Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

Особи льотного складу, оглянуті за пунктом "б" даної статті, визнаються придатними до льотної роботи в разі виникнення у них вестибулярно-вегетативних реакцій під час польоту, коли вони перебувають на борту як пасажири.

При попередньому відборі кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, і при остаточному відборі у ВВНЗ проводиться випробування із впливом прискорень Коріоліса протягом 3 хвилин методом БКУК або 2 хвилин - методом ПКУК.

При отриманні виражених вегетативних рефлексів випробування доцільно повторити через один-два дні. Якщо при повторному дослідженні виявиться знижена стійкість вестибулярного апарату до кумулятивного впливу у вигляді виражених вегетативних реакцій (різка блідість, нудота, блювота тощо), кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються непридатними до льотного навчання. Дослідження вестибулярного апарату на кумулятивний вплив адекватних подразників необхідно проводити в першій половині дня протягом трьох хвилин випробування БКУК або двох хвилин ПКУК не раніше ніж через дві години після приймання їжі.

При огляді льотного складу БКУК проводиться протягом двох хвилин, ПКУК - протягом однієї хвилини. Льотному складу авіації ВМС ЗС України при відборі на літаки і вертольоти палубного базування проводиться визначення вестибулярної стійкості всіма трьома методами (БКУК - 3 хвилини, ПКУК - 2 хвилини, випробування на гойдалці Хілова - 15 хвилин). Інтервали між дослідженнями - один день.

Якщо є підозра на тимчасовий або симптоматичний характер вестибулярних розладів, то необхідні стаціонарне обстеження та лікування.

При вперше виявленому зниженні слуху або погіршенні слуху в курсантів, осіб льотного складу, парашутистів, керівників польотів необхідно проводити стаціонарне обстеження.

Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються придатними, якщо шепітна мова на басову і дискантну групи слів сприймається ними з відстані не менше 6 м на кожне вухо.

При винесенні постанови за основу беруться гірші показники слуху незалежно від того, належать вони до басової чи дискантної групи слів.

Велике значення для оцінки слухової функції мають дані, одержані при тональній аудіометрії, які дають змогу точно оцінювати ступінь зниження слуху і таким чином стежити за динамікою слухової патології.

Важливим критерієм при експертизі слухових порушень у льотного складу є чутність радіосигналів у польоті, що враховується при застосуванні індивідуальної оцінки.

Особи льотного складу зі зниженням слуху, у яких при мовній аудіометрії неможливо одержати 100% розбірливу мову на кожне вухо на рівні гучності в 70 дб і більше (при нормі 100% розбірливості мови до 30 дб), визнаються непридатними до льотної роботи. У тих випадках, коли в осіб зі зниженням слуху не досягається повної розбірливості мови при її інтенсивності менше 70 дб, придатність до льотної роботи визначається за сукупністю даних досліджень слухової функції, даних радіообміну у польотах.

При підозрі на повну глухоту на одне або обидва вуха необхідно використовувати методи об'єктивного виявлення глухоти (дослід зі щіткою, дослід Ломбарда та інші).

При прогресуванні туговухості виноситься рішення про непридатність до льотної роботи.

Бортові радисти при початкових проявах нейросенсорної приглухуватості за відсутності захворювань ЛОР-органів, хорошому перенесенні барометричних випробувань та зниженні слуху зі сприйняттям шепітної мови 5 м на кожне вухо можуть бути допущені до льотної роботи, чергова ЛЛК за стаціонарних умов має проводитись протягом 3 років.

Пункт "а" передбачає ревматизм і ревматичні хвороби серця (ревматичний перикардит, міокардит, ревматичні вади мітрального, аортального та інших клапанів); набуті вади серця незалежно від стадії СН; різні види кардіоміопатії, а також віддалені наслідки перенесених міокардитів, хвороб перикарда і ендокарда з СН або наявністю стійкого порушення ритму серця і провідності; пролапс мітрального та (або) інших клапанів серця з регургітацією II-III ступенів або СН; аномалії розвитку провідної системи серця за наявності самостійно виниклих (спонтанних) або відтворених при електрофізіологічних дослідженнях стійких порушеннях ритму серця.

За наявності будь-якого виду та форм екстрасистолічної аритмії (за винятком нечастої або поодинокої), усіх форм пароксизмальної тахікардії, фібриляції, миготіння передсердь або шлуночків, синоаурикулярної блокади II і III ступенів, повної блокади лівої ніжки пучка Гіса, усіх видів біфасцикулярних блокад, а також при синдромі слабкості синусового вузла усі особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів визнаються непридатними. При повній блокаді правої ніжки і передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса особи, які оглядаються за графами II-III, - непридатні до льотної роботи, а за графами IV-VI - можуть бути допущені в порядку індивідуального підходу за пунктом "б".

Пункт "б" передбачає пролапс мітрального і (або) інших клапанів серця, інші вроджені аномалії розвитку (додаткові хорди, двостулковий аортальний клапан тощо) без СН; аномалії розвитку провідної системи серця за відсутності або наявності спровокованих при електрофізіологічних дослідженнях нестійких порушеннях ритму серця; обмежений міокардіосклероз унаслідок перенесених інфекційно-запальних процесів міокарда; кардіоміопатії, дегенерації міокарда за відсутності проявів серцевої недостатності.

Пункт "а" передбачає II і III стадії гіпертонічної хвороби.

Пункт "б" передбачає гіпертонічну хворобу І стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного від - 140 до 159 мм рт.ст., діастолічного - від 90 до 99 мм рт.ст.). У клінічній картині показники артеріального тиску лабільні, значно змінюються протягом доби. Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно. Відсутні зміни з боку серця, головного мозку, нирок та судинні зміни на очному дні. Працездатність збережена, функції органів та систем не порушені.

Перенавчання льотного складу з гіпертонічною хворобою першої стадії на нових типах літаків недоцільне.

Передбачає ішемічні захворювання серця.

Наявність ішемічної хвороби серця повинна бути підтверджена інструментальними методами дослідження (обов'язково - ЕКГ у спокої та із навантажувальними пробами, ехокардіографія; додаткові - стрес-ехокардіографія, коронарокардіографія тощо).

Пункт "а" передбачає судинні захворювання головного і спинного мозку з прогресуючим перебігом, погіршенням кровообігу мозку, транзиторними або стійкими розладами функцій, вираженими вогнищевими випаданнями різноманітної локалізації; наслідки субарахноїдальних крововиливів нетравматичної природи.

Пункт "б" передбачає початкові атеросклеротичні зміни мозкових артерій за відсутності клінічних ознак недостатності кровопостачання мозку і при хорошому перенесенні функціональних навантажувальних проб. Надалі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 3 років.

Пункт "а" передбачає артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин; облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок незалежно від ступеня важкості і стану кровообігу; посттромботичну і варикозну хворобу нижніх кінцівок з порушенням кровообігу будь-якого ступеня і (або) функції; лімфонабряк II-IV ступенів. Особам з варикозним розширенням вен сім'яного канатика II-III ступенів пропонується оперативне лікування. У разі відмови від нього, несприятливого перебігу або рецидиву військовослужбовці визнаються непридатними за всіма графами.

Пункт "б" передбачає початковий атеросклероз аорти, варикозну хворобу нижніх кінцівок без ознак венної недостатності і порушень функцій, лімфонабряк першого ступеня (незначний набряк тилу стопи, що зникає за період нічного або денного відпочинку); варикозне розширення вен сім'яного канатика I ступеня.

Особи, що перенесли реконструктивні операції на магістральних і периферичних судинах, визнаються непридатними за всіма графами.

Пункт "а" передбачає форми геморою, які часто рецидивують (2 і більше разів на рік), схильні до кровотечі, тромбозу та запалення.

Пункт "б" передбачає геморой з нечастими (не більше 1 разу на рік) загостреннями при успішному лікуванні. За наявності показань до операції з приводу геморою особам, які оглядаються, пропонується хірургічне лікування. У разі відмови від операції чи безуспішного оперативного лікування виноситься постанова про непридатність до льотної роботи. Поодинокий згаслий гемороїдальний вузол не повинен бути підставою до застосування даної статті і перешкодою до льотної роботи.

До пункту "а" належать: гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом; хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) з ознаками дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів; одно- або двосторонні пансинусити.

Поліпозні синусити, часто рецидивні гнійні синусити ( не менше двох разів на рік ) є протипоказаннями для навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів - непридатні.

Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після перенесеної операції на гайморовій пазусі - непридатні до льотного навчання; до осіб льотного складу, парашутистів, групи керівництва польотами застосовується індивідуальна оцінка. Після проведення оперативного лікування з приводу поліпів носа до осіб, які оглядаються за графами II-VII, застосовується індивідуальна оцінка. Діагноз хронічного гнійного захворювання додаткових пазух носа повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, - діагностичною пункцією.

До пункту "б" належать хронічні гнійні нечасто рецидивні синусити без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів без порушення барофункції при хорошому перенесенні барометричного тиску. Порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії. Найбільш достовірні дані отримуються після додаткового функціонального дослідження в барокамері. Порушення барофункції біляносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням біляносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.

До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів), остеоми без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з утратою працездатності, без порушення барофункції. Льотний склад за наявності кісти лобних пазух визнається непридатним до льотної роботи за графами II-IV, за графами V-VII постанова виноситься в порядку індивідуальної оцінки.

Одноразові пристінкові потовщення слизової оболонки гайморових пазух, які надалі при повторних рентгенологічних обстеженнях ДПН відсутні, не є підставою для висновку про непридатність кандидатів до навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

За наявності великих кіст верхньощелепних пазух, що займають більше 2/3 обсягу пазухи, або ж при збільшенні розмірів кісти при динамічному спостереженні, показана діагностична пункція даної верхньощелепної пазухи. Кандидатам на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, при підозрі на кісту верхньощелепної пазухи виконується рентгенографія ДПН у двох проекціях з уведенням рентгено-контрастної речовини в пазуху або КТ ДПН.

Сторонні тіла ДПН підлягають видаленню, а надалі постанова виноситься в порядку індивідуальної оцінки.

Хворим, які перенесли гострі респіраторні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, грип та пневмонію важкого, ускладненого перебігу, надається відпустка за станом здоров'я з подальшим стаціонарним обстеженням та медичним оглядом ГЛЛК. Хворим, які перенесли дані захворювання легкого та середнього перебігу, надається звільнення від виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям, які перенесли пневмонію середньоважкої, ускладненої форми, надається відпустка за станом здоров'я з подальшим стаціонарним обстеженням ГЛЛК.

Курсанти, кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу та операторів УПР, що перенесли важку, ускладнену форму гострої респіраторної інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, оглядаються за пунктом "а".

Пункт "а" передбачає захворювання і наслідки захворювань носа, глотки, гортані, трахеї, які не можуть бути усунені хірургічними або іншими методами лікування.

До пункту "а" належать викривлення носової перетинки, аденоїди, гіпертрофія носових раковин, захворювання кісткових стінок ДПН (остеомієліт тощо), дистрофії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів типу гіпертрофії або атрофії (атрофічний риніт, озена), хронічні фарингіти, хронічні ларингіти та інші захворювання, що викликають порушення дихання, мовної, ковтальної, жувальної функцій чи ускладнюють використання спеціального спорядження і обладнання. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів підлягають лікуванню. У разі коли дефекти вказаних органів усунені і функція органу відновлена, постанова виноситься відповідно до пункту "б". Особи льотного складу зі стійким зниженням нюху допускаються до льотної роботи, якщо цей стан не перебуває в патогенетичному зв'язку з іншими захворюваннями.

Хронічні ларингіти з нечастими загостреннями, які не супроводжуються розладом дихальної, голосової функцій і не заважають використанню спеціального спорядження, не є протипоказанням для продовження льотної роботи, парашутних стрибків, керівництва польотами. Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, - непридатні.

Оперативне лікування кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, з приводу викривлення носової перетинки з порушенням функції носового дихання, аденоїдів, гіпертрофії носових раковин повинно бути проведене не пізніше ніж за 2 місяці до початку остаточного медичного огляду у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Викривлення носової перетинки, перфорація перетинки носа без порушення функції носового дихання та барофункції не є протипоказанням для навчання у ВВНЗ, який здійснює підготовку льотного складу.

Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2 рази на рік), наявністю тонзилогенної інтоксикації (субфебрилітет, швидка втомлюваність, млявість, нездужання), утягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів (паратонзилярний абсцес, регіонарний лімфаденіт) та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів.

Лікування хронічних декомпенсованих тонзилітів - хірургічне. Після оперативного лікування особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів надається звільнення від виконання службових обов'язків строком на 15 діб з подальшим оглядом. У разі відмови від хірургічного лікування особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів визнаються непридатними.

Оперативне лікування кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, з приводу хронічного декомпенсованого тонзиліту повинно бути проведене не пізніше ніж за 2 місяці до початку остаточного медичного огляду у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Передбачає хронічні захворювання і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань легень, дихальних шляхів, плеври нетуберкульозної етіології, бронхіальної астми.

До пункту "а" належать хронічні захворювання органів дихання з вираженим порушенням функції (емфізема легень, дифузний пневмосклероз, бронхоектатична хвороба, саркоїдоз без тенденції до самостійного виліковування, гнійні захворювання легень, бронхіальна астма, тяжкі форми бронхітів, у тому числі з астматичним компонентом, спонтанний пневмоторакс).

Пункт "б" передбачає хронічні хвороби (негнійні форми сегментарних хронічних бронхітів з нечастими загостреннями, саркоїдоз легенів без тенденції до прогресування) і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань, оперативних втручань у бронхолегеневу систему у формі обмеженого пневмофіброзу, плевральних спайок при незначно вираженій дихальній недостатності. Курсанти, особи льотного складу, парашутисти - непридатні. Керівникам польотів надається індивідуальна оцінка.

Пункт "в" передбачає незначні залишкові зміни після перенесених плевритів (шварти, спайки), гострих пневмоній; негнійні форми сегментарних хронічних бронхітів з нечастими загостреннями без порушення функції зовнішнього дихання. Усім особам, які оглядаються за цією статтею, має бути проведене обстеження функції зовнішнього дихання. Надалі особи, допущені за пунктами "б" і "в" цієї статті, медичний огляд проходять за наступні два роки в стаціонарних умовах.

Особи льотного складу, що вперше перенесли спонтанний пневмоторакс, можуть бути допущені до льотної роботи в порядку індивідуальної оцінки, за винятком льотної роботи на надзвукових літаках.

Оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання проводиться поза загостренням захворювань за допомогою методики петлі "потік-об'єм".

При оцінці функції зовнішнього дихання у випадку ХОЗЛ (хронічного бронхіту чи емфіземи легень) слід орієнтуватись у першу чергу на показник ОФВ 1. Також для цих захворювань характерне співвідношення ОФВ 1/ФЖЄЛ менше 70 %. Діагноз ХОЗЛ для молодих людей віком до 30 років є винятком. У таких хворих перш за все при обстеженні необхідно виключити інші найбільш часті причини хронічного кашлю: бронхіальну астму, гастроезофагеальний рефлюкс або захворювання верхніх дихальних шляхів тощо. Якщо все-таки у молодих людей буде наявний симптомокомплекс ХОЗЛ (клініко-функціональна картина незворотної бронхообструкції), обов'язковим є виключення вроджених його причин, таких як дефіцит a1-антитрипсину, муковісцидоз чи вроджені вади розвитку легень. Особи льотного складу з хронічними неспецифічними захворюваннями і залишковими змінами після перенесених гострих захворювань легень, плеври, дихальних шляхів без порушення ФЗД і кровообігу - непридатні до участі в ММО.

При підрахунках загальної кількості відсутніх зубів зуби мудрості не враховуються. За наявності знімного протеза особи льотного складу можуть бути допущені до льотної роботи за умови знімання протеза перед польотом, якщо це не порушує мову та використання спеціального спорядження в польоті.

При визначенні придатності до навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, зуби, замінені протезами, що не знімаються, не вважаються відсутніми.

Пункт "б" передбачає відсутність не більше п'яти зубів на обох щелепах чи не більше трьох кутніх зубів на одній щелепі, якщо це не порушує функції і не перешкоджає використанню спеціального спорядження.

Пункт "в" передбачає множинний карієс зубів, за який слід уважати випадки, коли кількість каріозних, пломбованих та видалених зубів більше дев'яти, при цьому не менше чотирьох зубів - з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи чи періодонта, уключаючи зуби з пломбованими кореневими каналами. При відмові від лікування - непридатні до роботи за фахом.

Підставою для використання цієї статті є наявність в осіб, які оглядаються, генералізованої форми періодонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абцедуванням. Діагноз періодонтиту та пародонтозу встановлюється після ретельного обстеження всієї зубощелепної системи з рентгенографією та виявленням супутніх захворювань.

Пункт "а" передбачає генералізований періодонтит; пародонтоз тяжкого ступеня з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка від 1/2 до 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба другого та третього ступенів; стійкі рецидивні захворювання слизової оболонки порожнини рота, що не піддаються лікуванню; стійку ксеростомію після видалення або вродженої відсутності слинних залоз.

Пункт "б" передбачає пародонтоз середнього та легкого ступенів важкості; локальний періодонтит; пародонтоз з ураженням зубів, сумарна жувальна ефективність яких становить 12 % та більше (за Н. І. Агаповим); гінгівіти, стоматити, глосити, хейліти, лейкоплакії та інші нечасто рецидивні (більше 2 разів на рік) та які піддаються лікуванню, уключаючи преканцерози.

При пародонтозі легкого ступеня важкості глибина пародонтальної кишені - 3 мм (переважно в області альвеолярного відростка) має місце початковий ступінь деструкції кісткової тканини альвеолярних відростків, зниження висоти альвеолярних відростків до 1/3 без рухомості зуба.

До пункту "а" належать уроджені і набуті дефекти та деформації щелепно-лицевої області зі стійким спотворенням обличчя, з порушенням однієї з функцій (мови, дихання, смаку, жування, ковтання), що перешкоджають використанню спеціального спорядження; хронічні, часто рецидивні захворювання щелеп, скронево-нижньощелепних суглобів, аномалії прикусу другого та третього ступенів з роз'єднанням прикусу більше ніж на 5 мм чи з жувальною ефективністю за Н. І. Агаповим менше 60 %, контрактури та хибні суглоби нижньої щелепи, хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин і секвестрів та актиномікоз щелепно-лицевої області.

Пункт "б" передбачає нечасто рецидивні хронічні захворювання щелепно-лицевої області, які піддаються лікуванню, а також наслідки пошкоджень щелепно-лицевої області з незначним порушенням мови, дихання, смаку, жування та ковтання, аномалії прикусу I ступеня (зміщення зубних рядів до 5 мм включно) без порушення акту жування.

До пункту "а" належать рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу, набуті стравохідно-трахіальні або стравохідно-бронхіальні свищі; ГЕРХ з виразковим або ерозивним езофагітом, що потребує повторного стаціонарного лікування; стравохід Берета; гастроентерити з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функції з частими (2 та більше разів на рік) загостреннями, які потребують повторної і тривалої госпіталізації більше двох місяців; хронічні рецидивні неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень; резекція тонкої або товстої кишки; спайковий процес у черевній порожнині; випадіння прямої кишки незалежно від ступеня; недостатність сфінктера заднього проходу; хронічний парапроктит; свищі прямої кишки та заднього проходу; дивертикул стравоходу великих розмірів (більше 2 см), що погано спорожнюється і супроводжується дисфагією, або множинні дивертикули стравоходу та шлунка, дивертикул з явищами дивертикуліту; дивертикулярна хвороба кишечнику; ерозії гастродуоденальної зони, часто рецидивні (більше 2 разів на рік).

У разі випадіння прямої кишки, звуження заднього проходу або недостатності сфінктера заднього проходу, хронічного парапроктиту особам льотного складу пропонується хірургічне лікування. У разі відмови від лікування чи при неефективності хірургічного лікування або рецидиві захворювання особи льотного складу визнаються непридатними до льотної роботи.

Пункт "б" передбачає ГЕРХ з езофагітом з нечастими загостреннями, хронічні неатрофічні гастрити та гастродуоденіти з нечастими загостреннями, синдром подразненого кишечнику, дивертикули стравоходу до 2 см в діаметрі, які швидко випорожнюються та без будь-яких клінічних симптомів, без дивертикуліту.

Пункт "в" передбачає ГЕРХ без езофагіту.

Наявність виразкової хвороби обов'язково повинна бути підтверджена ендоскопічним дослідженням і (або) рентгенологічним дослідженням за умов штучної гіпотонії. Особам, які оглядаються з приводу виразкової хвороби, у яких є рентгенологічне підтвердження за останні три роки, висновки можуть бути складені на підставі ендоскопічного дослідження.

Особи льотного складу, у яких при обстеженні виявлено післявиразковий рубець або деформацію дванадцятипалої кишки без функціональних порушень (при нормальній гістологічній картині слизової оболонки шлунка, нормальних показниках pH-метрії, відсутності високого та середнього ступеня обсіменіння Helicobacter pylori), у разі направлення на льотну роботу оглядаються за пунктом "б" даної статті.

Допуск до льотної роботи осіб, які перенесли гостру виразку дванадцятипалої кишки, можливий не раніше ніж через 3 місяці після закінчення стаціонарного лікування при позитивному результаті і відсутності загострення в даний період.

При виявленні під час повторного обстеження у вказаних осіб Helicobacter pylori високого та середнього ступенів обсіменіння відновлення на льотній роботі можливе не раніше ніж через 12 місяців за відсутності загострення впродовж указаного терміну. Відновлення на льотній роботі осіб, які перенесли гостру виразку шлунка, можливе не раніше ніж через 12 місяців за відсутності загострення впродовж указаного терміну.

Особи льотного складу, у яких виразкова хвороба протікала з ускладненням (кровотеча, пенетрація, перфорація), при множинних та гігантських виразках (3 та більше см у шлунку; 2 та більше см у дванадцятипалій кишці) та при виразках, що тривалий час не рубцюються (3 місяці при виразках шлунка та 2 місяці при виразках дванадцятипалої кишки), визнаються непридатними до льотної роботи; поновлення їх на льотній роботі - недоцільне.

До пункту "а" належать цироз печінки; гострий холецистит; хронічні некалькульозні холецистити з частими загостреннями (2 та більше разів на рік); водянка жовчного міхура; калькульозний холецистит; післяхолецистектомічний синдром; гострі та хронічні панкреатити; кісти підшлункової залози.

До пункту "б" належать стеатогепатит з незначним порушенням або без порушення функції печінки; хронічний неспецифічний гепатит з незначним порушенням або без порушення функції; дискінезії жовчовидвідних шляхів; холестероз жовчного міхура; хронічний некалькульозний холецистит без тенденції до рецидивування при хороших результатах лікування (через 12 місяців після загострення).

Допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами після перенесених неспецифічних реактивних гепатитів можливий не раніше ніж через три місяці після лікування в стаціонарі при хорошому загальному стані та відсутності функціональних порушень з боку печінки.

Після хірургічного видалення жовчного міхура з приводу калькульозного холециститу, поліпозу жовчного міхура відновлення на льотній роботі можливе через 12 місяців після закінчення лікування і за відсутності післяхолецистектомічного синдрому.

Особи, допущені до льотної роботи за пунктом "б", наступні 2 роки проходять огляд у стаціонарних умовах.

Пункт "а" передбачає грижі будь-якої локалізації (пахові, стегнові, пупкові, грижі стравоходу, діафрагми) з порушенням функції; при незадовільних результатах лікування (рецидив захворювання). За показаннями рекомендоване оперативне лікування. При відмові від оперативного лікування - непридатні до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами. Після оперативного лікування надається відпустка за станом здоров'я терміном на 30 (тридцять) діб з подальшим оглядом.

Пункт "б" передбачає невеликі пупкові грижі (до 1 см), які не перешкоджають використанню спеціального спорядження, грижі стравохідного отвору діафрагми без клінічних проявів, які не порушують функцію зовнішнього дихання, не перешкоджають носінню льотного одягу та спеціального спорядження і не защемлюються.

Пункт "а" передбачає незалежно від перебігу поширені або обмежені форми, часто рецидивні форми екземи, нейродерміту, псоріазу, абсцедивні та виразкові піодермії. Сюди також належать обмежені, нечасто рецидивні захворювання шкіри з локалізацією, яка перешкоджає використанню спеціального спорядження.

Пункт "б" передбачає обмежені, нечасто рецидивні форми псоріазу, нейродерміту, екземи, які не перешкоджають носінню льотної форми і використанню спеціального спорядження.

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох і більше анатомічних областей.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки враження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

Наявність атопічного дерматиту (ексудативного діатезу, дитячої екземи, нейродерміту) в анамнезі за відсутності рецидиву протягом останніх 10 років не є підставою для застосування даної статті.

До пункту "а" належать розповсюджені та тотальні форми гніздового облисіння і вітиліго; вітиліго на відкритих ділянках тіла, який є косметичним дефектом; хронічна кропивниця; рецидивні набряки Квінке; обмежена склеродермія; домінантний вульгарний іхтіоз.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміється наявність трьох та більше вогнищ облисіння розміром не менше 2 см у діаметрі. При злитті вогнищ - відсутність росту волосся на площі понад 50% волосяного покриву голови.

Під поширеною формою вітиліго розуміється наявність множинних депігментованих плям (3 і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок з загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

Огляд осіб з обмеженою склеродермією проводиться лише при бляшковій формі цього захворювання незалежно від локалізації, кількості і розмірів вогнищ ураження. Різновид обмеженої склеродермії - "хвороба білих плям" та неускладнена себорея не є підставою для застосування даної статті.

До пункту "б" належать обмежені форми гніздового облисіння, вітиліго, ксеродермії, фолікулярний іхтіоз, що не перешкоджають носінню льотної форми і використанню спеціального спорядження.

До пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий периартеріїт, гранулематоз Вегенера), змішані захворювання сполучної тканини; ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний артрит та анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); усі форми системних васкулітів, хронічні реактивні артрити, псоріатичні артрити, подагра, незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До пункту "б" належать хронічні захворювання суглобів з нечастими (один раз на рік та рідше) загостреннями без порушення функції.

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функції суглобів не є підставою для застосування цієї статті.

Після гострих запальних захворювань суглобів медичний огляд проводиться на підставі статті 73 Переліку хвороб.

До пункту "а" відносять кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба або дефекти епіфізів кісток, що викликають нестабільність суглоба; остеоартроз великих суглобів з больовим синдромом і атрофією м'язів кінцівки; звичний вивих будь-якого суглоба, у тому числі вивих пальця кисті, що ускладнює виконання операцій, обумовлених фахом, при відмові від хірургічного лікування або його неефективності; остеопорози з патологічними переломами, неправильне зрощення перелому, псевдоартрози, кісти кісток, фіброзні дисплазії, остеомієліти, остеонекрози, хвороба Педжета (деформуючий остеїт); прогресуючий осифікований міозит; повторні рецидивні синовіїти, тендовагініти; контрактури Дюпюітрена II-IV ступенів при незадовільних результатах оперативного лікування або відмові від нього; усі інші м'язові і сухожилкові контрактури; післятравматична деформація суглобів з порушеннями функцій та які перешкоджають носінню льотної форми одягу, взуття і використанню спеціального спорядження.

Повторний вивих суглоба повинен бути засвідчений медичними документами і рентгенограмами суглоба до і після вправляння вивиху. Нестабільність унаслідок ушкодження зв'язок капсули суглоба підтверджується клінічно і рентгенологічно з використанням функціональних рентгенодосліджень.

Після оперативного лікування звичного вивиху плечового суглоба або нестабільності колінного суглоба допуск до льотної роботи можливий не раніше ніж через 12 місяців після завершення лікування за умови повного відновлення функцій суглобів, вилучення металоконструкції.

Особи, які перенесли ендопротезування на суглобах із застосуванням синтетичних матеріалів, визнаються непридатними до льотної роботи.

Остеомієлітичний процес слід уважати закінченим за відсутності загострення не менше 3 років, водночас не повинно бути секвестральних порожнин та секвестрів. У цьому разі оцінка придатності до льотної роботи надається залежно від характеру і локалізації захворювання, ступеня порушення функції, льотної професії та досвіду роботи того, кого оглядають.

У разі захворювання кісток типу остеохондропатій, остеофітів і за відсутності показань до хірургічного лікування придатність за графами II-VI визначається залежно від характеру локалізації, стадії захворювання, ступеня порушення функції та льотної професії.

Захворювання кісток типу остеохондропатій властиві юнацькому віку, тому особлива увага повинна бути зосереджена при відборі кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Системний остеопороз повинен бути підтверджений денситометрією, виключенням ендокринних розладів гострого генезу та медикаментозних факторів.

Пункт "б" передбачає деформуючі артрози в одному з великих суглобів I стадії, артропатії без порушення функції та больового синдрому з непрогресуючим перебігом; контрактуру Дюпюітрена I ступеня та інші контрактури, які не прогресують і не перешкоджають носінню льотного одягу, взуття та використанню спеціального спорядження.

Постанова за необхідності виноситься за участю льотчика-консультанта або парашутиста-консультанта.

При оцінці обсягу рухів у суглобах слід керуватися таблицею оцінки об'єму рухів у суглобах у градусах:

До пункту "а" належать відсутність, повне зведення або нерухомість двох пальців однієї кисті, великого або вказівного пальця правої кисті; анкілоз кистьового суглоба; дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів, остеохондропатії та остеомієліт кісток кистьового суглоба; ушкодження ліктьової і променевої артерій (або кожної з них окремо) з порушенням кровообігу кисті і пальців або розвитком ішемічної контрактури дрібних м'язів кисті; ушкодження загальних долонних гілок серединного або ліктьового нервів з помірним розладом іннервації двох і більше пальців (анестезія, гіпестезія та інші розлади).

За відсутність пальця слід вважати: великого пальця - відсутність нігтьової фаланги, інших пальців - двох фаланг.

За відсутність фаланги слід вважати відсутність 2/3 фаланги.

До пункту "б" належать: відсутність, повне зведення або нерухомість одного з пальців лівої кисті; третього, четвертого або п'ятого пальців правої кисті.

При оцінці придатності до льотної роботи, при дефектах структур кисті і пальців, не зазначених у даному пункті, слід виходити зі ступеня збереження функції кисті, що дає змогу виконувати необхідні дії в кабіні літака і з парашутом.

Фахові навички в цих випадках визначаються на льотному тренажері.

Постанова виноситься за участі льотчика-інструктора, інструктора-парашутиста при позитивних результатах льотної та медичної характеристик, із складанням акта перевірки виконання функціональних обов'язків за фахом, який затверджується командиром військової частини.

Кистьовий суглоб - комплекс суглобів, який з'єднує кисть з передпліччям та містить променево-зап'ястний, зап'ястний, міжзап'ястні, зап'ястно-п'ястні та міжп'ястні суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб.

Пункт "а" передбачає набуті деформації стоп, що ускладнюють ходіння, носіння взуття і використання спеціального спорядження (плоскостопість III ступеня незалежно від наявності екзостозів, викривлення стоп), плоскостопість II ступеня з артрозом таранно-човноподібного з'єднання з екзостозами та больовим синдромом.

Пункт "б" передбачає плоскостопість II ступеня з артрозом таранно-човноподібного з'єднання I стадії без больового синдрому, особи льотного складу звільняються від навчально-тренувальних парашутних стрибків. Курсанти та парашутисти - непридатні.

Вірогідно ступінь плоскостопості встановлюється рентгенологічно. Виконуються профільні знімки стоп у положенні стоячи під навантаженням.

Плоскостопість I ступеня, а також II ступеня без артрозу в таранно-човноподібних зчленуваннях не є підставою для застосування цієї статті і не перешкоджає навчанню у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Пункт "а" передбачає відсутність кінцівки до будь-якого рівня, відносне вкорочення руки або ноги більше ніж на 2 см.

Пункт "б" передбачає вкорочення руки або ноги менше ніж на 2 см.

Пункт "а" передбачає інфекційний спондиліт незалежно від характеру перебігу, травматичну спондилопатію (хвороба Кюммеля), спондильолістез II-III ступенів, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта з порушенням функції або нестабільністю; деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного і поперекового відділів хребта із значним або помірним порушенням функцій або больовим синдромом; фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 2-3 мм і більше); обмежений деформуючий спондильоз (ураження тіл трьох та більше хребців) та міжхребцевий остеохондроз (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків) з больовим синдромом; спондильозний спондильолістез I ступеня (зміщення на 1/4 частини поперекового діаметра тіла хребця) з больовим синдромом; множинні фіброзно-хрящові вузли з больовим синдромом.

Спондильоз анатомічно виявляється дзьобоподібними розростаннями, які охоплюють усю окружність замикальних пластинок, і деформацією тіл хребців. Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром при фізичних навантаженнях повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу, які записуються в медичних документах оглянутого.

Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана-Коба): I ступінь - 1°-10°, II ступінь - 11°-25°, III ступінь - 26°-50°, IV ступінь - більше 50° (за В.Д. Чакліним).

До пункту "б" належать незначні анатомічні і функціональні зміни хребта за відсутності больового синдрому; обмежений деформуючий спондильоз (ураження менше 3 хребців) і міжхребцевий остеохондроз (ураження 3 і більше міжхребцевих дисків), поширений міжхребцевий остеохондроз 1-2 відділів хребта без больового синдрому.

Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями.

Для оцінки об'єму рухів хребта слід керуватися таблицею:

Морфологічні зміни хребців, виявлені в льотного складу, АП при планових рентгенологічних дослідженнях у вигляді загострень, потовщень внутрішнього краю, поодиноких шипоподібних розростань без клінічних проявів, не є підставою для застосування даної статті.

Незначно виражені юнацькі викривлення хребта (до 5-8°), а також сакралізація або люмбалізація 1 куприкового хребця без корінцевих змін не є перешкодою до льотного навчання.

Особи льотного складу, парашутисти та група керівництва польотами, у яких виявлені захворювання нирок, підлягають стаціонарному обстеженню. До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, амілоїдоз нирок тощо) з порушеннями функцій будь-якого ступеня або без порушень функцій.

Помірними порушеннями функцій нирок вважаються: стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, зниження відносної густини сечі за пробою Зимницького (менше 1020), зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше ніж на 30%, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20-ї хвилини, рівень клубочкової фільтрації > 90 мл/хв <= 124 мл/хв, рівень креатиніну крові > 0,110 <= 0,123 ммоль/л.

Незначними порушеннями функцій нирок уважаються: приходяща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія протягом 1,5 - 2 місяців при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.

Курсанти ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після перенесеного гострого гломерулонефриту визнаються непридатними до льотного навчання.

Льотному складу, парашутистам та керівникам польотів, які перенесли гострий нефрит, надається відпустка за станом здоров'я. Відновлення на льотній роботі, допуск до парашутних стрибків та керівництва польотами можливі через 1 рік після одужання, надалі вони підлягають огляду в госпітальних ЛЛК протягом наступних трьох років.

Пункт "а" передбачає наявність конкременту в чашечко-мисковій системі нирок, сечовивідних шляхах, сечовому міхурі (рекомендується оперативне лікування або літотрипсія), рецидив каменеутворення (утворення каменя в тому самому органі, на тій самій стороні протягом одного року).

Після самостійного відходження конкременту, видалення каміння нирок, сечоводів, сечового міхура, після літотрипсії льотному складу, парашутистам, керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я.

Пункт "б" передбачає стан після самостійного відходження конкременту, оперативного лікування, дистанційної ударно-хвильової або контактної літотрипсії, камінь у "відшнурованій" чашечці нирки (синдром Фролея); порушення водно-сольового обміну за типом оксалатурії, уратурії, фосфатурії без больового синдрому та порушення функції нирок.

Винесення постанови про придатність до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами можливе не раніше ніж через 3 місяці після завершення лікування за відсутності больового синдрому і повного відновлення функції нирок після стаціонарного медичного обстеження та огляду.

Пункт "а" передбачає гідронефроз II-III стадій, нефроптоз III стадії незалежно від функції нирок і наявності патологічних змін сечі; односторонній або двосторонній нефроптоз I стадії з порушенням видільної функції нирок і патологічних змін сечі; відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювання незалежно від ступеня функції нирки, що залишилася; набута кіста нирки з порушенням функції; вторинний пієлонефрит, хронічні хвороби сечовидільної системи (цистит, уретрит) з рецидивним перебігом (загострення 2 і більше разів на рік, яке потребує стаціонарного лікування), стриктури уретри, які потребуєють одного чи більше на рік бужування.

Пункт "б" передбачає нефроптоз I-II стадій без порушення функції нирки, больового синдрому і патологічних змін сечі (після встановлення даного діагнозу особи льотного складу підлягають щорічному госпітальному обстеженню і медичному огляду протягом 3 років); хронічні хвороби сечовидільної системи (цистит, уретрит) з нечасто рецидивним перебігом при хороших результатах лікування.

Стадія нефроптозу визначається рентгенологічно у вертикальному положенні особи, яка оглядається: I стадія - опущення нижнього полюса нирки на 2 хребці, II стадії - на 3 хребці, III стадії - більше ніж на 3 хребці.

З приводу захворювання чоловічих статевих органів за показниками особам, які оглядаються, пропонується хірургічне лікування. При незадовільних результатах лікування або при відмові від нього огляд проводиться за пунктом "а".

Пункт "а" передбачає доброякісну гіперплазію передміхурової залози III-IV стадій; хронічні, часто рецидивні (більше 2 разів на рік) простатити; рецидивну (після повторного хірургічного лікування) односторонню або двосторонню водянку оболонок яєчка або сім'яного канатика; відсутність статевого члена.