ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Дебелий та інші проти України" (Заява № 7174/11 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)
| СТРАСБУРГ 27 травня 2021 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Дебелий та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,
Ганна Юдківська (<…>),
Ладо Чантурія (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяви (№ 7174/11, № 49391/12 та № 4173/13), які у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) троє громадян України - п. Андрій Миколайович Дебелий, п. Роман Анатолійович Корольов і п. Олександр Анатолійович Рафальський (далі - заявники),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників міліції та на непроведення на національному рівні ефективного розслідування тверджень щодо цього (усі заяви), на умови тримання під вартою та відсутність національних засобів юридичного захисту у зв’язку із скаргами щодо цього, а також на тривалість тримання під вартою під час досудового слідства (заява № 7174/11) і стверджуване незаконне позбавлення свободи (заява № 49391/12), та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 22 квітня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Заявники стверджують про жорстоке поводження з ними працівників міліції, а також про неефективність розслідування їхніх відповідних скарг за статтею 3 Конвенції. Крім того, деякі заявники також висунули інші скарги за усталеною практикою Суду (стаття 3, пункти 1 та 3 статті 5 та стаття 13 Конвенції).
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений - п. І. Ліщина.
4. Пан О. Рафальський (заява № 4173/13) помер у жовтні 2016 року під час розгляду справи у Суді. Його мати, пані Тамара Михайлівна Рафальська, повідомила Суд про своє бажання підтримати заяву.
ПРАВО
I. ПОПЕРЕДНЄ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ЗАЯВИ № 4173/13
5. Уряд стверджував, що скарги п. О. Рафальського на жорстоке поводження та непроведення ефективного розслідування стосувалися прав, які не могли бути передані іншій особі. Тому мати заявника, пані Т. Рафальська, не мала права підтримувати заяву замість нього.
6. Суд вважає, що хоча порушення Конвенції, на які скаржився заявник, безпосередньо не вплинули на його матір, після його смерті вона має право підтримувати заяву від його імені (див. рішення у справі "Кирпиченко проти України" (Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункт 55, від 02 квітня 2015 року з подальшими посиланнями). Однак далі по тексту посилання робитиметься на п. О. Рафальського.
II. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
7. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З БОКУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
8. Заявники скаржились на жорстоке поводження з ними працівників міліції та непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Вони посилалися на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:
"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".
A. Прийнятність
1. Заява № 7174/11, подана п. А. Дебелим
9. Уряд зазначив, що розслідування висунутих п. А. Дебелим (заява № 7174/11) скарг на жорстоке поводження все ще триває. Тому він не вичерпав національні засоби юридичного захисту у зв’язку зі своїми скаргами.
10. Розглядаючи наявні документи та доводи сторін у контексті встановлених у практиці Суду принципів (див., зокрема, рішення у справах "Савін проти України" (Savin v. Ukraine), заява № 34725/08, пункт 57, від 16 лютого 2012 року, "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 91-98 та 172-180, від 15 травня 2012 року, та "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 48-49 та 56-58, від 07 листопада 2013 року), Суд вважає, що п. А. Дебелий надав органам державної влади належні можливості для розгляду його тверджень про жорстоке поводження, і заперечення Уряду стосовно невичерпання національних засобів юридичного захисту слід відхилити.
2. Заява № 49391/12, подана п. Р. Корольовим
11. Уряд не висунув жодних заперечень у зв’язку з поданими зазначеним заявником скаргами за статтею 3 Конвенції.
3. Заява № 4173/13, подана п. О. Рафальським
12. Уряд стверджував, що п. О. Рафальський (заява № 4173/13) не повідомив Суд про те, що у 2008 році він подав аналогічну скаргу на розгляд Робочій групі ООН з питань свавільного затримання (далі - WGAD), яка 04 вересня 2009 року ухвалила висновок у його справі (див. деталі у розділі "A" (5-iv, 5-v) таблиці 3 у додатку). У зв’язку з цим його заява до Суду мала бути визнана неприйнятною, оскільки за своєю суттю була ідентичною заяві, поданій на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання у розумінні підпункту "b" пункту 2 статті 35 Конвенції. Крім того, заява була зловживанням правом на подання індивідуальної заяви відповідно до підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, оскільки заявник умисно приховав цю інформацію від Суду, намагаючись таким чином ввести його в оману.
13. Заявник заперечив. Зокрема, він доводив, що провадження у WGAD стосувалося його стверджуваного свавільного затримання, тоді як провадження у Суді стосувалося жорстокого поводження з ним.
14. Розглядаючи питання у контексті встановлених у його практиці принципів (див., зокрема, ухвалу щодо прийнятності у справі "Фольгеро та інші проти Норвегії (<...>), заява № 15472/02, від 14 лютого 2006 року, для порівняння - ухвалу щодо прийнятності у справі "Перальді проти Франції" (Peraldi v. France), заява № 2096/05, від 07 квітня 2009 року, та рішення у справі "Гросс проти Швейцарії" [ВП] (Gross v. Switzerland) [GC], заява № 67810/10, пункт 28, ЄСПЛ 2014, з подальшими посиланнями), Суд вважає, що незважаючи на загальні факти, які стали підставою для подання цієї заяви та подання інформації до WGAD, скарга п. О. Рафальського на жорстоке поводження та твердження про непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим, висунуті за статтею 3 Конвенції, за своєю суттю не можуть вважатися ідентичними поданій до WGAD скарзі на його стверджуване свавільне затримання. Отже, ця заява не може бути визнана неприйнятною відповідно до підпункту "b" пункту 2 статті 35 Конвенції.
15. Окрім того, неповідомлення заявником Суду про провадження у WGAD не може вважатися введенням в оману або іншим чином становити зловживання правом на подання індивідуальної заяви у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції.
16. Отже, Суд відхиляє заперечення Уряду.
4. Загальний висновок щодо прийнятності
17. Суд також вважає, що інші аспекти зазначених скарг, поданих заявниками, не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
B. Суть
18. Заявники стверджували, що стали потерпілими від жорстокого поводження працівників міліції, а їхні скарги не були належним чином розслідувані.
19. Уряд не подав жодних зауважень щодо суті заяви № 4173/13 (поданої п. О. Рафальським). Щодо інших двох заявників Уряд стверджував про відсутність порушення статті 3 Конвенції, водночас повторивши, що подана п. А. Дебелим (заява № 7174/11) скарга за матеріальним аспектом статті 3 Конвенції була передчасною.
20. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі "Буїд проти Бельгії" [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81-90 та 114-123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне офіційне розслідування для встановлення походження стверджуваних тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження заявників про жорстоке поводження виявляться правдивими.
21. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).
22. Суд зазначає, що у згаданій справі "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173-180) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему для цілей статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
23. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними. Тоді як деякі скарги не підтверджені медичними або іншими об’єктивними доказами, результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували скарги заявників, що вони стали потерпілими від жорсткого поводження з боку працівників міліції. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі "Буїд проти Бельгії" (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року, "Кулік проти України" (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року, та "Ярошовець та інші проти України" (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.
24. Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
25. Отже, Суд доходить висновку, що було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням із заявниками.
IV. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ
26. Пан А. Дебелий (заява № 7174/11) та п. Р. Корольов (заява № 49391/12) подали інші скарги, які також порушували питання за статтею 3, пунктами 1 та 3 статті 5 та статтею 13 Конвенції з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. деталі у розділах "B" і "C" таблиці 1 та розділі "B" таблиці 2).
27. Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
28. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що ці скарги свідчать про такі порушення:
(a) порушення статей 3 та 13 Конвенції (заява № 7174/11) у зв’язку з умовами тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі (далі - СІЗО) та відсутністю національних засобів юридичного захисту щодо відповідної скарги у контексті висновків Суду в рішеннях у справах "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункти 122-141, ЄСПЛ 2016, "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 110-112, від 28 березня 2006 року, і в якості нещодавнього прикладу "Бекетов проти України" [Комітет] (Beketov v. Ukraine) [Committee], заява № 44436/09, пункти 125-130, від 19 лютого 2019 року;
(b) порушення пункту 1 статті 5 Конвенції (заява № 49391/12) у зв’язку з незадокументованим затриманням 07 квітня 2012 року у контексті висновків Суду в рішеннях у справах "Смолик проти України" (Smolik v. Ukraine), заява № 11778/05, пункти 45-48, від 19 січня 2012 року, "Гриненко проти України" (Grinenko v. Ukraine), заява № 33627/06, пункти 74-78, від 15 листопада 2012 року, і в згаданому рішенні у справі "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), пункт 85; і
(c) порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (заява № 7174/11) у зв’язку з тривалістю тримання під вартою під час досудового слідства у контексті висновків Суду в рішеннях у справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 79-81, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 40-42, від 15 грудня 2016 року.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
30. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
31. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1.Постановляє, що мати п. О. Рафальського, пані Т. Рафальська, має право продовжити це провадження від його імені.
2.Вирішує об’єднати заяви.
3.Оголошує заяви прийнятними.
4.Постановляє, що було порушено процесуальний та матеріальний аспекти статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами на жорстоке поводження працівників міліції, висунутими у всіх заявах.
5.Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою на умови тримання під вартою, висунутою у заяві № 7174/11.
6.Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргою на незадокументоване затримання, висунутою у заяві № 49391/12.
7.Постановляє, що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргою на тривалість тримання під вартою під час досудового слідства, висунутою у заяві № 7174/11.
8.Постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 7174/11.
9.Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
10.Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 травня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
| Заступник Секретаря | Мартіна КЕЛЛЕР |
| Голова | Стефані МОРО-ВІКСТРОМ |
Додаток
| 1. Заява № 7174/11 п. Андрія Миколайовича ДЕБЕЛОГО, громадянина України 1975 року народження, який проживає у м. Харкові, представляв п. А.А. Крістенко - юрист, який практикує у мм. Харкові та Києві Подана 21 грудня 2010 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з боку працівників міліції | |
| Наданий заявником опис жорстокого поводження | |
| 02 червня 2010 року близько 09 год 00 хв, коли заявник зайшов до торгівельного кіоску, незнайомець схопив його ззаду і почав душити, а двоє інших осіб вдарили його кулаками у живіт і пах. Після того, як заявника повалили на підлогу, незнайомці надягли на нього наручники і, представившись працівниками міліції, грубо заштовхали його до цивільного автомобіля, де продовжували бити його і здавлювати його статеві органи. Коли вони прибули до безлюдної лісосмуги, працівники міліції вимагали, щоб заявник надав зізнавальні показання у вчиненні різних злочинів. Один працівник викрутив руки заявника в наручниках за спину та намагався підняти їх, завдаючи сильного болю, тоді як інші наносили йому удари кулаками та ногами по всьому тілу. Крім того, працівники стрибали на руках заявника, спрямовували на нього пістолет, погрожуючи його вбити, і декілька разів душили його, обмотуючи його одяг навколо його голови, поки він не втрачав свідомість. Приблизно через годину, коли заявник піддався тиску і погодився підписати неправдиві зізнавальні показання, його доставили до Московського районного відділу міліції у Харківській області для допиту, а потім до 19 год 00 хв того дня доставили до ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ). | |
| Відповідні факти та документи | Ключові питання |
| 1. Медичні та інші докази: (i) 02.06.10, запис у журналі реєстрації викликів швидкої медичної допомоги (ITT): 19 год 25 хв виклик швидкої медичної допомоги (гіпертонічний криз, набряк рук, скарга на оніміння тіла, підозра на перелом руки, забої обличчя); (ii) 03.06.10, медична довідка № 1673 (Харківська міська поліклініка № 18): забиття суглобів зап’ясть; (iii) 14.07.10, акт судово-медичного дослідження № 3331-ая/10 (Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи): легкі тілесні ушкодження (рубці від забійних ран на зап’ястях і лівому колінному суглобі, утворені внаслідок дії тупих предметів за один - три місяці до цього) 2. Скаргу подано: (i) у незазначену дату до 13.07.10 до прокуратури Московського району м. Харкова; (ii) також у незазначену дату після початку розгляду кримінальної справи щодо заявника до судових органів 3. Відповідь органів державної влади: (i) 13.07.10, призначено судово-медичне дослідження тілесних ушкоджень заявника (прокуратура Московського району); (ii) 29.07.10, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура Московського району): ознаки жорстокого поводження відсутні; (iii) 20.12.13, ухвала щодо проведення перевірки прокуратурою Харківської області (Апеляційний суд Харківської області); (iv) 30.01.14, порушення кримінального провадження (прокуратура Харківської області); (v) 26.02.14, 28.05.14, кримінальне провадження закрито: докази жорстокого поводження відсутні; (vi) 16.04.14, 17.07.14, скасування постанов про закриття кримінального провадження (Червонозаводський районний суд міста Харкова): поверхова перевірка 4. Поточний статус: Провадження триває; висновок щодо походження задокументованих тілесних ушкоджень відсутній 5. Ключові дії: (i) Відібрання показань у заявника та працівників міліції; (ii) Проведення судово-медичного обстеження тілесних ушкоджень 6. Інші відповідні факти та документи: (i) 02.06.10: заявника затримали за підозрою у вчиненні розбійного нападу на торгівельний кіоск у лютому 2010 року; (ii) 04.06.10: заявнику обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (Московський районний суд); (iii) 03.04.13: заявника визнано винним у пограбуванні торгівельного кіоска та обрано покарання у виді позбавлення волі на строк дев’ять років (Московський районний суд); (iv) 04-07.02.14: P.O., O.T. і Г.П. були допитані у зв’язку зі скаргами заявника на жорстоке поводження, вони повідомили, що затримали його "у ранковий час доби" 02.06.10 "у ході проведення оперативно-розшукових заходів" і забрали на допит до відділу міліції; вони заперечили застосування до заявника фізичної сили або наявність будь-яких тілесних ушкоджень на його тілі після його затримання; (v) 15.05.14: відмовлено у задоволенні клопотання заявника про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні у зв’язку з його скаргами на жорстоке поводження (прокуратура Харківської області): недостатньо доказів того, що він зазнав будь-якої моральної, фізичної чи майнової шкоди; (vi) 11.07.14: кримінальну справу щодо заявника направлено на новий розгляд; заявника звільнено з-під варти (Апеляційний суд Харківської області); (vii) 25.12.14: заявника визнано винним у пограбуванні торгівельного кіоску у лютому 2010 року та обрано покарання на строк, який збігається зі строком тримання його під вартою під час досудового слідства (Московський районний суд) | (i) Держава не надала правдоподібного, задовільного та переконливого пояснення походження тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були завдані під час тримання під вартою, а також відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Олексій Михайлович Захаркін проти України" (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року, та "Душка проти України"(Dushka v. Ukraine), заява № 29175/04, пункт 48, від 03 лютого 2011 року); (ii) Значна затримка у порушенні кримінального провадження (див. відповідні приклади в згаданому рішенні у справі "Олексій Михайлович Захаркін проти України" (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), пункти 68 і 69, та рішення у справі "Савіцький проти України" (Savitskyy v. Ukraine), заява № 38773/05, пункт 105, від 26 липня 2012 року); (iii) Загальна тривалість розслідування та неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року, та "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року); (iv) Заявнику не було надано статусу потерпілого (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Яценко проти України"(Yatsenko v. Ukraine), заява № 75345/01, пункт 47, від 16 лютого 2012 року, та "Жизіцький проти України" (Zhyzitskyy v. Ukraine), заява № 57980/11, пункт 50, від 19 лютого 2015 року); (v) Відсутні ознаки докладання достатніх зусиль для збору об’єктивних доказів; як вбачається, не було проведено жодних дій, окрім допиту працівників міліції та призначення судово-медичного обстеження після того, як сліди стверджуваного жорстокого поводження почали зникати; відсутні спроби організувати очні ставки або вжити інші заходи для перевірки викладу подій заявника (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Дрозд проти України"(Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункти 69-70, від 30 липня 2009 року, та "Капустяк проти України" (Kapustyak v. Ukraine), заява № 26230/11, пункт 80, від 03 березня 2016 року) |
| B. Статті3 та 13 Конвенції : умови тримання, відсутність ефективних засобів юридичного захисту | |
| Установа: Слідчий ізолятор (далі - СІЗО) № 27 у м. Харкові Період тримання під вартою: 05.06.10-11.07.14 Конкретні скарги: переповненість, відсутність вентиляції, вкрай неналежна якість засобів гігієни та антисанітарні умови, відсутність і неякісна їжа, цвіль, сирість, неприємний запах, відсутність природного освітлення | |
| C. Пункт 3 статті 5 Конвенції : тривалість тримання під вартою під час досудового слідства | |
| Період: 02.06.10 (дата затримання) - 03.04.13 (дата ухвалення першого вироку) Загальна тривалість: два роки і десять місяців | |
| D. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 100 000 євро Судові та інші витрати: витрати на правову допомогу становили 10% від суми відшкодування моральної шкоди (зауваження під час провадження у Суді), які мали бути сплачені безпосередньо на рахунок п. А.А. Крістенка, представника заявника Підтверджуючі документи: Договір про надання правової допомоги від травня 2019 року Уряд: Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані | Моральна шкода: 15 000 євро Судові та інші витрати: 1 000 євро Мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, як вимагалося Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику на ці суми |
| 2. Заява № 49391/12 п. Романа Анатолійовича КОРОЛЬОВА, громадянина України 1979 року народження, який проживає у м. Мелітополі, представляв п. Ю.В. Непомнящий - юрист, який практикує у м. Мелітополі Подана 20 липня 2012 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з боку працівників міліції | |
| Наданий заявником опис жорстокого поводження | |
| 07 квітня 2012 року близько 10 год. 30 хв., коли заявник, працівник міліції, який не перебував на службі, зайшов до майстерні з ремонту взуття, до нього раптово підійшли працівники міліції А.Б. та А.Д. з управління внутрішньої безпеки, які стверджували, що він щойно отримав хабара, і наполягали на його огляді. Заявник заперечив, вважаючи цю вимогу незаконною. У відповідь працівники міліції разом із шевцем і двома громадянами, яких запросили як понятих для проведення огляду, повалили заявника на землю, надягли наручники, наносили удари кулаками, ногами та намагалися задушити його, а також встромили йому в очі пальці. Після цього з його папки вилучили підкинутий йому А.Б. і А.Д. конверт, в якому було 500 гривень (далі - грн). Згодом заявника (усе ще в наручниках) доставили до відділу міліції для допиту, а потім до наркодиспансера. Після 17 год. 00 хв. того дня заявника звільнили без складання жодних процесуальних документів щодо його затримання чи тримання під вартою. Він негайно звернувся до травматологічного відділення лікарні і був госпіталізований для проходження стаціонарного лікування. | |
| Відповідні факти та документи | Ключові питання |
| 1. Медичні та інші докази: (i) 07-17.04.12, епікриз № 3425 (Мелітопольська міська поліклініка № 1, травматологічне відділення): госпіталізація 07.04.12 о 17 год. 40 хв.; стаціонарне лікування до 17.04.12 (струс головного мозку, забій м’яких тканин голови та кінцівок); (ii) 24.05.12, акт судово-медичного дослідження № 249 (Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи): легкі тілесні ушкодження (струс головного мозку; садна; крововилив на білковій оболонці лівого очного яблука; травматичний набряк м’яких тканин голови; крововиливи на голові, плечах, животі, грудній клітці, стегнах, колінних суглобах і гомілках; садна на зап’ясті) утворені в результаті дії тупих предметів приблизно 07.04.12 2. Скаргу подано: 07.04.12 до Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області 3. Відповідь органів державної влади: (i) 20.04.12, 25.06.12, 01.10.12: постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (слідчий Мелітопольської міжрайонної прокуратури Ю.Д.); ці постанови були скасовані, а справа направлена для проведення нової перевірки прокуратурою вищого рівня: недоліки під час проведення перевірки; (ii) 15.11.12: нова постанова про відмову у порушенні кримінальної справи (Мелітопольська міжрайонна прокуратура, слідчий П.К.); (iii) 27.02.13 та 14.03.13: скаргу та апеляційну скаргу заявника на постанову від 15.11.12 залишено без задоволення (Мелітопольський міськрайонний суд та Апеляційний суд Запорізької області відповідно) 4. Ключові дії: (i) Проведення судово-медичного обстеження тілесних ушкоджень; (ii) Відібрання показань у працівників міліції, декількох свідків, лікаря та понятих для проведення огляду 5. Ключові висновки: Працівники міліції А.Б. та А.Д. застосували наручники та силу в межах закону з метою подолання опору заявника і зупинити його хуліганські дії та спробу втечі 6. Інші відповідні факти та документи: (i) 07.04.12: Є.Б. (контролер сільськогосподарського ринку) повідомив працівника міліції А.Б., що він дав заявнику 500 гривень хабара; (ii) 18-20.04.12: показання, відібрані слідчим Ю.Д. (у працівників міліції А.Б. та А.Д., шевця і понятих для проведення огляду): заявник розпилив перцевий сльозогінний газ і намагався втекти, коли до нього підійшли працівники міліції А.Б. та А.Д. Потім ці працівники міліції змогли зловити його і надягти на нього наручники; жоден громадянин силу не застосовував; (iii) 28.04.12: порушено справу про адміністративне правопорушення щодо заявника (обвинувачення в одержанні хабара): Мелітопольська міжрайонна прокуратура, слідчий Ю.Д.; (iv) 06.06.12: заявника визнано винним: накладено стягнення у вигляді штрафу (Мелітопольський міськрайонний суд); (v) 03.07.12: постанову залишено без змін (Апеляційний суд Запорізької області) | (i) З огляду на характер, тяжкість та наявність тілесних ушкоджень в декількох місцях, а також опис затримання не було переконливо доведено, що всі тілесні ушкодження заявника були отримані в результаті застосування законної сили (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Ребок проти Словенії" (Rehbock v. Slovenia), заява № 29462/95, пункт 76, ЄСПЛ 2000-XII, "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункти 65-67, від 13 березня 2014 року, та "Силенок і "Техносервіс-плюс" проти України" (Sylenok and Tehhnoservis-Plus v. Ukraine), заява № 20988/02, пункти 69 і 70, від 09 грудня 2010 року); (ii) Повноцінне розслідування не проводилось, а тільки неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, у рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року); (iii) Недостатні зусилля для збору об’єктивних доказів. Висновки щодо фактів головним чином ґрунтувалися на неперевірених показаннях осіб, причетних до жорстокого поводження; відсутні спроби організувати очні ставки або вжити інші заходи для їхньої перевірки (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Лопатін і Медведський проти України" (Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine), заяви № 2278/03 та № 6222/03, пункт 67, від 20 травня 2010 року, та "Капустяк проти України" (Kapustyak v. Ukraine), заява № 26230/11, пункт 80, від 03 березня 2016 року); (iv) Не було зроблено жодних спроб оцінити пропорційність застосованої для стримування заявника під час затримання сили, або правдоподібність його твердження, що його повалили на землю та побили (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 110-115, від 15 травня 2012 року, та "Садков проти України" (Sadkov v. Ukraine), заява № 21987/05, пункт 96, від 06 липня 2017 року); (v) Первинна перевірка не була незалежною (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Кирпиченко проти України" (Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункт 87, від 02 квітня 2015 року, та "Зякун проти України" (Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, пункт 44, від 25 лютого 2016 року) |
| B. Пункт 1 статті 5 Конвенції : незадокументоване затримання | |
| 1. Період позбавлення свободи, щодо якого подано скаргу/орган державної влади, який здійснив затримання: 07.04.12, близько 10 год. 30 хв. - 07.04.12, близько 17 год. 40 хв., працівники управління внутрішньої безпеки м. Мелітополь 2. Підстави та документи, що регулюють стверджуване позбавлення свободи протягом зазначеного періоду: Документи відсутні 3. Скарги заявника на національному рівні: Аналогічні скаргам на жорстоке поводження (див. Розділ "А") 4. Інші відповідні факти та документи: Працівники міліції А.Б. і А.Д. пояснили (в межах перевірки скарг на жорстоке поводження), що, отримавши повідомлення від Є. Б. близько 10 год. 15 хв. 07.04.12 про надання ним заявнику хабара, вони негайно підійшли до нього і вимагали видати їм конверт з грошима. З огляду на хуліганські дії заявника та його спробу втекти вони знерухомили його та надягнули на нього наручники. Після того, як заявник заспокоївся, вони зняли наручники, і доставили його до відділу міліції для допиту. Після допиту та перевірки заявника на алкогольне сп’яніння його відпустили | |
| C. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Матеріальна шкода: 30 000 євро (жодних документів не надано Моральна шкода: 30 000 євро Судові та інші витрати: 2 000 євро (жодних деталей або документів не надано) Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані | Моральна шкода: 3 900 євро додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику |
| 3. Заява № 4173/13 п. Олександра Анатолійовича РАФАЛЬСЬКОГО, громадянина України 1971 року народження (помер у 2016 р.), представляли п. А. П. Бущенко - юрист, який раніше практикував у м. Харкові, та пані О.Є. Сапожнікова - юрист, яка практикує у м. Харкові Подана 27 грудня 2012 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників міліції | |
| Наданий заявником опис жорстокого поводження | |
| 13 червня 2001 року група працівників міліції затримала заявника у квартирі його знайомої у м. Києві та жорстоко побила його під час та після затримання. У період з 13 по 26 червня 2001 року заявника поміщали до різних ізоляторів тимчасового тримання у Київській області на хибній підставі, що він був бездомним без документів, що посвідчують особу, і його неодноразово били, душили та застосовували до нього електричний струм різні працівники міліції, а також вимагали від нього зізнатися в організації та участі у вчиненні вбивства п’яти осіб з метою привласнення їхніх речей. | |
| Відповідні факти та документи | Ключові питання |
| 1. Медичні та інші докази: (i) 13.06.01, медичний запис (Обухівська центральна районна лікарня): огляд заявника о 11 год. 30 хв.: забійна рана голови, множинні забійні рани тулуба; (ii) 17.06.01, запис у журналі звернень про невідкладну медичну допомогу (Ставищенська центральна районна лікарня): дзвінок від заявника: забій грудної клітки, нирок і попереку, вегето-судинна дистонія; (iii) 02.07.01 та 19.07.01, акт судово-медичного обстеження № 65 та висновок експерта № 47-Д (Київське обласне бюро судово-медичної експертизи): садна на обох колінах; синець на плечі (розміром 10 см х 4 см); рубець на лобі, утворені внаслідок дії тупих предметів; (iv) 20.09-13.10.01, медична карта стаціонарного хворого (Білоцерківська центральна районна лікарня): стаціонарне лікування та хірургічне видалення некрозної нагноєної посттравматичної гематоми лівого суглоба 2. Скаргу подано: 27 червня 2001 року слідчому прокуратури Київської області В.К. під час допиту заявника 3. Відповідь органів державної влади: (i) 27.08.01, висновок (службова перевірка ГУ МВС України в Київській області): 13.06.01 заявника затримали у квартирі Х. за підозрою у вчиненні низки вбивств; він чинив опір затриманню і намагався втекти через вентиляційний отвір в туалеті; для подолання опору була застосована сила (прийоми рукопашного бою; заявника витягли з вентиляційного отвору; застосували прийоми для знерухомлення та наручники); справа мала бути направлена до прокуратури для вирішення питання законності дій працівників міліції; (ii) 15.09.01, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура Київської області, слідчий В. К.): ознаки жорстокого поводження відсутні; заявника повідомили про постанову 01 червня 2009 року; (iii) 13.05.2011: справу повернуто для проведення додаткової перевірки (Апеляційний суд міста Києва); (iv) 04.07.11, 22.07.11, 17.11.11, 13.01.12 та 13.09.12: подальші постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (постанови були скасовані за скаргою вищим прокурором або судом): поверхова перевірка; (v) 08.07.13, порушення кримінального провадження; (vi) 11.02.14, кримінальне провадження закрито: легкі тілесні ушкодження отримано внаслідок застосування під час затримання законної сили; (vii) 23.05.14, справа повернута на додаткове розслідування (Апеляційний суд міста Києва); (viii) 21.01.15: заявника повідомили про його права як потерпілого у кримінальному провадженні; (ix) 17.09.19: прокуратура міста Києва повідомила захисника заявника, що 15.09.17 провадження було закрито (відсутність в діянні складу злочину); копія постанови не надана 4. Ключові дії та висновки: Копія постанови від 15.09.17 не надана 5. Інші відповідні факти та документи: (i) 14.06.01: прокурор Обухівського району санкціонував затримання заявника 13.06.01 за бродяжництво та поміщення його під варту для встановлення його особи; (ii) 25.06.01: протокол затримання заявника як підозрюваного у вчиненні вбивства (справа передана слідчому прокуратури Київської області В.К.); (iii) 30.07.04 та 01.12.05: заявника було визнано винним в організації та участі у вчиненні декількох вбивств та обрано покарання у виді довічного позбавлення волі (Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України відповідно); (iv) 27.11.08: заявник, інтереси якого представляв пан А. Бущенко, подав на розгляду до Робочої групи з питань свавільного затримання, створеної Комісією ООН з прав людини (далі - WGAD), скаргу, стверджуючи, що упродовж 13-25.06.01 його тримали під вартою на хибній підставі, що він був бездомним, поки його допитували як підозрюваного у вчиненні вбивства та катували з метою отримання зізнавальних показань; (v) 04.09.09: WGAD ухвалила висновок № 16/2009, попросивши Уряд надати додаткову інформацію | (i) Держава не надала правдоподібного, задовільного та переконливого пояснення походженню тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були завдані працівниками міліції, відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Олексій Михайлович Захаркін проти України" (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року, та "Душка проти України" (Dushka v. Ukraine), заява № 29175/ 04, пункт 48, від 03 лютого 2011 року); (ii) Більше дванадцяти років повноцінне розслідування не проводилося, а тільки неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року); (iii) Загальна тривалість розслідування та неодноразове повернення справи на додаткову перевірку у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року та "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року; (iv) Первинна перевірка не була незалежною (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Кирпиченко проти України" (Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункт 87, від 02 квітня 2015 року, та "Зякун проти України" (Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, пункт 44, від 25 лютого 2016 року); (v) Затримки у повідомленні заявника про рух справи (для відповідних прикладів див. рішення у справах "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року, та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року); (vi) Не було зроблено жодних спроб оцінити пропорційність сили, застосованої для стримування заявника під час затримання, або правдоподібність його твердження про піддання його жорстокому поводженню після затримання для отримання його зізнавальних показань (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 110-115, від 15 травня 2012 року, та "Садков проти України" (Sadkov v. Ukraine), заява № 21987/ 05, пункт 96, від 06 липня 2017 року); (vii) Затримка у наданні заявнику статусу потерпілого (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Яценко проти України" (Yatsenko v. Ukraine), заява № 75345/01, пункт 47, від 16 лютого 2012 року, та "Жизіцький проти України" (Zhyzitskyy v. Ukraine), заява № 57980/11, пункт 50, від 19 лютого 2015 року); |