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

5.7. У разі недостовірності поданих роботодавцем даних роботодавець повинен повернути відповідно до законодавства Фонду суму заподіяної шкоди з урахуванням індексації на рівень інфляції (обчислюється шляхом множення суми заподіяної шкоди на добуток індексу зростання цін на споживчі товари від місяця, в якому було заподіяно шкоду, до місяця, що передує місяцю її повернення, поділених на 100) (щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом).

5.8. У разі порушення гарантій зайнятості осіб (розірвання трудового договору з працівником за основним місцем роботи протягом року з дня переведення на це робоче місце або на додатково створеному робочому місці протягом 6 місяців з ініціативи роботодавця (пункт 1 статті 40, пункт 1 статті 36, частина третя статті 38 Кодексу законів про працю України) ) або використання коштів Фонду з порушенням законодавства роботодавець повертає одержану суму в повному обсязі з урахуванням індексації на рівень інфляції (обчислюється шляхом множення суми, отриманої на витрати на оплату праці, на добуток індексу зростання цін на споживчі товари від місяця початку отримання витрат на оплату праці до місяця, що передує місяцю її повернення, поділених на 100) (щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом).

5.9. Рішення про повернення коштів роботодавцем приймається директором базового центру зайнятості і оформляється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про повернення коштів роботодавцем базовий центр зайнятості надсилає роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність повернути кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернути кошти з підстав, передбачених Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються відповідною постановою Кабінету Міністрів України, відмови роботодавця повернути кошти, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

5.10. Спори, які виникають з питань надання та використання коштів Фонду, наданих роботодавцям для фінансування витрат на оплату праці, вирішуються центром зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.