Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист

Цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту звільнених з військової служби громадян та членів їх сімей.

Держава гарантує кожному ветерану військової служби рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також подає різні види допомоги шляхом:

реалізації права на працю відповідно до рівня професійної підготовки та цільових програм соціальної адаптації;

створення умов для підтримки та поліпшення здоров'я з метою забезпечення активного довголіття;

надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку;

реалізації цільових програм поліпшення житлових умов;

організації соціально-побутового обслуговування;

пенсійного забезпечення згідно з законодавством.

Законодавство України про статус ветеранів військової служби базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту громадян.

Ветерани військової служби та члени їх сімей нарівні з іншими громадянами користуються всіма соціально-економічними правами і свободами, закріпленими Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Ветерани військової служби при наявності у них підстав, визначених законодавством України, визнаються також ветеранами війни та ветеранами праці.

Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту ветеранів військової служби і членів їх сімей покладається на Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Головне управління командуючого Національною гвардією України, Службу безпеки України, Управління державної охорони України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство праці та соціальної політики України, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього Союзу РСР, а також інваліди I та II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Ветеранам військової служби надаються такі пільги:

1) безоплатне користування закладами охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань;

2) першочергове придбання ліків за рецептами лікарів;

3) першочергове медичне обстеження, диспансеризація та госпіталізація;

4) першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;

5) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань з оплатою 25 відсотків вартості путівок ветеранами військової служби і 50 відсотків - членами їх сімей;

6) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) ветеранами військової служби і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7) першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань;

8) право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду;

9) безоплатний проїзд і перевезення багажу ними та членами їх сімей при переїзді до вибраного місця постійного проживання після звільнення з військової служби в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами України;

10) безоплатний проїзд (туди і назад) у межах України один раз на два роки залізничним транспортом у купейному вагоні швидкого чи пасажирського потягу або водним чи автомобільним транспортом міжміського сполучення для лікування у санаторіях;

11) право на першочергове придбання квитків на всі види транспорту;

12) використання чергової відпустки за місцем роботи у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до 14 календарних днів на рік;

13) право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, в установі чи організації;

14) право переважного залишення на роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби, при скороченні чисельності або штату працівників.

Ветерани військової служби та члени їх сімей поряд з пільгами, передбаченими цим Законом, користуються пільгами, встановленими для них іншими нормативно-правовими актами.

У разі, коли право на одну і ту саму пільгу передбачено різними нормативно-правовими актами, ця пільга надається по одному із них за вибором ветерана військової служби.

Вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 - 9 статті 6 цього Закону.

У разі смерті ветерана військової служби його сім'ї або особі, яка здійснює поховання, подається допомога у проведенні похорону і в день їх звернення виплачується грошова допомога на поховання в розмірі тримісячної пенсії померлого (загиблого), але не менше п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Зазначена допомога здійснюється військовими комісаріатами та іншими відповідними органами за місцем проживання ветерана військової служби за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на соціальний захист населення, що виділяються в розпорядження відповідних центральних органів виконавчої влади та військових формувань.

Ветерани військової служби та члени їх сімей позбавляються права на пільги на період відбування ветераном військової служби призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Ветеранам військової служби вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ветерани військової служби згідно з законодавством України можуть створювати громадські організації, діяльність яких регулюється Законом України "Про об'єднання громадян".

Особи, винні у порушенні законодавства про статус ветеранів військової служби, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

1. Цей Закон набирає чинності з дня введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік".

2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України в місячний термін після введення в дію цього Закону:

подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.