Про затвердження Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів

6.13.3. Висновок про придатність електрообладнання до експлуатації робиться не тільки на підставі порівняння результатів випробовувань з Нормами, але також і за сукупністю результатів усіх проведених перевірок.

Значення параметрів, отриманих під час чергових вимірювань, необхідно порівнювати з вихідними даними. Під вихідними значеннями вимірюваних параметрів слід розуміти їхні значення, указані в паспортах і протоколах заводу-виробника або отримані під час випробувань, які проводяться після капітального ремонту. В окремих випадках результати вимірювань слід порівнювати з параметрами однотипного електрообладнання або з результатами попередніх вимірювань.

Параметри, на значення яких впливає температура, необхідно привести до температури, за якої проводилися вимірювання параметрів, з якими зіставляються отримані значення.

Електрообладнання, у якого значення параметрів, одержаних під час випробувань, не відповідає нормам, повинно бути виведено з роботи. Рішення про порядок та терміни виведення з роботи цього електрообладнання приймає особа, відповідальна за електрогосподарство.

6.13.4. При проведенні випробувань та вимірювань уживаються такі терміни і визначення:

- випробна (підвищена) напруга промислової частоти - середньоквадратичне значення напруги промислової частоти, яку повинна витримувати протягом заданого часу внутрішня і зовнішня ізоляції електрообладнання за певних умов випробування;

- випробна постійна (випрямлена) напруга - амплітудне значення напруги, що прикладається до електрообладнання протягом заданого часу за певних умов випробування;

- електрообладнання з нормальною ізоляцією - електрообладнання, призначене для застосування в електроустановках, що зазнають дії атмосферних перенапруг за умов упровадження звичайних заходів захисту від блискавки;

- електрообладнання з полегшеною ізоляцією - електрообладнання, призначене для застосування тільки в електроустановках, що не зазнають дії атмосферних перенапруг, або за умови застосування спеціальних заходів для захисту від блискавки, що обмежує амплітуду атмосферних перенапруг до значень, які не перевищують амплітуду однохвилинної випробної напруги промислової частоти.

6.13.5. Випробування та вимірювання параметрів електрообладнання повинні проводитись акредитованими лабораторіями за програмами (методиками), наведеними в стандартах та технічних умовах з урахуванням вимог безпечного виконання робіт.

Похибки вимірювань і вимоги до параметрів випробних напруг повинні відповідати державним стандартам та чинним НД.

Результати перевірки, вимірювання та випробування повинні бути оформлені протоколами або актами, які зберігаються разом з паспортами електрообладнання.

6.13.6. Вимірювання опору ізоляції, випробування ізоляції підвищеною напругою й відбір проби трансформаторного масла з баків апаратів для аналізу необхідно проводити за плюсової температури не нижче ніж 5 град., крім спеціально обумовлених у Нормах випадків, коли потрібна вища температура.

6.13.7. Перед проведенням випробувань і вимірювань електрообладнання (за винятком обертових електричних машин, які перебувають в експлуатації, та у випадках, спеціально обумовлених у Нормах) зовнішня поверхня ізоляції повинна бути очищена від пилу та бруду, крім тих випадків, коли випробовування і вимірювання проводяться методом, що не потребує виведення обладнання з роботи.

6.13.8. Під час випробування ізоляції обмоток обертових електричних машин, трансформаторів та реакторів підвищеною напругою промислової частоти повинні бути випробувані по черзі кожне незалежне електричне коло або паралельна гілка (в останньому випадку за наявності повної ізоляції між гілками). У цьому випадку високовольтний вивід випробного пристрою з'єднується з закороченими виводами обмотки, що випробовується, а другий - із заземленим корпусом електрообладнання, ізоляція якого випробовується. Виводи інших обмоток перемикаються і з'єднуються з заземленим корпусом.

Обмотки, що постійно з'єднані між собою і не мають виведених кінців кожної фази або гілки, випробовуються відносно корпусу без роз'єднання.

6.13.10. Результати випробування підвищеною напругою промислової частоти вважаються задовільними, якщо під час прикладання випробної напруги не спостерігалось поверхневих розрядів, поштовхів струму, зростання струму витоку, пробоїв чи перекриття ізоляції та якщо опір ізоляції після випробування зріс або залишився таким, як і до випробування. Виняток становлять випадки, коли під час випробувань відбувається нагрів ізоляції. У цьому разі зниження опору ізоляції не повинно перевищувати 20%.

6.13.11. Нормативні значення тангенса кута діелектричних утрат ізоляції електрообладнання та струму провідності розрядників наведені для вимірів за температури 20 град., за винятком випадків, коли значення температури обумовлено.

Під час вимірювання тангенса кута діелектричних утрат ізоляції електрообладнання слід одночасно визначати і її ємність.

6.13.12. Випробування напругою 1000 В промислової частоти може бути замінене вимірюванням однохвилинного значення опору ізоляції мегаомметром на напругу 2500 В.

Ця заміна не дозволяється у разі випробування обертових електричних машин, відповідальних кіл релейного захисту та електроавтоматики.

6.13.13. Перед проведенням випробувань ізоляції електрообладнання підвищеною напругою необхідно попередньо провести ретельний зовнішній огляд та оцінити стан ізоляції іншими методами. Забраковане під час зовнішнього огляду електрообладнання незалежно від результатів випробувань та вимірювань повинно бути замінене або відремонтоване.

6.13.14. Вимірювання втрат та струму неробочого ходу силових трансформаторів слід виконувати перед проведенням перевірок, які вимагають подачі постійного струму на обмотку трансформатора (вимірювання опору ізоляції, опору обмоток постійному струму, прогріву постійним струмом тощо).

6.13.15. Температура ізоляції електрообладнання визначається таким чином:

- для силового трансформатора, що не піддавався нагріву, приймається температура верхніх шарів масла, виміряна термометром;

- для трансформатора, що піддався нагріву або дії сонячної радіації, приймається середня температура фази В обмотки вищої напруги, що визначається за її опором постійному струмові;

- для електричних машин, що перебувають практично в холодному стані, приймається температура навколишнього середовища;

- для електричних машин, які піддавались нагріву, приймається середня температура обмотки, що визначається за її опором постійному струмові;

- для трансформатора струму серії ТФЗМ (ТФН) з масляним заповненням приймається температура навколишнього середовища;

- для вводу, установленого на масляному вимикачі або на силовому трансформаторі, який не піддавався нагріву, приймається температура масла в баку вимикача або силового трансформатора.

6.13.16. Оцінка стану резервного електрообладнання, що перебуває в резерві, проводиться в обсязі, який вказаний у Нормах. Періодичність контролю визначає особа, відповідальна за електрогосподарство.

6.13.17. Обсяг і періодичність випробувань та вимірювань параметрів електрообладнання й апаратів електроустановок у гарантійний період роботи необхідно проводити згідно з інструкціями заводів-виробників.

6.13.18. Електрообладнання та ізолятори на номінальну напругу, що перевищує номінальну напругу електроустановки, у якій вони експлуатуються, можуть випробовуватися підвищеною напругою промислової частоти за нормами, установленими для класу ізоляції даної електроустановки.

6.13.19. Випробування підвищеною напругою ізоляторів і трансформаторів струму, які з'єднані з силовими кабелями 6-10 кВ, можна випробовувати разом згідно з нормами на силові кабелі.

6.13.20. За відсутності потрібної випробувальної апаратури змінного струму допускається випробовування електрообладнання розподільних пристроїв (напругою до 20 кВ) постійною напругою, яка дорівнює півторакратному значенню випробувальної напруги промислової частоти.

6.13.21. Після заміни масла в маслонаповненому електрообладнанні (крім масляних вимикачів) необхідно провести повторне випробування ізоляції згідно з цими Нормами.

6.13.22. Для випробування підвищеною напругою промислової частоти, а також для вимірювання струму та втрат неробочого ходу рекомендується до випробувальної установки подавати лінійну напругу мережі живлення.

6.13.23. Споживачі електроенергії, у яких електроустановки створюють небезпечні та шкідливі виробничі фактори, наведені у пункті 5.7.14, повинні проводити гігієнічну оцінку цих факторів.

Вимірювання та гігієнічна оцінка результатів досліджень зазначених факторів проводиться при введенні в експлуатацію відповідних електроустановок або на вимогу санітарно-епідеміологічних органів.

6.13.24. Галузеві та виробничі інструкції, системи ТОР повинні бути приведені у відповідність до даних Норм.

6.13.25. Указана для окремих видів електрообладнання періодичність випробовувань є рекомендованою та може бути змінена згідно з обґрунтованим рішенням технічного керівника споживача з урахуванням технічного стану електроустановок, терміну їх служби та результатів діагностики електрообладнання.

6.13.26. Під час експлуатації елегазового електрообладнання необхідно дотримуватися інструкцій заводів-виробників як щодо обслуговування самого обладнання, так і до приміщень, у яких експлуатується чи проводиться ремонт елегазового обладнання. Приміщення з елегазовим обладнанням або з балонами елегазу необхідно облаштувати припливно-витяжною вентиляцією.

Персонал, який допускається до обслуговування елегазового обладнання, повинен пройти відповідну підготовку.

6.13.27. Рекомендується впроваджувати тепловізійний контроль електрообладнання, який дає змогу провести перевірку окремих його характеристик під робочою напругою, що забезпечує своєчасне виявлення дефектів, а також зменшує обсяг робіт на виведеному з експлуатації обладнанні. Сюди відноситься перевірка розрядників, обмежувачів перенапруги, контактних з'єднань на повітряних лініях та на відкритих розподільних установках, відбракування фарфорових ізоляторів, а також перегрів елементів обладнання, убудованого у фарфорові накривки.

7.1. Установки електрозварювальні

7.1.1. Вимоги цього розділу поширюються на стаціонарні, пересувні й переносні установки дугового зварювання постійного і змінного струмів для виконання електротехнологічних процесів зварювання, наплавлення і різання металів.

7.1.2. Електрозварювальні установки, їх монтаж і розташування повинні відповідати: ГОСТ 12.2.007.8-75, ГОСТ 12.2.003-91, вимогам ПУЭ, Правил та інших НД, а також указівкам заводів-виробників електрозварювального обладнання.

7.1.3. Електрозварювальні роботи на об'єктах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування необхідно виконувати відповідно до вимог державних стандартів ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.003-86. При цьому повинні бути виконані також вимоги ГОСТ 12.1.004-91, ДНАОП 1.1.10-1.04-01, НАПБ А 01.001-2004, ДНАОП 0.00-1.32-01 і цих Правил.

7.1.4. Виконання електрозварювальних робіт у вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних приміщеннях необхідно здійснювати відповідно до вимог державного стандарту ГОСТ 12.1.010-76 і цих Правил.

7.1.5. Джерела зварювального струму повинні приєднуватись до розподільних електричних мереж напругою не вище ніж 660 В.

7.1.6. Джерелами зварювального струму для всіх видів дугового зварювання повинні застосовуватись джерела, тільки спеціально для цього призначені та такі, що задовольняють вимоги діючих стандартів, зварювальні трансформатори або перетворювачі (статичні чи двигун-генераторні) з електродвигунами або двигунами внутрішнього згоряння.

Живлення зварювальної дуги безпосередньо від силової, освітлювальної чи контактної електричної мережі забороняється.

7.1.7. Схеми приєднання кількох джерел зварювального струму в разі роботи їх на одну зварювальну дугу повинні унеможливлювати одержання між виробом й електродом напруги, яка перевищує найбільшу напругу неробочого ходу одного з джерел зварювального струму.

7.1.8. Для підведення струму від джерела зварювального струму до електродотримача установки ручного дугового зварювання повинен застосовуватись гнучкий провід з гумовою ізоляцією і в гумовій оболонці. Застосування проводів з ізоляцією або в оболонці з полімерних матеріалів, які розповсюджують горіння, забороняється.

7.1.9. Електрозварювальні установки з багатопостовим джерелом зварювального струму повинні мати в первинному колі комутаційний апарат і пристрій захисту джерела від перевантаження (автоматичний вимикач, запобіжники), а також комутаційні і захисні електричні апарати на кожній лінії, що відходить до зварювального поста.

7.1.10. Пересувні або переносні електрозварювальні установки повинні розташовуватись на такій відстані від комутаційного апарата, за якої довжина з'єднувального гнучкого кабелю не перевищуватиме 10 м.

Ця вимога не поширюється на живлення установок за тролейною системою та у випадках, де інша довжина передбачена конструкцією відповідно до технічних умов на установку. Пересувні електрозварювальні установки на час переміщення необхідно від'єднати від мережі.

7.1.11. Зварювальні пости повинні бути оснащені фільтрокомпенсувальними пристроями, що забезпечують якість електроенергії на межі балансової належності, яка відповідає державному стандарту ГОСТ 13109-97 "Нормы качества электрической энергии в системах электроснабжения общего назначения".

Відповідальність за дотримання показників якості електроенергії покладається на особу, відповідальну за електрогосподарство.

7.1.12. Усі електрозварювальні установки з джерелами змінного та постійного струму, призначені для зварювання в особливо небезпечних умовах (у середині металевих ємностей, колодязях, тунелях, на понтонах, у котлах, відсіках суден тощо) або для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою, повинні бути оснащені пристроями автоматичного (захисного) вимкнення напруги неробочого ходу в разі розриву зварювального кола чи його обмеження до значення, безпечного в даних умовах.

Цей пристрій повинен мати технічну документацію, затверджену в установленому порядку, а його параметри відповідати державному стандарту ГОСТ 12.2.007.8-75.

Застосування захисних пристроїв обмеження напруги неробочого ходу не звільняє зварника від безумовного дотримання ним діючих правил безпеки в зварювальному виробництві, застосування електродотримачів заводського виготовлення, спецодягу, спецвзуття, електрозахисних засобів.

7.1.13. Під час проведення зварювальних робіт у закритому приміщенні необхідно передбачати відведення зварювальних аерозолів безпосередньо поблизу дуги чи електроду. У вентиляційних системах приміщень для електрозварювальних установок повинні бути встановлені фільтри, які б унеможливлювали викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище.

7.1.14. Споживачі електроенергії, які створюють зварювальні дільниці, повинні мати прилади, методики і кваліфікованих працівників для контролю за небезпечними і шкідливими виробничими факторами, указаними в державному стандарті ГОСТ 12.3.003-86. Результати вимірювання повинні реєструватись. У разі перевищення установлених норм повинні бути вжиті заходи із зниження результатів дії шкідливих факторів.

7.1.15. Приєднання і від'єднання від мережі електрозварювальних установок, а також нагляд за їх справним станом у процесі експлуатації повинні виконуватись електротехнічним персоналом споживача, які мають групу з електробезпеки не нижче III.

7.1.16. До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи, які пройшли медогляд в установленому порядку, навчання, інструктаж і перевірку знань правил, вимог безпеки і мають групу з електробезпеки не нижче II, а також мають відповідні посвідчення.

Електрозварникам, які пройшли спеціальне навчання, може присвоюватись в установленому порядку III група з електробезпеки і вище з правом приєднання і від'єднання від мережі пересувних електрозварювальних установок.

7.1.17. Пересувне, переносне електрозварювальне обладнання закріплюється за електрозварником, про що робиться запис у спеціальному журналі (обліку перевірки та випробувань електроінструменту та допоміжного обладнання до нього). Не закріплені за електрозварником пересувні й переносні джерела струму для дугового зварювання повинні зберігатися в замкнених на замок приміщеннях.

7.1.18. Під час виконання зварювальних робіт в умовах підвищеної й особливої небезпеки ураження електричним струмом (зварювання в замкнутих, важкодоступних просторах тощо) зварник, крім спецодягу, повинен додатково користуватись діелектричними рукавицями, калошами або діелектричними гумовими килимками.

Під час роботи в замкнених чи важкодоступних просторах необхідно надягати захисні каски.

7.1.19. Роботи в замкнених або важкодоступних просторах виконуються зварником під контролем двох спостережних осіб (одна з яких - з групою з електробезпеки не нижче II), які перебувають ззовні для здійснення контролю за безпечним проведенням робіт зварником. Зварник повинен мати запобіжний пояс з лямками і страхувальним канатом, кінець якого міститься у спостережної особи. Електрозварювальні роботи в цих умовах повинні виконуватись тільки на установці, яка відповідає вимогам пункту 7.1.12 цих Правил.

7.1.20. Забороняється виконувати зварювальні роботи на закритих посудинах, що перебувають під тиском (котли, балони, резервуари, трубопроводи), або посудинах, які містять у собі легкозаймисті чи вибухонебезпечні речовини. Електрозварювання і різання цистерн, баків, бочок, резервуарів та інших ємностей з-під паливних і легкозаймистих рідин, а також горючих і вибухонебезпечних газів без попереднього ретельного очищення, пропарювання цих ємностей і видалення газів вентилюванням забороняються. Проведення зварювальних робіт у вказаних ємностях дозволяє особа, відповідальна за безпечне проведення зварювальних робіт, після особистої перевірки ємностей.

7.1.21. Технічне обслуговування та ремонт електрозварювальних трансформаторів для дугового зварювання виконується в такі терміни:

- капітальний ремонт - один раз на три роки;

- поточний ремонт - один раз на шість місяців;

- огляди - один раз на місяць.

7.1.22. Проведення випробувань і вимірювань на зварювальних установках здійснюється відповідно до табл. 27 додатка 1 та інструкцій заводів-виробників. Крім того, вимірювання опору ізоляції проводять після тривалої перерви в роботі, перестановки обладнання, але не рідше одного разу на 6 місяців.

7.1.23. Відповідальність за експлуатацію зварювального обладнання, виконання річного графіка технічного обслуговування та ремонту, безпечне ведення зварювальних робіт визначається посадовими інструкціями, затвердженими в установленому порядку керівником споживача. За наявності в споживача посади головного зварника або особи, яка виконує його функції (наприклад, головного механіка), вищезазначена відповідальність покладається на нього.

7.2. Установки електротермічні

7.2.1. Загальні вимоги

7.2.1.1. Вимоги цього підрозділу поширюються на електротермічні установки всіх видів.

7.2.1.2. Під час експлуатації електротермічних установок необхідно дотримуватись вимог технічних інструкцій та інших розділів Правил, що стосуються експлуатації окремих елементів, які входять до складу таких установок: трансформаторів, електродвигунів, перетворювачів, розподільних установок, конденсаторних установок, пристроїв релейного захисту і засобів автоматики, вимірювальних приладів тощо.

7.2.1.3. Температура нагрівання шин і контактних з'єднань, густина струму в провідниках вторинних струмопроводів електротермічних установок повинні періодично контролюватись у терміни, обумовлені виробничими інструкціями, але не рідше ніж один раз на рік. Температуру нагрівання слід вимірювати в літній період.

7.2.1.4. Опір електричної ізоляції вторинних струмопроводів і робочих струмопровідних елементів електропечей і електротермічних пристроїв (електронагрівачів опору, індукторів тощо) повинен вимірюватись під час кожного ввімкнення електротермічної установки після ремонту та в інших випадках, передбачених виробничими інструкціями споживача.

7.2.1.5. Опір електричної ізоляції ізолювальних прокладок, які запобігають з'єднанню із землею через гак або трос кранів і талів, що обслуговують електронагрівальні установки опору прямої дії, а також феросплавних печей з перепуском електродів, які самі спікаються, без вимкнення установок, повинен періодично перевірятися в терміни, які встановлює особа, відповідальна за електрогосподарство, залежно від місцевих умов, але не рідше ніж один раз на рік.

7.2.1.6. Якість води, що охолоджує електротермічні установки, повинна контролюватись відповідно до інструкції з експлуатації цього обладнання.

7.2.1.7. Електрообладнання електротермічних установок повинні обслуговувати електротехнічні працівники.

В той же час обов'язки електротехнологічних працівників для ведення технологічних режимів визначаються експлуатаційними інструкціями з урахуванням вимог пункту 5.3.3 і повинні бути в установленому порядку розділені від обов'язків електротехнічних працівників.

7.2.1.8. Терміни технічного обслуговування та ремонту електротермічних установок установлюють відповідно до табл. 7.1:

7.2.1.9. Умови праці персоналу, який обслуговує та експлуатує електротермічні установки (електропечі дугові, електропечі опору, установки індукційні, високої частоти, плазмово-дугові, електронно-променеві, електродні котли), та використання засобів індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм ДСанПін N 3.3.6.096-2002, ДСН 3.3.6.037-99 та ДСН 3.3.6.042-99.

7.2.2. Електропечі дугові

7.2.2.1. На дуговій електропечі повинні бути зняті експериментально робочі характеристики для всіх ступенів вторинної напруги і ступенів реактанса дроселя. За наявності в цеху кількох електропечей, однакових за своїми технічними характеристиками (параметрами), зняття характеристик здійснюється на одній з них.

7.2.2.2. Усі роботи щодо підготовки до плавки на установках електрошлакового переплавлювання проводять тільки з обов'язковим вимкненням трансформатора. У разі, якщо один трансформатор живить почергово дві електрошлакові установки, має бути розроблена спеціальна інструкція щодо безпечної підготовки другої установки, коли ввімкнена перша. Перелік таких електроустановок повинен бути затверджений керівником споживача.

7.2.2.3. Робота з перепуску, нарощування і заміни електродів на дуговій сталеплавильній печі, а також роботи з ущільнювання електродних отворів повинні виконуватись із зняттям напруги з електропечі. Роботу з перепуску і нарощування набивних електродів, що самі спікаються, руднотермічних і феросплавних електропечей, приварювання гальмівної стрічки та завантаження електродної маси дозволяється виконувати без зняття напруги (до 1000 В) за умови виконання цієї роботи з робочих площадок, що мають міжфазні роздільні ізоляційні перегородки.

7.2.2.4. На дугових установках сталеплавильних печей настроювання струмового захисту від перевантаження повинно узгоджуватись з дією автоматичного регулятора електричного режиму. Експлуатаційні короткі замикання повинні ліквідовуватись автоматичним регулятором, і тільки у випадках, коли переміщенням електродів не вдається швидко усунути коротке замикання, повинен працювати захист від перевантаження.

7.2.2.5. Настроювання автоматичного регулятора електричного режиму повинно забезпечувати оптимальний режим роботи дугової електропечі. Параметри настроювання регуляторів повинні періодично контролюватися.

Обсяги й терміни перевірок автоматичного регулятора визначаються виробничими інструкціями, складеними з урахуванням інструкції з експлуатації заводу-виробника та виробничих умов експлуатації. Повні перевірки автоматичних регуляторів проводяться не рідше ніж один раз на рік.

7.2.2.6. Дугові електропечі повинні бути оснащені фільтрокомпенсувальними пристроями, що працюють в автоматичному режимі. Потужність цих пристроїв та їх регулювання повинні забезпечувати на межі балансової належності електромережі якість електроенергії, що відповідає державному стандарту. Робота дугових електропечей без фільтрокомпенсувальних пристроїв забороняється.

7.2.2.7. Контактні з'єднання короткої мережі струмопроводу й електродотримачів повинні підлягати періодичному огляду не рідше ніж один раз на 6 місяців.

7.2.3. Електропечі опору

7.2.3.1. Температура зовнішньої поверхні кожуха електропечі не повинна перевищувати значення, установлені інструкцією з експлуатації заводу-виробника.

7.2.3.2. Правильність роботи терморегуляторів і допустима похибка датчиків температури повинні систематично контролюватись зразковими приладами.

7.2.3.3. Глибина установки термоелектричних перетворювачів у робочому просторі електропечей повинна постійно підтримуватися такою, якою вона була під час первинного налагодження. З цією метою на зовнішній частині термоелектричних перетворювачів стійкою фарбою наносяться мітки.

7.2.3.4. В електропічних агрегатах, призначених для автоматичних циклів роботи, перехід на ручне керування може бути допущений тільки в разі виходу з ладу системи автоматики для закінчення розпочатого циклу технологічного процесу.

7.2.3.5. Робота на електрованнах дозволяється тільки за справної вентиляційної системи.

7.2.3.6. Експлуатація електрованн з вибухонебезпечними наповнювачами за відсутності чи несправності контрольно-вимірювальної і регулювальної апаратури неприпустима.

7.2.3.7. У конвективних електропечах з циркуляційними вентиляторами потрібно передбачати блокування під час відкривання завантажувального отвору та вимкнення нагрівачів при вимкненні вентиляторів.

Під час експлуатації електропечей необхідно систематично контролювати стан ущільнень робочих прорізів виводів нагрівачів, місць установки термоелектричних перетворювачів тощо, передбачених експлуатаційною документацією заводу-виробника.

7.2.4. Установки індукційні (плавильні та нагрівальні)

7.2.4.1. Вимоги цього пункту поширюються на електротермічні індукційні установки промислової (50 Гц), підвищеної (до 30 кГц) і високої (понад 30 кГц) частот.

7.2.4.2. Прийняття індукційних установок в експлуатацію здійснюється за умови:

- виконання вимог Правил, ПУЭ;

- виконання вимог державних санітарних норм за рівнем електромагнітного поля на робочих місцях і норм з радіоперешкод;

- проведення випробувань установки згідно з технічною документацією заводу-виробника.

7.2.4.3. Для зниження електрокорозії від струмів витоку металеві труби системи водоохолодження повинні бути заземлені на самому початку їхнього переходу в ізольовані шланги, які приєднані до водоохолоджувальних деталей, що перебувають під напругою.

7.2.4.4. Водоохолодження плавильних і нагрівальних установок повинно здійснюватись безперервно з моменту ввімкнення до повного охолодження деталей після вимкнення установки.

Наявність блокування водоохолодження з вимикальним пристроєм установки обов'язкова.

7.2.4.5. Електротехнологічні працівники, які обслуговують індукційні плавильні печі та нагрівальні установки, зобов'язані систематично вести спостереження за ступенем нагрівання їх конструктивних елементів від струмів, що наводяться електромагнітними полями розсіювання. За необхідності повинні вживатись заходи із зниження вказаних втрат.

7.2.4.6. Огляд електротехнічної частини установок повинні проводити електротехнічні працівники споживача у відповідності до вимог заводів-виробників обладнання та експлуатаційних інструкцій за графіком, затвердженим особою, відповідальною за електрогосподарство.

Огляд індукційних установок і ремонтні роботи на них дозволяється проводити виключно після вимкнення напруги живлення.

7.2.4.7. Блоки нагрівальних установок, що мають конденсатори, на яких після їх вимкнення може залишатись заряд, повинні бути забезпечені розрядним пристроєм (опори, трансформатори напруги), що автоматично діє під час відкривання дверей даного блока установки.

7.2.4.8. Увімкнення контурних конденсаторів під напругу для підстроювання коливального контуру в процесі плавлення в індукційних плавильних печах дозволяється за наявності роз'єднувачів з дистанційним приводом. Вимикання контурних конденсаторів під напругою забороняється.

7.2.4.9. Система охолодження індуктора індукційних плавильних печей повинна мати блокування, що забезпечує зняття напруги з індуктора в разі припинення подачі води.

7.2.4.10. Нагрівальні пости, на яких виконуються операції термообробки і які є частиною спеціалізованих агрегатів (ковальсько-пресувальних і прокатних станів, трубозварювальних верстатів тощо), улаштовуються у вигляді окремих вузлів в агрегат.

7.2.4.11. Під час роботи на нагрівальному посту з відкритими нагрівальними індукторами, увімкненими через знижувальний узгоджувальний високочастотний трансформатор, повинні бути передбачені такі захисні заходи:

- кнопки керування нагрівом і вимкненням нагрівального поста повинні бути розташовані безпосередньо біля нагрівального індуктора в зручному для оператора-терміста місці;

- одна точка вторинної обмотки узгоджувального високочастотного трансформатора повинна бути заземлена в будь-якому місці;

- оператор-терміст повинен бути забезпечений індивідуальними засобами захисту;

- необхідно вивісити плакат "Установка деталі і торкання рукою до індуктора при ввімкненій напрузі забороняються".

7.2.5. Установки високої частоти

7.2.5.1. До установок високої частоти, що розглядаються в цьому підпункті, належать установки ультразвукової частоти та радіочастот, що використовуються для термообробки матеріалів (металів при індукційному нагріванні, непровідних матеріалів - в електричному полі конденсаторів) і для ультразвукової їх обробки.

7.2.5.2. Частота коливань генерувальної установки повинна періодично (після кожного ремонту, пов'язаного з демонтажем коливального контуру або його деталей) перевірятись на відповідність паспортним даним.

7.2.5.3. Експлуатація неекранованих нагрівальних постів, робочих конденсаторів або інших технологічних пристроїв, у яких рівень магнітного і електростатичного полів на робочому місці перевищує величини, установлені діючими санітарними нормами і нормами допустимих радіоперешкод, забороняється.

7.2.5.4. У технологічних елементах установок для ультразвукової обробки повинні бути передбачені заходи, що забезпечують відсутність електричних потенціалів у тих середовищах, з якими доводиться стикатися обслуговувальному персоналу. Усі високочастотні частини установки повинні бути екрановані відповідно до вимог санітарних норм і допустимих радіоперешкод.

7.2.5.5. Під час проведення налагоджувальних або ремонтних робіт під напругою із зняттям постійного огородження з установки або її деблокування особа, яка видає письмові розпорядження на ці роботи, зобов'язана впевнитись у необхідності зняття на робочому місці огородження (або деблокування) та передбачити додаткові заходи із створення безпечних умов роботи.

7.2.5.6. Під час проведення вимірювань на установці, що працює, забороняється виконувати будь-які регулювальні роботи, пов'язані з проникненням за постійні огородження і наближенням до струмовідних частин.

7.2.6. Установки плазмо-дугові та електронно-променеві

7.2.6.1. Установки плазмо-дугові й електронно-променеві (далі - електронно-променеві) повинні обслуговувати працівники, спеціально підготовлені для роботи на цих установках.

На основі інструкцій заводів-виробників з урахуванням місцевих умов повинні бути складені інструкції з експлуатації електронно-променевих установок для електротехнічних і електротехнологічних працівників.

7.2.6.2. Електронно-променеві установки повинні бути обладнані:

- електричним блокуванням, що вимикає вимикачі під час відкривання дверцят, огороджень блоків і приміщення електрообладнання;

- механічним блокуванням приводів роз'єднувачів, що допускає відкривання дверцят камер вимикача, а також роз'єднувачів випрямляча і блока розжарювання тільки в разі відключених роз'єднувачів.

Для контролю за технологічними процесами необхідно використовувати окуляри з світлофільтрами.

7.2.6.3. Відкривати дверцята блока сигналізації, кришку пульта керування й захисні кожухи електрообладнання увімкненої установки забороняється.

7.2.6.4. Ремонтні роботи в зоні променевого нагрівача електронно-променевої установки проводяться тільки після її вимкнення і накладання заземлення.

7.2.6.5. Рівень рентгенівського випромінювання електронно-променевих установок не повинен перевищувати значень, допустимих чинними санітарними нормами. У процесі експлуатації необхідно періодично проводити дозиметричний контроль.

У разі, якщо рівень рентгенівського випромінювання перевищує допустимий, слід негайно припинити роботу на електронно-променевій установці та вжити заходів для його зниження.

7.2.7. Котли електродні

7.2.7.1. Вимоги цього підпункту поширюються на електродні водогрійні та парові котли незалежно від робочого тиску і температури нагріву води в них, які живляться від джерел струму промислової частоти напругою до і понад 1000 В, призначені для системи опалення, гарячого водо- і паропостачання житлових, комунально-побутових, громадських і виробничих будівель, споруд, промислових і сільськогосподарських установок.

7.2.7.2. В експлуатацію допускаються тільки електродні котли, виготовлені на підприємствах, що мають спеціальний дозвіл на таке виробництво і технічні засоби для забезпечення їхнього якісного виготовлення відповідно до вимог державного стандарту або технічних умов, узгоджених в установленому порядку.

7.2.7.3. Електродні парові котли напругою понад 1000 В допускаються в експлуатацію після проведення комплексу перевірок та випробувань під контролем органів Держгірпромнагляду та отримання акта-допуску на підключення до електричної мережі органів Держенергонагляду.

7.2.7.4. На кожному електродному котлі після його установки повинні бути нанесені фарбою на видному місці або на спеціальній табличці такі дані:

- граничні величини питомого електроопору котлової води при температурі 20 град., Ом.см;

- робоча напруга у кіловольтах;

- максимально допустимий струм в амперах;

- кількість фаз.

7.2.7.5. Електродні котли і трубопроводи повинні мати теплову ізоляцію з матеріалу невеликої питомої ваги і низьким коефіцієнтом теплопровідності. Температура зовнішньої поверхні ізоляції не повинна перевищувати 45 град.

7.2.7.6. Електродні котли необхідно встановлювати в окремому приміщенні, у якому повинні бути передбачені дренажні пристрої для забезпечення аварійного та ремонтного відведення води із системи опалення або гарячого водозабезпечення. У цьому самому приміщенні можуть бути розміщені: інше технологічне обладнання, пристрої захисту й автоматики.

7.2.7.7. Електродні котли напругою до 1000 В дозволяється встановлювати у виробничих приміщеннях разом з іншим обладнанням.

В електрокотельні напругою вище 1000 В повинно бути передбачене окреме приміщення для розміщення електротехнологічного персоналу. У цьому самому приміщенні можуть бути розташовані пульти телекерування, телевимірювань, а також пристрої захисту й автоматики.

7.2.7.8. Водогрійний електродний котел повинен працювати на воді, яка має питомий електричний опір у межах, зазначених у паспорті котла. Перевірка цієї величини здійснюється перед пуском котла в експлуатацію або в разі зміни джерела водопостачання.

7.2.7.9. Підтримання необхідної величини питомого електричного опору котлової води в процесі роботи парового електродного котла здійснюється безперервною чи періодичною продувкою і добавками до конденсату живильної води згідно з виробничою інструкцією.

7.2.7.10. Виходячи з необхідності вирівнювання і дотримання графіка електроспоживання, забороняється експлуатувати електродні котли без автоматики, яка дозволяє їх роботу відповідно до графіка, заданого електропередавальною організацією.

7.2.7.11. Електродні котли можуть працювати без постійного оперативного персоналу за наявності автоматичного керування, що забезпечує ведення нормального режиму роботи електродних котлів, а також за наявності захисту, що забезпечує зупинку котла в разі порушення режимів роботи із сигналізацією на пульт керування. При цьому повинна бути передбачена можливість зупинки котла з пульта керування.

7.2.7.12. Значення струму в нормальному режимі роботи котла не повинно перевищувати розрахункове для даної установки і відповідати температурі води, що нагрівається, згідно з тепловим графіком.

7.2.7.13. Допустимі коливання фазного струму в робочому режимі визначаються під час випробування котла і не повинні перевищувати вказаних в інструкції з експлуатації.

Не допускається робота електродного котла при електричній потужності вище номінальної.

7.2.7.14. Електродний котел необхідно негайно вимкнути в разі:

- нещасного випадку;

- зникнення напруги на пристроях дистанційного, автоматичного керування і на контрольно-вимірювальних приладах;

- підвищення тиску в котлі вище допустимого на 10%;

- припинення подачі чи зниження об'єму витрат води через водогрійний котел нижче мінімально допустимої, а також в інших випадках, передбачених інструкцією з експлуатації електродного котла.

У виробничій інструкції можуть бути вказані й інші випадки, за яких електрокотли повинні бути аварійно вимкнені, а також указаний порядок усунення аварійного стану і пуску електродних котлів.

7.2.7.15. На кожен котел напругою понад 1000 В, установлений у котельні, повинен бути заведений журнал, у який заносяться дата, характер виду ремонту, огляду, заміна деталей, аварійні ситуації тощо.

7.2.7.16. Огляд електродних котлів, їх ремонт повинні виконуватись відповідно до графіків, затверджених особою, відповідальною за електрогосподарство, з урахуванням табл. 24 додатка 1, вимог заводів-виробників обладнання, виробничих інструкцій, реального стану обладнання.

7.3. Автономні електростанції

7.3.1. Вимоги цього підрозділу поширюються на автономні стаціонарні і пересувні джерела електричної енергії, такі як дизельні, бензинові, газотурбінні та інші електростанції одиничною потужністю до 1000 кВт (далі - автономні електростанції), що використовуються як основні або резервні джерела живлення струмоприймачів споживачів, але не працюють паралельно з електромережею електропередавальної організації.

Вимоги цього підрозділу розповсюджуються також на вітрові електричні установки (ВЕУ) одиничною потужністю до 20 кВт, підключені до електромережі напругою 0,38 кВ споживачів електричної енергії.

Автономні електростанції повинні експлуатуватись у відповідності до інструкції з експлуатації заводу-виробника. Схеми їх підключення до електромережі споживачів також повинні унеможливлювати подачу напруги в електромережу 0,22-0,38 кВ електропередавальної організації.

7.3.2. До експлуатації допускаються автономні електростанції, на яких повністю змонтовані, перевірені і випробувані в необхідному обсязі електрообладнання, пристрої захисту та автоматики, контрольно-вимірювальні прилади і сигналізація, засоби захисту.

7.3.3. Під час приймання в експлуатацію автономної електростанції режим роботи нейтралі електростанції і захисні заходи з електробезпеки повинні відповідати режиму роботи нейтралі та захисним заходам, реалізованим в електромережі споживача.

7.3.4. Підключення автономної електростанції до електромережі споживача вручну дозволяється тільки за наявності блокувань між комутаційними апаратами, що унеможливлюють одночасну подачу напруги в мережу споживача і в мережу електропередавальної організації.

7.3.5. Автоматичне ввімкнення резервної автономної електростанції у разі зникнення напруги з боку електромережі електропередавальної організації повинно здійснюватись за допомогою пристроїв автоматики, що забезпечують попереднє вимкнення комутаційних апаратів електроустановок споживача від мережі електропередавальної організації та наступну подачу напруги електроприймачам від автономної електростанції. При цьому наявність електромеханічного блокування в електромережі споживача є обов'язковою.

7.3.6. Перед уведенням в експлуатацію автономної електростанції споживач повинен розробити та узгодити з електропередавальною організацією інструкцію про порядок включення в роботу автономної електростанції та положення про взаємовідносини з електропередавальною організацією в частині оперативно-диспетчерського керування.

Інструкція про порядок включення в роботу автономної електростанції обов'язково повинна включати:

- список осіб споживача, які мають право оперативних переговорів з оперативним персоналом електропередавальної організації та право оперативних перемикань;

- наказ про призначення особи, відповідальної за технічний стан і експлуатацію автономної електростанції;

- номери телефонів диспетчерського зв'язку електропередавальної організації;

- узгоджену електропередавальною організацією електричну схему приєднання автономної електростанції до мережі електропередавальної організації.

7.3.7. Для обслуговування автономної електростанції та забезпечення її справного технічного стану повинні бути призначені працівники, підготовлені згідно з вимогами Правил, і такі, що мають відповідну групу з електробезпеки. Обслуговуючі працівники у своїх діях повинні керуватися вимогами заводу-виробника електростанції, інструкції щодо її обслуговування й експлуатації, інших НД та цих Правил.

7.3.8. На кожну автономну електростанцію повинні бути встановлені регламент технічного обслуговування її обладнання, технологія і періодичність регламентних робіт.

Регламент технічного обслуговування повинен передбачати:

- візуальний огляд обладнання;

- контроль кріплення обладнання і вузлів;

- перевірку справності систем автоматики, захистів і діагностики (у тому числі тестування), стану ЗВТ;

- проведення спеціальних вимірів, перевірок, регулювання і змащення вузлів, облік окремих деталей, що вичерпали ресурс;

- заміну масла, деталей чи вузлів, зношених у процесі експлуатації;

- відновлення лакофарбових покрить у разі їхнього пошкодження;

- перевірку й випробування електрообладнання.

Технічне обслуговування та ремонт ВЕУ повинні проводитися в денний час доби.

7.3.9. Для кожного виду технічного обслуговування та ремонту автономної електростанції повинен бути визначений термін з урахуванням документації заводу-виробника. Огляд станції, що перебуває у резерві, повинен проводитися не рідше ніж один раз на три місяці.

7.3.10. Відомості про готовність до пуску автономної електростанції, тривалість її роботи на неробочому ході або під навантаженням, а також результати оглядів і перевірок роботи станції повинні оформлюватися в експлуатаційному журналі (формулярі) та відображатись на електричній схемі (макеті).

7.3.11. Особливості експлуатації ВЕУ полягають у:

- можливості установлення без огородження і розміщення її під відкритим небом;

- основному обладнанні ВЕУ, розташованому на висоті;

- електромагнітному випромінюванні від ВЕУ, яке може впливати на роботу систем радіозв'язку;

- неможливості сталого забезпечення виробництва електроенергії;

- розкиданні деталей на значні відстані в разі аварійного руйнування ротора ВЕУ;

- високому ступені автоматизації керування роботою ВЕУ;

- залежності роботи ВЕУ від швидкості вітру, що вимагає прийняття спеціальних рішень щодо організації та обсягів приймальних випробувань, комплектації документацією і технічними засобами.

7.3.12. Метеорологічне забезпечення є одним із складових чинників щодо забезпечення надійної експлуатації ВЕУ. До завдань метеорологічного забезпечення повинні входити:

- вимірювання і реєстрація фактичних параметрів вітру (напрямок і швидкість) на території розташування ВЕУ;

- одержання поточних і прогнозованих метеоданих Державної гідрометеорологічної служби (далі - метеорологічна служба) для даної місцевості.

На підставі прогнозованих метеоданих слід планувати ведення оптимального режиму роботи ВЕУ та загалом уживати заходів для запобігання і зменшення збитків від стихійних явищ.

7.3.13. Споживачі, що мають ВЕУ, повинні регулярно одержувати від місцевої метеорологічної служби такі поточні дані:

- швидкість і напрямок вітру;

- температура, атмосферний тиск і вологість;

- кількість і вид опадів;

- утворення ожеледі;

- штормові попередження.

Обсяг метеорологічних прогнозів, терміни і порядок їх надання споживачу повинні бути погоджені ними з місцевою метеорологічною службою.

7.3.14. У разі відсутності на ВЕУ засобів вимірювальної техніки, що реєструють швидкість і напрямок вітру, споживачі повинні встановлювати метеовишки з вітровимірювальними приладами, що реєструють параметри в безперервному режимі.

Експлуатація ВЕУ без реєстраторів швидкості і напрямку вітру забороняється.

Пуск ВЕУ забороняється у разі сейсмічних та інших природних впливів (обмерзання, паморозь, град, снігопад), що перевищують допустимі показники, наведені в заводській документації чи інструкції з експлуатації.

7.3.15. На ВЕУ з асинхронними генераторами повинна здійснюватися компенсація реактивної потужності, споживаної генераторами.

Експлуатація ВЕУ без необхідної компенсації реактивної потужності не допускається.

7.3.16. Система автоматичного керування і контролю ВЕУ, крім загальних задач автономної електростанції споживача з вироблення електричної енергії, повинна забезпечувати:

- стійке підтримання номінального навантаження незалежно від швидкості вітру;

- надійне обмеження частоти обертання ротора в допустимих межах у разі миттєвого скидання електричного навантаження, пов'язаного з відключенням ВЕУ від електричної мережі споживача і можливістю пошкодження вітроколеса;

- орієнтацію ротора (контроль орієнтації) за напрямком вітру;

- аварійну зупинку ВЕУ.

7.3.17. Автономна електростанція повинна бути негайно зупинена дією захистів або відключена оперативним персоналом у випадках, передбачених пунктом 6.5.17, а також за умов:

- витікання масла;