Про затвердження Положення про проходження медичного огляду в Службі безпеки України

постійна наявність денних симптомів;

часті загострення (два рази та більше на рік), які потребують стаціонарного лікування;

часті (більше трьох разів на тиждень) нічні симптоми;

обмеження фізичної активності, зумовлене бронхіальною астмою;

застосування максимально можливого арсеналу засобів, переважно інгаляційних препаратів, для лікування бронхіальної астми (інгаляційні стероїди в максимальних дозах плюс інгаляційні бета-агоністи тривалої дії в максимальних дозах плюс інгаляційні холінолітики або теофіліни пролонгованої дії) не призводить до контролю за перебігом захворювання.

До цього самого пункту належить гормонозалежна бронхіальна астма (така, що потребує постійного вживання системних стероїдів).

До пункту "б" належить середньої тяжкості персистуюча бронхіальна астма, для якої характерні:

щоденні симптоми;

загострення, що призводять до порушення активності та сну;

нічні симптоми частіше одного разу на тиждень;

необхідність у щоденному прийманні бета-агоністів короткої дії;

До пункту "в" належить легка персистуюча бронхіальна астма, для якої характерні:

симптоми частіше одного разу на тиждень, але рідше ніж один раз на день;

загострення, що призводять до порушення активності та сну;

нічні симптоми частіше двох разів на місяць;

До пункту "г" належить легка інтермітуюча бронхіальна астма, для якої характерні:

короткотривалі симптоми, що виникають рідше одного разу на тиждень;

короткотривалі загострення (від кількох годин до кількох днів);

нічні симптоми не частіше двох разів на місяць;

Якщо бронхоспастичний синдром є ускладненням інших захворювань, то ступінь придатності до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Постанова про потребу військовослужбовців у відпустці у зв'язку із хворобою приймається тільки у випадках ускладненого перебігу гострих пневмоній (нагноєння, пара- та метапневмонічний ексудативний плеврит, емпієма плеври, ателектаз, інфекційно-токсичний шок, інфекційний міокардит, токсична нефропатія, токсичний гепатит, виражена астенізація після вірусних пневмоній тощо).

За цією ж статтею оглядаються кандидати та військовослужбовці після хірургічного втручання на органах грудної клітки з приводу захворювань за умови неповного функціонального відновлення організму після закінчення стаціонарного лікування, після поранень або травм органів грудної порожнини з порушенням функцій тимчасового характеру.

Після перенесених гострих захворювань органів дихання кандидати оглядаються через шість-дванадцять місяців, а військовослужбовці - через три місяці після закінчення лікування.

Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше дев'яти і при цьому не менше чотирьох зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

Підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність у оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепової системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань. У випадках пародонтиту, пародонтозу кандидати направляються на лікування.

До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба II, III ступенів.

До пункту "б" належать пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, включаючи преканцерози. Кандидати та військовослужбовці направляються на лікування.

До пункту "а" належать:

дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантантами;

дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше двох разів на рік для кандидатів та більше чотирьох разів на рік для військовослужбовців), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-нижньощелепових суглобів;

анкілози скронево-нижньощелепових суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього;

актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках залежно від практичної працездатності, умов служби, думки керівництва підрозділу, військовослужбовці з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б" або "в".

До пункту "б" належать:

аномалії прикусу II, III ступенів з роз'єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за М.Г.Агаповим;

хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;

актиномікоз щелепно-лицевої ділянки із задовільними результатами лікування;

хронічний остеомієліт з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.

Кандидати із вказаними захворюваннями непридатні до військової служби. Щодо військовослужбовців: після лікування постанова приймається за статтею 58 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті.

До пункту "в" належать аномалії прикусу, що супроводжуються роз'єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60% за М.Г.Агаповим. Кандидатам, які вступають до ВВНЗ з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через шість-дев'ять місяців залежно від результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим самим пунктом приймається постанова про непридатність до вступу до ВВНЗ.

Діагноз виразкової хвороби повинен бути підтверджений обов'язковим ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями в умовах штучної гіпотонії.

До пункту "а" належать:

екстирпація шлунка або його субтотальна резекція;

наслідки резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з порушенням функції травлення;

наслідки стовбурової або селективної ваготомії з накладенням шлунково-кишкового анастомозу зі значним порушенням функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси, порушення харчування, стійкі анастомозити, виразки анастомозів);

виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, стенозом пілоробульбарної зони (затримкою контрастної речовини в шлунку більше 24 годин), що супроводжується занепадом харчування, за наявності протипоказань до оперативного лікування або відмови від нього;

виразкова хвороба, ускладнена масивною кровотечею протягом першого року після зазначеного ускладнення.

До пункту "б" належать:

виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку - протягом трьох місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці - протягом двох місяців і більше);

виразкова хвороба з частими (два рази і більше на рік) рецидивами виразки;

виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;

виразкова хвороба із позацибулинною локалізацією виразки;

виразкова хвороба з множинними (дві та більше) виразками цибулини та поза нею;

виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком післягеморагічної анемії або перфорацією (протягом п'яти років після зазначених ускладнень);

наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (нечасті прояви демпінг-синдрому, нестійкі випорожнення тощо);

виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки.

Грубою деформацією дванадцятипалої кишки вважається деформація, яка виявляється при повноцінно виконаній дуоденографії в умовах штучної гіпотонії, що супроводжується сповільненою евакуацією (затримка контрастної речовини в шлунку більше двох годин).

Військовослужбовці з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і рідше) загостреннями без порушення функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки оглядаються за пунктом "в".

До цього самого пункту належать військовослужбовці з виразковою хворобою, яка була ускладнена кровотечею (лікованою консервативно), перфорацією, а також множинними виразками за умови стійкої ремісії більше п'яти років.

При ремісії більше трьох років після гострої форми виразкової хвороби з добрим терапевтичним ефектом, за відсутності за цей час загострень, функціональних порушень, рентгенологічних та ендоскопічних змін, кандидати можуть визначатися придатними до служби індивідуально залежно від характеру передбачуваної служби.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до військової служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання. У разі ускладнених симптоматичних виразок медичний огляд проводиться за пунктами "а", "б", "в" цієї статті.

Наявність цирозу печінки та хронічного гепатиту повинна бути підтверджена обстеженням в умовах спеціалізованого відділення за результатами пункційної біопсії, а за неможливості її проведення або відмови від неї - клінічними, лабораторними, інструментальними даними, що свідчать про стабільність ураження печінки.

До пункту "а" належать:

цироз печінки;

хронічні токсичні, аутоімунні, криптогенні гепатити зі значною активністю (підвищення показників трансаміназ більш як у 10 разів);

хронічні рецидивуючі панкреатити з важким перебігом та порушенням зовнішньосекреторної і (або) інкреторної функцій;

стани після резекції підшлункової залози, накладання біліодигістивних анастомозів;

ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні свищі тощо);

тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів зі значним порушенням функцій травлення, хвороба Крона.

До пункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються частими (два та більше разів на рік) загостреннями:

хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти та ентерити;

хронічні гепатити з помірною активністю (підвищення показників трансаміназ у 5-10 разів);

хронічні панкреатити з порушенням секреторної та інкреторної функцій;

наслідки хірургічного лікування хронічних панкреатитів із виходом у кісту.

Пункт "в" передбачає хронічні гастрити, гастродуоденіти (в тому числі ерозивні) з незначним порушенням кислотоутворюючої функції та рідкими загостреннями, хронічні холецистити, жовчокам'яну хворобу, стани після вилучення жовчного міхура з добрим результатом, панкреатит з незначним порушенням функцій, рефлюксну хворобу шлунка.

За цим пунктом оглядаються також кандидати з функціональними гіпербілірубінеміями ремітуючого перебігу.

Особи з ерозивними змінами слизової шлунка або дванадцятипалої кишки підлягають лікуванню.

До пункту "г" належать захворювання шлунка, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, що виявляються при допоміжних методах діагностики, не мають клінічних проявів та не порушують функцію органів.

До пункту "а" належать:

набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;

рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, які потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;

гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба (далі - ГЕРХ) IV стадії - стравохід Баррета;

наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді різкого занепаду харчування або порушення травлення;

випадіння прямої кишки під час ходи або переміщення тіла у вертикальне положення (III ступінь);

протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершальний етап хірургічного лікування;

недостатність сфінктера заднього проходу (III ступінь);

хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.

До пункту "б" належать:

дивертикули стравоходу з клінічними проявами, які не потребують хірургічного лікування;

рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

ГЕРХ з виразковим або ерозивним езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного стаціонарного лікування більше двох разів на рік, з помірним порушенням функції травлення. ГЕРХ повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями (обов'язково у горизонтальному положенні). Крім того, обов'язкове проведення добового pH-моніторування стравоходу (за добу загальна кількість рефлюксів більше 50 або зниження pH менше 4,0 протягом години);

резекція тонкої або товстої кишки з накладенням шлунково-кишкового анастомозу з рідкими проявами демпінг-синдрому;

спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує повторного стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);

випадіння прямої кишки під час фізичного навантаження (II ступінь);

недостатність сфінктера заднього проходу (II ступінь);

хронічний парапроктит з частими (два і більше разів на рік) загостреннями або нестійкими свищами, які рідко відкриваються (один-два рази на рік).

До пункту "в" належать:

ГЕРХ з ерозивним езофагітом та нечастими загостреннями;

випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія), яке вправляється самостійно;

хронічний парапроктит, який протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.

У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктита кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування військовослужбовцям за статтею 58 Розкладу хвороб надається відпустка у зв'язку із хворобою. Придатність кандидатів до служби визначається індивідуально через шість місяців залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від оперативного лікування постанова приймається за пунктами "а", "б" або "в".

До пункту "г" належать ГЕРХ з катаральним езофагітом та нечастими загостреннями, синдром подразнення товстої кишки.

За наявності гриж кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. У разі успішного лікування кандидати визнаються придатними до військової служби через один-два місяці залежно від результатів лікування. Військовослужбовцям після операції надається відпустка у зв'язку із хворобою на підставі статті 58 Розкладу хвороб.

До пункту "а" належать:

повторно рецидивні зовнішні грижі великих розмірів, які затрудняють ходу, потребують ручного вправлення або горизонтального положення тіла або порушують функцію внутрішніх органів;

діафрагмальні грижі, у тому числі й набута релаксація діафрагми, що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються.

Кандидати після операцій з приводу грижі з резекцією кишечнику непридатні до військової служби. Щодо оглянутих військовослужбовців рішення приймається на підставі статті 58 Розкладу хвороб.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а".

До пункту "б" належать:

грижі стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються вказаними в пункті "а" порушеннями, при задовільних результатах лікування;

одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та при відмові від повторного лікування;

вентральні грижі, що потребують носіння бандажа.

Невелика (у межах фізіологічного кільця) пупкова грижа, передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до військової служби та до вступу до ВВНЗ.

Передбачає стани після гострих або загострення хронічних захворювань органів травлення та хірургічного лікування.

З метою своєчасного встановлення діагнозу, надання медичної допомоги та проведення військово-лікарської експертизи доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (далі - ХХН).

ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації (далі - ШКФ) < 60 мл/хв протягом 1,5-2 місяців від початку захворювання.

До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, амілоїдоз нирок тощо), ускладнені хронічною нирковою недостатністю (далі - ХНН) II, III ступенів або ХХН IV, V стадій.

До пункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірними порушеннями їх парціальних функцій з ХНН I ступеня або ХХН III стадії.

Помірним порушенням функції нирок вважається: наявність сечового синдрому (стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія), зниження відносної густоти сечі за пробою Зимницького менше 1020, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30% норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20 хвилин.

За цим пунктом оглядаються військовослужбовці за наявності стійкої артеріальної гіпертензії, пов'язаної з хронічним захворюванням нирок, яка потребує медикаментозної корекції.

За пунктом "в" оглядаються військовослужбовці з хронічними захворюваннями нирок та незначним порушенням їх функції або ХХН I, II стадій.

Незначним порушенням функції нирок вважаються: наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше десятої хвилини.

Кандидати з хронічними захворюваннями нирок незалежно від того, порушена функція нирок чи ні, непридатні до військової служби.

Військовослужбовцям, які перенесли гострий гломерулонефрит, пієлонефрит, надається відпустка у зв'язку із хворобою на підставі статті 66 Розкладу хвороб.

Огляд осіб з аномалією розвитку нирок, сечокам'яною хворобою, туберкульозом нирок, синдромами ураження нирок при інших захворюваннях (метаболічні, судинні, токсичні та інші нефропатії), за наслідками травм та хірургічного лікування проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

За наявності у кандидатів альбумінурії, еритроцитурії, лейкоцитурії для з'ясування їх генезу необхідне спеціальне обстеження (у т.ч. стаціонарне).

Рішення виноситься індивідуально з урахуванням результатів обстеження.

До пункту "а" належать:

захворювання, що супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН II, III ступенів;

сечокам'яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (каміння, гідронефроз, піонефроз, вторинний пієлонефрит, які не піддаються лікуванню, тощо);

двобічний нефроптоз III стадії;

відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, при порушенні функції нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня її вираження;

стани після резекції, пластики сечового міхура;

склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовідним рефлюксом та вторинним двостороннім хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;

стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування.

До пункту "б" належать:

захворювання, що супроводжуються помірно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН I ступеня;

сечокам'яна хвороба з частими нападами ниркової коліки (три та більше на рік), відходженням каміння з помірним порушенням функції нирок;

нефункціонуюча нирка або відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, у разі нормальної функції другої нирки;

двобічний нефроптоз II стадії з постійним больовим синдромом, вторинним пієлонефритом, вазоренальною гіпертензією; однобічний нефроптоз III стадії;

склероз шийки сечового міхура при вторинних однобічних помірних змінах сечовидільної системи (односторонній гідроуретер, гідронефроз тощо);

стриктура уретри, яка потребує бужування не більше двох разів на рік у разі задовільних результатів лікування.

До пункту "в" належать:

поодинокі камінці нирок, сечоводів, які мають схильність до самостійного відходження із рідкими нападами ниркової коліки (один-два рази на рік);

двобічний нефроптоз II стадії з незначними клінічними проявами та незначними порушеннями функцій нирок;

однобічний нефроптоз II стадії із вторинним пієлонефритом;

хронічні захворювання сечовидільної системи (цистит, уретрит) з рідкими (один-два рази на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій.

До пункту "г" належать:

наслідки (протягом не менше одного року) після інструментального видалення поодиноких камінців із сечовивідних шляхів (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без порушення функцій;

відходження поодинокого каменя без повторного каменеутворення;

дрібні (до 0,5 см) поодинокі камінці нирок, сечоводів, підтверджені тільки ультразвуковим дослідженням, без патологічних змін у сечі;

однобічний нефроптоз II стадії без порушення видільної функції нирки і за відсутності патологічних змін у сечі;

двосторонній нефроптоз I стадії.

Стадія нефроптозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному положенні обстежуваного: I стадія - опущення нижнього полюса нирки на 2 хребці, II стадія - на 3 хребці, III стадія - більше ніж на 3 хребці.

До пункту "а" належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози III, IV стадій зі значним порушенням сечовиділення при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

відсутність статевого члена.

До пункту "б" належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози II стадії з помірним порушенням сечовиділення (наявність залишкової сечі до 50 мл);

хронічний простатит, який потребує стаціонарного лікування хворого три та більше разів на рік;

рецидивуюча (після повторного хірургічного лікування) водянка з об'ємом рідини більше 100 мл.

До пункту "в" належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози I стадії;

хронічний простатит з камінням передміхурової залози;

водянка оболонок яєчка або сім'яного канатика з об'ємом рідини менше 100 мл.

До пункту "г" належать:

фімоз, парафімоз, інші хвороби чоловічих статевих органів без клінічних проявів;

видалення одного яєчка через захворювання нетуберкульозного походження та пухлини доброякісного характеру.

З приводу водянки оболонок яєчка або сім'яного канатика, фімозу та парафімозу кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування з наступним оглядом через один-три місяці. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "б", "в", "г" цієї статті.

Після хірургічного лікування водянки оболонки яєчка або сім'яного канатика після одужання придатність кандидатів та військовослужбовців до військової служби та вступу до ВВНЗ не обмежується.

Передбачає хронічні запальні хвороби яєчників, маткових труб, тазової клітковини, очеревини, матки, шийки матки, піхви і вульви.

До пункту "а" належать:

хронічні запальні хвороби органів малого тазу у жінок, які потребують лікування хворої три та більше разів на рік і супроводжуються стійкими тазовими болями, порушеннями менструальної функції. Діагноз повинен бути встановлений у стаціонарі.

До пункту "б" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з помірними клінічними проявами, частими загостреннями (два рази на рік).

До пункту "в" належать хронічні запальні хвороби статевих органів з рідкими загостреннями та незначними клінічними проявами.

Під час визначення тяжкості захворювання та ступеня порушення функцій уражених органів слід враховувати ступінь, поширення процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу повинен бути встановлений у стаціонарі.

До пункту "а" належать: повне випадіння матки або піхви, повний розрив промежини, свищі із захопленням статевих органів (сечостатеві, кишково-статеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього.

Випадінням матки вважається такий стан, коли у положенні жінки стоячи (або лежачи - при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви. Повним розривом промежини (III ступеня) вважається такий розрив, за якого цілісність м'язів промежини порушена повністю й вони замінені рубцевою тканиною, яка переходить на стінку прямої кишки, задній прохід зіяє та не має правильних обрисів.

До пункту "б" належить опущення жіночих статевих органів. Опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина зіяє та з неї показується шийка матки, передня та задня стінки піхви, але вони не виходять за її межі.

Неправильне положення матки без порушення функцій не є підставою для обмеження придатності до військової служби. Постанова про непридатність до військової служби жінок-кандидатів та жінок-військовослужбовців приймається у випадках, коли неправильне положення матки супроводжується патологічними явищами у вигляді порушення функції суміжних органів та болів в області крижів та низу живота.

До пункту "в" належать: незначне опущення стінок піхви; рубцеві та спайкові процеси промежини без больового синдрому та порушення функцій суміжних органів.

До пункту "а" належать ювенільні та інші органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до стійкої анемії.

До пункту "б" належать порушення оваріально-менструальної функції, які проявляються олігоменореєю, аменореєю (не післяопераційною).

До пункту "в" належать: статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку, первинне безпліддя за наявності двофазного циклу.

Постанова про потребу у відпустці у зв'язку із хворобою приймається після гострих запальних захворювань сечостатевої системи (гломерулонефрит, пієлонефрит, ендометрит, аднексит та інші), хірургічних втручань з приводу видалення каміння нирок, сечоводів, станів після літотрипсії, нефропексії, видалення нирки з приводу гідронефрозу у разі нормальної функції нирки, яка залишилась, станів позаматкової вагітності, апоплексії яєчника, запальних гнійних процесів молочної залози, матки та її придатків, спайкових хвороб малого таза тощо.

Кандидати на службу непридатні до повного вилікування. Рішення приймається індивідуально через шість місяців залежно від результатів лікування з урахуванням ступеня порушення функції органів.

Передбачає справжню мікробну (мікотичну) та професійну екзему. Військовослужбовці, що страждають себорейною екземою, себорейним дерматитом, підлягають лікуванню, кандидати непридатні до служби до повного виліковування.

До пункту "б" належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові та відкритих ділянках шкіри. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

Часто рецидивуючими формами шкірних захворювань вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше рази на рік.

Поширені форми шкірних захворювань характеризуються дисимінованими висипаннями на значній поверхні шкіряного покрову (ураження двох і більше анатомічних областей).

Під обмеженими формами шкірних захворювань розуміються поодинокі осередки ураження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Відсутність загострення атопічного дерматиту протягом десяти років не дає підстави для застосування цієї статті.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею з долоню хворого та більше або одного вогнища такої ж площі.

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкіряному покрові будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

До пункту "а" належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновидність обмеженої склеродермії - "хвороба білих плям" та неускладнена себорея не є перешкодою до прийому на військову службу.

До пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системна склеродермія, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий периартериїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини), незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До цього ж пункту належать ревматоїдний, в тому числі ювенільний, артрит та анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва) з вираженими змінами у суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми), зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До пункту "б" належать:

повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів за відсутності системних проявів та збереженою працездатністю;

початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтєрєва за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу;

всі форми системних васкулітів з рецидивним характером перебігу.

До пункту "в" належать хронічні захворювання суглобів та хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначним порушенням функцій.

При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов'язаних з інфекцією (реактивні артрити), в тому числі псоріатичному артриті, придатність до військової служби визначається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від стану функцій суглобів, ускладнення з боку інших органів та систем.

Після гострих запальних захворювань суглобів огляд проводиться на підставі статті 83 Розкладу хвороб.

Постанова про придатність до військової служби у разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та можливість видужання, особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього постанова про придатність до військової служби приймається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від ступеня порушення функції кінцівок або суглоба на момент огляду.

До пункту "а" належать:

кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба у хибному положенні;

патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;

асептичний некроз головки стегнової кістки;

стани після ендопротезування великих суглобів (при задовільних результатах протезування огляд проводиться за пунктом "б");

деформуючий артроз в одному з великих суглобів III, IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (два та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;

дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки;

остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (два та більше разів на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність до військової служби визначається за пунктом "б".

До пункту "б" належать:

деформуючий остеоартроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2-4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно-хронічний) з щорічними загостреннями;

стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;

звичні (три та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю), рецидивним синовіїтом суглоба та які супроводжуються помірною гіпотрофією або атрофією м'язів кінцівки.

До пункту "в" належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;

остеомієліт з нечастими (раз на два-три роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;

стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;

стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу, спорядження, з больовим синдромом;

звичні (менше трьох разів на рік) вивихи великих суглобів;

нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;

остеохондропатії із незакінченим процесом.

Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення, секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.

Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена медичним документом лікувального закладу, рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху. Повторність вивиху у колінному суглобі підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувного ящика" з різницею у зміщенні гомілки у порівнянні зі здоровим суглобом не менше 10 мм.

З приводу нестабільності великих суглобів кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після успішного лікування стосовно кандидатів рішення приймається індивідуально через дванадцять місяців залежно від ступеня порушення функції кінцівки або суглоба. Після успішного лікування звичного вивиху плеча щодо військовослужбовців приймається постанова про потребу у відпустці у зв'язку із хворобою за статтею 83 Розкладу хвороб із наступним звільненням від занять спортом та керуванням всіма видами транспортних засобів на шість місяців.

За наявності хибних суглобів кандидати та військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). З приводу кістозного переродження кісток, відсікаючого остеохондрозу у великому суглобі кандидати та військовослужбовці підлягають оперативному лікуванню, особливо у тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші".

Постанова про придатність або непридатність кандидата до військової служби приймається через шість місяців після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

До пункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими (три і більше на рік) загостреннями, значним порушенням функції та стійкою втратою працездатності;

спондилолістез III, IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II, III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушенням функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та стато-координаторними порушеннями після тривалого (не менше трьох місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;

фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання за рестриктивним типом.

До пункту "б" належать:

остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання за рестриктивним типом;

інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (один-два рази на рік та рідше);

поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень з больовим синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;

спондилолістез II ступеня (зміщення наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

стан після вилучення міжхребцевого диска.

До пункту "в" належать:

фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);

обмежений (ураження трьох та більше хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;

спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.

Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта: випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром при фізичних навантаженнях повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями за медичною допомогою, які записуються в медичних документах оглянутого. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу в поєднанні з неврологічними розладами дають підставу для застосування пункту "в" цієї статті.

Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м'язової сили окремих м'язів кінцівки при загальній компенсації її функції.