Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

Курсанти, особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів за наявності гінекомастії проходять обстеження в стаціонарних умовах, після проведеного оперативного лікування допуск до льотного навчання, льотної роботи, парашутних стрибків та роботи оператором УПР можливий не раніше ніж через 3 місяці за сприятливих результатів.

Розлади психіки та поведінки (F00-F99), їх наслідки:

Пункт "а" передбачає психози та інші психічні розлади, що виникають внаслідок травм, пухлин головного мозку, епілепсії, енцефаліту, менінгіту, сифілісу мозку, а також при сенільних та пресенільних психозах, судинних, дегенеративних та інших органічних захворюваннях або ураженнях головного мозку.

Пункт "б" передбачає психічні розлади, які виникають у результаті гострого захворювання і протікають з легкою і короткотривалою (до 2-3 тижнів) астенією і закінчуються одужанням.

Після перенесеного гострого захворювання за наявності легкого короткотривалого хворобливого прояву льотному складу, парашутистам та керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я.

Після перенесених черепно-мозкових травм допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та роботи оператором УПР можливий не раніше ніж через 12 місяців після отримання травми.

Усі особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів, які страждають на хронічний алкоголізм, наркоманію і токсикоманію, незалежно від стадії захворювання підлягають звільненню від льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами.

Наявність захворювання повинна бути встановлена або підтверджена при стаціонарному обстеженні в спеціалізованому закладі.

Особи із звичним уживанням алкоголю або наркотиків підлягають звільненню від польотів, парашутних стрибків та керівництва польотами і обстеженню з обов'язковою участю психіатра. Льотчики та штурмани з епізодичним уживанням наркотиків або токсичних речовин визнаються непридатними до льотної роботи.

Поодиноке або епізодичне вживання алкоголю без психічних розладів не є підставою для застосування цієї статті.

Стаття передбачає шизофренію, шизотипові та маячні розлади, розлади настрою (афективні), циклотимію, установлені тільки в спеціалізованому стаціонарі.

Постанова із застосуванням цієї статті може бути винесена тільки після стаціонарного обстеження в спеціалізованому лікувальному закладі Міністерства оборони України.

Пункт "а" передбачає реактивні психози, різко або помірно виражені невротичні розлади, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.

Постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше 1 місяця.

Пункт "б" передбачає гострі реакції на стрес, порушення адаптації та незначно виражені невротичні розлади, які характеризуються в основному емоційно-вольовими, вегетативними порушеннями, добре піддаються лікуванню і закінчуються одужанням хворого.

Допуск до польотів, парашутних стрибків та керівництва польотами проводиться після обов'язкового клініко-психологічного обстеження, огляду психолога та психіатра з урахуванням льотних, службових та медичних характеристик, надалі такі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2 років. Після перенесених реактивних психозів, невротичних розладів льотному складу, парашутистам, групі керівництва польотами надається відпустка за станом здоров'я. Курсанти надалі визнаються непридатними до льотного навчання. Льотному складу після закінчення відпустки за станом здоров'я за наявності психогенних реакцій (легкої астенії) можливе надання звільнення від польотів з виконанням інших обов'язків військової служби.

Для діагностики розладів особистості необхідні старанно та об'єктивно зібраний анамнез, а також ретельне обстеження в умовах психіатричного стаціонару з вивченням медичних, льотних та службових характеристик.

Пункт "а" передбачає психопатії, патологічний розвиток особистості незалежно від вираженості особистісних розладів і клінічних проявів; психічний інфантилізм.

Пункт "б" передбачає розлади особистості (транзиторні, парціальні), які не досягають рівня психопатії, зі стійкою (більше 3 років) компенсацією емоційно-вольових та інших патологічних проявів.

Випадки установчої, навмисної поведінки, прояви недисциплінованості, що не випливають з усієї патологічної структури особистості, не можуть оцінюватися як ознаки хворобливого розладу.

Хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки:

До пункту "а" належать всі форми бактеріального менінгіту; енцефаліт, мієліт та енцефаломієліт, внутрішньочерепний та внутрішньохребтовий абсцес, гранульома, флебіт та тромбофлебіт; наслідки перенесених нейрозахворювань у вигляді стійких порушень функцій центральної нервової системи.

До пункту "б" належать наслідки і залишкові явища (не менше 1 року) ураження центральної нервової системи у вигляді вегетосудинної нестійкості, незначно вираженої, і (або) окремі розсіяні органічні ознаки, які не супроводжуються розладом рухових, чутливих, координаційних та інших функцій нервової системи.

Надалі льотний склад, парашутисти та група керівництва польотами проходять медичний огляд у стаціонарних умовах протягом двох років.

Стаття передбачає системні атрофії, які уражають переважно центральну нервову систему (хвороба Гентінгтона, спадкова атаксія, спінальна м'язова атрофія та споріднені синдроми); екстрапірамідні та інші порушення функції руху (хвороба Паркінсона, вторинний паркінсонізм, інші дегенеративні хвороби базальних ганглій, інші екстрапірамідні та рухові порушення); хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, інші дегенеративні та демієлінізуючі хвороби центральної нервової системи; церебральний параліч та інші паралітичні синдроми; інші враження нервової системи (гідроцефалія, церебральні кісти, внутрішньочерепна гіпертензія, судинна мієлопатія тощо).

Стаття передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку, діагноз щодо якої встановлений у лікувальному закладі, незалежно від форми клінічних проявів і частоти нападів. Надзвичайно важливе розпізнання атипічних і стертих форм епілепсії (нечасті малі напади, стан типу відсутності та інші так звані еквіваленти судомного нападу). Потрібно враховувати супутні епілепсії, розлади нервово-психічної діяльності, які проявляються у характерологічних змінах і розладах настрою. Для діагностики епілепсії велике значення має опис епілептичного нападу свідками. Цей опис має бути завірений командуванням або медичною службою.

Діагноз епілепсії не повинен виноситися без повного неврологічного обстеження, уключаючи ЕЕГ та КТ головного мозку. Наявність епілептоїдної активності на електроенцефалограмі підтверджує діагноз, але відсутність її не виключає епілепсії.

При виявленні пароксизмальної біоелектричної активності головного мозку і відсутності інших ознак епілепсії особи льотного складу, парашутисти та група керівництва польотами звільняються від польотів на 30 діб з подальшим оглядом. Повторне виявлення пароксизмальної біоелектричної активності є підставою для визнання непридатним до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами за всіма графами Переліку хвороб.

Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться за захворюваннями, які призвели до розвитку судомного синдрому.

До статті також належить класична мігрень з нечастими (до 2 разів на рік) нападами, яка не супроводжується довготривалістю і клінічними проявами.

Пункт "а" передбачає всі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, а також захворювання периферичних нервів і сплетінь, які часто рецидивують та протікають довготривало, при яких значно або помірно розладнується основна функція; стійкий параліч лицевого нерва, порушення функції кисті, обмеження підняття руки тощо. До цього належать хронічні рецидивні (2 і більше загострень на рік) радикуліти, плексити, невропатії, неврити, які супроводжуються в період загострення вимушеним положенням тулуба, біллю вздовж нервів тощо та потребують стаціонарного лікування хворого протягом 2 та більше місяців.

Пункт "б" передбачає хвороби периферичних нервів та сплетінь з нечастими загостреннями без тенденції до наростання рухових, чутливих та трофічних розладів, а також існуючі, не різко виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями у вигляді незначних порушень чутливості, невеликих атрофій або ослаблення сили м'язів, які незначно порушують або не порушують функції кінцівок. До пункту також належать наслідки невриту лицевого, серединного нервів.

Хвороби ока та придаткового апарату (Н00-Н59), їх наслідки:

До даної статті належать анатомічні зміни або вади положення повік; захворювання повік, сльозових шляхів, орбіти та кон'юнктиви.

Пункт "а" передбачає заворот вій або ріст вій у напрямку до очного яблука, що викликає подразнення ока; хронічне трахоматозне ураження кон'юнктиви; виворіт вій, що порушує функції ока; диплопія, зрощення вій між собою або з очним яблуком на одному або обох очах при порушенні функції ока; опущення верхньої повіки (птоз) на одному або обох очах будь-якої етіології, що обмежує поле зору; виразковий блефарит; крилоподібна плівка (птерігіум), яка підтримує катаральний стан кон'юнктиви хоча б на одному оці; хронічний, часто рецидивний (не менше двох разів на рік) кон'юнктивіт з гіпертрофією сосочків і значно вираженою інфільтрацією підслизової тканини; наслідки захворювань сльозових шляхів, їх пошкоджень або оперативних втручань на одному або обох очах з вираженим порушенням функції сльозовиділення.

Пункт "б" передбачає наслідки хірургічного лікування повік з відновленням функцій; стійкий клінічний ефект після лікування з приводу хронічного запалення країв повік і кон'юнктиви; птерігіум без катаральних явищ з боку кон'юнктиви; наслідки захворювань сльозових шляхів, їх пошкоджень або оперативних втручань на одному або обох очах без порушення функції сльозовиділення.

Постанова про допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами згідно з пунктом "б" може виноситися не раніше ніж через три місяці після закінчення хірургічного лікування при позитивному клінічному ефекті.

Простий блефарит з окремими лусочками і незначною гіперемією країв повік, фолікулярний кон'юнктивіт з одиничними фолікулами, бархатистість кон'юнктиви в кутиках повік та в ділянці кон'юнктивальних склепінь, окремі дрібні поверхневі рубці кон'юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубці кон'юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон'юнктиви, рогівки і без рецидивів трахоматозного процесу протягом року не є підставою для застосування даної статті.

Пункт "а" передбачає хронічні рецидивні захворювання рогівки, склери, судинного тракту, сітківки будь-якої етіології при слабкій ефективності лікування; відшарування або розрив сітківки на одному оці за наявності хороших функцій ока; прогресуюче помутніння кришталика або скловидного тіла зі зниженням зорових функцій; запальні захворювання або наслідки пошкоджень зорового нерва з вираженими порушеннями зорових функцій.

Мінімальні межі монокулярного поля зору для білого кольору складають: назовні - 90 градусів, досередини - 55 градусів, догори - 55 градусів, донизу - 60 градусів. Можливі індивідуальні коливання, що не перевищують 5 - 10 градусів.

При звуженні поля зору будь-якої етіології більше ніж на 10 градусів, а також за наявності центральних і парацентральних скотом будь-якої етіології, тапеторетинальної абіотрофії усі особи льотного складу визнаються непридатними до льотної роботи.

У кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, нічний зір (темнова адаптація і гострота зору) досліджується в обов'язковому порядку. Дослідження нічного зору в курсантів і льотного складу проводиться при черговому огляді. Стійке, значно виражене зниження темнової адаптації без патологічних змін на очному дні, установлене за допомогою повторної годинної адаптометрії, у разі невдалого лікування в стаціонарі потрібно оцінити як тапеторетинальну абіотрофію сітківки.

Дегенерація сітківки з пігментом або без нього в сполученні з розладом темнової адаптації (гемералопія) повинна бути підтверджена дворазовим виконанням годинної адаптометрії з використанням контрольних методів дослідження сутінкового зору. За наявності стороннього тіла всередині ока, яке не підлягає видаленню, або при неефективності хірургічного лікування особи льотного складу визнаються непридатними.

Пункт "б" передбачає захворювання рогівки, склери, судинного тракту, сітківки при позитивному ефекті від лікування і стійкій ремісії; обмежене помутніння кришталика без ознак прогресування, без порушень зорових функцій; помутніння скловидного тіла після перенесених захворювань при нормальних зорових функціях; наслідки оперативного лікування доброякісних новоутворень очей без порушень зорових функцій (не раніше ніж через три місяці після завершення лікування).

Природжене відкладення пігменту на передній капсулі кришталика, а також кольорова переливчастість, окремі глибки, зернини і вакуолі під капсулою кришталика, які виявляються при дослідженні щілинною лампою, не є перешкодою для навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Особам льотного складу після перенесеного герпетичного кератиту, іриту, іридоцикліту надається відпустка чи звільнення від польотів. За наявності рецидиву захворювання протягом перших 6 місяців особи, яких оглядають, визнаються непридатними.

За наявності новоутворень ока і його придатків, залежно від їх характеру, огляд проводиться на підставі статті 7 або 8 Переліку хвороб.

При щорічних оглядах особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів, які досягли віку 40 років, обов'язково вимірюється внутрішньоочний тиск. У разі виявлення ВОТ 27 мм рт.ст. і більше хоча б на одному оці, асиметрії ВОТ 5 мм рт.ст. і більше, а також за наявності у осіб, які оглядаються, скарг, що викликають підозру на глаукому, проводиться стаціонарне обстеження із застосуванням навантажувальних проб. Льотний склад після вимірювання внутрішньоочного тиску звільняється від польотів на одну добу.

Питання щодо придатності до керівництва польотами вирішується після лікування (медикаментозного або хірургічного) з урахуванням ступеня стабілізації процесу і функцій органу зору: гостроти зору, полів зору, наявності парацентральних скотом, у тому числі при навантажувальних пробах, а також екскавації диска зорового нерва тощо.

За даною статтею оглядаються також особи із вторинною глаукомою.

Пункт "а" передбачає параліч або стійкий парез рухових м'язів очного яблука; співдружню косоокість понад 10 градусів з відсутністю бінокулярного зору; виражені самодовільні коливальні рухи очних яблук; стійку диплопію після травми орбіти з пошкодженням м'язів ока. Якщо диплопія є наслідком якогось іншого захворювання, то висновок виноситься за основним захворюванням, що стало її причиною, із застосуванням відповідних статей Переліку хвороб.

Пункт "б" передбачає косоокість менше 10 градусів без порушення бінокулярного зору, підтверджену в стаціонарних умовах.

Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, у яких відсутній бінокулярний зір, непридатні до льотного навчання. Визначення бінокулярного зору проводять на апараті "Кольоротест".

Ністагмоїдні посмикування очей при крайніх відведеннях очних яблук не є підставою для застосування даної статті. Якщо ністагм є симптомом пошкодження нервової системи або ЛОР-органів і не супроводжується зниженням гостроти зору, то постанова виноситься за основним захворюванням відповідних статей Переліку хвороб.

Вид і ступінь порушення рефракції визначається скіаскопією і рефрактометрією. Отримані при скіаскопії дані підтверджуються за необхідності суб'єктивним методом (підбором корегувальних скелець).

У кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, рефракція визначається в умовах циклоплегії. Особам льотного складу циклоплегія проводиться тільки за показаннями. При підозрі на спазм акомодації рефракція визначається в умовах циклоплегії 1% розчином атропіну, амізилу або гоматропіну. Льотний склад після циклоплегії допускається до польотів лише після повного відновлення акомодації.

У разі складного астигматизму рішення виноситься не за ступенем астигматизму, а за величиною рефракції в меридіані найбільшої аметропії. У разі змішаного астигматизму рішення виноситься за ступенем астигматизму.

Якщо в пілотів і штурманів при нормальних зорових функціях ступінь аномалії рефракції перевищує вказані норми не більш як на 0,5 Д, застосовується індивідуальна оцінка.

За наявності в льотного складу короткозорості, далекозорості або простого астигматизму не вище 0,5 Д при гостроті зору 1,0 на кожне око без корекції виноситься діагноз "Здоровий". При цьому встановлена рефракція записується в медичну книжку.

Після будь-якого виду рефракційної кератопластики, кератотомії, ексимерлазерної кератоектомії кандидати і курсанти непридатні до льотного навчання, льотний склад винищувальної, винищувально-бомбардувальної авіації і високоманеврених вертольотів непридатний до льотної роботи. АП та особи, які виконують завдання на борту повітряного судна, - придатні.

Особи льотного складу з аномалією рефракції (далекозорість більше 2,0 Д, короткозорість більше 1,0 Д, астигматизм будь-якого типу в 1,0 Д хоча б на одне око) непридатні до участі в ММО.

Особи льотного складу зі стійким спазмом акомодації направляються на стаціонарне обстеження. У разі коли спазм акомодації зумовлений захворюваннями нервової системи, внутрішніх органів, постанова виноситься за основним захворюванням.

Про вікову зміну акомодації (пресбіопії) судять за місцем знаходженням найближчої точки ясного зору. Обстеження проводиться монокулярно.

Особам льотного складу після 40 років, а також з далекозорістю в 1,5 Д і більше незалежно від віку обов'язково проводити обстеження гостроти зору на близьку відстань за таблицею Сівцева для близькості. Особи, які оглядаються за графами II-III, при гостроті зору на близьку відстань бінокулярно нижче 0,2 без корекції, непридатні до льотної роботи за пунктом "б" незалежно від ступеня пресбіопії. Особи, які оглядаються за графами IV-V, придатні в коригувальних окулярах на освоєних типах літаків за пунктом "в".

Пресбіопію до 1,5 Д потрібно вважати початковою стадією, яка не заважає продовженню льотної роботи. Якщо у тих, кого оглядають за графами II-VI Переліку хвороб, пресбіопія не перевищує 2,0 Д, то при нормальних зорових функціях допускається індивідуальна оцінка; штурмани за графами IV-V Переліку хвороб, - придатні в коригувальних окулярах. При призначенні коригувальних окулярів з біфокальними скельцями для близькості повинна враховуватися відстань від приладів дошки, екрана локатора, при цьому оптична сила скелець у призначених окулярах не повинна бути більше 2,0 Д.

У разі гіперметропії, що посилює прояви пресбіопії, допустимий ступінь пресбіопії повинен бути відповідно меншим на число діоптрій рефракції. При міопії допустимий ступінь пресбіопії - вищий на число діоптрій рефракції.

Гострота зору на відстань визначається монокулярно, без корекції ізольованими знаками. Кандидати і курсанти першого року навчання ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, повинні мати гостроту зору не нижче 1,0 (повна) на кожне око. Особи, які оглядаються за графою VII, повинні мати гостроту зору з корекцією для далі та близькості 1,0 на кожне око. У сумнівних випадках гострота зору досліджується за допомогою контрольних методів.

Для рядків таблиці Головіна-Сівцева, що відповідають гостроті зору від 0,7 до 1,0, при помилці не більше ніж на один знак в одному рядку гострота зору вважається повною. В окремих випадках пілоти та штурмани, які літають на всіх типах транспортних літаків і вертольотів, при зниженні гостроти зору внаслідок аномалій рефракції, можуть допускатися до польотів в коригувальних окулярах при гостроті зору без корекції не нижче 0,5 та гостроті зору з корекцією не нижче 0,9 на кожне око. При цьому сила сферичного коригувального скла не повинна бути більшою + або - 2,0 Д, а циліндричного - не більше + або - 1,0 Д. Інші члени екіпажу і спеціалісти, не пов'язані з керуванням літальним апаратом, допускаються до польотів у коригувальних окулярах, при гостроті зору з корекцією не нижче 0,7 на одне око і 0,5 на друге око. Парашутистам, які оглядаються за графами IV-VI Переліку хвороб, висуваються вимоги до гостроти зору, зазначені в пункті "б". Особи льотного складу з гостротою зору нижче 0,6 на одне око та 0,8 на друге око непридатні до участі в ММО.

При зниженні кольорового зору висновок робиться на підставі ретельної диференціальної діагностики стану розрізнення кольору за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна (IX-X видання) відповідно до методики, указаної в таблицях.

У складних для діагностики випадках рішення про придатність до льотної роботи виноситься на підставі дослідження на аномалоскопі відповідно до методик досліджень.

Хвороби вуха та соскоподібного відростка (Н60-Н99), їх наслідки:

Хронічна, навіть обмежена, екзема вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, білявушної ділянки є підставою для винесення постанови про непридатність до льотного навчання, льотної роботи, парашутних стрибків; керівники польотів при нечасто рецидивній екземі - придатні.

Якщо розміри остеоми не дають змоги оглянути барабанну перетинку, то рішення виноситься за пунктом "а".

Обмежені посттравматичні пошкодження вушної раковини, які не заважають (не утруднюють) користуватись спеціальним спорядженням, при нормальній слуховій функції не є протипоказанням до льотної роботи та парашутних стрибків.

Під хронічним середнім отитом (епітимпанітом, мезотимпанітом) розуміється хронічна оторея із слизово-гнійними виділеннями та стійкою перфорацією барабанної перетинки. Особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів - непридатні.

Льотний склад та парашутисти, у яких хронічні захворювання середнього вуха (слизові, адгезивні, серозні та інші негнійні середні отити), хронічний євстахеїт, суха перфорація барабанної перетинки супроводжуються різко вираженими порушеннями барофункції та слуховими розладами, оглядаються за пунктом "б". Стійкість і вираженість порушень барофункції вуха, крім отоманометрії, повинні бути підтверджені дослідженнями в барокамері.

Оцінка стану барофункції вуха у кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, проводиться шляхом зіставлення результатів вушної манометрії з даними ЛОР-ендоскопії, акуметрії і результатами випробування в барокамері на витривалість перенесення перепадів баротиску. У тих випадках, коли при нормальній отоскопічній картині і нормальному слухові вушні манометричні проби (у тому числі продування вух за Політцером) зумовлюють порушення прохідності євстахієвої труби, рекомендоване повторне дослідження після анемізації слизової носа. Наявність у кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після барокамерних випробувань легкої гіперемії барабанних перетинок або ін'єкції судин в області молоточка при нормальних даних отоманометрії і відсутності іншої патології ЛОР-органів не є перешкодою до вступу в ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Залишкові явища перенесеного середнього отиту у вигляді невеликих рубців на місці колишніх перфорацій і вапнування барабанної перетинки при її хороший рухливості, нормальному слухові і непорушеній барофункції не дають підстав для застосування цієї статті до льотного складу та кандидатів на навчання і курсантів ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Стійкі і різко виражені порушення барофункції вуха (загальна гіперемія барабанної перетинки з крововиливом в неї або випотіванням у порожнину вуха), що виникають при дослідженні в барокамері, є перешкодою до льотної роботи. Аналогічне рішення виноситься в тому випадку, коли на перший план виступають не больові відчуття і місцеві реакції з боку барабанної перетинки, а довготривалі слухові розлади (більше доби), що виникають кожного разу після впливу перепадів тиску повітря в умовах звичайного польоту або після випробування в барокамері. Тому до випробування в барокамері на перенесення перепадів барометричного тиску і після нього необхідно дослідити стан слухової функції (за допомогою аудіометра).

Наявність загальної гіперемії барабанної перетинки без крововиливу або випотівання в порожнину середнього вуха, яке супроводжується відчуттям болю або закладанням вух, а також помірними слуховими розладами, що зникають протягом доби після випробування в барокамері, оцінюється як нерізко виражене порушення барофункції вуха, рішення приймається за пунктом "в" цієї статті. Обов'язково проводиться дослідження стану слухової функції за допомогою аудіометра.

Особи льотного складу та курсанти, у яких діагностується суха перфорація барабанної перетинки, підлягають обстеженню в стаціонарних умовах, де проводиться повне акуметричне і рентгенологічне обстеження. Відсутність загострення, добрий стан слухової функції (слух на шепітну мову не менше 3/3 м), нормальний стан ЛОР-органів можуть бути підставою для винесення висновку про придатність до льотної роботи. У медичних характеристиках повинні бути відображені питання, що стосуються протікання процесу в умовах професійної діяльності.

Парашутисти, у яких є захворювання середнього вуха, для виявлення порушень барофункції повинні проходити випробування в барокамері на перенесення швидких та помірних змін барометричного тиску. Парашутистам, у яких відсутні захворювання ЛОР-органів, проводиться випробування на перенесення помірних змін барометричного тиску.

Хвороба Меньєра, отосклероз, дифузний лабіринтит, а також інші форми вестибулярних розладів органічного та функціонального характеру повинні бути підтверджені спеціалізованими медичними закладами. Льотний склад, парашутисти, керівники польотів - непридатні.

Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, осіб льотного складу та парашутистів, - дослідження вестибулярного апарату обов'язкове. Стан вестибулярно-вегетативної стійкості визначається за результатами вестибулометрії, дослідження на обертальному кріслі (БКУК, ПКУК) або гойдалці Хілова.

Пункт "а" передбачає стійку, яка не піддається тренуванню, знижену стійкість до вестибулярних подразників. Сюди належать також і вестибулярно-вегетативні розлади, які супроводжуються симптомами меньєровського захворювання.

Результати вестибулометрії слід оцінювати спільно з невропатологом. Легкі вестибулярно-вегетативні реакції у вигляді незначного збліднення, невеликого гіпергідрозу, виявлені під час вестибулометрії, при хорошому перенесенні польотів і відсутності будь-яких відхилень у стані здоров'я не є підставою для застосування статті.

Особи льотного складу, оглянуті за пунктом "б" даної статті, визнаються придатними до льотної роботи в разі виникнення у них вестибулярно-вегетативних реакцій під час польоту, коли вони перебувають на борту як пасажири.

При попередньому відборі кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, і при остаточному відборі у ВВНЗ проводиться випробування із впливом прискорень Коріоліса протягом 3 хвилин методом БКУК або 2 хвилин - методом ПКУК.

При отриманні виражених вегетативних рефлексів випробування доцільно повторити через один-два дні. Якщо при повторному дослідженні виявиться знижена стійкість вестибулярного апарату до кумулятивного впливу у вигляді виражених вегетативних реакцій (різка блідість, нудота, блювота тощо), кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються непридатними до льотного навчання. Дослідження вестибулярного апарату на кумулятивний вплив адекватних подразників необхідно проводити в першій половині дня протягом трьох хвилин випробування БКУК або двох хвилин ПКУК не раніше ніж через дві години після приймання їжі.

При огляді льотного складу БКУК проводиться протягом двох хвилин, ПКУК - протягом однієї хвилини. Льотному складу авіації ВМС ЗС України при відборі на літаки і вертольоти палубного базування проводиться визначення вестибулярної стійкості всіма трьома методами (БКУК - 3 хвилини, ПКУК - 2 хвилини, випробування на гойдалці Хілова - 15 хвилин). Інтервали між дослідженнями - один день.

Якщо є підозра на тимчасовий або симптоматичний характер вестибулярних розладів, то необхідні стаціонарне обстеження та лікування.

При вперше виявленому зниженні слуху або погіршенні слуху в курсантів, осіб льотного складу, парашутистів, керівників польотів необхідно проводити стаціонарне обстеження.

Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються придатними, якщо шепітна мова на басову і дискантну групи слів сприймається ними з відстані не менше 6 м на кожне вухо.

При винесенні постанови за основу беруться гірші показники слуху незалежно від того, належать вони до басової чи дискантної групи слів.

Велике значення для оцінки слухової функції мають дані, одержані при тональній аудіометрії, які дають змогу точно оцінювати ступінь зниження слуху і таким чином стежити за динамікою слухової патології.

Важливим критерієм при експертизі слухових порушень у льотного складу є чутність радіосигналів у польоті, що враховується при застосуванні індивідуальної оцінки.

Особи льотного складу зі зниженням слуху, у яких при мовній аудіометрії неможливо одержати 100% розбірливу мову на кожне вухо на рівні гучності в 70 дб і більше (при нормі 100% розбірливості мови до 30 дб), визнаються непридатними до льотної роботи. У тих випадках, коли в осіб зі зниженням слуху не досягається повної розбірливості мови при її інтенсивності менше 70 дб, придатність до льотної роботи визначається за сукупністю даних досліджень слухової функції, даних радіообміну у польотах.

При підозрі на повну глухоту на одне або обидва вуха необхідно використовувати методи об'єктивного виявлення глухоти (дослід зі щіткою, дослід Ломбарда та інші).

При прогресуванні туговухості виноситься рішення про непридатність до льотної роботи.

Бортові радисти при початкових проявах нейросенсорної приглухуватості за відсутності захворювань ЛОР-органів, хорошому перенесенні барометричних випробувань та зниженні слуху зі сприйняттям шепітної мови 5 м на кожне вухо можуть бути допущені до льотної роботи, чергова ЛЛК за стаціонарних умов має проводитись протягом 3 років.

Хвороби системи кровообігу (І00-І99), їх наслідки

Пункт "а" передбачає ревматизм і ревматичні хвороби серця (ревматичний перикардит, міокардит, ревматичні вади мітрального, аортального та інших клапанів); набуті вади серця незалежно від стадії СН; різні види кардіоміопатії, а також віддалені наслідки перенесених міокардитів, хвороб перикарда і ендокарда з СН або наявністю стійкого порушення ритму серця і провідності; пролапс мітрального та (або) інших клапанів серця з регургітацією II-III ступенів або СН; аномалії розвитку провідної системи серця за наявності самостійно виниклих (спонтанних) або відтворених при електрофізіологічних дослідженнях стійких порушеннях ритму серця.

За наявності будь-якого виду та форм екстрасистолічної аритмії (за винятком нечастої або поодинокої), усіх форм пароксизмальної тахікардії, фібриляції, миготіння передсердь або шлуночків, синоаурикулярної блокади II і III ступенів, повної блокади лівої ніжки пучка Гіса, усіх видів біфасцикулярних блокад, а також при синдромі слабкості синусового вузла усі особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів визнаються непридатними.

При повній блокаді правої ніжки і передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса особи, які оглядаються за графами II-III, - непридатні до льотної роботи, а за графами IV-VI - можуть бути допущені в порядку індивідуального підходу за пунктом "б".

Пункт "б" передбачає пролапс мітрального і (або) інших клапанів серця, інші вроджені аномалії розвитку (додаткові хорди, двостулковий аортальний клапан тощо) без СН; аномалії розвитку провідної системи серця за відсутності або наявності спровокованих при електрофізіологічних дослідженнях нестійких порушеннях ритму серця; обмежений міокардіосклероз унаслідок перенесених інфекційно-запальних процесів міокарда; кардіоміопатії, дегенерації міокарда за відсутності проявів серцевої недостатності.

Пункт "а" передбачає II і III стадії гіпертонічної хвороби.

Пункт "б" передбачає гіпертонічну хворобу І стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного від - 140 до 159 мм рт.ст., діастолічного - від 90 до 99 мм рт.ст.). У клінічній картині показники артеріального тиску лабільні, значно змінюються протягом доби. Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно. Відсутні зміни з боку серця, головного мозку, нирок та судинні зміни на очному дні. Працездатність збережена, функції органів та систем не порушені.

Перенавчання льотного складу з гіпертонічною хворобою першої стадії на нових типах літаків недоцільне.

Передбачає ішемічні захворювання серця.

Наявність ішемічної хвороби серця повинна бути підтверджена інструментальними методами дослідження (обов'язково - ЕКГ у спокої та із навантажувальними пробами, ехокардіографія; додаткові - стрес-ехокардіографія, коронарокардіографія тощо).

Пункт "а" передбачає судинні захворювання головного і спинного мозку з прогресуючим перебігом, погіршенням кровообігу мозку, транзиторними або стійкими розладами функцій, вираженими вогнищевими випаданнями різноманітної локалізації; наслідки субарахноїдальних крововиливів нетравматичної природи.

Пункт "б" передбачає початкові атеросклеротичні зміни мозкових артерій за відсутності клінічних ознак недостатності кровопостачання мозку і при хорошому перенесенні функціональних навантажувальних проб. Надалі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 3 років.

Пункт "а" передбачає артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин; облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок незалежно від ступеня важкості і стану кровообігу; посттромботичну і варикозну хворобу нижніх кінцівок з порушенням кровообігу будь-якого ступеня і (або) функції; лімфонабряк II-IV ступенів. Особам з варикозним розширенням вен сім'яного канатика II-III ступенів пропонується оперативне лікування. У разі відмови від нього, несприятливого перебігу або рецидиву військовослужбовці визнаються непридатними за всіма графами.

Пункт "б" передбачає початковий атеросклероз аорти, варикозну хворобу нижніх кінцівок без ознак венної недостатності і порушень функцій, лімфонабряк першого ступеня (незначний набряк тилу стопи, що зникає за період нічного або денного відпочинку); варикозне розширення вен сім'яного канатика I ступеня.

Особи, що перенесли реконструктивні операції на магістральних і периферичних судинах, визнаються непридатними за всіма графами.

Пункт "а" передбачає форми геморою, які часто рецидивують (2 і більше разів на рік), схильні до кровотечі, тромбозу та запалення.

Пункт "б" передбачає геморой з нечастими (не більше 1 разу на рік) загостреннями при успішному лікуванні. За наявності показань до операції з приводу геморою особам, які оглядаються, пропонується хірургічне лікування. У разі відмови від операції чи безуспішного оперативного лікування виноситься постанова про непридатність до льотної роботи. Поодинокий згаслий гемороїдальний вузол не повинен бути підставою до застосування даної статті і перешкодою до льотної роботи.

Хвороби органів дихання (J00-J99), їх наслідки

До пункту "а" належать: гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом; хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) з ознаками дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів; одно- або двосторонні пансинусити.

Поліпозні синусити, часто рецидивні гнійні синусити

є протипоказаннями для навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів - непридатні.

Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після перенесеної операції на гайморовій пазусі - непридатні до льотного навчання; до осіб льотного складу, парашутистів, групи керівництва польотами застосовується індивідуальна оцінка. Після проведення оперативного лікування з приводу поліпів носа до осіб, які оглядаються за графами II-VII, застосовується індивідуальна оцінка. Діагноз хронічного гнійного захворювання додаткових пазух носа повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, - діагностичною пункцією.

До пункту "б" належать хронічні гнійні нечасто рецидивні синусити без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів без порушення барофункції при хорошому перенесенні барометричного тиску. Порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії. Найбільш достовірні дані отримуються після додаткового функціонального дослідження в барокамері. Порушення барофункції біляносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням біляносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.

До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів), остеоми без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з утратою працездатності, без порушення барофункції. Льотний склад за наявності кісти лобних пазух визнається непридатним до льотної роботи за графами II-IV, за графами V-VII постанова виноситься в порядку індивідуальної оцінки.

Одноразові пристінкові потовщення слизової оболонки гайморових пазух, які надалі при повторних рентгенологічних обстеженнях ДПН відсутні, не є підставою для висновку про непридатність кандидатів до навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

За наявності великих кіст верхньощелепних пазух, що займають більше 2/3 обсягу пазухи, або ж при збільшенні розмірів кісти при динамічному спостереженні, показана діагностична пункція даної верхньощелепної пазухи. Кандидатам на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, при підозрі на кісту верхньощелепної пазухи виконується рентгенографія ДПН у двох проекціях з уведенням рентгено-контрастної речовини в пазуху або КТ ДПН.

Сторонні тіла ДПН підлягають видаленню, а надалі постанова виноситься в порядку індивідуальної оцінки.

Хворим, які перенесли гострі респіраторні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, грип та пневмонію важкого, ускладненого перебігу, надається відпустка за станом здоров'я з подальшим стаціонарним обстеженням та медичним оглядом ГЛЛК. Хворим, які перенесли дані захворювання легкого та середнього перебігу, надається звільнення від виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям, які перенесли пневмонію середньоважкої, ускладненої форми, надається відпустка за станом здоров'я з подальшим стаціонарним обстеженням ГЛЛК.

Курсанти, кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу та операторів УПР, що перенесли важку, ускладнену форму гострої респіраторної інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, оглядаються за пунктом "а".

Пункт "а" передбачає захворювання і наслідки захворювань носа, глотки, гортані, трахеї, які не можуть бути усунені хірургічними або іншими методами лікування.

До пункту "а" належать викривлення носової перетинки, аденоїди, гіпертрофія носових раковин, захворювання кісткових стінок ДПН (остеомієліт тощо), дистрофії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів типу гіпертрофії або атрофії (атрофічний риніт, озена), хронічні фарингіти, хронічні ларингіти та інші захворювання, що викликають порушення дихання, мовної, ковтальної, жувальної функцій чи ускладнюють використання спеціального спорядження і обладнання. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів підлягають лікуванню. У разі коли дефекти вказаних органів усунені і функція органу відновлена, постанова виноситься відповідно до пункту "б". Особи льотного складу зі стійким зниженням нюху допускаються до льотної роботи, якщо цей стан не перебуває в патогенетичному зв'язку з іншими захворюваннями.

Хронічні ларингіти з нечастими загостреннями, які не супроводжуються розладом дихальної, голосової функцій і не заважають використанню спеціального спорядження, не є протипоказанням для продовження льотної роботи, парашутних стрибків, керівництва польотами. Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, - непридатні.

Оперативне лікування кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, з приводу викривлення носової перетинки з порушенням функції носового дихання, аденоїдів, гіпертрофії носових раковин повинно бути проведене не пізніше ніж за 2 місяці до початку остаточного медичного огляду у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Викривлення носової перетинки, перфорація перетинки носа без порушення функції носового дихання та барофункції не є протипоказанням для навчання у ВВНЗ, який здійснює підготовку льотного складу.

Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2 рази на рік), наявністю тонзилогенної інтоксикації (субфебрилітет, швидка втомлюваність, млявість, нездужання), утягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів (паратонзилярний абсцес, регіонарний лімфаденіт) та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів.

Лікування хронічних декомпенсованих тонзилітів - хірургічне. Після оперативного лікування особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів надається звільнення від виконання службових обов'язків строком на 15 діб з подальшим оглядом. У разі відмови від хірургічного лікування особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів визнаються непридатними.

Оперативне лікування кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, з приводу хронічного декомпенсованого тонзиліту повинно бути проведене не пізніше ніж за 2 місяці до початку остаточного медичного огляду у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Передбачає хронічні захворювання і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань легень, дихальних шляхів, плеври нетуберкульозної етіології, бронхіальної астми.

До пункту "а" належать хронічні захворювання органів дихання з вираженим порушенням функції (емфізема легень, дифузний пневмосклероз, бронхоектатична хвороба, саркоїдоз без тенденції до самостійного виліковування, гнійні захворювання легень, бронхіальна астма, тяжкі форми бронхітів, у тому числі з астматичним компонентом, спонтанний пневмоторакс).

Пункт "б" передбачає хронічні хвороби (негнійні форми сегментарних хронічних бронхітів з нечастими загостреннями, саркоїдоз легенів без тенденції до прогресування) і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань, оперативних втручань у бронхолегеневу систему у формі обмеженого пневмофіброзу, плевральних спайок при незначно вираженій дихальній недостатності. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти - непридатні. Керівникам польотів надається індивідуальна оцінка.

Пункт "в" передбачає незначні залишкові зміни після перенесених плевритів (шварти, спайки), гострих пневмоній; негнійні форми сегментарних хронічних бронхітів з нечастими загостреннями без порушення функції зовнішнього дихання. Усім особам, які оглядаються за цією статтею, має бути проведене обстеження функції зовнішнього дихання. Надалі особи, допущені за пунктами "б" і "в" цієї статті, медичний огляд проходять за наступні два роки в стаціонарних умовах.

Особи льотного складу, що вперше перенесли спонтанний пневмоторакс, можуть бути допущені до льотної роботи в порядку індивідуальної оцінки, за винятком льотної роботи на надзвукових літаках.

Оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання проводиться поза загостренням захворювань за допомогою методики петлі "потік-об'єм".

При підрахунках загальної кількості відсутніх зубів зуби мудрості не враховуються. За наявності знімного протеза особи льотного складу можуть бути допущені до льотної роботи за умови знімання протеза перед польотом, якщо це не порушує мову та використання спеціального спорядження в польоті.

При визначенні придатності до навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, зуби, замінені протезами, що не знімаються, не вважаються відсутніми.

Пункт "б" передбачає відсутність не більше п'яти зубів на обох щелепах чи не більше трьох кутніх зубів на одній щелепі, якщо це не порушує функції і не перешкоджає використанню спеціального спорядження.

Пункт "в" передбачає множинний карієс зубів, за який слід уважати випадки, коли кількість каріозних, пломбованих та видалених зубів більше дев'яти, при цьому не менше чотирьох зубів - з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи чи періодонта, уключаючи зуби з пломбованими кореневими каналами. При відмові від лікування - непридатні до роботи за фахом.

Підставою для використання цієї статті є наявність в осіб, які оглядаються, генералізованої форми періодонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абцедуванням. Діагноз періодонтиту та пародонтозу встановлюється після ретельного обстеження всієї зубощелепної системи з рентгенографією та виявленням супутніх захворювань.

Пункт "а" передбачає генералізований періодонтит; пародонтоз тяжкого ступеня з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка від 1/2 до 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба другого та третього ступенів; стійкі рецидивні захворювання слизової оболонки порожнини рота, що не піддаються лікуванню; стійку ксеростомію після видалення або вродженої відсутності слинних залоз.

Пункт "б" передбачає пародонтоз середнього та легкого ступенів важкості; локальний періодонтит; пародонтоз з ураженням зубів, сумарна жувальна ефективність яких становить 12% та більше (за Н.І.Агаповим); гінгівіти, стоматити, глосити, хейліти, лейкоплакії та інші нечасто рецидивні (більше 2 разів на рік) та які піддаються лікуванню, уключаючи преканцерози.

При пародонтозі легкого ступеня важкості глибина пародонтальної кишені - 3 мм (переважно в області альвеолярного відростка) має місце початковий ступінь деструкції кісткової тканини альвеолярних відростків, зниження висоти альвеолярних відростків до 1/3 без рухомості зуба.

До пункту "а" належать уроджені і набуті дефекти та деформації щелепно-лицевої області зі стійким спотворенням обличчя, з порушенням однієї з функцій (мови, дихання, смаку, жування, ковтання), що перешкоджають використанню спеціального спорядження; хронічні, часто рецидивні захворювання щелеп, скронево-нижньощелепних суглобів, аномалії прикусу другого та третього ступенів з роз'єднанням прикусу більше ніж на 5 мм чи з жувальною ефективністю за Н.І.Агаповим менше 60%, контрактури та хибні суглоби нижньої щелепи, хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин і секвестрів та актиномікоз щелепно-лицевої області.