Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж

7.1.2. Тепловикористовувальні установки обладнуються:

- східцями та майданчиками для забезпечення доступу до основних елементів і ЗВТ, які потребують обслуговування та систематичного огляду;

- запірною арматурою на лініях входу та виходу нагрівального та нагрівного середовищ;

- запобіжними клапанами відповідно до вимог чинних НД;

- водовказівними приладами показу рівня води в разі, коли ведеться спостереження за рівнем або станом рідини чи маси в установці;

- пристроями для відбору проб і видалення повітря, газів і конденсату;

- манометрами та термометрами для вимірювання тиску і температури нагрівального та нагрівного середовищ;

- приладами для обліку витрат теплоносія і теплової енергії;

- іншими приладами і автоматикою, передбаченими проектом.

7.1.3. Приєднання різних систем теплоспоживання здійснюється окремими трубопроводами. Послідовне включення різних систем теплоспоживання недопустиме.

7.1.4. Параметри теплоносія, який подається на тепловикористовувальну установку, мають відповідати значенням, передбаченим технологічним режимом її роботи, але не перевищувати паспортних даних.

У разі, коли тепловикористовувальні установки розраховано на тиск, нижчий, ніж у ДТ, слід передбачати пристрій для зниження тиску, а в разі потреби і температури.

Межі коливань параметрів теплоносія вказуються в інструкції з експлуатації конкретної тепловикористовувальної установки.

7.1.5. При надходженні в тепловикористовувальні установки вологої пари в разі потреби зменшення вологості (осушення) на паропроводах перед ними необхідно встановлювати сепаратори.

7.1.6. Установки, що працюють під тиском, підлягають зовнішньому та внутрішньому оглядам і гідравлічному випробуванню відповідно до чинних НД і місцевих експлуатаційних інструкцій. Разом з тепловикористовувальною установкою гідравлічному випробуванню підлягає також арматура, трубопроводи та її допоміжне устатковання.

7.1.7. Тепловикористовувальні установки або їх частини, призначені для роботи під тиском меншим ніж 70 кПа (0,7 кгс/кв.см) або для роботи під вакуумом, випробовуються на міцність тиском 0,2 МПа (2 кгс/ кв.см) і на щільність тиском 0,15 МПа (1,5 кгс/ кв.см).

7.1.8. Позачергові гідравлічні випробування та внутрішні огляди тепловикористовувальних установок здійснюються після закінчення капітального ремонту, реконструкції (модернізації), а також у разі, якщо установка не діяла понад 6 місяців, або за вимогою Держенергонагляду.

7.1.9. Тепловикористовувальні установки, у яких дія хімічного середовища спричиняє погіршення механічних властивостей металу, а також тепловикористовувальні установки із сильним корозійним середовищем або температурою стінок понад 475 град. С, необхідно додатково оглядати відповідно до спеціальної інструкції.

7.1.10. Тепловикористовувальні установки підвищеної небезпеки, у яких збільшення чи зменшення значень параметрів або витрати теплоносія може спричинити аварію та загрожувати життю обслуговувального персоналу, населенню, обладнуються відповідними пристроями для запобігання травматизму та пошкодження устатковання або його елементів.

7.1.11. Конструкція і стан пускових пристроїв (пускових кнопок, важелів ручного керування тощо) повинні забезпечувати швидке і надійне вмикання та вимикання устатковання і ділянок теплопроводів та внеможливити самовільне спрацьовування.

7.1.12. Конструкція та розміщення аварійних вимикачів і кнопок дистанційного керування устаткованням мають забезпечувати можливість користування ними з різних робочих позицій.

7.1.13. Усі пускові пристрої повинні мати написи, що вказують на їхнє призначення.

Маховики основних оперативних та аварійних засувок і вентилів слід позначити стрілками, що вказують напрямок обертання під час їх відкривання чи закривання.

7.1.14. Усі зовнішні частини тепловикористовувальних установок і теплопроводи, що розташовані у виробничих приміщеннях, слід ізолювати таким чином, щоб температура поверхні ізоляції не перевищувала 43 град. С за температури навколишнього середовища не більше ніж 25 град. С.

Якщо тепловикористовувальні установки розташовані на відкритому повітрі (за межами споруд, будинків), теплова ізоляція повинна мати гідроізоляційне покриття.

У тих місцях тепловикористовувальних установок, де за різних умов потрібен огляд поверхонь під ізоляцією, слід передбачати можливість зняття ізоляції, уникаючи її пошкоджень.

7.1.15. Тепловикористовувальна установка, трубопроводи і допоміжне устатковання фарбуються лаками чи фарбами, стійкими до дії парів та газів, що виділяються в приміщенні, де розташована ця установка. Забарвлення та написи на трубопроводах слід наносити згідно з додатком 4.

7.1.16. Кожна тепловикористовувальна установка має порядковий номер, чітко вказаний на її передній частині.

На запірній та регулювальній арматурі, а також на прилеглих ділянках теплопроводів і технологічних трубопроводів тепловикористовувальних установок чітко вказується стрілкою напрямок руху теплоносія чи середовища за технологічним процесом, умовне їх позначення, а також покажчики відкриття/закриття запірної та регулювальної арматури, номер арматури за схемою.

7.1.17. Електродвигуни, вентилятори, калорифери та інше допоміжне устатковання повинно мати номер тієї установки, з якою вони пов'язані технологічним процесом. За наявності в установці декількох електродвигунів, вентиляторів та іншого допоміжного устатковання кожний з них позначається номером тепловикористовувальної установки з додатковими порядковими індексами.

7.1.18. На кожній тепловикористовувальній установці, що працює під тиском, після встановлення та реєстрації зазначаються на спеціальній табличці форматом 200 х 150 мм такі дані:

- номер реєстрації;

- допустимий тиск;

- температура пари (у разі, якщо вона перевищує 250 град. С);

- дата (місяць і рік) наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування.

7.1.19. Робота тепловикористовувальної установки забороняється у разі, якщо:

- минув термін чергового опосвідчування;

- установку не зареєстровано в органах Держгірпромнагляду;

- відсутній паспорт, інструкція з експлуатації;

- обслуговувальний персонал у встановленому порядку не пройшов навчання і атестацію;

- не призначена відповідальна особа;

- тиск піднімається вище від допустимого, незважаючи на дотримання всіх вимог інструкції з експлуатації;

- несправні запобіжні клапани;

- несправні чи хоча б частково відсутні деталі закріплення кришок і люків;

- несправні запобіжні пристрої для блокування;

- несправні ЗВТ і засоби автоматики, передбачені проектом;

- виявлено дефекти та неполадки, які можуть спричинити пожежу, аварію або загрожувати життю обслуговувального персоналу, населення;

- виявлено недопустимий витік теплоносія.

7.1.20. Обслуговування, ремонт (крім перемотування електродвигунів) і профілактичні випробування електроприводів запірної та регулювальної арматури, на які впливають автоматичні регулятори, виконує персонал, котрий обслуговує прилади теплового контролю.

7.2. Тепловимірювальні прилади, автоматика, метрологічне забезпечення

7.2.1. Нижченаведені вимоги поширюються на тепловимірювальні прилади і автоматичні регулятори теплових процесів та прилади обліку теплової енергії, що забезпечують правильність та економічність ведення технологічного режиму, безпечну роботу устатковання, контроль та облік витрат теплової енергії і теплоносія.

7.2.2. Усі пристрої, що стосуються тепловимірювальних приладів, а також засобів теплової автоматики і керування запірною та регулювальною арматурою, мають бути справними і під час роботи устатковання перебувати в робочому стані або стані резерву, якщо це передбачено проектом.

7.2.3. За технічний стан та безпечну експлуатацію засобів контролю та вимірювань, автоматичних пристроїв, приладів обліку теплової енергії суб'єкта господарювання, установи, організації відповідає керівник (власник).

7.2.4. Експлуатацію, технічне обслуговування, ремонт засобів контролю та вимірювань, автоматичних пристроїв, приладів обліку теплової енергії виконують структурні підрозділи суб'єкта господарювання, організації, установи, діяльність яких здійснюється на підставі чинних НД.

У разі відсутності таких підрозділів ці функції можуть виконувати спеціалізовані організації, які мають право на виконання даних видів робіт.

7.2.5. Калібрування засобів контролю та вимірювань здійснюють державні органи, на які покладено відповідні функції, структурні підрозділи теплопостачальних організацій, суб'єктів господарювання, установ та організації, що мають відповідний дозвіл цих державних органів, чи суб'єкта господарювання та організації, які вповноважені здійснювати повірку засобів вимірювальної техніки, відповідно до статті 22 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Повірку приладів комерційного обліку теплової енергії, які використовуються для розрахунків за спожиту теплову енергію та витрати мережної води, виконує державний орган, на який покладено відповідні функції, або суб'єктами господарювання та організаціями, уповноваженими здійснювати повірку засобів вимірювальної техніки.

7.2.6. Періодичність повірки та калібрування засобів контролю, вимірювань, приладів обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія встановлюється чинними державними стандартами та нормативними документами державної метрологічної служби.

Здійснення заходів з метрології не повинно суперечити Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

7.2.7. Проектно-технічна документація на встановлення засобів контролю та вимірювань, автоматичних пристроїв, приладів обліку теплової енергії, виконавча документація, а також паспорти на них зберігаються в особи, відповідальної за теплове господарство суб'єкта господарювання, організації, установи.

7.2.8. На всі встановлені засоби контролю та вимірювань, автоматичні пристрої, прилади обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія має бути заведено паспорти, у яких зазначаються дані про всі проведені повірки та ремонти.

7.2.9. Установлене обладнання засобів контролю та вимірювань, автоматичних пристроїв, приладів обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія має відповідати погодженій в установленому порядку проектно-технічній документації.

У разі потреби заміни обладнання засобів контролю та вимірювань, автоматичних пристроїв дозволяється встановлювати прилади іншого типу з аналогічними технічними характеристиками.

У разі потреби заміни обладнання приладів обліку теплової енергії та витрати теплоносія на прилади інших типів необхідно в установленому порядку внести відповідні зміни до проектно-технічної документації.

7.2.10. Прилади, призначені для контролю за роботою агрегатів, а також прилади обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія, технічно-монтажні вироби (клемні, розподільчі та з'єднувальні коробки тощо) повинні закриватися і пломбуватися.

7.2.11. Теплові щити, перехідні коробки та збірні кабельні ящики повинні бути пронумеровані. Усі затискачі та дроти, що підходять до них, а також з'єднувальні лінії засобів вимірювання та контролю, автоматичних регуляторів та приладів обліку теплової енергії і об'єму (маси) теплоносія повинні маркуватися згідно з монтажною схемою. Усі первинні перетворювачі і вторинні прилади позначаються написами щодо їх призначення.

7.2.12. Монтаж засобів вимірювання та контролю, автоматичних пристроїв, приладів обліку теплової енергії і об'єму (маси) теплоносія має відповідати вимогам чинних НД.

7.2.13. Автоматичні регулятори та пристрої дистанційного керування, що встановлюються на ДТ, оснащуються засобами автоматичного включення резервного електроживлення із світловою та звуковою сигналізацією.

Масляні, компресорні та насосні установки, призначені для живлення систем дистанційного керування, повинні оснащуватись автоматичним уключенням резерву із світловою та звуковою сигналізацією.

7.2.14. Вимірювання фізичних величин технологічних параметрів теплових установок і мереж здійснюється засобами вимірювальної техніки, метрологічні характеристики яких вибрані на підставі проектних норм точності вимірювань технологічних параметрів, з урахуванням вимог чинних державних і галузевих НД з питань вимірювань. Витратоміри змінного перепаду тиску мають забезпечувати вимірювання витрат теплоносія з точністю, не гіршою, ніж зазначено в розрахунку звужувального пристрою витратоміра.

Розрахунок звужувального пристрою витратоміра змінного перепаду тиску, результати вимірювання якого використовуються для комерційного обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія, необхідно погоджувати з територіальним органом Центрального органу виконавчої влади у сфері метрології (ТО ЦОВМ).

7.2.15. З'єднувальні лінії до дифманометрів виконуються з герметичних трубок та прокладаються з нахилом в один бік не менше ніж 1:10 і знаходяться в однакових температурних умовах. Внутрішні діаметри з'єднувальних трубок від звужувальних пристроїв до вирівнювальних (конденсаційних) посудин повинні бути не менше ніж 12 мм, а від посудин до дифманометрів - не менше ніж 8 мм. З'єднувальні лінії слід продувати один раз на тиждень.

7.2.16. Манометри підбираються таким чином, щоб максимальний вимірюваний робочий тиск становив 2/3 їх шкали за постійного навантаження і половину шкали - за змінного навантаження.

Вимірювання мінімального тиску рекомендується проводити в межах не менше ніж 1/3 шкали.

7.2.17. Манометр установлюється та освітлюється (згідно зі СніП II-4, розряд V, підрозряд "г" зорової праці) таким чином, щоб за його показниками зручно було спостерігати обслуговувальному персоналу. Його слід захистити від променевої теплоти чи замерзання і встановлювати через триходовий кран або пристрій, що дозволяє проводити перевірку його показів за допомогою контрольного.

До з'єднувальної лінії, що йде до манометра, забороняється підключення пристроїв для відбирання середовища.

Діаметр корпусів манометрів, які встановлюються на висоті до 2 м від рівня майданчика спостереження, має бути не меншим ніж 100 мм, на висоті від 2 до 3 м - не меншим ніж 160 мм і на висоті від 3 до 5 м - не меншим ніж 250 мм. У разі розміщення манометра на висоті понад 5 м установлюється дублювальний манометр на зниженій відмітці.

7.2.18. На шкалі манометра для позначення максимального допустимого тиску наноситься червона риска або манометр повинен мати додаткову червону стрілку, рух якої не пов'язано з пересуванням основної робочої стрілки. Нанесення червоної риски на склі приладу забороняється.

7.2.19. Забороняється використовувати манометри, у яких:

- відсутні пломба чи тавро повірника;

- прострочено термін повірки;

- розбите скло;

- відсутня на шкалі червона позначка максимально допустимого тиску або додаткова (контрольна) червона стрілка;

- робоча стрілка під час зняття тиску з манометра не повертається до нульової відмітки шкали на величину, що перевищує половину мінімально допустимої похибки вимірювання для даного манометра, або є інші пошкодження, які можуть вплинути на правильність його показів.

7.2.20. Для гідравлічних випробувань застосовуються манометри, які пройшли держповірку, з мінімально допустимою похибкою вимірювання не більше ніж 1,5 %, з діаметром корпусу не менше ніж 160 мм, номінальним діапазоном вимірювання (шкалою) 4/3 від значення максимального тиску випробування і ціною поділки шкали не більше ніж 10 кПа (0,1 кгс/кв.см).

7.2.21. Гільзи для термометрів слід врізати:

- на трубопроводах діаметром менше ніж 70 мм - у спеціальні розширювачі;

- на трубопроводах діаметром від 70 до 200 мм - з нахилом проти руху середовища або перпендикулярно до осі трубопроводу;

- на трубопроводах діаметром понад 200 мм - перпендикулярно осі трубопроводу.

Гільза встановлюється таким чином, щоб забезпечувалось заглиблення термометра до осі трубопроводу.

Гільзи повинні бути чистими і постійно залитими оливою. Рівень оливи в гільзах повинен забезпечувати повне занурення вимірювальної частини термометра. На всіх установлених скляних термометрах мають бути захисні чохли.

7.2.22. У разі визначення витрати пари із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв тиск і температура пари визначаються реєструвальним манометром, що встановлюється перед вимірювальною діафрагмою витратоміра та термометром, який може встановлюватись як перед, так і за вимірювальною діафрагмою витратоміра; перевагу слід надавати останньому місцю розміщення.

7.2.23. Вимірювальні діафрагми витратомірів установлюються на прямолінійних ділянках трубопроводів згідно з розрахунками, погодженими відповідним підрозділом державної метрологічної служби.

Вибір звужувального пристрою, його розрахунок та вимірювання витрати води і пари здійснюється відповідно до: ГОСТ 8.563.1, ГОСТ 8.563.2, ГОСТ 8.563.3.

7.2.24. На кожній вимірювальній діафрагмі (на зовнішній поверхні камер або на зовнішній ділянці труби з увареною діафрагмою) зазначаються діаметри діафрагми та теплопроводу, стрілкою вказано напрямок руху теплоносія та знаки "+" і "-" для приєднання вимірювального приладу.

7.2.25. Похибки вимірювань приладів обліку теплової енергії, витрати теплоносія та теплотехнічного контролю мають відповідати встановленому для кожного приладу значенню та не перевищувати загально допустиму згідно з паспортом похибку на комплект.

7.2.26. Для комерційного обліку відпуску і використання теплової енергії застосовуються прилади, унесені до Державного реєстру ЗВТ України та/або мають свідоцтва про Державну метрологічну атестацію.

7.2.27. Кожна магістраль теплової водяної мережі від ДТ обладнується такими розрахунковими приладами обліку теплової енергії:

- теплолічильниками, витратоміри (лічильники) яких встановлені на подавальному і зворотному трубопроводах, а термометри - у подавальному трубопроводі і трубопроводі холодного водопостачання та в зворотному трубопроводі і трубопроводі холодного водопостачання відповідно;

або

- теплолічильником, витратоміри (лічильники) якого встановлені на подавальному і зворотному трубопроводах, а термометри - у подавальному і зворотному трубопроводах, а також у трубопроводі холодного водопостачання.

Вибір і монтаж устаткування вузла обліку теплової енергії на ДТ виконується на основі проекту, розробленого відповідно до вимог чинних НД та узгодженого з теплопостачальною організацією, Держенергонаглядом та ТО ЦОВМ.

7.2.28. Кількість теплової енергії, відпущеної ДТ за звітний період, визначається як сума теплової енергії, що визначена за показами теплолічильників по кожній магістралі.

За наявності в схемі вивідних колекторів ДТ загальних ділянок у подавальному і зворотному трубопроводах, якими транспортується весь потік теплоносія, що відходить від ДТ перед надходженням його в магістралі і повертається від них, теплолічильники допускається встановлювати на цих ділянках.

Прилади обліку, установлені на зворотних трубопроводах магістралей, слід розміщувати до місця приєднання підживлення (по ходу води у зворотному трубопроводі).

На підживлювальному трубопроводі встановлюється реєструвальний витратомір або лічильник для вимірювання і реєстрації кількості підживлювальної води. На трубопроводі холодного водопостачання також установлюється реєструвальний витратомір або лічильник води.

7.2.29. Облік теплової енергії, відпущеної з перегрітою парою, здійснюється приладним способом. Облік теплової енергії, відпущеної з насиченою парою, у разі відсутності засобів вимірювання її витрати, які б враховували наявність у ній рідкої фази, здійснюється розрахунковим способом.

Кожна магістраль теплової мережі перегрітої пари від ДТ має бути обладнана такими розрахунковими приладами обліку теплової енергії:

- теплолічильником, витратомір (лічильник) і манометр якого встановлено на паропроводі, а термометри - у паропроводі та трубопроводі холодного водопостачання, а також теплолічильником, витратомір (лічильник) якого встановлено на конденсатопроводі, а термометри - у конденсатопроводі і трубопроводі холодного водопостачання;

або

- теплолічильником, витратоміри (лічильники) якого встановлені на паропроводі і конденсатопроводі, манометр - на паропроводі, а термометри - у паропроводі, конденсатопроводі і трубопроводі холодного водопостачання.

Кількість теплової енергії, відпущеної ДТ за звітний період, визначається як сума теплової енергії, що визначена за показами теплолічильників по кожній магістралі.

За наявності в схемі ДТ загальних ділянок паро- і конденсатопроводу, якими транспортується весь потік пари перед надходженням її в магістраль і весь потік конденсату, що надходить з окремих конденсатопроводів, допускається установлювати теплолічильники на цих ділянках. Це стосується тих випадків, коли дроселювання тиску пари на окремих магістралях, що відходять від загального колектора, не здійснюється або здійснюється за допомогою РУ.

7.2.30. Допуск до експлуатації вузла обліку ДТ здійснюється за участю представників Держенергонагляду, теплопостачальної організації, ДТ та територіального органу ЦОВМ, про що складається відповідний акт.

Акт складається у чотирьох примірниках, один з яких одержує представник ДТ, другий - представник Держенергонагляду, третій - представник теплопостачальної організації, четвертий - представник ТО ЦОВМ.

Для допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії представник ДТ подає:

- принципові схеми підключення виводів ДТ;

- проект вузла обліку, погоджений теплопостачальною організацією, ТО ЦОВМ та Держенергонаглядом;

- паспорти ЗВТ, що входять до складу вузла обліку;

- документи про повірку ЗВТ вузла обліку;

- свідоцтво про державну метрологічну атестацію вузла обліку теплової енергії (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску);

- акт про відповідність монтажу до вимог чинних НД (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску);

- змонтований і перевірений на працездатність вузол обліку теплової енергії і теплоносія, уключаючи ЗВТ, що реєструють параметри теплоносія.

При допуску до експлуатації вузла обліку слід перевірити:

- відповідність заводських номерів ЗВТ, указаних у їх паспортах, номерам ЗВТ на вузлі обліку;

- відповідність діапазонів вимірювань ЗВТ, установлених у вузлах обліку, діапазонам вимірюваних параметрів;

- якість монтажу ЗВТ і ліній зв'язку, а також відповідність монтажу вимогам паспорта і проектної документації;

- наявність відповідних пломб.

Якщо під час огляду вузла обліку виявлено порушення вимог цих Правил, вузол обліку до експлуатації не приймається і в акті наводиться повний перелік виявлених порушень з посиланням на конкретні норми Правил.

У разі позитивного рішення щодо допуску вузла обліку ДТ до експлуатації представник Держенергонагляду в присутності представника теплопостачальної організації пломбує ЗВТ вузла обліку теплової енергії і теплоносія.

Вузол обліку ДТ визнається придатним для здійснення обліку постачання теплової енергії і теплоносія з моменту підписання відповідного акта комісією з представників Держенергонагляду, теплопостачальної організації, ДТ та ТО ЦОВМ.

Заявка від ДТ до Держенергонагляду, ТО ЦОВМ та теплопостачальної організації щодо оформлення допуску вузла обліку ДТ до експлуатації подається не пізніше ніж за 5 робочих днів до запланованої дати допуску. Допуск має бути здійснено не пізніше ніж через 15 робочих днів з моменту подання заявки.

Перед кожним опалювальним сезоном здійснюється перевірка готовності роботи вузлів обліку теплової енергії, про що представниками ДТ, енергопостачальної організації та Держенергонагляду складається відповідний акт.

7.2.31. Допуск до експлуатації вузла обліку теплової енергії у споживача здійснюється представником енергопостачальної організації в присутності представників споживача та ТО ЦОВМ, про що складається відповідний акт.

Акт складається у трьох примірниках, один з яких одержує представник споживача, другий - представник енергопостачальної організації, а третій - представник ТО ЦОВМ. Акт допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії у споживача затверджується керівником енергопостачальної організації.

Для допуску вузла обліку теплової енергії до експлуатації представник споживача повинен подати:

- принципову схему теплового пункту;

- проект на вузол обліку, погоджений з енергопостачальною організацією та ТО ЦОВМ;

- паспорти на ЗВТ вузла обліку;

- документи про повірку ЗВТ вузла обліку з чинним тавром державного повірника;

- свідоцтво про державну метрологічну атестацію вузла обліку теплової енергії (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску);

- акт про відповідність монтажу вимогам чинних нормативних документів (ця вимога стосується тільки тих ЗВТ, які вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску);

- змонтований і перевірений на працездатність вузол обліку теплової енергії і теплоносія, уключаючи ЗВТ, що реєструють параметри теплоносія.

При допуску вузла обліку до експлуатації має бути перевірено:

- відповідність заводських номерів на ЗВТ обліку вказаним у їх паспортах;

- відповідність діапазонів вимірювань установлених ЗВТ обліку діапазонам вимірюваних параметрів;

- якість монтажу ЗВТ і ліній зв'язку, а також відповідність монтажу до вимог паспортів і проектної документації;

- наявність пломб.

У разі виявлення порушень вимог цих Правил вузол обліку до експлуатації не приймається і в акті наводиться повний перелік виявлених недоліків із зазначенням пунктів Правил, положення яких порушено.

При допуску до експлуатації вузла обліку у споживача після одержання акта представник енергопостачальної організації пломбує ЗВТ вузла обліку теплової енергії і теплоносія.

Вузол обліку споживача визнається допущеним до ведення обліку отриманої теплової енергії і теплоносія після підписання акта представниками енергопостачальної організації, споживача і ТО ЦОВМ та його затвердження в установленому порядку.

Облік теплової енергії і теплоносія на основі показів ЗВТ вузла обліку споживача здійснюється з моменту підписання акта про його прийняття в експлуатацію.

Виклик споживачем представника енергопостачальної організації та ТО органу ЦОВМ для оформлення допуску вузла обліку до експлуатації здійснюється не менше ніж за 5 днів до передбаченого дня оформлення вузла обліку, а рішення про допуск в експлуатацію має бути прийнято не пізніше ніж через 10 днів з моменту подання заявки споживачем.

Перед кожним опалювальним сезоном здійснюється перевірка готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації, про що складається відповідний акт.

7.2.32. Періодична, а також на вимогу теплопостачальної організації або Держенергонагляду перевірка приладів вузла обліку теплової енергії здійснюється представниками ДТ, теплопостачальної організації і Держенергонагляду з метою своєчасного виявлення несправності приладів обліку.

7.2.33. Вузли обліку у відкритій чи в закритій системі, розрахункове теплове навантаження якої становить 2,5 МВт і більше, обладнуються:

- теплолічильником, витратомір (лічильник) якого встановлено на подавальному трубопроводі, а термометри - у трубопроводах подавального і холодного водопостачання, а також теплолічильником, витратомір (лічильник) якого встановлено на зворотному трубопроводі, а термометри - у трубопроводах зворотного і холодного водопостачання;

або

- теплолічильником, витратоміри (лічильники) якого встановлені в подавальному та зворотному трубопроводах, а термометри - у трубопроводах подавального, зворотного і холодного водопостачання.

7.2.34. Вузли обліку в закритій системі теплопостачання, розрахункове теплове навантаження якої становить менше 2,5 МВт, обладнуються теплолічильником з витратоміром (лічильником) на подавальному трубопроводі і термометрами в подавальному і зворотному трубопроводах.

Витратомір (лічильник) у зворотному трубопроводі для контролю витікання теплоносія встановлюється, якщо в тепловому пункті встановлено водопідігрівальну установку або після приладів обліку теплової енергії прокладено підземну теплову мережу, або теплова мережа недоступна для постійного контролю.

7.2.35. Облік теплової енергії, яка постачається з перегрітою парою, здійснюється приладним способом. Облік теплової енергії, яка постачається з насиченою парою, у разі відсутності засобів вимірювання витрати пари, що враховують наявність у ній рідкої фази, здійснюється розрахунковим способом.

7.2.36. Вузли обліку теплової енергії, яка постачається з перегрітою парою, має бути обладнано:

- теплолічильником, витратомір (лічильник) і манометр якого встановлені на паропроводі, а термометри - у паропроводі і трубопроводі холодного водопостачання;

- теплолічильником, витратомір (лічильник) якого встановлено на конденсатопроводі, а термометри - на конденсатопроводі і трубопроводі холодного водопостачання;

або

- теплолічильником, витратоміри (лічильники) якого встановлено на паропроводі і конденсатопроводі, манометр - на паропроводі, а термометри - у паропроводі, конденсатопроводі і трубопроводі холодного водопостачання.

Кількість відпущеної теплової енергії визначається за різницею зміни показів теплолічильників на паропроводі і конденсатопроводі.

7.2.37. Теплолічильники, крім показів на табло кількості спожитої теплової енергії за визначений час, повинні показувати:

- миттєву (за годину) кількість теплової енергії;

- час роботи або простою теплолічильників;

- об'єм або масу теплоносія, що пройшов через подавальний і зворотний трубопроводи за визначений час і миттєвий;

- поточне і середнє за визначений час значення температури теплоносія в подавальному і зворотному трубопроводах.

7.2.38. У разі відсутності вимірювання температури холодної води допускається за письмовою згодою теплопостачальної організації вводити в розрахунок апаратно або програмно фіксовані її договірні значення.

7.2.39. У розрахунках між теплопостачальною організацією і споживачем необхідно враховувати час некоректної роботи теплолічильників.

Гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів (лічильників) не повинно перевищувати 3%.

7.2.40. У разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показів приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

7.2.41. Один раз на місяць у терміни, установлені відповідним договором, персонал споживача має визначити за показами приладів обліку величину використаної теплової енергії, занести ці дані в журнал і передати їх до теплопостачальної організації у встановленому порядку.

Теплопостачальна організація заносить дані щодо обсягів споживання теплової енергії до відомості обліку кількості теплової енергії, використаної споживачем за поточний місяць.

7.2.42. Термометр опору комплекту приладів обліку теплової енергії для вимірювання температури холодної (початкової) води встановлюється в місці постійного розбору холодної води. У разі внеможливлення встановлення останнього приймається для розрахунків температура холодної (початкової) води:

- на опалювальний сезон +5 град. С;

- міжопалювальний період +15 град. С.

7.2.43. Облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

7.2.44. Монтаж приладів обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія має виконуватися згідно з погодженим енергопостачальною організацією проектом.

7.2.45. Персонал суб'єкта господарювання-споживача теплової енергії відповідає за технічний стан, обслуговування та експлуатацію відповідно до проектного рішення, ЗВТ, приладів та обладнання систем теплоспоживання, які перебувають у межах його балансової власності чи експлуатаційної відповідальності, а також за зберігання споруд, комунікацій, теплових мереж та систем теплопостачання, які розташовані на його території та належать теплопостачальній організації, субспоживачеві або іншим організаціям.

7.2.46. За узгодженим графіком представники теплопостачальної організації здійснюють технічний огляд приладів обліку теплової енергії на тепловому пункті споживача.

Під час огляду приладів перевіряється:

- збереження пломб, відповідність термінів повірки приладів;

- справність приладів відповідно до заводських інструкцій з експлуатації.

Безпосередньо після технічного огляду представник теплопостачальної організації повинен зняти покази з ЗВТ і зазначити їх у журналі обліку.

7.2.47. Плановий ремонт засобів вимірювання та контролю, автоматичних регуляторів, пристроїв дистанційного керування, приладів обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія виконується під час ремонту основного устатковання.

7.3. Сушильні установки

7.3.1. Вимоги цього підрозділу Правил поширюються на всі сушильні установки (сушарки) безперервної чи періодичної дії, що працюють в умовах атмосферного тиску або під вакуумом.

7.3.2. Камери сушарок мають бути герметичними, двері камер оснащеними важільними, клиновими, гвинтовими чи іншими пристроями, що забезпечують щільне закриття.

7.3.3. Якщо в конвеєрній сушарці за умовами експлуатації не можна влаштувати дверей або її конструкція не забезпечує зони з нульовим перепадом тиску між приміщенням і ззовні, то біля входу і виходу необхідно влаштувати теплові (повітряні) завіси.

7.3.4. Сушарки обладнують тепловою ізоляцією, яка б забезпечувала мінімальні втрати тепла; якщо вони встановлені на відкритому повітрі, теплоізоляція має бути стійкою до дії вологи.

7.3.5. У сушарках, де відбувається пропарювання матеріалу чи виробів, усі огородження повинні бути вкриті шаром гідроізоляції.

7.3.6. Усі сушарки, крім конденсаційних, забезпечуються витяжною вентиляцією.

7.3.7. Якщо в сушарці на одному валу встановлено кілька осьових вентиляторів, то для рівномірної циркуляції повітря необхідно з одного боку вала встановлювати вентилятори правого обертання, а з іншого - лівого або вентилятори повинні мати реверсивний привід.

7.3.8. У сушарках з примусовою циркуляцією повітря слід установлювати ребристі чи гладкотрубні підігрівники або пластинчасті калорифери. Для поліпшення стоку конденсату пластинчасті калорифери встановлюють вертикально.

7.3.9. Для забезпечення рівномірного розподілу повітря в камері сушарки встановлюються напрямні екрани, ґрати, ремінні штори та інші пристрої. Не дозволяється сушіння матеріалів у камерних сушарках з неповними габаритами штабеля за висотою.

7.3.10. Під час сушіння порошкоподібних або подрібнених матеріалів слід очищувати повітря, яке виводиться із сушарки, шляхом улаштування пиловідстійних камер, сухих чи мокрих циклонів, мультициклонів, тканинних фільтрів, електрофільтрів. У цих сушарках застосовують рециркуляцію повітря.

Кратність рециркуляції повітря визначається розрахунком режиму сушіння за протипожежними нормами концентрації вибухонебезпечних парів та пилу, що виділяються у процесі сушіння, і вказується в інструкції з експлуатації сушарки.

7.3.11. Сушарки для вибухонебезпечних матеріалів обладнуються вибуховими клапанами, труби від яких виводяться назовні, за межі приміщення.

7.3.12. Сушарки для отруйних та їдких матеріалів установлюються у спеціальних ізольованих приміщеннях. Завантаження та вивантаження цих матеріалів, як правило, має бути механізовано.

7.3.13. На робочому місці чергового персоналу сушарки має знаходиться режимна карта і годинниковий механізм з циферблатом, стрілки якого вказують час, коли треба вивантажувати висушуваний матеріал. У процесі сушіння слід контролювати параметри теплоносія, регламентовані за зонами температури, якість висушуваного матеріалу тощо. Показання приладів зазначаються в оперативному журналі.

7.3.14. Режим роботи сушарки і характеристики роботи основного та допоміжного устатковання визначаються експлуатаційними випробуваннями, які здійснюються:

- після капітальних ремонтів;

- після внесення конструктивних змін або впровадження раціоналізаторських заходів, що потребують перевірки;

- для усунення нерівномірності сушіння, яка призводить до браку продукції.

7.3.15. Під час випробувань сушарки визначаються витрата і параметри теплоносія, температура та вологість повітря для сушіння в різних точках камери, коефіцієнт теплопередачі нагрівальних поверхонь, продуктивність і частота обертання вентиляторів та електродвигунів (у сушарках з примусовою циркуляцією повітря).

7.3.16. У лабораторії суб'єкта господарювання (чи структурного підрозділу) має бути електросушильна шафа, аналітичні і технічні ваги для визначення вологості висушуваного матеріалу і не менше ніж два ексикатори.

7.3.17. Поверхню нагрівання калориферів сушарок слід періодично очищувати.

7.4. Випарювальні установки

7.4.1. Нижченаведені вимоги поширюються на випарювальні установки періодичної та безперервної дії, що працюють під тиском або під вакуумом.

7.4.2. Для підігрівання розчину, який надходить у перший корпус, до температури, близької до температури кипіння, необхідно встановлювати перед першим корпусом спеціальні підігрівники, які обігріваються конденсатом або соковою парою.

7.4.3. Випарювальні установки повинні мати пристрої для відключення підігрівників, обвідну лінію кожного підігрівника, а також лінію повернення підігрітого розчину в проміжний бак (для забезпечення циркуляції розчину через підігрівники) у періоди, коли перший корпус не може безперервно приймати підігрітий розчин.

7.4.4. Для контролю за безперервним відведенням конденсату, а також за його якістю на лінії за конденсатовідвідником необхідно встановити оглядовий прилад (скло) та кран для відбору проби з охолоджувачем.

Залежно від якості конденсату (за хімічним складом і наявністю домішок) його потрібно збирати від усіх випарювальних апаратів разом або окремо.

Для безперервного контролю якості конденсату необхідно встановити сигналізаційні солеміри або інші прилади.

7.4.5. Для забезпечення спостереження за рівнем розчину у випарювальних апаратах повинні встановлюватися оглядові прилади.

7.4.6. Випарювальні установки оснащуються такими контрольно-вимірювальними і регулювальними приладами:

- реєстраційним і підсумовувальним або вказівним та підсумовувальним паромірами на загальній лінії подавання пари до випарювальних установок (випарювальної станції);

- реєстраційним манометром на загальній лінії подавання пари до випарювальних установок (випарювальної станції);

- автоматичними регуляторами тиску пари, яка надходить у перший корпус;

- манометрами на нагрівальній камері та в паровому просторі першого корпусу;

- манометрами, вакуумметрами на нагрівальних камерах і в паровому просторі корпусів, наступних за першим;

- автоматичними регуляторами рівня розчину;

- вказівними вакуумметрами та сигналізаційними вакуумметрами на трубопроводах, які йдуть від барометричних або поверхневих конденсаторів;

- приладами для вимірювання температури на вході та виході нагрівального/нагрівного середовища (на вході та виході розчину кожного випарного апарата; на вході та виході нагрівального середовища та середовища, яке нагрівається підігрівником; на вході та виході води, яка охолоджує конденсатори; на вході пари в конденсатор; на виході конденсату поверхневого конденсатора);

- витратомірами-лічильниками для обліку води, яка використовується на охолодження випарювальної установки;

- витратомірами-лічильниками для обліку теплоносія, який надходить на випарювальну установку;

- витратомірами-лічильниками для обліку розчину, який надходить на випарювання;

- концентратомірами після кожного випарювального апарата.

7.4.7. Схема трубопроводів випарювальної установки має бути такою, щоб унеможливлювати змішування потоків первинної і вторинної нагрівальної пари, а також потоків їх конденсату.

7.4.8. Для забезпечення нормального режиму роботи випарювальної установки необхідно:

- спостерігати за подаванням нагрівальної пари в перший корпус і не допускати спаду чи підвищення тиску пари (допустимими вважаються коливання близько 10 кПа (0,1 кгс/кв.см));

- підтримувати передбачений технологічним процесом розподіл температур і тиску по корпусах випарювальної установки;

- стежити за безперервним відведенням конденсату в нагрівальних камерах випарювальних апаратів, а також систематично перевіряти якість конденсату;

- забезпечити систематичне постачання випарювальних апаратів розчином, підігрітим до температури, близької до температури кипіння;

- стежити за нормальним перепусканням розчину з корпуса в корпус і систематично забирати з останнього корпусу готовий продукт, підтримуючи встановлений рівень розчину в апаратах, не допускаючи оголення нагрівальних камер;

- забезпечувати мінімальні втрати розчинів, концентратів і теплоносія;

- підтримувати розрідження у випарювальних апаратах, які працюють під вакуумом, на передбаченому режимом рівні і в разі спаду вакууму негайно виявляти причини та усувати їх; температуру води, яка відводиться з барометричного конденсатора, підтримувати в межах, заданих технологічним режимом;

- не рідше одного разу за зміну випускати через спеціальні вентилі повітря з нагрівальних камер;

- суворо дотримуватися заданого графіка і порядку промивання випарювальних апаратів, а в разі потреби робити позачергове промивання та їх очищення;

- забезпечувати безперервну і справну роботу автоматичних контрольно-вимірювальних і регулювальних приладів, арматури, а також допоміжного устатковання випарювальної станції.

7.5. Ректифікаційні установки

7.5.1. Нижченаведені вимоги поширюються на ректифікаційні установки періодичної та безперервної дії, які працюють під вакуумом чи під тиском, де нагрівання продуктів здійснюється за допомогою поверхневих теплообмінників.

7.5.2. Ректифікаційні установки обладнуються теплообмінниками (нагрівальними пристроями) для підігрівання рідин, що надходять у колонку.

7.5.3. Ректифікаційні установки обладнуються пристроями для конденсації пари, що виділяється (конденсатори, дефлегматори), а також кранами з охолоджувачами для контролю за якістю конденсату.

7.5.4. Ректифікаційні установки повинні бути оснащені мірниками або витратомірами для вимірювання кількості продуктів, що подаються і відводяться.

7.5.5. У ректифікаційних установках необхідно встановити оглядові прилади (скло) для спостереження і регулювання витрати продуктів, що проходять у технологічному процесі.

7.5.6. Ректифікаційні установки повинні бути оснащені такими ЗВТ:

- реєструвальними та підсумовувальними паромірами на лініях подачі пари;

- реєструвальними манометрами:

- манометрами, вакуумметрами і термометрами;

- термометрами на лініях підведення і відведення води;

- термометрами, які встановлюються в контрольному ковпаку для вимірювання температури суміші, що переганяється;

- приладами автоматичного контролю та дистанційного вимірювання температури і тиску (перш за все для апаратів безперервної дії).

7.5.7. Ректифікаційні апарати, які працюють під вакуумом, крім вказаних ЗВТ у пункті 7.5.6, повинні бути обладнані:

- регулятором вакууму для захисту системи від значних коливань вакууму;

- проміжним циліндром для захисту вакуум-насоса від потрапляння до нього рідини;

- краплевловлювачем для збирання крапель дистиляту, що міститься в парі.

7.5.8. Для забезпечення нормального режиму ректифікаційної установки необхідно:

- забезпечити контроль за роботою регуляторів нагрівальної пари, не допускаючи коливань тиску більше ніж 20 - 30 кПа (0,2-0,3 кгс/кв.см);

- стежити за надходженням і температурою води, що охолоджує конденсатори, дефлегматори, холодильники, не допускаючи при цьому забруднення її продуктами перегону;

- підтримувати встановлений технологічним режимом розподіл температур і тиску в ректифікаційній установці;

- проводити відбір сортових продуктів з ректифікаційного апарату відповідно до прийнятого технологічного процесу;

- забезпечити відведення конденсату з нагрівальних поверхонь ректифікаційної установки; систематично перевіряти якість конденсату (хімічним аналізом);

- стежити за герметичністю апаратури і арматури ректифікаційної установки, не допускати втрат суміші, що переганяється, або продуктів перегонки крізь нещільність арматури, з'єднань тощо;

- контролювати температуру і якість води, що виводиться з нагрівальних камер, поверхневих конденсаторів тощо, для запобігання можливості потрапляння в цю воду продуктів перегонки;

- стежити за станом і роботою автоматичних регулювальних приладів, арматури, ЗВТ і допоміжного устатковання ректифікаційної установки.

7.5.9. У разі використання у ректифікаційних установках пари різних параметрів (гостра пара, відпрацьована пара тощо) слід установлювати окремі конденсатовідвідники. Не допускається відведення конденсату пари різних параметрів на спільний конденсатовідвідник.

Конденсат пари різних параметрів залежно від його якості та можливості використання необхідно направляти до спільних або окремих баків для збирання конденсату.

7.5.10. Під час ректифікації спирту чи інших легкозаймистих продуктів експлуатація ректифікаційних установок здійснюється за спеціальними інструкціями, складеними відповідно до правил пожежної безпеки.

7.6. Установки для термовологої обробки залізобетонних виробів

7.6.1. Нижченаведені вимоги поширюються на всі установки для термовологої обробки залізобетонних виробів, у яких використовується як теплоносій пара або гаряча вода за надлишкового (вищого від атмосферного) тиску, або під вакуумом.

7.6.2. У разі застосування для обігрівання залізобетонних виробів електричної енергії, продуктів згорання природного газу, гарячого повітря тощо експлуатація установок здійснюється за відповідними інструкціями, затвердженими в установленому порядку, або згідно з інструкціями заводів-виробників.

7.6.3. Стіни установок повинні бути виконані з нетепломісткого та малотеплопровідного матеріалу. Вибір матеріалу і товщина стін слід обґрунтовати теплотехнічними розрахунками. У разі застосування теплопровідного матеріалу (сталь тощо) необхідно застосувати теплоізоляцію.

7.6.4. Бетонна підлога установки повинна мати гідроізоляцію на утепленому шарі. Для забезпечення стікання конденсату в каналізацію через гідрозатвор підлога повинна мати ухил не менше ніж 0,005.

7.6.5. Кришки пропарювальних камер мають забезпечувати повну герметизацію камер за допомогою гідрозатвору чи іншого спеціального пристрою.

7.6.6. Конструкція кришки повинна бути жорсткою, щоб сприймати статичне та динамічне навантаження, і мати теплоізоляцію. Температура поверхні ізоляції не повинна перевищувати 43 град. С за температури навколишнього середовища не більше ніж 25 град. С. Верхня обшивка кришок камер, які експлуатуються на відкритому повітрі, повинна бути водонепроникною.

У разі застосування гідрозатворів нижню поверхню кришки доцільно виконувати з ухилом до бокових стінок для запобігання крапанню на вироби та для своєчасного поповнення гідрозатвора водою (конденсатом). За недостатнього надходження конденсату в гідрозатвор необхідно мати пристрій для поповнення його водою.

7.6.7. Гідравлічний затвор між кришкою та стінкою пропарювальної камери виготовляється зі швелера, укладеного на верхньому обрізі стін, у який згори опускається контурне вертикальне ребро, приварене до кришки.

Щоб запобігти прориванню пари під швелером гідрозатвора, до швелера приварюється вертикальне ребро, яке замуровується в кладку стін.

7.6.8. Засипання гідрозатвора піском чи тирсою забороняється.