Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369

Відповідно до вимог статей 73, 87 - 98 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та з метою вдосконалення процедури ліквідації банків Правління Національного банку України

1. Абзац перший пункту 5 постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 за N 845/6036 (зі змінами), викласти в такій редакції:

"5. Установити, що заходи впливу до банків та осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, застосовуються Правлінням Національного банку України, Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, заступником Голови Національного банку України за поданням та висновками структурних підрозділів центрального апарату і територіальних управлінь, а також начальниками територіальних управлінь Національного банку України або їх заступниками, комісіями з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальних управліннях Національного банку України відповідно до наданих їм повноважень".

2. Службовцям Національного банку України, залученим до участі в ліквідаційній процедурі банків, продовжувати виконувати свої обов'язки щодо ліквідації банку до прийняття окремої постанови Правління Національного банку України про припинення їх повноважень. За цими службовцями зберігається місце роботи, заробітна плата та всі виплати, що передбачені системою оплати праці за основним місцем роботи, на весь час їх участі в процедурі ліквідації банку, уключаючи спеціальні надбавки відповідно до Закону України "Про державну службу" і нормативно-правових актів Національного банку України за здійснення ліквідаційної процедури (якщо вони встановлювалися). Витрати на оплату їх праці, які виникатимуть після набрання чинності цією постановою, відшкодовуватимуться за рахунок коштів банку, який ліквідовується, відповідно до кошторису витрат на здійснення ліквідаційної процедури.

3. Затвердити Зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 за N 845/6036 (зі змінами), що додаються.

4. Департаменту методології банківського регулювання та нагляду (Н.В.Іваненко) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома департаментів і територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва і використання в роботі.

5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л.Кротюка, виконавчого директора - директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду О.І.Кірєєва, Департамент припинення діяльності банків (К.Є.Раєвський) і начальників територіальних управлінь Національного банку України.

1. Пункт 1.1 глави 1 розділу I доповнити новими абзацами такого змісту:

"Терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:

"ліквідаційна вартість", "подібне майно (актив)", "ринкова вартість" - відповідно до національних стандартів з оцінки майна;

"оціночна вартість" - вартість (ринкова, ліквідаційна), визначена за результатами незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності за договором з банком, який ліквідовується".

2. У главі 7 розділу III:

в абзаці четвертому пункту 7.1 та в абзаці першому пункту 7.4 слова "та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку" замінити словами "або звітності";

абзац п'ятий пункту 7.4 викласти в такій редакції:

"Загальна сума штрафів (нарахована за місяць, у якому допущені порушення) за подання недостовірної інформації або звітності,а також неподання або несвоєчасне їх подання, не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку".

3. У розділі VI:

3.1. У главі 1:

пункт 1.1 викласти в такій редакції:

"1.1. Національний банк має право відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку у випадках, визначених у статті 20 і частині другій статті 73 Закону про банки.

Національній банк має право відкликати банківську ліцензію відповідно до пункту 4 статті 20 Закону про банки, зокрема, якщо:

банк є критично недокапіталізованим;

немає прийнятних пропозицій акціонерів, інвесторів щодо придбання акцій банку та вжиття інших заходів з відновлення належного фінансового стану банку або його реорганізації;

акціонери, інвестори не виконали своїх зобов'язань щодо оздоровлення банку, унаслідок чого відновлення належного фінансового стану банку стало неможливим.

Національній банк має право відкликати банківську ліцензію відповідно до пункту 5 статті 20 Закону про банки, зокрема, якщо:

Національний банк після розгляду поданих тимчасовим адміністратором прогнозних розрахунків і плану реорганізації не надав згоду на реорганізацію банку та немає інших пропозицій від акціонерів, інвесторів щодо відновлення належного фінансового стану банку;

Національний банк відмовив власникам істотної участі, які звернулися до тимчасового адміністратора з пропозицією про реорганізацію банку, у дозволі на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику;

виконання заявлених кредиторами банку, що реорганізовується, вимог щодо припинення та дострокового виконання зобов'язань загрожує платоспроможності банку або є неможливим";

у пункті 1.3:

в абзаці шостому слова в дужках "(з урахуванням сформованих резервів під ці активи)", друге та третє речення виключити;

в абзаці сьомому літеру та цифру "Н3" замінити літерою і цифрою "Н4";

абзаци восьмий і дев'ятий виключити;

доповнити главу новим пунктом 1.4 такого змісту: "1.4. Національний банк зобов'язаний відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку у випадку, визначеному частиною шостою статті 88 Закону про банки".

3.2. У пункті 2.2 глави 2 слова "Генеральний департамент банківського нагляду" та "Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку" у всіх відмінках замінити словами "підрозділ центрального апарату, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду" у відповідних відмінках.

3.3. У главі 3:

у пункті 3.1:

абзац третій викласти в такій редакції:

"призначається ліквідатор";

абзац шостий виключити.

У зв'язку з цим абзаци сьомий-дев'ятий уважати відповідно абзацами шостим-восьмим;

в абзаці сьомому слова "Генеральному департаменту банківського нагляду" замінити словами "підрозділу центрального апарату, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду";

пункт 3.2 викласти в такій редакції:

"3.2. Процедура ліквідації банку має бути завершена в строк, визначений частинами тринадцятою і чотирнадцятою статті 88 Закону про банки. Правління Національного банку України має право прийняти рішення про продовження процедури ліквідації банку, зокрема, якщо:

а) наслідком завершення ліквідації банку будуть значні втрати для вкладників та інших кредиторів банку;

б) спроби ліквідатора продати активи виявилися невдалими і немає юридичної особи, що відповідає вимогам глави 15 цього розділу, якій за договором ці активи можуть бути передані в управління".

3.4. Глави 4 та 5 викласти в такій редакції:

"Глава 4. Вимоги Національного банку до ліквідатора та до осіб, залучених до ліквідації банку

4.1. Ліквідатором може бути призначено фізичну особу (незалежного експерта або службовця Національного банку) або юридичну особу, яка відповідає вимогам, визначеним статтями 76 і 90 Закону про банки.

Фізична особа - ліквідатор банку має відповідати таким вимогам:

у минулому не була керівником суб'єкта господарювання, який відповідно до законодавства України визнаний банкрутом або керівником банку, щодо якого Національний банк прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію;

не була звільнена за вимогою Національного банку;

має досвід роботи не менше трьох років у сфері надання аудиторських, юридичних послуг або в банківській системі;

протягом трьох останніх років до дати відкликання Національним банком банківської ліцензії не працювала в банку, що ліквідовується (далі - банк);

не є ліквідатором в іншому банку;

не є арбітражним керуючим іншого суб'єкта господарювання, у тому числі банку.

Юридична особа - ліквідатор банку призначає керівника ліквідаційної процедури, який має відповідати таким самим вимогам, що й ліквідатор - фізична особа.

4.2. Ліквідатор має право залучати до процедури ліквідації спеціалістів на підставі цивільно-правових договорів, у тому числі осіб, які працювали в банку.

Не можуть виконувати функції головного бухгалтера особи, які працювали в банку протягом трьох останніх років до дня відкликання Національним банком банківської ліцензії.

4.3. Національний банк перед призначенням ліквідатора зобов'язаний переконатися в тому, що немає конфлікту інтересів, і в його здатності діяти неупереджено.

Фізична або юридична особа перед призначенням її ліквідатором, а також особа, яка призначається керівником ліквідаційної процедури, зобов'язані надати Національному банку інформацію про свої особисті та ділові інтереси відповідно до частини одинадцятої статті 76 Закону про банки.

У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення ліквідатора останній зобов'язаний ужити заходів щодо усунення цього конфлікту з одночасним повідомленням про це Національного банку, який вирішує питання про можливість продовження роботи ліквідатора.

У разі виникнення конфлікту інтересів з керівником ліквідаційної процедури ліквідатор - юридична особа має ужити заходів щодо усунення цього конфлікту та повідомити про це Національний банк. Якщо Національний банк визнає неможливим виконання обов'язків керівником ліквідаційної процедури, то ліквідатор - юридична особа має призначити керівником ліквідаційної процедури іншу особу, яка відповідає вимогам Закону про банки та цього Положення.

4.4. Підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів, перед призначенням ліквідатора готує обґрунтований висновок про відповідність особи, яку передбачається призначити ліквідатором, вимогам банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку. У разі призначення ліквідатором юридичної особи цей висновок також має містити інформацію про відповідність керівника ліквідаційної процедури вимогам банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку.

Глава 5. Укладання договору з ліквідатором, порядок оплати його роботи та затвердження кошторису витрат ліквідатора

5.1. Національний банк до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії укладає з особою, яка призначається ліквідатором (юридичною особою або незалежним експертом), договір про ліквідацію банку (додаток 4).

У договорі з юридичною особою визначається керівник ліквідаційної процедури та на вимогу Національного банку інші фізичні особи, які залучаються ліквідатором до участі в ліквідаційній процедурі.

Рішення про умови оплати роботи ліквідатора приймає Комісія Національного банку.

Оплата роботи ліквідатора може визначатися в договорі про ліквідацію банку за однією з таких форм:

у сталій сумі за місяць;

у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів;

основна оплата роботи в сталій сумі та додаткова винагорода у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів.

У договорі про ліквідацію банку мають передбачатися умови про зменшення розміру оплати роботи (додаткової винагороди) ліквідатору за порушення ним вимог Закону про банки, нормативно-правових актів Національного банку або договору про ліквідацію банку.

Договір набирає чинності з дня призначення ліквідатора відповідною постановою Правління Національного банку України, що зазначається в договорі.

У разі дострокового припинення повноважень ліквідатора банку на підставі рішення Правління Національного банку України у випадках, передбачених цим Положенням та договором про ліквідацію банку, зазначений договір припиняється з дати прийняття такого рішення.

5.2. Кошторис витрат на здійснення ліквідаційної процедури (далі - кошторис) складається ліквідатором. Витрати на ліквідацію банку оплачуються за рахунок коштів банку.

Граничний розмір сум, призначених для оплати роботи ліквідатора та осіб, залучених до ліквідаційної процедури (у тому числі додаткової винагороди в разі її призначення), визначається в кошторисі окремими статтями.

Ліквідатор зобов'язаний:

уключати до кошторису всі витрати, необхідні для забезпечення ліквідаційної процедури банку, визначені в частині другій статті 96 Закону про банки, у тому числі на оплату роботи ліквідатора банку та осіб, залучених до ліквідаційної процедури згідно з договорами;

складати кошторис щокварталу з розподілом за місяцями і подавати до 20 числа місяця, що передує наступному кварталу, до територіального управління Національного банку, у якому відкритий накопичувальний рахунок банку (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку). На початку ліквідації банку кошторис уключає період з дня, у який ліквідатор приступив до виконання обов'язків, до кінця поточного кварталу і подається не пізніше 20 днів після призначення ліквідатора. Зекономлена у звітному кварталі сума коштів за кошторисом не переноситься на наступний квартал;

забезпечувати максимальне задоволення вимог кредиторів із мінімальним обсягом витрат на здійснення ліквідаційної процедури та досягнення максимального результату з використанням визначеного кошторисом обсягу витрат. До кошторису додаються обґрунтування, розшифрування, розрахунки за кожною статтею планових витрат (у тому числі щодо розміру оплати роботи осіб, залучених до ліквідаційної процедури), які підтверджують доцільність їх включення до кошторису;

забезпечувати рівний доступ усіх філій банку до фінансових ресурсів, необхідних для ефективної ліквідації банку, відповідно до кошторису. Кошторис складається з розподілом за філіями та головним офісом банку;

використовувати кошти виключно на потреби та в межах, передбачених кошторисом.

Ліквідатор відповідає за правильність складання і виконання кошторису.

Кошторис затверджується Комісією Національного банку при територіальному управлінні, у якому відкритий накопичувальний рахунок банку (Комісією Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

Ліквідатор має право укладати договори з юридичними або фізичними особами з метою їх залучення до участі в ліквідаційній процедурі, якщо в кошторисі передбачені кошти на оплату їх роботи. У таких договорах мають чітко зазначатися види робіт, для виконання яких залучаються ці особи, їх обов'язки, а також установлюватися умови оплати роботи (у тому числі щодо додаткової винагороди в разі її встановлення ліквідатором).

Територіальне управління (підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів) для затвердження кошторису має право вимагати від ліквідатора подання проектів договорів з цими особами (або копій договорів).

Для розгляду Комісією Національного банку при територіальному управлінні (Комісією Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку) питання про затвердження кошторису підрозділ банківського нагляду територіального управління (підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів) готує висновок про використання коштів згідно з кошторисом за останній звітний період.

Зміни до кошторису можуть бути внесені Комісією Національного банку при територіальному управлінні (Комісією Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку) на підставі обґрунтованого клопотання ліквідатора за наявності позитивного висновку підрозділу банківського нагляду територіального управління (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів) не пізніше закінчення кварталу, на який затверджено кошторис.

5.3. Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку) приймає рішення про оплату роботи ліквідатора, що визначена у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку.

Рішення про оплату роботи ліквідатора приймається на підставі письмового звернення ліквідатора, наданої ним інформації про надходження на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів банку (залежно від умов договору) і розрахунку суми оплати роботи ліквідатора.

Розрахунок суми оплати роботи ліквідатора повинен містити порядок визначення:

суми оплати роботи у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку;

суми коштів, яка згідно з умовами договору підлягає виплаті відразу після прийняття рішення про оплату роботи ліквідатора, але бути не більшою, ніж та, що затверджена в кошторисі;

суми коштів, яка згідно з умовами договору підлягає виплаті ліквідатору перед складанням ліквідаційного балансу.

Територіальне управління (підрозділ центрального апарату, який здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів) звіряє отриману від ліквідатора інформацію про надходження коштів на накопичувальний рахунок банку з фактичним їх надходженням, визначеним за даними бухгалтерського обліку територіального управління Національного банку (Операційного управління Національного банку), з умовами договору про ліквідацію та перевіряє правильність розрахунку.

Документи для прийняття рішення про оплату роботи ліквідатора подаються до територіального управління (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів) після подання щомісячної звітності та інформації про проведену роботу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку та договору про ліквідацію банку.

Рішення про оплату роботи ліквідатора Комісія Національного банку при територіальному управлінні приймає не пізніше 10 робочих днів після надходження від ліквідатора відповідних документів, а Комісія Національного банку - не пізніше 12 робочих днів.

Після прийняття рішення про оплату його роботи ліквідатор має право перерахувати кошти на визначений ним рахунок.

Рішення про оплату додаткової винагороди у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку приймається в такому самому порядку.

5.4. Службовець Національного банку може бути призначений ліквідатором, якщо можливість виконання ним відповідних функцій передбачена його посадовими обов'язками.

Службовець Національного банку на період його призначення ліквідатором звільняється від виконання всіх інших службових обов'язків із збереженням за ним посади, заробітної плати та всіх виплат згідно із системою оплати праці за основним місцем роботи. За здійснення ліквідаційної процедури йому можуть установлюватися спеціальні надбавки відповідно до Закону України "Про державну службу" та нормативно-правових актів Національного банку.

Банк зобов'язаний відшкодовувати Національному банку витрати на оплату праці службовця, призначеного ліквідатором.

Витрати Національного банку на оплату праці службовця, призначеного ліквідатором, відшкодовуються за рахунок коштів банку. Ліквідатор на підставі наданого Національним банком розрахунку перераховує Національному банку належну суму з накопичувального рахунку банку".

3.5. У главі 6:

у пункті 6.1:

у першому реченні після слова "постанови" доповнити словами "Правління Національного банку України";

у другому реченні слова "окремих операцій" замінити словами "операцій, які надсилаються до підрозділу центрального апарату, що здійснює функції реєстрації та ліцензування банків";

у пункті 6.2:

в абзаці другому слово "Правління" виключити;

доповнити пункт новим абзацом такого змісту:

"Керівник територіального управління Національного банку не пізніше наступного робочого дня після отримання копії постанови Правління Національного банку повідомляє державного реєстратора про прийняте Національним банком рішення щодо відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора";

пункт 6.4 викласти в такій редакції:

"6.4. Ліквідатор надає територіальному управлінню Національного банку інформацію про закриття прямих кореспондентських рахунків банку в банках-кореспондентах (резидентах і нерезидентах) із зазначенням дати закриття кореспондентського рахунку та наявність залишків на ньому на момент закриття. За наявності незакритих прямих кореспондентських рахунків ліквідатор зазначає причини затримки закриття рахунків і суми залишків коштів на цих рахунках. Разом з інформацією про закриття кореспондентських рахунків ліквідатор подає копії повідомлень кореспондентів про закриття рахунків і повертає оригінали реєстраційних номерів, виданих Національним банком за встановленою формою".

3.6. Главу 7 викласти в такій редакції:

"Глава 7. Повідомлення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора

7.1. Ліквідатор протягом трьох днів з дня його призначення зобов'язаний опублікувати повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури банку згідно з вимогами статті 89 Закону про банки.

Зазначене повідомлення також повинно містити інформацію про адресу, за якою працює ліквідатор, та строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

7.2. Повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури може бути опубліковане, крім газети "Урядовий кур'єр" або "Голос України", в одній із місцевих газет за місцезнаходженням банку і повинно розміщуватися в кожному відокремленому підрозділі банку".

3.7. У главі 8:

назву глави та пункт 8.1 викласти в такій редакції:

"Глава 8. Порядок відкриття банку накопичувального рахунку для здійснення ліквідаційної процедури

8.1. З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку.

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора. Накопичувальний рахунок відкривається як у національній, так і в іноземній валюті, якщо банк здійснював операції з іноземною валютою.

Якщо територіальне управління Національного банку, у якому відкривається накопичувальний рахунок, не має технічних можливостей для здійснення операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку за всіма видами валют, які здійснював банк, то накопичувальний рахунок у відповідній іноземній валюті відкривається в Операційному управлінні Національного банку";

у пункті 8.3:

слово "ліквідатору" виключити;

слова та цифри "в пунктах 2.1, 2.4, 4.4 глави І Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні (затверджена постановою Правління Національного банку від 27.12.99 N 621, із змінами і доповненнями)" замінити словами "нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті";

у пункті 8.4:

в абзаці першому слово "ліквідатора" замінити словом "банку";

пункт доповнити підпунктом "в" такого змісту:

"в) для сплати державного мита в іноземній валюті".

3.8. Главу 9 викласти в такій редакції:

"Глава 9. Наслідки призначення ліквідатора та його повноваження

9.1. З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора настають наслідки, зазначені в статті 91 Закону про банки. Відповідно до цієї статті:

відсотки, комісійні, штрафи, інші очікувані доходи за активними операціями банку за рішенням ліквідатора можуть продовжувати нараховуватися згідно з договорами, якщо це сприяє збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Ліквідатору забороняється вчиняти інші дії, які б свідчили про продовження діяльності банку;

припиняється нарахування відсотків та неустойки (штрафів, пені) за всіма видами заборгованості банку, у тому числі за депозитами, за міжбанківськими кредитами, наданими банками-кореспондентами, штрафів за результатами перевірок, здійснених Національним банком, органами державної податкової служби та іншими контролюючими органами, а також застосування до банку інших економічних санкцій згідно із законодавством України;

відомості про фінансове становище банку, його боржників і вимоги банку до них, а також про учасників банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю.

9.2. Вимоги кредиторів можуть бути заявлені протягом строку, зазначеного в частині третій статті 89 Закону про банки, який визначається з дня першої публікації в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". До заяви мають бути додані документи, що підтверджують борг банку перед кредитором.

9.3. Ліквідатор банку з дня свого призначення виконує обов'язки та користується правами, передбаченими статтею 92 Закону про банки, цим Положенням та договором про ліквідацію банку.

З дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

Ліквідатор зобов'язаний:

повідомити компетентний орган, який наклав арешт або інші обмеження щодо майна (активів) банку, а також державні органи, які забезпечують ведення реєстрів про обтяження майна, про прийняте Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії і запровадження процедури ліквідації;

у строк до двох місяців з дня його призначення здійснити інвентаризацію активів (уключаючи ті, що обліковуються на позабалансових рахунках) та архіву банку;

скласти початковий баланс ліквідатора з урахуванням результатів інвентаризації активів;

забезпечувати проведення оцінки активів банку, які підлягають продажу (відступленню права вимоги) відповідно до законодавства України про оцінку майна;

закривати за своїм рішенням поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів, на яких немає коштів згідно із законодавством України;

протягом 20 робочих днів з дня свого призначення укласти від імені банку договір зі страховиками про страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я ліквідатора за рахунок коштів банку;

скласти проміжний ліквідаційний баланс і перелік (реєстр) вимог кредиторів після розгляду вимог кредиторів;

скласти ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора після вжиття всіх можливих заходів щодо задоволення вимог кредиторів;

вчиняти інші дії відповідно до Закону про банки.

Ліквідатор має право:

здійснювати операції з готівкою з метою забезпечення ліквідаційної процедури (погашення заборгованості боржниками банку, приймання оплати за продане майно, виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, оплата роботи залучених ліквідатором осіб, витрати на відрядження тощо);

розривати договори про надання банку послуг, а також договори про оренду (найм) рухомого і нерухомого майна, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

розривати договори за активними операціями банку, які до часу прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії були збитковими для банку або були здійснені на безоплатній основі, або є довгостроковими, якщо визнає, що це сприятиме збільшенню ліквідаційної маси, а також договори з пов'язаними особами, що були укладені з порушенням вимог статті 52 Закону про банки, на умовах, сприятливіших за звичайні;

подавати клопотання Національному банку щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням;

вчиняти інші дії відповідно до Закону про банки.

У разі ухиляння керівників банку від передавання майна (активів) банку ліквідатор приймає майно (активи) банку в односторонньому порядку із залученням створеної ним комісії та оформленням акта про приймання майна (активів) або звертається за допомогою до правоохоронних органів.

Ліквідатор банку - фізична особа або керівник ліквідаційної процедури (якщо ліквідатором призначено юридичну особу) виконує організаційно-розпорядчі функції, приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

9.4. Ліквідатору (у тому числі керівникові ліквідаційної процедури) забороняється:

використовувати або дозволяти використовувати майнові активи банку у власних інтересах або в інтересах третіх осіб;

розголошувати конфіденційну інформацію, якщо це не пов'язано з виконанням функцій ліквідатора;

розкривати інформацію, яка містить банківську таємницю, особам, які не є суб'єктами її отримання відповідно до статті 62 Закону про банки, та з порушенням установленого порядку.

9.5. Ліквідатор зобов'язаний у двомісячний строк з дня призначення вжити заходів щодо повернення власникам:

цінностей, які перебували на відповідальному зберіганні банку, згідно з частинами п'ятою і шостою статті 93 Закону про банки;

активів, переданих банку в довірче управління, у тому числі матеріальних цінностей, цінних паперів та інших активів (уключаючи грошові кошти на поточних рахунках управителів, відкритих у цьому банку).

Зазначені активи не включаються до складу ліквідаційної маси.

До складу ліквідаційної маси також не включаються активи, які визначені в частинах сьомій і восьмій статті 93 Закону про банки й частинах четвертій та п'ятій статті 8 Закону України "Про іпотечні облігації", уключаючи кошти, що перебувають на рахунках управителів, відкритих у банку.

9.6. Ліквідатор через три місяці з дня його призначення повідомляє територіальні управління за місцезнаходженням банку та його філій (підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів, у разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку) про заходи, які були вжиті для повернення власникам цінностей, які перебували на відповідальному зберіганні банку, і наявність цінностей, не вилучених власниками (якщо такі є), із зазначенням їх виду та обсягу.

Цінності, не вилучені власниками, ліквідатор передає за актами про приймання-передавання територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку та його філій (Операційному управлінню Національного банку або Державній скарбниці України залежно від виду та обсягу цінностей). Ліквідатор разом із заявою про передавання в розпорядження Національного банку цінностей подає копії договорів про відповідальне зберігання банком цінностей, актів про відкриття ліквідатором індивідуальних сейфів, у яких зберігалися ці цінності, і документів, які підтверджують виконані ним процедури щодо повідомлення власників цінностей".

3.9. Пункти 11.1 - 11.4 та 11.8 глави 11 викласти в такій редакції:

"11.1. Активи банку, які підлягають продажу (щодо яких передбачається здійснити відступлення права вимоги), мають бути оцінені відповідно до законодавства України про оцінку майна.

Ліквідатор під час інвентаризації визначає перелік активів, які мають бути оцінені з метою їх продажу першочергово (до часу складання проміжного ліквідаційного балансу).

До цього переліку ліквідатор має право не включати:

оборотні активи (зокрема, заборгованість за наданими кредитами, цінні папери тощо), від яких банк отримує дохід і володіння ними сприяє збільшенню ліквідаційної маси;

заборгованість боржників банку, за якою мають уживатися заходи щодо її стягнення згідно із законодавством України;

основні засоби та нематеріальні активи, які використовуються під час ліквідаційної процедури та які ліквідатор не має наміру продавати протягом першого року проведення ліквідації.

Ліквідатор приймає рішення про незалежну оцінку активів, не включених до вищезазначеного переліку, відповідно до потреби в їх продажі протягом ліквідаційної процедури в строки, які сприятимуть збільшенню ліквідаційної маси.

Ліквідатор приймає рішення про незалежну оцінку майна або майнових прав (далі - майно (активи)) з метою їх продажу за ринковою вартістю або за ринковою та ліквідаційною вартістю.

Основні засоби та нематеріальні активи, а також інші матеріальні цінності, що оцінені з метою їх продажу, не підлягають подальшому використанню в ліквідаційній процедурі банку.

11.2. Для здійснення незалежної оцінки майна (активів) банку ліквідатор на підставі договору залучає суб'єктів оціночної діяльності, які згідно із законодавством України мають право на здійснення оціночної діяльності, з оплатою їх послуг за рахунок коштів банку відповідно до кошторису.

Рішення про залучення особи до оцінки майна (активів) приймається з урахуванням обмежень, установлених статтею 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Ліквідатор зобов'язаний переконатися, що немає конфлікту інтересів з цією особою і в її здатності діяти неупереджено.

Приймання ліквідатором звіту про оцінку майна (активів) від суб'єктів оціночної діяльності здійснюється за актом про виконану роботу.

У разі потреби ліквідатор відповідно до законодавства України може прийняти рішення про рецензування звіту про оцінку майна (активів) або про проведення повторної оцінки майна (активів), або про доопрацювання (актуалізацію) звіту й висновку про вартість оцінюваного майна (активів) на нову дату. Ліквідатор обов'язково має забезпечити рецензування звіту про оцінку нерухомості та транспортних засобів.

11.3. Інвентаризація активів здійснюється на дату прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

За результатами інвентаризації активів ліквідатор уживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку в банках. Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) необоротних активів списується до часу складання початкового балансу. Ліквідатор зобов'язаний провести службове розслідування з метою встановлення осіб, які мають відшкодовувати нестачі і втрати матеріальних цінностей, виявлені під час інвентаризації активів.

Ліквідатор за результатами інвентаризації вирішує питання щодо списання основних засобів та запасів матеріальних цінностей, які не можуть бути визнані активами. Списання цих активів ліквідатор здійснює відповідно до законодавства України та з урахуванням вимоги щодо максимального накопичення ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

11.4. Заборгованість за активними операціями банку, що визнана ліквідатором під час складання початкового балансу безнадійною відповідно до законодавства України, списується за рахунок сформованих банком резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями. Безнадійна заборгованість за активними операціями банку, під яку резерв не сформовано, списується з визнанням збитків.

У такому самому порядку ліквідатор списує безнадійну заборгованість, яку визнає такою протягом ліквідаційної процедури.

Активи банку включаються до початкового балансу ліквідатора з урахуванням результатів проведеної інвентаризації".

"11.8. Початковий баланс складається на перше число місяця, що настає після завершення інвентаризації активів.

Ліквідатор зобов'язаний подати початковий баланс на погодження територіальному управлінню (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку) у строк не пізніше 15 днів після настання дати, на яку він складений.

До початкового балансу ліквідатор додає:

акт про приймання майна (активів) і документів банку від керівників (або тимчасового адміністратора, якщо відкликанню банківської ліцензії передувала процедура тимчасової адміністрації);

копії наказу про призначення інвентаризаційної комісії та протоколів засідань інвентаризаційної комісії, затверджених ліквідатором;

перелік активів банку, визначений за результатами інвентаризації, підписаний ліквідатором, на паперових носіях та в електронному вигляді, а також копії інвентаризаційних описів майна.

Початковий баланс ліквідатора погоджується керівником територіального управління (заступником Голови Національного банку - куратором банківського нагляду в разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку) у разі відповідності поданого пакета документів законодавству України".

3.10. Главу 12 викласти в такій редакції:

"Глава 12. Підготовчі заходи, що вживаються ліквідатором для задоволення вимог кредиторів

12.1. Ліквідатор протягом п'яти днів з дня публікації в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" повідомлення про початок ліквідаційної процедури має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, які обліковувалися на відповідному позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної процедури та про строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку, із зазначенням адреси для їх надсилання.

12.2. Ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог, до якого включає вимоги кредиторів (у тому числі органів державної податкової служби) у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію. Вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до переліку (реєстру) у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про ліквідацію.

Перелік (реєстр) акцептованих ліквідатором вимог кредиторів затверджується Комісією Національного банку при територіальному управлінні (Комісією Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

12.3. Ліквідатор може здійснювати погашення вимог до банку до затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів за дозволом Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку) виключно за договорами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури".

3.11. У главі 13:

в абзаці четвертому пункту 13.1 слова "реєстр заявлених та акцептованих" замінити словами "перелік (реєстр)";

доповнити главу пунктом 13.3 такого змісту:

"13.3. Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку, якщо накопичувальний рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Національного банку) може за пропозицією ліквідатора прийняти рішення про затвердження змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів, унесених на підставі:

рішення суду про визнання особи кредитором та зобов'язання ліквідатора про включення вимог цього кредитора до переліку (реєстру) вимог кредиторів;

документів, які підтверджують успадкування вкладу фізичної особи згідно із законодавством України за вимогами кредиторів, які включені до переліку (реєстру) вимог кредиторів;

документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації за вимогами кредиторів, які включені до переліку (реєстру) вимог кредиторів;

клопотання ліквідатора про виправлення помилки, допущеної ним чи попереднім ліквідатором під час акцептування вимог кредиторів".

3.12. Главу 14 викласти в такій редакції:

"Глава 14. Погодження Національним банком порядку продажу майна (активів) банку, його складу, умов та строків придбання

14.1. Після проведення інвентаризації, оцінки майна (активів) банку і складання проміжного ліквідаційного балансу ліквідатор розпочинає продаж майна (активів) банку.

Ліквідатор за погодженням з Комісією Національного банку має право продати окреме майно (активи) банку за оціночною вартістю до завершення інвентаризації активів, складання початкового та проміжного ліквідаційного балансів у разі відсутності коштів для забезпечення витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, або якщо подальше зберігання майна (активів) призведе до втрати його вартості чи до неефективних витрат на утримання. На це майно мають складатися окремі інвентаризаційні документи.

14.2. Порядок продажу майна (активів) банку, склад, умови та строки придбання цього майна (активів) погоджуються ліквідатором з Національним банком.

Погодження порядку продажу майна (активів) здійснюється Комісією Національного банку або за її рішенням відповідною комісією Національного банку при територіальному управлінні.

Для погодження порядку продажу майна (активів) ліквідатор подає підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів (територіальному управлінню), такі документи:

висновок ліквідатора про порядок продажу майна (активів), його склад, умови та строки продажу. У цьому висновку ліквідатор визначає перелік об'єктів, що пропонуються до продажу, спосіб продажу, а також пропонує організатора аукціону, товарну біржу, організатора торгівлі, підприємство роздрібної торгівлі для продажу майна (активів) відповідно до обраного способу продажу;

інформацію про майно (активи), яка має містити його назву, стислу характеристику, балансову, оціночну (ринкову або ринкову та ліквідаційну) вартість;

висновки суб'єктів оціночної діяльності про вартість майна (активів). У разі оцінки майна (активів) за ліквідаційною вартістю ліквідатор подає разом з висновком суб'єктів оціночної діяльності про вартість майна (активів) відповідні обґрунтування доцільності проведення їх оцінки та продажу за ліквідаційною вартістю. Обґрунтування продажу за ліквідаційною вартістю основних засобів подається за формою згідно з додатком 5 до цього Положення.

Підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів (територіальне управління), має право вимагати подання ліквідатором інших документів, що стосуються продажу майна (активів) банку.

Підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів (територіальне управління), розглядає поданий ліквідатором пакет документів протягом 15 робочих днів і подає разом зі своїм висновком на розгляд Комісії Національного банку або Правління Національного банку України (Комісії Національного банку при територіальному управлінні) відповідно до їх повноважень.

14.3. Комісія Національного банку (Комісія Національного банку при територіальному управлінні) має право погодити продаж майна (активів) банку за оціночною ліквідаційною вартістю, якщо:

подальше зберігання майна (активів) призведе до втрати його вартості або до неефективних витрат на утримання;

основні засоби, балансова залишкова вартість яких не перевищує 1000 грн., та інше майно (активи), зазначене в абзаці другому пункту 14.8 цієї глави, продавалися за оціночною ринковою вартістю і не були продані;

майно (активи), що продавалося після повторної оцінки (актуалізації) за ринковою вартістю в порядку, установленому пунктами 14.5-14.9 цієї глави, і не було продане;

продаж майна (активу) передбачається здійснити в останні дванадцять місяців, що передують строку закінчення ліквідаційної процедури, установленому законодавством України, за умови, що воно продавалося за оціночною ринковою вартістю в установленому порядку і не було продане.

В інших випадках, які не визначені цим Положенням, погодження продажу майна (активу) за оціночною ліквідаційною вартістю може здійснюватися за рішенням Правління Національного банку України.

14.4. Продаж майна (активів) банку, у тому числі кредитів банку (відступлення права вимоги за наданими банком кредитами та забезпечення за ними), здійснюється такими способами:

проведення конкурсу (аукціону);

проведення біржових торгів через товарну біржу;

продаж через організатора торгівлі;

продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі;

продаж (передавання) кредиторам майна (активів) банку в рахунок задоволення їх вимог.

Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор виставляє для продажу майно (активи) банку за ціною, не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, якщо Національний банк згідно з вимогами цієї глави не прийняв інше рішення щодо погодження порядку продажу цього майна.

14.5. За конкурсом (на аукціоні) здійснюється продаж майна (активів), яке користується великим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

За конкурсом (на аукціоні) може продаватися:

сукупність основних засобів і необоротних активів банку (окремих філій) разом з оборотними активами (або без них);

кредитна заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банку;