• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про телебачення і радіомовлення

Верховна Рада України  | Закон від 21.12.1993 № 3759-XII | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 21.12.1993
  • Номер: 3759-XII
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 21.12.1993
  • Номер: 3759-XII
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про телебачення і радіомовлення
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 10, ст. 43 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 3760-XII від 21.12.93, ВВР, 1994, N 10, ст. 44 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 )
Цей Закон відповідно до Закону України "Про інформацію" регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:
абонент - юридична або фізична особа;
аудіовізуальна інформація - зорова інформація, що супроводжується звуком;
канал мовлення - сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для трансляції теле- та радіопередач;
ліцензія - письмовий дозвіл компетентного органу, що дає право на користування каналами мовлення;
мовлення (телебачення і радіомовлення) - передача на відстань звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів;
пряма трансляція - безпосереднє розповсюдження теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу;
радіомовлення - виробництво і розповсюдження аудіопрограм;
соціальне телерадіомовлення - передачі чи програми для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом освітнього, навчального та довідкового характеру;
трансляція - розповсюдження телевізійних або радіомовних програм з допомогою технічних засобів зв'язку;
телекомунікація - передача і приймання будь-яких знаків, сигналів зображення і звуку з допомогою електромагнітних засобів зв'язку (кабельного, оптичного і радіозв'язку);
телебачення - виробництво і розповсюдження аудіовізуальних передач та програм;
телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство, об'єднання, асоціація, компанія, радіостанція тощо) - юридична особа, зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми;
телерадіопрацівник - штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопередач та програм;
телерадіопрограма - сукупність телерадіопередач, що транслюються безпосередньо або в запису;
телерадіоцентр (телецентр, радіоцентр, технічний центр телерадіомовлення) - підприємство, що забезпечує технічну експлуатацію обладнання, призначеного для виробництва телерадіопередач та програм.
технічні засоби мовлення - сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми та передачі доводяться до споживачів.
Стаття 2. Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій
Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об'єктивності, достовірності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів та думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму, дотримання телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм моралі.
Телерадіоорганізації не мають права у своїх програмах розголошувати дані, що становлять державну таємницю або іншу таємницю, яка охороняється законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого державного і суспільного ладу, порушення територіальної цілісності України, вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від форм власності, мети створення і виду статутної діяльності телерадіоорганізацій, а також від способу розповсюдження телерадіоінформації, якщо їх передачі розраховані на масове приймання споживачами.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють створення і діяльність спеціальних телевізійних і радіомовних систем закритого типу (виробничих, технологічних, навчальних, службових тощо), радіоаматорський зв'язок, радіоспорт або інші види зв'язку, що діють на основі індивідуального виклику чи використовуються для поширення інформації спеціального призначення і не розраховані на масове приймання їх передач; на діяльність по неефірному прокату відео- та аудіопродукції в різних установах.
Стаття 4. Повноваження державних органів щодо телебачення і радіомовлення в Україні
Верховна Рада України визначає державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників цієї галузі.
Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.
Повноваження Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських та районних в Києві та Севастополі державних адміністрацій щодо розвитку телебачення і радіомовлення визначаються законодавством.
Стаття 5. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення
З метою реалізації та дотримання законодавства в галузі телебачення і радіомовлення та інших нормативних актів створюється Національна рада з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).
Національна рада є позавідомчим державним органом, який діє відповідно до Положення про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, затвердженого Верховною Радою України.
Склад Національної ради затверджується Верховною Радою України на термін обрання Верховної Ради України поточного скликання та Президента України у кількості 8 осіб: за поданням чотирьох кандидатур Головою Верховної Ради України та чотирьох - Президентом України.
Члени Національної ради обирають із свого складу Голову та його заступників.
Голова Національної ради та його заступники працюють на професійній основі, решта членів Національної ради - на громадських засадах.
Голова Національної ради та його заступники не можуть обіймати будь-які посади в інших державних та недержавних організаціях, установах та на підприємствах, одержувати разові винагороди за виконання робіт (крім гонорарів за творчу діяльність і викладацьку роботу), займатися підприємницькою діяльністю в галузі телебачення та радіомовлення, зупиняють членство у політичних партіях.
Члени Національної ради та працівники її апарату не можуть бути засновниками телерадіоорганізацій або брати участь у комерційній діяльності.
Основними функціями Національної ради є:
а) координація розробки єдиної концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України та участь у її здійсненні;
б) контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства в галузі телебачення і радіомовлення України та умов ліцензії;
в) видача телерадіоорганізаціям на конкурсній основі ліцензій на право використання каналів мовлення та часу мовлення;
г) контроль за раціональним використанням ресурсу частот;
д) визначення правил формування та зберігання тимчасового архіву телерадіопередач.
Національна рада має право:
- визнати ліцензію такою, що втратила чинність, якщо телерадіоорганізація не розпочала діяльність протягом року з дня її отримання;
- отримувати від усіх телерадіоорганізацій документи, відомості та пояснення щодо їх діяльності;
- проводити у межах своєї компетенції перевірку діяльності телерадіоорганізацій щодо умов та порядку використання каналів мовлення.
У разі порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства, умов ліцензії Національна рада вживає таких заходів:
попередження;
накладає штрафні санкції;
тимчасово зупиняє дію ліцензії або анулює її.
Національна рада подає Верховній Раді України щорічний звіт про свою діяльність і публікує його у засобах масової інформації.
Стаття 6. Заборона втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій
Втручання державних органів, органів місцевого, регіонального самоврядування, їх посадових осіб, об'єднань громадян, окремих громадян у творчу діяльність телерадіоорганізацій, а також цензура, як контроль за ідеологічним змістом передач, забороняються; контролюється лише зміст інформації, яка охороняється законом.
Стаття 7. Антимонопольні обмеження
Одна телерадіоорганізація, а також її структурні підрозділи з правами юридичної особи не мають права вести мовлення більш ніж на двох каналах по телебаченню і трьох каналах - по радіо на територію всієї країни, області, міста або іншого регіону, вказаного у ліцензії, крім кабельних (проводових) мереж та мовлення на зарубіжні країни.
Юридична або фізична особа не має права бути засновником (співзасновником) більш ніж однієї телерадіоорганізації.
Стаття 8. Захист інтересів національного телерадіовиробництва
З метою захисту інтересів національного телерадіовиробництва і спрямування інвестицій на розвиток національної бази телебачення та радіомовлення не менше 50 відсотків від загального обсягу мовлення кожної телерадіоорганізації мають становити передачі (фільми), виготовлені безпосередньо даною телерадіоорганізацією або іншими юридичними особами, які діють в Україні.
Стаття 9. Мова телерадіопередач та програм
Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.
Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території.
Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовою.
Стаття 10. Законодавство про телебачення і радіомовлення
Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Закону України "Про інформацію", цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до них.
Стаття 11. Структура національного телебачення і радіомовлення України
Структуру національного телебачення і радіомовлення України складають державні та недержавні телерадіоорганізації, засновані юридичними та фізичними особами відповідно до чинного законодавства України.
Стаття 12. Державні телерадіомовні організації України
Основу національного телебачення і радіомовлення України складають державні телерадіоорганізації, які утримуються на кошти державного бюджету і забезпечують телерадіотрансляцію на всю територію чи відповідний регіон України і на зарубіжну аудиторію.
У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються Конституцією, законами України та іншими актами законодавства України, реалізують основні завдання, визначені цим Законом, і щорічно звітують перед Національною радою.
Державним телерадіоорганізаціям надається пріоритетне право на користування державними телевізійною і радіомережами.
Щорічні надходження на рахунки державних телерадіоорганізацій від реклами та спонсорів не мають перевищувати 25 відсотків їх бюджету.
Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:
а) оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, розповсюдження офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади;
б) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва;
в) сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету в світі.
Розділ II. ЗАСНУВАННЯ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 13. Право на заснування телерадіоорганізацій
Право на заснування телерадіоорганізацій в Україні належить громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності, Верховній Раді України, Президенту України та іншим юридичним особам України.
В Україні забороняється створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства та діяльність цих організацій. Забороняється створення і діяльність телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, в статутному фонді яких більш ніж 30 відсотків іноземних інвестицій.
Іноземне інвестування телерадіоорганізацій України здійснюється під контролем та за згодою Національної ради.
Державна реєстрація телерадіоорганізації здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України про підприємство.
Для реєстрації засновник подає у відповідний орган заяву, рішення засновників про створення телерадіоорганізації, її статут та інші документи, передбачені чинним законодавством України.
Кожна телерадіоорганізація вноситься до Державного реєстру телерадіоорганізацій України, що ведеться Національною радою.
Стаття 14. Ліцензування каналів мовлення
Для отримання ліцензії на право користування каналами мовлення телерадіоорганізація, її засновник або уповноважений ним орган подає заяву до Національної ради.
У заяві повинні бути такі дані:
а) про засновника (для юридичної особи - назва, юридична адреса, банківські реквізити, а для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса);
б) назва телерадіоорганізації, її реквізити та інші вихідні дані (позивні, емблема тощо);
в) місцезнаходження створюваної телерадіоорганізації;
г) програмна концепція телерадіоорганізації відповідно до вимог цього Закону;
д) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;
е) територія, на яку передбачається розповсюдження програм чи передач;
є) передбачувана аудиторія;
ж) періодичність, час та обсяги мовлення (в тому числі виробництво власних передач);
з) вид мовлення (телевізійне, звукове, телетекст, інше);
и) спосіб розповсюдження програм (ефірний, кабельний, ефірно-кабельний, проводовий, супутниковий та інші);
і) місцезнаходження та технічні дані передавача.
До заяви додаються копії затверджених у встановленому порядку статутних документів телерадіоорганізації.
Заява про видачу ліцензії на право користування каналами мовлення телерадіоорганізації розглядається і рішення щодо неї приймається у місячний строк з дня її надходження до Національної ради з обов'язковим повідомленням про це рішення заявника.
Ліцензія на право користування каналом мовлення видається не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття рішення Національною радою за умови сплати грошового збору і є єдиною законною підставою на право користування каналом мовлення.
У ліцензії вказуються дані, які містяться у заяві про її видачу, а також: виділені канали мовлення, територія зони впевненого прийому, частка програм власного виробництва та їх тематичне спрямування, середньодобовий обсяг мовлення, зобов'язання, взяті телерадіоорганізацією під час конкурсного відбору, строк дії ліцензії, дата набрання ліцензією чинності, дата початку мовлення.
Під час проведення конкурсного відбору між заявниками на отримання ліцензії Національна рада враховує: інтереси телеглядачів і радіослухачів; необхідність захисту загальнонаціональних інтересів, поширення культурних цінностей; необхідність більш повного висвітлення позицій різних соціальних груп в теле- і радіопрограмах; відповідність умов, зазначених у заяві про видачу ліцензії, конкурсним умовам; відповідність технічних можливостей та творчого потенціалу в організації телерадіомовлення заявленим характеристикам, зобов'язанням телерадіоорганізацій щодо ведення соціального мовлення.
На отримання ліцензії не мають права претендувати телерадіоорганізації, не зареєстровані у встановленому порядку, а також телерадіоорганізації, створені політичними партіями, професійними спілками, релігійними організаціями та підприємствами, які вони заснували (або виступили співзасновниками). У разі, коли кілька заявників мають рівні підстави для отримання ліцензії, переважним правом на її отримання користується заявник, що використовував цю ліцензію у попередній строк, якщо протягом дії ліцензії він не порушував її умов і вимог чинного законодавства.
Стаття 15. Залишення заяви про видачу (продовження) ліцензії без розгляду
Заява про видачу (продовження) ліцензії на право користування каналом мовлення залишається без розгляду, якщо вона:
а) подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;
б) подана з порушеннями вимог статті 14 цього Закону.
Про залишення заяви без розгляду повідомляється заявник у письмовій формі з викладенням причин у строки, встановлені для ліцензування. Це рішення може бути оскаржено заявником у судовому порядку.
Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви без розгляду, вона повинна розглядатися по суті в порядку і в строки, встановлені статтею 14 цього Закону.
Стаття 16. Відмова у видачі (продовженні) ліцензії
Відмова у видачі (продовженні) ліцензії на право користування каналом мовлення телерадіоорганізації допускається у випадках, якщо:
а) заяву подано підприємством, установою, організацією, які не є юридичними особами;
б) раніше видано ліцензію телерадіоорганізації з тією ж назвою і на тій же території мовлення;
в) статут телерадіоорганізації суперечить положенням частини другої статті 2 цього Закону;
г) статут не передбачає, що телерадіоорганізація є юридичною особою;
д) заяву подано до закінчення року з дня рішення Національної ради про анулювання ліцензії даної телерадіоорганізації;
е) відсутні технічні можливості здійснювати мовлення з заявленими характеристиками.
Відмова у видачі ліцензії телерадіоорганізації надсилається заявникові в письмовій формі з зазначенням підстав відмови.
Відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено до суду в тримісячний строк.
Стаття 17. Строк дії ліцензії
Ліцензія на право користування каналом мовлення видається на строк, вказаний заявником, але не менш як на 5 років для цілей ефірного мовлення і 10 років - для цілей кабельного (проводового) мовлення. Після закінчення цього строку ліцензія втрачає чинність.
Для продовження мовлення телерадіоорганізація повинна повторно отримати ліцензію в порядку, встановленому цим Законом.
Право розпочинати мовлення зберігається за телерадіоорганізацією протягом одного року з дня набрання ліцензією чинності. Про початок мовлення телерадіоорганізація в десятиденний строк повідомляє Національну раду. Якщо телерадіоорганізація протягом року з часу набрання ліцензією чинності не розпочала мовлення, ліцензія втрачає чинність.
Стаття 18. Сплата за видачу ліцензії
За видачу ліцензії телерадіоорганізація сплачує грошовий збір у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
За видачу дубліката ліцензії стягується 10 відсотків суми грошового збору.
Реєстраційний збір перераховується на рахунок Національної ради.
Стаття 19. Припинення діяльності телерадіоорганізацій
Припинення діяльності телерадіоорганізації проводиться за рішенням засновника (співзасновників) або суду, про що він повідомляє у десятиденний строк Національну раду для внесення відповідних змін до Державного реєстру.
РОЗДІЛ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 20. Початок мовлення та випуск телерадіопередач чи програм
Телерадіоорганізація має право розпочати мовлення з моменту набрання ліцензією чинності.
Власник технічних засобів мовлення або організація, що їх експлуатує, не має права надавати ці засоби у користування телерадіоорганізаціям, які не мають ліцензії. Забороняється розповсюджувати телерадіопередачі на територію, більшу від вказаної в ліцензії.
Власник ліцензії не має права передавати канал мовлення у суборенду.
Керівник телерадіоорганізації або уповноважена ним особа дає дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і несе особисту відповідальність за її зміст та якість.
Стаття 21. Вихідні дані
Телерадіоорганізація зобов'язана повідомляти свою назву та інші вихідні дані (позивні, емблема тощо): при цілодобовому мовленні - не менше чотирьох разів, в інших випадках - на початку та в кінці мовлення.
Стаття 22. Право та порядок використання каналів мовлення
Порядок використання каналів мовлення визначається Національною радою.
Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, мають право на використання частот, призначених для мовлення, а також на володіння, розпорядження і використання технічних засобів мовлення.
Стаття 23. Супутникове телерадіомовлення
Система супутникового телерадіомовлення розвивається і використовується в Україні в таких пріоритетних напрямах:
а) розповсюдження на всій території України або в окремих її регіонах програм або передач телерадіоорганізацій, зареєстрованих в Україні для приймання індивідуальними абонентами чи колективними розподільними мережами;
б) обмін програмами і передачами між телерадіоорганізаціями України та інших держав.
Порядок мовлення з використанням супутників встановлюється Національною радою.
Стаття 24. Кабельне (проводове) мовлення
Мережі кабельного (проводового) мовлення створюються за дозволом місцевих органів державної виконавчої влади.
Порядок використання цих мереж в цілях телерадіомовлення визначається статтями 13-18 цього Закону.
Організація кабельного телебачення зобов'язана забезпечити своїм абонентам трансляцію кабельним каналом програм державного мовлення.
Стаття 25. Дозвіл на право використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій
Телерадіоорганізації мають право використовувати програми чи передачі інших телерадіоорганізацій тільки після отримання від них відповідного дозволу, за винятком випадків, передбачених статтею 36 цього Закону.
Забороняється тиражування, показ, реалізація теле-, радіо-, відеопродукції без дозволу їх власників.
У разі використання програм чи передач телерадіоорганізації без її дозволу вона має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення її права.
Спори, що виникають, вирішуються судом або арбітражним судом у порядку, встановленому чинним законодавством.
Стаття 26. Право на одержання інформації
Телерадіоорганізації, їх працівники мають право на одержання від державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій необхідної інформації для здійснення своєї статутної діяльності у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Посадові особи, які надають інформацію, несуть відповідальність за її достовірність.
Стаття 27. Розповсюдження офіційних повідомлень та іншої обов'язкової інформації
Державні телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно передавати офіційні повідомлення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України на територію всієї країни, а офіційні повідомлення Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, місцевих державних адміністрацій - на підвідомчу їм територію.
Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, не мають права відмовитися від розповсюдження повідомлень про надзвичайні обставини. Право на використання телебачення і радіомовлення з цією метою належить органам і посадовим особам, які уповноважені приймати рішення в умовах надзвичайних обставин.
Телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно повідомляти рішення суду чи арбітражного суду, що набрали чинності і містять розпорядження про оголошення їх через дану телерадіоорганізацію.
Стаття 28. Використання телебачення і радіомовлення у виборчих кампаніях
Державні телерадіоорганізації забезпечують відповідно на загальнодержавному чи місцевому рівнях зареєстрованим у встановленому Законом порядку кандидатам на посаду Президента України, у народні депутати України і кандидатам у депутати місцевих Рад, на інші виборні посади в органи державної влади, а також політичним партіям рівні можливості для ведення передвиборної агітації шляхом безкоштовного надання однакового за обсягом і рівноцінного ефірного часу.
Недержавні телерадіоорганізації можуть надавати кандидатам на посаду Президента України і у народні депутати, політичним партіям час мовлення відповідно до законів України про вибори Президента України, народних депутатів України та рішень Центральної виборчої комісії.
Контроль за використанням телебачення і радіомовлення для передвиборної агітації здійснюється Центральною виборчою комісією та відповідними окружними комісіями.
У період між виборами державні телерадіоорганізації для об'єктивного висвітлення процесів та подій, які відбуваються у суспільстві, надають політичним партіям однакові можливості для висловлення своїх поглядів.
Стаття 29. Надання ефірного часу для офіційних виступів і заяв
Трансляція (звіт) сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим проводиться державними телерадіоорганізаціями у межах встановленого обсягу мовлення і загального фінансування.
Трансляції (звіти) сесій обласної та інших місцевих Рад народних депутатів державними телерадіоорганізаціями здійснюються на основі договору між відповідного рівня Радою і телерадіоорганізацією.
На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя.
Державні телерадіоорганізації зобов'язані передбачати в своїх програмах час і форми та забезпечувати можливості для виступів народних депутатів України з питань їх депутатської діяльності. Участь народних депутатів України у передачах з інших питань здійснюється на загальних засадах.
Виступи народних депутатів місцевих Рад з питань їх депутатської діяльності в телерадіопрограмах, що транслюються на території відповідної Ради, здійснюються за домовленістю з місцевими телерадіоорганізаціями.
Стаття 30. Реклама
Реклама в передачах і програмах повинна чітко відрізнятися і відмежовуватися від інших елементів даної передачі чи програми.
Якщо телерадіоорганізація фінансується частково або повністю за рахунок державного бюджету, а також якщо споживачі програми не попереджені завчасно про комерційний характер мовлення чи позбавлені можливості відмовитися від абонентної плати за користування цією програмою, час, відведений на рекламу, не може перевищувати 10 відсотків на кожну годину мовлення.
Трансляція концертно-видовищних і спортивних програм, що тривають більше 30 хвилин, можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 30-хвилинний проміжок часу. Передачі, тривалістю менше 30 хвилин та кіно-, телефільми не можуть перериватися для реклами, якщо інше не передбачено угодою між телерадіоорганізацією і власником авторського права.
Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами часу, який відведено на рекламу, не мають права спеціально демонструвати товари чи продукцію або характеризувати їх споживчі якості як прямо, так і побічно (за допомогою одягу, зовнішнього оформлення, зображення тощо).
Телерадіопрацівникам забороняється займатися рекламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції чи послуг, адресу, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки товару чи послуг, а також знаки для товарів і послуг.
( Частина п'ята статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР від 28.02.95 )
Відповідальність за включення до програми, передачі реклами з низькими художніми чи технічними якостями несе телерадіоорганізація, а за зміст реклами - рекламодавець.
Стаття 31. Заборона і обмеження реклами
Не дозволяється переривати рекламою трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України, а також релігійні передачі.
Не допускаються рекламно-агітаційні передачі політичного змісту в день проведення виборів та референдумів.
Забороняється реклама тютюнових, алкогольних виробів та наркотичних засобів, а також реклама, що діє на підсвідомість (прихована реклама). Реклама засобів і методів медичної профілактики та лікування, засобів косметики та побутової хімії, продуктів харчування та харчових добавок може здійснюватись лише за наявності дозволу на їх застосування та реалізацію, виданого спеціально уповноваженими органами охорони здоров'я України.
Реклама не повинна містити в тексті і зображенні те, що може завдати духовної, моральної чи психічної шкоди молоді і дітям.
Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію.
Стаття 32. Участь спонсорів у створенні телерадіопередач
Передачі можуть створюватися за участю юридичних і фізичних осіб, що виступають як спонсори, крім тих, чиєю основною діяльністю є виробництво чи реалізація продукції або послуг, реклама яких заборонена статтею 31 цього Закону.
Передача, підготовлена за участю спонсора, повинна бути ясно і належно означена з допомогою титрів чи дикторського тексту на її початку, якщо інше не передбачено угодою між телерадіоорганізацією і спонсором.
Забороняється спонсорство щодо випусків новин.
Забороняється втручання спонсорів у професійну діяльність телерадіоорганізацій та їх працівників.
Стаття 33. Кореспондентські пункти
Телерадіоорганізації мають право у встановленому порядку відкривати кореспондентські пункти на території України та за її межами. Кореспондентський пункт є структурним підрозділом (філією) телерадіоорганізації і представляє її інтереси.
Стаття 34. Акредитація телерадіопрацівників
Телерадіоорганізації мають право за погодженням з державними органами та органами об'єднань громадян акредитувати при них (при їх прес-службах) творчі групи, окремих працівників. Органи, при яких акредитовано телерадіопрацівників, забезпечують їм умови для виконання службових обов'язків з урахуванням специфіки підготовки телерадіоматеріалів (розміщення апаратури, режим освітлення, підключення до джерел звуку тощо), а також попередньо повідомляють їх про час і місце проведення засідань, прес-конференцій, презентацій, нарад та інших заходів, надають стенограми, протоколи та інші матеріали.
Припинення акредитації телерадіопрацівників можливе за рішенням організації, при якій їх акредитовано, за погодженням з телерадіоорганізацією, що акредитувала цих працівників, або у разі відкликання їх телерадіоорганізацією.
Стаття 35. Зберігання матеріалів телерадіомовлення
Телерадіоорганізації зобов'язані зберігати текстові матеріали передач протягом одного року після їх випуску і вести журнал реєстрації передач, які йдуть без попереднього запису (прямий ефір), в якому фіксуються: тема передачі, дата, час її початку і закінчення, прізвища авторів, ведучих та інших учасників. Журнал реєстрації передач, які йдуть у прямій трансляції, зберігається протягом року з дня останнього запису у ньому.
Передачі, записані в повному обсязі на магнітну плівку, можуть бути розмагнічені після закінчення десятиденного строку з часу останньої трансляції, якщо в цей строк не надійшла заява про спростування відомостей, які в них містяться. У разі виникнення спору вони розмагнічуються лише після його розв'язання (прийняття судового рішення, укладення мирової угоди тощо).
Порядок, критерії відбору, строки і умови довгострокового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню культурну чи іншу цінність, визначаються чинним законодавством України.
РОЗДІЛ IV. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 36. Авторське право телерадіоорганізацій
Телерадіоорганізації належить авторське право на створені нею передачі (фільми) і програми, а також авторські права, одержані відповідно до укладених нею договорів.
Телерадіоорганізація має право дозволяти чи забороняти іншим телерадіоорганізаціям, установам і закладам, громадянам в Україні та за кордоном:
- трансляцію (ретрансляцію) своїх передач (фільмів) та програм;
- відтворення, тиражування або продаж зроблених записів передач (фільмів), програм, що є її власністю, а також записів музичних і літературно-драматичних творів, здійснених телерадіоорганізацією в студії чи у видовищних закладах.
Без згоди телерадіоорганізації допускається використання її передач (фільмів) і програм у таких випадках:
- для задоволення особистих потреб громадян;
- для використання іншими телерадіоорганізаціями коротких уривків - не більше п'яти хвилин з кожної передачі (фільму);
- для навчальних цілей у державних навчальних закладах.
Стаття 37. Обов'язки телерадіоорганізації
Телерадіоорганізація зобов'язана:
а) розповсюджувати об'єктивну інформацію;
б) не створювати перешкод у передачі та прийманні програм інших телерадіоорганізацій, функціонуванні ліній зв'язку;
в) дотримувати вимог державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення;
г) попереджати телеглядачів про те, що її програми є платними;
д) виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені цим Законом;
е) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів;
є) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені;
ж) не розповсюджувати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підсудного або упереджують рішення суду;
з) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі, якщо суд визнає, що розповсюдження інформації про особисте життя громадянина не становить суспільно необхідної інформації, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Телерадіоорганізація не має права:
- докорінно змінювати характер, обсяг мовлення та програмну концепцію без попереднього оповіщення телеглядачів і радіослухачів у своїх передачах;
- збільшувати в односторонньому порядку розмір абонентної плати чи інших видів оплати послуг до закінчення строку договору, крім випадків зміни централізовано затверджених тарифів на послуги телебачення та радіомовлення.
У межах зони впевненого прийому телерадіопрограм не дозволяється проведення будь-яких видів робіт, які можуть перешкоджати прийому передач чи погіршувати їх технічну якість. Винні у цьому юридичні та фізичні особи зобов'язані за свій рахунок відшкодувати всі витрати, пов'язані з поновленням попередньої якості прийому телерадіопрограм.
Стаття 38. Права творчих працівників телерадіоорганізацій
Творчий працівник телерадіоорганізації, який виконує її завдання, має право:
а) збирати і отримувати без перешкод інформацію, яка необхідна для підготовки передач;
б) проводити кіно-, відео-, звуко- та інші записи, фотозйомки, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України;
в) за завданням телерадіоорганізації відвідувати органи влади, підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
г) при пред'явленні посвідчення працівника телерадіоорганізації перебувати в районах стихійного лиха і катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах, зборах, демонстраціях та інших масових заходах, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
д) на доступ (зйомку, запис) до документів та матеріалів, за винятком тих, що спеціально охороняються чинним законодавством України;
е) користуватися псевдонімом, застерігати від розголошення таємниці псевдоніму;
є) перед трансляцією знайомитися з остаточно готовою до випуску передачею, яку підготовлено з використанням зібраних ним матеріалів, і робити щодо неї свої зауваження;
ж) зняти з себе відповідальність за матеріали, зміст яких, на його думку, було змінено (перекручено) в процесі редакційної підготовки;
з) відмовитися від виконання доручення телерадіоорганізації, якщо воно суперечить чинному законодавству.
Стаття 39. Обов'язки творчих працівників телерадіоорганізацій
Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний:
а) дотримувати програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом;
б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;
в) не допускати розповсюдження інформації, передбаченої частиною другою статті 2 цього Закону;
г) не допускати випадків розповсюдження в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;
д) виконувати інші вимоги, які випливають з цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору.
Обов'язки, передбачені частиною першою цієї статті, поширюються і на позаштатних працівників телерадіоорганізації.
У разі висунення творчого телерадіопрацівника кандидатом на виборні посади він має рівні з іншими кандидатами права у використанні телебачення і радіомовлення.
Творчий телерадіопрацівник не має права використовувати своє службове становище в інтересах кандидата, довіреною особою якого він є.
РОЗДІЛ V. ПРАВА ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ І РАДІОСЛУХАЧІВ
Стаття 40. Захист прав телеглядачів, радіослухачів
Телеглядачі і радіослухачі мають право:
- приймати для індивідуального користування всі програми державних, недержавних, а також зарубіжних телерадіоорганізацій;
- звертатися до телерадіоорганізації, її засновників, Національної ради з зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості програм і отримувати відповідь безпосередньо у передачах або письмово;
- спростовувати розповсюджені телерадіоорганізацією дані, що не відповідають дійсності або принижують честь і гідність громадян.
Стаття 41. Захист прав неповнолітніх телеглядачів і радіослухачів
Передачі (фільми), що можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвиткові неповнолітніх, забороняються.
Не допускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюджувати інформацію про неповнолітніх, які вчинили злочин, про злочини, вчинені щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дозволяє ідентифікувати особу неповнолітнього.
Стаття 42. Недопустимість перекручення інформації
Особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право вимагати у письмовій формі перегляду чи прослуховування готового матеріалу перед його трансляцією, а в разі незгоди - вилучення матеріалу з передачі.
Спори у зв'язку з порушенням норм, викладених у частині першій цієї статті, розглядаються судом.
Стаття 43. Право на відповідь, спростування чи власне тлумачення обставин справи
Телерадіоорганізація зобов'язана надавати громадянам чи представникам організацій, інтересам яких заподіяно шкоди розповсюдженою інформацією, можливість відповіді, спростування чи власного тлумачення обставин справи.
В разі розповсюдження в телерадіопередачі відомостей, що принижують честь і гідність громадян або не відповідають дійсності, вони повинні бути на прохання зацікавлених осіб в місячний строк спростовані телерадіоорганізацією, яка розповсюдила ці відомості. Зміст і час спростування визначаються за угодою зацікавлених сторін.
Спори про реалізацію вказаних прав розглядаються судом.
РОЗДІЛ VI. ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 44. Фінансування телерадіоорганізацій
Джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні асигнування, абонентна плата, а також кошти, отримані від:
- виробництва і трансляції реклами, видання газет, журналів, інформаційних бюлетенів, книг, відеогазет, створення телерадіопрограм на замовлення;
- продажу газетам, журналам, інформаційним агентствам права на публікацію програм своїх телерадіопередач;
- діяльності комерційних каналів, а також кабельного, довідкового (телетексту) та інших видів телерадіомовлення;
- виробництва, продажу і прокату касет із записами відео- та аудіопродукції;
- прокату телефільмів, платних спектаклів, концертів, організованих безпосередньо телерадіоорганізацією;
- зовнішньоекономічної діяльності телерадіоорганізації та інших видів діяльності, передбачених статутом;
- внесків засновників, спонсорів, державних органів, благодійних та інших громадських фондів, а також окремих громадян.
Іноземні інвестиції, як джерело фінансування телерадіоорганізацій, допускаються в порядку, встановленому чинним законодавством України, з обмеженням, встановленим статтею 13 цього Закону.
Стаття 45. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації
Матеріально-технічна база телерадіоорганізації, що забезпечує виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх до споживачів, може включати до свого складу підприємства та організації (телецентри, телерадіоцентри, технічні центри телебачення і радіомовлення, радіобудинки тощо), а також технічні засоби розповсюдження телерадіопрограм (передавачі, супутникові, кабельні, радіорелейні мережі зв'язку та інші засоби).
Технічні засоби телебачення і радіомовлення, створені (придбані, побудовані) за рахунок державних капіталовкладень, не можуть бути надані в користування недержавним телерадіоорганізаціям без згоди відповідного центрального органу державної виконавчої влади та Національної ради.
Плани, програми і схеми розвитку громадського, відомчого та інших видів телебачення і радіомовлення повинні бути узгоджені телерадіоорганізацією з програмою розвитку державного телебачення і радіомовлення на відповідних територіях.
Під час проектування, будівництва і реконструкції об'єктів (будинків, споруд), призначених для проведення громадських заходів (культурно-масових, спортивних, видовищних тощо), мають бути передбачені необхідні технічні вимоги щодо забезпечення телерадіотрансляцій з цих приміщень (освітлення, площа для розміщення телекамер та іншого устаткування, роботи персоналу, засоби зв'язку тощо).
РОЗДІЛ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 46. Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення
Порушеннями законодавства України про телебачення і радіомовлення є:
- порушення, передбачені статтею 47 Закону України "Про інформацію";
- порушення вимог, встановлених частиною другою статті 2, статтею 8, частиною четвертою статті 20 цього Закону;
- порушення антимонопольних обмежень, встановлених цим Законом;
- порушення обмежень, встановлених для іноземних інвесторів;
- мовлення без ліцензії;
- одержання ліцензії на використання каналів мовлення шляхом обману;
- здійснення мовлення з порушенням умов, які вказуються в ліцензії;
- порушення порядку та строків видачі ліцензії;
- порушення інтересів та законних прав телерадіоорганізацій, що отримали ліцензію;
- надання в користування технічних засобів мовлення телерадіоорганізаціям, які не мають ліцензії;
- повна або часткова передача каналу мовлення в користування іншій юридичній або фізичній особі;
- порушення вимог щодо обов'язкового повідомлення вихідних даних;
- створення мереж кабельного (проводового) мовлення без дозволу місцевих органів державної виконавчої влади;
- незабезпечення телерадіоорганізацією кабельного мовлення трансляції своїм абонентам програм державного мовлення;
- порушення авторських прав власників телерадіопередач та програм;
- порушення вимог щодо рекламної діяльності, встановлених цим Законом;
- порушення умов спонсорської діяльності;
- порушення прав творчих працівників телерадіоорганізації;
- порушення законних прав телеглядачів та радіослухачів;
- створення перешкод у законній діяльності Національної ради.
Особи, винні в цих порушеннях, несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Стаття 47. Відшкодування моральної шкоди
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові в результаті розповсюдження телерадіоорганізацією даних, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадянина або завдають йому іншої немайнової шкоди, компенсується за рішенням суду цією телерадіоорганізацією, а також винними посадовими особами і громадянами. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі визначається судом.
Стаття 48. Звільнення від відповідальності за розповсюдження даних, що не відповідають дійсності
Телерадіоорганізація та телерадіопрацівники не несуть відповідальності за розповсюдження по телебаченню і радіо даних, що не відповідають дійсності, у випадках:
а) якщо ці дані містились в офіційних повідомленнях;
б) якщо їх одержано від інформаційних агентств або прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян;
в) якщо вони є дослівним цитуванням виступів народних депутатів, а також офіційних виступів посадових осіб державних органів;
г) якщо вони містилися в авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.
РОЗДІЛ VIII. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 49. Міжнародне співробітництво телерадіоорганізацій
Співробітництво телерадіоорганізацій із зарубіжними партнерами здійснюється на підставі ратифікованих Україною міжнародних договорів або прямих договорів.
Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 50. Діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій на території України
Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення і радіо проводиться Міністерством закордонних справ України.
Правовий стан і професійна діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій, акредитованих в Україні, регулюються Кабінетом Міністрів України.
Представники зарубіжних телерадіоорганізацій, не акредитовані в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою діяльність як співробітники іноземних юридичних осіб.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 21 грудня 1993 року
N 3759-XII