Про затвердження Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Програму розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2010 року (далі - Програма), що додається.

2. Державному комітетові у справах національностей та міграції, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим разом із заінтересованими органами місцевого самоврядування щороку визначати поточні завдання із здійснення заходів, передбачених Програмою, та установити контроль за їх виконанням.

3. Державному комітетові у справах національностей та міграції подавати щороку до 15 квітня Кабінетові Міністрів України інформацію про стан виконання Програми.

Ця Програма спрямована на розв'язання соціально-економічних і культурно-освітніх проблем, пов'язаних з поверненням в Україну депортованих кримських татар і осіб інших національностей (далі - репатріанти), визначення пріоритетних завдань органів виконавчої влади щодо їх розселення, облаштування, адаптації та інтеграції в українське суспільство.

Протягом 1991-2005 років в Україну повернулося понад 258 тис. репатріантів. Більшість з них компактно проживає у мм. Севастополі та Сімферополі, а також у Сімферопольському, Бахчисарайському, Білогірському, Джанкойському, Кіровському, Красногвардійському і Ленінському районах Автономної Республіки Крим та Генічеському районі Херсонської області.

За межами України залишається близько 100 тис. кримських татар і осіб інших національностей, що можуть повернутися в Україну. Процес репатріації буде тривати ще протягом десятиліття, а кількість репатріантів може коливатися від 1,5 до 3 тис. осіб на рік. Загалом у період до 2010 року очікується повернення в Україну не менш як 15-20 тис. репатріантів.

Бюджетами різних рівнів починаючи з 1991 року окремим рядком передбачаються видатки, пов'язані з облаштуванням репатріантів. Кошти спрямовуються переважно на будівництво житла, інженерних комунікацій, об'єктів соціально-культурного призначення. Так, за 14 років на капітальне будівництво витрачено 818,4 млн. гривень, що дало змогу ввести в експлуатацію 400 тис. кв. метрів житла, побудувати сім шкіл на 2043 учнівських місця, прокласти водопроводи протяжністю 793 кілометри, лінії електропередачі - 1144 кілометри, дороги - 110 кілометрів, газопроводи - 178 кілометрів та ввести в експлуатацію інші об'єкти соціально-культурної інфраструктури.

Проте багато питань як у соціально-побутовій, так і в освітній та культурній сфері залишаються невирішеними. Так, на 1 січня 2006 р. забезпечено житлом близько 150 тис., або лише 60 відсотків репатріантів, з них за рахунок бюджетних коштів - понад 35 тисяч. Майже 115 тис. осіб самостійно придбали чи спорудили будинки.

На квартирному обліку перебуває 6 тис. сімей, а ще 17 тис. індивідуальних забудовників з числа репатріантів через відсутність коштів не в змозі завершити розпочате будівництво. Таким чином, нині не мають власного житла майже 100 тис. репатріантів.

Із 300 селищ і мікрорайонів компактного проживання репатріантів на сьогодні третину не забезпечено водою та електроенергією. Лише 18 селищ мають дороги з твердим покриттям. Практично відсутні мережі водовідведення. Потребують підтримки і заклади охорони здоров'я, освіти і культури.

Гострими залишаються питання створення для репатріантів робочих місць, забезпечення медичного обслуговування. Не відповідає потребам мережа шкіл та класів з кримськотатарською мовою навчання та мовами інших національностей з числа репатріантів, а також закладів культури, їх матеріально-технічна база, забезпечення бібліотек навчальних закладів навчальною, методичною, публіцистичною та художньою літературою. Потребують підтримки періодичні видання, що виходять на рідній мові репатріантів.

Необхідність прийняття Програми зумовлюється тим, що для розв'язання існуючих проблем потрібні значні бюджетні асигнування, а також комплексний підхід та спільність дій відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Основними завданнями Програми є:

формування зведеного реєстру репатріантів та членів їх сімей;

удосконалення системи розселення репатріантів, а також дотримання вимог щодо збереження довкілля;

будівництво та придбання житла для репатріантів, створення робочих місць, належної соціально-культурної інфраструктури;

задоволення потреби репатріантів у належному водо-, газо-, електропостачанні і водовідведенні, облаштуванні під'їзних доріг з твердим покриттям.

Пріоритетними напрямами виконання Програми є:

з питань розселення - розміщення репатріантів з урахуванням оцінки територіальних ресурсів та інженерної інфраструктури;

з питань забезпечення житлом та інженерною інфраструктурою - спорудження та придбання житла на вторинному ринку, будівництво об'єктів інженерної інфраструктури (водо-, газо-, електропостачання і водовідведення) та облаштування доріг з твердим покриттям;

з питань розвитку соціально-культурної сфери - розширення мережі закладів освіти, культури та охорони здоров'я (фельдшерсько-акушерські пункти), зміцнення їх матеріально-технічної бази, створення робочих місць.

Заходи, визначені Програмою, здійснюються в межах коштів, передбачених на її виконання щороку центральним і місцевим органам виконавчої влади у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел. Прогнозні обсяги фінансування наведено у додатку.

Для забезпечення виконання Програми передбачається здійснити такі заходи:

Будівництво житла для репатріантів і придбання житлових будинків (квартир) на вторинному ринку загальною площею близько 131 тис. кв. метрів.

Введення в експлуатацію мереж електропостачання загальною протяжністю 63 кілометри.

Будівництво мережі водопостачання загальною протяжністю 256,7 кілометра.

Введення в дію каналізаційних мереж протяжністю 30,2 кілометра.

Введення в дію газопроводу протяжністю 925 кілометрів.

Будівництво під'їзних доріг з твердим покриттям до місць компактного проживання репатріантів протяжністю 44,6 кілометра.

Реконструкція та завершення будівництва шести шкіл з кримськотатарською мовою навчання.

Спорудження чотирьох фельдшерсько-акушерських пунктів у місцях компактного проживання репатріантів.

Формування протягом 2006-2007 років зведеного реєстру репатріантів та членів їх сімей.

Сприяння репатріантам у створенні малих підприємств у місцях їх компактного проживання, розвиткові традиційних галузей сільського господарства, народних промислів і ремесел, сільського (зеленого) та етнографічного туризму, зокрема шляхом залучення іноземних інвестицій.

Зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів і закладів культури у місцях компактного проживання репатріантів.

Сприяння у забезпеченні підручниками, методичними посібниками і програмами навчальних закладів з кримськотатарською мовою навчання.

Удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для загальноосвітніх закладів з кримськотатарською мовою навчання та мовами інших національностей з числа репатріантів.

Сприяння будівництву протягом 2006-2007 років Республіканського кримськотатарського музею мистецтв і його філіалу - музею Амет-хана Султана у м. Алупці; завершення реконструкції Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру і створення при ньому школи-студії юного глядача; проведення реконструкції приміщення, в якому розташований кримськотатарський фольклорний ансамбль "Крим", та його матеріально-технічне забезпечення.

Сприяння поверненню культурних цінностей кримськотатарського народу та інших національностей з числа репатріантів, що були вивезені за межі України під час їх депортації.

Сприяння розвитку засобів масової інформації, що ведуть мовлення чи видаються рідною мовою репатріантів.

Забезпечення щорічного фінансування в межах коштів, передбачених на виконання Програми у державному і місцевих бюджетах на відповідний рік, видатків, пов'язаних з наданням одноразової матеріальної допомоги на завершення будівництва індивідуального житла, компенсацією витрат на переїзд та перевезення багажу репатріантів, постачанням питної води у місцях їх компактного проживання, задоволенням інших соціальних і культурних потреб.