Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

Після лікування отриманих переломів остистих або поперечних відростків хребця, травм або поранень нервів, нервових корінців та сплетінь льотному складу, парашутистам та керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я. Подальший допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами можливий не раніше ніж через 4 місяці. Надалі особи з такими наслідками підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2 років.

До пункту "а" відносять стани і наслідки поранень і травм бронхо-легеневого апарату з дихальною недостатністю будь-якого ступеня; резекція стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишки; відсутність нирки, відсутність селезінки, статевого члена; чужорідне тіло в корені легені, у серці або навколо великих судин; видалені частки легені або сегмента частки легені; резекція частини нирки й інших органів; наслідки поранень і травм органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, органів таза з незначними порушеннями функцій органів та систем.

До пункту "б" відносять стани (але не раніше ніж через 12 місяців після закінчення лікування з приводу поранень або травм) після перенесених атипових резекцій легень без дихальної недостатності, торакотомій або лапаротомій з метою зупинення кровотечі, ліквідації пневмо- або гемотораксу, ушивання ран кишечнику, шлунка, печінки з одужанням.

Після видалення одного яєчка внаслідок поранення або травми особи льотного складу за графами II-VI Переліку хвороб можуть бути визнані придатними.

Оцінка придатності до льотної роботи при явних дефектах кісток, хрящів, м'язів, сухожиль та суглобів виноситься залежно від функціонального стану опорно-рухового апарату (обсяг рухів, м'язова сила, наявність атрофії м'язів, довжина кінцівок), льотної професії того, кого оглядають, досвіду роботи його при наявному дефекті, типу літака, на якому він виконуватиме польоти, та характеру роботи, що виконується.

До пункту "а" належать стани після перелому кісток таза; діафізарні та метафізарні переломи довгих трубчастих кісток після завершення лікування, включаючи і відпустку через хворобу; металеві конструкції після переломів кісток; наслідки центрального вивиху головки стегнової кістки з порушенням функції (у тому числі анкілоз та деформуючий артроз); стани після вивиху суглобів нижньої кінцівки.

Пункт "б" передбачає допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами після закінчення лікування з приводу переломів довгих трубчастих кісток, кісток таза з деформацією тазового кільця, вивиху суглобів нижньої кінцівки не раніше ніж через 12 місяців за відсутності функціональних порушень та больового синдрому. При неускладнених переломах зовнішньої кісточки променевої кістки в типовому місці, кісток кисті, стопи, ключиці, які потребують для повного відновлення функції менше 4 місяців, особи, які оглядаються за графами II-VII Переліку хвороб, можуть бути визнані придатними до льотної роботи, льотного навчання, парашутних стрибків та керівництва польотами. Зрощені ізольовані переломи окремих кісток таза без деформації тазового кільця не є підставою для застосування цієї статті.

До пункту "а" відносять вкриті виразками, гіпертрофічні, келоїдні рубці, спаяні з прилеглими тканинами, які значно або помірно порушують функцію, перешкоджають носінню військової і льотної форми одягу та використанню спеціального спорядження; незначні стійкі зміни в периферичній крові, наявність неврологічних синдромів як наслідок перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування; стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушення показників крові та функцій органів і систем; стан після перенесених гострих отруєнь БОР, компонентами ракетного палива (КРП) після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушення функцій органів і систем протягом року після одужання. Також до пункту "а" належать рубці, які спотворюють обличчя, при незадовільних результатах лікування або відмові від нього.

До пункту "б" належать незначно обмежувальні або необмежувальні рухи, які не перешкоджають носінню військової і льотної форм одягу та використанню спеціального спорядження, еластичні рубці, що не утворюють виразок при довготривалій ходьбі та інших фізичних навантаженнях; стани після перенесених наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників, указаних рубриками цієї статті, без порушень функцій органів і систем після одужання (більше року).

Передбачає наслідки отруєнь лікарськими засобами, спиртами та ефірами, газами, іншими токсичними речовинами гострої та хронічної дії; наслідки токсичної дії, спричиненої контактом з отруйними тваринами, укусами плазунів, членистоногих.

За наслідками гострих отруєнь, токсико-алергічних станів (анафілактичний шок, синдром Лайєла, Стівена-Джонсона) та наслідками дії на організм інших зовнішніх чинників питання щодо ступеня придатності до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами вирішується відповідно до статті 72, пунктів "а", "б" та інших статей Переліку хвороб залежно від ступеня порушень функцій.

Наслідки отруєнь указаними спиртами та їх ефірами залежать від своєчасного надання невідкладної допомоги з проведення всього комплексу реанімаційних і лікувальних заходів та наявності ранніх стійких незворотних ускладнень з боку органів і систем (зору, ЦНС, серцево-судинної, нирок тощо). Звільнення від обов'язків військової служби, надання відпустки за станом здоров'я після проведеного лікування ЛЛК вирішують у кожному окремому випадку індивідуально за статтею 73.

Застосовується у всіх випадках тимчасової непрацездатності при перенесених гострих та хронічних захворюваннях, інфекціях, інтоксикаціях, травмах, пораненнях, операціях, коли після проведеного стаціонарного лікування необхідний відпочинок або санаторне лікування. Курсантам ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, надання відпусток за станом здоров'я можливе лише в тих випадках, коли вони необхідні для відновлення здоров'я та повернення до льотного навчання.

Інші хворобливі прояви, які не внесені до Переліку хвороб

Передбачає невідповідність маси тіла його довжині і невідповідність довжини кінцівок (відносні середньостатистичні показники, які прийняті за норму).

Непридатними до льотного навчання визнаються особи:

з індексом маси тіла (ІМТ) нижче 19 кг/кв.м;

із зростом менше 160 см і більше 186 см;

з довжиною ніг менше 80 см;

з довжиною рук менше 76 см;

із зростом у положенні сидячи більше 97 см.

Льотний склад з вагою тіла більше 90 кг звільняється від навчально-тренувальних парашутних стрибків.

Для кандидатів та курсантів вертолітної авіації ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, максимальним зростом уважати 190 см.

Передбачає наявність вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній, а також гострі нервово-судинні порушення у вигляді непритомності або колапсу.

Для вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній характерний синдромокомплекс вегетосудинних розладів, які виявляються у поліморфізмі скарг, з пароксизмальними порушеннями, з неадекватною реакцією артеріального тиску на будь-які подразники, з наявністю стійких кардіалгій з порушенням серцевого ритму та провідності функціонального характеру.

Діагноз вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній у громадян та військовослужбовців повинен бути встановлений у стаціонарних умовах за участю невропатолога, окуліста, ендокринолога, а в разі потреби - інших спеціалістів з метою виключення органічних змін (запального, дисфункціонального, травматологічного або іншого характеру), які супроводжують порушення функцій вегетативної та судинної систем.

До пункту "а" належать вегетосудинні дистонії з пароксизмальними розладами, у яких не вдається встановити причину виникнення, особи льотного складу з цими розладами визнаються непридатними за всіма графами.

До цієї самої групи належать:

повторні, а також глибокі знепритомлення з утратою свідомості, стійкою артеріальною гіпотонією, брадикардією, судомними м'язовими скороченнями;

нейроциркуляторна дистонія гіпертензивного типу з лабільністю артеріального тиску за наявності постійних скарг та стійких різко виражених вегетосудинних розладів, які не піддаються лікуванню і значно знижують працездатність;

нейроциркуляторна дистонія гіпотензивного типу зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт.ст. за наявності постійних скарг, стійких різко виражених вегетосудинних розладів, які не піддаються лікуванню;

нейроциркуляторна дистонія кардіального типу за наявності стійких кардіалгій, які супроводжуються вираженими вегетосудинними розладами, стійкими порушеннями ритму серця. До стійких порушень ритму серця належать аритмії, які вимагають антиаритмічної терапії і відновлюються після припинення лікування або рефрактерні до нього.

До пункту "б" належить нейроциркуляторна дистонія будь-якого типу з незначно вираженими проявами, у тому числі з транзиторними порушеннями ритму серця.

Пункт "в" передбачає гостру судинну недостатність у вигляді втрат свідомості чи колапсів незалежно від їх етіології та проявів судинно-вегетативної нестійкості.

Усі особи після знепритомлення незалежно від обставин її виникнення підлягають усуненню від польотів і стаціонарному обстеженню.

Лікар військової частини в усіх випадках проводить вивчення причин та обставин знепритомлення, результати якого викладає в медичній характеристиці, що подається на ГЛЛК.

У разі відсутності захворювань, які можуть викликати знепритомлення, проводиться спеціальне цілеспрямоване обстеження.

Обов'язковим є проведення таких досліджень:

баровипробування щодо перенесення помірних ступенів гіпоксії з проведенням ортостатичної проби;

проба з гіпервентиляцією, затримкою дихання;

ортостатичні проби з записом гемодинаміки;

цілеспрямоване дослідження вегетативної нервової системи;

ЕЕГ з фотостимуляцією при гіпервентиляції і при вдиханні газової суміші, збідненої киснем;

РЕГ;

дослідження вестибулярного апарату кумулятивними методами;

КПД.

Інші методи дослідження використовуються залежно від льотної спеціальності і типу літака.

Постанова для осіб, які перенесли знепритомлення, виноситься на підставі вивчення анамнезу, результатів клінічного обстеження, перенесення проб та навантаження, причин знепритомлення, суб'єктивної реакції того, кого оглядають, на цю подію, індивідуально-психологічних особливостей особи, віку та льотної спеціальності.

Наявність захворювань, які супроводжуються знепритомленням, невротичними реакціями на цю подію, поганим перенесенням проб на навантаження незалежно від інших результатів дослідження і причин знепритомлення, є підставою для визнання особи непридатною за всіма графами Переліку хвороб.

При знепритомленні, зумовленому втомою, астенічними станами, до винесення остаточної постанови рекомендується надання відпустки за станом здоров'я або звільнення від польотів з виконанням інших обов'язків військової служби.

При одноразовому ортостатичному знепритомленні (що розвивається на фоні вираженого, але минущого ослаблення організму, порушення режиму відпочинку, уживання алкоголю тощо), а також емоційно-больовому, що виникаює при медичних процедурах щеплення, пункції гайморових пазух, узяття крові з вени, можливе допущення до льотної роботи за графами IV-VI Переліку хвороб, за винятком осіб льотного складу, які літають на літаках з одинарним керуванням і ВПБ.

Більш обережної оцінки вимагає знепритомлення, що розвивається при несприятливих емоційних впливах, не пов'язаних з виконанням медичних процедур.

При знепритомленні, спричиненому впливом екстремальних чинників, які стоять на межі витривалості організму (великі перевантаження за відсутності спеціального спорядження, виражене кисневе голодування, сильний біль), постанова виноситься, виходячи з наслідків впливу на організм несприятливих чинників.

Особи, допущені до льотної роботи, наступні 2 роки огляд проходять за стаціонарних умов.

Окремі симптоми порушень функцій вегетативної нервової системи у вигляді ізольованого гіпергідрозу, акроціанозу, стійкого дермографізму, тахікардії, "гри вазомоторів" тощо за відсутності будь-яких порушень у нервово-психічній сфері не можуть бути підставою для винесення постанови про непридатність до льотної роботи.

Пункт "а" передбачає ангіотрофоневрози II-III стадій.

Пункт "б" передбачає ангіотрофоневрози I стадії (блідість, оніміння пальців протягом декількох хвилин) без больового синдрому.

Обстеження осіб, які страждають нічним нетриманням сечі, проводиться в стаціонарних умовах. Факт наявності нічного нетримання сечі повинен бути підтверджений службовою, медичною характеристиками та актами спостереження з військової частини. Обстеження повинно бути повним і комплексним за участю невропатолога, уролога та психіатра. Якщо нетримання сечі є одним із симптомів захворювання нервової або сечостатевої системи, то постанова приймається за статтею Переліку хвороб, яка передбачає основне захворювання.

За відсутності патології з боку сечостатевої системи висновок дає невропатолог.

За наявності заїкання особа льотного складу підлягає поглибленому обстеженню невропатологом, за необхідності - психіатром, отоларингологом, а по змозі - і логопедом.

Ступінь вираженості заїкання визначається шляхом динамічного нагляду за станом мовної функції в різних умовах і оцінюється за випадками найбільш вираженого прояву захворювання.

При не різко вираженому ступені заїкання до продовження льотної роботи допускаються за графами IV-VI Переліку хвороб лише ті особи льотного складу, у характеристиках яких є прямі вказівки про те, що заїкання не впливає на виконання льотної роботи.