• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

Міністерство оборони України  | Наказ, Протокол, Свідоцтво, Акт, Картка, Висновок, Форма типового документа, Розклад, Перелік, Положення від 14.08.2008 № 402
Реквізити
  • Видавник: Міністерство оборони України
  • Тип: Наказ, Протокол, Свідоцтво, Акт, Картка, Висновок, Форма типового документа, Розклад, Перелік, Положення
  • Дата: 14.08.2008
  • Номер: 402
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство оборони України
  • Тип: Наказ, Протокол, Свідоцтво, Акт, Картка, Висновок, Форма типового документа, Розклад, Перелік, Положення
  • Дата: 14.08.2008
  • Номер: 402
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
( Додаток 22 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Додаток 23
до Положення
про військово-лікарську експертизу
в Збройних Силах України
ПОЯСНЕННЯ
щодо застосування статей Переліку хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до льотної роботи та льотного навчання у Збройних Силах України
Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (А00-В99), їх наслідки
Пункт "а" передбачає тяжкий перебіг та ускладнення гострих форм інфекційних і паразитарних захворювань або їх хронічний перебіг, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.
Такими хворобами, на які необхідно звертати увагу, є: поліомієліт, енцефаліт (комариний, кліщовий, вірусний); менінгококовий та вірусний менінгіт, септицемія, лепра, дифтерія, бактеріальні зоонози, тифопаратифозні та сальмонельозні інфекції; стійке бактеріоносійство після перенесених гострих дизентерій, тифопаратифозних інфекцій; вірусні геморагічні гарячки, що передаються членистоногими, комарами, усі види малярії та інші.
Після проведення повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування виноситься постанова ГЛЛК про надання відпустки за станом здоров'я або звільнення від польотів (на термін від 30 до 45 діб) з подальшим оглядом, коли для оцінки стійкості залишкових змін і повного відновлення фахової працездатності льотного складу потрібно не менше місяця.
Медичний огляд кандидатів до вступу у ВВНЗ з підготовки льотного складу, які перенесли гострі інфекційні та паразитарні хвороби (незалежно від ступеня важкості) (крім педикульозу, корости), проводиться через рік після лікування та стаціонарного обстеження.
( Абзац четвертий статті 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
У разі затяжного, рецидивного характеру гострого інфекційного або паразитарного захворювання, коли протягом 2 місяців зберігаються стійкі зміни у функціональному стані органу або системи, по закінченні курсу лікування огляд проводити згідно з пунктом "а". За цим самим пунктом оглядаються особи, у яких за даними стаціонарного обстеження виявлено хронічний перебіг інфекційного та паразитарного захворювання.
До пункту "б" належать стани після перенесених інфекційних та паразитарних хвороб, при яких функціональні порушення з боку органів та систем відсутні.
Особам, які перенесли вітряну віспу, кір, краснуху, ієрсиніоз, дифтерію легкого та середнього ступенів важкості, неускладненого перебігу, паразитоносійство збудників малярії, надається звільнення від виконання службових обов'язків на 15 діб; при важкому або ускладненому перебігу інфекційних захворювань, а також після геморагічних лихоманок, лептоспірозу, менінгіту, черевного та інших тифів надається відпустка.
Особи, які перенесли малярію без ускладнень, через 3 місяці після лікування та проходження ГЛЛК визнаються придатними до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами при доброму загальному стані без порушення функцій органів та систем.
( Абзац дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Після перенесеної малярії легкого, неускладненого перебігу, паразитоносійства придатність до участі в ММО визначається через 3 місяці після лікування.
( Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Пункт "а" передбачає активний туберкульоз органів дихання і позалегеневої локалізації, а також неактивний туберкульоз хребта, кісток і суглобів.
Пункт "б" передбачає неактивний туберкульоз легенів і позалегеневої локалізації (окрім туберкульозу хребта, кісток і суглобів), що не спричинив функціональних порушень уражених органів і систем, після завершення лікування протягом 3 років і зняття з диспансерного обліку.
Підставою до застосування статті є стійкі рентгенологічні зміни в легенях у вигляді кальцинатів (5 і більше), фіброзних тяжів, міжчасткових шварт, у тому числі залишкових змін після успішно завершеного антибактеріального лікування без клінічних проявів захворювання протягом 3 років і без порушення функції дихання. Окремі кальцинати не повинні бути підставою до застосування даної статті і перешкодою до льотної роботи і льотного навчання.
Льотний склад з залишковими змінами в легенях і плеврі після клінічного вилікування туберкульозу непридатний до участі в ММО.
Пункт "а" передбачає первинний, вторинний і третинний сифіліс незалежно від результатів лікування.
Пункт "б" передбачає гонорею та інші венеричні хвороби (м'який шанкр, венерична лімфогранульома, пахвинна гранульома, трихомоніаз, негонококові уретрити), а також випадки превентивного лікування сифілісу.
Військовослужбовці в разі виявлення у них венеричних захворювань підлягають лікуванню в стаціонарі. Критерієм вилікування гонореї та сифілісу вважається зникнення клінічних ознак венеричного захворювання та наявність триразового негативного результату при лабораторному контролі.
Медичний огляд з метою відновлення на льотну роботу, парашутні стрибки та керівництво польотами осіб, що закінчили лікування первинного серонегативного сифілісу, можливий не раніше ніж через 12 місяців; осіб, що закінчили лікування первинного серопозитивного сифілісу, - не раніше ніж через 3 роки.
Передбачає стани після перенесених гострих вірусних гепатитів та загострень хронічних вірусних гепатитів, установлених у стаціонарі, де обов'язково проводиться обстеження крові на маркери гепатитів.
Пункт "а" передбачає гострі та хронічні вірусні гепатити, які диференційовані за маркерами, протікають у будь-якій формі, після закінчення яких зберігаються стійкі порушення функції печінки.
( Абзац другий статті 4 в редакції Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Діагноз хронічного вірусного гепатиту виставляється за умови, якщо зміни в аналізах крові (підвищення АЛТ, АСТ, позитивна тимолова проба тощо) виявляються протягом періоду більше шести місяців та за наявності позитивних результатів на маркери гепатитів чи виявлених ПЛР вірусів гепатитів у крові.
Пункт "б" передбачає хронічні вірусні гепатити без порушення функцій печінки.
Особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів, які перенесли гострий вірусний гепатит "В", "С" незалежно від ступеня активності та гепатит "А" важкого перебігу, надається відпустка за станом здоров'я терміном до 30 діб з рекомендацією подальшого використання чергової відпустки, допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами можливий не раніше ніж через шість місяців при доброму загальному стані за відсутності функціональних порушень з боку печінки. Особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів після лікування гепатиту "А" легкого та середнього ступеня важкості надається звільнення від службових обов'язків терміном на 15 (п'ятнадцять) діб з рекомендацією подальшого використання чергової відпустки. Допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами при доброму загальному стані та за відсутності функціональних порушень з боку печінки можливий не раніше ніж через 3 місяці після лікування у стаціонарі.
Особи льотного складу, АП, у яких знайдено позитивні маркери гепатитів (HBSAg та Anti-HCV), можуть бути допущені до роботи за фахом в порядку індивідуальної оцінки за пунктом "б"
( Статтю 4 доповнено абзацом шостим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Курсанти, які перенесли легку та середньої важкості форму вірусного гепатиту "А", можуть бути допущені до продовження льотного навчання після стаціонарного лікування та огляду ГЛЛК з винесенням постанови про необхідність у звільненні від нарядів, робіт та занять (окрім класних) на строк не менше 2 місяців і дієтхарчування до трьох місяців. Наступний огляд усіх курсантів - у госпітальній ЛЛК. Курсанти, які перенесли важку форму вірусного гепатиту "А" та гострий гепатит "В", "С" незалежно від важкості перебігу, визнаються непридатними до льотного навчання.
Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, можуть бути визнані придатними до льотного навчання, але не раніше ніж через 12 місяців після перенесеного гострого вірусного гепатиту.
Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, та курсанти, у яких знайдено маркери гепатитів (HBSAg та Anti-HCV), визнаються непридатними до льотного навчання.
Передбачає хворобу, зумовлену ВІЛ, та ВІЛ-інфікованість у військовослужбовців. Імунодефіцитні стани повинні підтверджуватись результатами лабораторних досліджень глобулінів сироватки крові.
Пункт "а" передбачає глибокі мікози - актиномікоз, кандидоз внутрішніх органів, кокцидоїдоз, гістоплазмоз, бластомікозні інфекції, споротрихоз, хромомікоз, міцетоми; дерматофітії розповсюджені, часто рецидивні і які перешкоджають використанню спеціального спорядження.
Пункт "б". Особи, які страждають на дерматофітію, підлягають лікуванню. Діагноз повинен бути підтверджений лабораторними дослідженнями.
Після вилікування від грибкового захворювання або від лейшманіозу шкіри льотний склад придатний до льотної роботи, але підлягає протягом 6 місяців амбулаторному нагляду дерматовенеролога.
Новоутворення (С00-D48), їх наслідки:
Пункт "а" передбачає злоякісні новоутворення будь-якої локалізації незалежно від поширеності, стадії захворювання і результатів лікування за винятком пухлин шкіри та нижньої губи.
Пункт "б" передбачає стійке вилікування раку шкіри, нижньої губи, яке встановлюється тільки при стаціонарному огляді і не раніше ніж через 12 місяців після проведеного лікування.
До пункту "а" належать усі новоутворення, що призводять до порушень функцій органів та систем, а також які не підлягають оперативному лікуванню, при неефективності оперативного лікування, відмові від нього та перешкоджають носінню льотного одягу, взуття або використанню спеціального спорядження.
Військовослужбовці, прооперовані з приводу доброякісних пухлин середостіння, визнаються непридатними до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами.
Наявність гемангіоми тіла (хоча б одного хребця) є підставою для винесення постанови про непридатність до льотної роботи і стрибків з парашутом.
Пункт "б" передбачає наслідки оперативного лікування доброякісних пухлин внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, шкіри, підшкірної клітковини за відсутності функціональних порушень та повного відновлення професійної працездатності.
Льотний склад після операційних видалень доброякісних новоутворень внутрішніх органів, опорно-рухового апарату допускається до льотної роботи не раніше ніж через 12 місяців після завершення лікування. Льотний склад через 2 місяці по завершенні лікування після ендоскопічного видалення поодинокого поліпа ШКТ може бути допущений до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами. Курсанти визнаються непридатними до льотного навчання.
За наявності гемангіоми печінки (розміром до 1 см) без порушень функцій; поліпа жовчного міхура без клінічних проявів та порушення функції курсанти та особи льотного складу на надзвукових літаках та ВПБ визнаються непридатними. Іншим особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів надається індивідуальна оцінка.
Хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму (D50-D89), їх наслідки:
Особи льотного складу, парашутисти та група керівництва польотами з підозрою на захворювання системи крові направляються на стаціонарне обстеження.
Передбачає гіпо- або апластичні анемії, спадкові форми тромбоцитопатій, гемофілії, коагулопатії, а також набуті стійкі імунодефіцитні стани (крім хвороби, що викликається вірусом імунодефіциту людини).
Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (Е00-Е90), їх наслідки:
Пункт "а" передбачає тиреотоксикоз будь-якого ступеня важкості; гіпотиреоз; підгострий тиреоїдит з рецидивним перебігом (2 і більше разів); вузловий зоб з ендокринними розладами; багатовузловий зоб та дифузний зоб III ступеня без порушення функції щитоподібної залози. Особам, у яких виявлено вузловий зоб (вузол розміром понад 1 см), рекомендується хірургічне лікування. У разі відмови від хірургічного лікування особи льотного складу та парашутисти визнаються непридатними до льотної роботи, парашутних стрибків. Керівникам польотів проводиться індивідуальна оцінка після біопсії вузла за визнання доброякісності.
Пункт "б" передбачає дифузний зоб I-II ступенів без ендокринних розладів; вузловий зоб (вузол розміром до 1 см), визнаний доброякісним без ендокринних розладів та який не порушує функцію сусідніх органів і не перешкоджає носінню льотного одягу або використанню спеціального спорядження; стани після оперативного лікування (не менше ніж 12 місяців) дифузного зоба III ступеня або вузлового зоба за відсутності функціональних порушень щитоподібної залози; стани після перенесеного тиреоїдиту без ендокринних розладів (3 місяці після лікування).
Пункт "а" передбачає захворювання залоз внутрішньої секреції незалежно від ступеня порушень функцій; усі види цукрового діабету; аліментарне ожиріння II-III ступенів; недостатнє харчування; функціональну гіпербілірубінемію зі стійким підвищенням білірубіну (більше 30 мкмоль/л).
Пункт "б" передбачає аліментарне ожиріння I ступеня.
Кандидати і курсанти першого року навчання ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, з аліментарним ожирінням будь-якого ступеня непридатні до льотного навчання.
Льотний склад і курсанти після першого року навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, з аліментарним ожирінням I ступеня оглядаються за пунктом "б" за наявності хорошої функціональної здатності серцево-судинної системи.
Наявність в осіб льотного складу тільки надлишкової ваги без інших симптомів порушень обміну не повинна бути підставою для винесення діагнозу ожиріння. У міжкомісійний період з ними проводять лікувально-оздоровчі заходи.
Особи з незбалансованим харчуванням та фізичним розвитком (конституціональна високорослість) оглядаються за статтею 74 Переліку хвороб.
Рекомендована вага тіла в кілограмах та її діапазон залежно від зросту наведені у таблиці 1 (для осіб 18-25 років):
( Абзац сьомий статті 11 в редакції Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Таблиця 1
Зріст (см)Недостатнє харчуванняРекомендована вага тілаНадмірне харчуванняОжиріння I ст.Ожиріння II ст.
16450-5252-6262-7474-8080-94
16651-5454-6363-7676-8283-96
16852-5555-6565-7878-8585-99
17054-5656-6667-7980-8787-101
17255-5758-6868-8181-8889-103
17456-5959-6970-8383-9191-106
17657-6060-7171-8585-9393-108
17859-6262-7373-8787-9595-111
18060-6363-7475-8989-9797-113
18261-6465-7676-9191-9999-116
18463-6666-7878-9393-101101-118
18664-6868-7979-9595-103104-121
18865-6969-8181-9797-106106-124
19067-7070-8283-9999-108108-126
( Таблиця 1 статті 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Для оцінки ступеня аліментарного ожиріння потрібно використовувати індекс маси тіла (ІМТ):
маса тіла (кг)
IMT = ----------------
2
зріст (м )
Відповідно до ІМТ слід користуватися такими показниками:
( Статтю 11 доповнено абзацом дев'ятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
недостатнє харчування - < 18,5;
( Статтю 11 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
рекомендована вага тіла - 18,5-24,9;
( Статтю 11 доповнено абзацом одинадцятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
надмірне харчування - 25-29,9;
( Статтю 11 доповнено абзацом дванадцятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
ожиріння I ст. 30-34,9;
( Статтю 11 доповнено абзацом тринадцятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
ожиріння II ст. 35-39,9.
( Статтю 11 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
До цього самого пункту належать легкі порушення вуглеводного обміну (порушення толерантності до глюкози); нестійка або незначна глюкозурія, які коригуються дієтою. Курсанти, льотчики та штурмани на надзвукових літаках та ВПБ визнаються непридатними.
З метою ранньої діагностики порушення вуглеводного обміну чи діагностики цукрового діабету для проведення тесту обстежуваний приймає внутрішньо глюкозу (сухий порошок), розчинену в 250 мл води, з розрахунку 1 г сухого порошку на кілограм маси тіла, але не більше 100 г. При застосуванні різних методів дослідження цукру крові слід застосовувати відповідні норми для цих методів.
( Абзац шістнадцятий статті 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Таблиця 2
Інтерпретація результатів дослідження на основі критеріїв ВООЗ (1999 рік)
Оцінка результату дослідженняКонцентрація глюкози в капілярній крові (мкмоль/л)
натщесерцечерез 120 хв
Норма<= 5,5< 7,8
Цукровий діабет>= 6,1>= 11,1
Порушена толерантність до глюкози< 6,1>= 7,8 але < 11,1
При порушенні обміну ліпопротеїдів: гіперхолестеринемія (5,3-6,5 ммоль/л); при порушенні обміну пуринів: гіперурикемії (416-500 ммоль/л), які коригуються дієтою, особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів визнаються за графою I - непридатні, за графами II-VII - індивідуальна оцінка.
( Абзац вісімнадцятий статті 11 в редакції Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
При порушенні обміну порфірину та білірубіну (функціональна гіпербілірубінемія) курсанти першого року навчання ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються непридатними до льотного навчання, а особам льотного складу, парашутистам та операторам УПР із функціональною гіпербілірубінемією до 30 мкмоль/л проводиться індивідуальна оцінка.
Курсанти, особи льотного складу, парашутисти та керівники польотів за наявності гінекомастії проходять обстеження в стаціонарних умовах, після проведеного оперативного лікування допуск до льотного навчання, льотної роботи, парашутних стрибків та роботи оператором УПР можливий не раніше ніж через 3 місяці за сприятливих результатів.
Розлади психіки та поведінки (F00-F99), їх наслідки:
Пункт "а" передбачає психози та інші психічні розлади, що виникають внаслідок травм, пухлин головного мозку, епілепсії, енцефаліту, менінгіту, сифілісу мозку, а також при сенільних та пресенільних психозах, судинних, дегенеративних та інших органічних захворюваннях або ураженнях головного мозку.
Пункт "б" передбачає психічні розлади, які виникають у результаті гострого захворювання і протікають з легкою і короткотривалою (до 2-3 тижнів) астенією і закінчуються одужанням.
Після перенесеного гострого захворювання за наявності легкого короткотривалого хворобливого прояву льотному складу, парашутистам та керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я.
Після перенесених черепно-мозкових травм допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та роботи оператором УПР можливий не раніше ніж через 12 місяців після отримання травми.
Усі особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів, які страждають на хронічний алкоголізм, наркоманію і токсикоманію, незалежно від стадії захворювання підлягають звільненню від льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами.
Наявність захворювання повинна бути встановлена або підтверджена при стаціонарному обстеженні в спеціалізованому закладі.
Особи із звичним уживанням алкоголю або наркотиків підлягають звільненню від польотів, парашутних стрибків та керівництва польотами і обстеженню з обов'язковою участю психіатра. Льотчики та штурмани з епізодичним уживанням наркотиків або токсичних речовин визнаються непридатними до льотної роботи.
Поодиноке або епізодичне вживання алкоголю без психічних розладів не є підставою для застосування цієї статті.
Стаття передбачає шизофренію, шизотипові та маячні розлади, розлади настрою (афективні), циклотимію, установлені тільки в спеціалізованому стаціонарі.
Постанова із застосуванням цієї статті може бути винесена тільки після стаціонарного обстеження в спеціалізованому лікувальному закладі Міністерства оборони України.
Пункт "а" передбачає реактивні психози, різко або помірно виражені невротичні розлади, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.
Постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше 1 місяця.
Пункт "б" передбачає гострі реакції на стрес, порушення адаптації та незначно виражені невротичні розлади, які характеризуються в основному емоційно-вольовими, вегетативними порушеннями, добре піддаються лікуванню і закінчуються одужанням хворого.
Допуск до польотів, парашутних стрибків та керівництва польотами проводиться після обов'язкового клініко-психологічного обстеження, огляду психолога та психіатра з урахуванням льотних, службових та медичних характеристик, надалі такі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2 років. Після перенесених реактивних психозів, невротичних розладів льотному складу, парашутистам, групі керівництва польотами надається відпустка за станом здоров'я. Курсанти надалі визнаються непридатними до льотного навчання. Льотному складу після закінчення відпустки за станом здоров'я за наявності психогенних реакцій (легкої астенії) можливе надання звільнення від польотів з виконанням інших обов'язків військової служби.
Для діагностики розладів особистості необхідні старанно та об'єктивно зібраний анамнез, а також ретельне обстеження в умовах психіатричного стаціонару з вивченням медичних, льотних та службових характеристик.
Пункт "а" передбачає психопатії, патологічний розвиток особистості незалежно від вираженості особистісних розладів і клінічних проявів; психічний інфантилізм.
Пункт "б" передбачає розлади особистості (транзиторні, парціальні), які не досягають рівня психопатії, зі стійкою (більше 3 років) компенсацією емоційно-вольових та інших патологічних проявів.
Випадки установчої, навмисної поведінки, прояви недисциплінованості, що не випливають з усієї патологічної структури особистості, не можуть оцінюватися як ознаки хворобливого розладу.
Хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки:
До пункту "а" належать всі форми бактеріального менінгіту; енцефаліт, мієліт та енцефаломієліт, внутрішньочерепний та внутрішньохребтовий абсцес, гранульома, флебіт та тромбофлебіт; наслідки перенесених нейрозахворювань у вигляді стійких порушень функцій центральної нервової системи.
До пункту "б" належать наслідки і залишкові явища (не менше 1 року) ураження центральної нервової системи у вигляді вегетосудинної нестійкості, незначно вираженої, і (або) окремі розсіяні органічні ознаки, які не супроводжуються розладом рухових, чутливих, координаційних та інших функцій нервової системи.
Надалі льотний склад, парашутисти та група керівництва польотами проходять медичний огляд у стаціонарних умовах протягом двох років.
Стаття передбачає системні атрофії, які уражають переважно центральну нервову систему (хвороба Гентінгтона, спадкова атаксія, спінальна м'язова атрофія та споріднені синдроми); екстрапірамідні та інші порушення функції руху (хвороба Паркінсона, вторинний паркінсонізм, інші дегенеративні хвороби базальних ганглій, інші екстрапірамідні та рухові порушення); хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, інші дегенеративні та демієлінізуючі хвороби центральної нервової системи; церебральний параліч та інші паралітичні синдроми; інші враження нервової системи (гідроцефалія, церебральні кісти, внутрішньочерепна гіпертензія, судинна мієлопатія тощо).
Стаття передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку, діагноз щодо якої встановлений у лікувальному закладі, незалежно від форми клінічних проявів і частоти нападів. Надзвичайно важливе розпізнання атипічних і стертих форм епілепсії (нечасті малі напади, стан типу відсутності та інші так звані еквіваленти судомного нападу). Потрібно враховувати супутні епілепсії, розлади нервово-психічної діяльності, які проявляються у характерологічних змінах і розладах настрою. Для діагностики епілепсії велике значення має опис епілептичного нападу свідками. Цей опис має бути завірений командуванням або медичною службою.
Діагноз епілепсії не повинен виноситися без повного неврологічного обстеження, уключаючи ЕЕГ та КТ головного мозку. Наявність епілептоїдної активності на електроенцефалограмі підтверджує діагноз, але відсутність її не виключає епілепсії.
При виявленні пароксизмальної біоелектричної активності головного мозку і відсутності інших ознак епілепсії особи льотного складу, парашутисти та група керівництва польотами звільняються від польотів на 30 діб з подальшим оглядом. Повторне виявлення пароксизмальної біоелектричної активності є підставою для визнання непридатним до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами за всіма графами Переліку хвороб.
Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться за захворюваннями, які призвели до розвитку судомного синдрому.
До статті також належить класична мігрень з нечастими (до 2 разів на рік) нападами, яка не супроводжується довготривалістю і клінічними проявами.
Пункт "а" передбачає всі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, а також захворювання периферичних нервів і сплетінь, які часто рецидивують та протікають довготривало, при яких значно або помірно розладнується основна функція; стійкий параліч лицевого нерва, порушення функції кисті, обмеження підняття руки тощо. До цього належать хронічні рецидивні (2 і більше загострень на рік) радикуліти, плексити, невропатії, неврити, які супроводжуються в період загострення вимушеним положенням тулуба, біллю вздовж нервів тощо та потребують стаціонарного лікування хворого протягом 2 та більше місяців.
Пункт "б" передбачає хвороби периферичних нервів та сплетінь з нечастими загостреннями без тенденції до наростання рухових, чутливих та трофічних розладів, а також існуючі, не різко виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями у вигляді незначних порушень чутливості, невеликих атрофій або ослаблення сили м'язів, які незначно порушують або не порушують функції кінцівок. До пункту також належать наслідки невриту лицевого, серединного нервів.
( Абзац третій статті 20 виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Хвороби ока та придаткового апарату (Н00-Н59), їх наслідки:
До даної статті належать анатомічні зміни або вади положення повік; захворювання повік, сльозових шляхів, орбіти та кон'юнктиви.
Пункт "а" передбачає заворот вій або ріст вій у напрямку до очного яблука, що викликає подразнення ока; хронічне трахоматозне ураження кон'юнктиви; виворіт вій, що порушує функції ока; диплопія, зрощення вій між собою або з очним яблуком на одному або обох очах при порушенні функції ока; опущення верхньої повіки (птоз) на одному або обох очах будь-якої етіології, що обмежує поле зору; виразковий блефарит; крилоподібна плівка (птерігіум), яка підтримує катаральний стан кон'юнктиви хоча б на одному оці; хронічний, часто рецидивний (не менше двох разів на рік) кон'юнктивіт з гіпертрофією сосочків і значно вираженою інфільтрацією підслизової тканини; наслідки захворювань сльозових шляхів, їх пошкоджень або оперативних втручань на одному або обох очах з вираженим порушенням функції сльозовиділення.
Пункт "б" передбачає наслідки хірургічного лікування повік з відновленням функцій; стійкий клінічний ефект після лікування з приводу хронічного запалення країв повік і кон'юнктиви; птерігіум без катаральних явищ з боку кон'юнктиви; наслідки захворювань сльозових шляхів, їх пошкоджень або оперативних втручань на одному або обох очах без порушення функції сльозовиділення.
Постанова про допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами згідно з пунктом "б" може виноситися не раніше ніж через три місяці після закінчення хірургічного лікування при позитивному клінічному ефекті.
Простий блефарит з окремими лусочками і незначною гіперемією країв повік, фолікулярний кон'юнктивіт з одиничними фолікулами, бархатистість кон'юнктиви в кутиках повік та в ділянці кон'юнктивальних склепінь, окремі дрібні поверхневі рубці кон'юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубці кон'юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон'юнктиви, рогівки і без рецидивів трахоматозного процесу протягом року не є підставою для застосування даної статті.
Пункт "а" передбачає хронічні рецидивні захворювання рогівки, склери, судинного тракту, сітківки будь-якої етіології при слабкій ефективності лікування; відшарування або розрив сітківки на одному оці за наявності хороших функцій ока; прогресуюче помутніння кришталика або скловидного тіла зі зниженням зорових функцій; запальні захворювання або наслідки пошкоджень зорового нерва з вираженими порушеннями зорових функцій.
Мінімальні межі монокулярного поля зору для білого кольору складають: назовні - 90 градусів, досередини - 55 градусів, догори - 55 градусів, донизу - 60 градусів. Можливі індивідуальні коливання, що не перевищують 5-10 градусів.
При звуженні поля зору будь-якої етіології більше ніж на 10 градусів, а також за наявності центральних і парацентральних скотом будь-якої етіології, тапеторетинальної абіотрофії усі особи льотного складу визнаються непридатними до льотної роботи.
У кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, нічний зір (темнова адаптація і гострота зору) досліджується в обов'язковому порядку. Дослідження нічного зору в курсантів і льотного складу проводиться при черговому огляді. Стійке, значно виражене зниження темнової адаптації без патологічних змін на очному дні, установлене за допомогою повторної годинної адаптометрії, у разі невдалого лікування в стаціонарі потрібно оцінити як тапеторетинальну абіотрофію сітківки.
Дегенерація сітківки з пігментом або без нього в сполученні з розладом темнової адаптації (гемералопія) повинна бути підтверджена дворазовим виконанням годинної адаптометрії з використанням контрольних методів дослідження сутінкового зору. За наявності стороннього тіла всередині ока, яке не підлягає видаленню, або при неефективності хірургічного лікування особи льотного складу визнаються непридатними.
Пункт "б" передбачає захворювання рогівки, склери, судинного тракту, сітківки при позитивному ефекті від лікування і стійкій ремісії; обмежене помутніння кришталика без ознак прогресування, без порушень зорових функцій; помутніння скловидного тіла після перенесених захворювань при нормальних зорових функціях; наслідки оперативного лікування доброякісних новоутворень очей без порушень зорових функцій (не раніше ніж через три місяці після завершення лікування).
Природжене відкладення пігменту на передній капсулі кришталика, а також кольорова переливчастість, окремі глибки, зернини і вакуолі під капсулою кришталика, які виявляються при дослідженні щілинною лампою, не є перешкодою для навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.
Особам льотного складу після перенесеного герпетичного кератиту, іриту, іридоцикліту надається відпустка чи звільнення від польотів. За наявності рецидиву захворювання протягом перших 6 місяців особи, яких оглядають, визнаються непридатними.
За наявності новоутворень ока і його придатків, залежно від їх характеру, огляд проводиться на підставі статті 7 або 8 Переліку хвороб.
При щорічних оглядах особам льотного складу, парашутистам та керівникам польотів, які досягли віку 40 років, обов'язково вимірюється внутрішньоочний тиск. У разі виявлення ВОТ 27 мм рт.ст. і більше хоча б на одному оці, асиметрії ВОТ 5 мм рт.ст. і більше, а також за наявності у осіб, які оглядаються, скарг, що викликають підозру на глаукому, проводиться стаціонарне обстеження із застосуванням навантажувальних проб. Льотний склад після вимірювання внутрішньоочного тиску звільняється від польотів на одну добу.
Питання щодо придатності до керівництва польотами вирішується після лікування (медикаментозного або хірургічного) з урахуванням ступеня стабілізації процесу і функцій органу зору: гостроти зору, полів зору, наявності парацентральних скотом, у тому числі при навантажувальних пробах, а також екскавації диска зорового нерва тощо.
За даною статтею оглядаються також особи із вторинною глаукомою.
Пункт "а" передбачає параліч або стійкий парез рухових м'язів очного яблука; співдружню косоокість понад 10 градусів з відсутністю бінокулярного зору; виражені самодовільні коливальні рухи очних яблук; стійку диплопію після травми орбіти з пошкодженням м'язів ока. Якщо диплопія є наслідком якогось іншого захворювання, то висновок виноситься за основним захворюванням, що стало її причиною, із застосуванням відповідних статей Переліку хвороб.
Пункт "б" передбачає косоокість менше 10 градусів без порушення бінокулярного зору, підтверджену в стаціонарних умовах.
Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, у яких відсутній бінокулярний зір, непридатні до льотного навчання. Визначення бінокулярного зору проводять на апараті "Кольоротест".
Ністагмоїдні посмикування очей при крайніх відведеннях очних яблук не є підставою для застосування даної статті. Якщо ністагм є симптомом пошкодження нервової системи або ЛОР-органів і не супроводжується зниженням гостроти зору, то постанова виноситься за основним захворюванням відповідних статей Переліку хвороб.
Вид і ступінь порушення рефракції визначається скіаскопією і рефрактометрією. Отримані при скіаскопії дані підтверджуються за необхідності суб'єктивним методом (підбором корегувальних скелець).
У кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, рефракція визначається в умовах циклоплегії. Особам льотного складу циклоплегія проводиться тільки за показаннями. При підозрі на спазм акомодації рефракція визначається в умовах циклоплегії 1 % розчином атропіну, амізилу або гоматропіну. Льотний склад після циклоплегії допускається до польотів лише після повного відновлення акомодації.
У разі складного астигматизму рішення виноситься не за ступенем астигматизму, а за величиною рефракції в меридіані найбільшої аметропії. У разі змішаного астигматизму рішення виноситься за ступенем астигматизму.
Якщо в пілотів і штурманів при нормальних зорових функціях ступінь аномалії рефракції перевищує вказані норми не більш як на 0,5 Д, застосовується індивідуальна оцінка.
За наявності в льотного складу короткозорості, далекозорості або простого астигматизму не вище 0,5 Д при гостроті зору 1,0 на кожне око без корекції виноситься діагноз "Здоровий". При цьому встановлена рефракція записується в медичну книжку.
Після будь-якого виду рефракційної кератопластики, кератотомії, ексимерлазерної кератоектомії кандидати і курсанти непридатні до льотного навчання, льотний склад винищувальної, винищувально-бомбардувальної авіації і високоманеврених вертольотів непридатний до льотної роботи. АП та особи, які виконують завдання на борту повітряного судна, - придатні.
( Абзац шостий статті 25 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Особи льотного складу з аномалією рефракції (далекозорість більше 2,0 Д, короткозорість більше 1,0 Д, астигматизм будь-якого типу в 1,0 Д хоча б на одне око) непридатні до участі в ММО.
( Абзац сьомий статті 25 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Особи льотного складу зі стійким спазмом акомодації направляються на стаціонарне обстеження. У разі коли спазм акомодації зумовлений захворюваннями нервової системи, внутрішніх органів, постанова виноситься за основним захворюванням.
Про вікову зміну акомодації (пресбіопії) судять за місцем знаходженням найближчої точки ясного зору. Обстеження проводиться монокулярно.
Особам льотного складу після 40 років, а також з далекозорістю в 1,5 Д і більше незалежно від віку обов'язково проводити обстеження гостроти зору на близьку відстань за таблицею Сівцева для близькості. Особи, які оглядаються за графами II-III, при гостроті зору на близьку відстань бінокулярно нижче 0,2 без корекції, непридатні до льотної роботи за пунктом "б" незалежно від ступеня пресбіопії. Особи, які оглядаються за графами IV-V, придатні в коригувальних окулярах на освоєних типах літаків за пунктом "в".
( Статтю 26 доповнено абзацом третім згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 )
Пресбіопію до 1,5 Д потрібно вважати початковою стадією, яка не заважає продовженню льотної роботи. Якщо у тих, кого оглядають за графами II-VI Переліку хвороб, пресбіопія не перевищує 2,0 Д, то при нормальних зорових функціях допускається індивідуальна оцінка; штурмани за графами IV-V Переліку хвороб, - придатні в коригувальних окулярах. При призначенні коригувальних окулярів з біфокальними скельцями для близькості повинна враховуватися відстань від приладів дошки, екрана локатора, при цьому оптична сила скелець у призначених окулярах не повинна бути більше 2,0 Д.
У разі гіперметропії, що посилює прояви пресбіопії, допустимий ступінь пресбіопії повинен бути відповідно меншим на число діоптрій рефракції. При міопії допустимий ступінь пресбіопії - вищий на число діоптрій рефракції.
Гострота зору на відстань визначається монокулярно, без корекції ізольованими знаками. Кандидати і курсанти першого року навчання ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, повинні мати гостроту зору не нижче 1,0 (повна) на кожне око. Особи, які оглядаються за графою VII, повинні мати гостроту зору з корекцією для далі та близькості 1,0 на кожне око. У сумнівних випадках гострота зору досліджується за допомогою контрольних методів.
Для рядків таблиці Головіна-Сівцева, що відповідають гостроті зору від 0,7 до 1,0, при помилці не більше ніж на один знак в одному рядку гострота зору вважається повною. В окремих випадках пілоти та штурмани, які літають на всіх типах транспортних літаків і вертольотів, при зниженні гостроти зору внаслідок аномалій рефракції, можуть допускатися до польотів в коригувальних окулярах при гостроті зору без корекції не нижче 0,5 та гостроті зору з корекцією не нижче 0,9 на кожне око. При цьому сила сферичного коригувального скла не повинна бути більшою + або - 2,0 Д, а циліндричного - не більше + або - 1,0 Д. Інші члени екіпажу і спеціалісти, не пов'язані з керуванням літальним апаратом, допускаються до польотів у коригувальних окулярах, при гостроті зору з корекцією не нижче 0,7 на одне око і 0,5 на друге око. Парашутистам, які оглядаються за графами IV - VI Переліку хвороб, висуваються вимоги до гостроти зору, зазначені в пункті "б". Особи льотного складу з гостротою зору нижче 0,6 на одне око та 0,8 на друге око непридатні до участі в ММО.
При зниженні кольорового зору висновок робиться на підставі ретельної диференціальної діагностики стану розрізнення кольору за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна (IX-X видання) відповідно до методики, указаної в таблицях.
У складних для діагностики випадках рішення про придатність до льотної роботи виноситься на підставі дослідження на аномалоскопі відповідно до методик досліджень.
Хвороби вуха та соскоподібного відростка (Н60-Н99), їх наслідки:
Хронічна, навіть обмежена, екзема вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, білявушної ділянки є підставою для винесення постанови про непридатність до льотного навчання, льотної роботи, парашутних стрибків; керівники польотів при нечасто рецидивній екземі - придатні.
Якщо розміри остеоми не дають змоги оглянути барабанну перетинку, то рішення виноситься за пунктом "а".
Обмежені посттравматичні пошкодження вушної раковини, які не заважають (не утруднюють) користуватись спеціальним спорядженням, при нормальній слуховій функції не є протипоказанням до льотної роботи та парашутних стрибків.
Під хронічним середнім отитом (епітимпанітом, мезотимпанітом) розуміється хронічна оторея із слизово-гнійними виділеннями та стійкою перфорацією барабанної перетинки. Особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів - непридатні.
Льотний склад та парашутисти, у яких хронічні захворювання середнього вуха (слизові, адгезивні, серозні та інші негнійні середні отити), хронічний євстахеїт, суха перфорація барабанної перетинки супроводжуються різко вираженими порушеннями барофункції та слуховими розладами, оглядаються за пунктом "б". Стійкість і вираженість порушень барофункції вуха, крім отоманометрії, повинні бути підтверджені дослідженнями в барокамері.
Оцінка стану барофункції вуха у кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, проводиться шляхом зіставлення результатів вушної манометрії з даними ЛОР-ендоскопії, акуметрії і результатами випробування в барокамері на витривалість перенесення перепадів баротиску. У тих випадках, коли при нормальній отоскопічній картині і нормальному слухові вушні манометричні проби (у тому числі продування вух за Політцером) зумовлюють порушення прохідності євстахієвої труби, рекомендоване повторне дослідження після анемізації слизової носа. Наявність у кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після барокамерних випробувань легкої гіперемії барабанних перетинок або ін'єкції судин в області молоточка при нормальних даних отоманометрії і відсутності іншої патології ЛОР-органів не є перешкодою до вступу в ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.
Залишкові явища перенесеного середнього отиту у вигляді невеликих рубців на місці колишніх перфорацій і вапнування барабанної перетинки при її хороший рухливості, нормальному слухові і непорушеній барофункції не дають підстав для застосування цієї статті до льотного складу та кандидатів на навчання і курсантів ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.
Стійкі і різко виражені порушення барофункції вуха (загальна гіперемія барабанної перетинки з крововиливом в неї або випотіванням у порожнину вуха), що виникають при дослідженні в барокамері, є перешкодою до льотної роботи. Аналогічне рішення виноситься в тому випадку, коли на перший план виступають не больові відчуття і місцеві реакції з боку барабанної перетинки, а довготривалі слухові розлади (більше доби), що виникають кожного разу після впливу перепадів тиску повітря в умовах звичайного польоту або після випробування в барокамері. Тому до випробування в барокамері на перенесення перепадів барометричного тиску і після нього необхідно дослідити стан слухової функції (за допомогою аудіометра).
Наявність загальної гіперемії барабанної перетинки без крововиливу або випотівання в порожнину середнього вуха, яке супроводжується відчуттям болю або закладанням вух, а також помірними слуховими розладами, що зникають протягом доби після випробування в барокамері, оцінюється як нерізко виражене порушення барофункції вуха, рішення приймається за пунктом "в" цієї статті. Обов'язково проводиться дослідження стану слухової функції за допомогою аудіометра.
Особи льотного складу та курсанти, у яких діагностується суха перфорація барабанної перетинки, підлягають обстеженню в стаціонарних умовах, де проводиться повне акуметричне і рентгенологічне обстеження. Відсутність загострення, добрий стан слухової функції (слух на шепітну мову не менше 3/3 м), нормальний стан ЛОР-органів можуть бути підставою для винесення висновку про придатність до льотної роботи. У медичних характеристиках повинні бути відображені питання, що стосуються протікання процесу в умовах професійної діяльності.
Парашутисти, у яких є захворювання середнього вуха, для виявлення порушень барофункції повинні проходити випробування в барокамері на перенесення швидких та помірних змін барометричного тиску. Парашутистам, у яких відсутні захворювання ЛОР-органів, проводиться випробування на перенесення помірних змін барометричного тиску.
Хвороба Меньєра, отосклероз, дифузний лабіринтит, а також інші форми вестибулярних розладів органічного та функціонального характеру повинні бути підтверджені спеціалізованими медичними закладами. Льотний склад, парашутисти, керівники польотів - непридатні.
Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, осіб льотного складу та парашутистів, - дослідження вестибулярного апарату обов'язкове. Стан вестибулярно-вегетативної стійкості визначається за результатами вестибулометрії, дослідження на обертальному кріслі (БКУК, ПКУК) або гойдалці Хілова.
Пункт "а" передбачає стійку, яка не піддається тренуванню, знижену стійкість до вестибулярних подразників. Сюди належать також і вестибулярно-вегетативні розлади, які супроводжуються симптомами меньєровського захворювання.
Результати вестибулометрії слід оцінювати спільно з невропатологом. Легкі вестибулярно-вегетативні реакції у вигляді незначного збліднення, невеликого гіпергідрозу, виявлені під час вестибулометрії, при хорошому перенесенні польотів і відсутності будь-яких відхилень у стані здоров'я не є підставою для застосування статті.