Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні

Відповідно до частини шостої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (додається).

1. Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:

стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України;

стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством;

затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

2. Пункт тимчасового перебування у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, міжнародними актами з прав людини та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання щодо іноземців та осіб без громадянства, а також положенням, розробленим відповідно до цього Типового положення і затвердженим ДМС.

3. Пункт тимчасового перебування належить до сфери управління ДМС.

4. Пункт тимчасового перебування утворюється, реорганізовується та ліквідується за рішенням ДМС.

Гранична чисельність працівників пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується ДМС (у межах асигнувань, передбачених для ДМС у Державному бюджеті України на відповідний рік).

5. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії.

Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи.

За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п’ять днів до його закінчення кожні шість місяців подається позовна заява відповідно до вимог частини дванадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Розміщення іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування здійснюється адміністрацією такого пункту на підставі рішення територіального органу ДМС або органу охорони державного кордону згідно з актом, складеним пунктом тимчасового перебування та органом, який доставив іноземців та осіб без громадянства до пункту. До розміщення в пункті тимчасового перебування іноземці та особи без громадянства, стосовно яких адміністративними судами за позовами органів охорони державного кордону чи Служби безпеки в установленому законом порядку прийнято рішення про затримання, утримуються у спеціально обладнаних для зазначених цілей приміщеннях органів охорони державного кордону чи Служби безпеки.

Діти іноземців та осіб без громадянства розміщуються в пункті тимчасового перебування разом з батьками, а в разі відсутності батьків - близькими родичами.

Діти іноземців та осіб без громадянства, розлучені із сім’єю, не підлягають розміщенню в пункті тимчасового перебування, а направляються до притулку для дітей служби у справах дітей.

Під час розміщення в пункті тимчасового перебування іноземці та особи без громадянства підлягають особистому та медичному огляду, а також санітарній обробці.

Норми матеріально-побутового забезпечення та порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства встановлюються МВС.

7. Основними завданнями пункту тимчасового перебування є:

1) забезпечення тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, розміщених відповідно до законодавства;

2) створення належних умов для утримання іноземців та осіб без громадянства, забезпечення їх індивідуальними спальними місцями, постільною білизною, триразовим харчуванням, матеріально-побутовим та медичним обслуговуванням тощо;

3) сприяння територіальним органам ДМС та органам охорони державного кордону у виконанні покладених на них завдань, пов’язаних з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства за межі України;

4) сприяння іноземцям та особам без громадянства в установленні контактів з родичами, земляками, міжнародними та громадськими організаціями.

8. Охорона пункту тимчасового перебування, іноземців та осіб без громадянства, які в ньому утримуються, здійснюється відповідно до законодавства.

Дії працівників пункту тимчасового перебування з охорони іноземців та осіб без громадянства не можуть поєднуватися з тортурами, катуваннями або іншими жорстокими та такими, що принижують гідність, видами поводження. Ніякі обставини не можуть бути виправданням для застосування тортур, катувань або таких видів поводження.

9. У пункті тимчасового перебування чоловіки розміщуються окремо від жінок.

Вагітні жінки, батьки з дітьми та сім’ї розміщуються в окремих житлових приміщеннях.

10. Іноземці та особи без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування, можуть:

1) вільно пересуватися в межах пункту тимчасового перебування, визначених його адміністрацією;

2) носити власний одяг, надсилати листи, отримувати посилки, відправляти релігійні обряди;

3) зустрічатися з правозахисниками, адвокатами, представниками дипломатичних представництв або консульських установ країни походження чи країни попереднього постійного проживання, міжнародних та правозахисних організацій.

11. Іноземці та особи без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування, можуть за їх згодою залучатися адміністрацією зазначеного пункту до робіт з благоустрою території такого пункту та прибирання кімнат для проживання, а також приміщень загального користування, якими іноземці та особи без громадянства користуються відповідно до власних потреб.

12. Іноземці та особи без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування, зобов’язані дотримуватися установлених правил внутрішнього розпорядку, особистої гігієни, постійно перебувати в межах зазначеного пункту, визначених адміністрацією для їх проживання та перебування.

Іноземцям та особам без громадянства не дозволяється самовільно змінювати визначені адміністрацією пункту тимчасового перебування межі для їх проживання та перебування або перебувати в місцях, доступ до яких адміністрацією зазначеного пункту заборонено чи обмежено.

13. Іноземцям та особам без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування, забороняється придбання, зберігання і використання будь-якої холодної зброї, колючих та ріжучих предметів, спиртних напоїв, наркотичних засобів та психотропних речовин або інших одурманюючих речовин, а також інших видів майна, що не може перебувати у власності громадян відповідно до законодавства, самовільно залишати його територію.

14. Іноземці та особи без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування, передаються органу, за рішенням якого вони розміщувалися в пункті, чи територіальному органу ДМС або Держприкордонслужби, уповноваженому ДМС або Адміністрацією Держприкордонслужби для здійснення примусового видворення за межі України чи реадмісії, доставки до адміністративного суду з метою продовження строку затримання, або оскарження рішення суду про затримання іноземця або особи без громадянства чи рішення органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Передача іноземця або особи без громадянства здійснюється згідно з актом, складеним пунктом тимчасового перебування та органом, який доставив іноземця або особу без громадянства до пункту тимчасового перебування.

15. Іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, що набрало законної сили, у разі непродовження судом строку затримання чи яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або особами без громадянства, а також встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Адміністрація пункту тимчасового перебування в день отримання рішення суду про скасування рішення про затримання іноземця або особи без громадянства інформує орган, за рішенням якого іноземець або особа без громадянства розміщувалась в такому пункті, про їх звільнення з пункту тимчасового перебування.

Іноземці або особи без громадянства, які були доставлені до пункту тимчасового перебування відповідно до частини одинадцятої статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільняються з пункту тимчасового перебування після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також у разі, коли стосовно них судом не прийнято інших передбачених законом рішень.

На час розгляду судом першої та апеляційної інстанцій справи по суті позовних вимог і до набрання рішенням суду законної сили іноземець або особа без громадянства утримуються в пункті тимчасового перебування.

16. Територія пункту тимчасового перебування огороджується парканом з контрольно-пропускним пунктом.

17. У пунктах тимчасового перебування обладнуються:

1) чергова частина;

2) адміністративні приміщення;

3) гуртожитки;

4) медичний пункт з ізолятором;

5) кухня;

6) їдальня;

7) пральня;

8) санітарний пропускник з дезінфекційною камерою;

9) приміщення для зберігання особистих речей іноземців та осіб без громадянства;

10) приміщення багатоцільового призначення;

11) спортивний майданчик тощо.

18. Адміністрацію пункту тимчасового перебування очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку ДМС за погодженням з головою облдержадміністрації.

19. Пункт тимчасового перебування провадить фінансово-господарську діяльність згідно з кошторисом та штатним розписом, що затверджуються ДМС.

20. Адміністрація пункту тимчасового перебування:

1) створює належні умови для утримання, харчування, медичного обслуговування та санітарно-епідемічного забезпечення іноземців та осіб без громадянства;

2) веде облік іноземців та осіб без громадянства, роз’яснює їм порядок і умови утримання в пункті тимчасового перебування;

3) взаємодіє з органами виконавчої влади, дипломатичними представництвами або консульськими установами, а також міжнародними та громадськими організаціями;

4) забезпечує організацію охорони та супроводження іноземців та осіб без громадянства;

5) забезпечує професійне навчання та підготовку працівників пункту тимчасового перебування;

6) здійснює контроль за:

дотриманням режиму тримання іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування, що забезпечує їх належну охорону та умови утримання, недопущення надзвичайних подій;

дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил внутрішнього розпорядку;

виконанням працівниками пункту тимчасового перебування посадових обов’язків, дотриманням дисципліни та законності.

21. Директор пункту тимчасового перебування:

1) вирішує питання щодо провадження діяльності пункту тимчасового перебування та забезпечує організацію його роботи;

2) діє від імені пункту тимчасового перебування і представляє його інтереси в підприємствах, установах та організаціях;

3) видає відповідно до компетенції накази і контролює їх виконання;

4) призначає на посади та звільняє з посад працівників пункту тимчасового перебування, затверджує їх функціональні обов’язки;

5) затверджує:

правила внутрішнього розпорядку;

кошторис витрат на утримання іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування;

6) забезпечує додержання установленого режиму та умов утримання іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування;

7) розглядає в установленому законодавством порядку скарги і заяви іноземців та осіб без громадянства і громадян України, приймає відповідні рішення;

8) здійснює інші повноваження, необхідні для забезпечення діяльності пункту тимчасового перебування.

22. Умови праці, порядок прийняття на посади та звільнення з посад працівників пункту тимчасового перебування регулюються законодавством про працю.

23. Фінансування пункту тимчасового перебування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

24. Пункт тимчасового перебування є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.