Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік

5.2.5. Створення умов для забезпечення надійної роботи енергосистеми України

Цілі та очікувані результати:

Безперебійне забезпечення економіки та населення електроенергією.

5.2.6. Розвиток газотранспортної системи України

Цілі та очікувані результати:

Підвищення рівня безпеки експлуатації газопроводів.

Покращення матеріало- та енергоефективності використання газотранспортної системи України.

5.2.7. Здійснення першочергових заходів із створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів

Цілі та очікувані результати:

Підвищення рівня енергетичної безпеки держави шляхом створення ефективної системи захисту національної економіки від зменшення обсягу постачання нафти і нафтопродуктів або його припинення.

5.2.8. Зміцнення спроможності та незалежності Національної комісії регулювання електроенергетики України

Цілі та очікувані результати:

5.2.9. Стабілізація та поступове нарощування обсягів видобутку вугілля і виробництва товарної вугільної продукції

Цілі та очікувані результати:

Надання всебічної державної підтримки, в тому числі бюджетної, для стабілізації роботи вугільної галузі.

Створення умов для прогресивної зміни таких чинників виробництва як людський потенціал, технологічна основа та стан гірничого господарства.

Концентрація ресурсів на найбільш продуктивних ділянках гірничого виробництва.

Підвищення продуктивності праці та навантаження на виробничі ланки вугледобувних підприємств із забезпеченням нешкідливих і гарантовано безпечних умов праці.

Збільшення обсягів видобутку вугілля у державному секторі галузі до 39,1 млн тонн.

5.2.10. Модернізація шахтного фонду і технічне переозброєння виробництва

Цілі та очікувані результати:

Впровадження нових видів техніки та технологій гірничо-шахтного виробництва.

Впровадження енерго- та екологоефективного обладнання та устаткування на державних вугільних підприємствах.

5.2.11. Оптимізація економічних пропорцій вугільних підприємств з метою переходу від згортання до розширеного відтворення

Цілі та очікувані результати:

Оптимізація витрат вугільних підприємств.

Збільшення доходів вугледобувних підприємств.

5.2.12. Максимальне залучення інвестиційних ресурсів для розвитку вугільної галузі

Цілі та очікувані результати:

Підвищення інвестиційної привабливості вугільних підприємств.

Залучення недержавних інвестицій та формування критично необхідного обсягу інвестицій, за якого введення виробничих потужностей галузі буде випереджати їх вибуття.

Збільшення обсягу власних капіталовкладень державних вугільних підприємств.

5.3. Промислова політика

Основні проблеми:

Продукція українських виробників, за винятком окремих видів товарів, є неконкурентоспроможною як на світовому, так і на внутрішньому ринку. Це обумовлено багатьма причинами. Одна з них - скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призвело до зниження якості продукції, уповільнення процесу її відновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.

Значна кількість промислових підприємств щороку припиняє інноваційну діяльність. Про низьку інноваційну активність підприємств свідчать показники обсягів реалізованої інноваційної продукції в Україні. У загальному обсязі промислової продукції лише 4,8 відсотка мають ознаки інновацій. Крім цього, спостерігається беззупинне зниження рівня наукоємності вітчизняної продукції. Частка вітчизняної наукоємної продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,05-0,1 відсотка, в той час як частка Росії на світовому ринку високих технологій становить на цей момент близько 1 відсотка.

Структурні зміни, які відбулися протягом останнього десятиліття, характеризуються серйозним технологічним відставанням, оскільки за випуском продукції третій технологічний уклад в Україні на сьогодні становить майже 58 відсотків, четвертий - 38 і лише 4 відсотки - п'ятий технологічний уклад. Досі практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. Перешкоди фінансового, політичного, правового характеру постають на шляху масової реалізації інновацій.

Сьогодні більш як 90 відсотків продукції, що виробляється промисловістю України, не має сучасного технічного забезпечення, що спричиняє нерентабельність і неконкурентоспроможність більшості вітчизняних товарів.

Ринок внутрішнього споживання продукції радіоелектроніки та приладобудування значною мірою залежить від імпортної продукції. Номенклатура продукції радіоелектронної промисловості, виробництва засобів зв'язку, телекомунікації та приладобудування має широкий спектр і технологічні особливості її виробництва. Ці обставини обумовили формування протягом останніх років відповідної структури виробництва та внутрішнього ринку споживання продукції, в якій баланс між продукцією вітчизняного виробництва, у тому числі експортної спрямованості, та імпорту набув відносно усталеного значення.

Обсяг споживання продукції зазначеної номенклатури у 2009 році становив близько 12146,2 млн гривень, обсяг імпорту в національній валюті - близько 12460,5 млн гривень, обсяг виробництва продукції - близько 5391,8 млн гривень, а експорту - близько 5706,2 млн гривень.

Разом з цим мають місце інші фактори, які стримують інтенсивність розвитку галузі, до яких слід віднести те, що продукція зазначеної номенклатури не завжди користується попитом, про що свідчать значні обсяги залишків готової продукції на кінець року. Причиною цього є застарілість технології, за якою ця продукція виробляється.

Невдосконаленість системи сертифікації та стандартизації призвела до того, що у 2009 році обсяг внутрішнього споживання продукції засобів зв'язку та телекомунікації становив на 1775,4 млн гривень менше ніж обсяг імпорту тієї ж продукції.

Сучасний стан машинобудування характеризується надзвичайно низьким рівнем технологічних процесів, який більше ніж вдвічі нижчий від європейського. Рівень автоматизації і комплексної механізації майже втричі нижчий від рівня промислово розвинених країн. Зношеність виробничих фондів по машинобудуванню становить 65-75 відсотки, а середній вік технологічного обладнання і устаткування близько 30 років. Тому, відповідно до віку обладнання і устаткування, в машинобудуванні наразі використовуються технологічні процеси 70-80-х років минулого століття.

На відміну від промислово розвинутих країн світу, в Україні освоєння нових наукоємних технологій, створення нових матеріалів із спеціальними властивостями та нового технологічного обладнання йде повільними темпами. Порівняно з розвинутими країнами галузева структура української промисловості занадто обтяжена виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. В той же час питома вага продукції машинобудування, яка є основою інноваційного розвитку, нижча в 2-3 рази від рівня розвинутих країн.

Вітчизняний гірничо-металургійний комплекс має ряд проблем, що не дозволяє йому досягти показників розвитку світової металургії, це:

структурна недосконалість і значна зношеність основних фондів підприємств галузі (65 відсотків);

висока, порівняно з провідними промислово розвинутими країнами, матеріало- та енергоємність металургійної продукції;

скорочення вітчизняної бази залізорудної сировини та вугілля, що ставить металургійну промисловість у залежність від імпортованої сировини;

експортна орієнтованість збуту продукції при нерозвиненості внутрішнього ринку, що обумовлює залежність функціонування галузі від кон'юнктури зовнішнього ринку металопродукції;

скорочення в останнє десятиріччя виробництва високотехнологічних та наукоємних видів металопродукції та переважна орієнтація на виробництво продукції сировинної спрямованості з низьким ступенем обробки;

неможливість отримання довгострокових кредитів для більшості підприємств, відсутність сприятливих умов для залучення інвестицій з метою розвитку галузі;

недостатність бюджетного фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на створення та впровадження новітніх технологій і обладнання.

Як наслідок, зростання ризиків втрати експортного потенціалу металургійної галузі та забезпечення вітчизняного внутрішнього ринку високотехнологічною та наукоємною металопродукцією.

Легка промисловість у 2009 році, як і решта галузей промислового комплексу України, працювала у скрутних економічних умовах, спричинених нестабільною фінансовою ситуацією, інертністю кризових явищ у світовій та вітчизняній економіці, а також системними проблемами галузі.

На початку року кризові економічні процеси поглибилися і спад виробництва у легкій промисловості у січні 2009 року становив 37,9 відсотка. Таке значне зменшення виробництва було зумовлено суттєвим скороченням інвестування, падінням обсягів реалізації продукції галузі на внутрішньому ринку через скорочення виробництва у суміжних галузях промисловості та різким зниженням платоспроможного попиту населення.

В державі фактично відсутнє виробництво сучасних засобів виробництва.

За період фінансово-економічної кризи обсяги виробництва в автомобілебудуванні скоротилися на 84 відсотки, а чисельність працюючих зменшилася майже вдвічі.

Основні завдання:

Зменшення залежності внутрішнього ринку споживання від імпорту продукції та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку.

Покращення лісосировинного забезпечення вітчизняних деревообробних та целюлозно-паперових підприємств.

Реформування технічного законодавства України відповідно до міжнародних і європейських норм та гармонізація національних нормативних документів з міжнародними.

Прийняття та впровадження технічних регламентів за пріоритетними секторами української промисловості.

Забезпечення конкурентоздатності виробництва азотних міндобрив та захист вітчизняного виробника хімічної продукції шляхом впровадження обмежувальних заходів щодо масового імпорту здешевленої аналогічної продукції походженням із Білорусії та Росії.

Удосконалювання законодавчого та нормативного забезпечення функціонування та розвитку оборонно-промислового комплексу.

Підвищення ефективності роботи підприємств оборонно-промислового комплексу.

Модернізація та технічне переоснащення підприємств гірничо-металургійного комплексу і впровадження високоефективних екологічно чистих енерго- та ресурсозберігаючих технологій та обладнання.

Впровадження нових технологій на підприємствах машинобудівного комплексу.

5.3.1. Зменшення залежності внутрішнього ринку споживання від імпорту продукції та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку

Цілі та очікувані результати:

Збільшення обсягів виробництва продукції машинобудування (автомобілебудування, сільгоспмашинобудування, суднобудування), радіоелектронної промисловості, виробництва засобів зв'язку, телекомунікації та приладобудування.

5.3.2. Покращення лісосировинного забезпечення вітчизняних деревообробних та целюлозно-паперових підприємств

Цілі та очікувані результати:

Збільшення обсягів виробництва основних видів продукції з деревини і досягнення обсягів виробництва.

5.3.3. Реформування технічного законодавства України відповідно до міжнародних і європейських норм та гармонізація національних нормативних документів з міжнародними

Цілі та очікувані результати:

Розширення обміну товарами та послугами з торговими партнерами країн ЄС, підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, інтеграція у світову економіку.