Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

У разі випадіння прямої кишки, звуження заднього проходу або недостатності сфінктера заднього проходу, хронічного парапроктиту особам льотного складу пропонується хірургічне лікування. У разі відмови від лікування чи при неефективності хірургічного лікування або рецидиві захворювання особи льотного складу визнаються непридатними до льотної роботи.

Пункт "б" передбачає ГЕРХ з езофагітом з нечастими загостреннями, хронічні неатрофічні гастрити та гастродуоденіти з нечастими загостреннями, синдром подразненого кишечнику, дивертикули стравоходу до 2 см в діаметрі, які швидко випорожнюються та без будь-яких клінічних симптомів, без дивертикуліту.

Наявність виразкової хвороби обов'язково повинна бути підтверджена ендоскопічним дослідженням і (або) рентгенологічним дослідженням за умов штучної гіпотонії. Особам, які оглядаються з приводу виразкової хвороби, у яких є рентгенологічне підтвердження за останні три роки, висновки можуть бути складені на підставі ендоскопічного дослідження.

Особи льотного складу, у яких при обстеженні виявлено післявиразковий рубець або деформацію дванадцятипалої кишки без функціональних порушень (при нормальній гістологічній картині слизової оболонки шлунка, нормальних показниках рН-метрії, відсутності високого та середнього ступеня обсіменіння Helicobacter pylori), у разі направлення на льотну роботу оглядаються за пунктом "б" даної статті.

Допуск до льотної роботи осіб, які перенесли гостру виразку дванадцятипалої кишки, можливий не раніше ніж через 3 місяці після закінчення стаціонарного лікування при позитивному результаті і відсутності загострення в даний період.

При виявленні під час повторного обстеження у вказаних осіб Helicobacter pylori високого та середнього ступенів обсіменіння відновлення на льотній роботі можливе не раніше ніж через 12 місяців за відсутності загострення впродовж указаного терміну. Відновлення на льотній роботі осіб, які перенесли гостру виразку шлунка, можливе не раніше ніж через 12 місяців за відсутності загострення впродовж указаного терміну.

Особи льотного складу, у яких виразкова хвороба протікала з ускладненням (кровотеча, пенетрація, перфорація), при множинних та гігантських виразках (3 та більше см у шлунку; 2 та більше см у дванадцятипалій кишці) та при виразках, що тривалий час не рубцюються (3 місяці при виразках шлунка та 2 місяці при виразках дванадцятипалої кишки), визнаються непридатними до льотної роботи; поновлення їх на льотній роботі - недоцільне.

До пункту "а" належать цироз печінки; гострий холецистит; хронічні некалькульозні холецистити з частими загостреннями (2 та більше разів на рік); водянка жовчного міхура; калькульозний холецистит; післяхолецистектомічний синдром; гострі та хронічні панкреатити; кісти підшлункової залози.

До пункту "б" належать стеатогепатит без порушення функції печінки; хронічний неспецифічний гепатит без порушення функції; дискінезії жовчовидвідних шляхів; холестероз жовчного міхура; хронічний некалькульозний холецистит без тенденції до рецидивування при хороших результатах лікування (через 12 місяців після загострення).

Допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами після перенесених неспецифічних реактивних гепатитів можливий не раніше ніж через три місяці після лікування в стаціонарі при хорошому загальному стані та відсутності функціональних порушень з боку печінки.

Після хірургічного видалення жовчного міхура з приводу калькульозного холециститу, поліпозу жовчного міхура відновлення на льотній роботі можливе через 12 місяців після закінчення лікування і за відсутності післяхолецистектомічного синдрому.

Особи, допущені до льотної роботи за пунктом "б", наступні 2 роки проходять огляд у стаціонарних умовах.

Пункт "а" передбачає грижі будь-якої локалізації (пахові, стегнові, пупкові, грижі стравоходу, діафрагми) з порушенням функції; при незадовільних результатах лікування (рецидив захворювання). За показаннями рекомендоване оперативне лікування. При відмові від оперативного лікування - непридатні до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами. Після оперативного лікування надається відпустка за станом здоров'я терміном на 30 (тридцять) діб з подальшим оглядом.

Пункт "б" передбачає невеликі пупкові грижі, які не перешкоджають використанню спеціального спорядження, грижі стравоходу та грижі стравохідного отвору діафрагми без клінічних проявів, які не порушують функцію зовнішнього дихання, не перешкоджають носінню льотного одягу та спеціального спорядження і защемлюються.

Пункт "а" передбачає незалежно від перебігу поширені або обмежені форми, часто рецидивні форми екземи, нейродерміту, псоріазу, абсцедивні та виразкові піодермії. Сюди також належать обмежені, нечасто рецидивні захворювання шкіри з локалізацією, яка перешкоджає використанню спеціального спорядження.

Пункт "б" передбачає обмежені, нечасто рецидивні форми псоріазу, нейродерміту, екземи, які не перешкоджають носінню льотної форми і використанню спеціального спорядження.

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох і більше анатомічних областей.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки враження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

Наявність атопічного дерматиту (ексудативного діатезу, дитячої екземи, нейродерміту) в анамнезі за відсутності рецидиву протягом останніх 10 років не є підставою для застосування даної статті.

До пункту "а" належать розповсюджені та тотальні форми гніздового облисіння і вітиліго; вітиліго на відкритих ділянках тіла, який є косметичним дефектом; хронічна кропивниця; рецидивні набряки Квінке; обмежена склеродермія; домінантний вульгарний іхтіоз.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміється наявність трьох та більше вогнищ облисіння розміром не менше 2 см у діаметрі. При злитті вогнищ - відсутність росту волосся на площі понад 50% волосяного покриву голови.

Під поширеною формою вітиліго розуміється наявність множинних депігментованих плям (3 і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок з загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

Огляд осіб з обмеженою склеродермією проводиться лише при бляшковій формі цього захворювання незалежно від локалізації, кількості і розмірів вогнищ ураження. Різновид обмеженої склеродермії - "хвороба білих плям" та неускладнена себорея не є підставою для застосування даної статті.

До пункту "б" належать обмежені форми гніздового облисіння, вітиліго, ксеродермії, фолікулярний іхтіоз, що не перешкоджають носінню льотної форми і використанню спеціального спорядження.

До пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий периартеріїт, гранулематоз Вегенера), змішані захворювання сполучної тканини; ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний артрит та анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); усі форми системних васкулітів, хронічні реактивні артрити, псоріатичні артрити, подагра, незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До пункту "б" належать хронічні захворювання суглобів з нечастими (один раз на рік та рідше) загостреннями без порушення функції.

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функції суглобів не є підставою для застосування цієї статті.

Після гострих запальних захворювань суглобів медичний огляд проводиться на підставі статті 73 Переліку хвороб.

До пункту "а" відносять кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба або дефекти епіфізів кісток, що викликають нестабільність суглоба; остеоартроз великих суглобів з больовим синдромом і атрофією м'язів кінцівки; звичний вивих будь-якого суглоба, у тому числі вивих пальця кисті, що ускладнює виконання операцій, обумовлених фахом, при відмові від хірургічного лікування або його неефективності; остеопорози з патологічними переломами, неправильне зрощення перелому, псевдоартрози, кісти кісток, фіброзні дисплазії, остеомієліти, остеонекрози, хвороба Педжета (деформуючий остеїт); прогресуючий осифікований міозит; повторні рецидивні синовіїти, тендовагініти; контрактури Дюпюітрена II-IV ступенів при незадовільних результатах оперативного лікування або відмові від нього; усі інші м'язові і сухожилкові контрактури; післятравматична деформація суглобів з порушеннями функцій та які перешкоджають носінню льотної форми одягу, взуття і використанню спеціального спорядження.

Повторний вивих суглоба повинен бути засвідчений медичними документами і рентгенограмами суглоба до і після вправляння вивиху. Нестабільність унаслідок ушкодження зв'язок капсули суглоба підтверджується клінічно і рентгенологічно з використанням функціональних рентгенодосліджень.

Після оперативного лікування звичного вивиху плечового суглоба або нестабільності колінного суглоба допуск до льотної роботи можливий не раніше ніж через 12 місяців після завершення лікування за умови повного відновлення функцій суглобів, вилучення металоконструкції.

Особи, які перенесли ендопротезування на суглобах із застосуванням синтетичних матеріалів, визнаються непридатними до льотної роботи.

Остеомієлітичний процес слід уважати закінченим за відсутності загострення не менше 3 років, водночас не повинно бути секвестральних порожнин та секвестрів. У цьому разі оцінка придатності до льотної роботи надається залежно від характеру і локалізації захворювання, ступеня порушення функції, льотної професії та досвіду роботи того, кого оглядають.

У разі захворювання кісток типу остеохондропатій, остеофітів і за відсутності показань до хірургічного лікування придатність за графами II-VI визначається залежно від характеру локалізації, стадії захворювання, ступеня порушення функції та льотної професії.

Захворювання кісток типу остеохондропатій властиві юнацькому віку, тому особлива увага повинна бути зосереджена при відборі кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Системний остеопороз повинен бути підтверджений денситометрією, виключенням ендокринних розладів гострого генезу та медикаментозних факторів.

Пункт "б" передбачає деформуючі артрози в одному з великих суглобів I стадії, артропатії без порушення функції та больового синдрому з непрогресуючим перебігом; контрактуру Дюпюітрена I ступеня та інші контрактури, які не прогресують і не перешкоджають носінню льотного одягу, взуття та використанню спеціального спорядження.

Постанова за необхідності виноситься за участю льотчика-консультанта або парашутиста-консультанта.

При оцінці обсягу рухів у суглобах слід керуватися таблицею оцінки об'єму рухів у суглобах у градусах:

До пункту "а" належать відсутність, повне зведення або нерухомість двох пальців однієї кисті, великого або вказівного пальця правої кисті; анкілоз кистьового суглоба; дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів, остеохондропатії та остеомієліт кісток кистьового суглоба; ушкодження ліктьової і променевої артерій (або кожної з них окремо) з порушенням кровообігу кисті і пальців або розвитком ішемічної контрактури дрібних м'язів кисті; ушкодження загальних долонних гілок серединного або ліктьового нервів з помірним розладом іннервації двох і більше пальців (анестезія, гіпестезія та інші розлади).

За відсутність пальця слід вважати: великого пальця - відсутність нігтьової фаланги, інших пальців - двох фаланг.

За відсутність фаланги слід вважати відсутність 2/3 фаланги.

До пункту "б" належать: відсутність, повне зведення або нерухомість одного з пальців лівої кисті; третього, четвертого або п'ятого пальців правої кисті.

При оцінці придатності до льотної роботи, при дефектах структур кисті і пальців, не зазначених у даному пункті, слід виходити зі ступеня збереження функції кисті, що дає змогу виконувати необхідні дії в кабіні літака і з парашутом.

Фахові навички в цих випадках визначаються на льотному тренажері.

Постанова виноситься за участі льотчика-інструктора, інструктора-парашутиста при позитивних результатах льотної та медичної характеристик.

Кистьовий суглоб - комплекс суглобів, який з'єднує кисть з передпліччям та містить променево-зап'ястний, зап'ястний, міжзап'ястні, зап'ястно-п'ястні та міжп'ястні суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб.

Пункт "а" передбачає набуті деформації стоп, що ускладнюють ходіння, носіння взуття і використання спеціального спорядження (плоскостопість III ступеня незалежно від наявності екзостозів, викривлення стоп), плоскостопість II ступеня з артрозом таранно-човноподібного з'єднання з екзостозами та больовим синдромом.

Пункт "б" передбачає плоскостопість II ступеня з артрозом таранно-човноподібного з'єднання І стадії без больового синдрому, особи льотного складу звільняються від навчально-тренувальних парашутних стрибків. Курсанти та парашутисти - непридатні.

Вірогідно ступінь плоскостопості встановлюється рентгенологічно. Виконуються профільні знімки стоп у положенні стоячи під навантаженням.

Плоскостопість I ступеня, а також II ступеня без артрозу в таранно-човноподібних зчленуваннях не є підставою для застосування цієї статті і не перешкоджає навчанню у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Пункт "а" передбачає відсутність кінцівки до будь-якого рівня, відносне вкорочення руки або ноги більше ніж на 2 см.

Пункт "б" передбачає вкорочення руки або ноги менше ніж на 2 см.

Пункт "а" передбачає інфекційний спондиліт незалежно від характеру перебігу, травматичну спондилопатію (хвороба Кюммеля), спондильолістез II-III ступенів, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта з порушенням функції або нестабільністю; деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного і поперекового відділів хребта із значним або помірним порушенням функцій або больовим синдромом; фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 2-3 мм і більше); обмежений деформуючий спондильоз (ураження тіл трьох та більше хребців) та міжхребцевий остеохондроз (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків) з больовим синдромом; спондильозний спондильолістез I ступеня (зміщення на 1/4 частини поперекового діаметра тіла хребця) з больовим синдромом; множинні фіброзно-хрящові вузли з больовим синдромом.

Спондильоз анатомічно виявляється дзьобоподібними розростаннями, які охоплюють усю окружність замикальних пластинок, і деформацією тіл хребців. Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром при фізичних навантаженнях повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу, які записуються в медичних документах оглянутого.

Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана-Коба): I ступінь - 1 град. - 10 град., II ступінь - 11 град. - 25 град., III ступінь - 26 град. - 50 град., IV ступінь - більше 50 град. (за В.Д.Чакліним).

До пункту "б" належать незначні анатомічні і функціональні зміни хребта за відсутності больового синдрому; обмежений деформуючий спондильоз (ураження менше 3 хребців) і міжхребцевий остеохондроз (ураження 3 і більше міжхребцевих дисків), поширений міжхребцевий остеохондроз 1-2 відділів хребта без больового синдрому.

Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями.

Для оцінки об'єму рухів хребта слід керуватися таблицею:

Особи льотного складу, парашутисти та група керівництва польотами, у яких виявлені захворювання нирок, підлягають стаціонарному обстеженню.

До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, амілоїдоз нирок тощо) з порушеннями функцій будь-якого ступеня або без порушень функцій.

Помірними порушеннями функцій нирок вважаються: стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, зниження відносної густини сечі за пробою Зимницького (менше 1020), зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше ніж на 30%, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20-ї хвилини, рівень клубочкової фільтрації > 90 мл/хв <= 124 мл/хв, рівень креатиніну крові > 0,110 <= 0,123 ммоль/л.

Незначними порушеннями функцій нирок уважаються: приходяща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія протягом 1,5 - 2 місяців при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.

Курсанти ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після перенесеного гострого гломерулонефриту визнаються непридатними до льотного навчання.

Льотному складу, парашутистам та керівникам польотів, які перенесли гострий нефрит, надається відпустка за станом здоров'я. Відновлення на льотній роботі, допуск до парашутних стрибків та керівництва польотами можливі через 1 рік після одужання, надалі вони підлягають огляду в госпітальних ЛЛК протягом наступних трьох років.

Пункт "а" передбачає наявність конкременту в чашечко-мисковій системі нирок, сечовивідних шляхах, сечовому міхурі (рекомендується оперативне лікування або літотрипсія), рецидив каменеутворення (утворення каменя в тому самому органі, на тій самій стороні протягом одного року).

Після самостійного відходження конкременту, видалення каміння нирок, сечоводів, сечового міхура, після літотрипсії льотному складу, парашутистам, керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я.

Пункт "б" передбачає стан після самостійного відходження конкременту, оперативного лікування, дистанційної ударно-хвильової або контактної літотрипсії, камінь у "відшнурованій" чашечці нирки (синдром Фролея); порушення водно-сольового обміну за типом оксалатурії, уратурії, фосфатурії без больового синдрому та порушення функції нирок.

Винесення постанови про придатність до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами можливе не раніше ніж через 3 місяці після завершення лікування за відсутності больового синдрому і повного відновлення функції нирок після стаціонарного медичного обстеження та огляду.

Пункт "а" передбачає гідронефроз II-III стадій, нефроптоз III стадії незалежно від функції нирок і наявності патологічних змін сечі; односторонній або двосторонній нефроптоз I стадії з порушенням видільної функції нирок і патологічних змін сечі; відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювання незалежно від ступеня функції нирки, що залишилася; набута кіста нирки з порушенням функції; вторинний пієлонефрит, хронічні хвороби сечовидільної системи (цистит, уретрит) з рецидивним перебігом (загострення 2 і більше разів на рік, яке потребує стаціонарного лікування), стриктури уретри, які потребуєють одного чи більше на рік бужування.

Пункт "б" передбачає нефроптоз I-II стадій без порушення функції нирки, больового синдрому і патологічних змін сечі (після встановлення даного діагнозу особи льотного складу підлягають щорічному госпітальному обстеженню і медичному огляду протягом 3 років); хронічні хвороби сечовидільної системи (цистит, уретрит) з нечасто рецидивним перебігом при хороших результатах лікування.

Стадія нефроптозу визначається рентгенологічно у вертикальному положенні особи, яка оглядається: I стадія - опущення нижнього полюса нирки на 2 хребці, II стадії - на 3 хребці, III стадії - більше ніж на 3 хребці.

З приводу захворювання чоловічих статевих органів за показниками особам, які оглядаються, пропонується хірургічне лікування. При незадовільних результатах лікування або при відмові від нього огляд проводиться за пунктом "а".

Пункт "а" передбачає доброякісну гіперплазію передміхурової залози III-IV стадій; хронічні, часто рецидивні (більше 2 разів на рік) простатити; рецидивну (після повторного хірургічного лікування) односторонню або двосторонню водянку оболонок яєчка або сім'яного канатика; відсутність статевого члена.

Пункт "б" передбачає доброякісну гіперплазію передміхурової залози II стадії; камені передміхурової залози при безсимптомному перебігу; хронічні, нечасто рецидивні простатити при хороших результатах лікування.

Курсанти, льотний склад, парашутисти та керівники польотів, які страждають водянкою яєчка чи сім'яного канатика, підлягають оперативному лікуванню. При відмові від операції - визнаються непридатними.

Відсутність одного яєчка після видалення з приводу неспецифічного захворювання, поранення або інших пошкоджень не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджає вступу до ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Під час медичного огляду жінок з хворобами молочної залози обов'язково проводяться огляд мамолога і за необхідності - мамографія.

При визначенні ступеня порушення функції слід ураховувати ступінь змін у молочних залозах; поширеність патологічного (одно- або двостороннього) процесу; наявність локалізованих ділянок ущільнення, кістозних змін; вираженість больового синдрому при пальпації, вираженість нагрубання молочної залози; частота та тривалість загострення захворювання та ефективність проведеного лікування.

Наявність гіпертрофії молочних залоз з больовим синдромом при доброякісних дисплазіях молочної залози дає підстави вважати їх такими, що заважають носінню стандартного одягу та льотного спорядження.

Пункт "а" передбачає дифузну кістозну мастопатію, яка часто загострюється і потребує хірургічного втручання або тривалого консервативного лікування; доброякісну дисплазію молочної залози з проліферацією епітелію з больовим синдромом.

До пункту "б" належить односторонній процес у молочній залозі з нечастими загостреннями.

Передбачає хронічні запальні хвороби яєчників, маткових труб, тазової клітковини, очеревини, матки, шийки матки, піхви і вульви.

До пункту "а" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів зі значними та помірними клінічними проявами, з порушенням менструальної функції, частими (2 та більше разів на рік) загостреннями.

Діагноз має бути встановлений у стаціонарних умовах.

До пункту "б" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з незначними проявами та нечастими загостреннями.

До пункту "а" належать ендометріоз зі значними та помірними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування); повне випадіння матки або піхви (випадінням матки вважається такий стан, коли у положенні стоячи (або лежачи - при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви); свищі із залученням статевих органів (сечостатеві, кишково-статеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього; тільки органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до анемії; стійкі розлади оваріально-менструальної функції зі значними клінічними проявами при незадовільних результатах лікування (у тому числі пов'язані з менопаузою).

До пункту "б" належать ендометріоз з незначними клінічними проявами; опущення жіночих статевих органів (опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина зіяє та з неї з'являється шийка матки або передня чи задня стінка піхви, але не виходить за її межі); рубцеві та спайкові процеси в області малого таза без больового синдрому; статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку; безпліддя та інші незапальні хвороби жіночих статевих органів з незначними порушеннями функцій.

Неправильне положення матки без порушень функцій не є підставою для застосування цієї статті. При неправильному положенні матки, що супроводжується менорагіями, запорами, болем в області крижів і внизу живота, огляд проводиться за пунктом "а".

У менструальний період жінки з числа осіб льотного складу та парашутистів підлягають звільненню від польотів, навчально-тренувальних парашутних стрибків.

Вагітні незалежно від терміну вагітності непридатні до навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, непридатні до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами. При досягненні терміну вагітності 30 тижнів надається відпустка згідно з чинним законодавством України.

До льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами жінки можуть бути допущені не раніше ніж через 12 місяців після пологів за рішенням ГЛЛК відповідно до рішення лікаря-гінеколога за умови закінчення годування груддю.

При вагітності, яка закінчилась абортом або передчасними пологами, медичний огляд можливий не раніше ніж через 3 місяці за висновком ГЛЛК відповідно до рішення лікаря-гінеколога.

До пункту "а" належать уроджені вади розвитку нервової системи, ока, вуха, обличчя та шиї; уроджені вади серця, пороки з недостатністю кровообігу будь-якої стадії, аортальні вади серця, інші вроджені вади серця, уроджені вади розвитку великих артерій, вен; вади розвитку бронхолегеневого апарату та плеври з дихальною недостатністю будь-якого ступеня; природжені фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози та інші) з больовим синдромом; деформація грудної клітки з порушенням функції зовнішнього дихання; аномалії щелепно-лицевої ділянки, органів травлення з клінічними проявами і порушенням функції; деформація таза з обмеженням рухів кульшових суглобів; відсутність однієї нирки; поодинока кіста, полікістоз, дистопія, дисплазія, подвоєння нирок та їх елементів, підковоподібна нирка, аномалії сечоводів та сечового міхура з порушенням функції будь-якого ступеня. Калиткова або промежинна гіпоспадія; варусна деформація шийки стегнової кістки з укороченням ноги більше ніж на 2 см; О-подібне викривлення ніг при відстані між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток більше 9 см; Х-подібне викривлення ніг при відстані між внутрішніми кісточками великогомілкових кісток більше 9 см; іхтіоз уроджений, рецесивний (чорний і чорніючий) і домінантний (простий); спадкові кератодермії долонь, які порушують функцію кистей, а також підошв, які ускладнюють ходіння і носіння стандартного взуття; затримка яєчок у черевній порожнині, пахових каналах або біля зовнішніх отворів; затримка одного яєчка в черевній порожнині; рецидивні дермоїдні кісти куприка, після неодноразового (більше 3 разів) радикального хірургічного лікування.

До пункту "б" належать нефіксоване викривлення хребта без клінічних проявів; уроджені аномалії нирок без порушення функції; затримка одного яєчка в паховому каналі або біля зовнішнього отвору; варусна деформація шийки стегна з укороченням ноги менше ніж на 2 см; поодинока кіста нирки без порушення функції.

Сакралізація V поперекового або люмбалізація I крижового хребця, незрощення дужок указаних хребців, гіпоспадія білявінцевої борозни не є підставою для застосування цієї статті.

Передбачає наслідки травм, поранень (більше року з моменту отримання травми, поранення) області голови та шиї, а також наслідки травм від дії повітряної вибухової хвилі (контузія) та інших зовнішніх чинників.

До пункту "а" належать дефекти та деформації кісток черепа, щелепно-лицьової ділянки після поранень і травм, які не замінені або замінені трансплантатами; анкілози скронево-нижньощелепних суглобів; хибні суглоби нижньої щелепи, контрактури щелепнолицевої ділянки, наслідки проникних та закритих травм головного мозку, що виявляються в порушеннях нервово-психічної діяльності, розладах чутливості, рухів та координації; наслідки травматичного пошкодження горла, трахеї, гортані, які ускладнюють дихання з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.

До пункту "б" належать віддалені наслідки травм головного мозку, при яких мають місце окремі розсіяні органічні ознаки і явища незначно вираженої вегетосудинної нестійкості без порушення рухових, чутливих, координаційних та інших функцій нервової системи при доброму загальному самопочутті та доброму перенесенні комплексу функціональних проб-навантажень.

За наявності емоційно-вольових або інтелектуально-мнестичних розладів, які виникли внаслідок травми головного мозку, медичний огляд проводиться з застосуванням статті 12 Переліку хвороб.

До пункту "в" належать наслідки черепно-мозкової травми без видимих клінічних проявів.

Факт лікування з приводу травми головного мозку або її наслідків в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами.

За наявності наслідків ураження центральної нервової системи від дії зовнішніх чинників (радіоактивне опромінювання, низькі та високі температури, світло, підвищений або знижений тиск повітря, води, інші зовнішні чинники) медичний огляд проводиться за пунктами "а", "б", "в" або залежно від ступеня порушення функцій.

Після лікування гострої черепно-мозкової травми льотному складу надається відпустка з подальшим оглядом. Надалі, після використання відпустки льотний склад, парашутисти та керівники польотів визнаються непридатними до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами.

Відновлення на льотній роботі, визнання придатності до парашутних стрибків та керівництва польотами після гострої черепно-мозкової травми можливі не раніше ніж через 12 місяців після отримання травми з обов'язковим проведенням КПД, КТ та МРТ головного мозку, ЕЕГ, РЕГ, вестибулометричних, ортостатичних проб, огляду офтальмологом (очне дно, гострота зору, поле зору).

Надалі особи з такими наслідками підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2 років.

До пункту "а" належать стани після свіжого перелому, вивиху тіла або тіл хребців (до 1 року після травми); стани після травматичного пошкодження (струс, забій, здавлення мозку та інші) до 1 року після травми; компресійний проникний перелом або вивих тіла хребця; компресійні переломи тіл хребців I ступеня компресії та їх наслідки з незначним больовим синдромом і кіфотичною деформацією хребців II ступеня; наслідки перелому дужок, відростків хребців за наявності незначних порушень функцій хребта і больового синдрому після лікування; наслідки травматичного пошкодження спинного мозку, при яких у неврологічному статусі виявляються незначні розлади рухових або чутливих функцій у поєднанні з вегетосудинною нестійкістю; наслідки пошкоджень нервових сплетінь, нервів, при яких функції кінцівки незначно порушуються (пошкодження одного променевого або ліктьового нерва, якщо знижена сила розгиначів кисті або обмежена її флексія тощо).

До пункту "б" належать компресійні переломи одного чи двох хребців I ступеня компресії за відсутності спінальних та корінцевих проявів без обмеження рухів у хребті (через 1 рік після отримання травми); наслідки травм спинного мозку без порушення рухових, чутливих та інших функцій нервової системи (через 1 рік після отримання травми); віддалені наслідки пошкоджень нервів, коли їхні функції повністю відновлені, а незначно виражені чутливі порушення, які містяться в зоні іннервації пошкодженого нерва, практично не обмежують функцію кінцівки.

Особи льотного складу, які перенесли компресійний перелом одного чи двох хребців, травму спинного мозку, підлягають звільненню від навчально-тренувальних парашутних стрибків. Парашутисти - непридатні.

Після лікування отриманих переломів остистих або поперечних відростків хребця, травм або поранень нервів, нервових корінців та сплетінь льотному складу, парашутистам та керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я. Подальший допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами можливий не раніше ніж через 4 місяці. Надалі особи з такими наслідками підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2 років.

До пункту "а" відносять стани і наслідки поранень і травм бронхо-легеневого апарату з дихальною недостатністю будь-якого ступеня; резекція стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишки; відсутність нирки, відсутність селезінки, статевого члена; чужорідне тіло в корені легені, у серці або навколо великих судин; видалені частки легені або сегмента частки легені; резекція частини нирки й інших органів; наслідки поранень і травм органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, органів таза з незначними порушеннями функцій органів та систем.

До пункту "б" відносять стани (але не раніше ніж через 12 місяців після закінчення лікування з приводу поранень або травм) після перенесених атипових резекцій легень без дихальної недостатності, торакотомій або лапаротомій з метою зупинення кровотечі, ліквідації пневмо- або гемотораксу, ушивання ран кишечнику, шлунка, печінки з одужанням.

Після видалення одного яєчка внаслідок поранення або травми особи льотного складу за графами II-VI Переліку хвороб можуть бути визнані придатними.

Оцінка придатності до льотної роботи при явних дефектах кісток, хрящів, м'язів, сухожиль та суглобів виноситься залежно від функціонального стану опорно-рухового апарату (обсяг рухів, м'язова сила, наявність атрофії м'язів, довжина кінцівок), льотної професії того, кого оглядають, досвіду роботи його при наявному дефекті, типу літака, на якому він виконуватиме польоти, та характеру роботи, що виконується.

До пункту "а" належать стани після перелому кісток таза; діафізарні та метафізарні переломи довгих трубчастих кісток після завершення лікування, включаючи і відпустку через хворобу; металеві конструкції після переломів кісток; наслідки центрального вивиху головки стегнової кістки з порушенням функції (у тому числі анкілоз та деформуючий артроз); стани після вивиху суглобів нижньої кінцівки.

Пункт "б" передбачає допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами після закінчення лікування з приводу переломів довгих трубчастих кісток, кісток таза з деформацією тазового кільця, вивиху суглобів нижньої кінцівки не раніше ніж через 12 місяців за відсутності функціональних порушень та больового синдрому. При неускладнених переломах зовнішньої кісточки променевої кістки в типовому місці, кісток кисті, стопи, ключиці, які потребують для повного відновлення функції менше 4 місяців, особи, які оглядаються за графами II-VII Переліку хвороб, можуть бути визнані придатними до льотної роботи, льотного навчання, парашутних стрибків та керівництва польотами. Зрощені ізольовані переломи окремих кісток таза без деформації тазового кільця не є підставою для застосування цієї статті.

До пункту "а" відносять вкриті виразками, гіпертрофічні, келоїдні рубці, спаяні з прилеглими тканинами, які значно або помірно порушують функцію, перешкоджають носінню військової і льотної форми одягу та використанню спеціального спорядження; незначні стійкі зміни в периферичній крові, наявність неврологічних синдромів як наслідок перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування; стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушення показників крові та функцій органів і систем; стан після перенесених гострих отруєнь БОР, компонентами ракетного палива (КРП) після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушення функцій органів і систем протягом року після одужання. Також до пункту "а" належать рубці, які спотворюють обличчя, при незадовільних результатах лікування або відмові від нього.

До пункту "б" належать незначно обмежувальні або необмежувальні рухи, які не перешкоджають носінню військової і льотної форм одягу та використанню спеціального спорядження, еластичні рубці, що не утворюють виразок при довготривалій ходьбі та інших фізичних навантаженнях; стани після перенесених наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників, указаних рубриками цієї статті, без порушень функцій органів і систем після одужання (більше року).

Передбачає наслідки отруєнь лікарськими засобами, спиртами та ефірами, газами, іншими токсичними речовинами гострої та хронічної дії; наслідки токсичної дії, спричиненої контактом з отруйними тваринами, укусами плазунів, членистоногих.

За наслідками гострих отруєнь, токсико-алергічних станів (анафілактичний шок, синдром Лайєла, Стівена-Джонсона) та наслідками дії на організм інших зовнішніх чинників питання щодо ступеня придатності до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами вирішується відповідно до статті 72, пунктів "а", "б" та інших статей Переліку хвороб залежно від ступеня порушень функцій.

Наслідки отруєнь указаними спиртами та їх ефірами залежать від своєчасного надання невідкладної допомоги з проведення всього комплексу реанімаційних і лікувальних заходів та наявності ранніх стійких незворотних ускладнень з боку органів і систем (зору, ЦНС, серцево-судинної, нирок тощо). Звільнення від обов'язків військової служби, надання відпустки за станом здоров'я після проведеного лікування ЛЛК вирішують у кожному окремому випадку індивідуально за статтею 73.

Застосовується у всіх випадках тимчасової непрацездатності при перенесених гострих та хронічних захворюваннях, інфекціях, інтоксикаціях, травмах, пораненнях, операціях, коли після проведеного стаціонарного лікування необхідний відпочинок або санаторне лікування. Курсантам ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, надання відпусток за станом здоров'я можливе лише в тих випадках, коли вони необхідні для відновлення здоров'я та повернення до льотного навчання.

Передбачає невідповідність маси тіла його довжині і невідповідність довжини кінцівок (відносні середньостатистичні показники, які прийняті за норму).

Непридатними до льотного навчання визнаються особи:

з індексом маси тіла (ІМТ) нижче 19 кг/кв.м;

із зростом менше 165 см і більше 185 см;

з довжиною ніг менше 80 см;

з довжиною рук менше 76 см;

із зростом у положенні сидячи більше 93 см.

Льотний склад з вагою тіла більше 90 кг звільняється від навчально-тренувальних парашутних стрибків.

Для кандидатів та курсантів вертолітної авіації ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, максимальним зростом уважати 190 см.

Передбачає наявність вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній, а також гострі нервово-судинні порушення у вигляді непритомності або колапсу.

Для вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній характерний синдромокомплекс вегетосудинних розладів, які виявляються у поліморфізмі скарг, з пароксизмальними порушеннями, з неадекватною реакцією артеріального тиску на будь-які подразники, з наявністю стійких кардіалгій з порушенням серцевого ритму та провідності функціонального характеру.

Діагноз вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній у громадян та військовослужбовців повинен бути встановлений у стаціонарних умовах за участю невропатолога, окуліста, ендокринолога, а в разі потреби - інших спеціалістів з метою виключення органічних змін (запального, дисфункціонального, травматологічного або іншого характеру), які супроводжують порушення функцій вегетативної та судинної систем.

До пункту "а" належать вегетосудинні дистонії з пароксизмальними розладами, у яких не вдається встановити причину виникнення, особи льотного складу з цими розладами визнаються непридатними за всіма графами.

До цієї самої групи належать:

повторні, а також глибокі знепритомлення з утратою свідомості, стійкою артеріальною гіпотонією, брадикардією, судомними м'язовими скороченнями;

нейроциркуляторна дистонія гіпертензивного типу з лабільністю артеріального тиску за наявності постійних скарг та стійких різко виражених вегетосудинних розладів, які не піддаються лікуванню і значно знижують працездатність;

нейроциркуляторна дистонія гіпотензивного типу зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт.ст. за наявності постійних скарг, стійких різко виражених вегетосудинних розладів, які не піддаються лікуванню;

нейроциркуляторна дистонія кардіального типу за наявності стійких кардіалгій, які супроводжуються вираженими вегетосудинними розладами, стійкими порушеннями ритму серця. До стійких порушень ритму серця належать аритмії, які вимагають антиаритмічної терапії і відновлюються після припинення лікування або рефрактерні до нього;

нейроциркуляторна дистонія змішаного генезу.

До пункту "б" належить нейроциркуляторна дистонія будь-якого типу з незначно вираженими проявами, у тому числі з транзиторними порушеннями ритму серця.

Пункт "в" передбачає гостру судинну недостатність у вигляді втрат свідомості чи колапсів незалежно від їх етіології та проявів судинно-вегетативної нестійкості.

Усі особи після знепритомлення незалежно від обставин її виникнення підлягають усуненню від польотів і стаціонарному обстеженню.

Лікар військової частини в усіх випадках проводить вивчення причин та обставин знепритомлення, результати якого викладає в медичній характеристиці, що подається на ГЛЛК.

У разі відсутності захворювань, які можуть викликати знепритомлення, проводиться спеціальне цілеспрямоване обстеження.

Обов'язковим є проведення таких досліджень:

баровипробування щодо перенесення помірних ступенів гіпоксії з проведенням ортостатичної проби;

проба з гіпервентиляцією, затримкою дихання;

ортостатичні проби з записом гемодинаміки;

цілеспрямоване дослідження вегетативної нервової системи;

ЕЕГ з фотостимуляцією при гіпервентиляції і при вдиханні газової суміші, збідненої киснем;

РЕГ;

дослідження вестибулярного апарату кумулятивними методами;

КПД.

Інші методи дослідження використовуються залежно від льотної спеціальності і типу літака.

Постанова для осіб, які перенесли знепритомлення, виноситься на підставі вивчення анамнезу, результатів клінічного обстеження, перенесення проб та навантаження, причин знепритомлення, суб'єктивної реакції того, кого оглядають, на цю подію, індивідуально-психологічних особливостей особи, віку та льотної спеціальності.

Наявність захворювань, які супроводжуються знепритомленням, невротичними реакціями на цю подію, поганим перенесенням проб на навантаження незалежно від інших результатів дослідження і причин знепритомлення, є підставою для визнання особи непридатною за всіма графами Переліку хвороб.