Щодо визначення Кабінетом Міністрів України переліку засобів особистого захисту працівників, вартість яких не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2004 року N 17114/1/104 Міністерством юстиції України разом з Міністерством праці та соціальної політики України і Державною податковою адміністрацією України розглянуто ваш (Федерації профспілок України. - Авт.) лист від 15 квітня 2004 року N 06-19-601 щодо визначення Кабінетом Міністрів України переліку засобів особистого захисту працівників, вартість яких не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, та повідомляємо.

Статтями 163-165 Кодексу законів про працю України встановлено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

На роботах, зв'язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Також, згідно з статтею 8 Закону України "Про охорону праці", на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 року N 170, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18 листопада 1996 р. за N 667/1692, затверджено Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Пунктами 1.2-1.4 розділу 1 вказаного Положення визначено, що це Положення поширюється на підприємства, установи, організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності і видів їх діяльності, для працівників яких є обов'язковим застосування під час трудового процесу спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Положення встановлює порядок забезпечення працівників підприємств необхіднім для трудового процесу спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок їх утримання і зберігання.

Засоби індивідуального захисту видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені у відповідних виробництвах, цехах, дільницях та видах робіт Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі типових. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам згідно з встановленими нормами і строками носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до якої відносяться ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.

Так, відповідними наказами затверджені норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам у різних галузях виробництва:

- харчової промисловості (олійно-жирове, спиртове, лікеро-горілчане, пиво-безалкогольне, кондитерське, тютюнове та тютюново-ферментаційне, парфумерно-косметичне та ефіроолійне виробництво) (наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 10 червня 1998 року N 115, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 р. за N 446/2886);

- м'ясної і молочної промисловості (наказ Комітету по нагляду за охороною праці України та Міністерства праці та соціальної політики України від 10 червня 1998 року N 116, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 р. за N 451/2891);

- сільського та водного господарства (наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 10 червня 1998 року N 117, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 р. за N 449/2889);

- елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості (наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 10 червня 1998 року N 118, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 р. за N 450/2890);

- зв'язку (наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 8 липня 1998 року N 139, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 1998 р. за N 490/2930);

- автомобільного транспорту (наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 20 жовтня 1998 року N 207, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 січня 1999 р. за N 1/3294);

- дорожнього господарства (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 28 грудня 2000 року N 362, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 березня 2001 р. за N 277/5468);

- целюлозно-паперової промисловості (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 28 грудня 2000 року N 359, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 265/5456);

- залізничного транспорту України (наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 21 січня 2004 року N 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 лютого 2004 р. за N 169/8768).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб".

У пункті 4.3 статті 4 вказаного Закону визначені доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Так, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідної постанови до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Якщо така постанова не приймається у зазначений строк, то діють норми постанови, прийнятої для попереднього року (років). Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такий робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби особистого захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку.

При цьому відповідно до частини другої статті 37 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

З огляду на викладене, відповідно до положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" перелік та граничні норми використання засобів особистого захисту працівників встановлюються Кабінетом Міністрів України щорічно до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік шляхом прийняття відповідної постанови. Якщо така постанова не приймається у зазначений строк, то діють норми постанови, прийнятої для попереднього року (років).

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" набрав чинності після подання проекту Закону про Державний бюджет України на 2004 рік.

Таким чином, на нашу думку, у 2004 році мають застосовуватись відповідні переліки та граничні норми використання засобів особистого захисту працівників, що визначені відповідними нормативно-правовими актами з цих питань.

Аналогічну точку зору висловила Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 30 квітня 2004 року N 3443/6/17-3116, який надіслано на вашу адресу.

Разом з цим повідомляємо, що відповідно до пункту 3 доручення Прем'єр-міністра України від 17 липня 2003 року N 40340 (до підпункту 4.3.14 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Міністерству праці та соціальної політики України разом із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами центральної виконавчої влади доручено надавати щорічно до 1 травня Кабінету Міністрів України узгоджені пропозиції разом з проектами урядових рішень щодо вартості безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів; робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту (за переліком та граничними строками їх використання), отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працівником.

При цьому Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 14 травня 2004 року N 06-2/116 повідомило, що на виконання пункту 3 доручення Прем'єр-міністра України від 17 липня 2003 року N 40340 Мінпраці подало пропозиції щодо визначення головним розробником відповідних проектів урядових рішень Державний комітет України з нагляду за охороною праці.