Щодо розгляду звернення

Міністерством юстиції України розглянуто Ваше звернення і повідомляється наступне.

Статтею 191 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до статті 178 Кодексу об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Проте слід зазначити, що механізм реалізації норми стосовно вчинення правочинів щодо єдиного майнового комплексу, до складу якого входять, крім будівель і споруд, права вимоги, борги, сировина тощо ускладнений іншими нормами чинного законодавства.

Зокрема, правовий режим майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу підприємства (будівель, сировини, боргів) є різним: будівлі - це об'єкти нерухомого майна, сировина - це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці, а борги - це невиконані зобов'язання перед іншими особами. Стосовно цих об'єктів чинне законодавство містить низку інших спеціальних норм, які враховуючи юридичну природу цих об'єктів, визначають особливості регулювання відносин, пов'язаних з такими об'єктами.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Враховуючи наведене, механізм вчинення правочинів щодо підприємства, як єдиного майнового комплексу, чинним законодавством не передбачений.

Також слід зазначити, що згідно чинного законодавства майно приватного підприємства і майно фізичної особи - його засновника не можна ототожнювати, оскільки ці особи є різними суб'єктами цивільних правовідносин, які у вчиненні правочинів виступають кожен від свого імені та несуть самостійну відповідальність. Крім того, у разі смерті засновника приватне підприємство не припиняє свого існування та продовжує діяльність.

Статтею 1216 Кодексу передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Отже, успадковуються права та обов'язки, які належали фізичній особі, а не юридичній особі, що була створена цією фізичною особою.

Відповідно до вимог статті 1218 Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З аналізу положень чинного законодавства вбачається, що доцільність формування статутного фонду приватного підприємства вирішується засновником підприємства.

У разі наявності статутного фонду свідоцтво про право на спадщину може бути видано на майно, внесене до статутного фонду приватного підприємства.

Документами, що підтверджують права спадкодавця на внесене ним майно до статутного фонду приватного підприємства, можуть бути:

1. статут приватного підприємства. Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України статут суб'єкта господарювання містить, зокрема, відомості про статутний фонд - розмір і порядок його утворення;

2. документ, що підтверджує внесення засновником до статутного фонду майна. Такий документ також є обов'язковим для проведення державної реєстрації юридичної особи (стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") . Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено вид документа, який необхідно подати для підтвердження факту внесення засновником вкладу до статутного фонду юридичної особи, а тому, це може бути будь-який документ, що підтверджує внесення засновником вкладу до статутного фонду юридичної особи;

3. акт прийому-передачі майна до статутного фонду приватного підприємства;

4. правовстановлювальний документ, на підставі якого виникло право власності у юридичної особи на майно та свідоцтво про право власності на це майно;

5. баланс підприємства, який є формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна, обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату.

Якщо ж статутний фонд у приватному підприємстві не сформовано, то питання спадкування необхідно вирішувати у суді.