Про затвердження Інструкції про провадження дізнання у Збройних Силах України

На виконання вимог Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" та з метою зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України

1. Затвердити Інструкцію про провадження дізнання у Збройних Силах України, що додається.

2. Наказ Міністра оборони України від 20.08.95 N 235 "Про затвердження Інструкції про проведення дізнання у Збройних Силах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.11.95 за N 413/949, уважати таким, що втратив чинність.

3. Наказ Міністра оборони України від 29.05.2006 N 297 "Про внесення Змін до Інструкції про проведення дізнання у Збройних Силах України" скасувати.

4. Наказ розіслати до окремої військової частини.

1.1. Відповідно до статті 101 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) органами дізнання у Збройних Силах України є: начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини; командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах;

командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України.

1.2. Дізнанням є провадження передбачених чинним законодавством заходів з метою виявлення ознак злочину й осіб, що його вчинили.

1.3. Для провадження дізнання наказом командира військової частини призначаються дізнавачі строком на два роки з числа найбільш підготовлених для цього офіцерів. Один з них, який має досвід і навики у провадженні дізнання, призначається старшим дізнавачем. Копія наказу про призначення дізнавачів направляється військовому прокурору та начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого дислоковані органи військового управління, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації.

Дізнавачі призначаються з розрахунку:

на бригаду, полк (корабель 1 рангу) - 3-4 дізнавачі; на окремий батальйон (корабель 2 рангу, 3 рангу) - 2-3 дізнавачі; на окрему роту (корабель 4 рангу) - 1-2 дізнавачі; на управління та штаби (вище полку) і установу (військовий навчальний заклад) - 2-3 дізнавачі.

1.4. Дізнання в кримінальних справах, які знаходяться у провадженні Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, здійснюється офіцерами підрозділів дізнання Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

2.1. Керівництво провадженням дізнання здійснює начальник органу дізнання, який порушив кримінальну справу. Як орган дізнання, він зобов'язаний давати вказівки дізнавачу про те, що саме підлягає встановленню і в якому обсязі, які слідчі дії необхідно провести у визначений строк.

2.2. З метою поліпшення якості провадження дізнання начальник органу дізнання вивчає роботу дізнавачів і вживає заходів щодо усунення недоліків, організовує заняття з правової підготовки дізнавачів. Для отримання практичних навиків з розслідування злочинів дізнавачі за планом начальника органу дізнання, узгодженого з військовим прокурором, беруть участь у навчальних зборах дізнавачів, і протягом 10 діб на рік проходять стажування у військовій прокуратурі.

Відрядження дізнавачів до військових прокуратур здійснювати відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17 січня 2000 року N 9, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2000 року за N 58/4279.

2.3. Старші командири і начальники зобов'язані дбати про підвищення правової підготовки органів дізнання, уключати її в плани командирського навчання, щорічно підбивати підсумки роботи органів дізнання і вживати заходів щодо її вдосконалення.

У разі виявлення порушень кримінально-процесуального законодавства під час провадження дізнання старший командир повідомляє про це військового прокурора.

2.4. Згідно зі статтею 227 КПК України нагляд за виконанням законів органами дізнання у Збройних Силах України здійснюють відповідні військові прокуратури.

2.5. Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві та до суду.

Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги заносяться до протоколу, який підписується заявником і особою, яка прийняла скаргу. Дізнавач зобов'язаний протягом доби через орган дізнання направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями.

У разі відмови прокурора скасувати постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи ця постанова може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 КПК України.

Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції під час попереднього розгляду справи або під час розгляду її по суті, якщо інше не передбачено КПК України.

Скарга на постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу дізнання або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови (стаття 236-1 КПК України.

3.1. Дізнавач зобов'язаний:

проводити дізнання у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства і цієї Інструкції;

складати план розслідування, визначати послідовність проведення слідчих дій і вживати всіх необхідних заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин скоєного злочину;

не розголошувати дані дізнання;

доповідати органу дізнання про всі виявлені в процесі дізнання порушення законодавства, а також інші порушення в організації служби та виконанні військовослужбовцями й іншими особами своїх службових обов'язків, які сприяли скоєнню злочину.

Дізнавач несе відповідальність за своєчасне і законне проведення слідчих дій.

3.2. Під час провадження дізнання дізнавач має право:

проводити допити військовослужбовців та інших громадян, які є свідками чи потерпілими в кримінальній справі;

ознайомитись в розташуванні військової частини з необхідними документами і отримувати за письмовим запитом їх оригінали чи копії для долучення до кримінальної справи;

самостійно приймати рішення про проведення необхідних слідчих дій та проводити їх, за винятком випадків, якщо законом передбачено отримання санкції від прокурора чи згоди від суду;

доповідати безпосередньо начальнику органу дізнання про хід проведення дізнання.

На час провадження дізнання дізнавач звільняється від виконання службових обов'язків і забезпечується за необхідності автотранспортом і засобами зв'язку.

4.1. За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами КПК України, проводить слідчі дії не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 КПК України, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється з додержанням вимог, передбачених статтею 209 КПК України.

4.2. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий або особливо тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених частиною 2 статті 108 КПК України, дізнання провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи.

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 165-2 КПК України, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Якщо у справі про тяжкий або особливо тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Класифікація злочинів за ступенем їх тяжкості проводиться згідно з вимогами статті 12 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

4.3. Орган дізнання, за наявності ознак злочину, що не є тяжким, порушує кримінальну справу і, керуючись правилами КПК України проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила (додаток 4, 5, 6, 7, 11, 12 до Інструкції). Після цього орган дізнання, додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 КПК України, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження (додаток 8, 13 до Інструкції).

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених частиною 2 статті 108 КПК України.

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

4.4. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє військового прокурора та начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого дислоковані органи військового управління, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації.

Отримавши повідомлення про скоєний злочин, орган дізнання в той самий день порушує кримінальну справу, про що виноситься постанова. У постанові мають бути вказані час, місце, ким вона складена, привід і підстави порушення справи, стаття КК України, за ознаками якої вона порушується і кому доручено провадження дізнання в даній кримінальній справі. Ця постанова оформлюється відповідно до зразка (додатки 1, 9, 14 до Інструкції).

Дізнавач перед початком провадження дізнання виносить постанову про прийняття справи до свого провадження (додатки 2, 10 до Інструкції).

Копії цих постанов орган дізнання протягом доби направляє прокуророві.

У разі порушення кримінальної справи орган дізнання зобов'язаний вручити або надіслати копію постанови про порушення кримінальної справи особі, щодо якої порушено справу, потерпілому, представнику потерпілого, захиснику чи законному представнику підозрюваного або обвинуваченого, з дотриманням вимог статті 98-2 КПК України та роз'яснити порядок її оскарження, передбачений статтею 236-7 КПК України.

4.5. Дізнавач не може брати участі в провадженні дізнання і його кандидатура підлягає відводу, якщо він проходить службу в тому самому підрозділі і за своїм службовим станом є прямим начальником або підлеглим особи, щодо якої порушено кримінальну справу, а також за наявності підстав, указаних у статті 60 КПК України.

За наявності цих підстав особа, яка провадить дізнання, повинна заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. На цих підставах відвід особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками.

Питання про відвід особи, яка провадить дізнання, вирішується прокурором на підставі її заяви про відвід або самовідвід.

4.6. На орган дізнання покладається обов'язок ужити необхідних, передбачених чинним законодавством заходів з метою розкриття злочину і встановлення осіб, що їх скоїли. Дізнання має бути проведено повно й об'єктивно. Підлягають дослідженню обставини як такі, що обвинувачують, і такі, що виправдовують обвинуваченого, а також усі обставини як обтяжуючі, так і пом'якшуючі його відповідальність.

У процесі провадження дізнання орган дізнання зобов'язаний виявляти причини та умови, які сприяли скоєнню злочину та вносити подання про вжиття заходів для їх усунення в порядку, визначеному статтею 23-1 КПК України.

4.7. Під час провадження дізнання підлягають доказуванню:

подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

4.8. Особа, яка провадить дізнання в справах, що перебувають в її провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому статтею 66 КПК України, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, службових (посадових) осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, що можуть встановити необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, їх захисниками, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями.

У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання в справах, які перебувають в її провадженні, вправі доручити підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі.

5.1. З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, дізнавач проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.

Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.

Про результати огляду дізнавач складає протокол.

5.2. Під час проведення зовнішнього огляду трупа обов'язково запрошується судово-медичний експерт, а за неможливості його участі - найближчий лікар.

5.3. Огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень.

Дізнавач може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результатах справи.

В необхідних випадках дізнавач проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.

Органи внутрішніх справ зобов'язані подавати дізнавачу допомогу в проведенні огляду.

Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, а також пред'явлення їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це неможливо, за місцем провадження у справі.

5.4. Про результати огляду дізнавачем складається протокол, у якому описується все виявлене в такий послідовності, в якій проводився огляд. У протоколі огляду вказуються: місце і дата проведення огляду, час його початку і закінчення, військове звання і прізвище дізнавача, прізвище, ім'я, по батькові, адреса кожної особи, яка брала участь в огляді, яка територія чи приміщення були оглянуті, їх розміри, точне місцезнаходження предметів, виявлених слідів або речових доказів, які технічні засоби використовувалися, а також інші обставини, що впливають на хід справи. У кінці протоколу має бути перелічене все вилучене під час огляду (додаток 3 до Інструкції).

Протокол зачитується всім особам, які брали участь в огляді, при цьому їм має бути роз'яснено право робити зауваження, які підлягають занесенню до протоколу. Складені на місці події плани, схеми і сам протокол огляду підписуються дізнавачем, понятими та іншими особами, які брали участь в огляді. Ці документи, а також фотографічні негативи, зліпки і відбитки слідів, виконані під час проведення огляду, додаються до протоколу.

5.5. Дізнавач, за дорученням слідчого, має право провести освідування підозрюваного, свідка або потерпілого для встановлення на їх тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет, якщо при цьому не потрібен судово-медичний експерт. Про проведення освідування дізнавач складає постанову, яка обов'язкова для особи, котра підлягає освідуванню. Освідування проводиться в присутності понятих, а за необхідності - за участю лікаря. Дізнавач не може бути присутній під час освідування особи протилежної статі, яке проводиться лікарем за участю понятих тієї самої статі, якщо ця слідча дія супроводжується оголенням особи, що підлягає освідуванню. Під час освідування не допускаються дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я.

6.1. Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли сліди злочину або були об'єктами злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

6.2. Речові докази, виявлені дізнавачем під час огляду, повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання (додаток 9 до Інструкції).

Речові докази зберігаються разом при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

При передачі справи від одного органу дізнання до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду речові докази передаються разом із справою.

6.3. В окремих випадках речові докази можуть бути, до вирішення справи в суді, повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують на момент повернення.

7.1. Особа, викликана органом дізнання як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання має право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і 136 КПК України.

За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України.

За злісне ухилення від явки до органів дізнання свідок несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за відмову дати показання про відомі обставини в справі - за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Свідка можна допитувати про обставини, які підлягають установленню з даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. Свідок допитується окремо у відсутності інших свідків.

Не можуть бути допитані як свідки особи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи через свої фізичні і психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них.

7.2. Свідок викликається органом дізнання повісткою, яка вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності - кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому органу сільської, селищної, міської, районної в місті Рад чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.

В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені статтями 70 і 71 КПК України.

7.3. Перед допитами свідків дізнавач готує необхідні матеріали, визначає послідовність допитів і намічає основні питання, за якими їх необхідно допитати.

7.4. Свідок допитується за місцем провадження дізнання, а в разі необхідності в місці його перебування.

Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При цьому дізнавач вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.

Перед допитом дізнавач встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім дізнавач з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, дізнавач ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

7.5. Про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 КПК України. Крім того, в протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.

У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно.

Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності дізнавача, про що зазначається в протоколі.

По закінченні допиту дізнавач пред'являє свідкові протокол для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний дізнавачем. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки заносяться дізнавачем до протоколу.

Протокол підписують свідок, дізнавач і особи, що були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо (додаток 4, 11, 12 до Інструкції).

7.6. Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом дізнавача - до 16 років, проводиться за тими ж правилами статті 167 КПК України в присутності педагога, а при необхідності - лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього (додаток 5 до Інструкції).

До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої зауваження і з дозволу дізнавача задавати свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Дізнавач вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.

Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку, роз'яснюється його обов'язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання він не попереджується.

7.7. Потерпілий - це особа, яка постраждала від злочину і, з одного боку, може знати і повідомляти такі факти й обставини, які нікому іншому не відомі і іншим шляхом з'ясовані бути не можуть, а з іншого боку, потерпілий може мати свій певний інтерес у справі (він може бути цивільним позивачем і зацікавленим у певному розмірі відшкодування шкоди тощо), що може впливати на його показання. З урахуванням цих обставин необхідно здійснювати оцінку і перевірку показань потерпілого.

Допит потерпілого проводиться із додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 і 3 статті 167 КПК України.

8.1. Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 КПК України, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду скарга затриманого негайно надсилається начальником місця досудового ув'язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165-2 КПК України. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця попереднього ув'язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

8.2. Виклик і допит підозрюваного провадиться з додержанням правил, встановлених статтями 134 - 136, 145 і 146 КПК України.

Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадків, коли він відмовляється від захисту і його відмова прийнята.

Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права, передбачені статтею 43-1 КПК України, а також повідомлено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка в протоколі його допиту.

8.3. Військовослужбовці, а також призвані на збори військовозобов'язані, затримані за підозрою у вчиненні злочину, направляються на гауптвахту.

Особи, затримані за підозрою у вчиненні одного і того ж злочину, за письмовим розпорядженням органу дізнання утримуються окремо.

Звільнення проводиться начальником місця тримання затриманих за постановою дізнавача, слідчого або прокурора відповідно до вимог пункту 48 додатка 12 до статті 218 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України.

9.1. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

9.2. На підставі статті 114 КПК України слідчі з розслідуваних ними справ вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових і слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Доручення і вказівки слідчого військової прокуратури оскаржуються військовому прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням даної справи. Принесення скарг не припиняє виконання доручень і вказівок.

9.3. За необхідності допиту особи, яка знаходиться в іншому районі, начальник органу дізнання направляє туди дізнавача або звертається з дорученням на підставі статті 118 КПК України до відповідного органу слідства та дізнання за місцем проживання свідка, потерпілого з цивільних осіб.

У дорученні зазначаються: необхідна інформація про особу, яка повинна бути допитана (прізвище, ім'я, по батькові, адреса, місце служби, посада); обставини, з приводу яких належить провести допит; перелік питань, що підлягають поясненню.

За дорученням мають проводитись й інші слідчі дії. Доручення, що надійшли з інших районів, повинні бути виконані у строк не більше десяти діб.

10.1. Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором.

За наявності обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, передбачених статтею 6 КПК України, орган дізнання закриває кримінальну справу, про що складається мотивована постанова.

У постанові зазначаються суть справи, підстави для її закриття, рішення про скасування запобіжного заходу і заходи із забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення щодо питання про речові докази (додаток 15 до Інструкції).

Копія постанови про закриття справи у добовий строк надсилається військовому прокурору, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій (додаток 17 до Інструкції).

11.1. Документи кримінальної справи потрібно писати чітко і розбірливо. Усі документи кримінальної справи мають бути підшиті до обкладинки, пронумеровані і занесені до опису.

Якщо військова частина має умовне найменування, забороняється у документах кримінальної справи вказувати дійсне найменування військової частини.

За необхідності, в залежності від змісту, документам кримінальної справи надається відповідний гриф секретності (обмеження доступу).

11.2. Кримінальні справи зберігаються і пересилаються за правилами секретного діловодства.

11.3. У підрозділах дізнання органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України облік кримінальних справ ведеться відповідно до Інструкції про єдиний облік злочинів, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства оборони України, Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної судової адміністрації України від 25.05.2010 N 21/135/281/240/499/354/367/159/69.

12.1. Порядок провадження у справах про злочини, передбачені частиною 1 статті 133, статтею 164, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 186, частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 194, частиною 1 статті 194-1, частиною 1 статті 202, частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 212-1, частиною 1 статті 213, частиною 1 статті 225, частиною 1 статті 226, частиною 1 статті 245, статтями 246, 247, частиною 1 статті 248, частиною 1 статті 249, статтею 250, частиною 1 статті 270-1, частиною 1 статті 296, статтею 395 Кримінального кодексу України визначається загальними правилами КПК України, за винятками, встановленими статтями глави 35 КПК України.

12.2. У справах про злочини, перелічених у пункті 12.1, органи дізнання не пізніше ніж у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості в правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, що мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, в разі неможливості в десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів.

У правопорушника береться зобов'язання з'являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання (додаток 21 до Інструкції).

12.3. Про обставини вчиненого злочину складається протокол, у якому зазначаються: час і місце його складення; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікація злочину за статтею КК України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд (додатки 16, 18, 19, 20 до Інструкції).

Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурору.

Командир військової частини А0000 полковник Довженко І.М., розглянувши матеріали про хуліганські дії рядового військової частини А0000 Остапчука В.П., які надійшли від начальника Бузького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,

встановив:

рядовий Остапчук В.П., знаходячись 24 квітня 2006 року у звільненні в селі Михайлівське Бузького району Львівської області, уживав спиртні напої і, будучи в стані сп'яніння, грубо порушив громадський порядок: лаявся на вулиці брудною лайкою і зачіпав громадян. О 17 годині того самого дня Остапчук В.П. увірвався до кінозалу клубу села Михайлівське, побив там механіка клубу Петренка В.О. і зірвав заняття гуртка художньої самодіяльності. О 17 годині 29 хвилин Остапчук В.П. був затриманий працівниками міліції.

Беручи до уваги, що в цих діях присутні ознаки злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України, керуючись статтями 94, 98 КПК України,

постановив:

1. Порушити кримінальну справу щодо рядового Остапчука Віктора Павловича за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України.

2. Проведення дізнання доручити старшому дізнавачу капітану Соколу О.М.

3. Копію постанови направити військовому прокурору Львівського гарнізону.

Старший дізнавач військової частини А0000 капітан Сокіл О.М., отримавши постанову командира військової частини А0000 полковника Довженка І.М. від 25.04.2006 про порушення кримінальної справи щодо рядового Остапчука В.П. за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України, і зважаючи на те, що проведення дізнання в даній справі доручено мені, керуючись статтею 113 КПК України,

постановив:

1. Указану справу прийняти до свого провадження.

2. Копію постанови направити військовому прокурору Львівського гарнізону.

Старший дізнавач військової частини А0000 капітан Сокіл О.М. у присутності понятих: Селіверстова Никифора Івановича, який проживає в селі Михайлівське, вулиця Братська, будинок 10, і рядового військової частини А0000 Коновалова Сергія Тимофійовича, з дотриманням вимог статей 85, 190 КПК України, провів огляд приміщення клубу села Михайлівське, де 24 квітня 2006 року було скоєно злочинні дії.

Перед початком огляду, відповідно до статті 127 КПК України, понятим роз'яснено їх обов'язок засвідчити підписом відповідність записів у протоколі виконаних дій, під час проведення яких вони були присутні, а також право робити зауваження з приводу проведених дій, що підлягають занесенню до протоколу.