ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Алізада та інші проти України"
(Заява № 1100/14 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)
| СТРАСБУРГ 16 вересня 2021 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Алізада та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (<...>), Голова,
Ганна Юдківська (<...>),
Ладо Чантурія (<...>), судді,
та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяви (№ 1100/14, № 24695/14 та № 71568/14), які у різні дати, зазначені в таблицях у додатку, подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) один громадянин Азербайджану та двоє громадян України, деталі щодо яких зазначені в таблицях у додатку (далі - заявники),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників міліції (усі заяви); непроведення ефективного розслідування на національному рівні скарг у зв’язку з цим (заяви № 1100/14 та № 71568/14); стверджуване незаконне та свавільне втручання у право заявника на повагу до житла та приватного життя, тривале невиконання постанови суду і відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту (заява № 1100/14); стверджуване незаконне позбавлення свободи, постання перед суддею із запізненням і відсутність можливості вимагати відшкодування шкоди за порушення права на свободу (заява № 71568/14), та визнати решту скарг у заявах № 24695/14 та № 71568/14 неприйнятними,
відсутність повідомлення від Уряду Азербайджану про його бажання використати своє право брати участь у цій справі у зв’язку із заявою № 1100/14,
рішення надати правову допомогу у заяві № 24695/14,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 26 серпня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Заявники скаржилися, зокрема, за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з ними працівників міліції. Двоє заявників (заяви № 1100/14 та № 71568/14) також стверджували, що розслідування їхніх відповідних скарг було неефективним, і висунули додаткові скарги за пунктами 1, 3 та 5 статті 5, пунктом 1 статті 6, статтями 8 та 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. У своїй відповіді, поданій 16 липня 2016 року на зауваження Уряду, п. С. Вронський (заява № 24695/14) також скаржився за статтею 3 Конвенції на неефективність розслідування його тверджень про жорстоке поводження з боку працівників міліції.
6. На думку Суду, цю нову скаргу як таку слід відрізняти від висунутої у первинній заяві скарги на жорстоке поводження працівників міліції, щодо якої сторонам було запропоновано надати зауваження. Тому Суд не розглядатиме зазначене питання в контексті цієї справи (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пиряник проти України" (Piryanik v. Ukraine), заява № 75788/01, пункт 20, від 19 квітня 2005 року, та, в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі "Криволапов проти України" (Krivolapov v. Ukraine), заява № 5406/07, пункт 64, від 02 жовтня 2018 року).
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ (УСІ ЗАЯВИ) ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (ЗАЯВИ № 1100/14 ТА № 71568/14)
7. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з ними працівників міліції. Пан А. Алізада та п. Г. Кононов (заяви № 1100/14 та № 71568/14) також скаржилися на непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Заявники посилалися на різні положення Конвенції у зв’язку із вказаними скаргами.
8. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року), вважає, що відповідні скарги мають розглядатися за статтею 3 Конвенції. Вона передбачає:
"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню".
А. Прийнятність
9. Суд вважає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
В. Суть
1. Загальні міркування
10. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі "Буїд проти Бельгії" [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81-90 та 114-123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження про жорстоке поводження виявляться правдивими.
11. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).
2. Жорстоке поводження з боку працівників міліції (всі заяви)
12. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними. Тоді як деякі скарги не підтверджені медичними або іншими об’єктивними доказами, результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували скарги заявників, що вони стали потерпілими від жорсткого поводження з боку працівників міліції. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі "Буїд проти Бельгії" (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року, "Кулік проти України" (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року, та "Ярошовець та інші проти України" (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.
13. Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
14. Отже, було порушено матеріальний аспект статті 3 Конвенції.
3. Стверджуване непроведення ефективного розслідування (заяви № 1100/14 та № 71568/14)
15. Розглянувши подальші скарги п.п. А. Алізада та Г. Кононова (заяви № 1100/14 та № 71568/14) на стверджуване непроведення ефективного розслідування їхніх тверджень про жорстоке поводження, Суд зазначає, що в згаданому рішенні у справі "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173-180) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему для цілей статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
16. Отже, було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції.
IV. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
А. Пан А. Алізада (заява № 1100/14)
17. Пан А. Алізада також скаржився на невиконання остаточної постанови суду, ухваленої на його користь (див. конкретні відомості у розділі "В" таблиці 1). Він посилався на статті 6 та 13 Конвенції та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
18. Суд вважає, що ця частина заяви є продовженням рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (Burmych and Others v. Ukraine) і має розглядатися згідно з передбаченою у ньому процедурою (див. рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (вилучення з реєстру) [ВП] (Burmych and Others v. Ukraine) [GC], заява № 46852/13 та інші заяви, пункт 221, від 12 жовтня 2017 року), тобто вона має бути вилучена з реєстру та передана Комітету міністрів Ради Європи з метою її вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року, див. аналогічний підхід в рішенні у справі "Дмитренко та Бездорожній проти України" [Комітет] (Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine) [Committee], заяви № 59552/11 та № 7096/12, пункт 22, від 02 липня 2020 року).
В. Пан Г. Кононов (заява № 71568/14)
19. Пан Г. Кононов також скаржився за пунктом 1 статті 5 Конвенції на свавільне незадокументоване затримання з 19 по 21 листопада 2010 року працівниками Нікопольського відділу міліції (див. конкретні відомості у розділі "В" таблиці 3 у додатку).
20. Розглянувши усі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що у контексті його висновків у низці інших справ (див., зокрема, рішення у справах "Смолік проти України" (Smolik v. Ukraine), заява № 11778/05, пункти 45-48, від 19 січня 2012 року, "Гриненко проти України" (Grinenko v. Ukraine), заява № 33627/06, пункти 74-78, від 15 листопада 2012 року, та "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 85, від 07 листопада 2013 року) ця скарга є прийнятною та свідчить про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.
V. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
21. Окрім того, п. А. Алізада (заява № 1100/14) скаржився на те, що та сама поведінка працівників міліції 22 липня 2010 року стосовно нього, яка становила нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, також була порушенням його прав за статтею 8 Конвенції. Крім того, він також скаржився на неефективність наявних національних засобів юридичного захисту у зв’язку з цією скаргою у розумінні статті 13 Конвенції.
22. Крім того, п. Г. Кононов (заява № 71568/14) скаржився, що не постав негайно перед суддею після затримання 19 листопада 2010 року, після якого почалося незадокументоване тримання під вартою до 21 листопада 2010 року, а також не мав можливості вимагати відшкодування шкоди за незадокументоване затримання та постання перед суддею із запізненням. Він посилався на пункти 3 та 5 статті 5 Конвенції у зв’язку з цими скаргами.
23. Суд вважає, що він уже розглянув основні юридичні питання, порушені в цих заявах, і немає потреби в окремому розгляді прийнятності та суті скарг, наведених у пунктах 21 та 22 (див., наприклад, рішення у справах "Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014, та "Борзих та інші проти України" [Комітет] (Borzykh and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 5353/14 та інші заяви, пункти 48 і 49, від 25 червня 2020 року).
VI. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
25. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
26. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує прийнятними скарги, висунуті за матеріальним аспектом статті 3 Конвенції у всіх заявах, скарги, висунуті за процесуальним аспектом статті 3 Конвенції у заявах № 1100/14 та № 71568/14, а також скаргу, висунуту за пунктом 1 статті 5 Конвенції у заяві № 71568/14.
3. Постановляє, що було порушено матеріальний аспект статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами, висунутими у всіх заявах.
4. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами, висунутими у заявах № 1100/14 та № 71568/14.
5. Вирішує вилучити з реєстру справ Суду частину заяви № 1100/14 щодо невиконання постанови від 13 травня 2011 року відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції та передати її Комітету міністрів Ради Європи з метою її вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання згаданого пілотного рішення у справі Іванов.
6. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргою на незадокументоване затримання, висунутою у заяві № 71568/14.
7. Постановляє, що немає необхідності розглядати питання прийнятності та суть інших скарг, висунутих за статтями 8 та 13 Конвенції у заяві № 1100/14 та за пунктами 3 та 5 статті 5 Конвенції у заяві № 71568/14.
8. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
9. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 вересня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду .
| Заступник Секретаря | Мартіна КЕЛЛЕР |
| Голова | Стефані МОРО-ВІКСТРОМ |
Додаток
| 1. Заява № 1100/14 п. АЛІЗАДА АЯДДІНА ІЗЗАТА ОГЛИ, громадянина Азербайджану, 1962 року народження, який проживає у м. Кривий Ріг (Україна), представляв п. С.Г. Якименко - юрист, який практикує у м. Кривий Ріг Подана 24 грудня 2013 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції | |
| Наданий заявником опис жорстокого поводження | |
| 22 липня 2010 року близько 07 год. 00 хв. вісім осіб, у тому числі щонайменше шість працівників Криворізького районного відділу міліції, прибули на трьох особистих автомобілях за домашньою адресою заявника та його дружини і вимагали від них надати документи, що посвідчують особу та реєстрацію місця проживання всіх членів домоволодіння. Коли заявник запитав про підстави такої вимоги, працівники міліції не надали прямої відповіді, а один з них перестрибнув через паркан і відімкнув хвіртку, пропустивши своїх супутників у двір заявника. Коли заявник увійшов до будинку, пообіцявши знайти документи, працівники міліції спробували піти слідом, але його дружина та дорослий син перегородили їм шлях, вважаючи їхню поведінку незаконною. У відповідь один з працівників міліції скрутив руку сина заявника, а заявник спробував відтягнути його, побачивши, що сину було боляче. Потім декілька працівників міліції накинулися на заявника, нанесли йому удари ногами, кулаками, надягнули на нього наручники і спробували заштовхати до особистого автомобіля, який належав одному з працівників міліції, у присутності його сусідів і перехожих. Заявник заперечував і намагався звільнитися, вважаючи таку поведінку незаконною. Згодом викликали службовий автомобіль міліції, і заявника доставили до райвідділу міліції, де йому пред ’явили обвинувачення у злісній непокорі законним вимогам працівників міліції. У райвідділі міліції заявнику також неодноразово наносили удари ногами та руками. | |
| Відповідні факти та документи | Ключові питання |
| 1. Медичні та інші докази: (i) 22.07.10 - довідка (травматолог, Криворізька міська лікарня № 3): садна на лівому коліні та лікті, гематома (ліве плече); (ii) 04.08.10 - висновок фахівця № 1850 (Бюро судово-медичної експертизи Криворізького міжрайонного відділу): легкі тілесні ушкодження можливо отримані 22.07.10 - шість саден (руки та ноги) та один синець (плече). 2. Скаргу подано: 02.08.10 прокурору міста Кривий Ріг (дружиною заявника). 3. Відповідь органів державної влади: (i) 01.09.10 та 14.02.11 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура міста Кривий Ріг): ознаки жорстокого поводження відсутні; постанови були скасовані за скаргами заявника до суду: недоліки у проведенні дослідчої перевірки; (ii) 01.06.12 - нова постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, повідомлена заявнику 31.01.13; (iii) 26.03.13 - постанова від 01.06.12 скасована за скаргою заявника (Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу): недоліки у проведенні дослідчої перевірки; (iv) 16.04.13 - порушення кримінального провадження (прокуратура міста Кривого Рогу); (v) 10.06.13 - закриття кримінального провадження: відсутність corpus delicti у діях працівників міліції; (vi) 09.10.13 та 21.10.13 - залишення без задоволення скарги та апеляційної скарги заявника (Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу та Апеляційний суд Дніпропетровської області). 4. Ключові дії: (i) Відібрання показань у заявника, його сина та дружини, працівників міліції, сусідів і лікарів лікарні (ii) Проведення судово-медичного обстеження тілесних ушкоджень. 5. Ключові висновки: Шість працівників міліції законно намагалися отримати документи заявника та його родини, оскільки 20.07.10 органи міграційної служби повідомили їм, що дружина заявника подала неправдиву інформацію для отримання громадянства України; показання стосовно конфлікту між родиною заявника та працівниками міліції були суперечливими: кожен із шести працівників міліції, який брав участь у подіях, заперечував, що заходив у двір чи будинок, і наполягав, що заявник напав на них. 6. Інші відповідні факти та документи: (i) 22.07.10 - заявнику обрали покарання у виді п ’ятиденного адміністративного арешту за злісну непокору вимогам працівників міліції (Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу); (ii) того ж дня було складено висновок, що заявник мав залишити територію України до 28.07.10 (інспектор Центрально-Міського районного відділу міліції); (iii) 27.07.10 - заявника звільнили після відбуття покарання; (iv) 28.07.10 - висновок про видворення заявника за межі України (начальник Центрально-Міського районного відділу міліції); (v) 25.10.10 - рішення про визнання заявника винним скасовано (Апеляційний суд Дніпропетровської області): не доведено, що заявник або напав на працівників міліції, або злісно не підкорявся їхнім законним вимогам; (vi) 13.05.11 - висновки працівників міліції від 22 та 28.07.10 скасовані за скаргою заявника як незаконні; заявнику присуджено відшкодування моральної шкоди (Дніпропетровський окружний адміністративний суд); (vii) 22.11.11 - заявнику присуджено відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до відповідальності та обрання покарання у виді п ’ятиденного адміністративного арешту 22.07.10 (Апеляційний суд Дніпропетровської області). | (i) Національні суди встановили, що затримання заявника було незаконним; не було доведено необхідність застосування до нього сили, або виникнення будь-якого з його тілесних ушкоджень до його затримання (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Федоров та Федорова проти України" (Fyodorov and Fyodorova v. Ukraine), заява № 39229/03, пункти 65 -67, від 07 липня 2011 року; "Коваль та інші проти України" (Koval and Others v. Ukraine), заява № 22429/05, пункти 66-70, від 15 листопада 2012 року, та "Войкін та інші проти України" (Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункт 103, від 27 березня 2018 року); (ii) Значна затримка у порушенні кримінального провадження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Олексій Михайлович Захаркін проти України" (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), пункти 68 і 69, від 24 червня 2010 року, та "Савіцький проти України" (Savitskyy v. Ukraine), заява № 38773/05, пункт 105, від 26 липня 2012 року); (iii) Неодноразове повернення на додаткове розслідування у зв ’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року, та "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року); (iv) Відсутні ознаки докладання достатніх зусиль для збору об ’єктивних доказів: непроведення очних ставок чи інших дій, спрямованих на узгодження суперечливих показань стосовно події, встановлення послідовності подій, що призвели до появи тілесних ушкоджень; або перевірки якості та необхідності проведення операції працівниками міліції як такої (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Дрозд проти України" (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункти 69 -70, від 30 липня 2009 року та "Капустяк проти України" (Kapustyak v. Ukraine), заява № 26230/11, пункт 80, від 03 березня 2016 року); (v) Затримки у повідомленні заявника про рух справи (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року). |
| B. Інші скарги за усталеною практикою | |
| Статті 6 та 13 Конвенції; Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції: невиконання остаточної постанови суду Постанова: 13.05.11, Дніпропетровський окружний адміністративний суд Присуджена сума: 2 149,25 гривень (далі - грн): відшкодування моральної шкоди за винесення незаконних висновків з вимогою про виїзд за межі території України/про видворення та компенсація судових та інших витрат Боржник: Державне казначейство України Дата сплати: 24.12.13 | |
| C. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 25 000 євро Судові та інші витрати: 12 042 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (провадження на національному рівні та у Суді) Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги з паном С.Г. Якименком від 28.07.10; акти виконаних робіт (107,5 годин з погодинною ставкою у розмірі 110 євро, у тому числі аванс у розмірі 10 євро за годину та несплачений залишок) Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані | Моральна шкода: 15 000 євро Судові та інші витрати: 3 500 євро додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику |
| 2. Заява № 24695/14 п. Сергія Анатолійовича ВРОНСЬКОГО, громадянина України, 1975 року народження, який проживає у м. Вишневе, представляли п. М.О. Тарахкало та В.П. Лебідь - юристи, які практикують у м. Києві Подана 05 червня 2014 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції | |
| Наданий заявником опис жорстокого поводження | |
| 21 грудня 2010 року близько 11 год. 30 хв., коли заявник у супроводі двох знайомих прийшов до будинку свого колишнього бізнес-партнера В.Т., щоб забрати певні кошти, на них раптово напала велика група озброєних працівників спеціального підрозділу Управління боротьби з організованою злочинністю "Сокіл". Після того, як заявника знерухомили і надягнули на нього наручники, працівники міліції нанесли неодноразові удари кулаками та ногами по обличчю та всьому тілу заявника, наступили на нього та змушували його зізнатися, що він вимагав гроші з родини В.Т. Фізичне та психологічне жорстоке поводження, зокрема неодноразове побиття та погрози, тривали протягом декількох наступних днів у відділі міліції. Згідно з твердженнями заявника ні він сам, ні жоден з його двох спільників не чинили опір затриманню. | |
| Відповідні факти та документи | Ключові питання |
| 1. Медичні та інші докази: (i) 23.12.10 - карта виїзду швидкої медичної допомоги № 66226 (Хмельницька міська станція швидкої медичної допомоги): забій грудної клітки, можливий перелом ребер / тупа травма живота / пневмоторакс; (ii) 06.01.11 - висновок експерта № 2509 (Хмельницьке обласне бюро судово-медичної експертизи, експертиза проведена 30.12.10 за постановою слідчого Управління боротьби з організованою злочинністю у Хмельницькій області): легкі тілесні ушкодження (садна (обличчя, рука, зап ’ястя) та множинні крововиливи (обличчя, руки, ноги, грудна клітка, живіт, плечі) отримані протягом семи - п ’ятнадцяти днів до проведення експертизи; (iii) 12.07.12 - довідка (Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова): консолідовані переломи ребер; можливо отримані у зазначену заявником дату; (iv) 23.07.12 - акт судово-медичного дослідження № 4/c-2012 (Київське обласне бюро судово-медичної експертизи, експертиза проводилася за заявою заявника): тілесні ушкодження, зазначені у висновку експерта від 06.01.11, могли бути отримані 21.12.10, як було вказано заявником; задокументовані переломи ребер також могли бути отримані у цю дату; необхідні додаткові документи для перевірки такої можливості. 2. Скаргу подано: (i) 27.12.10, до СУ УМВС України в Хмельницькій області та прокурору Хмельницької області (захисником заявника). 3. Відповідь органів державної влади: (i) 14.03.11 та 30.05.11 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура Хмельницької області); постанови скасовані за скаргами заявника прокурорами вищого рівня: недоліки у проведенні дослідчої перевірки; (ii) 26.12.11 - нова постанова про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура Хмельницької області) - повідомлено заявнику поштою 19.08.12 - заявник зробив декілька невдалих спроб оскаржити її у прокурора вищого рівня; (iii) 11.04.14 - лист (прокуратура Хмельницької області): розслідування буде відновлено у випадку встановлення судами у межах розгляду справи заявника (який відбувався на той момент) елементів зловживання владою працівниками міліції. 4. Ключові дії: (i) Відібрання показань у заявника, його співобвинувачених, родичів, В.Т., його дружини, понятих під час затримання та працівників міліції; (ii) Проведення судово-медичного дослідження тілесних ушкоджень заявника. 5. Ключові висновки: Отримавши попередження, що злочинці могли бути озброєні та були схильні до застосування насильства, працівники спеціального підрозділу Управління боротьби з організованою злочинністю "Сокіл" використали під час затримання "прийоми рукопашного бою" та "спеціальні засоби" згідно із законодавством; ознаки жорстокому поводження із заявником під час затримання відсутні. 6. Інші відповідні факти та документи: (i) 20.12.10 - скарга В.Т. до СУ УМВС України в Хмельницькій області: заявник і ще двоє осіб, озброєних вогнепальною зброєю, неодноразово вимагали гроші у його родини, залякуючи та висловлюючи погрози про фізичну розправу; вони попередили В.Т., що знову приїдуть до його будинку 21.12.10; (ii) 21.12.10, о 06 год. 00 хв. - група із дев ’яти працівників спеціального підрозділу Управління боротьби з організованою злочинністю "Сокіл" була направлена до будинку В.Т. з метою підготовки до затримання; (iii) Того ж дня - винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо заявника та ще двох осіб; у цій постанові вказувалося, що їх затримали близько 11 год 30 хв, коли вони приїхали в масках і зі зброєю (пістолетом і ножем) до будинку В.Т. і вимагали сплатити певний стверджуваний борг; (iv) 30.12.10 - заявника поміщено під варту на час розслідування пред ’явлених йому обвинувачень (Хмельницький міськрайонний суд); (v) 01.06.12 - заявника звільнено під заставу. | Висновки на національному рівні сформульовані нечітко і не містять переконливих пояснень щодо точного характеру та ступеню застосованої під час затримання сили; з огляду на характер і наявність тілесних ушкоджень в декількох місцях, а також опис затримання (тобто кількість залучених працівників міліції, можливість попередньої підготовки та відсутність об ’єктивних доказів чинення заявником та його спільниками опору затриманню), не було доведено, що сила була "пропорційною", або що тілесні ушкодження були повністю отримані у результаті інших подій, а не жорстокого поводження працівників міліції після затримання, як стверджував заявник (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Силенок і "Техносервіс-плюс" проти України" (Sylenok and Tehhnoservis-Plus v. Ukraine), заява № 20988/02, пункти 69 і 70, від 09 грудня 2010 року, "Василь Іващенко проти України" (Vasiliy Ivashchenko v. Ukraine), заява № 760/03, пункти 78 -82, від 26 липня 2012 року, та "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункти 64 -67, від 13 березня 2014 року). |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 50 000 євро Судові та інші витрати: 3 600 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (під час провадження у Суді, після повідомлення про справу), які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок п. М. О. Тарахкала Підтверджуючі документи: Договір про надання правової допомоги від 16.05.16; акт виконаних робіт (24 години з погодинною ставкою у розмірі 150 євро) Додаткова інформація: заявнику була надана правова допомога у розмірі 850 євро Уряд: Вимоги надмірні | Моральна шкода: 12 000 євро Судові та інші витрати: 150 євро, які мають бути сплачені безпосередньо на рахунок п. М.О. Тарахкала, як вимагалося додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику |
| 3. Заява № 71568/14 п. Геннадія Борисовича КОНОНОВА, громадянина України, 1971 року народження, який проживає у м. Нікополі, представляв п. С.М. Мойсак - юрист, який практикує у м. Нікополі Подана 28 жовтня 2014 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції | |
| Наданий заявником опис жорстокого поводження | |
| 19 листопада 2010 року у певний момент з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. працівники Нікопольського міського відділу міліції О.В. і С.П. затримали заявника, коли він намагався наблизитися до одинадцятирічної дівчинки А.П., у присутності якої він мастурбував два дні до цього. Заявник не чинив опору затриманню. До 21 листопада 2010 року заявник незадокументовано тримався під вартою і був підданий жорстокому поводженню з боку О.В., С.П. та ще одного працівника міліції, які змушували його дати неправдиві зізнавальні показання щодо вчинення різних злочинів. Зокрема, вони роздягнули заявника, прикували наручниками до стільця, били кулаками та ногами. Вони також надягнули протигаз йому на голову і неодноразово перекривали потік повітря або заповнювали маску сигаретним димом. Працівники міліції також погрожували відрізати статеві органи заявника або зґвалтувати його кийком. Не витримавши тиску, 21 листопада 2010 року заявник написав "явку з повинною", зізнавшись у двох епізодах грабежу, яких не вчиняв. | |
| Відповідні факти та документи | Ключові питання |
| 1. Медичні та інші докази: (i) 27.11.10 - висновок експерта № 665 (Нікопольське обласне бюро судово-медичної експертизи): крововиливи (обличчя, права рука і нога); садна (обличчя, обидві руки, права нога); (ii) 14.09.15 - висновок № 530 (невказане бюро судово-медичної експертизи, копія висновку надана не була): тілесні ушкодження, задокументовані у висновку експерта № 665, могли бути отримані внаслідок падіння з велосипеда або висоти власного зросту. 2. Скарги подано: (i) 01.02.11 до Нікопольської міжрайонної прокуратури (батьками заявника); (ii) 26.04.11 до Нікопольського міжрайонного суду (заявником під час судового розгляду). 3. Відповідь органів державної влади: (i) 25.01.11 - постанова (перед поданням скарги на жорстоке поводження) щодо непритягнення до кримінальної відповідальності Є.П., батька А.П. (слідчий, Нікопольський міський відділ міліції): стосовно легких тілесних ушкоджень заявника, то вони вочевидь були завдані Є.П., який намагався захистити A.П. від сексуальних домагань заявника; згідно з показаннями Є.П. А.П. сказала батькам, що 17.11.10 незнайомець змусив її дивитися, як він мастурбує; через це 19.11.10 Є.П. слідкував за А.П. дорогою зі школи; коли заявник наблизився до неї на велосипеді і схопив за плече, А.П. почала кричати; тоді Є.П. накинувся на заявника та зіштовхнув з велосипеда; проте заявник знову сів на велосипед і втік; не було підстав притягати Є.П. до відповідальності, оскільки тілесні ушкодження були легкими, а заявник не подав скаргу; (ii) 10.02.11 та 09.08.11 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом стверджуваного жорстокого поводження працівників міліції (Нікопольська міжрайонна прокуратура): ознаки жорстокого поводження відсутні; (iii) 12.01.13 - порушення кримінального провадження (Нікопольська міжрайонна прокуратура); (iv) 22.01.13, 08.10.13 - закриття кримінального провадження (ознаки жорстокого поводження відсутні); постанови скасовані за скаргою заявника: недоліки у проведенні досудового розслідування; про постанову від 08.10.13 заявнику повідомлено 22.08.14; (v) 30.09.15 - нова постанова про закриття кримінального провадження (Дніпропетровська обласна прокуратура); заявник дізнався про цю постанову із зауважень Уряду). 4. Ключові дії: (i) Відібрання показань у заявника, його батьків, певних працівників міліції та Є.П.; (ii) Проведення судово-медичного обстеження тілесних ушкоджень. 5. Ключові висновки: Заявник не міг бути підданий жорстокому поводженню працівників міліції у період з 19.11.10 до 21.11.10, оскільки згідно з офіційними документами та поясненнями працівників міліції його затримали лише 21.11.10; його тілесні ушкодження могли бути завдані невказаними цивільними особами, які застосували силу, яка не була надмірною, щоб схопити заявника та передати працівникам міліції. 6. Інші відповідні факти та документи: (i) 20.11.10, 09 год 00 хв - протокол вилучення та огляду велосипеда заявника (Нікопольський міський відділ міліції); та сама дата, невстановлений час: порушення кримінальної справи за фактом розбещення А.П.; (ii) 21.11.10, невстановлений час - "явка з повинною": заявник визнав себе винним у вчиненні двох епізодів грабежу та відмовився від права на правову допомогу; ця ж дата, 15 год. 00 хв. - протокол працівників міліції: заявника затримали за підозрою у вчиненні двох епізодів грабежу; (iii) 23.11.10 - заявнику пред ’явлено обвинувачення у вчиненні двох епізодів грабежу і двох епізодів розбещення неповнолітніх; (iv) 24.11.10 - заявника доставили до судді (Нікопольський міськрайонний суд), який обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на час розслідування пред ’явлених йому обвинувачень; (v) 06 та 19.09.12 - надання Є.П. та А.П. показань у суді (під час розгляду справи заявника): заявника затримали того ж дня, коли Є.П. йшов за А.П. дорогою зі школи і помітив, що заявник, тримаючи свій велосипед, намагався схопити її за руку; щойно Є.П. накинувся на нього, до них підійшли особи в цивільному одязі, сказавши, що вони були працівниками міліції; вони знерухомили заявника і доставили його до відділу міліції; заявника застали зненацька і він не чинив опору, тому фізична сила не застосовувалася; Є.П. не бив заявника; того дня Є.П. також приїхав до відділу міліції і подав скаргу на заявника; (vi) 25.09.12 - заявника визнано винним (Нікопольський міськрайонний суд) та обрано покарання у виді позбавлення волі: за два епізоди грабежу та два епізоди розбещення неповнолітніх; (vii) 05.03.13 - Апеляційний суд Дніпропетровської області дійшов висновку, що строк відбування заявником покарання слід обраховувати з 19.11.10: у матеріалах справи достатньо доказів затримання заявника того дня; (viii) 15.04.14 - справу повернуто на новий апеляційний розгляд (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ): не були належним чином перевірені твердження про жорстоке поводження, примусову відмову від права на правову допомогу та примусове надання зізнавальних показань; питання допустимості доказів слід було розглянути повторно; (ix) 08.07.14 - справу повернуто на новий розгляд (Апеляційний суд Дніпропетровської області); (x) 11.08.14 - Нікопольська міжрайонна прокуратура зняла обвинувачення із заявника у вчиненні грабежу: недостатньо підтверджені доказами; (xi) 12.08.14 - заявник визнав свою вину та його було засуджено за вчинення двох епізодів розбещення неповнолітніх; обрано покарання у виді позбавлення волі, строк мав обраховуватися з 19.11.10, дати de-facto позбавлення свободи | (i) З огляду на характер і наявність тілесних ушкоджень, Уряд не надав детальну та точну інформацію про дату та обставини затримання і, враховуючи надання заявником зізнавальних показань у вчиненні злочинів за відсутності основних процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника, не було доведено, що тілесні ушкодження були повністю отримані у результаті інших подій, а не жорстокого поводження працівників міліції (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 62 і 63, від 07 листопада 2013 року, "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункти 64 -67, від 13 березня 2014 року, та "Серіков проти України" (Serikov v. Ukraine), заява № 42164/09, пункти 65 -73,від 23 липня 2015 року); (ii) Недостатні зусилля для збору об ’єктивних доказів та усунення суперечностей між показаннями Є.П. та іншими доказами; зокрема, не проведено очну ставку (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Григорян і Сергієва проти України" (Grigoryan and Sergeyeva v. Ukraine), заява № 63409/11, пункт 65, від 28 березня 2017 року та "Войкін та інші проти України" (Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункт 116, від 27 березня 2018 року); (iii) Затримки у повідомленні заявника про рух справи (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року, та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року); (iv) Поспішний висновок, що задокументовані тілесні ушкодження не могли бути завдані працівниками міліції, який ґрунтувався по суті на їхніх показаннях, що були прийняті беззаперечно і суперечили іншим об ’єктивним доказам (див. відповідні приклади в рішенні у справі "Гордієнко проти України" (Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09, пункти 95 і 96, від 16 жовтня 2014 року, та згадане рішення у справі "Войкін та інші проти України" (Voykin and Others v. Ukraine), пункти 115 і 116). |
| B. Інші скарги за усталеною практикою | |
| Стаття 5 Конвенції 1. Період позбавлення свободи, щодо якого подано скаргу/орган державної влади, який здійснив затримання: 19.11.10 (16 год. 00 хв. - 17 год. 00 хв.) - 21.11.10 (15 год. 00 хв.) / Нікопольський міський відділ міліції 2. Підстави та документи, що регулюють стверджуване позбавлення свободи протягом зазначеного періоду: Документи відсутні; правоохоронні органи заперечили факт тримання під вартою 3. Скарги на національному рівні: Аналогічні скаргам на жорстоке поводження (див. Розділ "А") 4. Інші відповідні факти та документи: див. Розділ "А" (пункти 5, 6) | |
| C. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 48 000 євро Судові та інші витрати: 1 570 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (частково провадження на національному рівні та у Суді) та 15 євро компенсації поштових витрат, які мали бути сплачені безпосередньо п. С.М. Мойсаку Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги від 11.08.14, акт виконаних робіт із вказанням розміру оплати за кожну надану послугу, поштові квитанції Уряд: вимоги надмірні та неналежним чином обґрунтовані, окрім поштових витрат | Моральна шкода: 15 000 євро Судові та інші витрати: 1 585 євро, які мають бути сплачені безпосередньо п. С.М. Мойсаку, як вимагалося додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику |
