Про затвердження Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоровя, частини п’ятої статті 29 Закону України "Про культуру", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету"

1. Затвердити Порядок забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням і освітленням відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту" (додається).

2. Уважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про порядок забезпечення безплатними квартирами з опаленням і освітленням педагогічних, медичних, ветеринарних, культурно-просвітницьких працівників і кіномеханіків, затверджену Мінфіном УРСР (N 10-07), Міносвіти УРСР (N 1/1-9), Мінздоров'я УРСР (N 10.03/66), Мінкультури УРСР (N 15-717), Держагропромом УРСР (N 36-23) від 21.09.88.

3. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству освіти і науки, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству культури і туризму в межах своєї компетенції надавати роз'яснення з питань забезпечення окремих категорій громадян безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням.

1.1. Цей Порядок визначає умови забезпечення безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням і освітленням (далі - гарантії) осіб, які мають таке право відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру.

1.2. Дія Порядку поширюється на педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників та працівників культури установ (закладів) державної та комунальної форм власності незалежно від відомчого підпорядкування, на пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками в сільській місцевості і селищах міського типу, медичними та фармацевтичними працівниками, які раніше працювали в селах і селищах, і проживають в таких населених пунктах.

1.3. Гарантії надаються незалежно від того, хто є наймачем (власником) житла і форми власності на нього.

1.4. Гарантії не поширюються на членів сімей осіб, визначених цим Порядком.

Право на безплатне користування житлом (квартирою) з опаленням і освітленням мають:

педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і перелік посад яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" (із змінами);

працівники культури, які працюють у бібліотеках, клубних закладах сільської місцевості і селищ міського типу, та працівники музеїв, закладів музейного типу, які проживають у селах і селищах міського типу і на яких поширюється чинність статті 20 Основ законодавства України про культуру;

медичні та фармацевтичні працівники (лікарі, провізори, фахівці з базовою та неповною вищою медичною та фармацевтичною освітою незалежно від найменування посади), які проживають і працюють в селах та селищах;

пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками в сільській місцевості і селищах міського типу, медичними та фармацевтичними працівниками в селах і селищах, проживають у таких населених пунктах, мають відповідний стаж роботи не менше трьох років і на момент виходу на пенсію користувалися правом на гарантії.

3.1. Надання гарантій забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. Обсяги коштів на забезпечення гарантій щорічно визначаються законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

3.2. Бюджетні установи (заклади) ведуть персоніфікований облік працівників, які мають право на відповідні гарантії, та щомісячно надають інформацію про них головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідно до постійного місця проживання працівників зазначених установ (закладів) за формою згідно з додатком.

У разі ненадходження такої інформації розпорядники коштів не провадять розрахунки з підприємствами та організаціями, що надали послуги.

3.3. Органи праці та соціального захисту населення як головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, спрямованих на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, відшкодовують підприємствам та організаціям-постачальникам послуг витрати за надані гарантії відповідним категоріям працівників установ (закладів) державної і комунальної форми власності та пенсіонерам.

3.4. Працівникам, які перебувають відповідно до законодавства у відпустці по догляду за дитиною (у тому числі без збереження заробітної плати), гарантії надаються на таких самих умовах, що і працюючим.

3.5. Особи, які працюють за сумісництвом, користуються гарантіями за місцем основної роботи.

3.6. Педагогічним працівникам, для яких педагогічна робота є основною, гарантії надаються незалежно від їх педагогічного навантаження.

Медичним, фармацевтичним працівникам та працівникам культури, які працюють на умовах неповного робочого дня, гарантії надаються на загальних підставах, якщо вказана робота для них є основною.

3.7. Адміністративне підпорядкування місту сільського населеного пункту або селища міського типу не позбавляє права на гарантії осіб, які мають на них право.

3.8. Особа, яка орендує житло, на підставі довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування має право на гарантії на загальних підставах.

3.9. Особа, яка має право на одні й ті ж пільги згідно з кількома законами України, користується цими пільгами відповідно до одного закону України за її вибором.

3.10. Пенсіонер, який проживав у сільській місцевості або селищі міського типу або селищі і користувався гарантіями, у разі переїзду до міста на постійне чи тимчасове місце проживання втрачає право на гарантії.

3.11. Право на гарантії зберігається за пенсіонерами у випадках:

віднесення сільського населеного пункту до категорії селища міського типу, селища міського типу - до категорії міста;

продовження трудової діяльності;

призначення пенсії за віком, по інвалідності чи за вислугу років;

дострокового виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

3.12. Педагогічні, медичні, фармацевтичні працівники та працівники культури, а також пенсіонери з числа педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників, які працювали в установах (закладах) колишнього СРСР, забезпечуються гарантіями на загальних підставах.

3.13. Право пенсіонерів на гарантії підтверджується довідкою, виданою відділом освіти, відділом охорони здоров'я райдержадміністрації або адміністрацією установи (закладу), у якому вони працювали, сільською або селищною радою (у разі ліквідації закладу тощо) за постійним місцем проживання пенсіонера на підставі записів у трудовій книжці.

4.1. Особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, гарантії надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96 N 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

4.2. Норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.