Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України

б) у разі перевищення суми виручки від реалізації порівняно із сумою залишкової вартості об'єкта:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650,

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500, 6490;

в) за переоціненими основними засобами і нематеріальними активами:

Дебет рахунків

5100, 5101;

Кредит рахунку

5030.

2.1. Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється аналогічно до їх реалізації (крім передавання між підвідомчими установами).

2.2. Порядок безоплатного передавання активів між підвідомчими установами визначається банком самостійно.

3.1. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів або нематеріальних активів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. Часткова ліквідація в бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

Дебет рахунків

4309, 4409;

7490;

Кредит рахунку

4300, 4400 - на суму часткової ліквідації об'єкта.

3.2. Під час списання з балансу основних засобів або нематеріальних активів здійснюються такі проводки:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу;

Дебет рахунку

7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість.

4.1. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів відображаються за справедливою вартістю переданих активів. У такому разі здійснюються такі проводки:

Дебет рахунків

4103, 4105, 4203, 4205 - на суму вкладення в статутний капітал;

4309, 4409, 4509 - на суму зносу (накопиченої амортизації);

5100, 5101 - на суму переоцінки;

7490 - на суму перевищення залишкової

вартості над справедливою;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість необоротних активів;

5030 - на суму переоцінки.

4.2. Під час ліквідації підприємства (господарського товариства) необоротні активи, що були передані банком-учасником у статутний капітал та повернені банку в натуральній формі без винагороди, відображаються такою проводкою:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500, - на первісну (переоцінену) вартість необоротних активів;

7399 - на суму перевищення суми вкладення над вартістю повернених необоротних активів;

Кредит рахунків

4103, 4105, 4203, 4205 - на балансову вартість інвестиції.

1.1. Банк-покупець визнає на дату придбання гудвіл, що оцінюється як перевищення суми, наведеної в підпункті "а" цього пункту, над сумою, наведеною в підпункті "б" цього пункту, а саме:

а) сукупної суми:

переданої компенсації, оціненої за справедливою вартістю на дату придбання;

будь-якої неконтрольованої частки в об’єкті придбання, оціненої за справедливою вартістю або за пропорційною часткою теперішніх інструментів власності у визнаних сумах ідентифікованих чистих активах об’єкта придбання;

справедливої вартості на дату придбання частки участі в капіталі, раніше утримуваної банком-покупцем в об’єкті придбання, у разі поетапного об’єднання компаній;

б) сальдо сум на дату придбання ідентифікованих придбаних активів і прийнятих зобов’язань, оцінених за справедливою вартістю.

Банк-покупець визнає дохід від покупки, що виникає в разі перевищення суми, наведеної в підпункті "б" цього пункту, над сумою, наведеною в підпункті "а" цього пункту, у повній сумі на дату придбання.

1.2. Придбані покупцем ідентифіковані активи та зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю.

1.3. Якщо придбання здійснюється шляхом передавання інших активів або прийняття на себе зобов'язання, то вартість дорівнює справедливій вартості на дату придбання активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого банку (підприємства), збільшеній на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з їх придбанням. Чистими активами є активи банку з вирахуванням його зобов'язань.

1.4. Період оцінки об’єднання бізнесу є період після дати придбання, протягом якого банк-покупець може коригувати тимчасові суми, визнані для ідентифікованого активу (зобов’язання), шляхом зменшення (збільшення) гудвілу. Період оцінки закінчується, як тільки банк-покупець отримує інформацію, яка була йому потрібна, про факти та обставини, що були за станом на дату придбання, або дізнається, що неможливо отримати більше інформації. Період оцінки не повинен перевищувати один рік з дати придбання.

1.5. У разі перевищення вартості придбання над часткою покупця в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання виникає гудвіл, що обліковується за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

1.6. Перед визнанням доходу від покупки банк-покупець повторно оцінює правильність ідентифікації всіх придбаних активів, прийнятих зобов’язань, перевіряє процедури оцінки, що були використані ним під час розрахунку, та визнає будь-які додаткові активи чи зобов’язання, ідентифіковані під час перевірки.

2.1. Гудвіл, придбаний в результаті об'єднання, відображається в бухгалтерському обліку на дату придбання такими проводками:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунку

1200 - на суму платежу з придбання активів;

Дебет рахунків

Рахунки активів - на суму придбаних активів;

4321 - на суму гудвілу;

Кредит рахунків

Рахунки зобов'язань - на суму придбаних зобов'язань;

3510.

2.2. Визнання зменшення корисності гудвілу відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

4321.

Збиток від зменшення корисності, визнаний для гудвілу, банк не має права сторнувати в наступному періоді.

1. Банк оцінює договір лізингу (оренди) (далі - договір оренди) у цілому або окремі компоненти як договір оренди, якщо виконуються такі критерії:

1) актив є ідентифікованим;

2) лізингоодержувачу (орендарю) (далі - орендар) передається право отримувати практично всі економічні вигоди від використання ідентифікованого активу протягом усього періоду використання активу;

3) орендарю передається право визначати спосіб використання активу протягом усього періоду використання в обмін на компенсацію;

4) орендодавець не має істотного права заміни активу протягом строку його використання.

2. Банк визначає строк оренди як невідмовний період оренди разом з:

1) періодами, на які розповсюджуються право продовження оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою можливістю;

2) періодами, на які розповсюджуються право припинити дію оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він не скористається такою можливістю.

3. Банк переглядає строк оренди, якщо сталася зміна невідмовного періоду оренди.

4. Орендар має право не визнавати договір орендою у разі короткострокової оренди або оренди, за якою базовий актив має низьку вартість, і не відображати в обліку актив з прав користування та орендне зобов’язання.

5. Орендар визнає орендні платежі витратами на прямолінійній основі протягом строку оренди або на іншій систематичній основі, якщо застосовує звільнення від визнання оренди, визначені в пункті 4 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції, та відображає їх у бухгалтерському обліку за рахунком 7395 Плану рахунків.

6. Орендар самостійно визначає вартість базового активу за орендою, яка є низькою, і визначає це в обліковій політиці банку із застосуванням професійного судження.

7. Орендар визнає новий договір оренди, якщо відбулася модифікація договору короткострокової оренди або сталася будь-яка зміна строку оренди, яку орендар обліковував, застосовуючи вимоги пункту 5 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції.

8. Орендар має застосовувати політику визнання короткострокової оренди за класом базового активу, з яким пов’язане право на використання.

9. Орендар має право приймати рішення щодо застосування звільнення від визнання оренди для кожного окремого випадку оренди, якщо вартість базового активу за ним є низькою.

10. Орендар обліковує компоненти договору, які є орендою окремо від компонентів договору, що не пов’язані з орендою, якщо виконуються обидві такі умови:

1) орендар може отримувати вигоду від використання самого базового активу або з іншими ресурсами, які він може легко отримати; та

2) базовий актив не є сильно залежним та тісно пов’язаним з іншими базовими активами, зазначеними в договорі.

11. Орендар має право прийняти рішення для окремого класу базових активів не виділяти компоненти, що не пов’язані з орендою та оренди, і обліковувати кожний компонент оренди та пов’язані з ним компоненти, які не є орендою, як один компонент оренди.

12. Орендар не має застосовувати спрощення, зазначене в пункті 11 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції, якщо договір оренди є базовим активом гібридного (комбінованого) фінансового інструменту. Виділений похідний інструмент як компонент гібридного (комбінованого) фінансового інструменту обліковується відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку похідних фінансових інструментів.

13. Орендодавець розподіляє компенсацію, передбачену в договорі, на кожний компонент на підставі відносної окремо взятої ціни компонента оренди та агрегованої окремо взятої ціни компонентів, що не пов’язані з орендою.

14. Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд як фінансову або оперативну.

1. Орендар на дату початку оренди повинен визнавати актив з права користування та зобов’язання з лізингу (оренди) (далі - орендне зобов’язання).

2. Орендар первісно визнає актив з права користування за первісною вартістю (собівартістю).

3. Первісна вартість (собівартість) активу з права користування включає таке:

1) суму первісної оцінки орендного зобов’язання;

2) орендні платежі, здійснені на/до дату/дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди;

3) первісні прямі витрати, понесені орендарем;

4) витрати, які будуть понесені орендарем на демонтаж, переміщення, доведення базового активу до стану, що вимагається строками та умовами оренди. Орендар несе зобов’язання за такими витратами або на дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду.

4. Орендар на дату початку оренди визнає орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендар дисконтує платежі за право користування базовим активом протягом строку оренди (орендні платежі), застосовуючи ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди. Орендар застосовує ставку додаткового запозичення орендаря, якщо ставку в договорі оренди не можна визначити.

5. Орендні платежі на дату початку оренди включають:

1) фіксовані платежі (уключаючи по суті фіксовані платежі) за вирахуванням будь яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню;

2) змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, які первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди;

3) суми, які будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості;

4) ціну виконання можливості придбання активу, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою можливістю;

5) платежі як штрафи за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди.

6. Для орендаря орендні платежі також уключають суми, що, як очікується, будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості. Орендні платежі не включають платежі, віднесені на компоненти, що не пов’язані з орендою цього договору, крім випадків, коли орендар обирає можливість поєднати компоненти, що не пов’язані з орендою з орендними компонентами, та обліковувати їх як єдиний орендний компонент.

7. Орендар на дату початку оренди відображає в бухгалтерському обліку актив з права користування і орендне зобов’язання за такою бухгалтерською проводкою:

8. Орендар використовує забезпечення витрат на демонтаж, переміщення, доведення базового активу до стану, що вимагається строками та умовами оренди, протягом періоду, зазначеного в договорі оренди, і здійснює за такою бухгалтерською проводкою:

9. Орендар після дати початку оренди оцінює орендне зобов’язання таким чином:

1) збільшуючи балансову вартість для відображення процентів за орендним зобов’язанням;

2) зменшуючи балансову вартість для відображення сплачених орендних платежів;

3) переоцінюючи балансову вартість для відображення переоцінки, модифікації оренди або перегляду по суті фіксованих орендних платежів.

10. Орендар відображає в бухгалтерському обліку нарахування процентних витрат за орендним зобов’язанням за такою бухгалтерською проводкою:

11. Орендар після дати початку оренди визнає іншими операційними витратами змінні орендні платежі, що не включені в оцінку орендного зобов’язання в тому періоді, у якому сталися подія чи певні умови, які спричинили здійснення таких платежів (та ті, які не залежать від індексу та ставки). Орендар відображає такі витрати за балансовим рахунком 7399 Плану рахунків.

12. Орендар відображає в бухгалтерському обліку сплату орендних платежів за такою бухгалтерською проводкою:

13. Орендар повинен регулярно на кожну звітну дату оцінювати орендне зобов’язання, дисконтуючи переглянуті орендні платежі з використанням переглянутої ставки дисконтування, якщо виконується будь-яка з умов:

1) зміна строку оренди (уключаючи у зв’язку з переглядом імовірності виконання опціону на продовження або дострокового припинення оренди);

2) зміна оцінки можливості придбання базового активу (у разі використання можливості придбання);

3) зміна платежів, обумовлена зміною плаваючої процентної ставки.

Орендар визначає переглянуту ставку дисконтування як припустиму ставку відсотка щодо оренди на решту строку оренди, якщо таку ставку можна легко визначити, або як ставку додаткових запозичень орендаря на дату переоцінки, якщо припустиму ставку відсотка не можна легко визначити.

14. Орендар має також здійснити переоцінку орендного зобов’язання з використанням незмінної ставки дисконтування в таких випадках:

1) зміна сум, які, як очікується, будуть сплачені за гарантією ліквідаційної вартості;

2) зміна майбутніх орендних платежів унаслідок зміни індексу або ставки, що використовуються для визначення таких платежів.

Орендар визначає переглянуті орендні платежі для решти строку оренди, застосовуючи ставку відсотка на дату початку оренди.

15. Орендар визнає суму переоцінки орендного зобов’язання як коригування активу з права користування (крім випадку зменшення балансової вартості активу з права користування до нуля). У випадку, коли балансова вартість активу з права користування зменшилася до нуля та відбувається подальше зменшення орендного зобов’язання, орендар визнає решту суми у складі прибутку або збитку.

16. Орендар відображає в бухгалтерському обліку переоцінку орендного зобов’язання як коригування активу з права користування (крім випадку зменшення до нуля) такими бухгалтерськими проводками:

17. Орендар відображає в бухгалтерському обліку подальше зменшення орендного зобов’язання, якщо балансова вартість активу з права користування вже зменшена до нуля, такою бухгалтерською проводкою:

18. Орендар для подальшої оцінки активу з права користування застосовує модель обліку за первісною вартістю (собівартістю) або моделі обліку, що використовується до активів, подібних до базового активу з права користування, які передбачені обліковою політикою банку.

19. Орендар оцінює актив із права користування за собівартістю з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків унаслідок зменшення корисності та з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов’язання, якщо він застосовує для подальшої оцінки активу з права користування модель обліку за первісною вартістю (собівартістю).

20. Орендар застосовує модель справедливої вартості до активів із права користування, які відповідають визначенню інвестиційної нерухомості, якщо він застосовує цю модель для своєї власної інвестиційної нерухомості.

21. Орендар має право застосовувати модель переоцінки до класу активів із права користування, пов’язаних з основними засобами, якщо він застосовує цю модель до відповідного класу основних засобів.

22. Орендар після первісного визнання здійснює нарахування амортизації активу з права користування, переглядає його справедливу вартість, визнає зменшення його корисності відповідно до моделі оцінки, яка застосовується ним до активів, подібних до базового активу.

23. Орендар здійснює облік активу з права користування після первісного визнання в порядку, аналогічному порядку:

1) обліку основних засобів, викладеному в главі 1 розділу III, главі 1 розділу V цієї Інструкції, якщо базовий актив застосовується до класу основних засобів;

2) обліку нематеріальних активів, викладеному в главі 2 розділу III цієї Інструкції, якщо базовий актив застосовується до нематеріальних активів;

3) обліку інвестиційної нерухомості, викладеному в главі 8 розділу II цієї Інструкції, якщо базовий актив застосовується до інвестиційної нерухомості.

24. Орендар має амортизувати актив із права користування від дати початку оренди до кінця строку корисного використання базового активу, якщо оренда передає орендарю право власності на базовий актив наприкінці строку оренди або якщо собівартість активу з права користування відображає факт, що орендар скористається можливістю його придбати. За інших умов орендар амортизує актив із права користування відповідно до пункту 25 глави 2 розділу VIII цієї Інструкції.

25. Орендар амортизує актив із права користування з дати початку оренди до більш ранньої з двох таких дат: кінець строку корисного використання активу з правом використання та кінець строку оренди, якщо не виконуються умови, викладені в пункті 24 глави 2 розділу VIII цієї Інструкції.

26. Орендар не рідше одного разу на місяць відображає в бухгалтерському обліку нараховану суму амортизації активу з права користування (крім активу з права користування, базовим активом якого є інвестиційна нерухомість, що обліковується банком за справедливою вартістю) за такою бухгалтерською проводкою:

27. Орендар здійснює нарахування амортизації активу з права користування відповідно до облікової політики банку.

28. Орендар обліковує модифікацію договору оренди як окрему оренду, якщо виконуються обидві такі умови:

1) модифікація розширює сферу застосування договору оренди з додаванням права на використання одним або кількома базовими активами;

2) відшкодування за оренду збільшується на величину, співмірну з ціною окремого договору на збільшений обсяг, а також на відповідні коригування такої ціни, що відображають обставини конкретного договору.

Орендар не припиняє визнавати актив із права користування та орендне зобов’язання за діючим договором оренди й обліковує модифікацію як окремий договір оренди, не пов’язаний із діючим договором, керуючись пунктом 7 глави 2 розділу VIII цієї Інструкції.

29. Орендар відображає в бухгалтерському обліку модифікацію договору оренди, яка не є окремим договором на дату набрання чинності модифікацією оренди, таким чином:

1) розподіляє компенсацію, зазначену в модифікованому договорі оренди;

2) визначає строки модифікованої оренди;

3) переоцінює орендне зобов’язання шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів із використанням переглянутої ставки дисконту. Переглянута ставка дисконту визначається як припустима ставка відсотка в оренді для решти строку оренди, якщо таку ставку легко визначити, або як ставка додаткових запозичень орендаря на дату набрання чинності модифікацією оренди, якщо припустиму ставку відсотка в оренді не можна легко визначити.

30. Орендар відображає часткове або повне припинення оренди для модифікації оренди, яка зменшує сферу дії оренди:

1) зменшує балансову вартість активу з права користування на суму часткового або повного припинення за такою бухгалтерською проводкою:

2) визнає прибуток (за рахунком 6360 Плану рахунків) або збиток (за рахунком 7360 Плану рахунків), пов’язаний із частковим або повним припиненням оренди.

31. Орендар відображає в бухгалтерському обліку коригування активу з права користування з урахуванням усіх інших (крім тих, які зменшують сферу дії оренди) модифікацій договору оренди, які не є окремим договором, здійснюючи коригування активу з права користування та орендного зобов’язання за такими бухгалтерськими проводками:

1) у разі збільшення активу з права користування та орендного зобов’язання:

Таблиця 1

2) у разі зменшення активу з права користування та орендного зобов’язання:

Таблиця 2

32. Орендар відображає об’єкт оренди, який йому повертається, на суму негарантованої ліквідаційної вартості та здійснює таку бухгалтерську проводку:

1. Орендодавець класифікує кожен свій договір оренди або як операційну оренду, або як фінансову оренду.

2. Орендодавець класифікує договір оренди як фінансову оренду, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на базовий актив.

3. Орендодавець класифікує договір оренди як операційну оренду, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив.

4. Класифікація оренди як фінансової або операційної залежить від суті операції, а не від форми договору.

5. Орендодавець використовує критерії, які окремо або в поєднанні зумовлюють класифікацію оренди як фінансової:

1) наприкінці строку дії оренди право власності на базовий актив переходить до орендаря;

2) орендар має право придбати базовий актив за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку оренди є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;

3) строк дії оренди становить більшу частину строку корисного використання базового активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;

4) на початку строку дії оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів майже дорівнює справедливій вартості базового активу, переданого в оренду;

5) базові активи, передані в оренду, мають спеціалізований характер, і орендар має право користуватися ними без суттєвих модифікацій.

6. Підтвердженням належності операції до фінансової оренди можуть бути такі умови:

1) у разі анулювання договору про оренду збитки орендодавця, пов’язані з цим анулюванням, покладаються на орендаря;

2) прибутки або збитки від коливань справедливої оцінки ліквідаційної вартості припадають на орендаря;

3) орендар має змогу продовжити строк дії договору оренди на додатковий період за орендну плату, значно нижчу від ринкової орендної плати.

7. Орендодавець здійснює класифікацію оренди на дату початку оренди і повторно переглядає лише в разі модифікації оренди. Зміна оцінки або зміни обставин не ведуть до нової класифікації оренди.

8. Орендодавець на початок строку оренди визнає активи, які надані у фінансову оренду як наданий кредит [фінансовий лізинг (оренда)] в сумі чистої інвестиції в оренду, і припиняє визнання об’єкта фінансового лізингу (оренди). В обліку здійснюється така бухгалтерська проводка:

9. Орендодавцем розраховується чиста інвестиція в оренду як теперішня вартість орендних платежів і теперішня вартість негарантованої ліквідаційної вартості активу, дисконтована із застосуванням припустимої ставки відсотка, передбаченої в договорі.

10. Орендодавцем первісні прямі витрати мають включатися до первісної оцінки чистої інвестиції. Припустима ставка відсотка в оренді має визначатися так, що первісні прямі витрати включаються автоматично в чисту інвестицію в оренду, і окремо не додаються.

11. Орендні платежі на дату початку строку оренди, що включаються в оцінку чистої інвестиції в оренду і не отримані на дату початку оренди, складаються з таких платежів за право використання базовим активом протягом строку оренди:

1) фіксовані платежі з вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають сплаті;

2) змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, первісно оцінені з використанням індексу або ставки на дату початку оренди;

3) платежі з будь-яких гарантій ліквідаційної вартості, надані орендодавцеві орендарем, стороною, пов’язаною з орендарем, або третьою стороною, не пов’язаною з орендодавцем, і спроможною з фінансової точки зору погасити зобов’язання за гарантією;

4) платежі ціни реалізації можливості придбання, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він реалізує таку можливість;

5) платежі в рахунок штрафів за припинення терміну дії оренди, якщо умовами оренди передбачено можливість припинення оренди орендарем.

12. Для орендодавця орендні платежі також включають будь-які гарантії ліквідаційної вартості, надані орендодавцю орендарем, стороною, пов’язаною з орендарем, або третьою стороною, не пов’язаною з орендодавцем, і спроможною з фінансової точки зору виконувати зобов’язання за гарантією. Орендні платежі не включають платежі, віднесені на компоненти, не пов’язані з орендою.

13. Орендодавець визнає фінансовий дохід протягом строку оренди на основі моделі, яка відображає сталу періодичну норму прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в оренду.

Орендодавець обліковує нараховані доходи за чистою інвестицією в оренду за балансовими рахунками 1528, 2078, 2108, 2118, 2218 Плану рахунків.

14. Орендодавець відображає нарахування доходу за операціями з фінансової оренди за такою бухгалтерською проводкою:

15. Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку отримані орендні платежі та нараховані доходи за такою бухгалтерською проводкою:

16. Орендодавець до чистої інвестиції в оренду застосовує вимоги Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" щодо зменшення корисності.

Орендодавець визнає сформований резерв під очікувані кредитні збитки за чистою інвестицією в оренду, керуючись підпунктом 2 пункту 194 розділу XXXI Інструкції 14 .

17. Орендодавець має регулярно переглядати суми розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості, використані під час обчислення валових інвестицій в оренду. У разі зменшення розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості орендодавець має переглянути розподіл доходу протягом строку оренди та одразу визнати будь-яке зменшення вже нарахованих сум.

18. Орендодавець, який класифікує актив у фінансовій оренді як утримуваний для продажу, обліковує такий актив відповідно до глави 7 розділу II цієї Інструкції та міжнародного стандарту фінансової звітності 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність".

19. Орендодавець обліковує модифікацію договору фінансової оренди як окремий договір, якщо виконуються обидві такі умови:

1) модифікація розширює сферу дії оренди, додаючи право на використання одного або більше базових активів; та

2) компенсація за оренду зростає на суму, порівнянну з окремо взятою ціною розширення сфери дії оренди та відповідними коригуваннями такої окремо взятої ціни для відображення обставин конкретного договору.

20. Орендодавець обліковує немодифікований первісний договір фінансової оренди й окремий договір за виконання умов, зазначених у пункті 19 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції. Орендодавець обліковує окремий договір аналогічно до нових договорів оренди.

21. Модифікація договору фінансової оренди не зумовлює виникнення окремого договору в орендодавця, якщо умови, викладені в пункті 19 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції, не виконуються. Орендодавець повторно аналізує класифікацію оренди на дату модифікації фінансової оренди, яка не обліковується як окремий договір оренди.

Орендодавець обліковує модифікацію залежно від класифікації модифікованого договору оренди:

1) якщо оренда була б класифікована як операційна і ця модифікація була б чинною на дату початку дії оренди, тоді орендодавець обліковує модифікацію як нову оренду з дати набрання чинності модифікації оренди. Орендодавець оцінює балансову вартість базового активу як чисту інвестицію в оренду безпосередньо перед датою набрання чинності модифікації;

2) якщо оренда була б класифікована як фінансова і ця модифікація була б чинною на дату початку оренди, орендодавець обліковує чисту інвестицію в оренду, застосовуючи вимоги Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти".

22. Орендодавець відображає об’єкт фінансового лізингу (оренди), який йому повертається за умовами договору, на суму негарантованої ліквідаційної вартості такою бухгалтерською проводкою:

23. Орендодавець здійснює бухгалтерський облік операційної оренди відповідно до пунктів 24-31 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

24. Орендодавець обліковує необоротні активи, передані в операційну оренду, за балансовими рахунками 4300, 4400 Плану рахунків.

25. Орендодавець нараховує амортизацію на базові активи, передані в операційну оренду відповідно до облікової політики банку, і відображає нараховану амортизацію за такою бухгалтерською проводкою:

26. Орендодавець визнає орендні платежі від операційної оренди як дохід на прямолінійній основі чи будь-якій іншій систематичній основі. Інша систематична основа застосовується орендодавцем, якщо така основа дає змогу краще відображати модель, завдяки якій вигода, отримана від використання базового активу, зменшується. Орендар у бухгалтерському обліку здійснює таку бухгалтерську проводку:

27. Орендодавець відображає в обліку отримання нарахованих орендних платежів за такою бухгалтерською проводкою:

28. Необоротні активи, повернуті орендарем, за операційним лізингом (орендою) орендодавець відображає в обліку за такими бухгалтерськими проводками:

29. Орендодавець включає первісні прямі витрати, понесені під час укладення договору про операційну оренду, до балансової вартості базового активу та визнає їх витратами протягом строку оренди на такій самій основі, як і дохід від оренди.

30. Зменшення корисності базових активів в операційній оренді орендодавець здійснює відповідно до подібних власних активів банку, утримуваних згідно з обліковою політикою банку.

31. Орендодавець повторно аналізує критерії класифікації операційної оренди на дату модифікації оренди. Орендодавець обліковує модифікацію операційної оренди як новий договір оренди з дати набрання чинності модифікації, якщо вона відповідає критеріям визнання оренди. Орендодавець враховує всі платежі в рахунок здійсненої попередньої оплати чи нараховані орендні платежі, пов’язані з первісною орендою як частину орендних платежів за новою орендою.

1.1. Облік та нарахування амортизації (зносу) заставленого майна, незалежно від того, чи перебуває воно в заставодавця або заставодержателя, експлуатується чи зберігається до часу реалізації застави, здійснюється заставодавцем.