Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон від 16.04.1991 №959-XII

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Закон від 16.04.1991 №959-XII
Остання редакція від 07.02.2019. Внесення змін (закон від 21.06.2018 N 2473-VIII /2473-19/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Тип Закон

Дата 16.04.1991

Номер 959-XII

Статус Діє

Редакції
07.02.2019 внесення змін (закон від 21.06.2018 N 2473-VIII /2473-19/) 03.02.2019 внесення змін (закон від 17.01.2019 N 2672-VIII /2672-19/) 01.01.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 19.12.2018 внесення змін (закон від 07.06.2018 N 2449-VIII /2449-19/) 04.10.2018 внесення змін (закон від 06.09.2018 N 2530-VIII /2530-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 20.12.2016 N 1792-VIII /1792-19/) 03.01.2017 внесення змін (закон від 03.11.2016 N 1724-VIII /1724-19/) 15.09.2016 внесення змін (закон від 12.07.2016 N 1455-VIII /1455-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 905-VIII /905-19/) 28.06.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 222-VIII /222-19/) 26.10.2014 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 19.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1170-VII /1170-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 17.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5480-VI /5480-17/) 03.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5060-VI /5060-17/) 01.06.2012 внесення змін (закон від 13.03.2012 N 4496-VI /4496-17/) 22.03.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4436-VI /4436-17/) 07.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3610-VI /3610-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 23.12.2010 N 2856-VI /2856-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2388-VI /2388-17/) 23.06.2009 визнання неконституційними окремих положень (решение від 23.06.2009 N 15-рп/2009 /v015p710-09/) 01.07.1991 вводиться в дію (постановление від 16.04.1991 N 960-XII /960-12/) 06.03.2009 внесення змін (закон від 04.02.2009 N 923-VI /923-17/) 25.04.2008 внесення змін (закон від 10.04.2008 N 253-VI /253-17/) 09.12.2006 внесення змін (закон від 16.11.2006 N 360-V /360-16/) 08.12.2006 внесення змін (закон від 16.11.2006 N 358-V /358-16/) 04.10.2006 внесення змін (закон від 14.09.2006 N 139-V /139-16/) 19.04.2006 внесення змін (закон від 22.12.2005 N 3268-IV /3268-15/) 07.01.2006 внесення змін (закон від 15.11.2005 N 3078-IV /3078-15/) 01.09.2005 внесення змін (закон від 23.06.2005 N 2709-IV /2709-15/) 03.12.2004 внесення змін (закон від 04.11.2004 N 2157-IV /2157-15/) 18.02.2004 внесення змін (закон від 20.11.2003 N 1315-IV /1315-15/) 06.01.2004 внесення змін (закон від 20.11.2003 N 1294-IV /1294-15/) 20.06.2003 внесення змін (закон від 22.05.2003 N 860-IV /860-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 762-IV /762-15/) 17.01.2003 внесення змін (закон від 25.12.2002 N 362-IV /362-15/) 22.03.2002 внесення змін (закон від 07.02.2002 N 3047-III /3047-14/) 17.01.2002 внесення змін (закон від 17.01.2002 N 2953-III /2953-14/) 08.07.2000 внесення змін (закон від 08.06.2000 N 1807-III /1807-14/) 25.04.2000 внесення змін (закон від 23.03.2000 N 1595-III /1595-14/) 16.11.1999 внесення змін (закон від 21.10.1999 N 1182-XIV /1182-14/) 16.02.1999 внесення змін (закон від 22.12.1998 N 335-XIV /335-14/) 26.11.1998 тлумачення (решение від 26.11.1998 N 16-рп/98 /v016p710-98/) 20.04.1995 внесення змін (закон від 14.03.1995 N 90/95-ВР /90/95-ВР/) 02.03.1995 внесення змін (закон від 02.03.1995 N 82/95-ВР /82/95-ВР/) 28.02.1995 внесення змін (закон від 28.02.1995 N 75/95-ВР /75/95-ВР/) 15.02.1995 внесення змін (закон від 15.02.1995 N 68/95-ВР /68/95-ВР/) 01.02.1994 внесення змін (закон від 01.02.1994 N 3898-XII /3898-12/) 31.03.1993 внесення змін (декрет від 17.03.1993 N 25-93 /25-93/) 06.03.1993 внесення змін (декрет від 19.02.1993 N 15-93 /15-93/) 26.01.1993 внесення змін (декрет від 12.01.1993 N 6-93 /6-93/) 11.01.1993 внесення змін (декрет від 11.01.1993 N 4-93 /4-93/) 01.01.1993 внесення змін (декрет від 09.12.1992 N 6-92 /6-92/) 23.06.1992 внесення змін (постановление від 23.06.1992 N 2489-XII /2489-12/) 12.05.1992 внесення змін (постановление від 12.05.1992 N 2330-XII /2330-12/) 19.02.1992 внесення змін (закон від 19.02.1992 N 2139-XII /2139-12/) 16.04.1991 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
Державній податковій інспекції, крім річного фінансового звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на імпорт та експорт - щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним. Національному банку України (або за його дорученням - банку для зовнішньоекономічної діяльності України) надається інформація про суми по обов'язковому розподілу частини виручки в іноземній валюті - чотири рази на рік, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним періодом.
Банківсько-кредитні установи, що здійснюють кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, мають право на одержання необхідної інформації про фінансовий стан цих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх платоспроможність згідно з умовами письмових угод про кредитування.
Забороняється вимагати подання статистичної звітності з порушенням встановленого цим Законом порядку. Відомості, не передбачені державною статистичною звітністю, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути подані на договірній основі органам державного управління або правоохоронним органам на їх вимогу у встановленому законами України порядку.
Аудит зовнішньоекономічної діяльності, відображеної у річних фінансових звітах суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється уповноваженими на це незалежними аудиторськими організаціями відповідно до чинних нормативних актів, які регулюють аудиторську діяльність на території України.
( Частина дев'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 )
Податкова ревізія суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності провадиться органами державної податкової інспекції згідно з її компетенцією не частіше одного разу на рік.
Стаття 23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці. Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається згідно із законами України.
Склад і обсяг комерційної таємниці визначаються згідно із Цивільним кодексом України та законами України "Про інформацію" і "Про доступ до публічної інформації".
( Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII від 27.03.2014 )
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України, причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх офіційної публікації. Кожний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на безпосереднє одержання інформації у суб’єктів владних повноважень відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
( Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII від 27.03.2014 )
Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, на підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, які провадять державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (фінансові органи, органи доходів і зборів, Національний банк України), а також суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
( Частина четверта статті 23 в редакції Закону N 3047-III від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно ізЗаконами N 406-VII від 04.07.2013, N 1170-VII від 27.03.2014 )
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, щокварталу складає і публікує статистичну інформацію щодо стану і структури зовнішньоторговельного балансу України.
( Частина п'ята статті 23 в редакції Закону N 3047-IIIвід 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII від 27.03.2014 )
Міністерство фінансів України складає відомості про стан і структуру зовнішньої державної заборгованості.
( Частина шоста статті 23 в редакції Закону N 3047-III від 07.02.2002 )( Частину сьому статті 23 виключено на підставі Закону N 1170-VII від 27.03.2014 )
Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші суб’єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не мають права розголошувати, передавати таку інформацію без дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом, і несуть відповідальність за порушення визначених цією частиною вимог згідно з цим та іншими законами України.
( Частина восьма статті 23 в редакції Закону N 1170-VII від 27.03.2014 )
Розділ III
СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВОВІ РЕЖИМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 24. Спеціальні економічні зони
На території України можуть запроваджуватись спеціальні економічні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремого закону України для кожної з таких зон.
Стаття 25. Інші спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності
Україна може укладати з державами, які мають спільні з Україною морські та/або сухопутні кордони, двосторонні та/або багатосторонні договори, що встановлюють на основі взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу (прикордонна, прибережна торгівля та інші) і передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та суб'єктів господарської діяльності цих держав у відносинах з ними.
Розділ IV
ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ МІЖУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Стаття 26. Економічні відносини України з іншими державами
Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.
Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції (Основного Закону) України та законів України.
Правовий статус суб'єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами.
Стаття 27. Відносини України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями
Україна самостійно набуває членства в міжнародних міжурядових економічних організаціях, установчі акти яких не суперечать цілям та принципам Конституції (Основного Закону) України.
Україна може вступити у відносини з міжнародними міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій.
Розділ V
ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ ТА ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ І ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
Стаття 28. Захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України
Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України.
Стаття 29. Заходи України у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань
У разі якщо інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права.
Такими заходами є:
застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;
застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;
позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;
запровадження спеціального мита;
запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій;
встановлення квот;
інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.
У разі якщо Україна та держава, яка застосувала щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації.
У разі якщо Україна та митний союз або економічне угруповання, які застосували щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації.
З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, проводить відповідне розслідування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі для прийняття рішення щодо наявності або відсутності факту (фактів) дискримінаційних дій. У разі прийняття позитивного рішення щодо наявності факту (фактів) дискримінаційних дій рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції.
За рекомендацією Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі на підставі матеріалів розслідування, які свідчать про наявність факту (фактів) дискримінаційних дій, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, спільно з центральним органом виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією щодо розгляду та врегулювання спірної ситуації.
У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, формує робочу групу для проведення відповідних переговорів та підготовки в разі потреби відповідних міжнародних договорів міжвідомчого або міжурядового характеру.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань не застосовуються або припиняються в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких дискримінаційних та/або недружніх дій щодо України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.
У разі якщо дискримінаційні та/або недружні дії щодо України застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь, визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за рішенням Кабінету Міністрів України.
( Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII від 24.12.2015 )
Додатковими заходами, що можуть застосовуватися у відповідь, є:
заборона зовнішньоекономічних операцій або встановлення обмеження на їх здійснення;
скасування тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України шляхом зупинення звільнення від оподаткування ввізним митом, застосування пільгових чи повних ставок ввізного мита або скасування тарифних квот.
( Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII від 24.12.2015 )
Кабінет Міністрів України приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дії держави-агресора та/або держави-окупанта без дотримання вимог частин четвертої - дев’ятої цієї статті.
( Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII від 24.12.2015 )
Рішення про застосування заходів у відповідь на дії держави-агресора та/або держави-окупанта має містити строк їх застосування, крім випадків застосування заходів, що призводять до припинення прав, та інших заходів, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
( Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII від 24.12.2015 )
Рішення про застосування відповідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань може бути оскаржено до суду протягом місяця з дня запровадження таких заходів у порядку, встановленому законами України.
( Стаття 29 в редакції Законів N 335-XIV від 22.12.98, N 360-V від 16.11.2006, N 4436-VI від23.02.2012 )
Стаття 30. Обмеження реекспорту
Забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України.
Орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням.
Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміється:
здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;
здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;
здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.
Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.
За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.
Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів.
( Стаття 31 в редакції Законів N 82/95-ВР від 02.03.95, N 335-XIV від 22.12.98 )
Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 32. Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.
Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії України як держави.
Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній діяльності як суб'єкт такої діяльності згідно з статтею 3 цього Закону, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Стаття 33. Види та форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності
У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності:
- майнова відповідальність;
- кримінальна відповідальність.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.
Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
Стаття 34. Відповідальність України як держави
Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність і прямо не передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Україна як держава відповідає за дії, зазначені в цій статті, всім своїм майном.
Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе за них відповідальність, як зазначено у цій статті.
Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або іноземний суб'єкт господарської діяльності має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України відповідно до статті 39 цього Закону.
Зазначений позов подається суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за місцем їх постійного знаходження або проживання, іноземними суб'єктами господарської діяльності - за місцезнаходженням державного органу та/або службової особи, що вчинили дії, зазначені у цій статті.
Позов подається у загальному порядку, визначеному цивільно-процесуальним законодавством України. Від імені України як держави в процесі виступають державний орган та/або службова особа, вказані у позові.
( Частина шоста статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1697-VII від 14.10.2014 )
Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли у результаті задоволення зазначеного позову з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).
Стаття 35. Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2473-VIII від 21.06.2018 )
Стаття 36. Порядок здійснення відповідальності
Порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.
Порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.
( Статтю 37 виключено на підставі Закону N 2473-VIII від 21.06.2018 )
Розділ VII
ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПОРІВ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 38. Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності
Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законами N 68/95-ВРвід 15.02.95, N 762-IV від 15.05.2003 )
Стаття 39. Спори, що виникають при застосуванні цього Закону
Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду:
- в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава;
( Абзац другий частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )
- в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
( Абзац третій частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )
Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ
16 квітня 1991 року
N 959-XII
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про зовнішньоекономічну діяльність
Верховна Рада України,
враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин,
беручи до уваги зобов'язання, взяті Україною в рамках міжнародних договорів України та інших угод,
бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі,
маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг,
прийняла Закон про нижченаведене:
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам;
Валютні кошти - валютні цінності:
- іноземна валюта готівкою,
- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті,
- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті,
- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені;