• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про виконавче провадження

Верховна Рада України  | Закон, Перелік від 21.04.1999 № 606-XIV | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон, Перелік
  • Дата: 21.04.1999
  • Номер: 606-XIV
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон, Перелік
  • Дата: 21.04.1999
  • Номер: 606-XIV
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про виконавче провадження
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 24, ст.207 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 783-XIV від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік N 2241-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.54 N 2618-III від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.226 N 2893-III від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.96 N 3057-III від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.202 N 327-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 5, ст.46 N 542-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127 N 980-IV від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6 N 1095-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.37 N 1255-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140 N 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/2004 від 24.02.2004 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1416-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.256 N 1701-IV від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.412 N 1868-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 46, ст.511 N 2102-IV від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.30 N 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358 N 2711-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.430 N 2716-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.431 N 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 ) ( У тексті Закону слова "відділу Державної виконавчої служби" у всіх відмінках і числі замінено словами "відділу державної виконавчої служби" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 ) ( У тексті Закону слова "Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України", "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції" та "районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя" та "державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі - державні виконавці).
( Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1095-IV від 10.07.2003, N 2716-IV від 23.06.2005 )
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Департаменту державної виконавчої служби або державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
( Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
( Частина статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
Стаття 3. Рішення, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою
( Назва статті 3 в редакції Закону N 1255-IV від 18.11.2003, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1701-IV від 11.05.2004 )
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:
1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних та адміністративних справах;
( Пункт 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2875-IV від 08.09.2005 )
2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
( Пункт 3 статті 3 виключено на підставі Закону N 327-IV від 28.11.2002 )
4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
( Пункт 5 статті 3 виключено на підставі Закону N 1255-IV від 18.11.2003 )
6) рішення, ухвали, постанови господарських судів;
( Пункт 6 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
7) виконавчі написи нотаріусів;
( Пункт 8 статті 3 виключено на підставі Закону N 1095-IV від 10.07.2003 )( Пункт 9 статті 3 виключено на підставі Закону N 1095-IV від 10.07.2003 )
10) рішення третейських судів;
( Пункт 10 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )( Офіційне тлумачення положення пункту 10 статті 3 див. в РішенніКонституційного Суду N 3-рп/2004 від 24.02.2004 )
11) рішення комісій по трудових спорах;
12) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;
13-1) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини;
( Статтю 3 доповнено пунктом 13-1 згідно із Законом N 2618-III від 11.07.2001 )
14) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
15) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;
16) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення штрафу;
( Пункт 16 статті 3 в редакції Закону N 327-IV від28.11.2002 )
17) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на Державну виконавчу службу;
( Пункт 17 статті 3 в редакції Закону N 327-IV від28.11.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
18) визнана у встановленому порядку претензія.
( Статтю 3 доповнено пунктом 18 згідно із Законом N 1255-IV від 18.11.2003 )
Стаття 4. Заходи примусового виконання рішень
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 5. Обов'язки і права державних виконавців
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;
( Абзац другий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;
безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;
( Абзац п'ятий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
( Абзац шостий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
на підставі рішення суду накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
( Абзац сьомий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1095-IV від 10.07.2003, N 2631-IV від 02.06.2005 )
використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;
( Абзац восьмий частини третьої статті 5 в редакції Закону N 1095-IV від 10.07.2003 )
звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
( Абзац частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 327-IV від 28.11.2002 )
звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб;
( Абзац десятий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
( Абзац одинадцятий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцінки майна;
( Абзац дванадцятий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомки;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно ізЗаконом N 1095-IV від 10.07.2003 )
вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом шістнадцятим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об'єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом сімнадцятим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на:
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом вісімнадцятим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
1) будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом дев'ятнадцятим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
2) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом двадцятим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
3) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом двадцять першим згідноіз Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
4) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом двадцять другим згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
5) проведення землевпорядних та землеоціночних робіт;
( Частину третю статті 5 доповнено абзацом двадцять третім згідноіз Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Стаття 5-1. Повноваження начальника відділу примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби
( Назва статті 5-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та начальник відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
( Закон доповнено статтею 5-1 згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003, із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Стаття 6. Обов'язковість вимог державного виконавця
Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 7. Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Стаття 8. Контроль за законністю виконавчого провадження
Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
( Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.
( Частина друга статті 8 в редакції Закону N 1095-IV від 10.07.2003 )
Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, Департамент державної виконавчої служби та державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя.
( Статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003, в редакції Закону N 2716-IV від 23.06.2005 )
Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Виїмка чи вилучення виконавчого документа або виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду.
( Статтю 8 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 8-1. Посадові особи, які мають право проводити перевірку виконавчого провадження
Перевірити законність виконавчого провадження мають право:
1) директор Департаменту державної виконавчої служби та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;
2) начальники державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники, начальники відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у цій державній виконавчій службі та підпорядкованій державній виконавчій службі у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
( Пункт 2 статті 8-1 в редакції Закону N 2716-IV від23.06.2005 )( Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 8-2. Витребування виконавчого провадження
Посадові особи, зазначені у статті 8-1 цього Закону, вправі витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки.
Про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься постанова.
( Закон доповнено статтею 8-2 згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 8-3. Перевірка виконавчого провадження
Посадові особи, зазначені у статті 8-1 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Перевірка законності виконавчого провадження повинна бути проведена протягом 10 робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом 15 робочих днів, після надходження витребуваного виконавчого провадження.
На час перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається в постанові.
Про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.
Постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищестоящої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду.
( Закон доповнено статтею 8-3 згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 9. Виконання рішень іншими органами
У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 9 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Органи, установи, організації та особи, зазначені у частині першій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
( Частина статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
Глава 2
УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 10. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.
Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 11. Сторони виконавчого провадження
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
( Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
( Частина четверта статті 11 в редакції Закону N 327-IV від 28.11.2002 )
Стаття 11-1. Права і обов'язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні
Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.
За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачем боржник може передати стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу власне майно.
Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
( Закон доповнено статтею 11-1 згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 12. Представництво сторін у виконавчому провадженні
Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.
Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому провадженні відповідно до вимог закону.
Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.
( Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.
Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
Стаття 13. Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні
Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
1) особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених законом;
2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;
3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.
Стаття 14. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів.
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
( Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги. Розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліста визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.
( Частина четверта статті 14 в редакції Закону N 327-IV від 28.11.2002 )
За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем. Збитки, завдані сторонам неправдивим висновком експерта або спеціаліста, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
( Частина п'ята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Копія постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста у 3-денний строк з дня її винесення надсилається сторонам. Заявлений сторонами відвід експерту або спеціалісту вирішується в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону.
( Статтю 14 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 15. Участь у виконавчому провадженні перекладача
У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення, який не може перевищувати 10 днів. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.
( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що належить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій. Розмір винагороди за послуги перекладача визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
( Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.
( Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 16. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.
Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.
Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.
Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.
Стаття 17. Відводи державного виконавця, експерта, спеціаліста, перекладача
Державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов'язані заявити самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, про що виноситься постанова.
( Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Питання про відвід, самовідвід начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби вирішується наказом керівника відповідного органу вищого рівня. Наказ про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби може бути оскаржений у 10-денний строк до Департаменту державної виконавчої служби або до суду.
( Статтю 17 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладача вирішується вмотивованою постановою державного виконавця.
( Частина п'ята статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до іншого органу Державної виконавчої служби.
( Частина шоста статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, перекладача - у той же строк начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, а у разі його відмови - до суду.
( Частина сьома статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV від 23.06.2005 )
Посадові особи, що мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста чи перекладача, а також суд, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у термін до 3 діб.
( Статтю 17 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Глава 3
ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 18. Підстави для відкриття виконавчого провадження
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
( Абзац перший статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;
( Пункт 1 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) в інших передбачених законом випадках.
Стаття 18-1. Виконавчі документи
Виконавчими документами є:
1) виконавчі листи, що видаються судами на підставі:
рішень, вироків, ухвал, постанов судів;
рішень іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані й допущені на території України у встановленому законом порядку;
рішення третейського суду;
( Пункт 1 статті 18-1 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 1701-IV від 11.05.2004 )
2) ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом;
3) накази господарських судів, у тому числі ті, що видаються на підставі рішення третейського суду;
( Пункт 3 статті 18-1 в редакції Закону N 1701-IV від 11.05.2004 )
4) ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом;
5) виконавчі написи нотаріусів;
( Пункт 6 статті 18-1 виключено на підставі Закону N 1095-IV від 10.07.2003 )( Пункт 7 статті 18-1 виключено на підставі Закону N 1701-IV від 11.05.2004 )
8) посвідчення комісій по трудових спорах;
9) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
10) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
11) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;
( Пункт 12 статті 18-1 виключено на підставі Закону N 1095-IV від 10.07.2003 )
13) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
14) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на Державну виконавчу службу.
( Пункт 14 статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
( Закон доповнено статтею 18-1 згідно із Законом N 327-IV від 28.11.2002 )
Стаття 19. Вимоги до виконавчого документа
У виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
( Пункт 3 частини першої статті 19 в редакції Закону N 1255-IV від 18.11.2003 )
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
( Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )
Стаття 20. Місце виконання рішення
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
( Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV від 28.11.2002, N 2716-IV від23.06.2005 )
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
( Статтю 20 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1095-IV від 10.07.2003 )