Про затвердження Інструкції щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней і Інструкції з профілактики та ліквідації репродуктивно-респіраторного синдрому свиней

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у господарствах України

1. Затвердити:

Інструкцію щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней (додається);

Інструкцію з профілактики та ліквідації репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (додається) .

2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначені Інструкції до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации африканской чумы свиней", затверджену Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 21 листопада 1980 року.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Вержиховського О.М. - заступника голови Державного департаменту ветеринарної медицини.

1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання свиней на африканську чуму свиней (далі - АЧС), ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед свиней у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від АЧС, використання продукції свинарства, одержаної в неблагополучних господарствах щодо АЧС, та є обов'язковою для виконання господарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких здійснюється у сфері свинарства.

Африканська чума свиней (Pestis africana suum, хвороба Монтгомері) - висококонтагіозна вірусна хвороба, яка перебігає блискавично, гостро, підгостро, безсимптомно й характеризується гарячкою, ціанозом шкіри, геморагічним діатезом внутрішніх органів, дистрофічними і некротичними змінами в різних органах і високою летальністю.

1.2. Збудник АЧС - є вірус, що містить ДНК і належить до родини Iridoviridae. Віріони сферичної форми діаметром 175-215 нм. Вірус стійкий до широкого діапазону температур і рН середовища. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин - 155 днів, копченій шинці - до 5 міс., у гною - до 3 міс.

1.3. Діагноз на АЧС ставиться на основі аналізу епізоотичних і клінічних даних, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

1.4. Лабораторна діагностика АЧС проводиться в Центрі з діагностики чуми свиней Інституту ветеринарної медицини УААН.

2.1. З метою запобігання занесенню вірусу африканської чуми свиней на територію України забороняється увезення з неблагополучної щодо АЧС країни, зони:

домашніх і диких свиней;

яйцеклітин/ембріонів домашніх і диких свиней;

сирого м'яса домашніх і диких свиней;

усіх видів м'ясних продуктів (окрім консервів), отриманих від домашніх і диких свиней, які не піддавались обробленню, що гарантує знешкодження вірусу АЧС;

продуктів тваринного походження (із свиней), призначених для годівлі тварин або для використання у сільськогосподарських та промислових цілях, для використання у фармацевтичних або хірургічних цілях, патологічного матеріалу і біологічних продуктів (із свиней), які не піддавалися обробленню, що гарантує знешкодження вірусу АЧС.

Забороняється викидати харчові відходи та інше сміття в акваторіях українських морських портів, у повітряному просторі України і вздовж магістралей залізничних і шосейних доріг з усіх видів міжнародних транспортних засобів. Стічні води і харчові відходи торговельних, пасажирських, транспортних суден тощо, що прибули з неблагополучних щодо АЧС країн, підлягають знезараженню, а їхні холодильні камери та інші приміщення, у яких містяться (харчові) продукти, підлягають опломбуванню на весь період стоянки в портах України.

2.2. Пункти державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті зобов'язані здійснювати контроль за збором і знезараженням сміття, харчових та інших відходів, вивантажених з морських і річкових суден, літаків, з вагонів-ресторанів, рефрижераторів і інших засобів транспорту, що прибули з іноземних держав, незалежно від їхнього благополуччя щодо АЧС. Ці відходи підлягають знищенню (шляхом спалювання) у спеціально відведених обладнаних місцях (поза міськими звалищами) за погодженням з головним державним ветеринарним інспектором району (міста) і головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.

При імпорті державні установи ветеринарної медицини повинні вимагати:

міжнародний ветеринарний сертифікат на домашніх та диких свиней, у якому зазначено, що тварини надійшли з благополучної зони, про проходження ними 30-денного карантину;

міжнародний ветеринарний сертифікат на м'ясо і м'ясопродукти, у якому зазначено, що вся партія м'яса походить від тварин, забитих у благополучній країні і зоні щодо АЧС.

2.3. Вантажі, багаж, що належать пасажирам і членам екіпажів, що прибули в Україну з держав, не благополучних щодо АЧС, а також міжнародні поштові відправлення оглядає спеціаліст пункту державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті разом з іншими службами. Виявлені при огляді продукти забою тварин у сирому, замороженому, солоному, в'яленому, вареному, сирокопченому вигляді підлягають вилученню регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті й подальшій утилізації.

2.4. При виникненні АЧС на території суміжної країни і безпосередній загрозі занесення збудника хвороби в Україну, а також у разі виникнення епізоотичних осередків хвороби на території України відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії розглядають та затверджують план заходів щодо профілактики, недопущення поширення та ліквідації захворювання.

2.5. При виникненні АЧС у суміжних з Україною державах державна служба ветеринарної медицини зобов'язана за допомогою засобів масової інформації організувати широке ознайомлення населення прикордонних районів, а також письмово керівників сільськогосподарських підприємств, організацій у сферах торгівлі, громадського харчування, туризму і транспорту про небезпеку, яка виникла, і заходи запобігання занесення збудника хвороби на територію України.

3.1. При підозрі на захворювання свиней африканською чумою незалежно від типу ведення господарства та форми власності спеціалісти ветеринарної медицини, що обслуговують дане господарство, зобов'язані негайно повідомити про виниклу підозру головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) і до прибуття представників у господарство (населений пункт) разом із власником тварин виконати такі заходи:

ізолювати хворих і підозрілих на захворювання свиней у тому самому приміщенні, у якому вони перебували;

припинити забій і реалізацію тварин усіх видів (включаючи птицю) і продуктів їхнього забою (м'яса, сала, шкіри, шерсті, пір'я тощо);

заборонити виїзд з населеного пункту, господарства (ферми), де виявлене захворювання, і в'їзд на їхню територію будь-якого виду транспорту, вихід обслуговуючого персоналу з ферми (з господарства) без відповідної санітарної обробки, а також вивіз за територію господарства (ферми) продуктів і сировини тваринного походження, кормів і інших вантажів.

3.2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) після одержання повідомлення про підозру на захворювання АЧС зобов'язаний:

негайно повідомити про підозру на захворювання свиней африканською чумою і вжиті заходи голову районної державної адміністрації, керівників обласної державної адміністрації, головних державних інспекторів ветеринарної медицини області та спеціалістів ветеринарної служби сусідніх районів, головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративної території для прийняття відповідних заходів;

терміново виїхати на місце і з'ясувати епізоотичну ситуацію, джерело і шляхи можливого занесення збудника хвороби, визначити межі підозрюваного епізоотичного осередку і вжити заходів щодо недопущення поширення збудника хвороби за його межі;

розробити і внести на розгляд місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії план заходів щодо недопущення поширення збудника хвороби за межі епізоотичного осередку.

3.3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини області при одержанні повідомлення про підозру на АЧС зобов'язаний відразу ж доповісти про це Державному комітету ветеринарної медицини України і негайно відрядити в неблагополучний пункт спеціалістів ветеринарної медицини, у тому числі співробітників державних лабораторій ветеринарної медицини, для уточнення діагнозу, ретельного епізоотичного обстеження, клінічного спостереження за тваринами, відбору патологічного матеріалу для лабораторних досліджень, організації проведення комплексу заходів щодо попередження поширення і ліквідації захворювання.

В осередок хвороби також відряджаються спеціалісти ветеринарної медицини Державного комітету ветеринарної медицини України і фахівці науково-дослідних інститутів.

3.4. Для лабораторних досліджень відбирають зразки крові, селезінки, легенів, лімфатичних вузлів (підщелепних, мезентеріальних) і кісткового мозку від 2-3 вимушено забитих, хворих або загиблих свиней (не пізніше ніж через 10 годин). Відібраний патологічний матеріал уміщують у стерильні флакони, герметично закривають гумовими корками, обгортають марлею, зволоженою розчинами дезінфектантів, поміщають у поліетиленовий пакет, вкладають у термос з льодом, опечатують і відправляють нарочним із дотриманням установлених правил пересилки патологічного матеріалу в спеціалізовану лабораторію для встановлення діагнозу на АЧС.

Право встановлення заключного діагнозу на АЧС на території України надається виключно спеціальній комісії, що призначається Державним комітетом ветеринарної медицини України.

4.1. Місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія виносить рішення про оголошення господарства (ферми), населеного пункту, району або декількох груп районів (у залежності від епізоотичної обстановки) не благополучними щодо АЧС і встановлення в них карантину, визначає межі епізоотичного осередку, першої і другої загрозливих зон і організації в них загальних протиепізоотичних заходів та створення таких підрозділів:

охоронно-карантинний - із завданням забезпечення локалізації вогнища інфекції, виконання карантинних заходів до недопущення розповсюдження захворювання;

епізоотичний - для проведення обстеження епізоотичних вогнищ та інфікованих об'єктів, аналізу епізоотичної ситуації, розробки і контролю здійснення заходів до ліквідації хвороби;

діагностичний - відбір патологічного матеріалу та доставку його в спеціальні установи ветеринарної медицини, визначені Державним комітетом ветеринарної медицини України;

матеріально-технічного забезпечення - із завданням забезпечення проведення заходів дезінфекційними технікою та засобами для ліквідації вогнища інфекції.

4.2. Не благополучним пунктом щодо АЧС уважають свинарські господарства, скотобази, свинарські табори, підсобні господарства, населені пункти, окремі двори, де утримуються свині, хворі на африканську чуму.

4.3. Інфікованим об'єктом уважають різні підприємства з переробки і зберігання продуктів та сировини тваринного походження (м'ясокомбінати, забійні пункти, склади, магазини, ринки, консервні і шкіропереробні підприємства, холодильники, заводи з виробництва м'ясо-кісткового борошна), а також харчоблоки їдалень, біофабрик, транспорт, який перевозив свиней, харчові та тваринницькі відходи на територію, де розташовані хворі тварини.

4.4. Місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія визначає межі епізоотичного осередку АЧС з визначенням двох територіальних зон.

Епізоотичний осередок - місце прояву захворювання (господарство, ферма, населений пункт, окремі двори) із загрозою розповсюдження хвороби.

4.4.1. Заходи в епізоотичному осередку

У господарствах, населених пунктах, районах, областях, де введено карантин, забороняють:

увезення на їх територію та вивезення за її межі тварин усіх видів, у тому числі птиці, а також продуктів і сировини тваринного походження;

вивезення з їх території продуктів рослинництва, кормів, інших вантажів та вхід на неблагополучну свинарську ферму (у господарство) сторонніх осіб, в'їзд транспорту, перегрупування свинопоголів'я господарств тощо;

торгівлю тваринами і продуктами тваринного походження на ринках та інших місцях (у господарствах, населених пунктах), проведення сільськогосподарських ярмарків, виставок (аукціонів) та суспільних заходів, пов'язаних з нагромадженням людей та тварин;

лікування даного захворювання.

4.4.1.1. Порядок переміщення людей та приміського пасажирського транспорту через карантинну територію встановлює місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія з боротьби з АЧС.

4.4.1.2. Місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія вирішує усі питання, пов'язані з ліквідацією хвороби, і з цією метою:

приймає план дій з боротьби із захворюванням та затверджує систему інформації, яка повинна забезпечувати оперативний зв'язок і координацію всіх запланованих дій;

організовує через місцеві органи влади перепис та облік усього свинопоголів'я в загрозливих зонах;

виділяє необхідну техніку, дезінфекційні машини, засоби, автотранспорт, бульдозери, скрепери та інші технічні засоби для проведення земляних та інших робіт;

визначає м'ясопереробні підприємства для забою і переробки свиней із загрозливих зон, а також джерела фінансування закупки тварин у населення;

створює спеціальні загони (групи), які працюють під її керівництвом та виконують такі функції:

проводять регулювання чисельності собак, котів, свійських птахів та диких тварин (мишоподібні гризуни, перелітні птахи тощо) на території, де введений карантин, з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про тваринний світ" та статті 16 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження";

усіх свиней, які перебувають в епізоотичному вогнищі, знищують безкровним методом. Трупи вбитих і загиблих свиней, гризунів, птахів та інших тварин, а також дерев'яний матеріал, гній, залишки кормів, тару та інвентар спалюють. Будь-яку рослинність (траву, кущі тощо), що довкола приміщень ферми, скошують і теж спалюють;

при відсутності можливості спалити трупи тварин та все вищезгадане закопують на території епізоотичного вогнища на глибину не менше двох метрів. Шар землі приміщення 10-15 см знімають та разом з гноєм теж закопують у спеціально вириту канаву на глибину не менше 1,5 метра від рівня ґрунту. Гній пересипають сухим хлорним вапном, яке містить 25% активного хлору з розрахунку 0,5 кг/кв. м, зволожують водою, а потім переміщають у траншею. Протягом року на місці захоронення забороняється проведення земельних робіт;

дезінфекційні бар'єри повинні бути наливними, які заповнюють одним із дезрозчинів;

перед дезінфекцією проводять механічне очищення, обов'язково миють поверхні стін, підлоги, приміщень, дверей, обладнання гарячою водою з мийним засобом (2-3% сульфонату чи кальцинованої соди або їдкого натру та ін.);

проводять триразову дезінфекцію приміщень, загонів та інших місць, де трималися свині, та прилеглої території у такому порядку: перша - одразу після знищення тварин, друга - після зняття дерев'яної підлоги, перегородок, годівниць та проведення ретельної механічної чистки, третя - перед зняттям карантину. Одночасно з дезінфекцією проводять дезінсекцію та дератизацію;

для обробки приміщень, обладнання, загонів, території вогнища, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, тощо використовують такі дезінфекційні розчини: розчин формаліну з умістом 1,5% формальдегіду; 1,5% розчином параформу, приготовленому на 0,5% розчині їдкого натру; 3% розчином парасоди або фоспару; 5% розчином хлораміну, розчини хлорного вапна з умістом 4% активного хлору, гіпохлориту натрію (кальцію) з умістом 3% активного вапна чи формаліну з умістом 0,5% формальдегіду, хлорантоїн у вигляді 2% водного розчину, експозиція 3 години, біоклін 1,5% розчин, експозиція 1 година, зоостерил з умістом 0,5% надоцтової кислоти, експозиція 2 години. Розчини цих засобів наносять на дезінфекційну поверхню з розрахунку 1,5 літра на 1 кв.м. Час знезараження 24 години;

дезінфекційний розчин у зимових умовах готується таким чином: у гарячій воді (60-70 град. С) розчиняють кухонну сіль у концентрації 15-20%, додають дезінфекційний засіб та наносять у гарячому стані. Для дезінфекції використовують розчини препаратів, зазначених у даній Інструкції;

після остаточної дезінфекції проводиться оцінка якості знезараження об'єктів;

транспортні засоби та іншу техніку (бульдозери, екскаватори та ін.) ретельно миють та дезінфікують на спеціально відведеному майдані. Використовують 1,5% розчин формальдегіду, 3% розчин фоспару або парасоди, 1,5% розчин параформу, приготовлений на 0,5% розчині їдкого натру, розчин гексаніту з умістом 5% активного хлору, 5% розчин хлораміну;

на об'єкті обладнують душові кабіни для проведення щоденної санітарної обробки працюючих у ньому осіб. Стоки води після миття знезаражуються. Увесь одяг та взуття знезаражують у параформаліновій камері протягом 1 год. Після завершення робіт у вогнищі весь спецодяг та взуття спалюють. Лабораторний посуд (колби, пробірки, піпетки та ін.), контамінований вірусом АЧС, термоси та інші ємності, у яких доставляється їжа для людей, обробляють 5% розчином хлораміну або іншими дезінфекційними засобами.

4.5. Заходи в першій зоні високого ступеня ризику занесення інфекції

У зоні - територія, яка безпосередньо межує з епізоотичним вогнищем на відстань 10-20 км.

4.5.1. У першій зоні заборонено:

торгівлю м'ясом та іншими продуктами тваринництва на ринках;

проведення виставок, ярмарків, базарів та інших заходів, пов'язаних з пересуванням та накопиченням тварин (окрім транспортування свиней на відведені забійні пункти і м'ясокомбінати).

Для контролю за дотриманням карантинних заходів організувати спеціальні ветеринарно-карантинні загони та контрольні пости ветеринарної міліції на всіх дорогах, що ведуть у територіальний простір країни до кордону з не благополучною щодо АЧС державою.

Обов'язково проводити:

забій свиней, які утримуються в господарствах усіх форм власності на переробному підприємстві, визначеному Державним департаментом ветеринарної медицини виключно для виготовлення варених виробів;

організацію заходів щодо знищення диких свиней, хижих тварин, перелітної птиці, гризунів з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про тваринний світ".

4.5.2. Заходи у другій загрозливій зоні - територія, що оточує межі першої зони глибиною до 150 км від епізоотичного вогнища.

У другій зоні - проводяться облік та імунізація всього поголів'я свиней, у господарствах всіх форм власності проти класичної чуми свиней з наступним посиленим спостереженням за ними;

забороняють торгівлю свининою й іншими продуктами свинарства на ринках;

організовують заходи до знищення гризунів на фермах та подвір'ях громадян, знищення безпритульних собак;

переміщення всіх сільськогосподарських тварин, розміщених в обох зонах, проводиться з дозволу працівників Державного комітету ветеринарної медицини України.

5.1. Заходи до недопущення поширення АЧС з неблагополучних пунктів і інфекційного об'єкта проводять, керуючись положеннями пункту 4 цієї Інструкції.

5.2. Негайно беруть на облік усіх свиней в господарствах всіх категорій, попереджують письмово керівників господарств і власників тварин про заборону продажу, переміщення, випускання з приміщень і самовільного забою свиней.

5.3. У найкоротший термін купують у населення всіх свиней і разом з тваринами господарств, підприємств і організацій цієї зони для забою направляють до найближчого м'ясокомбінату або забійних пунктів, розташованих у першій зоні, які затверджені місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією. Для перевезення тварин обладнують кузови машин і причепів. Автотранспорт з тваринами супроводжується фахівцями ветеринарної медицини та працівниками ветеринарної міліції. Зупинка транспортних засобів з тваринами в населених пунктах забороняється.

5.4. Транспорт після перевезення свиней піддають механічному очищенню та дезінфекції на спеціально відведених майданчиках. Роблять запис у журналі та відмітку в санітарній книжці водія про проведену санітарну обробку транспорту.

5.5. Забій свиней у першій загрозливій зоні проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, унеможливлюючи розповсюдження вірусу.

5.6. Шкіри забитих свиней знезаражують у насиченому (26%) розчині кухонної солі з 1% соляної кислоти (з розрахунку на HCl) при температурі дезрозчину + 20-22 град. С. Водний коефіцієнт 1:4 (на одну вагову частину парних шкір 4 частини дезрозчину). Шкіри витримують у дезрозчині 48 годин, після чого їх нейтралізують відповідно до вимог. Подальше їх використання визначається комісією згідно з чинним законодавством.

5.7. М'ясо та інші продукти, отримані від забою свиней, переробляють на варені вироби, реалізація яких дозволяється після узгодження з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.

5.8. Субпродукти та кістки піддають проварюванню на протязі 2,5 годин під контролем фахівця ветеринарної медицини і визначають подальше їх використання тільки в першій зоні.

5.9. Затримані під час огляду на постах тварини підлягають забою.

5.10. При потребі організовують відстріл та знищення диких свиней і бродячих тварин. Питання відстрілу диких кабанів вирішує місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія.

5.11. Беруть на облік усе свинопоголів'я. Забороняють випас свиней.

5.12. Забороняють торгівлю на ринках свиньми та продуктами їх забою.

5.13. Забороняють відділенням зв'язку приймати посилки від громадян з продуктами та сировиною тваринного походження.

В другій зоні проводиться обов'язкове щеплення всього свинопоголів'я проти класичної чуми свиней.

6.1. Карантин з не благополучного щодо АЧС господарства, пункту, району (області, краю) знімають через 40 днів після знищення усіх свиней в епізоотичному осередку, забою свиней у першій загрозливій зоні, проведення необхідних заходів і представлення висновків комісії.

6.2. На термін 6 місяців після зняття карантину встановлюють обмеження:

забороняється будь-яким транспортом вивезення свиней та сировини, продуктів від їх забою за межі неблагополучних районів;

забороняються продаж свиней на ринках та закупівля господарствами у населення;

протягом терміну дії карантину на дорогах при виїзді за межі неблагополучних районів, областей повинні функціонувати контрольні пости ветеринарної міліції;

відділенням зв'язку не благополучних щодо АЧС районів забороняється прийом посилок з продуктами та сировиною тваринного походження.

6.3. У приміщеннях, де мало місце захворювання, розміщення свиней, інших видів тварин та птиці дозволяється через 1 рік після зняття карантину з обов'язковим проведенням біопроби на свинях.

6.4. Розведення свиней у господарствах першої зони, де не реєстрували випадків захворювання АЧС, дозволяється через 6 місяців з дотриманням необхідних вимог.

6.5. За порушення правил карантину та інших ветеринарно-санітарних правил боротьби з АЧС винних притягують до відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

6.6. Контроль за здійсненням заходів попередження та ліквідації хвороб свиней африканською чумою покладається на органи державного ветеринарного контролю.

6.7. Установлені пунктом 6.2 обмеження щодо неблагополучних адміністративних територій повністю стосуються сусідніх адміністративних територій другої загрозливої зони.

7.1. При проведенні карантинних заходів у не благополучних щодо АЧС господарствах (відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов'язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки.

Обслуговуючий персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

7.2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій камері, разовий одяг спалюють.

7.3. Особи, що працюють з дезінфікуючими засобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

7.4. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку.

7.5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.