Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки

З метою дальшої реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору, підписаної 9 липня 1997 року в м. Мадриді, підвищення ефективності співробітництва України з НАТО та відповідно до пунктів 1 і 3 статті 106 Конституції України

1. Затвердити Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити виконання зазначеної Державної програми.

3. Державній міжвідомчій комісії з питань співробітництва України з НАТО інформувати Президента України про стан реалізації цієї Державної програми.

Сучасні підходи України до вироблення політики в галузі безпеки базуються на незмінності стратегічної мети держави, якою є повномасштабна інтеграція до європейських та євроатлантичних структур та повноправна участь у системі загальноєвропейської безпеки. Реалізуючи національну політику у сфері безпеки, Україна активізує свою діяльність, спрямовану на поглиблення конструктивного співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), Європейським Союзом (ЄС), Західноєвропейським Союзом (ЗЄС), Радою Євроатлантичного Партнерства (РЄАП), Організацією з питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Радою Європи (РЄ), на основі яких формується нова архітектура європейської безпеки XXI століття.

Ставлення України до НАТО як до найбільш ефективної структури колективної безпеки в Європі залишається незмінним. Ураховуючи значний внесок Альянсу у підтримання миру, стабільності та загального клімату довіри на євроатлантичному просторі, у створення нової архітектури безпеки в Європі, поглиблення процесів роззброєння, контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового знищення, Україна розширює участь у роботі РЄАП та в Програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ).

Розвиваючи співробітництво з НАТО, Україна має на меті забезпечити свою незалежність, демократичний розвиток та територіальну цілісність, зміцнити національну безпеку, запобігти виникненню нових загроз стабільності і безпеці на європейському континенті та використати досвід і допомогу держав-членів Альянсу в реформуванні оборонної та інших пов'язаних з нею сфер.

Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, підписана 9 липня 1997 року (далі - Хартія), визначила новий характер відносин та додаткові напрями розвитку співробітництва з Альянсом, його принципи та механізми реалізації.

Ухвалення і реалізація Державної програми співробітництва України з НАТО на період до 2001 року створили внутрішні умови для виконання основних завдань, визначених Хартією, та надали суттєвого імпульсу співробітництву з Альянсом у політичній і оборонній сферах, в економічній, науковій, екологічній та інших невійськових галузях.

Водночас у 2000 році Президентом України затверджено оновлену Державну програму реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, головною метою якої є створення в державі сучасних збройних сил з характерними ознаками євроатлантичної моделі.

Крім того, протягом двох останніх років Північноатлантичним альянсом було здійснено важливі кроки щодо його зовнішньої адаптації та внутрішньої реорганізації, які впливають на дальший розвиток співробітництва України з НАТО.

Перелічені чинники зумовлюють необхідність прийняття нового документа, який би привів співробітництво України з Альянсом у відповідність з реаліями сьогодення.

Державна програма співробітництва України з НАТО (далі - Програма) розрахована на 2001 - 2004 роки, є логічним продовженням попередньої і має на меті забезпечити максимально повне та якісне виконання Хартії. Вона розроблена на основі відповідних положень Конституції України, Основних напрямів зовнішньої політики України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України та інших нормативно-правових актів.

Мета Програми

Програма ставить за мету:

визначити пріоритетні напрями співробітництва з НАТО на період до 2004 року;

поглибити співробітництво України з НАТО в рамках Хартії, РЄАП та Програми ПЗМ з тим, щоб вивести його на якісно новий рівень відносин особливого партнерства;

розширити двостороннє співробітництво України з державами-членами НАТО та державами-партнерами;

удосконалити механізми співробітництва з НАТО, а також координації та контролю за його здійсненням;

стати основою для формування щорічного Робочого плану імплементації Хартії та Індивідуальної програми партнерства (ІПП) та інструментом, що забезпечує їх виконання;

досягти цілей партнерства, визначених Україною в Процесі планування та оцінки сил (ППОС) у рамках ПЗМ;

забезпечити поглиблення зв'язків центральних органів виконавчої влади України, що беруть участь у реалізації Хартії, з відповідними структурами НАТО;

сприяти ефективному використанню центральними органами виконавчої влади і установами України результатів співробітництва з НАТО;

створити дійовий механізм інформаційного забезпечення співробітництва з НАТО, сприяти поширенню в українському суспільстві об'єктивної інформації про її діяльність;

досягти до кінця 2004 року виконання повною мірою завдань, визначених Програмою.

Механізм реалізації, координації та контролю

Виконання Програми покладається на центральні органи виконавчої влади та установи України згідно з переліком, що додається. Крім того, до реалізації Програми залучаються підрозділи Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ), Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, а також підрозділи Верховної Ради України, неурядові організації та установи за їх згодою.

Виконання Програми здійснюється шляхом формування та реалізації відповідними органами виконавчої влади річних відомчих планів виконання Програми, їх участі в заходах, передбачених Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, інших заходах ПЗМ на дво- і багатосторонній основі, в роботі спільних робочих груп, а також у спільних з НАТО заходах, які реалізовуватимуться за взаємною домовленістю.

Керівництво діяльністю з реалізації Програми здійснює Президент України. Загальну координацію та контроль за діяльністю органів виконавчої влади з реалізації Програми, формування і виконання Робочого плану імплементації Хартії та ІПП, досягнення цілей партнерства за ППОС та реалізації інших заходів співробітництва з НАТО здійснює РНБОУ та за її дорученням Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва України з НАТО (ДМК).

Організаційне забезпечення діяльності ДМК покладається на її секретаріат, що створюється в апараті РНБОУ.

Поточну координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади з планування та виконання заходів співробітництва з НАТО здійснює Міністерство закордонних справ України.

Міністерство закордонних справ України (МЗС):

розробляє та вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо концептуальних засад відносин з НАТО, а також надає рекомендації стосовно розвитку співробітництва України з Альянсом, включаючи вдосконалення його нормативно-правової бази;

координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з формування Робочого плану імплементації Хартії та ІПП і в межах своєї компетенції сприяє їх реалізації;

здійснює контроль і аналіз діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо реалізації зазначених у попередньому абзаці плану і програми та річних відомчих планів виконання Програми.

З метою забезпечення реалізації цих завдань при МЗС створюється постійно діюча Міжвідомча робоча група на рівні експертів підрозділів євроатлантичного співробітництва міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України (МРГ).

Інші центральні органи виконавчої влади, причетні до співробітництва з НАТО в рамках Програми:

вносять у встановленому порядку до МЗС пропозиції стосовно розширення та поглиблення співробітництва з НАТО за напрямами, за які вони несуть відповідальність;

розробляють річні плани виконання Програми з переліком заходів, погоджують обсяги їх фінансування з Міністерством фінансів України під час опрацювання пропозицій щодо проекту Державного бюджету України та подають до 15 грудня кожного року до МЗС;

подають у встановлені строки до МЗС перелік заходів, в яких братимуть участь їх представники, для включення до проектів Робочого плану імплементації Хартії та ІПП та орієнтовні розміри необхідних витрат бюджетних коштів і фінансової допомоги з боку НАТО та її держав-членів;

забезпечують проведення заходів, передбачених річними відомчими планами виконання Програми, Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, і надсилають двічі на рік (до 15 липня та до 15 січня) звіти про їх виконання (включаючи звіти про витрати коштів) до МЗС, яке на основі одержаних матеріалів готує зведений звіт і подає його на розгляд ДМК;

здійснюють науково-аналітичний супровід річних відомчих планів виконання Програми, Робочого плану імплементації Хартії та ІПП;

контролюють реалізацію зазначених планів та використання відповідних фінансових ресурсів.

Для забезпечення взаємоузгодженості дій під час виконання окремих розділів Програми та підвищення ефективності координації діяльності з реалізації заходів щодо окремих напрямів співробітництва з НАТО призначаються національні координатори співробітництва України з НАТО. Їх завдання, функції та порядок призначення визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України.

Україна розвиває співробітництво з НАТО в політичній сфері, виходячи з існуючих політичних реалій, фундаментальних інтересів національної безпеки та сучасних тенденцій розвитку ситуації на євроатлантичному просторі.

Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у політичній сфері покладається на МЗС.

Співробітництво з НАТО в цій сфері має на меті:

забезпечення реалізації державної політики, спрямованої на європейську та євроатлантичну інтеграцію;

підвищення рівня гарантій незалежності, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її національної безпеки;

сприяння поширенню принципів демократії, додержання прав і свобод людини і громадянина, верховенства права в Україні;

зміцнення стабільності і безпеки в регіоні Центральної і Східної Європи та на євроатлантичному просторі в цілому;

забезпечення повноправної участі України у процесі розбудови загальноєвропейської структури безпеки.

Механізми співробітництва

МЗС здійснює співробітництво з НАТО в політичній сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини Робочого плану імплементації Хартії, використання механізмів РЄАП та Комісії Україна - НАТО, візитів на високому рівні, консультацій і переговорів, симпозіумів, семінарів, досліджень, діяльності робочих груп та інших заходів.

1. Політичні консультації

Консультації з політичних питань здійснюються в рамках Комісії Україна - НАТО та РЄАП:

Президентом України - під час його участі в самітах Комісії Україна - НАТО та РЄАП, зустрічей з Генеральним секретарем НАТО, а також в інших заходах високого рівня, які організовуються під егідою НАТО (терміни - за взаємним погодженням);

Міністром закордонних справ України - під час його участі у засіданнях Комісії Україна - НАТО і РЄАП на рівні міністерства (двічі на рік у кожному форматі, додатково - на запит сторін);

Главою Місії України при НАТО - під час його участі у засіданнях Комісії Україна - НАТО і РЄАП на рівні послів та на експертному рівні - в рамках засідань Політичного комітету НАТО з Україною у форматі "19+1" та відповідних засідань РЄАП у форматі Політичного комітету.

Консультації з політичних питань можуть також здійснюватися іншими уповноваженими особами під час їх зустрічей з посадовими особами НАТО та участі в інших заходах, що організовуються під егідою Альянсу.

2. Обмін візитами, контакти зі структурами НАТО

Для забезпечення діяльності на цьому напрямі передбачається:

узгодження з НАТО річних графіків взаємних візитів делегацій і посадових осіб різних рівнів;

сприяння організації інформаційно-ознайомчих візитів українських делегацій до штаб-квартири Альянсу;

формування графіка проведення та визначення тематики спільних засідань, семінарів та інших заходів у рамках НАТО з їх наступним включенням до щорічних Робочих планів імплементації Хартії.

3. Участь у процесі реалізації Європейської ідентичності в галузі безпеки і оборони в рамках НАТО

Україна підтримує зусилля НАТО щодо посилення європейського виміру в рамках Альянсу та прагне до більш активного і предметного залучення до реалізації політики Європейської ідентичності в галузі безпеки і оборони (ЄІБО), включаючи здійснення практичних заходів за участю представників ЄС.

4. Співробітництво з питань регіональної безпеки

Україна надає великого значення співробітництву з НАТО, її державами-членами та державами-партнерами з питань регіональної безпеки.

Співробітництво в цій сфері має на меті забезпечення участі України у вирішенні актуальних питань регіональної безпеки, передусім, на європейському просторі, а також у регіональних механізмах і програмах співробітництва, створюваних під егідою НАТО, шляхом проведення політичних консультацій у різних форматах, організації навчань, семінарів, зустрічей експертів тощо.

Напрями співробітництва:

забезпечення участі України в механізмах та програмах НАТО, спрямованих на розвиток регіонального співробітництва в різних форматах і зміцнення довір'я і безпеки;

залучення України до субрегіональних механізмів співробітництва, створюваних на підтримку діяльності НАТО, включаючи багатонаціональні військові підрозділи.

5. Співробітництво з Парламентською Асамблею НАТО

Метою співробітництва з Парламентською Асамблеєю НАТО (ПА НАТО) є розширення та поглиблення парламентського виміру співробітництва з Альянсом, залучення до нього народних депутатів України, підрозділів апарату Верховної Ради України, що сприятиме формуванню узгодженої позиції законодавчої та виконавчої гілок державної влади щодо розвитку відносин з НАТО та створюватиме умови для кращого усвідомлення суспільством необхідності такого співробітництва.

Співробітництво у зазначеній сфері здійснюється шляхом участі керівництва Верховної Ради, голів її комітетів, лідерів парламентських фракцій, народних депутатів України, працівників її апарату в засіданнях Спільної моніторингової групи "Верховна Рада України - Парламентська Асамблея НАТО" та в заходах, які організовуються ПА НАТО. Для участі в сесіях і семінарах цієї міжпарламентської структури та в засіданнях її комітетів і підкомітетів у Верховній Раді створена та діє Постійна делегація у ПА НАТО, яка має статус асоційованої.

Напрями та конкретні заходи співробітництва визначаються Верховною Радою України за погодженням з ПА НАТО.

ДМК та центральні органи виконавчої влади України зобов'язані надавати всебічну підтримку реалізації цих заходів, залучати представників Верховної Ради України до участі в інших заходах співробітництва з Альянсом та сприяти діяльності парламентської групи "Україна - НАТО: за співробітництво, порозуміння і глобальну безпеку".

6. Неурядовий вимір співробітництва з НАТО

Метою співробітництва з НАТО українських неурядових організацій і установ є поліпшення обізнаності населення України про діяльність Альянсу та поширення в українському суспільстві об'єктивної інформації щодо реального стану та переваг співробітництва з цією організацією.

Центральні органи виконавчої влади України мають сприяти активізації цього виміру співробітництва з Альянсом, зокрема шляхом залучення представників неурядових організацій і установ до участі в заходах співробітництва з НАТО, включаючи інформаційні візити до штаб-квартири Альянсу, допомагати у налагодженні ними прямих зв'язків з Центром інформації та документації НАТО в Україні та іншими структурами Альянсу, надавати підтримку в організації спільних заходів інформаційного, просвітницького і наукового характеру: семінарів, конференцій, виставок тощо.

Україна здійснює співробітництво з НАТО у сфері безпеки і оборони, враховуючи свої національні інтереси та виходячи з необхідності виконання відповідних міжнародних угод і домовленостей.

Співробітництво з НАТО у зазначеній сфері є одним із пріоритетних напрямів воєнної політики України. Воно охоплює цивільно-військові відносини, воєнно-політичне та військове співробітництво, миротворчу діяльність, а також досягнення взаємосумісності в галузях управління військами, телекомунікаційних систем та озброєнь.

У співробітництві з питань цивільно-військових відносин беруть участь підрозділи Адміністрації Президента України, апарату РНБОУ та Секретаріату Кабінету Міністрів України, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Національний інститут стратегічних досліджень, центральні органи виконавчої влади та державні установи. До співробітництва також залучаються представники Верховної Ради України, органів судової влади, громадських організацій, неурядових установ, засобів масової інформації та незалежні експерти.

Координація співробітництва з цих питань покладається на Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Співробітництво з НАТО в цій сфері має на меті забезпечення поступового впровадження в Україні системи демократичного цивільного керівництва ЗСУ та іншими військовими формуваннями і контролю за їх діяльністю.

Механізми співробітництва

Співробітництво з питань цивільно-військових відносин здійснюється шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі у Спільній робочій групі Україна - НАТО з питань воєнної реформи (СРГВР), проведення спільних симпозіумів, семінарів, курсів, досліджень та інших заходів.

Напрями співробітництва:

ознайомлення з практикою участі законодавчих, судових, урядових і неурядових установ, ЗМІ держав-членів НАТО та держав-партнерів у створенні та підтримці належних цивільно-військових відносин;

використання досвіду держав-членів НАТО для розроблення Стратегії впровадження демократичного цивільного контролю в оборонній сфері України;

удосконалення національного законодавства з питань правового регулювання цивільно-військових відносин із залученням експертів з держав-членів НАТО та держав-партнерів;

використання допомоги держав-членів НАТО та держав-партнерів при створенні структур цивільного керівництва та контролю за ЗСУ;

розроблення за сприяння експертів НАТО механізму забезпечення демократичного цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів та сил внутрішньої безпеки;

наближення процесів формування та контролю за виконанням оборонного бюджету до загальновизнаних механізмів і процедур держав-членів НАТО.

Окремим напрямом співробітництва є вдосконалення системи підготовки військових і цивільних кадрів з питань цивільно-військових відносин та підвищення їх професійного рівня, яке здійснюється шляхом:

- участі представників центральних органів виконавчої влади та ЗСУ у навчальних заходах ПЗМ;

- стажувань українських державних службовців (урядовців та парламентарів), передбачених у рамках Програми ПЗМ;

- запрошення в Україну викладачів з держав-членів НАТО та держав-партнерів для проведення лекцій і семінарів з питань цивільно-військових відносин;

- обміну делегаціями науковців та дослідниками в рамках Програми ПЗМ;

- відкриття з використанням допомоги і досвіду НАТО та її держав-членів на базі Національної академії оборони України курсів підвищення кваліфікації державних службовців з питань цивільно-військових відносин і демократичного цивільного контролю над збройними силами та з актуальних проблем національної безпеки і оборони.

Відповідальність за здійснення заходів воєнно-політичного співробітництва покладається на Міністерство оборони України, а також на Генеральний штаб ЗСУ в межах його повноважень.

Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань воєнно-політичного співробітництва і військової реформи.

Співробітництво з НАТО у зазначеній сфері має на меті:

зміцнення довір'я, взаєморозуміння і партнерських відносин з НАТО, її державами-членами та державами-партнерами у воєнній сфері;

організацію за підтримки Альянсу сучасної системи оборони України, здатної адекватно реагувати на зовнішні воєнні виклики і загрози;

проведення плідного співробітництва в оборонній сфері з сусідніми країнами;

одержання допомоги для реформування воєнної організації нашої держави, насамперед ЗСУ та оборонно-промислового комплексу;

забезпечення участі України в міжнародних зусиллях щодо підтримання миру, безпеки і стабільності в Європі, в тому числі в запобіганні воєнним конфліктам та врегулюванні кризових ситуацій.

Механізми співробітництва

Міністерство оборони України здійснює співробітництво з НАТО у зазначеній сфері шляхом використання механізмів РЄАП і Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів оборони, проведення візитів на високому рівні, двосторонніх консультацій і переговорів з воєнно-політичним керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів, підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі у спільних симпозіумах, семінарах, дослідженнях, засіданнях робочих груп та інших заходах.

А. Воєнно-політичні консультації

Консультації з воєнно-політичних питань проводяться Міністром оборони України під час його участі в засіданнях РЄАП і Комісії Україна - НАТО (двічі на рік), а також в ході переговорів з воєнно-політичним керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів згідно з планами двостороннього співробітництва.

Б. Нерозповсюдження зброї масового знищення та контроль над озброєннями

Співробітництво з НАТО у сфері нерозповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ) та контролю над озброєннями спрямовано на підтримку відповідних зусиль Альянсу, його держав-членів та держав-партнерів, які співпадають з національними інтересами України, і передбачає:

участь у консультаціях з проблемних питань контролю над озброєннями, які проводяться в рамках Координаційного комітету НАТО з контролю за виконанням угод та Центру НАТО з питань ЗМЗ;

підготовку українських фахівців на навчальних курсах та участь в роботі семінарів з питань виконання угод у галузі контролю над озброєннями.

В. Діяльність Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи (СРГВР)

СРГВР є постійно діючим механізмом консультацій між Україною і НАТО у форматі "19+1". Її діяльність спрямовується на забезпечення підтримки Альянсом процесів реформування оборонної сфери України, насамперед ЗСУ, створення умов для ефективної реалізації Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

Українську частину СРГВР складають:

у групі "високого рівня" - керівники Кабінету Міністрів України, відповідних підрозділів Адміністрації Президента України, апарату РНБОУ, Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, МЗС, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Державного комітету у справах охорони державного кордону України;

у координаційній (ключовій) групі - представники Місії України при НАТО;

у групах експертів - представники відповідних підрозділів Адміністрації Президента України, апарату РНБОУ, профільних комітетів Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, інших центральних органів виконавчої влади і установ України.

Координацію роботи української частини СРГВР здійснює один із заступників Секретаря РНБОУ.

Механізми роботи СРГВР

Співробітництво в рамках СРГВР здійснюється шляхом:

проведення засідань групи "високого рівня", "координаційної (ключової) групи" та щоквартальних засідань у штаб-квартирі НАТО на рівні експертів з визначених річними планами питань;

реалізації спільних проектів і досліджень у рамках двостороннього співробітництва за фінансовою підтримкою окремих держав-членів НАТО;

обміну інформацією за узгодженою тематикою;

здійснення інших заходів за взаємною домовленістю.

Напрями діяльності СРГВР:

консультації щодо оборонної політики, воєнної доктрини та концепції національної безпеки;

підготовка рекомендацій щодо планування національної оборони, формування оборонного бюджету, управління оборонними ресурсами;

опрацювання підходів до правового забезпечення діяльності ЗСУ та інших військових формувань;

розроблення пропозицій щодо керівництва воєнною сферою і збройними силами в демократичному суспільстві, взаємодії між парламентом, урядом та міністерством оборони під час вирішення оборонних питань, упровадження демократичного цивільного контролю в оборонній сфері;

узагальнення досвіду держав-членів НАТО у реформуванні збройних сил та інших військових формувань і підготовка пропозицій щодо його впровадження в Україні;

розроблення рекомендацій щодо використання ППОС у ході реалізації Державної програми реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року;

внесення пропозицій щодо переходу до професійних збройних сил та вдосконалення системи підготовки військових кадрів;

опрацювання пропозицій щодо вдосконалення механізмів соціального захисту військовослужбовців;

гармонізація заходів багатостороннього (в рамках програми ПЗМ) і двостороннього військового співробітництва для реалізації завдань воєнної реформи та досягнення визначених цілей партнерства.

Г. Наукові дослідження у воєнно-політичній сфері

Відповідальність за реалізацію та координацію спільних з НАТО заходів співробітництва у сфері наукових досліджень з воєнно-політичних питань покладається на Національний інститут проблем міжнародної безпеки. До співробітництва з НАТО в цій галузі можуть залучатися Національний інститут стратегічних досліджень, Національний науково-дослідницький центр оборонних технологій та військової безпеки України та інші науково-дослідницькі установи відповідного профілю.

Співробітництво з наукових досліджень у воєнно-політичній сфері має на меті розроблення теоретичних основ воєнно-політичних аспектів загальноєвропейської архітектури безпеки, вивчення досвіду розроблень воєнних доктрин і стратегій, створення механізму цивільно-військових відносин у державах-членах НАТО і державах-партнерах.

Механізми співробітництва

Наукові дослідження у воєнно-політичній сфері здійснюються шляхом:

проведення спільних симпозіумів та семінарів з актуальних проблем міжнародної безпеки;

підготовки та реалізації проектів досліджень разом із науковими центрами держав-членів НАТО і держав-партнерів;

залучення експертів НАТО для одержання консультаційної допомоги в реалізації наукових проектів в Україні;

обміну делегаціями науковців;

організації за допомогою Центру інформації та документації НАТО в Україні регулярних обмінів дослідниками та стажерами.

Напрями співробітництва:

оцінка стану та перспектив розвитку воєнно-політичного співробітництва України з НАТО;

визначення оптимальних шляхів запровадження цивільного контролю за діяльністю ЗСУ та інших військових формувань;

участь в оновленні Концепції національної безпеки та Воєнної доктрини України;

аналіз процесу створення нової архітектури європейської безпеки;

відслідковування нових викликів і загроз національній безпеці України.

Відповідальність за планування заходів військового співробітництва, а також координацію та контроль за їх виконанням покладається на Генеральний штаб ЗСУ.

Співробітництво в цій сфері має на меті:

використання досвіду і допомоги держав-членів НАТО та держав-партнерів для реформування і розвитку ЗСУ, включаючи вдосконалення механізмів соціального захисту військовослужбовців, нормативно-правової бази військового співробітництва та миротворчої діяльності, створення умов для впровадження засад цивільного керівництва та контролю за діяльністю у військовій сфері;

підвищення взаємосумісності органів управління, підрозділів та частин ЗСУ, насамперед виділених Україною для участі у Програмі ПЗМ, з Об'єднаними збройними силами (ОЗС) НАТО;

підготовку військових контингентів ЗСУ та відповідної інфраструктури для взаємодії з ОЗС НАТО під час проведення миротворчих, антитерористичних, пошукових, рятувально-відновлювальних та інших місій і завдань.

досягнення національних цілей воєнної реформи для виконання завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року;

пошук форм і механізмів співробітництва Збройних Сил України з військовими формуваннями держав - членів НАТО для реагування на нові види загроз національній безпеці, в тому числі з боку терористичних організацій із застосуванням ЗМЗ.

Механізми співробітництва

ЗСУ здійснюють співробітництво з НАТО у військовій сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації Хартії планів і програм двостороннього співробітництва та участі у ППОС, використовуючи поряд з цим:

діяльність Військового комітету Україна - НАТО та СРГВР, візити на високому рівні, двосторонні консультації і переговори з військовим керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів;

прямі зв'язки між структурами Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ та НАТО;

спільні військові навчання, тренування, симпозіуми, семінари, курси, засідання робочих груп, дослідження та інші заходи.

А. Консультації з військових питань

Консультації з військових питань здійснюються:

начальником Генерального штабу ЗСУ - під час його участі у засіданнях Військового комітету Україна - НАТО (двічі на рік), переговорів з головою Військового комітету НАТО, візитів до штабів Верховних Головнокомандувачів ОЗС НАТО в Європі та на Атлантиці, а також переговорів з військовим керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів;

командувачами видів ЗСУ, начальниками Тилу та Озброєння, іншими представниками керівного складу Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ - під час засідань відповідних комітетів НАТО у форматі РЄАП та переговорів з командувачами головних командувань та відповідальними співробітниками НАТО.

Б. Військове співробітництво та взаємосумісність

З метою активізації військового співробітництва та підвищення рівня взаємосумісності між збройними силами України і НАТО передбачається:

проведення семінарів в Україні для керівного складу ЗСУ з питань військового співробітництва та взаємосумісності;

поглиблення співробітництва в галузі оборонного планування для забезпечення виконання завдань ППОС з досягнення взаємосумісності;

розширене використання військової інфраструктури України для проведення спільних з державами-членами НАТО та державами-партнерами військових навчань і тренувань;

удосконалення правової бази співробітництва у військовій сфері з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та держав-партнерів;

продовження консультацій з НАТО щодо започаткування та реалізації програм співробітництва в галузях управління, контролю, тилової підтримки тощо;

розширення за допомогою НАТО програм перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються в запас;

розширення практики консультацій з державами - членами НАТО щодо гармонізації заходів багатостороннього (в рамках програми ПЗМ) і двостороннього військового співробітництва для реалізації завдань національних цілей воєнної реформи та досягнення визначених цілей партнерства.

В. Процес планування та оцінки сил

Метою участі України у ППОС є ефективна реалізація Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, підготовка сил та засобів, здатних взаємодіяти зі збройними силами держав-членів НАТО, створення механізму для обміну інформацією з питань оборонного і бюджетного планування в рамках ПЗМ.

Пріоритетними напрямами роботи щодо виконання завдань ППОС для України вважаються:

всебічне використання можливостей ППОС для досягнення національних цілей воєнної реформи та виконання завдань реформування ЗСУ;

досягнення взаємосумісності в управлінні, тиловому та технічному забезпеченні підрозділів, виділених для участі у Програмі ПЗМ;

мовна підготовка особового складу підрозділів, зазначених у переліку сил та засобів для участі в операціях ПЗМ.

Г. Участь у Багатонаціональних загальновійськових оперативно-тактичних силах

Забезпечення участі України у Багатонаціональних загальновійськових оперативно-тактичних силах (БЗОТС) передбачає:

визначення сил і засобів ЗСУ для участі у складі БЗОТС;

досягнення належної взаємосумісності з відповідними силами і засобами ОЗС НАТО;

залучення підрозділів ЗСУ до військових навчань БЗОТС.

Д. Яворівський навчальний центр ПЗМ

Для підвищення ефективності використання Яворівського навчального центру ПЗМ здійснюватимуться такі заходи:

багатонаціональні польові, командно-штабні та комп'ютерні командно-штабні навчання;

навчання командирів та штабів з питань планування застосування військ (сил), управління ними та забезпечення їх взаємодії під час проведення:

а) операцій з підтримання миру;

б) робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха;

в) операцій з надання гуманітарної допомоги;

г) пошуково-рятувальних операцій;

д) антитерористичних операцій.

Е. Підготовка військових кадрів для співробітництва з НАТО

З метою забезпечення якісної підготовки військових кадрів для співробітництва з НАТО передбачається:

адаптація системи військової підготовки та навчання до діючих в державах-членах НАТО стандартів;

включення до системи командирської та професійної підготовки питань співробітництва в рамках Програми ПЗМ та миротворчої діяльності;

оптимальне використання наявних можливостей мовної підготовки військовослужбовців в рамках Програми ПЗМ та в межах двостороннього співробітництва з державами-членами НАТО;

забезпечення кафедр іноземних мов вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України лінгафонними кабінетами, відео- та аудіотехнікою і сучасною навчально-методичною літературою;

розширення практики підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов вищих військових навчальних закладів за кордоном;

запрошення в Україну інструкторів-викладачів іноземних мов з держав-членів НАТО та держав-партнерів;

створення експертного Центру мовного тестування з використанням тесту НАТО "STANAG - 6001";

здійснення спеціалізованої підготовки військовослужбовців для роботи у складі багатонаціональних штабів, зокрема на курсах підготовки офіцерів багатонаціональних штабів при Національній академії оборони України.

Відповідальність за планування відповідних заходів та координацію і контроль їх виконання покладається на Міністерство оборони України і Генеральний штаб ЗСУ.

Співробітництво з НАТО у сфері миротворчої діяльності має на меті:

підготовку та участь миротворчих контингенту і персоналу ЗСУ в операціях з підтримання миру або примусу до миру;

забезпечення участі підрозділів і представників ЗСУ у складі Багатонаціональних загальновійськових оперативно-тактичних сил та об'єднаних багатонаціональних штабів;

удосконалення системи підготовки особового складу ЗСУ для виконання миротворчих завдань та розвиток відповідної матеріально-технічної бази.

Механізми співробітництва

Міністерство оборони України та Генеральний штаб ЗСУ здійснюють співробітництво з НАТО у цій сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації Хартії та участі в ППОС, використовуючи поряд з цим:

двосторонні консультації і переговори з військовим керівництвом НАТО, її держав-членів та держав-партнерів;

прямі зв'язки між структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та НАТО для налагодження координації, обміну інформацією та набутим досвідом;

спільні військові навчання, тренування, симпозіуми, семінари, курси, засідання робочих груп, дослідження та інші заходи.

Напрями співробітництва:

участь у миротворчих операціях під проводом НАТО, зокрема в операції КФОР;

поглиблення співробітництва в рамках українсько-польського миротворчого батальйону, українсько-румунсько-угорсько-словацького інженерного батальйону, спільного військово-морського з'єднання "за викликом" на Чорному морі;

розширення співробітництва з НАТО та її державами-членами з питань підготовки та забезпечення українських підрозділів, що залучатимуться до складу багатонаціональних миротворчих формувань;

удосконалення законодавчої бази з питань миротворчої діяльності з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та держав-партнерів;

підвищення взаємосумісності миротворчих підрозділів ЗСУ з ОЗС НАТО;

створення за участю вищих військових навчальних закладів та інфраструктури полігонів Збройних Сил України національної системи підготовки контингентів (персоналу) для виконання миротворчих завдань.

Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у цій галузі (за термінологією НАТО - "C3") покладається на Міністерство оборони України і Державний комітет зв'язку та інформатизації України. До співробітництва в межах своїх повноважень залучаються представники апарату РНБОУ, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України, Національного космічного агентства України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки та Національного інституту стратегічних досліджень.

Відповідальність за заходи щодо захисту інформації покладається на Службу безпеки України.

Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань телекомунікаційних та інформаційних систем.

Метою співробітництва з НАТО в даній галузі є забезпечення взаємодії в рамках спільних навчань та в кризових ситуаціях шляхом впровадження відповідних процедур Альянсу, а також використання сучасних систем зв'язку та інформаційних технологій.