Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 та Правил перевезення наливних вантажів

Креслення і пояснювальна записка із розрахунками повинні бути погоджені із відповідною службою залізниці.

Начальник станції особисто перевіряє відповідність розміщення і кріплення вантажу зазначеним кресленням. Таку перевірку може виконати також інший працівник станції, персонально виділений і затверджений наказом начальника дирекції.

При навантаженні, вивантаженні ВМ, які належать військовим ешелонам, організація навантажувально-розвантажувальних робіт і охорони вантажів покладається на начальника ешелону.

8.6.3. Оформлення перевізних документів на військовий ешелон (транспорт) провадиться одночасно з навантаженням. При заповненні накладної на групу вагонів у графі "Особливі відмітки" начальник ешелону (транспорту) проставляє проти кожного вагона з ВМ відмітку "ВМ", а на лицевому боці - відмітки, передбачені підпунктом 5.5.4. в) цих Правил.

8.6.4. Формування військового ешелону (транспорту) здійснюється з дотриманням вимог підпунктів 8.3.5 - 8.3.7 цих Правил.

Вагони, які завантажені танками, бронетранспортерами та іншою закритою бойовою технікою, у яких розміщені ВМ як боєкомплект, прикриття не потребують.

Не дозволяється причеплення до військового людського поїзда вагонів з ВМ, негабаритними, радіоактивними вантажами, цистерн з кислотами, зрідженими газами, легкозаймистими рідинами, а також цистерн з-під зріджених газів, які не належать до ешелону.

Розміщення військових варт і фахівців, які супроводжують ВМ при перевезенні у складі військового ешелону, провадиться за наказом начальника цього ешелону.

8.6.5. Попередження начальника ешелону (варти), чергового по ешелону щодо проведення маневрових робіт з вагонами, які зайняті особовим складом ешелонів і вартами військових транспортів, а також про маневрову роботу, приймання і відправлення поїздів суміжними коліями здійснюється працівниками станції у порядку, установленому місцевою інструкцією згідно з підпунктом 8.3.17 цих Правил.

8.6.6. У разі перевезення ВМ у військових ешелонах і транспорті необхідно керуватися положеннями цього розділу, а також іншими нормативними документами.

8.6.7. Начальник ешелону (відправник військового транспорту) несе відповідальність за наслідки, що виникли через неправильне розміщення і кріплення озброєння і військової техніки з ВМ у військовому ешелоні (транспорті).

8.7. Протипожежні заходи при перевезенні ВМ

8.7.1. Місця на станціях, спеціально виділені для навантаження вивантаження і перевантаження ВМ, забезпечуються відправником/ одержувачем необхідними засобами пожежогасіння залежно від властивостей ВМ, з якими виконуються вантажні операції, відповідно до аварійної картки. Засоби пожежогасіння повинні бути завчасно підготовлені і доставлені на місце навантаження (вивантаження) ВМ відправником/одержувачем.

Норми засобів пожежогасіння і пожежного інструменту, необхідні для забезпечення місць навантаження, вивантаження і перевантаження ВМ, затверджуються начальником залізниці разом з ЗКУ залежно від обсягів навантаження, вивантаження і перевантаження таких вантажів для кожного пункту.

Військові ешелони забезпечуються відправниками засобами пожежогасіння за нормами, установлюваними Міноборони за узгодженням з МВС і Укрзалізницею.

8.7.2. У разі проведення робіт з вагонами, завантаженими ВМ (технічне обслуговування і ремонт вагонів, вантажно-розвантажувальні та маневрові роботи), забороняється:

користуватися для освітлення відкритим вогнем (факелами, ґнотами тощо), а також гасовими і свічковими ліхтарями; для цього дозволяється використовувати тільки справні акумуляторні або батарейні електричні ліхтарі;

провадити роботи з ремонту й обслуговування з використанням факелів, які горять, кінців, жаровень, газового й електричного зварювання;

палити ближче 100 м від місця навантаження, вивантаження, перевантаження ВМ;

застосовувати електричні акумулятори або батарейні ліхтарі всередині вагона з ВМ.

Керівник вантажно-розвантажувальних робіт не повинен допускати до робіт з ВМ осіб, які мають при собі сірники, запальнички та інші речі для паління.

8.7.3. Перед навантаженням (вивантаженням) ВМ на станції її відповідальний працівник і керівник навантаження (вивантаження) має передбачити порядок розосередження майна, швидке прибирання вагонів і відведення автомобілів з ВМ у разі виникнення пожежі і загрози вибуху на безпечну відстань.

Порядок перевезення вантажних автомобілів з ВМ у межах станції і подача їх до місця навантаження (вивантаження) регулюються відповідальним представником відправника (одержувача).

Автомобілі, що очікують навантаження і вивантаження, не можуть залишатися навіть на короткий час без нагляду водіїв; автомобілі повинні бути віддалені на відстань не менше 25 м від місць навантаження (вивантаження); двигуни мають бути вимкнені.

Скупчення людей і великих партій вантажів біля рухомого складу з ВМ, а також допуск сторонніх осіб на місця навантаження і вивантаження цих вантажів забороняється.

8.7.4. Автомобілі, які використовуються для навантаження, вивантаження, перевантаження ВМ, мають бути справними і відповідати вимогам безпеки, які передбачені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Автомобілі й автонавантажувачі, які працюють на рідкому паливі, повинні бути забезпечені вогнегасниками й обладнані іскрогасниками; над глушниками обладнується спеціальний щит.

Несправні автомобілі й автонавантажувачі (без іскрогасників, з викидами іскор з глушника, з установкою запалювання на розрив шляхом утворення іскор на зовнішніх частинах свічок, з протіканням бензобака і бензопроводу, з незакріпленими деталями тощо) до перевезення вантажів і до вантажно-розвантажувальних робіт не допускаються.

Крани на автомобільному ходу, що використовуються для вантажно-розвантажувальних робіт з такими вантажами, повинні мати на викидних трубах надійні іскрогасники, а електрокрани - надійне заземлення.

8.7.5. На тепловозах і електровозах має бути протипожежне обладнання за нормами, установленими Укрзалізницею.

Паровоз на твердому або рідкому паливі, який подається у поїзд у складі якого є вагони з ВМ, забезпечується, крім загальної норми протипожежного обладнання, двома пінними або порошковими вогнегасниками місткістю не менше 10 л.

Маневрові локомотиви, які здійснюють роботу з ВМ, повинні мати справні іскрогасні пристрої.

На пожежну охорону залізниць покладається контроль за наявністю і справним станом засобів пожежогасіння, пожежного інструмента й обладнання на локомотивах та на місцях виконання вантажних робіт з ВМ на станціях.

9.1. Загальні положення

9.1.1. Перевезення радіоактивних матеріалів здійснюється відповідно до нормативних документів, зазначених у підпункті 1.5.1 цих Правил.

9.1.2. Радіаційний контроль при перевезенні здійснюється відправником - при підготовці вантажу до навантаження і перевезення; одержувачем - при вивантаженні вантажу.

Санепідстанції залізниць здійснюють у встановленому порядку нагляд за дотриманням радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів.

9.1.3. Беспосередню відповідальність за безпеку перевезення радіоактивних матеріалів несе відправник відповідно до чинного законодавства.

9.1.4. Конструкція пакувального комплекту повинна забезпечувати стійкість комплекту при перевезенні, надійне і відповідне закріплення його на рухомому складі, навантаження на підлогу вагона має бути не більше 2200 кгс/кв.м (2,2 тс/кв.м), а універсального контейнера - не більше 1000 кгс/кв.м (1 тс/кв.м).

9.1.5. Перед відправленням відправник повинен виміряти рівень випромінювання на поверхнях упаковки та на відстані 1 м від поверхонь упаковки (транспортний індекс) і за цими показниками визначити категорію упаковки відповідно до таблиці 7.3 додатка 1 до цих Правил.

9.1.6. У разі виникнення аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів необхідно керуватися заходами, розробленими відправником відповідно до Положення щодо планування заходів та дій на випадок аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів, затвердженого наказом Держатомрегулювання від 07.04.2005 N 38, зареєстрованого в Мін'юсті 22.04.2005 за N 431/10711, які включені до перевізних документів згідно з підпунктом 5.5.3 цих Правил. Крім цього, необхідно керуватися особливостями ліквідації наслідків аварійної ситуації відповідно до положень пункту 1.9 цих Правил.

9.2. Приймання до перевезення радіоактивних матеріалів

9.2.1. Залежно від кількості, маси упаковок та транспортних пакетів і транспортного індексу перевезення радіоактивних матеріалів можуть здійснюватися вагонними відправками в критих або відкритих вагонах (без гальмових площадок), в універсальних контейнерах залізниці або відправників (одержувачів), у спеціалізованих контейнерах відправників (одержувачів), а також вантажобагажем у поштовобагажних і пасажирських поїздах.

9.2.2. Для постійного перевезення упаковок з радіоактивними матеріалами можуть бути використані спеціально обладнані вагони, які належать відправникам або одержувачам.

9.2.3. Перевезення упаковок з короткоживучими нуклідами (період піврозпаду до 15 діб) або таких, які вимагають дотримання певного температурного режиму, вантажними поїздами не допускається.

9.2.4. Будь-яка упаковка або транспортний пакет, що має транспортний індекс більший 10, або вантаж, що має індекс безпеки з критичності більший 50, перевозяться лише на умовах виняткового використання.

Рівень випромінювання для вантажів, що перевозяться на умовах виняткового використання, не повинен перевищувати:

а) 10 мЗв/год у будь-якій точці на зовнішній поверхні будь-якої упаковки або пакувального комплекту і лише може перевищувати 2 мЗв/год за умови, що:

вагон обладнаний огородженням, що за звичайних умов перешкоджає доступу сторонніх осіб усередину огородженого простору;

ужито заходів, спрямованих на закріплення упаковок або транспортних пакетів таким чином, щоб їхнє положення всередині вагона або контейнера під час перевезення за звичайних умов залишалося незмінним;

не проводиться жодних навантажувально-розвантажувальних операцій під час перевезення;

б) 2 мЗв/год у будь-якій точці на зовнішній поверхні вагона, включаючи верхню і нижню поверхню, або в разі відкритого вагона - у будь-якій точці вертикальних площин, що проходять через зовнішні межі вагона, на верхній поверхні вантажу і нижній зовнішній поверхні вагона;

в) 0,1 мЗв/год у будь-якій точці на відстані 2 м від вертикальних площин, утворених зовнішніми боковими поверхнями вагона, або, якщо вантаж перевозиться у відкритому вагоні, - у будь-якій точці на відстані 2 м від вертикальних площин, що проходять через зовнішні межі вагона.

9.2.5. Вагони, повністю завантажені упаковками з радіоактивними матеріалами, не повинні включатися у поїзд поруч з пасажирськими вагонами, з вантажними вагонами з людьми, з вагонами які мають гальмівну площадку або завантаженими вибухонебезпечними легкозаймистими вантажами або газами.

Контейнери з радіоактивними матеріалами перевозяться у вагонах без сортування під час перевезення. Такі контейнери встановлюються у середній частині вагона, який не має гальмівної площадки.

9.2.6. Під час приймання упаковок або пакувальних комплектів з радіоактивним матеріалом органи санітарного нагляду на залізниці можуть зробити контрольну дозиметричну перевірку і при виявленні невідповідності одержаних результатів з даними супровідних документів залізниця має право відмовити в прийманні вантажів до перевезення.

Виявлені порушення оформляються актами загальної форми. Копії актів направляються до відповідних компетентних органів, а також відправнику.

9.2.7. Завезення радіоактивних вантажів провадиться: на станції, де є спеціальні склади для їх зберігання, за 24 години до відправлення; на станції, де упаковки з радіоактивними матеріалами зберігаються на загальних складах, за 6 годин до відправлення в денний час і за 12 годин при відправленні з 9 до 11 години наступного дня.

Навантаження-розвантаження упаковок або пакувальних комплектів III транспортної категорії, які перевозяться на умовах "виняткового використання", повинні провадитися тільки навантажувально-розвантажувальними механізмами і тільки силами відправників-одержувачів.

9.2.8. Про наявність у складі поїзда вагонів з радіоактивними матеріалами в натурному листі проставляється відмітка "Радіоактивно".

9.2.9. Відправник зобов'язаний у день здавання вантажу до перевезення повідомити одержувача про відправлення на його адресу радіоактивних матеріалів із зазначенням таких даних: найменування вантажу, кількість місць, маса упаковок або пакувальних комплектів дата відправлення, номер відправки і вагона (контейнера).

9.2.10. Одержувач має відстежувати надходження відправлених на його адресу вантажів і, у разі їх неприбуття у встановлені терміни, пред'явити залізниці вимоги щодо розшуку і доставки. Станція призначення повинна повідомити про те, що сталося, органам внутрішніх справ і санітарного нагляду на транспорті, відправнику і забезпечити розшук вантажів за заявою одержувача з доданням відповідних документів; у разі відсутності в одержувача зазначених документів - за повідомленням відправника.

9.2.11. Станція призначення після прибуття вантажу повинна негайно повідомити одержувача. Останній зобов'язаний протягом 12 годин з моменту прибуття вивезти їх зі станції незалежно від стану упаковок або пакувальних комплектів. У разі несвоєчасного одержання одержувачем вантажів у пунктах призначення і затримки їх вивезення залізниця повинна звернутися до органів внутрішніх справ на транспорті для вжиття заходів щодо примусового їх вивезення одержувачем.

9.2.12. Якщо одержувача, зазначеного в накладній, не виявиться на станції призначення, то відправник протягом однієї доби після одержання від залізниці відповідного повідомлення зобов'язаний вирішити питання щодо повернення вантажу.

9.2.13. У разі виявлення порушення пломби упаковок або пакувальних комплектів чи їх пошкодження складається акт загальної форми без розкриття і перевірки місткості та негайно повідомляються відправник, органи санітарного нагляду і Міністерства внутрішніх справ України. Доступ до таких упаковок або пакувальних комплектів повинен бути обмежений. Фахівці повинні якомога швидше оцінити ступінь радіаційного забруднення та рівень випромінювання. У цьому випадку контролю повинні підлягати упаковки або пакувальні комплекти, транспортний засіб, прилеглі зони навантаження (розвантаження). У разі небхідності мають бути вжиті заходи для захисту людей, майна, навколишнього середовища відповідно до аварійних планів, затверджених в установленому порядку.

9.2.14. Після вивантаження з вагона чи універсальних контейнерів радіоактивних матеріалів одержувач зобов'язаний провести радіометричну перевірку вагонів і контейнерів (не повинно бути нефіксованого забруднення радіоактивними речовинами) і зняти з них знаки радіаційної небезпеки.

Про відсутність нефіксованого забруднення та дезактивації вагонів і контейнерів до встановленої норми (не більше 5 мкЗв/год) одержувач повинен видати станції довідку, засвідчену органами санітарного нагляду. До моменту видачі довідки вагони та контейнери залишаються у користуванні в одержувача.

Дезактивація вагонів виконується силами і засобами одержувача під контролем представників органів санітарного нагляду на залізничному транспорті.

Витрати, пов'язані з дезактивацією вагонів та їх затримкою з цієї причини, пред'являються одержувачем у встановленому порядку організації, з вини якої відбулося забруднення.

9.2.15. Вагони й обладнання, що регулярно використовуються для перевезення радіоактивних матеріалів, повинні періодично перевірятися з метою визначення рівня їх забруднення. Частота проведення таких перевірок залежить від вірогідності забруднення й обсягів перевезення радіоактивних матеріалів.

9.3. Перевезення радіактивних матеріалів пасажирськими поїздами

9.3.1. Кількість упаковок або транспортних пакетів I категорії, які одночасно перевозяться у багажному вагоні, не обмежується. Перевезення здійснюється без перевантаження на шляху прямування.

9.3.2. Дрібні партії упаковок II і III категорій або пакувальних комплектів можуть прийматися до перевезення вантажобагажем, якщо:

загальна кількість упаковок II і III категорій або пакувальних комплектів така, що сума транспортних індексів не перевищує 10;

максимальна маса однієї упаковки або пакувального комплекта не більше ніж 165 кг при навантаженні і вивантаженні засобами відправника й одержувача механізованим способом і не більше ніж 50 кг при ручному навантаженні;

мінімальна маса брутто однієї упаковки 10 кг, а розмір не менше ніж 0,2 х 0,2 х 0,2 м.

Відправки, які мають упаковки або пакувальні комплекти масою більше 50 кг, приймаються лише за умови, що на станції призначення поїзд згідно з розкладом має стоянку не менше 5 хв.

9.3.3. Одержувач зобов'язаний з'явитися на станцію за вантажобагажем, який прибув на його адресу, завчасно до прибуття пасажирського поїзда.

У разі неявки одержувача вантажобагаж вивантажується з багажного вагона в багажну комору. Одночасно начальник станції вживає заходів згідно з підпунктом 9.2.12 цих Правил.

9.4. Укладання, розділення (відділення) радіоактивних матеріалів під час перевезення і транзитного зберігання

9.4.1. Упаковки або транспортні пакети повинні відділятися:

від персоналу в робочих зонах постійного перебування на відстані, розрахованій з використанням дозового критерію 5 мЗв на рік;

б) від членів критичної групи населення у місцях загального доступу на відстані, розрахованій з використанням дозового критерію 1 мЗв на рік;

в) на достатній відстані від непроявлених фотографічних плівок; ця відстань визначається з розрахунку, що радіоактивне опромінення непроявлених фотографічних плівок у зв'язку з перевезенням радіоактивного матеріалу повинно бути обмежене рівнем 0,1 мЗв на партію вантажу таких плівок.

Упаковки або транспортні пакети II та III категорій не дозволяється перевозити у відділеннях вагонів разом з людьми, за винятком відділень, призначених для осіб, що супроводжують такі упаковки.

9.4.2. Укладання вантажів під час перевезення і транзитного зберігання

Упаковка або транспортний пакет за умови, що середній тепловий потік біля поверхні не перевищує 15 Вт/кв.м, а вантаж, що безпосередньо оточує їх, не перебуває в мішках або пакетах, може перевозитися серед упакованого генерального вантажу без дотримання особливих положень щодо укладення, крім випадків, коли компетентним органом у сертифікаті про затвердження конструкції може бути обумовлена особлива вимога.

Розміщення контейнерів, накопичення упаковок, транспортних пакетів повинні контролюватися таким чином:

а) за винятком випадків виняткового використання, загальна кількість упаковок, транспортних пакетів та контейнерів у вагоні повинна обмежуватися таким чином, щоб сума транспортних індексів у вагоні не перевищувала 50; для радіоактивних матеріалів з низькою питомою активністю (LSA-I) не встановлюються обмеження щодо суми транспортних індексів;

б) рівень випромінювання за звичайних умов перевезення не повинен перевищувати в будь-якій точці на зовнішній поверхні вагона 2 мЗв/год і 0,1 мЗв/год на відстані 2 м від нього;

в) сума індексів безпеки з критичності в контейнері або вагоні не повинна перевищувати 50, а в умовах виняткового використання 100;

г) при перевезенні в умовах виняткового використання не встановлюються обмеження щодо суми транспортних індексів на один вагон.

9.4.3. Відокремлення упаковок та транспортних пакетів, що містять подільні матеріали, під час перевезення і транзитного зберігання

Будь-яка група упаковок, транспортних пакетів і контейнерів, у яких містяться подільні матеріали і які водночас перебувають на транзитному зберіганні в будь-якій одній зоні зберігання, повинна бути обмежена таким чином, щоб загальна сума індексів безпеки з критичності групи не перевищувала величину 50. Кожна група повинна зберігатися таким чином, щоб забезпечувалася мінімальна відстань 6 м до інших груп упаковок та транспортних пакетів.

Якщо загальна сума індексів безпеки з критичності у вагоні або контейнері є більшою ніж 50, то зберігання повинно організовуватися таким чином, щоб для інших груп упаковок, транспортних пакетів або контейнерів, що містять подільні матеріали, або інших вагонів з радіоактивними матеріалами забезпечувалася мінімальна відстань 6 м.

10.1. Мінімальні норми прикриття

При формуванні поїздів і проведенні маневрової роботи з вагонами, завантаженими небезпечними вантажами, необхідно дотримуватися норм, указаних у колонці 19 додатка 2 до цих Правил, та підпункту 8.3.6 цих Правил щодо прикриття (відокремлення) вагонів від локомотивів і вагонів з людьми.

Прикриттям можуть слугувати вагони з безпечними вантажами або порожні вагони і цистерни з-під безпечних вантажів.

10.2. Умови розпуску із сортувальної гірки

Вимоги безпеки при маневровій роботі і розпуску вагонів з сортувальної гірки вказані в колонці 20 додатка 2 до цих Правил.

Якщо в перевізних документах на вагони зазначено "З гірки не спускати" (код М1 у колонці 20 додатка 2 до цих Правил), то маневри з цими вагонами повинні провадитися осаджуванням або "зйомом" локомотивом з сторони підгіркового парку з дотриманням норм прикриття з особливою обережністю, без поштовхів і різких зупинок. Швидкість з'єднання вагонів при їх зчепленні з іншими вагонами або з локомотивом не повинна перевищувати 3 км/год. Пропуск цих вагонів через сортувальну гірку повинен виконуватися тільки з локомотивом.

Відмітка у перевізних документах "З гірки спускати обережно" (код М2) означає, що вагони допускається розпускати із сортувальної гірки за умови виключення співударів вагонів з вагонами, що перебувають на сортувальних коліях, та подальшим проведенням маневрів поштовхами. Швидкість з'єднання вагонів при їх зчепленні з іншими вагонами або з локомотивом не повинна перевищувати 5 км/год.

При перевезенні вантажів у тарі з скла, порцеляни та фарфору у перевізних документах проставляється код М2.

10.3. Очищення транспортних засобів після вивантаження

10.3.1. Після вивантаження небезпечних вантажів із контейнерів та вагонів парку залізниць одержувачі мають зібрати і винести з них залишки вантажів, які перевозилися, сміття, залишки кріплення з дотриманням заходів безпеки, у разі потреби їх промити та провести дезактивацію (дегазацію), зняти знаки небезпеки з вагонів та контейнерів.

Власні вагони або контейнери, в яких перевозилися небезпечні вантажі навалом/насипом та які не використовуються для перевезення такого ж самого вантажу, повинні повністю бути очищені. Якщо очищення вагонів та контейнерів на станції вивантаження не провадилося, перевезення їх у порожньому стані здійснюється на умовах вантажу, що перевозився до вивантаження.

10.3.2. Після вивантаження з вагонів та універсальних контейнерів загального парку небезпечних вантажів, які мають знаки небезпеки 6.1, 6.2, 8, а також паковань з вантажами за номером ООН 3245 (Мікроорганізми генетично змінені), з метою попередження отруєння людей, тварин і забруднення вантажів одержувач зобов'язаний своїми силами і засобами старанно очистити вагони та надати залізниці завірену довідку (яка зберігається у справах станції) про те, що при вивантаженні вантажу з вагона або контейнера витоку, розсипання або специфічного запаху не було. Одержувач несе відповідальність за достовірність інформації, указаної в довідці.

У разі витоку, розливу, розсипу, залишків вантажу або специфічного запаху після вивантаження з вагонів або контейнерів відправник повинен знешкодити їх екологічно безпечними методами та промити гарячою водою у разі потреби. Контроль за промиванням і знешкодженням вагонів та контейнерів після вивантаження отруйних і їдких речовин покладається на органи санітарного нагляду на залізничному транспорті і здійснюється одержувачем, відповідальним за промивання і знешкодження вагонів.

Після проведення контролю щодо промивання та знешкодження вагона одержувач зобов'язаний видати станції спеціальну довідку, завірену представником органів санітарного нагляду про можливість перевезення в них людей, тварин, фуражу, продовольчих та інших вантажів. Довідка зберігається у справах станції. Без довідки про знешкодження і промивання вагони станцією не приймаються.

10.4. Спеціальні положення щодо завантаження, розвантаження, обробки

Якщо в колонці 15 додатка 2 до цих Правил наводиться код, який починається з літер "СW", то застосовуються спеціальні положення щодо вантажних операцій та обробки вантажу, наведені в додатку 10 до цих Правил.

1.1. До небезпечних вантажів класу 1 належать:

вибухові речовини, тобто речовини (тверді або рідкі) чи суміші речовин, здатні до хімічної реакції з виділенням газів такої температури, тиску та швидкості, що призводить до пошкодження навколишніх предметів;

піротехнічні речовини, тобто речовини (тверді або рідкі) чи суміші речовин, призначені для утворення зовнішніх ефектів (теплових, світлових, звукових, димових або їхнього поєднання) у результаті екзотермічних хімічних реакцій, що самопідтримуються й протікають без детонації;

вибухові вироби, тобто вироби, що містять одну чи декілька вибухових або піротехнічних речовин.

Піротехнічні речовини, навіть якщо вони не виділяють газів, належать до небезпечних вантажів класу 1.

1.2. Залежно від виду небезпеки небезпечні вантажі класу 1 належать до одного з таких підкласів:

підклас 1.1 - речовини та вироби, які характеризуються небезпекою вибуху масою;

підклас 1.2 - речовини та вироби, які характеризуються небезпекою розкидання та суттєвого пошкодження навколишніх предметів, але не створюють небезпеки вибуху масою. Вибух окремого паковання (виробу, частини паковання) може призвести до істотного пошкодження навколишніх предметів, ініціювати вибух інших паковань;

підклас 1.3 - речовини та вироби, які характеризуються небезпекою загоряння й виділення значної кількості тепла під час горіння, а також незначною небезпекою вибуху, або розкидання, або тим і іншим, але не характеризуються небезпекою вибуху масою. Речовини та вироби цього підкласу можуть виділяти значну кількість променистого тепла або, загоряючись одне за одним, характеризуватися незначним вибуховим ефектом чи розкиданням, або тим та іншим;

підклас 1.4 - речовини та вироби, які становлять незначну небезпеку у разі їх займання або ініціювання під час транспортування. Результати дії таких речовин і виробів виявляються, в основному, всередині паковання (викиду осколків значних розмірів чи на значну відстань не відбувається). Зовнішня пожежа не повинна бути причиною миттєвого вибуху майже всього вмісту паковання;

підклас 1.5 - речовини, які характеризуються небезпекою вибуху масою, але мають настільки низьку чутливість, що за звичайних умов транспортування існує дуже мала ймовірність їхнього ініціювання або переходу від горіння до детонації. Ймовірність переходу від горіння до детонації зростає під часатранспортування таких речовин у великих кількостях, наприклад, під час перевезення на морському судні;

підклас 1.6 - вироби, які містять тільки малочутливі до детонації речовини, не здатні до вибуху масою, та характеризуються незначною ймовірністю випадкового ініціювання або поширення вибуху. Небезпека, характерна для виробів підкласу 1.6, обмежується вибухом одного виробу.

1.3. Для небезпечних вантажів класу 1 залежно від їхніх властивостей та можливості сумісного перевезення з іншими небезпечними вантажами класу 1 встановлено тринадцять груп сумісності, наведених у таблиці 4 цього додатка.

Категорію небезпечних вантажів класу 1 визначають за їх групою сумісності.

Будь-яка вибухова речовина або виріб, що упаковані в певну тару, можуть бути віднесені тільки до однієї групи сумісності.

Вибухові речовини та вироби підкласу 1.4 належать до групи сумісності S, якщо вони упаковані або сконструйовані таким чином, що будь-які небезпечні ефекти, які виникають у результаті випадкового спрацьовування, обмежуються пакованням. У разі ушкодження паковання під час пожежі весь ефект вибуху або розкидання обмежений таким чином, що не перешкоджає гасінню пожежі чи вживанню інших аварійних заходів у безпосередній близькості від вантажних одиниць.

1.4. Відходам, які віднесено до класу 1, призначається кодовий номер - Н1.

Класифікація небезпечних вантажів класу 1 наведена у таблиці 1 до цього додатка.

2.1. До небезпечних вантажів класу 2 належать:

гази, тобто речовини чи суміші речовин, які за температури 50 град.С мають тиск пари вищий ніж 300 кПа або цілком газоподібні за температури 20 град.С і при нормальному тиску 101,3 кПа;

вироби, які містять гази (у тому числі аерозольні розпилювачі).

2.2. Речовини і вироби класу 2 поділяються на:

підклас 2.1 (займисті гази і вироби) - гази, які при температурі 20 град.С і нормальному тиску 101,3 кПа є займистими в суміші з повітрям у разі їх концентрації не більше 13% (за об'ємом) або які мають діапазон концентраційних меж займання в суміші з повітрям не менше 12% незалежно від значення нижньої концентраційної межі займання. Вироби, які містять не менше 85% легкозаймистих компонентів (за масою) та теплота їх згоряння не менша 30 кДж/г;

підклас 2.2 (незаймисті нетоксичні гази і вироби) - гази, які перевозяться при температурі 20 град.С та тиску не нижче 280 кПа або в охолодженому скрапленому стані; гази, які є задушливими (розріджують або заміщають кисень у повітрі), або окисниками (спричиняють займання чи підтримують горіння інших матеріалів у більшій мірі, ніж повітря), або ті, які не включено в інші підкласи. Вироби, які за масою містять не більше 1% легкозаймистих компонентів та теплота їх згоряння менша 20 кДж/г;

2.3. Основний вид небезпеки (тобто підклас) газів, які характеризуються декількома видами небезпеки, визначається з урахуванням такого пріоритету небезпеки:

підклас 2.3 має пріоритет над усіма іншими підкласами;

підклас 2.1 має пріоритет над підкласом 2.2.

2.4. Небезпечні вантажі класу 2 згідно з ДСТУ 4500-3 належать до:

категорії відповідно до додаткового(их) виду(ів) небезпеки;

групи відповідно до їхніх фізичних властивостей та агрегатного стану газу.

2.5. Класифікація небезпечних вантажів класу 2 наведена у таблицях 5 - 7 цього додатка.

3.1. До небезпечних вантажів класу 3 належать:

легкозаймисті рідини (ЛЗР), тобто рідини, суміші рідин, розчини чи суспензії (наприклад, фарба, оліфа, лак тощо), які мають температуру спалаху не вище 60 град.C у закритому тиглі або не вище 66 град.C у відкритому тиглі;

рідкі десенсибілізовані вибухові речовини, тобто вибухові речовини, які для стримування їхніх вибухових властивостей розчинені у воді чи інших рідких речовинах, або речовини у вигляді суспензії. Ці вантажі ідентифікують номерами ООН 1204, 2059, 3064, 3343, 3357 і 3379;

рідини, що надаються до перевезення за температури не нижче температури їх спалаху, а також речовини, що надаються до перевезення або перевозяться у рідкому стані за підвищеної температури та які виділяють займисту пару за температури, яка не перевищує максимальну температуру під час перевезення. Ці вантажі ідентифікують номером ООН 3256.

3.2. Залежно від виду додаткової небезпеки небезпечні вантажі класу 3 належать до категорій, наведених у таблиці 8 цього додатка.

3.3. Ступінь небезпеки легкозаймистих рідин визначають за показниками й критеріями, встановленими в таблиці 1.

3.4. Відходам, які віднесено до класу 3, треба призначати кодовий номер Н3.

Класифікація небезпечних вантажів класу 3 наведена в таблиці 8 цього додатка.

4.1. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 4.1

4.1.1. До небезпечних вантажів класу 4.1 належать:

легкозаймисті тверді речовини (ЛЗТ), тобто порошкоподібні, гранульовані або пастоподібні речовини, що можуть легко загорятися під короткочасним впливом джерела запалювання, такого як палаючий сірник, і під час горіння яких полум'я поширюється швидко, а також тверді речовини або вироби, що здатні загорятися під час тертя;

самореактивні речовини, тобто речовини, які здатні до інтенсивного екзотермічного розкладання без доступу повітря. Такі речовини ідентифікують номерами ООН 3221 - 3240;

тверді десенсибілізовані вибухові речовини, тобто вибухові речовини, які для стримування їхніх вибухових властивостей змочені водою чи спиртами або розбавлені іншими речовинами та які можуть вибухати у разі недостатнього розбавлення. Такі речовини ідентифікують номерами ООН 1310, 1320, 1321, 1322, 1336, 1337, 1344, 1347, 1348, 1349, 1354, 1355, 1356, 1357, 1517, 1571, 2555, 2556, 2557, 2852, 2907, 3317, 3319, 3344, 3364, 3365, 3366, 3367, 3368, 3369, 3370, 3376 і 3380;

тверді речовини ідентифікують номерами ООН 2956, 3241, 3242 і 3251.

4.1.2. Віднесення до класу 4.1 десенсибілізованих вибухових речовин і самореактивних речовин, які не визначено конкретними назвами, здійснює тільки компетентний орган.

4.1.3. Легкозаймистими твердими речовинами є тверді речовини, що здатні легко загорятися, і тверді речовини, що здатні викликати загоряння в результаті тертя.

Твердими речовинами, що здатні легко загорятися, є порошкоподібні, гранульовані або пастоподібні речовини, що вважаються небезпечними, якщо вони можуть легко загорятися у разі короткочасного контакту з джерелом запалення, таким як палаючий сірник, і якщо полум'я поширюється швидко. Небезпека може виникати не лише від полум'я, але й від токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними з огляду гасіння пожежі є порошки металів через те, що звичайні вогнегасні речовини, такі як діоксид вуглецю або вода, можуть збільшити небезпеку.

4.1.4. Залежно від виду додаткової небезпеки небезпечні вантажі класу 4.1 належать до категорій, наведених у таблиці 9 цього додатка.

4.1.5. Ступінь небезпеки (середній або низький) легкозаймистих твердих речовин визначають на підставі результатів класифікаційних випробовувань відповідно до ДСТУ 4500-3.

4.1.6. Класифікаційна таблиця небезпечних вантажів класу 4.1 наведена в таблиці 9 цього додатка.

4.2. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 4.2

4.2.1. До небезпечних вантажів класу 4.2 належать:

пірофорні речовини, тобто речовини, включаючи суміші та розчини, які навіть у малих кількостях займаються у разі контакту з повітрям протягом 5 хвилин;

самонагрівні речовини, тобто речовини, включаючи суміші та розчини, або вироби, які у разі контакту з повітрям без підведення енергії ззовні здатні до самонагрівання. Ці речовини займаються тільки у великих кількостях (кілограми) і лише через тривалий час (години або дні).

4.2.2. Причиною самонагрівання цих речовин, що призводить до самозаймання, є реакція речовини з киснем, що міститься в повітрі, в результаті якої тепло, що виділяється, не виводиться досить швидко в навколишнє середовище. Самозаймання відбувається тоді, коли швидкість утворення тепла перевищує швидкість тепловіддачі і досягається температура самозаймання.

4.2.3. Залежно від виду додаткової небезпеки небезпечні вантажі класу 4.2 належать до категорій, наведених у таблиці 10 цього додатка.

4.2.4. Ступінь небезпеки небезпечних вантажів класу 4.2 визначається на підставі результатів класифікаційних випробовувань відповідно до ДСТУ 4500-3:

а) високий ступінь небезпеки (призначають усім пірофорним речовинам (твердим і рідким));

б) середній ступінь небезпеки;

в) низький ступінь небезпеки.

4.2.5. Відходам, які віднесено до класу 4.2, треба призначати кодовий номер Н4.2.

Класифікація небезпечних вантажів класу 4.2 наведена в таблиці 10 цього додатка.

4.3. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 4.3

4.3.1. До небезпечних вантажів класу 4.3 належать речовини, які, взаємодіючи з водою, можуть виділяти займисті гази, здатні утворювати з повітрям вибухові суміші. Такі суміші легко займаються від будь-яких звичайних джерел запалювання, наприклад, від відкритого вогню, іскор слюсарних інструментів та незахищених електричних ламп.

4.3.2. Речовини належать до класу 4.3, якщо на будь-якій стадії випробовування відбувається мимовільне займання газу, який виділяється, або відбувається виділення займистого газу зі швидкістю більше 1 л на кілограм речовини за годину.

4.3.3. Ступінь небезпеки небезпечних вантажів класу 4.3 визначається на підставі результатів класифікаційних випробовувань за показниками й критеріями згідно з ДСТУ 4500-3:

а) високий ступінь небезпеки;

б) середній ступінь небезпеки;

в) низький ступінь небезпеки.

4.3.4. Відходам, які віднесено до класу 4.3, треба призначати кодовий номер Н4.3.

Класифікація небезпечних вантажів класу 4.3 наведена у таблиці 8 цього додатка.

5.1. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 5.1

5.1.1. До небезпечних вантажів класу 5.1 належать:

тверді або рідкі речовини (включаючи суміші та розчини), що самі по собі не обов'язково є горючі, але через виділення кисню підтримують горіння, викликають і/або сприяють горінню інших матеріалів;

вироби, які містять такі речовини.

5.1.2. Ступінь небезпеки небезпечних вантажів класу 5.1 визначається на підставі результатів класифікаційних випробовувань за показниками й критеріями згідно з ДСТУ 4500-3. Твердим речовинам та рідинам призначають:

а) високий ступінь небезпеки;

б) середній ступінь небезпеки;

в) низький ступінь небезпеки.

5.1.3. Відходам, які віднесено до класу 5.1, призначається кодовий номер Н5.1.

Класифікація небезпечних вантажів класу 5.1 наведена у таблиці 12 цього додатка.

5.2. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 5.2

5.2.1. До небезпечних вантажів класу 5.2 відносять органічні пероксиди, тобто такі органічні речовини (тверді або рідкі), що мають двовалентну структуру -О-О- та можуть розглядатися як похідні пероксиду водню, у яких один чи обидва атоми водню заміщені органічними радикалами.

Органічні пероксиди є термічно нестабільними речовинами та за нормальної або підвищеної температури можуть піддаватися екзотермічному розкладанню, яке самоприскорюється. Крім того, вони можуть мати такі властивості:

здатність розкладатися з вибухом;

здатність до швидкого горіння;

чутливість до удару чи тертя;

здатність небезпечно реагувати з іншими речовинами;

у разі контакту спричиняти ураження очей.

5.2.2. Залежно від виду додаткової небезпеки небезпечні вантажі класу 5.2 належать до категорій, наведених у таблиці 13 цього додатка.

5.2.3. Органічні пероксиди відповідно до ступеня небезпеки поділено на сім типів - від типу А (пероксиди, які не допускаються до перевезення у вантажних одиницях, у яких їх випробовують) до типу G (пероксиди, на які не поширюються положення, встановлені для органічних пероксидів класу 5.2). Віднесення пероксидів до типів В-F безпосередньо пов'язане з їхньою максимальною кількістю, що допускається до перевезення в одній вантажній одиниці. З метою визначення вимог до паковання органічні пероксиди незалежно від ступеня їх небезпеки належать до групи 2 (група паковання 2).

5.2.4. Відходам, які віднесено до класу 5.2, треба призначати кодовий номер Н.5.2.

Класифікація небезпечних вантажів класу 5.2 наведена у таблиці 13 цього додатка.

6.1. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 6.1

6.1.1. До небезпечних вантажів класу 6.1 належать токсичні речовини, тобто речовини (включаючи суміші та розчини), які у разі потрапляння до дихальних шляхів, шлунка та/або на шкіру здатні спричинити отруєння, смерть, травму або заподіяти шкоду здоров'ю людини.

6.1.2. Віднесення речовин (включаючи суміші та розчини) до класу 6.1 здійснюється з урахуванням відомостей про отруєння людей у разі аварійних ситуацій, а також специфічних властивостей конкретних речовин, а саме: фізичного стану (рідина чи тверда речовина), леткості, здатності проникнення та біологічного впливу.

Якщо відомостей про вплив речовини на людей немає, то класифікацію здійснюють за результатами експериментів на тваринах за критеріями токсичності згідно з ДСТУ 4500-3 за такими показниками:

Відповідно до вищенаведеного за ступенем небезпеки отруйні речовини поділяються на:

а) високотоксичні (група паковання I);

б) токсичні (група паковання II);

в) слаботоксичні (група паковання III).

6.1.3. Залежно від виду додаткової небезпеки небезпечні вантажі класу 6.1 належать до категорій, наведених у таблиці 14 цього додатка.

6.1.4. Відходам, які віднесено до класу 6.1, треба призначати кодовий номер Н6.1.

Класифікація небезпечних вантажів класу 6.1 наведена в таблиці 14 цього додатка.

6.2. Показники та критерії класифікації небезпечних вантажів класу 6.2

6.2.1. До небезпечних вантажів класу 6.2 належать інфекційні речовини, тобто речовини, що містять патогенні організми (мікроорганізми (включаючи бактерії, віруси, рикетсії, паразити, грибки), а також інші інфекційні агенти, такі як пріони), які спричиняють захворювання людей або тварин. До цього класу належать:

біологічні продукти, тобто продукти, одержані з живих організмів, які використовуються з метою профілактики, лікування чи діагностики хвороби людей або тварин або з метою розробок, випробовувань чи досліджень, пов'язаних з ними, наприклад вакцини;

культури (лабораторні штами), отримані внаслідок процесу розмноження або розповсюдження патогенних мікроорганізмів та утворення їх високих концентрацій;

генетично змінені мікроорганізми та організми, тобто мікроорганізми й організми, генетичний матеріал яких було навмисно змінено у результаті генетичної (генної) інженерії через процеси, що не відбуваються в природі;

медичні та клінічні відходи, тобто відходи лікарняного походження або біологічних досліджень;

живі заражені тварини.

6.2.2. Небезпечні вантажі класу 6.2 поділяються на:

інфекційні речовини, небезпечні для людей;

інфекційні речовини, небезпечні для тварин;

відходи лікарняного походження;

діагностичні зразки.

6.2.3. Небезпечні вантажі класу 6.2 належать до однієї з двох категорій:

категорія А - інфекційні речовини, які у разі впливу під час перевезення здатні викликати постійну непрацездатність людей, утворити загрозу життю людей та тварин або призвести до захворювання. Такі речовини ідентифікують номером ООН 2814 або номером ООН 2900;

категорія В - інфекційні речовини, що не відповідають визначенню категорії А. Такі речовини ідентифікують номером ООН 3373.

6.2.4. Класифікацію та ідентифікацію небезпечних вантажів класу 6.2 здійснює тільки компетентний орган.

Відходам, які віднесено до класу 6.2, призначається кодовий номер Н6.2.

7.1. До небезпечних вантажів класу 7 належать радіоактивні матеріали, тобто будь-які матеріали, що містять радіонукліди, у яких питома активність, а також повна активність вантажу перевищує межі, встановлені нормами і правилами МАГАТЕ N TS-R-1 та пунктами 4.2-4.7 ПБПРМ (2006).

7.2. Упаковки і транспортні пакети повинні бути віднесені до однієї з таких категорій: I-БІЛА, II-ЖОВТА або III-ЖОВТА - відповідно до умов, зазначених у таблиці, та таких вимог:

а) у разі визначення відповідної категорії для упаковки або транспортного пакета повинні враховуватися транспортний індекс і рівень випромінювання на поверхні. Якщо транспортний індекс задовольняє умови однієї категорії, а рівень випромінювання на поверхні задовольняє умови іншої категорії, то упаковка або транспортний пакет повинні бути віднесені до найвищої категорії. З цією метою категорія I-БІЛА повинна розглядатися як найнижча категорія;

б) транспортний індекс повинен визначатися відповідно до процедур, зазначених у пунктах 6.29 - 6.30 ПБПРМ (2006);

в) якщо рівень випромінювання на поверхні перевищує 2 мЗв/год, упаковка або транспортний пакет повинні перевозитися на умовах виняткового використання;

г) упаковка, що її перевозять на спеціальних умовах, повинна бути віднесена до категорії III-ЖОВТА;

ґ) транспортний пакет, що містить упаковки, які перевозять на спеціальних умовах, повинен бути віднесений до категорії III-ЖОВТА.

Категорії упаковок і транспортних пакетів визначаються залежно від максимального рівня випромінювання в будь-якій точці зовнішньої поверхні упаковки відповідно до таблиці 2 цього додатка.